Книга плач Иеремии | Lamentations | איכה, Глава 2

1
Как помрачил Господь во гневе Своем дщерь Сиона! с небес поверг на землю красу Израиля и не вспомнил о подножии ног Своих в день гнева Своего.
О горе! Господь во гневе тьмою объял Дочь Сиона! Сбросил с небес на землю славу Израиля. Не пощадил в день гнева подножье для ног Своих!
О, как навис гнев Владыки над дочерью Сиона, словно грозовые тучи! С небес сбросил на землю красу Израиля и не вспомнил о подножии ног Своих, в день гнева Своего.
Як захмарив Господь в Своїм гніві сіонську дочку! Він кинув із неба на землю пишноту Ізраїля, і не згадав у день гніву Свого про підніжка ногам Своїм,
How hath the Lord covered the daughter of Zion with a cloud in his anger, and cast down from heaven unto the earth the beauty of Israel, and remembered not his footstool in the day of his anger!
אֵיכָה יָעִיב בְּאַפּוֹ אֲדֹנָי אֶת־בַּת־צִיּוֹן, הִשְׁלִיךְ מִשָּׁמַיִם אֶרֶץ, תִּפְאֶרֶת יִשְׂרָאֵל; וְלֹא־זָכַר הֲדֹם־רַגְלָיו בְּיוֹם אַפּוֹ׃
2
Погубил Господь все жилища Иакова, не пощадил, разрушил в ярости Своей укрепления дщери Иудиной, поверг на землю, отверг царство и князей его, как нечистых:
Истребил Господь без пощады обитель Иакова. В гневе Своем разрушил твердыни Иуды. Осквернил, поверг на землю царя и вельмож.
Без пощады поглотил Владыка все жилища Иакова, в гневе Своем Он разрушил твердыни дочери Иуды. Он отверг царство и в нечестии поверг вождей его на землю.
понищив Господь, не помилував житла всі Яковові... Він позбурював у гніві Своїм у дочки Юди твердині, на землю звалив, збезчестив Він царство й князів усіх його...
The Lord hath swallowed up all the habitations of Jacob, and hath not pitied: he hath thrown down in his wrath the strong holds of the daughter of Judah; he hath brought them down to the ground: he hath polluted the kingdom and the princes thereof.
בִּלַּע אֲדֹנָי לֹא (וְלֹא) חָמַל, אֵת כָּל־נְאוֹת יַעֲקֹב, הָרַס בְּעֶבְרָתוֹ מִבְצְרֵי בַת־יְהוּדָה הִגִּיעַ לָאָרֶץ; חִלֵּל מַמְלָכָה וְשָׂרֶיהָ׃
3
в пылу гнева сломил все роги Израилевы, отвел десницу Свою от неприятеля и воспылал в Иакове, как палящий огонь, пожиравший все вокруг;
Сокрушил Он, пылая гневом, силу Израиля. Рука Его перестала защищать от врагов. Он Иакова жжет, как пламя, и все вокруг огонь пожирает!
В свирепом гневе Он сокрушил все силы Израиля. Он отвел Свою правую руку, не защитил от наступающего врага. Он воспылал в Иакове, как пламя, что пожирает все вокруг.
В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, правицю Свою відвернув Він від ворога, та й запалав проти Якова, мов той палючий огонь, що навколо жере!
He hath cut off in his fierce anger all the horn of Israel: he hath drawn back his right hand from before the enemy, and he burned against Jacob like a flaming fire, which devoureth round about.
גָּדַע בָּחֳרִי־אַף, כֹּל קֶרֶן יִשְׂרָאֵל, הֵשִׁיב אָחוֹר יְמִינוֹ מִפְּנֵי אוֹיֵב; וַיִּבְעַר בְּיַעֲקֹב כְּאֵשׁ לֶהָבָה, אָכְלָה סָבִיב׃
4
натянул лук Свой, как неприятель, направил десницу Свою, как враг, и убил все, вожделенное для глаз; на скинию дщери Сиона излил ярость Свою, как огонь.
Лук Господь натянул, как враг, меч взял в руку, как недруг. Все погубил, что глазу мило! Пролил ярость Свою, как пламя, на обитель Дочери Сиона.
Подобно врагу, Он натянул Свой лук, занес Свою правую руку, словно недруг. Он сразил всех, кто приятен для глаз, излил Свой гнев, как огонь, на шатер дочери Сиона.
Він нап"яв Свого лука, як ворог, противником стала правиця Його, і Він вибив усе, що для ока було пожадане, у скинії доньки сіонської вилив запеклість Свою, як огонь...
He hath bent his bow like an enemy: he stood with his right hand as an adversary, and slew all that were pleasant to the eye in the tabernacle of the daughter of Zion: he poured out his fury like fire.
דָּרַךְ קַשְׁתּוֹ כְּאוֹיֵב, נִצָּב יְמִינוֹ כְּצָר, וַיַּהֲרֹג, כֹּל מַחֲמַדֵּי־עָיִן; בְּאֹהֶל בַּת־צִיּוֹן, שָׁפַךְ כָּאֵשׁ חֲמָתוֹ׃
5
Господь стал как неприятель, истребил Израиля, разорил все чертоги его, разрушил укрепления его и распространил у дщери Иудиной сетование и плач.
Стал Господь словно враг, погубил Он Израиль! Чертоги его разрушил, разбил твердыни. Наполнил Господь Иудею плачем и стоном!
Владыка стал подобен врагу, поглотил Он Израиль; уничтожил все дворцы его, и разрушил твердыни его. Он умножил плач и причитание дочери Иуды.
Господь став, як той ворог, понищив Ізраїля Він, всі палати його зруйнував, твердині його попустошив, і Юдиній доньці примножив зідхання та стогін!
The Lord was as an enemy: he hath swallowed up Israel, he hath swallowed up all her palaces: he hath destroyed his strong holds, and hath increased in the daughter of Judah mourning and lamentation.
הָיָה אֲדֹנָי כְּאוֹיֵב בִּלַּע יִשְׂרָאֵל, בִּלַּע כָּל־אַרְמְנוֹתֶיהָ, שִׁחֵת מִבְצָרָיו; וַיֶּרֶב בְּבַת־יְהוּדָה, תַּאֲנִיָּה וַאֲנִיָּה׃
6
И отнял ограду Свою, как у сада; разорил Свое место собраний, заставил Господь забыть на Сионе празднества и субботы; и в негодовании гнева Своего отверг царя и священника.
Разметал Он Свой кров, как шалаш в саду, место торжеств Своих разорил! По воле Его на Сионе забыты праздники и субботы. В гневе отверг Он царя и священника.
Разорил Он шатер Свой, как шалаш в огороде, Он разрушил место собрания Своего. Господь заставил Сион забыть праздники и субботы. В свирепом гневе Он отверг царя и священника.
Понищив горожу Свою, немов у садка, місце зборів Своїх попустошив, Господь учинив, що забули в Сіоні про свято й суботу, і відкинув царя та священика в лютості гніву Свого...
And he hath violently taken away his tabernacle, as if it were of a garden: he hath destroyed his places of the assembly: the LORD hath caused the solemn feasts and sabbaths to be forgotten in Zion, and hath despised in the indignation of his anger the king and the priest.
וַיַּחְמֹס כַּגַּן שֻׂכּוֹ, שִׁחֵת מוֹעֲדוֹ; שִׁכַּח יְהוָה בְּצִיּוֹן מוֹעֵד וְשַׁבָּת, וַיִּנְאַץ בְּזַעַם־אַפּוֹ מֶלֶךְ וְכֹהֵן׃
7
Отверг Господь жертвенник Свой, отвратил сердце Свое от святилища Своего, предал в руки врагов стены чертогов его; в доме Господнем они шумели, как в праздничный день.
Жертвенник Свой Он отринул, отверг святыню! Отдал Господь врагам твердыни Сиона. Шумят враги в Доме Господнем, теперь у них праздник!
Владыка отверг Свой жертвенник и оставил Свое святилище; отдал Он в руки врагов стены дворцов Сиона. Неприятели подняли шум в доме Господа, словно в праздничный день.
Покинув Господь Свого жертівника, допустив побезчестити святиню Свою, передав в руку ворога мури палаців її, вороги зашуміли в Господньому домі, немов би святкового дня!
The Lord hath cast off his altar, he hath abhorred his sanctuary, he hath given up into the hand of the enemy the walls of her palaces; they have made a noise in the house of the LORD, as in the day of a solemn feast.
זָנַח אֲדֹנָי מִזְבְּחוֹ נִאֵר מִקְדָּשׁוֹ, הִסְגִּיר בְּיַד־אוֹיֵב, חוֹמֹת אַרְמְנוֹתֶיהָ; קוֹל נָתְנוּ בְּבֵית־יְהוָה כְּיוֹם מוֹעֵד׃
8
Господь определил разрушить стену дщери Сиона, протянул вервь, не отклонил руки Своей от разорения; истребил внешние укрепления, и стены вместе разрушены.
Решил Господь уничтожить стены Сиона. С землей их ровняет, рушит без устали. Вал и стена рыдают, изнемогают от горя!
Господь решил разрушить стену дочери Сиона; Он протянул вервь и не удержал Своей руки от разорения. Рыдали и стены и внешние укрепления, изнывая вместе.
Задумав Господь зруйнувати мур сіонської доньки, Він витягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумними вчинив передмур"я та мур, вони разом ослабли...
The LORD hath purposed to destroy the wall of the daughter of Zion: he hath stretched out a line, he hath not withdrawn his hand from destroying: therefore he made the rampart and the wall to lament; they languished together.
חָשַׁב יְהוָה לְהַשְׁחִית חוֹמַת בַּת־צִיּוֹן, נָטָה קָו, לֹא־הֵשִׁיב יָדוֹ מִבַּלֵּעַ; וַיַּאֲבֶל־חֵל וְחוֹמָה יַחְדָּו אֻמְלָלוּ׃
9
Ворота ее вдались в землю; Он разрушил и сокрушил запоры их; царь ее и князья ее — среди язычников; не стало закона, и пророки ее не сподобляются видений от Господа.
Врата сровнялись с землею: сбил Он, сорвал засовы! Царь и вельможи в изгнанье, не слышно Закона. И нет больше пророкам видений от Господа!
Ворота ее втоптаны в землю, их засовы Он сломал и уничтожил. Царь и вожди ее в изгнании среди чужих народов. Нет больше Закона, и пророки ее не получают видений от Господа.
°ї брами запалися в землю, понищив Він та поламав її засуви... °ї цар і князі її серед поганів... Немає навчання Закону, і пророки її не знаходять видіння від Господа...
Her gates are sunk into the ground; he hath destroyed and broken her bars: her king and her princes are among the Gentiles: the law is no more; her prophets also find no vision from the LORD.
טָבְעוּ בָאָרֶץ שְׁעָרֶיהָ, אִבַּד וְשִׁבַּר בְּרִיחֶיהָ; מַלְכָּהּ וְשָׂרֶיהָ בַגּוֹיִם אֵין תּוֹרָה, גַּם־נְבִיאֶיהָ לֹא־מָצְאוּ חָזוֹן מֵיְהוָה׃
10
Сидят на земле безмолвно старцы дщери Сионовой, посыпали пеплом свои головы, препоясались вретищем; опустили к земле головы свои девы Иерусалимские.
Сидят на земле в молчанье старцы Сиона. Голову посы́пали пеплом, одеты в рубище. Девы Иерусалима пали лицом на землю!
Старцы дочери Сиона сидят безмолвно на земле, посыпали прахом головы свои и оделись в рубище. Девы Иерусалима опустили лица свои к земле.
Сидять на землі та мовчать старші доньки сіонської, порох посипали на свою голову, підперезались веретами, аж до землі свою голову єрусалимські дівчата схилили...
The elders of the daughter of Zion sit upon the ground, and keep silence: they have cast up dust upon their heads; they have girded themselves with sackcloth: the virgins of Jerusalem hang down their heads to the ground.
יֵשְׁבוּ לָאָרֶץ יִדְּמוּ זִקְנֵי בַת־צִיּוֹן, הֶעֱלוּ עָפָר עַל־רֹאשָׁם, חָגְרוּ שַׂקִּים; הוֹרִידוּ לָאָרֶץ רֹאשָׁן, בְּתוּלֹת יְרוּשָׁלִָם׃
11
Истощились от слез глаза мои, волнуется во мне внутренность моя, изливается на землю печень моя от гибели дщери народа моего, когда дети и грудные младенцы умирают от голода среди городских улиц.
От слез я ослеп, чрево мое распухло, сердце на части рвется: мой народ умирает! Дети малые от голода гибнут на улицах городских!
Глаза мои ослабли от слез, душа моя мается, и сердце мое пролилось на землю из-за гибели народа моего, из-за того, что дети и грудные младенцы теряют сознание на улицах городских.
Повипливали від сліз мої очі, моє нутро клекоче, на землю печінка моя виливається через занепад дочки мого люду, коли немовля й сосунець умлівають голодні на площах міських.
Mine eyes do fail with tears, my bowels are troubled, my liver is poured upon the earth, for the destruction of the daughter of my people; because the children and the sucklings swoon in the streets of the city.
כָּלוּ בַדְּמָעוֹת עֵינַי חֳמַרְמְרוּ מֵעַי, נִשְׁפַּךְ לָאָרֶץ כְּבֵדִי, עַל־שֶׁבֶר בַּת־עַמִּי; בֵּעָטֵף עוֹלֵל וְיוֹנֵק, בִּרְחֹבוֹת קִרְיָה׃
12
Матерям своим говорят они: "где хлеб и вино?", умирая, подобно раненым, на улицах городских, изливая души свои в лоно матерей своих.
Матерей они просят: «Хлеба дайте, пить дайте!» Умирая, лежат, как трупы, на улицах городских. Испускают дух на руках материнских!
Они говорят своим матерям: «Где хлеб и вино?» – теряя сознание, подобно раненым, на улицах городских, испуская дух на руках своих матерей.
Вони квилять своїм матерям: Де пожива й вино? І скулюються, як ранений, на площах міських, коли душі свої випускають на лоні своїх матерів...
They say to their mothers, Where is corn and wine? when they swooned as the wounded in the streets of the city, when their soul was poured out into their mothers' bosom.
לְאִמֹּתָם יֹאמְרוּ, אַיֵּה דָּגָן וָיָיִן; בְּהִתְעַטְּפָם כֶּחָלָל בִּרְחֹבוֹת עִיר, בְּהִשְׁתַּפֵּךְ נַפְשָׁם, אֶל־חֵיק אִמֹּתָם׃
13
Что мне сказать тебе, с чем сравнить тебя, дщерь Иерусалима? чему уподобить тебя, чтобы утешить тебя, дева, дщерь Сиона? ибо рана твоя велика, как море; кто может исцелить тебя?
Иерусалим! Что скажу я тебе, чему тебя уподоблю? С чем сравню тебя, как утешу, о Дочь Сиона? Словно море, горе твое бездонно, кто тебя исцелит?
Что скажу я тебе? С чем тебя сравню, о дочь Иерусалима? Чему уподоблю тебя, чтоб я мог утешить тебя, о дева, дочь Сиона? Рана твоя глубока, как море; кто может исцелить тебя?
Що засвідчу тобі, що вподоблю до тебе, о єрусалимськая дочко? Що вчиню тобі рівним, щоб тебе звеселити, о діво, о дочко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя, хто тебе полікує?
What thing shall I take to witness for thee? what thing shall I liken to thee, O daughter of Jerusalem? what shall I equal to thee, that I may comfort thee, O virgin daughter of Zion? for thy breach is great like the sea: who can heal thee?
מָה־אֲעִידֵךְ מָה אֲדַמֶּה־לָּךְ, הַבַּת יְרוּשָׁלִַם, מָה אַשְׁוֶה־לָּךְ וַאֲנַחֲמֵךְ, בְּתוּלַת בַּת־צִיּוֹן; כִּי־גָדוֹל כַּיָּם שִׁבְרֵךְ מִי יִרְפָּא־לָךְ׃
14
Пророки твои провещали тебе пустое и ложное и не раскрывали твоего беззакония, чтобы отвратить твое пленение, и изрекали тебе откровения ложные и приведшие тебя к изгнанию.
Пророки твои возвещали тебе пустую ложь. Грехов твоих они не обличали, плена не отвратили. Вещали тебе пророки обман и ложь!
Видения твоих пророков были ложными и пустыми. Они не раскрывали твой грех, иначе предотвратили бы твое пленение. Их пророчества были ложными и вводили тебя в заблуждение.
Пророки твої провіщали для тебе марноту й фальшиве, і не відкривали твого гріха, щоб долю твою відвернути, для тебе вбачали пророцтва марноти й вигнання...
Thy prophets have seen vain and foolish things for thee: and they have not discovered thine iniquity, to turn away thy captivity; but have seen for thee false burdens and causes of banishment.
נְבִיאַיִךְ, חָזוּ לָךְ שָׁוְא וְתָפֵל, וְלֹא־גִלּוּ עַל־עֲוֹנֵךְ לְהָשִׁיב שְׁבִיתֵךְ (שְׁבוּתֵךְ); וַיֶּחֱזוּ לָךְ, מַשְׂאוֹת שָׁוְא וּמַדּוּחִים׃
15
Руками всплескивают о тебе все проходящие путем, свищут и качают головою своею о дщери Иерусалима, говоря: "это ли город, который называли совершенством красоты, радостью всей земли?"
Увидит тебя прохожий, хлопнет в ладони, присвистнет, головой покачает и скажет об Иерусалиме: «И это — город, что звали прекраснейшим, звали радостью мира?!»
Руками всплескивают все проходящие мимо, качают головой и глумятся над дочерью Иерусалима: «Не этот ли город называли совершенством красоты, радостью всей земли?»
Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посвистують та головою своєю хитають над донькою Єрусалиму та кажуть: Хіба це те місто, що про нього казали: Корона пишноти, розрада всієї землі?
All that pass by clap their hands at thee; they hiss and wag their head at the daughter of Jerusalem, saying, Is this the city that men call The perfection of beauty, The joy of the whole earth?
סָפְקוּ עָלַיִךְ כַּפַּיִם כָּל־עֹבְרֵי דֶרֶךְ, שָׁרְקוּ וַיָּנִעוּ רֹאשָׁם, עַל־בַּת יְרוּשָׁלִָם; הֲזֹאת הָעִיר, שֶׁיֹּאמְרוּ כְּלִילַת יֹפִי, מָשׂוֹשׂ לְכָל־הָאָרֶץ׃
16
Разинули на тебя пасть свою все враги твои, свищут и скрежещут зубами, говорят: "поглотили мы его, только этого дня и ждали мы, дождались, увидели!"
Глумятся над тобою, столица, твои враги. Шипят, зубами скрежещут: «Мы ее уничтожили! Вот он, день долгожданный! Наконец мы его увидали!»
Все враги твои широко разинули пасть свою на тебя. Они глумятся и скрежещут зубами, говоря: «Мы поглотили ее! Вот день, который мы так ждали, вот и дожили мы, вот и увидели!»
Усі вороги твої пащу на тебе роззявлюють, свищуть й зубами скрегочуть та кажуть: Ми пожерли її... Оце справді той день, що чекали його, знайшли ми і бачимо його!...
All thine enemies have opened their mouth against thee: they hiss and gnash the teeth: they say, We have swallowed her up: certainly this is the day that we looked for; we have found, we have seen it.
פָּצוּ עָלַיִךְ פִּיהֶם כָּל־אוֹיְבַיִךְ, שָׁרְקוּ וַיַּחַרְקוּ־שֵׁן, אָמְרוּ בִּלָּעְנוּ; אַךְ זֶה הַיּוֹם שֶׁקִּוִּינֻהוּ מָצָאנוּ רָאִינוּ׃
17
Совершил Господь, что определил, исполнил слово Свое, изреченное в древние дни, разорил без пощады и дал врагу порадоваться над тобою, вознес рог неприятелей твоих.
Замысел Свой Господь исполнил, сделал, что возвещал, что предрек издревле! Разит Он, не зная пощады, дал врагам над тобою глумиться, недругов возвысил!
Господь исполнил Свой замысел, исполнил слово Свое, провозглашенное в древние дни. Разгромил Он тебя без пощады и позволил врагу злорадствовать над тобою, Он возвысил неприятелей твоих.
Учинив Господь те, що задумав, Він виповнив слово Своє, що його наказав від днів давніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він рога підійняв супротивних твоїх...
The LORD hath done that which he had devised; he hath fulfilled his word that he had commanded in the days of old: he hath thrown down, and hath not pitied: and he hath caused thine enemy to rejoice over thee, he hath set up the horn of thine adversaries.
עָשָׂה יְהוָה אֲשֶׁר זָמָם, בִּצַּע אֶמְרָתוֹ אֲשֶׁר צִוָּה מִימֵי־קֶדֶם, הָרַס וְלֹא חָמָל; וַיְשַׂמַּח עָלַיִךְ אוֹיֵב, הֵרִים קֶרֶן צָרָיִךְ׃
18
Сердце их вопиет к Господу: стена дщери Сиона! лей ручьем слезы день и ночь, не давай себе покоя, не спускай зениц очей твоих.
Господа моли всем сердцем! О стена Дочери Сиона! Лей реки слез и днем и ночью! Покоя не знай ни минуты, пусть не стихают слезы!
Сердца людей взывают к Владыке. О стена дочери Сиона, день и ночь проливай слезы ручьем, не давай покоя себе, не давай отдыха глазам твоим!
°хнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о дочко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочинку собі, нехай не спочине зіниця твоя!
Their heart cried unto the Lord, O wall of the daughter of Zion, let tears run down like a river day and night: give thyself no rest; let not the apple of thine eye cease.
צָעַק לִבָּם אֶל־אֲדֹנָי; חוֹמַת בַּת־צִיּוֹן הוֹרִידִי כַנַּחַל דִּמְעָה יוֹמָם וָלַיְלָה, אַל־תִּתְּנִי פוּגַת לָךְ, אַל־תִּדֹּם בַּת־עֵינֵךְ׃
19
Вставай, взывай ночью, при начале каждой стражи; изливай, как воду, сердце твое пред лицем Господа; простирай к Нему руки твои о душе детей твоих, издыхающих от голода на углах всех улиц.
Вставай и кричи во тьме все ночи напролет! Пусть слезами исходит сердце, пусть Господь это видит! Простирай к Нему руки, моли о своих детях, что от голода гибнут на всех перекрестках!
Вставай и взывай ночью, снова и снова. Изливай сердце свое, как воду, в присутствии Владыки. Простирай свои руки к Нему и моли о жизни детей своих, теряющих сознание от голода на всех перекрестках.
Уставай, голоси уночі на початку сторожі! Виливай своє серце, мов воду, навпроти обличчя Господнього! Підійми ти до Нього долоні свої за душу своїх немовлят, що від голоду мліють на розі всіх вулиць!...
Arise, cry out in the night: in the beginning of the watches pour out thine heart like water before the face of the Lord: lift up thy hands toward him for the life of thy young children, that faint for hunger in the top of every street.
קוּמִי רֹנִּי בַלַּיִל (בַלַּיְלָה), לְרֹאשׁ אַשְׁמֻרוֹת, שִׁפְכִי כַמַּיִם לִבֵּךְ, נֹכַח פְּנֵי אֲדֹנָי; שְׂאִי אֵלָיו כַּפַּיִךְ, עַל־נֶפֶשׁ עוֹלָלַיִךְ, הָעֲטוּפִים בְּרָעָב בְּרֹאשׁ כָּל־חוּצוֹת׃
20
"Воззри, Господи, и посмотри: кому Ты сделал так, чтобы женщины ели плод свой, младенцев, вскормленных ими? чтобы убиваемы были в святилище Господнем священник и пророк?
Взгляни, посмотри на меня, Господь! С кем поступал Ты так жестоко? Матери едят младенцев, детей, которых растили! В Святыне Господней убиты священники и пророки!
— Взгляни, Господи, и посмотри, с кем Ты когда-либо поступал так, чтобы женщины ели своих детей, младенцев вскормленных ими? Чтобы убивали священника и пророка в святилище Владыки?
Споглянь, Господи, і подивися, кому Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки їли плід свій, своїх немовлят, яких виплекали? Щоб був у святині Господній забитий священик і пророк?
Behold, O LORD, and consider to whom thou hast done this. Shall the women eat their fruit, and children of a span long? shall the priest and the prophet be slain in the sanctuary of the Lord?
רְאֵה יְהוָה וְהַבִּיטָה, לְמִי עוֹלַלְתָּ כֹּה; אִם־תֹּאכַלְנָה נָשִׁים פִּרְיָם עֹלֲלֵי טִפֻּחִים, אִם־יֵהָרֵג בְּמִקְדַּשׁ אֲדֹנָי כֹּהֵן וְנָבִיא׃
21
Дети и старцы лежат на земле по улицам; девы мои и юноши мои пали от меча; Ты убивал их в день гнева Твоего, заколал без пощады.
Лежат на земле у дороги старик и ребенок! Девы мои и юноши мечом убиты. В день гнева Ты умертвил их, заклал без пощады!
Дети и старики лежат в пыли на улицах, мои юноши и девушки пали от меча. Убивал Ты их в день гнева Своего, заколал их без пощады.
Лежать на землі на вулицях рядом юнак та старий... Попадали діви мої та мої парубки від меча, Ти побив їх в день гніву Свого, порізав, не мав милосердя...
The young and the old lie on the ground in the streets: my virgins and my young men are fallen by the sword; thou hast slain them in the day of thine anger; thou hast killed, and not pitied.
שָׁכְבוּ לָאָרֶץ חוּצוֹת נַעַר וְזָקֵן, בְּתוּלֹתַי וּבַחוּרַי נָפְלוּ בֶחָרֶב; הָרַגְתָּ בְּיוֹם אַפֶּךָ, טָבַחְתָּ לֹא חָמָלְתָּ׃
22
Ты созвал отовсюду, как на праздник, ужасы мои, и в день гнева Господня никто не спасся, никто не уцелел; тех, которые были мною вскормлены и вырощены, враг мой истребил".
Созвал, как на праздник, ужасы отовсюду. Никто в день гнева Господня не уцелел, не спасся. Кого лелеяла я и растила, все врагом перебиты!
Ты отовсюду, как на праздник, созвал на меня ужасы. В день гнева Господа никто не спасся и не уцелел. Тех, о ком я заботилась и кого растила, погубил мой враг.
Ти викликував, мов на день свята, жахоти мої із довкілля, і врятованого не було, і позостальця в день гніву Господнього, повигублював ворог мій тих, кого виплекала та зростила була...
Thou hast called as in a solemn day my terrors round about, so that in the day of the LORD'S anger none escaped nor remained: those that I have swaddled and brought up hath mine enemy consumed.
תִּקְרָא כְיוֹם מוֹעֵד מְגוּרַי מִסָּבִיב, וְלֹא הָיָה בְּיוֹם אַף־יְהוָה פָּלִיט וְשָׂרִיד; אֲשֶׁר־טִפַּחְתִּי וְרִבִּיתִי אֹיְבִי כִלָּם׃