Послание к Евреям | Hebrews | Ἐπιστολή πρὸς Ἑβραίους, Глава 6

1
Посему, оставив начатки учения Христова, поспешим к совершенству; и не станем снова полагать основание обращению от мертвых дел и вере в Бога,
Поэтому пора уже нам от первоначального учения о Христе перейти к понятиям, требующим зрелости! Не надо снова возвращаться к закладке фундамента, к прописным истинам, таким, как отказ от дел, ведущих к смерти, вера в Бога,
Поэтому давайте перейдем от основ учения о Христе к тому, что предназначено для зрелых. Мы не станем опять обосновывать необходимость покаяться в делах, которые ведут к смерти, необходимость верить в Бога,
Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,
Therefore let us leave the elementary teachings about Christ and go on to maturity, not laying again the foundation of repentance from acts that lead to death, and of faith in God,
διò ἀφέντες τòν τη̃ς ἀρχη̃ς του̃ Χριστου̃ λόγον ἐπὶ τὴν τελειότητα φερώμεθα μὴ πάλιν θεμέλιον καταβαλλόμενοι μετανοίας ἀπò νεκρω̃ν ἔργων καὶ πίστεως ἐπὶ θεόν
2
учению о крещениях, о возложении рук, о воскресении мертвых и о суде вечном.
учение об очистительных обрядах и о возложении рук, воскресение мертвых и вечный суд.
учение о крещениях, о возложении рук, о воскресении мертвых и вечном суде.
науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.
instruction about baptisms, the laying on of hands, the resurrection of the dead, and eternal judgment.
βαπτισμω̃ν διδαχη̃ς ἐπιθέσεώς τε χειρω̃ν ἀναστάσεώς τε νεκρω̃ν καὶ κρίματος αἰωνίου
3
И это сделаем, если Бог позволит.
Так мы и поступим, если на то будет Божья воля.
И мы сделаем это, если Бог позволит.
Зробимо й це, коли Бог дозволить.
And God permitting, we will do so.
καὶ του̃το ποιήσομεν ἐάνπερ ἐπιτρέπη̨ ὁ θεός
4
Ибо невозможно — однажды просвещенных, и вкусивших дара небесного, и соделавшихся причастниками Духа Святаго,
Ведь если люди, однажды озаренные светом, вкусили небесного дара и стали сопричастны Святому Духу,
Потому что тех, кто уже был один раз просвещен, кто лично познал вкус небесного дара и стал сопричастен Святому Духу,
Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,
It is impossible for those who have once been enlightened, who have tasted the heavenly gift, who have shared in the Holy Spirit,
ἀδύνατον γὰρ τοὺς ἅπαξ φωτισθέντας γευσαμένους τε τη̃ς δωρεα̃ς τη̃ς ἐπουρανίου καὶ μετόχους γενηθέντας πνεύματος ἁγίου
5
и вкусивших благого глагола Божия и сил будущего века,
и на себе испытали доброту Божьего Слова и духовные силы грядущего века,
кто также лично познал вкус доброго Божьего слова и действие силы будущего века,
і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,
who have tasted the goodness of the word of God and the powers of the coming age,
καὶ καλòν γευσαμένους θεου̃ ῥη̃μα δυνάμεις τε μέλλοντος αἰω̃νος
6
и отпадших, опять обновлять покаянием, когда они снова распинают в себе Сына Божия и ругаются {Ему.}
но затем отпали, то их уже невозможно привести заново к раскаянию, потому что они, во вред себе, опять распинают Божьего Сына и выставляют Его на посмешище.
и после этого отпал от веры, — невозможно опять обновлять покаянием, потому что они сами заново распинают Сына Божьего, предавая Его публичному позору.
та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.
if they fall away, to be brought back to repentance, because to their loss they are crucifying the Son of God all over again and subjecting him to public disgrace.
καὶ παραπεσόντας πάλιν ἀνακαινίζειν εἰς μετάνοιαν ἀνασταυρου̃ντας ἑαυτοι̃ς τòν υἱòν του̃ θεου̃ καὶ παραδειγματίζοντας
7
Земля, пившая многократно сходящий на нее дождь и произращающая злак, полезный тем, для которых и возделывается, получает благословение от Бога;
Так земля, которая впитывает частые дожди и рождает урожай на благо тем, кто ее обрабатывает, получает от Бога благословение.
Земля, которая пьет часто выпадающий на нее дождь и приносит урожай тому, кто ее обрабатывает, благословенна Богом.
Бо земля, що п"є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.
Land that drinks in the rain often falling on it and that produces a crop useful to those for whom it is farmed receives the blessing of God.
γη̃ γὰρ ἡ πιου̃σα τòν ἐπ’ αὐτη̃ς ἐρχόμενον πολλάκις ὑετόν καὶ τίκτουσα βοτάνην εὔθετον ἐκείνοις δι’ οὓς καὶ γεωργει̃ται μεταλαμβάνει εὐλογίας ἀπò του̃ θεου̃
8
а производящая терния и волчцы негодна и близка к проклятию, которого конец — сожжение.
Но землю, производящую лишь чертополох и терновник, призна́ют негодной и проклятой, конец ее — сгореть в огне.
А та, на которой растут лишь сорняки и колючки, ни на что не годна. Ей грозит проклятие, и концом ее будет сожжение.
Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.
But land that produces thorns and thistles is worthless and is in danger of being cursed. In the end it will be burned.
ἐκφέρουσα δὲ ἀκάνθας καὶ τριβόλους ἀδόκιμος καὶ κατάρας ἐγγύς ἡ̃ς τò τέλος εἰς καυ̃σιν
9
Впрочем о вас, возлюбленные, мы надеемся, что вы в лучшем {состоянии} и держитесь спасения, хотя и говорим так.
Однако, дорогие мои, мы, хотя и говорим так, убеждены, что вы находитесь в лучшем положении и стоите на пути к спасению.
Но, любимые, хоть мы и говорим так, мы уверены, что вы находитесь в лучшем состоянии и держитесь спасения.
Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.
Even though we speak like this, dear friends, we are confident of better things in your case--things that accompany salvation.
πεπείσμεθα δὲ περὶ ὑμω̃ν ἀγαπητοί τὰ κρείσσονα καὶ ἐχόμενα σωτηρίας εἰ καὶ οὕτως λαλου̃μεν
10
Ибо не неправеден Бог, чтобы забыл дело ваше и труд любви, которую вы оказали во имя Его, послужив и служа святым.
Бог справедлив и поэтому не может забыть ваши дела и ту любовь, которую вы проявили во Имя Его, служив и служа святому Его народу!
Бог не может быть несправедлив. Он не забудет ни ваших трудов, ни вашей любви к Нему, которую вы проявили и продолжаете проявлять, служа святым.
Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім"я Його ви, що святим послужили та служите.
God is not unjust; he will not forget your work and the love you have shown him as you have helped his people and continue to help them.
οὐ γὰρ ἄδικος ὁ θεòς ἐπιλαθέσθαι του̃ ἔργου ὑμω̃ν καὶ τη̃ς ἀγάπης ἡ̃ς ἐνεδείξασθε εἰς τò ὄνομα αὐτου̃ διακονήσαντες τοι̃ς ἁγίοις καὶ διακονου̃ντες
11
Желаем же, чтобы каждый из вас, для совершенной уверенности в надежде, оказывал такую же ревность до конца,
Мы желаем, чтобы каждый из вас проявил такое же усердие до конца, то есть до исполнения надежды,
Однако мы хотим, чтобы каждый из вас проявлял такую же прилежность до конца, ради исполнения вашей надежды.
Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,
We want each of you to show this same diligence to the very end, in order to make your hope sure.
ἐπιθυμου̃μεν δὲ ἕκαστον ὑμω̃ν τὴν αὐτὴν ἐνδείκνυσθαι σπουδὴν πρòς τὴν πληροφορίαν τη̃ς ἐλπίδος ἄχρι τέλους
12
дабы вы не обленились, но подражали тем, которые верою и долготерпением наследуют обетования.
чтобы он не обленился, а последовал примеру тех, кто, благодаря вере и стойкости, получает в наследие обещанное Богом.
Мы хотим, чтобы вы не ленились, а подражали тем, кто своей верой и терпением наследует обещанное.
щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.
We do not want you to become lazy, but to imitate those who through faith and patience inherit what has been promised.
ἵνα μὴ νωθροὶ γένησθε μιμηταὶ δὲ τω̃ν διὰ πίστεως καὶ μακροθυμίας κληρονομούντων τὰς ἐπαγγελίας
13
Бог, давая обетование Аврааму, как не мог никем высшим клясться, клялся Самим Собою,
Когда Бог дал обещание Аврааму, то Он, поскольку нет никого выше Его, поклялся Самим Собой.
Когда Бог давал обещание Аврааму, Он клялся Самим Собой, так как нет никого большего, кем Он мог бы клясться.
Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,
When God made his promise to Abraham, since there was no one greater for him to swear by, he swore by himself,
τω̨̃ γὰρ Αβραὰμ ἐπαγγειλάμενος ὁ θεός ἐπεὶ κατ’ οὐδενòς εἰ̃χεν μείζονος ὀμόσαι ὤμοσεν καθ’ ἑαυτου̃
14
говоря: истинно благословляя благословлю тебя и размножая размножу тебя.
Он сказал: «Я щедро благословлю тебя и дам тебе множество потомков».
Он сказал: «Я непременно благословлю тебя и сделаю твое потомство многочисленным».
говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!
saying, "I will surely bless you and give you many descendants."
λέγων εἰ μὴν εὐλογω̃ν εὐλογήσω σε καὶ πληθύνων πληθυνω̃ σε
15
И так Авраам, долготерпев, получил обещанное.
И таким образом Авраам благодаря стойкости достиг обещанного.
И таким образом Авраам, терпеливо ожидая, получил обещанное.
І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.
And so after waiting patiently, Abraham received what was promised.
καὶ οὕτως μακροθυμήσας ἐπέτυχεν τη̃ς ἐπαγγελίας
16
Люди клянутся высшим, и клятва во удостоверение оканчивает всякий спор их.
Люди ведь обычно клянутся тем, кто выше их, и клятвой подтверждается конец любого среди них раздора.
Люди клянутся чем-то большим, чем они сами; клятва подтверждает сказанное и кладет конец всякому спору.
Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.
Men swear by someone greater than themselves, and the oath confirms what is said and puts an end to all argument.
ἄνθρωποι γὰρ κατὰ του̃ μείζονος ὀμνύουσιν καὶ πάσης αὐτοι̃ς ἀντιλογίας πέρας εἰς βεβαίωσιν ὁ ὅρκος
17
Посему и Бог, желая преимущественнее показать наследникам обетования непреложность Своей воли, употребил в посредство клятву,
Вот почему Бог скрепил Свое обещание клятвой, пожелав еще яснее показать тем, кто получит обещанное, что воля Его неизменна.
Так и Бог, когда хотел ясно показать наследникам Своего обещания, что намерения Его неизменны, то подтвердил их клятвой.
Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,
Because God wanted to make the unchanging nature of his purpose very clear to the heirs of what was promised, he confirmed it with an oath.
ἐν ὡ̨̃ περισσότερον βουλόμενος ὁ θεòς ἐπιδει̃ξαι τοι̃ς κληρονόμοις τη̃ς ἐπαγγελίας τò ἀμετάθετον τη̃ς βουλη̃ς αὐτου̃ ἐμεσίτευσεν ὅρκω̨
18
дабы в двух непреложных вещах, в которых невозможно Богу солгать, твердое утешение имели мы, прибегшие взяться за предлежащую надежду,
И эти две неизменные вещи, в которых Бог не может солгать, служат для нас, бежавших под Его покров, источником великой бодрости и побуждают крепко держаться той надежды, что у нас перед глазами.
И в этих двух неизменных вещах — в обещании и в клятве, которые у Бога не могут быть ложными, — мы, нашедшие у Него убежище и ухватившиеся за предстоящую нам надежду, получаем сильное ободрение.
щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,
God did this so that, by two unchangeable things in which it is impossible for God to lie, we who have fled to take hold of the hope offered to us may be greatly encouraged.
ἵνα διὰ δύο πραγμάτων ἀμεταθέτων ἐν οἱ̃ς ἀδύνατον ψεύσασθαι τòν θεόν ἰσχυρὰν παράκλησιν ἔχωμεν οἱ καταφυγόντες κρατη̃σαι τη̃ς προκειμένης ἐλπίδος
19
которая для души есть как бы якорь безопасный и крепкий, и входит во внутреннейшее за завесу,
Надежда эта — словно якорь для души, крепкий и надежный, который входит внутрь святилища, за завесу,
Эта надежда — крепкий и надежный якорь для нашей души. Она позволяет нам войти во внутреннюю часть святилища, за разделяющую его завесу,
що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,
We have this hope as an anchor for the soul, firm and secure. It enters the inner sanctuary behind the curtain,
ἣν ὡς ἄγκυραν ἔχομεν τη̃ς ψυχη̃ς ἀσφαλη̃ τε καὶ βεβαίαν καὶ εἰσερχομένην εἰς τò ἐσώτερον του̃ καταπετάσματος
20
куда предтечею за нас вошел Иисус, сделавшись Первосвященником навек по чину Мелхиседека.
куда Иисус, Предтеча наш, вошел ради нас, став, подобно Мелхиседеку, Первосвященником навеки.
туда, куда вошел наш предшественник Иисус, став навеки Первосвященником, по чину Мелхиседека.
куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.
where Jesus, who went before us, has entered on our behalf. He has become a high priest forever, in the order of Melchizedek.
ὅπου πρόδρομος ὑπὲρ ἡμω̃ν εἰση̃λθεν Ιησου̃ς κατὰ τὴν τάξιν Μελχισέδεκ ἀρχιερεὺς γενόμενος εἰς τòν αἰω̃να