1
Змей был хитрее всех зверей полевых, которых создал Господь Бог. И сказал змей жене: подлинно ли сказал Бог: не ешьте ни от какого дерева в раю?
Змей был самым хитрым из всех зверей, созданных Господом Богом. Он спросил у женщины: «Правда, что Бог не разрешает вам есть никаких плодов в этом саду?» —
Из всех диких зверей, которых создал Господь Бог, самым хитрым был змей. Он спросил женщину: — Правда ли Бог сказал: «Не ешьте ни с какого дерева в саду»?
Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?
Now the serpent was more subtil than any beast of the field which the LORD God had made. And he said unto the woman, Yea, hath God said, Ye shall not eat of every tree of the garden?
וְהַנָּחָשׁ הָיָה עָרוּם, מִכֹּל חַיַּת הַשָּׂדֶה, אֲשֶׁר עָשָׂה יְהוָה אֱלֹהִים; וַיֹּאמֶר אֶל־הָאִשָּׁה, אַף כִּי־אָמַר אֱלֹהִים, לֹא תֹאכְלוּ, מִכֹּל עֵץ הַגָּן׃
2
И сказала жена змею: плоды с дерев мы можем есть,
«Нам можно есть плоды, — ответила женщина. —
Женщина ответила змею: — Мы можем есть плоды с деревьев сада,
І відповіла жінка змієві: З плодів дерева раю ми можемо їсти,
And the woman said unto the serpent, We may eat of the fruit of the trees of the garden:
וַתֹּאמֶר הָאִשָּׁה אֶל־הַנָּחָשׁ; מִפְּרִי עֵץ־הַגָּן נֹאכֵל׃
3
только плодов дерева, которое среди рая, сказал Бог, не ешьте их и не прикасайтесь к ним, чтобы вам не умереть.
Вот только про дерево, которое стоит посреди сада, Бог сказал, чтобы мы его плодов не ели и даже не прикасались к ним, а то умрем!» —
но Бог сказал: «Не ешьте плодов с дерева, которое посередине сада, и не трогайте их, иначе вы умрете».
але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.
But of the fruit of the tree which is in the midst of the garden, God hath said, Ye shall not eat of it, neither shall ye touch it, lest ye die.
וּמִפְּרִי הָעֵץ אֲשֶׁר בְּתוֹךְ־הַגָּן, אָמַר אֱלֹהִים, לֹא תֹאכְלוּ מִמֶּנּוּ, וְלֹא תִגְּעוּ בּוֹ; פֶּן־תְּמֻתוּן׃
4
И сказал змей жене: нет, не умрете,
«Не умрете, — сказал змей. —
— Нет, вы не умрете, — сказал змей женщине.
І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете!
And the serpent said unto the woman, Ye shall not surely die:
וַיֹּאמֶר הַנָּחָשׁ אֶל־הָאִשָּׁה; לֹא־מוֹת תְּמֻתוּן׃
5
но знает Бог, что в день, в который вы вкусите их, откроются глаза ваши, и вы будете, как боги, знающие добро и зло.
Но Бог знает, что когда вы съедите их, то прозреете и сами станете как боги — познаете добро и зло!»
— Просто Бог знает, что когда вы съедите их, ваши глаза откроются, и вы станете как Бог, познав добро и зло.
Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.
For God doth know that in the day ye eat thereof, then your eyes shall be opened, and ye shall be as gods, knowing good and evil.
כִּי יֹדֵעַ אֱלֹהִים, כִּי, בְּיוֹם אֲכָלְכֶם מִמֶּנּוּ, וְנִפְקְחוּ עֵינֵיכֶם; וִהְיִיתֶם כֵּאלֹהִים, יֹדְעֵי טוֹב וָרָע׃
6
И увидела жена, что дерево хорошо для пищи, и что оно приятно для глаз и вожделенно, потому что дает знание; и взяла плодов его и ела; и дала также мужу своему, и он ел.
Женщина увидела, что плоды этого дерева годятся в пищу, приятны взору и сулят знание. Она сорвала плод и съела, и мужу дала плод, чтобы он съел.
Тогда женщина увидела, что плод дерева был хорош в пищу и приятен на вид, и что дерево было желанно, как источник мудрости; и она взяла один из плодов и съела. Она дала плод и мужу, который был с ней, и он ел его.
І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з"їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з"їв.
And when the woman saw that the tree was good for food, and that it was pleasant to the eyes, and a tree to be desired to make one wise, she took of the fruit thereof, and did eat, and gave also unto her husband with her; and he did eat.
וַתֵּרֶא הָאִשָּׁה כִּי טוֹב הָעֵץ לְמַאֲכָל וְכִי תַאֲוָה־הוּא לָעֵינַיִם, וְנֶחְמָד הָעֵץ לְהַשְׂכִּיל, וַתִּקַּח מִפִּרְיוֹ וַתֹּאכַל; וַתִּתֵּן גַּם־לְאִישָׁהּ עִמָּהּ וַיֹּאכַל׃
7
И открылись глаза у них обоих, и узнали они, что наги, и сшили смоковные листья, и сделали себе опоясания.
Они прозрели, увидели свою наготу и сделали себе набедренные повязки из листьев смоковницы.
Их глаза открылись, и они поняли, что наги, тогда они сшили себе повязки из листьев инжира.
І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фі?ові листя, і зробили опаски собі.
And the eyes of them both were opened, and they knew that they were naked; and they sewed fig leaves together, and made themselves aprons.
וַתִּפָּקַחְנָה עֵינֵי שְׁנֵיהֶם, וַיֵּדְעוּ, כִּי עֵירֻמִּם הֵם; וַיִּתְפְּרוּ עֲלֵה תְאֵנָה, וַיַּעֲשׂוּ לָהֶם חֲגֹרֹת׃
8
И услышали голос Господа Бога, ходящего в раю во время прохлады дня; и скрылся Адам и жена его от лица Господа Бога между деревьями рая.
«Когда повеял вечерний ветер, они услышали, как по саду идет Господь Бог, и спрятались за деревьями.
Подул ветерок, и они услышали, как Господь Бог ходит по саду. Адам и его жена спрятались от Господа Бога среди деревьев сада,
І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жівід Господа Бога серед дерев раю.
And they heard the voice of the LORD God walking in the garden in the cool of the day: and Adam and his wife hid themselves from the presence of the LORD God amongst the trees of the garden.
וַיִּשְׁמְעוּ אֶת־קוֹל יְהוָה אֱלֹהִים מִתְהַלֵּךְ בַּגָּן לְרוּחַ הַיּוֹם; וַיִּתְחַבֵּא הָאָדָם וְאִשְׁתּוֹ, מִפְּנֵי יְהוָה אֱלֹהִים, בְּתוֹךְ עֵץ הַגָּן׃
9
И воззвал Господь Бог к Адаму и сказал ему: [Адам,] где ты?
«Где ты?» — позвал человека Господь Бог.
но Господь Бог воззвал к Адаму: — Где ты?
І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: Де ти?
And the LORD God called unto Adam, and said unto him, Where art thou?
וַיִּקְרָא יְהוָה אֱלֹהִים אֶל־הָאָדָם; וַיֹּאמֶר לוֹ אַיֶּכָּה׃
10
Он сказал: голос Твой я услышал в раю, и убоялся, потому что я наг, и скрылся.
Тот ответил: «Я услышал, как Ты идешь по саду. Я испугался своей наготы, и спрятался». —
Адам ответил: — Я услышал Тебя в саду и испугался, потому что я наг, вот я и спрятался.
А той відповів: Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.
And he said, I heard thy voice in the garden, and I was afraid, because I was naked; and I hid myself.
וַיֹּאמֶר אֶת־קֹלְךָ שָׁמַעְתִּי בַּגָּן; וָאִירָא כִּי־עֵירֹם אָנֹכִי וָאֵחָבֵא׃
11
И сказал [Бог]: кто сказал тебе, что ты наг? не ел ли ты от дерева, с которого Я запретил тебе есть?
«Кто сказал тебе про твою наготу? — спросил Господь Бог. — Ты ел плоды дерева, с которого Я запретил тебе есть?»
Он спросил: — Кто сказал тебе, что ты наг? Ты ел плоды дерева, с которого Я запретил тебе есть?
І промовив Господь: Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?
And he said, Who told thee that thou wast naked? Hast thou eaten of the tree, whereof I commanded thee that thou shouldest not eat?
וַיֹּאמֶר מִי הִגִּיד לְךָ, כִּי עֵירֹם אָתָּה; הֲמִן־הָעֵץ, אֲשֶׁר צִוִּיתִיךָ לְבִלְתִּי אֲכָל־מִמֶּנּוּ אָכָלְתָּ׃
12
Адам сказал: жена, которую Ты мне дал, она дала мне от дерева, и я ел.
Человек ответил: «Женщина, которую Ты мне дал, — она дала мне эти плоды, и я ел их». —
Адам ответил: — Женщина, которую Ты дал мне, чтобы она была со мной — это она дала мне плод с того дерева, и я съел его.
А Адам відказав: Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв.
And the man said, The woman whom thou gavest to be with me, she gave me of the tree, and I did eat.
וַיֹּאמֶר הָאָדָם; הָאִשָּׁה אֲשֶׁר נָתַתָּה עִמָּדִי, הִוא נָתְנָה־לִּי מִן־הָעֵץ וָאֹכֵל׃
13
И сказал Господь Бог жене: что ты это сделала? Жена сказала: змей обольстил меня, и я ела.
«Зачем ты это сделала?» — спросил Господь Бог у женщины. Та ответила: «Змей меня обманул, и я ела».
Тогда Господь Бог сказал женщине: — Что же ты сделала? Женщина ответила: — Змей обманул меня, вот я и ела.
Тоді Господь Бог промовив до жінки: Що це ти наробила? А жінка сказала: Змій спокусив мене, і я їла.
And the LORD God said unto the woman, What is this that thou hast done? And the woman said, The serpent beguiled me, and I did eat.
וַיֹּאמֶר יְהוָה אֱלֹהִים לָאִשָּׁה מַה־זֹּאת עָשִׂית; וַתֹּאמֶר הָאִשָּׁה, הַנָּחָשׁ הִשִּׁיאַנִי וָאֹכֵל׃
14
И сказал Господь Бог змею: за то, что ты сделал это, проклят ты пред всеми скотами и пред всеми зверями полевыми; ты будешь ходить на чреве твоем, и будешь есть прах во все дни жизни твоей;
И Господь Бог сказал змею: «Ты проклят за то, что сделал: изгой средь зверей и скота, ты будешь ползать на брюхе и пылью питаться всю жизнь.
Тогда Господь Бог сказал змею: — За то, что ты сделал это, проклят ты больше любого скота и всех диких зверей! Ты будешь ползать на брюхе, ты будешь есть прах во все дни твоей жизни.
І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.
And the LORD God said unto the serpent, Because thou hast done this, thou art cursed above all cattle, and above every beast of the field; upon thy belly shalt thou go, and dust shalt thou eat all the days of thy life:
וַיֹּאמֶר יְהוָֹה אֱלֹהִים אֶל־הַנָּחָשׁ כִּי עָשִׂיתָ זֹּאת, אָרוּר אַתָּה מִכָּל־הַבְּהֵמָה, וּמִכֹּל חַיַּת הַשָּׂדֶה; עַל־גְּחֹנְךָ תֵלֵךְ, וְעָפָר תֹּאכַל כָּל־יְמֵי חַיֶּיךָ׃
15
и вражду положу между тобою и между женою, и между семенем твоим и между семенем ее; оно будет поражать тебя в голову, а ты будешь жалить его в пяту.
Тебя и женщину Я сделаю врагами, и дети ваши будут врагами друг другу: сын ее голову тебе разбивает, а ты жалишь его в пяту».
Я положу вражду между тобой и женщиной и между твоим потомком и ее потомком: он будет поражать тебя в голову, а ты будешь жалить его в пяту.
І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п"яту.
And I will put enmity between thee and the woman, and between thy seed and her seed; it shall bruise thy head, and thou shalt bruise his heel.
וְאֵיבָה אָשִׁית, בֵּינְךָ וּבֵין הָאִשָּׁה, וּבֵין זַרְעֲךָ וּבֵין זַרְעָהּ; הוּא יְשׁוּפְךָ רֹאשׁ, וְאַתָּה תְּשׁוּפֶנּוּ עָקֵב׃
16
Жене сказал: умножая умножу скорбь твою в беременности твоей; в болезни будешь рождать детей; и к мужу твоему влечение твое, и он будет господствовать над тобою.
Женщине Господь Бог сказал: «Мучительной Я сделаю беременность твою, в муках будешь рожать детей. Мужа своего ты будешь вожделеть: муж будет господином твоим».
А женщине Он сказал: — Я мучительной сделаю беременность твою: в страдании ты будешь рожать детей. Ты будешь желать мужа, и он будет властвовать над тобою.
До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.
Unto the woman he said, I will greatly multiply thy sorrow and thy conception; in sorrow thou shalt bring forth children; and thy desire shall be to thy husband, and he shall rule over thee.
אֶל־הָאִשָּׁה אָמַר, הַרְבָּה אַרְבֶּה עִצְּבוֹנֵךְ וְהֵרֹנֵךְ, בְּעֶצֶב תֵּלְדִי בָנִים; וְאֶל־אִישֵׁךְ תְּשׁוּקָתֵךְ, וְהוּא יִמְשָׁל־בָּךְ׃
17
Адаму же сказал: за то, что ты послушал голоса жены твоей и ел от дерева, о котором Я заповедал тебе, сказав: не ешь от него, проклята земля за тебя; со скорбью будешь питаться от нее во все дни жизни твоей;
А человеку Господь Бог сказал: «Послушав женщину, ты съел плод, который Я запретил тебе есть! Ныне проклята из–за тебя земля: в муках будешь ее плоды добывать, день за днем, всю твою жизнь.
Адаму же Он сказал: — Так как ты послушался жены и съел плод с дерева, о котором Я велел тебе: «Не ешь от него», проклята из-за тебя земля: в тяжком труде ты будешь питаться от нее во все дни твоей жизни.
І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.
And unto Adam he said, Because thou hast hearkened unto the voice of thy wife, and hast eaten of the tree, of which I commanded thee, saying, Thou shalt not eat of it: cursed is the ground for thy sake; in sorrow shalt thou eat of it all the days of thy life;
וּלְאָדָם אָמַר, כִּי־שָׁמַעְתָּ לְקוֹל אִשְׁתֶּךָ, וַתֹּאכַל מִן־הָעֵץ, אֲשֶׁר צִוִּיתִיךָ לֵאמֹר, לֹא תֹאכַל מִמֶּנּוּ; אֲרוּרָה הָאֲדָמָה בַּעֲבוּרֶךָ, בְּעִצָּבוֹן תֹּאכֲלֶנָּה, כֹּל יְמֵי חַיֶּיךָ׃
18
терния и волчцы произрастит она тебе; и будешь питаться полевою травою;
Колючки и репей она тебе произрастит, полевою травою питаться будешь
Она произрастит тебе колючки и сорняки, ты будешь питаться полевыми злаками.
Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.
Thorns also and thistles shall it bring forth to thee; and thou shalt eat the herb of the field;
וְקוֹץ וְדַרְדַּר תַּצְמִיחַ לָךְ; וְאָכַלְתָּ אֶת־עֵשֶׂב הַשָּׂדֶה׃
19
в поте лица твоего будешь есть хлеб, доколе не возвратишься в землю, из которой ты взят, ибо прах ты и в прах возвратишься.
и в поте лица добывать свой хлеб. И вернешься ты в землю, из которой был взят: ты — пыль и вновь обратишься в пыль».
В поте лица своего ты будешь есть свой хлеб, пока не вернешься в землю, из которой был взят; потому что ты — прах, и в прах ты вернешься.
У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся.
In the sweat of thy face shalt thou eat bread, till thou return unto the ground; for out of it wast thou taken: for dust thou art, and unto dust shalt thou return.
בְּזֵעַת אַפֶּיךָ תֹּאכַל לֶחֶם, עַד שׁוּבְךָ אֶל־הָאֲדָמָה, כִּי מִמֶּנָּה לֻקָּחְתָּ; כִּי־עָפָר אַתָּה, וְאֶל־עָפָר תָּשׁוּב׃
20
И нарек Адам имя жене своей: Ева, ибо она стала матерью всех живущих.
Человек — Ада́м — дал своей жене имя Ева, ибо она стала праматерью всех живущих.
Адам назвал свою жену Ева, потому что она стала матерью всех живущих.
І назвав Адам ім"я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.
And Adam called his wife's name Eve; because she was the mother of all living.
וַיִּקְרָא הָאָדָם שֵׁם אִשְׁתּוֹ חַוָּה; כִּי הִוא הָיְתָה אֵם כָּל־חָי׃
21
И сделал Господь Бог Адаму и жене его одежды кожаные и одел их.
Господь Бог сделал одежду из кож и одел человека и его жену.
Господь Бог сделал одежды из кожи и одел в них Адама и его жену.
І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну і зодягнув їх.
Unto Adam also and to his wife did the LORD God make coats of skins, and clothed them.
וַיַּעַשׂ יְהוָה אֱלֹהִים לְאָדָם וּלְאִשְׁתּוֹ כָּתְנוֹת עוֹר וַיַּלְבִּשֵׁם׃
22
И сказал Господь Бог: вот, Адам стал как один из Нас, зная добро и зло; и теперь как бы не простер он руки своей, и не взял также от дерева жизни, и не вкусил, и не стал жить вечно.
И сказал Господь Бог: «Человек стал как один из Нас — познал добро и зло! Не сорвал бы он еще и плод дерева жизни, чтобы, съев его, стать бессмертным!»
Потом Господь Бог сказал: — Познав добро и зло, человек стал теперь как один из Нас. Нельзя, чтобы он протянул руку, сорвал плод также и с дерева жизни, съел его и стал жить вечно.
І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з"їв, і не жив повік віку.
And the LORD God said, Behold, the man is become as one of us, to know good and evil: and now, lest he put forth his hand, and take also of the tree of life, and eat, and live for ever:
וַיֹּאמֶר יְהוָה אֱלֹהִים, הֵן הָאָדָם הָיָה כְּאַחַד מִמֶּנּוּ, לָדַעַת טוֹב וָרָע; וְעַתָּה פֶּן־יִשְׁלַח יָדוֹ, וְלָקַח גַּם מֵעֵץ הַחַיִּים, וְאָכַל וָחַי לְעֹלָם׃
23
И выслал его Господь Бог из сада Едемского, чтобы возделывать землю, из которой он взят.
И Господь Бог изгнал человека из Эдемского сада — пусть возделывает землю, из которой был взят.
И Господь Бог изгнал его из сада Эдем, чтобы он трудился на земле, из которой был взят.
І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.
Therefore the LORD God sent him forth from the garden of Eden, to till the ground from whence he was taken.
וַיְשַׁלְּחֵהוּ יְהוָה אֱלֹהִים מִגַּן־עֵדֶן; לַעֲבֹד אֶת־הָאֲדָמָה, אֲשֶׁר לֻקַּח מִשָּׁם׃
24
И изгнал Адама, и поставил на востоке у сада Едемского Херувима и пламенный меч обращающийся, чтобы охранять путь к дереву жизни.
Изгнал человека, а у Эдемского сада, на востоке, поставил стражу — херувимов и огненный меч, во все стороны разящий, чтобы они охраняли дорогу к дереву жизни.
Изгнав человека, Он поставил на востоке от сада Эдем херувимов и вращающийся пламенный меч, чтобы охранять путь к дереву жизни.
І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум"яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
So he drove out the man; and he placed at the east of the garden of Eden Cherubims, and a flaming sword which turned every way, to keep the way of the tree of life.
וַיְגָרֶשׁ אֶת־הָאָדָם; וַיַּשְׁכֵּן מִקֶּדֶם לְגַן־עֵדֶן אֶת־הַכְּרֻבִים, וְאֵת לַהַט הַחֶרֶב הַמִּתְהַפֶּכֶת, לִשְׁמֹר אֶת־דֶּרֶךְ עֵץ הַחַיִּים׃