Книга Неемии | Nehemiah | נחמיה, Глава 2

1
В месяце Нисане, в двадцатый год царя Артаксеркса, {было} перед ним вино. И я взял вино и подал царю, и, казалось, не был печален перед ним.
В месяце ниса́не на двадцатый год правления царя Артаксе́ркса царь пил вино, а я наливал и подавал ему. Царь еще никогда не видел меня мрачным.
В месяце нисане, в двадцатом году правления царя Артаксеркса, ему принесли вино; я взял его и поднес царю. Прежде я никогда не был перед ним печален,
І сталося в місяці нісані, двадцятого року царя Артаксеркса, було раз вино перед ним. І взяв я те вино й дав цареві. І я, здавалося, не був сумний перед ним.
And it came to pass in the month Nisan, in the twentieth year of Artaxerxes the king, that wine was before him: and I took up the wine, and gave it unto the king. Now I had not been beforetime sad in his presence.
וַיְהִי בְּחֹדֶשׁ נִיסָן, שְׁנַת עֶשְׂרִים לְאַרְתַּחְשַׁסְתְּא הַמֶּלֶךְ יַיִן לְפָנָיו; וָאֶשָּׂא אֶת־הַיַּיִן וָאֶתְּנָה לַמֶּלֶךְ, וְלֹא־הָיִיתִי רַע לְפָנָיו׃
2
Но царь сказал мне: отчего лице у тебя печально; ты не болен, этого нет, а верно печаль на сердце? Я сильно испугался
Он спросил меня: «Почему у тебя такое мрачное лицо? Ты ведь не болен. Не иначе как от дурных мыслей!» С великим страхом
и царь спросил меня: — Почему твое лицо так печально, когда ты не болен? Это не что иное, как тоска на сердце. Я очень испугался,
Та сказав мені цар: Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця... І я вельми сильно злякався!
Wherefore the king said unto me, Why is thy countenance sad, seeing thou art not sick? this is nothing else but sorrow of heart. Then I was very sore afraid,
וַיֹּאמֶר לִי הַמֶּלֶךְ מַדּוּעַ פָּנֶיךָ רָעִים, וְאַתָּה אֵינְךָ חוֹלֶה, אֵין זֶה, כִּי־אִם רֹעַ לֵב; וָאִירָא הַרְבֵּה מְאֹד׃
3
и сказал царю: да живет царь во веки! Как не быть печальным лицу моему, когда город, дом гробов отцов моих, в запустении, и ворота его сожжены огнем!
я отвечал царю: «Пусть царь живет вечно! Как же не быть мне мрачным, если город, где похоронены мои предки, лежит в руинах, а ворота его сожжены?»
но сказал царю: — Да живет царь вовеки! Как же моему лицу не быть печальным, если город, где похоронены мои предки, лежит в руинах, а его ворота уничтожены огнем?
І сказав я до царя: Нехай цар живе навіки! Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!...
And said unto the king, Let the king live for ever: why should not my countenance be sad, when the city, the place of my fathers' sepulchres, lieth waste, and the gates thereof are consumed with fire?
וָאֹמַר לַמֶּלֶךְ, הַמֶּלֶךְ לְעוֹלָם יִחְיֶה; מַדּוּעַ לֹא־יֵרְעוּ פָנַי, אֲשֶׁר הָעִיר בֵּית־קִבְרוֹת אֲבֹתַי חֲרֵבָה, וּשְׁעָרֶיהָ אֻכְּלוּ בָאֵשׁ׃
4
И сказал мне царь: чего же ты желаешь? Я помолился Богу небесному
Царь спросил: «Чего ты желаешь?» Помолившись Богу Небесному,
Царь сказал мне: — Чего же ты хочешь? Я помолился Богу небесному
І сказав мені цар: Чого ж ти просиш? І я помолився до Небесного Бога,
Then the king said unto me, For what dost thou make request? So I prayed to the God of heaven.
וַיֹּאמֶר לִי הַמֶּלֶךְ, עַל־מַה־זֶּה אַתָּה מְבַקֵּשׁ; וָאֶתְפַּלֵּל, אֶל־אֱלֹהֵי הַשָּׁמָיִם׃
5
и сказал царю: если царю благоугодно, и если в благоволении раб твой пред лицем твоим, то пошли меня в Иудею, в город, {где} гробы отцов моих, чтоб я обстроил его.
я сказал царю: «Если царь соблаговолит, если раб твой угоден тебе, отправь меня в Иудею, в город, где похоронены мои предки, и я отстрою этот город».
и ответил царю: — Если это угодно царю, и если твой слуга нашел у тебя расположение, отпусти меня в Иудею, в город, где похоронены мои предки, чтобы мне отстроить его.
і сказав цареві: Якщо це цареві вгодне, і якщо раб твій уподобаний перед обличчям твоїм, то пошли мене до Юдеї, до міста гробів батьків моїх, і я відбудую його!
And I said unto the king, If it please the king, and if thy servant have found favour in thy sight, that thou wouldest send me unto Judah, unto the city of my fathers' sepulchres, that I may build it.
וָאֹמַר לַמֶּלֶךְ, אִם־עַל־הַמֶּלֶךְ טוֹב, וְאִם־יִיטַב עַבְדְּךָ לְפָנֶיךָ; אֲשֶׁר תִּשְׁלָחֵנִי אֶל־יְהוּדָה, אֶל־עִיר קִבְרוֹת אֲבֹתַי וְאֶבְנֶנָּה׃
6
И сказал мне царь и царица, которая сидела подле него: сколько времени продлится путь твой, и когда возвратишься? И благоугодно было царю послать меня, после того как я назначил время.
Царь спросил (а рядом с ним сидела царица): «Надолго ли ты хочешь отбыть? Когда вернешься?» Царь решил отправить меня! Я назвал срок
Тогда царь сказал мне (а царица сидела рядом с ним): — Сколько продлится твое путешествие, и когда ты вернешься? Царю было угодно меня отпустить, и я назвал сроки.
І сказав мені цар (а цариця сиділа при ньому): Скільки часу буде дорога твоя, і коли ти повернешся? І сподобалось це цареві, і він послав мене, а я призначив йому час.
And the king said unto me, (the queen also sitting by him,) For how long shall thy journey be? and when wilt thou return? So it pleased the king to send me; and I set him a time.
וַיֹּאמֶר לִי הַמֶּלֶךְ וְהַשֵּׁגַל יוֹשֶׁבֶת אֶצְלוֹ, עַד־מָתַי יִהְיֶה מַהֲלָכֲךָ וּמָתַי תָּשׁוּב; וַיִּיטַב לִפְנֵי־הַמֶּלֶךְ וַיִּשְׁלָחֵנִי, וָאֶתְּנָה לוֹ זְמָן׃
7
И сказал я царю: если царю благоугодно, то дал бы мне письма к заречным областеначальникам, чтоб они давали мне пропуск, доколе я не дойду до Иудеи,
и сказал: «Если царь соблаговолит, пусть дадут мне письма к наместникам Заречья, чтобы пропустили меня в Иудею,
Еще я сказал ему: — Если это угодно царю, пусть мне дадут письма к наместникам провинции за Евфратом, чтобы они пропускали меня, пока я не прибуду в Иудею.
І сказав я цареві: Якщо це цареві вгодне, нехай дадуть мені листи до намісників Заріччя, щоб провадили мене, аж поки не прийду до Юдеї,
Moreover I said unto the king, If it please the king, let letters be given me to the governors beyond the river, that they may convey me over till I come into Judah;
וָאוֹמַר לַמֶּלֶךְ, אִם־עַל־הַמֶּלֶךְ טוֹב, אִגְּרוֹת יִתְּנוּ־לִי, עַל־פַּחֲווֹת עֵבֶר הַנָּהָר; אֲשֶׁר יַעֲבִירוּנִי, עַד אֲשֶׁר־אָבוֹא אֶל־יְהוּדָה׃
8
и письмо к Асафу, хранителю царских лесов, чтоб он дал мне дерев для ворот крепости, которая при доме {Божием,} и для городской стены, и для дома, в котором бы мне жить. И дал мне царь, так как благодеющая рука Бога моего была надо мною.
и письмо к Аса́фу, царскому лесничему, чтобы он дал мне бревен — отстроить ворота и стену вокруг Храма, городские стены и дом, где я буду жить». И царь дал мне все это, потому что Бог мой благоволил ко мне.
И пусть мне дадут письмо к Асафу, хранителю царских лесов, чтобы он дал мне дерева для того, чтобы сделать балки для ворот крепости при храме, для городской стены и для дома, где я буду жить. Милостивая рука моего Бога была на мне, и царь исполнил мои просьбы.
і листа до Асафа, дозорця царевого лісу, щоб дав мені дерева на брусся для замкових брам, що належать до Божого дому, і для міського муру, і для дому, що до нього ввійду. І дав мені цар в міру того, як добра була Божа рука надо мною.
And a letter unto Asaph the keeper of the king's forest, that he may give me timber to make beams for the gates of the palace which appertained to the house, and for the wall of the city, and for the house that I shall enter into. And the king granted me, according to the good hand of my God upon me.
וְאִגֶּרֶת אֶל־אָסָף שֹׁמֵר הַפַּרְדֵּס אֲשֶׁר לַמֶּלֶךְ, אֲשֶׁר יִתֶּן־לִי עֵצִים לְקָרוֹת אֶת־שַׁעֲרֵי הַבִּירָה אֲשֶׁר־לַבַּיִת וּלְחוֹמַת הָעִיר, וְלַבַּיִת אֲשֶׁר־אָבוֹא אֵלָיו; וַיִּתֶּן־לִי הַמֶּלֶךְ, כְּיַד־אֱלֹהַי הַטּוֹבָה עָלָי׃
9
И пришел я к заречным областеначальникам и отдал им царские письма. Послал же со мною царь воинских начальников со всадниками.
Я пришел к наместникам Заречья и вручил им царские письма. Царь также отправил со мной воинских начальников и всадников.
Я пришел к наместникам провинции за Евфратом и вручил им царские письма. А царь еще послал со мной военачальников и всадников.
І прибув я до намісників Заріччя, і дав їм цареві листи. А цар послав зо мною зверхників війська та верхівців.
Then I came to the governors beyond the river, and gave them the king's letters. Now the king had sent captains of the army and horsemen with me.
וָאָבוֹא, אֶל־פַּחֲווֹת עֵבֶר הַנָּהָר, וָאֶתְּנָה לָהֶם, אֵת אִגְּרוֹת הַמֶּלֶךְ; וַיִּשְׁלַח עִמִּי הַמֶּלֶךְ, שָׂרֵי חַיִל וּפָרָשִׁים׃
10
Когда услышал {сие} Санаваллат, Хоронит и Товия, Аммонитский раб, то им было весьма досадно, что пришел человек заботиться о благе сынов Израилевых.
Узнав об этом, Санвалла́т–хоронитя́нин и Тови́я–аммонитя́нин сильно досадовали, что появился человек, который печется о благе израильтян.
Когда хоронитянин Санбаллат и аммонитский приближенный Товия услышали об этом, они были крайне возмущены, что кто-то пришел заботиться о благе израильтян.
І почув про це хоронянин Санваллат та раб аммонітянин Товія, і було їм прикро, дуже прикро, що прийшов чоловік клопотатися про добро для Ізраїлевих синів.
When Sanballat the Horonite, and Tobiah the servant, the Ammonite, heard of it, it grieved them exceedingly that there was come a man to seek the welfare of the children of Israel.
וַיִּשְׁמַע סַנְבַלַּט הַחֹרֹנִי, וְטוֹבִיָּה הָעֶבֶד הָעַמֹּנִי, וַיֵּרַע לָהֶם רָעָה גְדֹלָה; אֲשֶׁר־בָּא אָדָם, לְבַקֵּשׁ טוֹבָה לִבְנֵי יִשְׂרָאֵל׃
11
И пришел я в Иерусалим. И пробыв там три дня,
Пришел я в Иерусалим и пробыл там три дня.
Я прибыл в Иерусалим и, пробыв там три дня,
І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні.
So I came to Jerusalem, and was there three days.
וָאָבוֹא אֶל־יְרוּשָׁלִָם; וָאֱהִי־שָׁם יָמִים שְׁלֹשָׁה׃
12
встал я ночью с немногими людьми, {бывшими} при мне, и никому не сказал, что Бог мой положил мне на сердце сделать для Иерусалима; животного же не было со мною никакого, кроме того, на котором я ехал.
Ночью я вышел из дому; со мной было всего несколько человек. Я никому еще не говорил, какое именно дело Бог мой внушил мне сделать для Иерусалима. Я взял с собой только одного осла — на котором ехал.
ночью тронулся в путь с несколькими людьми. Я никому не рассказал того, что мой Бог положил мне на сердце сделать для Иерусалима. Животных со мной не было, не считая того, на котором я ехал.
І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я нікому, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив.
And I arose in the night, I and some few men with me; neither told I any man what my God had put in my heart to do at Jerusalem: neither was there any beast with me, save the beast that I rode upon.
וָאָקוּם לַיְלָה, אֲנִי וַאֲנָשִׁים מְעַט עִמִּי, וְלֹא־הִגַּדְתִּי לְאָדָם, מָה, אֱלֹהַי נֹתֵן אֶל־לִבִּי, לַעֲשׂוֹת לִירוּשָׁלִָם; וּבְהֵמָה אֵין עִמִּי, כִּי אִם־הַבְּהֵמָה, אֲשֶׁר אֲנִי רֹכֵב בָּהּ׃
13
И проехал я ночью через ворота Долины перед источником Драконовым к воротам Навозным, и осмотрел я стены Иерусалима разрушенные и его ворота, сожженные огнем.
Выехав ночью через ворота Долины, я направился к Драконьему источнику и к Мусорным воротам, осматривая стену Иерусалима. Стена была разрушена, а ворота сожжены.
Ночью я проехал через ворота Долины к Драконьему источнику и Навозным воротам, осматривая разрушенные стены Иерусалима и его сожженные ворота.
І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно оглянув мури Єрусалиму, що були поруйновані, а брами його були попалені огнем.
And I went out by night by the gate of the valley, even before the dragon well, and to the dung port, and viewed the walls of Jerusalem, which were broken down, and the gates thereof were consumed with fire.
וָאֵצְאָה בְשַׁעַר־הַגַּיא לַיְלָה, וְאֶל־פְּנֵי עֵין הַתַּנִּין, וְאֶל־שַׁעַר הָאַשְׁפֹּת; וָאֱהִי שֹׂבֵר בְּחוֹמֹת יְרוּשָׁלִַם אֲשֶׁר־הַמְפֹרוָצִים (הֵם פְּרוּצִים), וּשְׁעָרֶיהָ אֻכְּלוּ בָאֵשׁ׃
14
И подъехал я к воротам Источника и к царскому водоему, но {там} не было места пройти животному, которое было подо мною, —
Я направился к воротам Источника и Царскому пруду, но проехать верхом там было невозможно.
Потом я проехал к воротам Источника и к царскому пруду, но там было мало места, чтобы пройти животному, на котором я ехал;
І перейшов я до Джерельної брами та до царського ставу, та там не було місця для переходу худоби, що була підо мною.
Then I went on to the gate of the fountain, and to the king's pool: but there was no place for the beast that was under me to pass.
וָאֶעֱבֹר אֶל־שַׁעַר הָעַיִן, וְאֶל־בְּרֵכַת הַמֶּלֶךְ; וְאֵין־מָקוֹם לַבְּהֵמָה לַעֲבֹר תַּחְתָּי׃
15
и я поднялся назад по лощине ночью и осматривал стену, и проехав {опять} воротами Долины, возвратился.
Я поднялся, ночью, вверх по оврагу, осматривая стену, а потом вернулся в город через ворота Долины.
и я поднялся ночью по долине, осматривая стены. Наконец, я повернул назад и возвратился через ворота Долины.
І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся.
Then went I up in the night by the brook, and viewed the wall, and turned back, and entered by the gate of the valley, and so returned.
וָאֱהִי עֹלֶה בַנַּחַל לַיְלָה, וָאֱהִי שֹׂבֵר בַּחוֹמָה; וָאָשׁוּב, וָאָבוֹא בְּשַׁעַר הַגַּיְא וָאָשׁוּב׃
16
И начальствующие не знали, куда я ходил и что я делаю: ни Иудеям, ни священникам, ни знатнейшим, ни начальствующим, ни прочим производителям работ я дотоле ничего не открывал.
Начальники не знали, куда я отлучался и что я делаю. До тех пор я ничего не говорил ни иудеям, ни священникам, ни знати, ни начальникам, никому из тех, кому предстояло делать эту работу.
Приближенные не знали, куда я ходил и что делал — ведь я еще не говорил ни иудеям, ни священникам, ни знати, ни приближенным, ни всем остальным, кому суждено было предпринять этот труд.
А заступники не знали, куди я пішов та що я роблю, а юдеям, і священикам, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічого не розповідав.
And the rulers knew not whither I went, or what I did; neither had I as yet told it to the Jews, nor to the priests, nor to the nobles, nor to the rulers, nor to the rest that did the work.
וְהַסְּגָנִים, לֹא יָדְעוּ אָנָה הָלַכְתִּי, וּמָה אֲנִי עֹשֶׂה; וְלַיְּהוּדִים וְלַכֹּהֲנִים וְלַחֹרִים וְלַסְּגָנִים, וּלְיֶתֶר עֹשֵׂה הַמְּלָאכָה, עַד־כֵּן לֹא הִגַּדְתִּי׃
17
И сказал я им: вы видите бедствие, в каком мы находимся; Иерусалим пуст и ворота его сожжены огнем; пойдем, построим стену Иерусалима, и не будем впредь {в таком} уничижении.
И вот я сказал им: «Смотрите, в какой мы беде! Иерусалим разрушен, ворота его сожжены. Восстановим стену Иерусалима, снимем с себя позор!»
Потом я сказал им: — Вы видите, в какой мы беде: Иерусалим лежит в руинах, а его ворота сожжены. Пойдем, отстроим стену Иерусалима и не будем больше в бесчестии.
І сказав я до них: Ви бачите біду, що ми в ній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!...
Then said I unto them, Ye see the distress that we are in, how Jerusalem lieth waste, and the gates thereof are burned with fire: come, and let us build up the wall of Jerusalem, that we be no more a reproach.
וָאוֹמַר אֲלֵהֶם, אַתֶּם רֹאִים הָרָעָה אֲשֶׁר אֲנַחְנוּ בָהּ, אֲשֶׁר יְרוּשָׁלִַם חֲרֵבָה, וּשְׁעָרֶיהָ נִצְּתוּ בָאֵשׁ; לְכוּ, וְנִבְנֶה אֶת־חוֹמַת יְרוּשָׁלִַם, וְלֹא־נִהְיֶה עוֹד חֶרְפָּה׃
18
И я рассказал им о благодеявшей мне руке Бога моего, а также и слова царя, которые он говорил мне. И сказали они: будем строить, — и укрепили руки свои на благое {дело.}
И я поведал им, как Бог мой благоволил ко мне и что сказал мне царь. «Будем строить!» — сказали они. И приступили к этому благому делу.
Еще я рассказал им о милостивой руке моего Бога, что на мне, и о том, что сказал мне царь. Они ответили: — Так давайте же строить! — и взялись за это благое дело.
І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: Станемо й збудуємо! І зміцнили вони руки свої на добре діло.
Then I told them of the hand of my God which was good upon me; as also the king's words that he had spoken unto me. And they said, Let us rise up and build. So they strengthened their hands for this good work.
וָאַגִּיד לָהֶם אֶת־יַד אֱלֹהַי, אֲשֶׁר־הִיא טוֹבָה עָלַי, וְאַף־דִּבְרֵי הַמֶּלֶךְ אֲשֶׁר אָמַר־לִי; וַיֹּאמְרוּ נָקוּם וּבָנִינוּ, וַיְחַזְּקוּ יְדֵיהֶם לַטּוֹבָה׃
19
Услышав это, Санаваллат, Хоронит и Товия, Аммонитский раб, и Гешем Аравитянин смеялись над нами и с презрением говорили: что это за дело, которое вы делаете? уже не думаете ли возмутиться против царя?
Узнав об этом, Санваллат–хоронитянин, Товия–аммонитянин, уполномоченный, и Ге́шем–араб стали насмехаться и глумиться над нами: «Что это вы делаете? Против царя взбунтовались?»
Но когда об этом услышал хоронитянин Санбаллат, аммонитский приближенный Товия и араб Гешем, они принялись высмеивать нас и издеваться над нами. — Что это вы делаете? — спрашивали они. — Против царя бунтуете?
І почув це хоронянин Санваллат та аммонітянин раб Товія, і араб Ґешем, і сміялися з нас, і погорджували нами й говорили: Що це за річ, яку ви робите? Чи проти царя ви бунтуєтесь?
But when Sanballat the Horonite, and Tobiah the servant, the Ammonite, and Geshem the Arabian, heard it, they laughed us to scorn, and despised us, and said, What is this thing that ye do? will ye rebel against the king?
וַיִּשְׁמַע סַנְבַלַּט הַחֹרֹנִי וְטֹבִיָּה הָעֶבֶד הָעַמּוֹנִי, וְגֶשֶׁם הָעַרְבִי, וַיַּלְעִגוּ לָנוּ, וַיִּבְזוּ עָלֵינוּ; וַיֹּאמְרוּ, מָה־הַדָּבָר הַזֶּה אֲשֶׁר אַתֶּם עֹשִׂים, הַעַל הַמֶּלֶךְ אַתֶּם מֹרְדִים׃
20
Я дал им ответ и сказал им: Бог Небесный, Он благопоспешит нам, и мы, рабы Его, станем строить, а вам нет части и права и памяти в Иерусалиме.
Я ответил им так: «Бог Небесный поможет нам. Мы, рабы Его, будем строить! А у вас нет доли в Иерусалиме, нет прав на него, нет здесь и памяти о вас».
Я отвечал им, говоря: — Бог небесный даст нам успех. Мы, Его слуги, начнем отстраивать эту стену, но что до вас — нет у вас части в Иерусалиме, ни права на него, ни памяти в нем.
А я їм відповів і сказав до них: Небесний Бог Він дасть нам успіх, а ми, Його раби, станемо й збудуємо! А вам нема ані частки, ані права, ані пам"ятки в Єрусалимі!
Then answered I them, and said unto them, The God of heaven, he will prosper us; therefore we his servants will arise and build: but ye have no portion, nor right, nor memorial, in Jerusalem.
וָאָשִׁיב אוֹתָם דָּבָר, וָאוֹמַר לָהֶם אֱלֹהֵי הַשָּׁמַיִם, הוּא יַצְלִיחַ לָנוּ, וַאֲנַחְנוּ עֲבָדָיו נָקוּם וּבָנִינוּ; וְלָכֶם, אֵין־חֵלֶק וּצְדָקָה וְזִכָּרוֹן בִּירוּשָׁלִָם׃