1
По окончании сего, подошли ко мне начальствующие и сказали: народ Израилев и священники и левиты не отделились от народов иноплеменных с мерзостями их, от Хананеев, Хеттеев, Ферезеев, Иевусеев, Аммонитян, Моавитян, Египтян и Аморреев,
Затем пришли ко мне вожди и сказали: «Народ Израиля, священники и левиты не отделились от местных народов с их мерзостями — от ханаане́ев, хе́ттов, периззе́ев, евусе́ев, аммонитян, моавитян, египтян и аморе́ев.
После того как все это было сделано, вожди пришли ко мне и сказали: — Народ Израиля, священники и левиты не отделились от иноплеменных народов: хананеев, хеттов, ферезеев, иевусеев, аммонитян, моавитян, египтян и аморреев с их отвратительными обычаями.
А як скінчилося це, підійшли до мене зверхники, говорячи: Цей народ, Ізраїль, і священики та Левити не відділилися від народів цих країв з їхніми гидотами, від хананеян, періззеян, євусеян, аммонеян, моавітян, єгиптян та амореян,
After these things had been done, the leaders came to me and said, "The people of Israel, including the priests and the Levites, have not kept themselves separate from the neighboring peoples with their detestable practices, like those of the Canaanites, Hittites, Perizzites, Jebusites, Ammonites, Moabites, Egyptians and Amorites.
וּכְכַלּוֹת אֵלֶּה, נִגְּשׁוּ אֵלַי הַשָּׂרִים לֵאמֹר, לֹא־נִבְדְּלוּ הָעָם יִשְׂרָאֵל וְהַכֹּהֲנִים וְהַלְוִיִּם, מֵעַמֵּי הָאֲרָצוֹת; כְּתוֹעֲבֹתֵיהֶם לַכְּנַעֲנִי הַחִתִּי הַפְּרִזִּי הַיְבוּסִי, הָעַמֹּנִי הַמֹּאָבִי, הַמִּצְרִי וְהָאֱמֹרִי׃
2
потому что взяли дочерей их за себя и за сыновей своих, и смешалось семя святое с народами иноплеменными, и притом рука знатнейших и главнейших была в сем беззаконии первою.
Дочерей этих народов они брали в жены себе и своим сыновьям, так что святое племя смешалось с местными народами. А вожди и начальники в этом преступлении впереди всех».
Они брали их дочерей в жены для себя и своих сыновей, и святой народ смешался с иноплеменными народами. А вожди и чиновники первыми подавали пример этого предательства.
бо побрали з їхніх дочок собі та своїм синам, змішалося святе насіння з народами цих країв, а рука зверхників та представників була перша в цьому спроневіренні.
They have taken some of their daughters as wives for themselves and their sons, and have mingled the holy race with the peoples around them. And the leaders and officials have led the way in this unfaithfulness."
כִּי־נָשְׂאוּ מִבְּנֹתֵיהֶם, לָהֶם וְלִבְנֵיהֶם, וְהִתְעָרְבוּ זֶרַע הַקֹּדֶשׁ, בְּעַמֵּי הָאֲרָצוֹת; וְיַד הַשָּׂרִים וְהַסְּגָנִים, הָיְתָה בַּמַּעַל הַזֶּה רִאשׁוֹנָה׃
3
Услышав это слово, я разодрал нижнюю и верхнюю одежду мою и рвал волосы на голове моей и на бороде моей, и сидел печальный.
Услышав такое, я разорвал на себе плащ и рубаху, рвал волосы и бороду. Я сидел оцепеневший,
Услышав это, я разорвал на себе одежду и накидку, стал рвать свои волосы и бороду и сел, пораженный ужасом.
А коли я почув це слово, то роздер я одежу свою та плаща свого, і рвав волосся з голови своєї та з бороди своєї, і сидів остовпілий...
When I heard this, I tore my tunic and cloak, pulled hair from my head and beard and sat down appalled.
וּכְשָׁמְעִי אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה, קָרַעְתִּי אֶת־בִּגְדִי וּמְעִילִי; וָאֶמְרְטָה מִשְּׂעַר רֹאשִׁי וּזְקָנִי, וָאֵשְׁבָה מְשׁוֹמֵם׃
4
Тогда собрались ко мне все, убоявшиеся слов Бога Израилева по причине преступления переселенцев, и я сидел в печали до вечерней жертвы.
и ко мне собрались все, кто трепетал пред словами Бога Израилева, осуждающими преступление вернувшихся из плена. Я сидел оцепеневший до времени вечерней жертвы.
Все, кто благоговел пред словами Бога Израиля, собрались вокруг меня из-за этого предательства переселенцев. А я сидел там, пораженный ужасом, до вечерней жертвы.
І зібралися до мене всі тремтячі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневірення поверненців, а я сидів остовпілий аж до жертви вечірньої.
Then everyone who trembled at the words of the God of Israel gathered around me because of this unfaithfulness of the exiles. And I sat there appalled until the evening sacrifice.
וְאֵלַי יֵאָסְפוּ, כֹּל חָרֵד בְּדִבְרֵי אֱלֹהֵי־יִשְׂרָאֵל, עַל מַעַל הַגּוֹלָה; וַאֲנִי יֹשֵׁב מְשׁוֹמֵם, עַד לְמִנְחַת הָעָרֶב׃
5
А во время вечерней жертвы я встал с места сетования моего, и в разодранной нижней и верхней одежде пал на колени мои и простер руки мои к Господу Богу моему
В час вечерней жертвы я поднялся с места скорби моей в разодранных плаще и рубахе, пал на колени, простер руки к Господу, Богу моему,
Во время вечерней жертвы я поднялся с места своего самоуничижения в разорванной одежде и накидке, пал на колени, простирая руки к Господу, моему Богу,
А за вечірньої жертви встав я з упокорення свого, і, роздерши шату свою та плаща свого, упав я на коліна свої, і простягнув руки свої до Господа, Бога мого...
Then, at the evening sacrifice, I rose from my self-abasement, with my tunic and cloak torn, and fell on my knees with my hands spread out to the LORD my God
וּבְמִנְחַת הָעֶרֶב, קַמְתִּי מִתַּעֲנִיתִי, וּבְקָרְעִי בִגְדִי וּמְעִילִי; וָאֶכְרְעָה עַל־בִּרְכַּי, וָאֶפְרְשָׂה כַפַּי אֶל־יְהוָה אֱלֹהָי׃
6
и сказал: Боже мой! стыжусь и боюсь поднять лице мое к Тебе, Боже мой, потому что беззакония наши стали выше головы, и вина наша возросла до небес.
и сказал: «Бог мой! Объятый стыдом и позором, не могу я поднять лицо к Тебе, Бог мой. Мы с головой погрязли в грехах, наша вина до небес.
и стал молиться: — Боже мой, мне так стыдно, так совестно, что я не могу поднять к Тебе лица, ведь наши грехи выше наших голов, а вина наша достигла небес.
І сказав я: Боже мій, соромлюся я та стидаюся піднести, Боже мій, обличчя своє до Тебе, бо беззаконня наші помножилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба!...
and prayed: "O my God, I am too ashamed and disgraced to lift up my face to you, my God, because our sins are higher than our heads and our guilt has reached to the heavens.
וָאֹמְרָה, אֱלֹהַי בֹּשְׁתִּי וְנִכְלַמְתִּי, לְהָרִים אֱלֹהַי פָּנַי אֵלֶיךָ; כִּי עֲוֹנֹתֵינוּ רָבוּ לְמַעְלָה רֹּאשׁ, וְאַשְׁמָתֵנוּ גָדְלָה עַד לַשָּׁמָיִם׃
7
Со дней отцов наших мы в великой вине до сего дня, и за беззакония наши преданы были мы, цари наши, священники наши, в руки царей иноземных, под меч, в плен и на разграбление и на посрамление, как это и ныне.
Со времен отцов и доныне великая вина лежит на нас. И по сей день за свои грехи мы, с царями и священниками нашими, отданы иноземным царям на истребление и в плен, на грабеж и на позор.
Со дней наших отцов и до этого дня наша вина велика. Из-за наших грехов нас и наших царей и священники постигли меч и плен, грабеж и унижения от рук иноземных царей, как это есть и по сегодняшний день.
Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззаконня були віддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих країв на меча, на полон, і на грабіж, і на посоромлення обличчя, як цього дня.
From the days of our forefathers until now, our guilt has been great. Because of our sins, we and our kings and our priests have been subjected to the sword and captivity, to pillage and humiliation at the hand of foreign kings, as it is today.
מִימֵי אֲבֹתֵינוּ, אֲנַחְנוּ בְּאַשְׁמָה גְדֹלָה, עַד הַיּוֹם הַזֶּה; וּבַעֲוֹנֹתֵינוּ נִתַּנּוּ אֲנַחְנוּ מְלָכֵינוּ כֹהֲנֵינוּ בְּיַד מַלְכֵי הָאֲרָצוֹת, בַּחֶרֶב בַּשְּׁבִי וּבַבִּזָּה וּבְבֹשֶׁת פָּנִים כְּהַיּוֹם הַזֶּה׃
8
И вот, по малом времени, даровано нам помилование от Господа Бога нашего, и Он оставил у нас {несколько} уцелевших и дал нам утвердиться на месте святыни Его, и просветил глаза наши Бог наш, и дал нам ожить немного в рабстве нашем.
На краткий миг была нам явлена милость Господа, Бога нашего: Он сохранил остаток народа и позволил нам приютиться на Его святом месте, даровал свет нашим глазам, дал нам, порабощенным, какую‑то поддержку.
Но сегодня — на миг — Господь, наш Бог, смилостивился над нами. Он оставил в живых некоторых из нас и дал нам утвердиться в Своем святилище. Он просветил наши глаза и облегчил наше рабство.
А тепер на малу хвилю сталася нам милість від Господа, Бога нашого, щоб позоставити нам останок, і дати нам затвердитися на місці святині Його, щоб освітити очі наші, Боже наш, і дати нам трохи ожити в нашій неволі!
"But now, for a brief moment, the LORD our God has been gracious in leaving us a remnant and giving us a firm place in his sanctuary, and so our God gives light to our eyes and a little relief in our bondage.
וְעַתָּה כִּמְעַט־רֶגַע הָיְתָה תְחִנָּה מֵאֵת יְהוָה אֱלֹהֵינוּ, לְהַשְׁאִיר לָנוּ פְּלֵיטָה, וְלָתֶת־לָנוּ יָתֵד בִּמְקוֹם קָדְשׁוֹ; לְהָאִיר עֵינֵינוּ אֱלֹהֵינוּ, וּלְתִתֵּנוּ מִחְיָה מְעַט בְּעַבְדֻתֵנוּ׃
9
Мы — рабы, но и в рабстве нашем не оставил нас Бог наш. И склонил Он к нам милость царей Персидских, чтоб они дали нам ожить, воздвигнуть дом Бога нашего и восстановить {его} из развалин его, и дали нам ограждение в Иудее и в Иерусалиме.
Да, мы рабы, но и в порабощении Бог наш не покинул нас, даровал нам милость царей персидских, чтобы те поддержали нас, восстановили Храм Бога нашего, подняв его из руин, и обеспечили нам защиту в Иудее и в Иерусалиме.
Мы рабы, но наш Бог не оставил нас и в нашем рабстве. Он проявил к нам милость перед царями Персии: Он даровал нам новую жизнь, чтобы мы отстроили дом нашего Бога и восстановили его из руин, и дал нам защитную стену в Иудее и Иерусалиме.
Бо раби ми, та в нашій неволі не покинув нас Бог наш, і прихилив до нас милість перед перськими царями, щоб дати нам ожити, щоб піднести дім нашого Бога й щоб відбудувати руїни його, та щоб дати нам захист в Юдеї та в Єрусалимі.
Though we are slaves, our God has not deserted us in our bondage. He has shown us kindness in the sight of the kings of Persia: He has granted us new life to rebuild the house of our God and repair its ruins, and he has given us a wall of protection in Judah and Jerusalem.
כִּי־עֲבָדִים אֲנַחְנוּ, וּבְעַבְדֻתֵנוּ, לֹא עֲזָבָנוּ אֱלֹהֵינוּ; וַיַּט־עָלֵינוּ חֶסֶד לִפְנֵי מַלְכֵי פָרַס לָתֶת־לָנוּ מִחְיָה, לְרוֹמֵם אֶת־בֵּית אֱלֹהֵינוּ וּלְהַעֲמִיד אֶת־חָרְבֹתָיו, וְלָתֶת־לָנוּ גָדֵר, בִּיהוּדָה וּבִירוּשָׁלִָם׃
10
И ныне, что скажем мы, Боже наш, после этого? Ибо мы отступили от заповедей Твоих,
О Бог наш, что мы скажем после того, что было? Ведь мы пренебрегли повелениями Твоими.
Но ныне, Боже наш, что нам сказать после этого? Ведь мы пренебрегли заповедями,
А тепер що скажемо, Боже наш, по цьому? Бо ми покинули заповіді Твої,
"But now, O our God, what can we say after this? For we have disregarded the commands
וְעַתָּה מַה־נֹּאמַר אֱלֹהֵינוּ אַחֲרֵי־זֹאת; כִּי עָזַבְנוּ מִצְוֹתֶיךָ׃
11
которые заповедал Ты чрез рабов Твоих пророков, говоря: земля, в которую идете вы, чтоб овладеть ею, земля нечистая, она осквернена нечистотою иноплеменных народов, их мерзостями, которыми они наполнили ее от края до края в осквернениях своих.
Ты велел через рабов Твоих, пророков: "Земля, на которую вы пришли, чтобы владеть ею, — это земля нечистая из‑за скверны местных народов, из‑за их мерзостей; они от края до края заполнили ее своей нечистотой.
которые Ты дал через Твоих слуг пророков, когда Ты сказал: «Земля, в которую вы входите, чтобы завладеть ею, это земля, оскверненная мерзостями ее народов. Своими отвратительными обычаями они наполнили ее нечистотой от края до края.
які Ти наказав через Своїх рабів пророків, говорячи: Цей Край, що ви йдете посісти, він край нечистий через нечистість народу цих країв, через їхні гидоти, що наповнили його від краю до краю своєю нечистістю.
you gave through your servants the prophets when you said: "The land you are entering to possess is a land polluted by the corruption of its peoples. By their detestable practices they have filled it with their impurity from one end to the other.
אֲשֶׁר צִוִּיתָ, בְּיַד עֲבָדֶיךָ הַנְּבִיאִים לֵאמֹר, הָאָרֶץ, אֲשֶׁר אַתֶּם בָּאִים לְרִשְׁתָּהּ, אֶרֶץ נִדָּה הִיא, בְּנִדַּת עַמֵּי הָאֲרָצוֹת; בְּתוֹעֲבֹתֵיהֶם, אֲשֶׁר מִלְאוּהָ מִפֶּה אֶל־פֶּה בְּטֻמְאָתָם׃
12
Итак дочерей ваших не выдавайте за сыновей их, и дочерей их не берите за сыновей ваших, и не ищите мира их и блага их во веки, чтобы укрепиться вам и питаться благами земли той и передать ее в наследие сыновьям вашим на веки.
Поэтому ни своих дочерей не отдавайте замуж за их сыновей, ни их дочерей не берите в жены своим сыновьям, никогда не делайте ничего, что принесло бы им мир и благополучие, — и будете крепнуть, будете есть лучшие плоды этой земли и оставите ее в вечное наследие своим потомкам".
Поэтому не отдавайте своих дочерей замуж за их сыновей и не берите их дочерей своим сыновьям. Никогда не ищите с ними мирного договора, чтобы вам быть сильными и есть блага земли, и оставить ее вашим детям как вечное наследие».
А тепер дочок своїх не давайте їхнім синам, а їхніх дочок не беріть для своїх синів, і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки, щоб ви стали сильні, та споживали добро цієї землі, і віддали на спадок вашим синам аж навіки.
Therefore, do not give your daughters in marriage to their sons or take their daughters for your sons. Do not seek a treaty of friendship with them at any time, that you may be strong and eat the good things of the land and leave it to your children as an everlasting inheritance."
וְעַתָּה בְּנוֹתֵיכֶם אַל־תִּתְּנוּ לִבְנֵיהֶם, וּבְנֹתֵיהֶם אַל־תִּשְׂאוּ לִבְנֵיכֶם, וְלֹא־תִדְרְשׁוּ שְׁלֹמָם וְטוֹבָתָם עַד־עוֹלָם; לְמַעַן תֶּחֶזְקוּ, וַאֲכַלְתֶּם אֶת־טוּב הָאָרֶץ, וְהוֹרַשְׁתֶּם לִבְנֵיכֶם עַד־עוֹלָם׃
13
И после всего, постигшего нас за худые дела наши и за великую вину нашу, — ибо Ты, Боже наш, пощадил нас не по мере беззакония нашего и дал нам такое избавление, —
После того как постигла нас кара за наши злые дела, за наш великий грех (Ты, Бог наш, покарал нас меньше, чем мы заслужили, Ты сохранил остаток народа), —
После всего, что случилось с нами за наши злые дела и великую вину, Ты, Боже наш, наказал нас мягче, чем заслуживали наши грехи, и оставил в живых некоторых из нас.
А по тому всьому, що прийшло на нас за наші злі чини та за нашу велику провину, бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха нашого, і дав нам таку рештку,
"What has happened to us is a result of our evil deeds and our great guilt, and yet, our God, you have punished us less than our sins have deserved and have given us a remnant like this.
וְאַחֲרֵי כָּל־הַבָּא עָלֵינוּ, בְּמַעֲשֵׂינוּ הָרָעִים, וּבְאַשְׁמָתֵנוּ הַגְּדֹלָה; כִּי אַתָּה אֱלֹהֵינוּ, חָשַׂכְתָּ לְמַטָּה מֵעֲוֹנֵנוּ, וְנָתַתָּה לָּנוּ פְּלֵיטָה כָּזֹאת׃
14
неужели мы опять будем нарушать заповеди Твои и вступать в родство с этими отвратительными народами? Не прогневаешься ли Ты на нас даже до истребления {нас,} так что не будет уцелевших и не будет спасения?
нарушим ли мы снова Твои повеления, будем ли снова вступать в родство с этими мерзостными племенами? Ведь тогда Ты, разгневавшись, истребишь нас полностью, без остатка!
Неужели мы опять нарушим Твои повеления и будем вступать в родство с народами, которые преданы этим отвратительным обычаям? Разве Ты не прогневаешься на нас так, чтобы истребить нас, не оставив ни одного уцелевшего?
чи знову ми ламатимемо заповіді Твої, і будемо посвоячуватися з оцими мерзотними народами? Чи ж Ти не розгніваєшся на нас аж до вигублення нас, так що ніхто не позостався б і не врятувався?
Shall we again break your commands and intermarry with the peoples who commit such detestable practices? Would you not be angry enough with us to destroy us, leaving us no remnant or survivor?
הֲנָשׁוּב לְהָפֵר מִצְוֹתֶיךָ, וּלְהִתְחַתֵּן, בְּעַמֵּי הַתֹּעֵבוֹת הָאֵלֶּה; הֲלוֹא תֶאֱנַף־בָּנוּ עַד־כַּלֵּה, לְאֵין שְׁאֵרִית וּפְלֵיטָה׃
15
Господи Боже Израилев! праведен Ты. Ибо мы остались уцелевшими до сего дня; и вот мы в беззакониях наших пред лицем Твоим, хотя после этого не надлежало бы нам стоять пред лицем Твоим.
Господь, Бог Израиля, Ты вершишь правосудие — и лишь остаток нашего народа уцелел до сего дня. Вот, мы пред Тобой, с нашими грехами, хотя после такого и не достойны мы предстоять пред Тобой».
Господи, Боже Израиля, Ты праведен! Сегодня остались мы — уцелевшие. Вот мы перед Тобой в нашей вине, хотя из-за нее ни один из нас не может устоять в Твоем присутствии.
Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позосталися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не встояти нам за це перед лицем Твоїм!...
O LORD, God of Israel, you are righteous! We are left this day as a remnant. Here we are before you in our guilt, though because of it not one of us can stand in your presence."
יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל צַדִּיק אַתָּה, כִּי־נִשְׁאַרְנוּ פְלֵיטָה כְּהַיּוֹם הַזֶּה; הִנְנוּ לְפָנֶיךָ בְּאַשְׁמָתֵינוּ, כִּי אֵין לַעֲמוֹד לְפָנֶיךָ עַל־זֹאת׃