Книга пророка Ионы | Jonah | יונה, Глава 1

1
И было слово Господне к Ионе, сыну Амафиину:
Ио́не, сыну Амитта́я, было слово Господа:
К Ионе, сыну Амиттая, было слово Господне:
І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке:
The word of the LORD came to Jonah son of Amittai:
וַיְהִי דְּבַר־יְהוָה, אֶל־יוֹנָה בֶן־אֲמִתַּי לֵאמֹר׃
2
встань, иди в Ниневию, город великий, и проповедуй в нем, ибо злодеяния его дошли до Меня.
«Отправляйся в путь! Иди в большой город Ниневи́ю. Обличай ее жителей, объяви им, что Мне стали известны их злодеяния».
— Собирайся, ступай в великий город Ниневию и проповедуй там, потому что его злодеяния дошли до Меня.
Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє.
"Go to the great city of Nineveh and preach against it, because its wickedness has come up before me."
קוּם לֵךְ אֶל־נִינְוֵה הָעִיר הַגְּדוֹלָה וּקְרָא עָלֶיהָ; כִּי־עָלְתָה רָעָתָם לְפָנָי׃
3
И встал Иона, чтобы бежать в Фарсис от лица Господня, и пришел в Иоппию, и нашел корабль, отправлявшийся в Фарсис, отдал плату за провоз и вошел в него, чтобы плыть с ними в Фарсис от лица Господа.
Иона отправился в путь: решив убежать от Господа в Тарши́ш, он спустился в Яффу, нашел корабль до Таршиша, заплатил и сел на этот корабль, чтобы уплыть на нем от Господа в Таршиш.
Но Иона собрался бежать от Господа в Таршиш. Он отправился в Яффу, нашел уходящий в Таршиш корабль и, заплатив за проезд, сел на него, чтобы уплыть с ними от Господа.
І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця.
But Jonah ran away from the LORD and headed for Tarshish. He went down to Joppa, where he found a ship bound for that port. After paying the fare, he went aboard and sailed for Tarshish to flee from the LORD.
וַיָּקָם יוֹנָה לִבְרֹחַ תַּרְשִׁישָׁה, מִלִּפְנֵי יְהוָה; וַיֵּרֶד יָפוֹ וַיִּמְצָא אֳנִיָּה בָּאָה תַרְשִׁישׁ, וַיִּתֵּן שְׂכָרָהּ וַיֵּרֶד בָּהּ לָבוֹא עִמָּהֶם תַּרְשִׁישָׁה, מִלִּפְנֵי יְהוָה׃
4
Но Господь воздвиг на море крепкий ветер, и сделалась на море великая буря, и корабль готов был разбиться.
Но Господь наслал на море большой ветер, и начался сильный шторм. Корабль был готов разбиться.
Но Господь навел на море страшный ветер, и поднялся такой сильный шторм, что корабль был готов разбиться.
А Господь кинув сильного вітра на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий.
Then the LORD sent a great wind on the sea, and such a violent storm arose that the ship threatened to break up.
וַיהוָה, הֵטִיל רוּחַ־גְּדוֹלָה אֶל־הַיָּם, וַיְהִי סַעַר־גָּדוֹל בַּיָּם; וְהָאֳנִיָּה, חִשְּׁבָה לְהִשָּׁבֵר׃
5
И устрашились корабельщики, и взывали каждый к своему богу, и стали бросать в море кладь с корабля, чтобы облегчить его от нее; Иона же спустился во внутренность корабля, лег и крепко заснул.
Страх охватил моряков. Каждый стал взывать к своему богу, моля о спасении. Чтобы облегчить корабль, груз побросали в море. А Иона, спустившись в трюм, лег и крепко уснул.
Все моряки перепугались, и каждый принялся взывать к своему богу. Они побросали в море всю кладь, какая была на корабле, чтобы облегчить его. А Иона спустился в трюм, лег там и уснул крепким сном.
І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув.
All the sailors were afraid and each cried out to his own god. And they threw the cargo into the sea to lighten the ship. But Jonah had gone below deck, where he lay down and fell into a deep sleep.
וַיִּירְאוּ הַמַּלָּחִים, וַיִּזְעֲקוּ אִישׁ אֶל־אֱלֹהָיו, וַיָּטִלוּ אֶת־הַכֵּלִים אֲשֶׁר בָּאֳנִיָּה אֶל־הַיָּם, לְהָקֵל מֵעֲלֵיהֶם; וְיוֹנָה, יָרַד אֶל־יַרְכְּתֵי הַסְּפִינָה, וַיִּשְׁכַּב וַיֵּרָדַם׃
6
И пришел к нему начальник корабля и сказал ему: что ты спишь? встань, воззови к Богу твоему; может быть, Бог вспомнит о нас и мы не погибнем.
Капитан подошел к нему и сказал: «Что ж ты спишь? Вставай, призови своего Бога! Может быть, Он вспомнит о нас, и мы не погибнем».
Капитан пришел к нему и сказал: — Что ты спишь? Вставай, воззови к своему Богу! Может быть, Он позаботится о нас, и мы не погибнем.
І приступив до нього керівник корабля, та й сказав йому: Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, може згадає цей Бог про нас, і ми не згинемо.
The captain went to him and said, "How can you sleep? Get up and call on your god! Maybe he will take notice of us, and we will not perish."
וַיִּקְרַב אֵלָיו רַב הַחֹבֵל, וַיֹּאמֶר לוֹ מַה־לְּךָ נִרְדָּם; קוּם קְרָא אֶל־אֱלֹהֶיךָ, אוּלַי יִתְעַשֵּׁת הָאֱלֹהִים לָנוּ וְלֹא נֹאבֵד׃
7
И сказали друг другу: пойдем, бросим жребии, чтобы узнать, за кого постигает нас эта беда. И бросили жребии, и пал жребий на Иону.
Все стали говорить друг другу: «Надо бросить жребий, чтобы узнать, из‑за кого мы терпим это бедствие!» Бросили жребий — и жребий пал на Иону.
Моряки говорили друг другу: — Давайте кинем жребий и узнаем, за кого нам эта беда. Они бросили жребий, и жребий пал на Иону.
І сказали вони один до одного: Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо. І кинули вони жеребки, і впав жеребок на Йону.
Then the sailors said to each other, "Come, let us cast lots to find out who is responsible for this calamity." They cast lots and the lot fell on Jonah.
וַיֹּאמְרוּ אִישׁ אֶל־רֵעֵהוּ, לְכוּ וְנַפִּילָה גוֹרָלוֹת, וְנֵדְעָה, בְּשֶׁלְּמִי הָרָעָה הַזֹּאת לָנוּ; וַיַּפִּלוּ גּוֹרָלוֹת, וַיִּפֹּל הַגּוֹרָל עַל־יוֹנָה׃
8
Тогда сказали ему: скажи нам, за кого постигла нас эта беда? какое твое занятие, и откуда идешь ты? где твоя страна, и из какого ты народа?
«Раз из‑за тебя мы терпим это бедствие, так скажи нам, кто ты? — спросили они его. — Чем занимаешься? Откуда едешь? Где твоя родина? Из какого ты народа?» —
Тогда они спросили его: — Скажи нам, кто виновник этой беды? Каково твое ремесло? Откуда ты держишь путь? Из какой ты страны? Из какого народа?
І сказали до нього: Об"яви ж нам, через що нам це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу?
So they asked him, "Tell us, who is responsible for making all this trouble for us? What do you do? Where do you come from? What is your country? From what people are you?"
וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו, הַגִּידָה־נָּא לָנוּ, בַּאֲשֶׁר לְמִי־הָרָעָה הַזֹּאת לָנוּ; מַה־מְּלַאכְתְּךָ וּמֵאַיִן תָּבוֹא, מָה אַרְצֶךָ, וְאֵי־מִזֶּה עַם אָתָּה׃
9
И он сказал им: я Еврей, чту Господа Бога небес, сотворившего море и сушу.
«Я еврей, — сказал он. — Я чту Господа, Бога Небесного, создавшего море и сушу».
Он ответил: — Я еврей и поклоняюсь Господу, Богу небес, Который создал море и сушу.
І сказав він до них: Я єврей, і боюся я Господа, Небесного Бога, що вчинив море та суходіл.
He answered, "I am a Hebrew and I worship the LORD, the God of heaven, who made the sea and the land."
וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם עִבְרִי אָנֹכִי; וְאֶת־יְהוָה אֱלֹהֵי הַשָּׁמַיִם אֲנִי יָרֵא, אֲשֶׁר־עָשָׂה אֶת־הַיָּם וְאֶת־הַיַּבָּשָׁה׃
10
И устрашились люди страхом великим и сказали ему: для чего ты это сделал? Ибо узнали эти люди, что он бежит от лица Господня, как он сам объявил им.
Большой страх охватил моряков. «Что ж ты наделал! — сказали они ему, когда он сообщил им, что убегает от Господа. —
Они очень перепугались и спросили: — Что же ты наделал? (Они знали, что он бежит от Господа: он уже рассказал им об этом.)
І налякалися ті люди великим страхом, і сказали до нього: Що це ти наробив? Бо ці люди довідалися, що він утікає з-перед Господнього лиця, бо він це їм об"явив.
This terrified them and they asked, "What have you done?" (They knew he was running away from the LORD, because he had already told them so.)
וַיִּירְאוּ הָאֲנָשִׁים יִרְאָה גְדוֹלָה, וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו מַה־זֹּאת עָשִׂיתָ; כִּי־יָדְעוּ הָאֲנָשִׁים, כִּי־מִלִּפְנֵי יְהוָה הוּא בֹרֵחַ, כִּי הִגִּיד לָהֶם׃
11
И сказали ему: что сделать нам с тобою, чтобы море утихло для нас? Ибо море не переставало волноваться.
Как нам поступить с тобой, чтобы море вокруг нас утихло? Шторм‑то усиливается». —
А море бушевало все сильнее и сильнее, и тогда они спросили его: — Что нам сделать с тобой, чтобы море утихло перед нами?
І вони сказали до нього: Що ми зробимо тобі, щоб утихомирилось море, щоб не заливало нас? Бо море бушувало все більше.
The sea was getting rougher and rougher. So they asked him, "What should we do to you to make the sea calm down for us?"
וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו מַה־נַּעֲשֶׂה לָּךְ, וְיִשְׁתֹּק הַיָּם מֵעָלֵינוּ; כִּי הַיָּם הוֹלֵךְ וְסֹעֵר׃
12
Тогда он сказал им: возьмите меня и бросьте меня в море, и море утихнет для вас, ибо я знаю, что ради меня постигла вас эта великая буря.
«Возьмите меня и бросьте в море, — ответил он, — чтобы море вокруг вас утихло. Я же знаю, что это из‑за меня на вас обрушился такой шторм».
— Возьмите меня и бросьте в море, — ответил он, — и оно утихнет перед вами. Я знаю, что этот страшный шторм обрушился на вас из-за меня.
І сказав він до них: Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас.
"Pick me up and throw me into the sea," he replied, "and it will become calm. I know that it is my fault that this great storm has come upon you."
וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם, שָׂאוּנִי וַהֲטִילֻנִי אֶל־הַיָּם, וְיִשְׁתֹּק הַיָּם מֵעֲלֵיכֶם; כִּי יוֹדֵעַ אָנִי, כִּי בְשֶׁלִּי, הַסַּעַר הַגָּדוֹל הַזֶּה עֲלֵיכֶם׃
13
Но эти люди начали усиленно грести, чтобы пристать к земле, но не могли, потому что море все продолжало бушевать против них.
Моряки стали грести к берегу, но ничего у них не выходило: шторм все усиливался.
Однако они принялись грести изо всех сил, чтобы пристать к берегу, но им это не удавалось, потому что море бушевало еще сильнее.
І міцно гребли ці люди, щоб дістатися до суходолу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них.
Instead, the men did their best to row back to land. But they could not, for the sea grew even wilder than before.
וַיַּחְתְּרוּ הָאֲנָשִׁים, לְהָשִׁיב אֶל־הַיַּבָּשָׁה וְלֹא יָכֹלוּ; כִּי הַיָּם, הוֹלֵךְ וְסֹעֵר עֲלֵיהֶם׃
14
Тогда воззвали они к Господу и сказали: молим Тебя, Господи, да не погибнем за душу человека сего, и да не вменишь нам кровь невинную; ибо Ты, Господи, соделал, что угодно Тебе!
Тогда они призвали Господа: «Господи! — сказали они. — Не карай нас за гибель этого человека! Не взыщи с нас за пролитие невинной крови! Ты — Господь: такова была Твоя воля».
Тогда они стали призывать Господа: — Господи, не дай нам погибнуть за жизнь этого человека. Не взыскивай с нас за убийство невинного, ведь Ты, Господь, делаешь то, что угодно Тебе.
І вони кликнули до Господа та й сказали: О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас неповинної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!
Then they cried to the LORD, "O LORD, please do not let us die for taking this man"s life. Do not hold us accountable for killing an innocent man, for you, O LORD, have done as you pleased."
וַיִּקְרְאוּ אֶל־יְהוָה וַיֹּאמְרוּ, אָנָּה יְהוָה אַל־נָא נֹאבְדָה, בְּנֶפֶשׁ הָאִישׁ הַזֶּה, וְאַל־תִּתֵּן עָלֵינוּ דָּם נָקִיא; כִּי־אַתָּה יְהוָה, כַּאֲשֶׁר חָפַצְתָּ עָשִׂיתָ׃
15
И взяли Иону и бросили его в море, и утихло море от ярости своей.
Взяв Иону, они бросили его в море — и волнение моря утихло.
Потом они взяли Иону, бросили его за борт, и бушевавшее море утихло.
І підняли вони Йону, і кинули його до моря, і спинилося море від своєї лютости.
Then they took Jonah and threw him overboard, and the raging sea grew calm.
וַיִּשְׂאוּ אֶת־יוֹנָה, וַיְטִלֻהוּ אֶל־הַיָּם; וַיַּעֲמֹד הַיָּם מִזַּעְפּוֹ׃
16
И устрашились эти люди Господа великим страхом, и принесли Господу жертву, и дали обеты.
Большой страх перед Господом охватил моряков. Они принесли Господу жертву и дали обеты.
Моряки ужасно испугались Господа, принесли Господу жертву и дали обеты.
І налякалися ці люди Господа великим страхом, і приносили Господеві жертви, і складали обітниці.
At this the men greatly feared the LORD, and they offered a sacrifice to the LORD and made vows to him.
וַיִּירְאוּ הָאֲנָשִׁים יִרְאָה גְדוֹלָה אֶת־יְהוָה; וַיִּזְבְּחוּ־זֶבַח לַיהוָה, וַיִּדְּרוּ נְדָרִים׃