Книга пророка Ионы | Jonah | יונה, Глава 3

1
И было слово Господне к Ионе вторично:
И вновь Ионе было слово Господа:
И было к Ионе слово Господне во второй раз:
І було Господнє слово до Йони вдруге таке:
And the word of the LORD came unto Jonah the second time, saying,
וַיְהִי דְבַר־יְהוָה אֶל־יוֹנָה שֵׁנִית לֵאמֹר׃
2
встань, иди в Ниневию, город великий, и проповедуй в ней, что Я повелел тебе.
«Отправляйся в путь! Иди в большой город Ниневию. Объяви жителям то, что Я велю тебе».
— Собирайся, ступай в великий город Ниневию и возвести там то, что Я тебе говорю.
Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!
Arise, go unto Nineveh, that great city, and preach unto it the preaching that I bid thee.
קוּם לֵךְ אֶל־נִינְוֵה הָעִיר הַגְּדוֹלָה; וִּקְרָא אֵלֶיהָ אֶת־הַקְּרִיאָה, אֲשֶׁר אָנֹכִי דֹּבֵר אֵלֶיךָ׃
3
И встал Иона и пошел в Ниневию, по слову Господню; Ниневия же была город великий у Бога, на три дня ходьбы.
Иона отправился в путь: пошел в Ниневию, как велел ему Господь. Ниневия была у Бога большим городом: из конца в конец — три дня ходу.
Иона послушался Господнего слова и, собравшись, пошел в Ниневию. Ниневия была огромным городом — обойти ее можно было только за три дня.
І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи.
So Jonah arose, and went unto Nineveh, according to the word of the LORD. Now Nineveh was an exceeding great city of three days' journey.
וַיָּקָם יוֹנָה, וַיֵּלֶךְ אֶל־נִינְוֶה כִּדְבַר יְהוָה; וְנִינְוֵה, הָיְתָה עִיר־גְּדוֹלָה לֵאלֹהִים, מַהֲלַךְ שְׁלֹשֶׁת יָמִים׃
4
И начал Иона ходить по городу, сколько можно пройти в один день, и проповедывал, говоря: еще сорок дней и Ниневия будет разрушена!
Но достаточно было Ионе пройти один лишь день, провозглашая: «Еще сорок дней, и Ниневия будет уничтожена!» —
И Иона начал ходить по городу, проходя столько, сколько можно пройти за день, и стал возвещать: «Еще сорок дней и Ниневия будет разрушена!».
І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!
And Jonah began to enter into the city a day's journey, and he cried, and said, Yet forty days, and Nineveh shall be overthrown.
וַיָּחֶל יוֹנָה לָבוֹא בָעִיר, מַהֲלַךְ יוֹם אֶחָד; וַיִּקְרָא וַיֹּאמַר, עוֹד אַרְבָּעִים יוֹם, וְנִינְוֵה נֶהְפָּכֶת׃
5
И поверили Ниневитяне Богу, и объявили пост, и оделись во вретища, от большого из них до малого.
жители Ниневии уже поверили Богу. Они объявили пост и оделись в дерюгу, от мала до велика.
Ниневитяне поверили Богу и объявили пост, и все — от большого до малого — оделись в рубище.
І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого.
So the people of Nineveh believed God, and proclaimed a fast, and put on sackcloth, from the greatest of them even to the least of them.
וַיַּאֲמִינוּ אַנְשֵׁי נִינְוֵה בֵּאלֹהִים; וַיִּקְרְאוּ־צוֹם וַיִּלְבְּשׁוּ שַׂקִּים, מִגְּדוֹלָם וְעַד־קְטַנָּם׃
6
Это слово дошло до царя Ниневии, и он встал с престола своего, и снял с себя царское облачение свое, и оделся во вретище, и сел на пепле,
Когда же это дело дошло до царя Ниневии, он встал с трона, снял мантию, оделся в дерюгу, сел в пепел
Когда эта весть дошла до царя Ниневии, он встал со своего престола, снял свои царские одежды, надел рубище и сел в пепел.
І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.
For word came unto the king of Nineveh, and he arose from his throne, and he laid his robe from him, and covered him with sackcloth, and sat in ashes.
וַיִּגַּע הַדָּבָר אֶל־מֶלֶךְ נִינְוֵה, וַיָּקָם מִכִּסְאוֹ, וַיַּעֲבֵר אַדַּרְתּוֹ מֵעָלָיו; וַיְכַס שַׂק, וַיֵּשֶׁב עַל־הָאֵפֶר׃
7
и повелел провозгласить и сказать в Ниневии от имени царя и вельмож его: "чтобы ни люди, ни скот, ни волы, ни овцы ничего не ели, не ходили на пастбище и воды не пили,
и велел обнародовать в Ниневии, от имени царя и его сановников, такой указ: «Еды не касаться, не пастись и воды не пить ни людям, ни скоту, ни крупному, ни мелкому.
Он велел объявить в Ниневии: «Указ царя и его приближенных: Пусть ни люди, ни скот, ни крупный, ни мелкий, не принимают пищи, не ходят на пастбища и не пьют воды.
І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п"ють води!
And he caused it to be proclaimed and published through Nineveh by the decree of the king and his nobles, saying, Let neither man nor beast, herd nor flock, taste any thing: let them not feed, nor drink water:
וַיַּזְעֵק, וַיֹּאמֶר בְּנִינְוֵה, מִטַּעַם הַמֶּלֶךְ וּגְדֹלָיו לֵאמֹר; הָאָדָם וְהַבְּהֵמָה הַבָּקָר וְהַצֹּאן, אַל־יִטְעֲמוּ מְאוּמָה, אַל־יִרְעוּ, וּמַיִם אַל־יִשְׁתּוּ׃
8
и чтобы покрыты были вретищем люди и скот и крепко вопияли к Богу, и чтобы каждый обратился от злого пути своего и от насилия рук своих.
Пусть и люди, и скот, одевшись в дерюгу, изо всех сил призывают Бога. Пусть каждый перестанет творить зло и чинить насилие.
Пусть и людей, и скот оденут в рубища. Пусть каждый изо всех сил призывает Бога. Пусть они отвернутся от своих злых путей и жестокости.
І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках.
But let man and beast be covered with sackcloth, and cry mightily unto God: yea, let them turn every one from his evil way, and from the violence that is in their hands.
וְיִתְכַּסּוּ שַׂקִּים, הָאָדָם וְהַבְּהֵמָה, וְיִקְרְאוּ אֶל־אֱלֹהִים בְּחָזְקָה; וְיָשֻׁבוּ, אִישׁ מִדַּרְכּוֹ הָרָעָה, וּמִן־הֶחָמָס אֲשֶׁר בְּכַפֵּיהֶם׃
9
Кто знает, может быть, еще Бог умилосердится и отвратит от нас пылающий гнев Свой, и мы не погибнем".
Кто знает? Может быть, Бог передумает, перестанет гневаться, и мы не погибнем».
Кто знает, может быть, Бог еще сжалится над нами и передумает, сменит Свой пылающий гнев на милость, и мы не погибнем».
Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, і ми не погинемо!
Who can tell if God will turn and repent, and turn away from his fierce anger, that we perish not?
מִי־יוֹדֵעַ יָשׁוּב, וְנִחַם הָאֱלֹהִים; וְשָׁב מֵחֲרוֹן אַפּוֹ וְלֹא נֹאבֵד׃
10
И увидел Бог дела их, что они обратились от злого пути своего, и пожалел Бог о бедствии, о котором сказал, что наведет на них, и не навел.
Бог увидел по их поступкам, что они перестали творить зло. И Бог передумал — отменил уготованную им злую участь, не стал насылать бедствие.
Когда Бог увидел то, что они сделали, и как они отвернулись от своих злых путей, Он смилостивился и не стал насылать на них беду, которой Он им грозил.
І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.
And God saw their works, that they turned from their evil way; and God repented of the evil, that he had said that he would do unto them; and he did it not.
וַיַּרְא הָאֱלֹהִים אֶת־מַעֲשֵׂיהֶם, כִּי־שָׁבוּ מִדַּרְכָּם הָרָעָה; וַיִּנָּחֶם הָאֱלֹהִים, עַל־הָרָעָה אֲשֶׁר־דִּבֶּר לַעֲשׂוֹת־לָהֶם וְלֹא עָשָׂה׃