1
Итак я рассудил сам в себе не приходить к вам опять с огорчением.
Дело в том, что я твердо решил для себя больше не приходить к вам, чтобы снова вас не расстраивать.
Поэтому я решил больше не приходить к вам только для того, чтобы вас огорчать.
А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.
So I made up my mind that I would not make another painful visit to you.
ἔκρινα γὰρ ἐμαυτω̨̃ του̃το τò μὴ πάλιν ἐν λύπη̨ πρòς ὑμα̃ς ἐλθει̃ν
2
Ибо если я огорчаю вас, то кто обрадует меня, как не тот, кто огорчен мною?
Ведь если я расстраиваю вас, то кто меня порадует, кроме того, кого я расстроил?
Если я буду вас огорчать, то кто же сможет тогда порадовать меня? Кто, как не вы, которых я огорчаю?
Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?
For if I grieve you, who is left to make me glad but you whom I have grieved?
εἰ γὰρ ἐγὼ λυπω̃ ὑμα̃ς καὶ τίς ὁ εὐφραίνων με εἰ μὴ ὁ λυπούμενος ἐξ ἐμου̃
3
Это самое и писал я вам, дабы, придя, не иметь огорчения от тех, о которых мне надлежало радоваться: ибо я во всех вас уверен, что моя радость есть {радость} и для всех вас.
Вот я и написал то письмо, чтобы не идти к вам и чтобы меня не расстраивали те самые люди, которым полагалось бы меня радовать. А я уверен, что моя радость — радость для вас всех.
Я написал вам то письмо для того, чтобы, придя к вам, не оказаться огорченным теми, о ком я хотел бы радоваться, и я уверен, что моя радость — это наша общая радость.
І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!
I wrote as I did so that when I came I should not be distressed by those who ought to make me rejoice. I had confidence in all of you, that you would all share my joy.
καὶ ἔγραψα του̃το αὐτò ἵνα μὴ ἐλθὼν λύπην σχω̃ ἀφ’ ὡ̃ν ἔδει με χαίρειν πεποιθὼς ἐπὶ πάντας ὑμα̃ς ὅτι ἡ ἐμὴ χαρὰ πάντων ὑμω̃ν ἐστιν
4
От великой скорби и стесненного сердца я писал вам со многими слезами, не для того, чтобы огорчить вас, но чтобы вы познали любовь, какую я в избытке имею к вам.
Я писал то письмо от великого горя, со стесненным сердцем, обливаясь слезами. Но не затем, чтобы вас расстроить, а чтобы вы знали, как сильно я вас люблю!
Мне очень нелегко было писать вам так; я писал со слезами и с болью в сердце. Но моей целью было не огорчить вас, а дать вам знать, как сильно я вас люблю.
Бо з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!
For I wrote you out of great distress and anguish of heart and with many tears, not to grieve you but to let you know the depth of my love for you.
ἐκ γὰρ πολλη̃ς θλίψεως καὶ συνοχη̃ς καρδίας ἔγραψα ὑμι̃ν διὰ πολλω̃ν δακρύων οὐχ ἵνα λυπηθη̃τε ἀλλὰ τὴν ἀγάπην ἵνα γνω̃τε ἣν ἔχω περισσοτέρως εἰς ὑμα̃ς
5
Если же кто огорчил, то не меня огорчил, но частью, — чтобы не сказать много, — и всех вас.
Если же кто‑то меня расстроил, то он расстроил не меня, но, хотя бы отчасти (не хочу преувеличивать!), всех вас.
Тот, кто доставил мне печаль, огорчил не только меня, а отчасти, чтобы не сказать больше, и всех вас.
А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.
If anyone has caused grief, he has not so much grieved me as he has grieved all of you, to some extent--not to put it too severely.
εἰ δέ τις λελύπηκεν οὐκ ἐμὲ λελύπηκεν ἀλλὰ ἀπò μέρους ἵνα μὴ ἐπιβαρω̃ πάντας ὑμα̃ς
6
Для такого довольно сего наказания от многих,
Довольно будет с него наказания, которое он понес от большинства.
Для этого человека достаточно того наказания, которое он уже получил от большинства из вас.
Досить такому карання того, що від багатьох,
The punishment inflicted on him by the majority is sufficient for him.
ἱκανòν τω̨̃ τοιούτω̨ ἡ ἐπιτιμία αὕτη ἡ ὑπò τω̃ν πλειόνων
7
так что вам лучше уже простить его и утешить, дабы он не был поглощен чрезмерною печалью.
А теперь, напротив, вам лучше его простить и утешить, а то как бы он не зачах от избытка горя.
А теперь простите его и успокойте, чтобы ему не быть подавленным невыносимой печалью.
через те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.
Now instead, you ought to forgive and comfort him, so that he will not be overwhelmed by excessive sorrow.
ὥστε τοὐναντίον μα̃λλον ὑμα̃ς χαρίσασθαι καὶ παρακαλέσαι μή πως τη̨̃ περισσοτέρα̨ λύπη̨ καταποθη̨̃ ὁ τοιου̃τος
8
И потому прошу вас оказать ему любовь.
Поэтому, пожалуйста, докажите ему свою любовь!
Умоляю вас, подтвердите свою любовь к нему.
Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!
I urge you, therefore, to reaffirm your love for him.
διò παρακαλω̃ ὑμα̃ς κυρω̃σαι εἰς αὐτòν ἀγάπην
9
Ибо я для того и писал, чтобы узнать на опыте, во всем ли вы послушны.
То письмо я написал с целью узнать, выдержали ли вы испытание, то есть во всем ли вы послушны.
Я писал вам также для того, чтобы проверить вас, будете ли вы послушны во всем.
Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.
The reason I wrote you was to see if you would stand the test and be obedient in everything.
εἰς του̃το γὰρ καὶ ἔγραψα ἵνα γνω̃ τὴν δοκιμὴν ὑμω̃ν εἰ εἰς πάντα ὑπήκοοί ἐστε
10
А кого вы в чем прощаете, того и я; ибо и я, если в чем простил кого, простил для вас от лица Христова,
А кого вы прощаете, того прощаю и я. Ведь то, что я простил (если действительно мне есть что прощать), я простил перед лицом Христа ради вас,
А кого вы прощаете, того и я прощаю. А кого я прощаю, если ему действительно есть что прощать, того я прощаю ради вас перед Христом,
А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,
If you forgive anyone, I also forgive him. And what I have forgiven--if there was anything to forgive--I have forgiven in the sight of Christ for your sake,
ὡ̨̃ δέ τι χαρίζεσθε κἀγώ καὶ γὰρ ἐγὼ ὃ κεχάρισμαι εἴ τι κεχάρισμαι δι’ ὑμα̃ς ἐν προσώπω̨ Χριστου̃
11
чтобы не сделал нам ущерба сатана, ибо нам не безызвестны его умыслы.
чтобы не дать Сатане нас обхитрить. Потому что мы‑то хорошо знаем его козни.
чтобы сатана не смог нас перехитрить, а намерения сатаны мы прекрасно знаем.
щоб нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!
in order that Satan might not outwit us. For we are not unaware of his schemes.
ἵνα μὴ πλεονεκτηθω̃μεν ὑπò του̃ Σατανα̃ οὐ γὰρ αὐτου̃ τὰ νοήματα ἀγνοου̃μεν
12
Придя в Троаду для благовествования о Христе, хотя мне и отверста была дверь Господом,
Но когда я пришел в Троа́ду возвестить Радостную Весть о Христе и обнаружил, что Господь настежь распахнул для меня двери,
Когда я пришел в Троаду возвещать Радостную Весть о Христе, то Господь открыл мне дверь для работы.
А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі,
Now when I went to Troas to preach the gospel of Christ and found that the Lord had opened a door for me,
ἐλθὼν δὲ εἰς τὴν Τρω̨άδα εἰς τò εὐαγγέλιον του̃ Χριστου̃ καὶ θύρας μοι ἀνεω̨γμένης ἐν κυρίω̨
13
я не имел покоя духу моему, потому что не нашел {там} брата моего Тита; но, простившись с ними, я пошел в Македонию.
душа у меня все‑таки была не на месте — я не нашел там Тита, нашего брата. Вот почему я попрощался с ними и направился в Македонию.
Но я не мог успокоиться, потому что не нашел там моего брата по вере Тита. Поэтому я попрощался с ними и отправился в Македонию.
не мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.
I still had no peace of mind, because I did not find my brother Titus there. So I said good-by to them and went on to Macedonia.
οὐκ ἔσχηκα ἄνεσιν τω̨̃ πνεύματί μου τω̨̃ μὴ εὑρει̃ν με Τίτον τòν ἀδελφόν μου ἀλλὰ ἀποταξάμενος αὐτοι̃ς ἐξη̃λθον εἰς Μακεδονίαν
14
Но благодарение Богу, Который всегда дает нам торжествовать во Христе и благоухание познания о Себе распространяет нами во всяком месте.
Благодарение Богу — Он всегда ведет нас как пленников в триумфальном шествии Христа и всюду являет через нас знание о Себе, как сладостное благоухание.
Я благодарен Богу, Который всегда ведет нас в Своей триумфальной процессии в Христе и повсюду распространяет через нас благоухание познания о Нем.
А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!
But thanks be to God, who always leads us in triumphal procession in Christ and through us spreads everywhere the fragrance of the knowledge of him.
τω̨̃ δὲ θεω̨̃ χάρις τω̨̃ πάντοτε θριαμβεύοντι ἡμα̃ς ἐν τω̨̃ Χριστω̨̃ καὶ τὴν ὀσμὴν τη̃ς γνώσεως αὐτου̃ φανερου̃ντι δι’ ἡμω̃ν ἐν παντὶ τόπω̨
15
Ибо мы Христово благоухание Богу в спасаемых и в погибающих:
Потому что мы и есть то благовоние, которое Христос приносит в жертву Богу среди идущих путем спасения и идущих путем погибели.
Потому что мы для Бога благовоние, возжигаемое Христом, среди тех, кто принимает спасение, и тех, кто идет к погибели.
Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,
For we are to God the aroma of Christ among those who are being saved and those who are perishing.
ὅτι Χριστου̃ εὐωδία ἐσμὲν τω̨̃ θεω̨̃ ἐν τοι̃ς σω̨ζομένοις καὶ ἐν τοι̃ς ἀπολλυμένοις
16
для одних запах смертоносный на смерть, а для других запах живительный на жизнь. И кто способен к сему?
Для одних мы — смертоносный запах смерти, для других — живоносное благоухание жизни. И кто для такого годится?!
Для одних мы — запах смертоносный, для других — живительное благоухание. И кто способен на такое служение?!
для одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?
To the one we are the smell of death; to the other, the fragrance of life. And who is equal to such a task?
οἱ̃ς μὲν ὀσμὴ ἐκ θανάτου εἰς θάνατον οἱ̃ς δὲ ὀσμὴ ἐκ ζωη̃ς εἰς ζωήν καὶ πρòς ταυ̃τα τίς ἱκανός
17
Ибо мы не повреждаем слова Божия, как многие, но проповедуем искренно, как от Бога, пред Богом, во Христе.
Мы ведь не торгуем вразнос, как многие, поддельной Божьей Вестью. Нет, мы говорим искренне, наше слово от Бога, мы действуем перед лицом Бога вместе с Христом.
При этом мы не торгуем вразнос Божьим словом, как это делают многие. Мы говорим искренне перед Богом в Христе как люди, посланные Богом.
Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!
Unlike so many, we do not peddle the word of God for profit. On the contrary, in Christ we speak before God with sincerity, like men sent from God.
οὐ γάρ ἐσμεν ὡς οἱ πολλοὶ καπηλεύοντες τòν λόγον του̃ θεου̃ ἀλλ’ ὡς ἐξ εἰλικρινείας ἀλλ’ ὡς ἐκ θεου̃ κατέναντι θεου̃ ἐν Χριστω̨̃ λαλου̃μεν