1
И пришел царь с Аманом пировать у Есфири царицы.
Пришли царь и Аман пировать с царицей Эсфирью.
Царь с Аманом отправились пировать у царицы Есфири,
І прийшов цар та Гаман на гостину цариці Естер.
So the king and Haman came to banquet with Esther the queen.
וַיָּבֹא הַמֶּלֶךְ וְהָמָן, לִשְׁתּוֹת עִם־אֶסְתֵּר הַמַּלְכָּה׃
2
И сказал царь Есфири также и в {этот} второй день во время пира: какое желание твое, царица Есфирь? оно будет удовлетворено; и какая просьба твоя? {хотя бы} до полуцарства, она будет исполнена.
И снова, как накануне, они выпили вина и царь сказал Эсфири: «О чем ты просишь, царица Эсфирь? Ты получишь все. Какая у тебя просьба? Проси хоть полцарства — все будет исполнено».
и когда они пили вино во второй день, царь спросил опять: — Царица Есфирь, чего ты хочешь? Все тебе будет. Какова твоя просьба? Даже полцарства — все получишь!
І сказав цар до Естери також другого дня при питті вина: Яке жадання твоє? І буде тобі дане. І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде зроблено!
And the king said again unto Esther on the second day at the banquet of wine, What is thy petition, queen Esther? and it shall be granted thee: and what is thy request? and it shall be performed, even to the half of the kingdom.
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ לְאֶסְתֵּר גַּם בַּיּוֹם הַשֵּׁנִי בְּמִשְׁתֵּה הַיַּיִן, מַה־שְּׁאֵלָתֵךְ אֶסְתֵּר הַמַּלְכָּה וְתִנָּתֵן לָךְ; וּמַה־בַּקָּשָׁתֵךְ עַד־חֲצִי הַמַּלְכוּת וְתֵעָשׂ׃
3
И отвечала царица Есфирь и сказала: если я нашла благоволение в очах твоих, царь, и если царю благоугодно, то да будут дарованы мне жизнь моя, по желанию моему, и народ мой, по просьбе моей!
Царица Эсфирь ответила: «Если я снискала милость твою, о царь, если царю угодно, пусть сохранят жизнь мою — вот о чем я прошу! Пусть сохранят народ мой — вот о чем я молю!
И царица Есфирь ответила: — О царь, если я нашла у тебя расположение и если это угодно царю, то даруй мне жизнь — вот чего я хочу. И пощади мой народ — вот моя просьба.
І відповіла цариця Естер та й сказала: Якщо знайшла я ласку в очах твоїх, о царю, і якщо це цареві вгодне, нехай буде дане мені життя моє на жадання моє, а народ мій на прохання моє!
Then Esther the queen answered and said, If I have found favour in thy sight, O king, and if it please the king, let my life be given me at my petition, and my people at my request:
וַתַּעַן אֶסְתֵּר הַמַּלְכָּה וַתֹּאמַר, אִם־מָצָאתִי חֵן בְּעֵינֶיךָ הַמֶּלֶךְ, וְאִם־עַל־הַמֶּלֶךְ טוֹב; תִּנָּתֶן־לִי נַפְשִׁי בִּשְׁאֵלָתִי, וְעַמִּי בְּבַקָּשָׁתִי׃
4
Ибо проданы мы, я и народ мой, на истребление, убиение и погибель. Если бы мы проданы были в рабы и рабыни, я молчала бы, хотя враг не вознаградил бы ущерба царя.
Потому что проданы мы — и я, и мой народ — преданы на истребление, на избиение, на гибель! Если бы нас собирались продать в рабство, сделать рабами и рабынями, я бы смолчала — даже из‑за такой беды не подобало бы беспокоить царя!»
Ведь я и мой народ проданы на погибель, уничтожение и искоренение. Если бы нас всего лишь продали как рабов и рабынь, я бы смолчала, и не стала из-за этого беспокоить царя.
Бо продані ми, я та народ мій, на вигублення, на забій та на погибіль... Та коли б ми були продані на рабів та на невільниць, мовчала б я, бо цей утиск був би не вартий царевого занепокоєння...
For we are sold, I and my people, to be destroyed, to be slain, and to perish. But if we had been sold for bondmen and bondwomen, I had held my tongue, although the enemy could not countervail the king's damage.
כִּי נִמְכַּרְנוּ אֲנִי וְעַמִּי, לְהַשְׁמִיד לַהֲרוֹג וּלְאַבֵּד; וְאִלּוּ לַעֲבָדִים וְלִשְׁפָחוֹת נִמְכַּרְנוּ הֶחֱרַשְׁתִּי, כִּי אֵין הַצָּר שׁוֶֹה בְּנֵזֶק הַמֶּלֶךְ׃
5
И отвечал царь Артаксеркс и сказал царице Есфири: кто это такой, и где тот, который отважился в сердце своем сделать так?
Царь Артаксеркс стал расспрашивать царицу Эсфирь: «Кто же это? Где он? Кто смеет творить такое?»
Царь Ксеркс спросил царицу Есфирь: — Кто же он? Кто осмелился такое сделать?
Тоді сказав цар Ахашверош, і повів до цариці Естери: Хто то він, і де той, що його серце наповнило його відвагою чинити так?
Then the king Ahasuerus answered and said unto Esther the queen, Who is he, and where is he, that durst presume in his heart to do so?
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ אֲחַשְׁוֵרוֹשׁ, וַיֹּאמֶר לְאֶסְתֵּר הַמַּלְכָּה; מִי הוּא זֶה וְאֵי־זֶה הוּא, אֲשֶׁר־מְלָאוֹ לִבּוֹ לַעֲשׂוֹת כֵּן׃
6
И сказала Есфирь: враг и неприятель — этот злобный Аман! И Аман затрепетал пред царем и царицею.
Отвечала Эсфирь: «Он, враг и недруг! Вот этот злодей Аман!» И Амана охватил ужас перед царем и царицей.
Есфирь сказала: — Противник и враг — этот подлый Аман. Аман задрожал от страха перед царем и царицей.
І сказала Естер: Ненависник та ворог це злий Гаман! І Гаман перелякався перед обличчям царя та цариці...
And Esther said, The adversary and enemy is this wicked Haman. Then Haman was afraid before the king and the queen.
וַתֹּאמֶר־אֶסְתֵּר, אִישׁ צַר וְאוֹיֵב, הָמָן הָרָע הַזֶּה; וְהָמָן נִבְעַת, מִלִּפְנֵי הַמֶּלֶךְ וְהַמַּלְכָּה׃
7
И царь встал во гневе своем с пира {и пошел} в сад при дворце; Аман же остался умолять о жизни своей царицу Есфирь, ибо видел, что определена ему злая участь от царя.
Царь в гневе покинул пир и вышел в дворцовый сад, а Аман остался, чтобы вымолить себе жизнь у царицы Эсфири: он видел, что царь уже решил его участь.
Царь в гневе поднялся с места, оставил вино и вышел во дворцовый сад. А Аман, понимая, что царь уже решил его судьбу, остался, чтобы умолять царицу Есфирь даровать ему жизнь.
А цар у своїй лютості устав від гостини, і вийшов до палацового саду. А Гаман став просити царицю Естер за життя своє, бо побачив, що загрожує йому лихо від царя...
And the king arising from the banquet of wine in his wrath went into the palace garden: and Haman stood up to make request for his life to Esther the queen; for he saw that there was evil determined against him by the king.
וְהַמֶּלֶךְ קָם בַּחֲמָתוֹ מִמִּשְׁתֵּה הַיַּיִן, אֶל־גִּנַּת הַבִּיתָן; וְהָמָן עָמַד, לְבַקֵּשׁ עַל־נַפְשׁוֹ מֵאֶסְתֵּר הַמַּלְכָּה, כִּי רָאָה, כִּי־כָלְתָה אֵלָיו הָרָעָה מֵאֵת הַמֶּלֶךְ׃
8
Когда царь возвратился из сада при дворце в дом пира, Аман был припавшим к ложу, на котором находилась Есфирь. И сказал царь: даже и насиловать царицу {хочет} в доме у меня! Слово вышло из уст царя, — и накрыли лице Аману.
Царь возвратился из дворцового сада в пиршественный чертог и увидел, что Аман припал к ложу, на котором возлежит Эсфирь. Царь воскликнул: «Еще и на царицу посягать, при мне, в этом доме!» Сказал царь слово — и закрыли лицо Аману.
В тот момент, когда царь вернулся из дворцового сада в пиршественный зал, Аман как раз приник к ложу, где возлежала царица Есфирь. Царь вскричал: — Да что же это такое, он еще вздумал изнасиловать царицу прямо в моем дворце?! Едва лишь слово слетело с уст царя, Аману накрыли лицо.
І цар вернувся з палацового саду до дому пиття вина, а Гаман припав до ліжка, що на ньому була Естер. І цар сказав: Чи хочеш також збезчестити царицю в мене в домі? Як тільки це слово вийшло з царевих уст, то закрили Гаманове обличчя...
Then the king returned out of the palace garden into the place of the banquet of wine; and Haman was fallen upon the bed whereon Esther was. Then said the king, Will he force the queen also before me in the house? As the word went out of the king's mouth, they covered Haman's face.
וְהַמֶּלֶךְ שָׁב מִגִּנַּת הַבִּיתָן אֶל־בֵּית מִשְׁתֵּה הַיַּיִן, וְהָמָן נֹפֵל, עַל־הַמִּטָּה אֲשֶׁר אֶסְתֵּר עָלֶיהָ, וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ, הֲגַם לִכְבּוֹשׁ אֶת־הַמַּלְכָּה עִמִּי בַּבָּיִת; הַדָּבָר, יָצָא מִפִּי הַמֶּלֶךְ, וּפְנֵי הָמָן חָפוּ׃
9
И сказал Харбона, один из евнухов при царе: вот и дерево, которое приготовил Аман для Мардохея, говорившего доброе для царя, стоит у дома Амана, вышиною в пятьдесят локтей. И сказал царь: повесьте его на нем.
Тогда Харвона́, один из евнухов, состоявших при царе, сказал: «А ведь Аман велел установить столб для Мардохея, чьи слова сослужили царю добрую службу, — и этот столб, высотой в пятьдесят локтей, уже стоит у дома Амана!» Царь велел: «Там его и повесить!»
И Харбона, один из евнухов, прислуживавших царю, сказал: — Вот и виселица высотой в пятьдесят локтей стоит у Аманова дома; он приготовил ее для Мардохея, чье слово спасло царя. Царь сказал: — Вот и повесьте его на ней!
І сказав Харвона, один з евнухів перед царевим обличчям: Та ось шибениця, яку зробив Гаман для Мордехая, що говорив добре на царя, яка стоїть у Гамановому домі, висока на п"ятдесят ліктів. І сказав цар: Повісьте його на ній!
And Harbonah, one of the chamberlains, said before the king, Behold also, the gallows fifty cubits high, which Haman had made for Mordecai, who had spoken good for the king, standeth in the house of Haman. Then the king said, Hang him thereon.
וַיֹּאמֶר חַרְבוֹנָה אֶחָד מִן־הַסָּרִיסִים לִפְנֵי הַמֶּלֶךְ, גַּם הִנֵּה־הָעֵץ אֲשֶׁר־עָשָׂה הָמָן לְמָרְדֳּכַי אֲשֶׁר דִּבֶּר־טוֹב עַל־הַמֶּלֶךְ, עֹמֵד בְּבֵית הָמָן, גָּבֹהַּ חֲמִשִּׁים אַמָּה; וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ תְּלֻהוּ עָלָיו׃
10
И повесили Амана на дереве, которое он приготовил для Мардохея. И гнев царя утих.
И повесили тело Амана на том самом столбе, что он приготовил для Мардохея. И гнев царя утих.
И Амана повесили на виселице, которую он приготовил для Мардохея, и ярость царя улеглась.
І повісили Гамана на шибениці, яку він приготовив був для Мордехая, а лютість царева втихла...
So they hanged Haman on the gallows that he had prepared for Mordecai. Then was the king's wrath pacified.
וַיִּתְלוּ אֶת־הָמָן, עַל־הָעֵץ אֲשֶׁר־הֵכִין לְמָרְדֳּכָי; וַחֲמַת הַמֶּלֶךְ שָׁכָכָה׃