1
Приблизилось время умереть Давиду, и завещал он сыну своему Соломону, говоря:
Пришло Давиду время умирать, и вот что завещал он своему сыну Соломону:
Когда приблизился смертный час Давида, он дал своему сыну Соломону наставление.
І наблизилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:
When the time drew near for David to die, he gave a charge to Solomon his son.
וַיִּקְרְבוּ יְמֵי־דָוִד לָמוּת; וַיְצַו אֶת־שְׁלֹמֹה בְנוֹ לֵאמֹר׃
2
вот, я отхожу в путь всей земли, ты же будь тверд и будь мужествен
«Я ухожу в путь, который всем предстоит, а ты будь тверд, будь мужчиной.
— Я ухожу путем всей земли, — сказал он. — Будь тверд, будь мужествен
Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцний та станеш мужем.
"I am about to go the way of all the earth," he said. "So be strong, show yourself a man,
אָנֹכִי הֹלֵךְ, בְּדֶרֶךְ כָּל־הָאָרֶץ; וְחָזַקְתָּ וְהָיִיתָ לְאִישׁ׃
3
и храни завет Господа Бога твоего, ходя путями Его и соблюдая уставы Его и заповеди Его, и определения Его и постановления Его, как написано в законе Моисеевом, чтобы быть тебе благоразумным во всем, что ни будешь делать, и везде, куда ни обратишься;
Соблюдай все, что велел соблюдать Господь, твой Бог; иди путем, который Он заповедал. Исполняй Его законы, повеления, постановления и предписания, как написано в Законе Моисея — и тогда тебе будет удаваться все, что ты задумаешь, все, за что бы ты ни взялся.
и исполняй то, чего требует Господь, твой Бог. Следуй Его путями и исполняй Его установления и повеления, Его законы и правила, как написано в Законе Моисея, чтобы тебе преуспеть во всем, что бы ты ни делал и куда бы ни шел,
І будеш ти стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, заповіді Його, та устави Його й свідчення Його, як писано в Мойсеєвім Законі, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся,
and observe what the LORD your God requires: Walk in his ways, and keep his decrees and commands, his laws and requirements, as written in the Law of Moses, so that you may prosper in all you do and wherever you go,
וְשָׁמַרְתָּ אֶת־מִשְׁמֶרֶת יְהוָה אֱלֹהֶיךָ, לָלֶכֶת בִּדְרָכָיו לִשְׁמֹר חֻקֹּתָיו מִצְוֹתָיו וּמִשְׁפָּטָיו וְעֵדְוֹתָיו, כַּכָּתוּב בְּתוֹרַת מֹשֶׁה; לְמַעַן תַּשְׂכִּיל, אֵת כָּל־אֲשֶׁר תַּעֲשֶׂה, וְאֵת כָּל־אֲשֶׁר תִּפְנֶה שָׁם׃
4
чтобы Господь исполнил слово Свое, которое Он сказал обо мне, говоря: "если сыны твои будут наблюдать за путями своими, чтобы ходить предо Мною в истине от всего сердца своего и от всей души своей, то не прекратится муж от тебя на престоле Израилевом".
Тогда Господь исполнит обещание, которое Он мне дал. А Он сказал мне так: "Если потомки твои будут верно следовать по пути, что Я заповедал им, если будут служить Мне верой и правдой, всем сердцем и всей душой, то они всегда будут на престоле Израиля".
и чтобы Господь исполнил Свое слово, которое Он сказал обо мне: «Если твои потомки будут следовать путям Господа и будут ходить передо Мной в истине от всего сердца и от всей души, ты никогда не лишишься преемника на престоле Израиля».
щоб виповнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевім!
and that the LORD may keep his promise to me: "If your descendants watch how they live, and if they walk faithfully before me with all their heart and soul, you will never fail to have a man on the throne of Israel."
לְמַעַן יָקִים יְהוָה אֶת־דְּבָרוֹ, אֲשֶׁר דִּבֶּר עָלַי לֵאמֹר, אִם־יִשְׁמְרוּ בָנֶיךָ אֶת־דַּרְכָּם, לָלֶכֶת לְפָנַי בֶּאֱמֶת, בְּכָל־לְבָבָם וּבְכָל־נַפְשָׁם; לֵאמֹר לֹא־יִכָּרֵת לְךָ אִישׁ, מֵעַל כִּסֵּא יִשְׂרָאֵל׃
5
Еще: ты знаешь, что сделал мне Иоав, сын Саруин, как поступил он с двумя вождями войска Израильского, с Авениром, сыном Нировым, и Амессаем, сыном Иеферовым, как он умертвил их и пролил кровь бранную во время мира, обагрив кровью бранною пояс на чреслах своих и обувь на ногах своих:
…Ты сам знаешь, как повел себя со мной Иоав, сын Церуи, как поступил он с двумя военачальниками изра́ильскими: Авне́ром, сыном Не́ра, и Амасо́й, сыном Иете́ра, — как он убил их. Во время мира он пролил кровь, словно на войне. Кровью запятнан пояс у него на бедрах, кровью запятнана обувь у него на ногах!
Далее, ты сам знаешь о том, что сделал мне Иоав, сын Саруи, что сделал он с двумя военачальниками Израиля − Авнером, сыном Нира, и Амасой, сыном Иефера. Он убил их, мстя во время мира за кровь, что была пролита на войне, и запятнал кровью войны пояс на бедрах и сандалии на ногах.
А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн, що зробив він двом провідникам Ізраїлевих військ, Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і поплямив воєнною кров"ю свого пояса, що на стегнах його, та сандалі свої, що на ногах його.
"Now you yourself know what Joab son of Zeruiah did to me--what he did to the two commanders of Israel"s armies, Abner son of Ner and Amasa son of Jether. He killed them, shedding their blood in peacetime as if in battle, and with that blood stained the belt around his waist and the sandals on his feet.
וְגַם אַתָּה יָדַעְתָּ אֵת אֲשֶׁר־עָשָׂה לִי יוֹאָב בֶּן־צְרוּיָה, אֲשֶׁר עָשָׂה לִשְׁנֵי־שָׂרֵי צִבְאוֹת יִשְׂרָאֵל לְאַבְנֵר בֶּן־נֵר וְלַעֲמָשָׂא בֶן־יֶתֶר וַיַּהַרְגֵם, וַיָּשֶׂם דְּמֵי־מִלְחָמָה בְּשָׁלֹם; וַיִּתֵּן דְּמֵי מִלְחָמָה, בַּחֲגֹרָתוֹ אֲשֶׁר בְּמָתְנָיו, וּבְנַעֲלוֹ אֲשֶׁר בְּרַגְלָיו׃
6
поступи по мудрости твоей, чтобы не отпустить седины его мирно в преисподнюю.
Но ты мудр, и ты не дашь его сединам мирно сойти в Шеол.
Действуй по своей мудрости, но не дай его седой голове сойти в мир мертвых с миром.
І ти зробиш за своєю мудрістю, і не даси знизитися сивині його мирно до шеолу.
Deal with him according to your wisdom, but do not let his gray head go down to the grave in peace.
וְעָשִׂיתָ כְּחָכְמָתֶךָ; וְלֹא־תוֹרֵד שֵׂיבָתוֹ בְּשָׁלֹם שְׁאֹל׃
7
А сынам Верзеллия Галаадитянина окажи милость, чтоб они были между питающимися твоим столом, ибо они пришли ко мне, когда я бежал от Авессалома, брата твоего.
…Потомкам Барзилла́я из Галаа́да воздай добром за добро, пусть они будут допущены к твоему столу, ведь их род пришел мне на помощь, когда я бежал от твоего брата Авессалома.
Сыновьям Верзеллия из Галаада яви милость, и пусть они будут в числе тех, кто ест за твоим столом. Они пришли ко мне, когда я бежал от твоего брата Авессалома.
А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до мене, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.
"But show kindness to the sons of Barzillai of Gilead and let them be among those who eat at your table. They stood by me when I fled from your brother Absalom.
וְלִבְנֵי בַרְזִלַּי הַגִּלְעָדִי תַּעֲשֶׂה־חֶסֶד, וְהָיוּ בְּאֹכְלֵי שֻׁלְחָנֶךָ; כִּי־כֵן קָרְבוּ אֵלַי, בְּבָרְחִי מִפְּנֵי אַבְשָׁלוֹם אָחִיךָ׃
8
Вот еще у тебя Семей, сын Геры Вениамитянина из Бахурима; он злословил меня тяжким злословием, когда я шел в Маханаим; но он вышел навстречу мне у Иордана, и я поклялся ему Господом, говоря: "я не умерщвлю тебя мечом".
…А еще среди людей, что тебя окружают, есть Шими́, сын Геры́, вениамитя́нин из Бахури́ма. Он проклял меня страшным проклятьем, когда я уходил в Махана́им. После, когда он вышел мне навстречу у Иорда́на, я поклялся Господом, что не стану казнить его.
Еще у тебя есть Шимей, сын Геры, вениамитянин из Бахурима. Он осыпал меня страшными проклятиями в день, когда я шел в Маханаим. Когда он вышел встречать меня к Иордану, я поклялся ему Господом: «Я не предам тебя мечу».
А ось з тобою Шім"ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокляв був мене гострим прокляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йордану стрінути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб"ю тебе мечем!
"And remember, you have with you Shimei son of Gera, the Benjamite from Bahurim, who called down bitter curses on me the day I went to Mahanaim. When he came down to meet me at the Jordan, I swore to him by the LORD: "I will not put you to death by the sword."
וְהִנֵּה עִמְּךָ שִׁמְעִי בֶן־גֵּרָא בֶן־הַיְמִינִי מִבַּחֻרִים, וְהוּא קִלְלַנִי קְלָלָה נִמְרֶצֶת, בְּיוֹם לֶכְתִּי מַחֲנָיִם; וְהוּא־יָרַד לִקְרָאתִי הַיַּרְדֵּן, וָאֶשָּׁבַע לוֹ בַיהוָה לֵאמֹר, אִם־אֲמִיתְךָ בֶּחָרֶב׃
9
Ты же не оставь его безнаказанным; ибо ты человек мудрый и знаешь, что тебе сделать с ним, чтобы низвести седину его в крови в преисподнюю.
Но ты не должен оставить его безнаказанным. Ты мудр. Ты придумаешь, как надо поступить, чтобы он сошел в Шеол не своей смертью, чтобы кровь залила его седины…»
Но теперь не считай его невиновным. Ты мудрый человек, ты поймешь, что с ним сделать. Сведи его седую голову в мир мертвых в крови.
А тепер не прощай йому, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що зробити йому, і ти сивину його зведеш у крові до шеолу.
But now, do not consider him innocent. You are a man of wisdom; you will know what to do to him. Bring his gray head down to the grave in blood."
וְעַתָּה אַל־תְּנַקֵּהוּ, כִּי אִישׁ חָכָם אָתָּה; וְיָדַעְתָּ אֵת אֲשֶׁר תַּעֲשֶׂה־לּוֹ, וְהוֹרַדְתָּ אֶת־שֵׂיבָתוֹ בְּדָם שְׁאוֹל׃
10
И почил Давид с отцами своими и погребен был в городе Давидовом.
И почил Давид с предками — был похоронен в Городе Давидовом.
Давид упокоился со своими предками и был похоронен в Городе Давида.
І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовім Місті.
Then David rested with his fathers and was buried in the City of David.
וַיִּשְׁכַּב דָּוִד עִם־אֲבֹתָיו; וַיִּקָּבֵר בְּעִיר דָּוִד׃
11
Времени царствования Давида над Израилем было сорок лет: в Хевроне царствовал он семь лет и тридцать три года царствовал в Иерусалиме.
Сорок лет царствовал Давид над Израилем: в Хевро́не — семь лет, в Иерусалиме — тридцать три года.
Он правил Израилем сорок лет — семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.
А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.
He had reigned forty years over Israel--seven years in Hebron and thirty-three in Jerusalem.
וְהַיָּמִים, אֲשֶׁר מָלַךְ דָּוִד עַל־יִשְׂרָאֵל, אַרְבָּעִים שָׁנָה; בְּחֶבְרוֹן מָלַךְ שֶׁבַע שָׁנִים, וּבִירוּשָׁלִַם מָלַךְ, שְׁלֹשִׁים וְשָׁלֹשׁ שָׁנִים׃
12
И сел Соломон на престоле Давида, отца своего, и царствование его было очень твердо.
Соломон воссел на престоле Давида, отца своего; и крепка была его власть.
На престоле своего отца Давида сел Соломон, и царство его упрочилось.
І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царювання було дуже міцне.
So Solomon sat on the throne of his father David, and his rule was firmly established.
וּשְׁלֹמֹה יָשַׁב עַל־כִּסֵּא דָּוִד אָבִיו; וַתִּכֹּן מַלְכֻתוֹ מְאֹד׃
13
И пришел Адония, сын Аггифы, к Вирсавии, матери Соломона, [и поклонился ей]. Она сказала: с миром ли приход твой? И сказал он: с миром.
Адония, сын Хаггит, пришел к Вирсавии, матери Соломона. «С добром пришел?» — спросила она. «С добром», — отвечал Адония.
Адония, сын Аггифы, пришел к матери Соломона Вирсавии. Вирсавия спросила его: — С миром ли ты пришел? — С миром, — ответил он.
І прийшов Адонія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: Чи прихід твій з миром? І він відказав: З миром.
Now Adonijah, the son of Haggith, went to Bathsheba, Solomon"s mother. Bathsheba asked him, "Do you come peacefully?" He answered, "Yes, peacefully."
וַיָּבֹא אֲדֹנִיָּהוּ בֶן־חַגֵּית, אֶל־בַּת־שֶׁבַע אֵם־שְׁלֹמֹה, וַתֹּאמֶר הֲשָׁלוֹם בֹּאֶךָ; וַיֹּאמֶר שָׁלוֹם׃
14
И сказал он: у меня есть слово к тебе. Она сказала: говори.
И добавил: «У меня есть просьба к тебе». — «Говори», — ответила Вир–савия.
Затем он спросил: — Могу ли я с тобой поговорить? — Говори, — ответила она.
І сказав: Справа в мене до тебе. А вона відказала: Говори!
Then he added, "I have something to say to you." "You may say it," she replied.
וַיֹּאמֶר דָּבָר לִי אֵלָיִךְ; וַתֹּאמֶר דַּבֵּר׃
15
И сказал он: ты знаешь, что царство принадлежало мне, и весь Израиль обращал на меня взоры свои, как на будущего царя; но царство отошло от меня и досталось брату моему, ибо от Господа это было ему;
Он сказал: «Ты знаешь, царство должно было стать моим; все израильтя́не прочили меня в цари. Но царство досталось брату; так уж решил Господь.
— Ты знаешь, — сказал он, — что царство было моим, и на меня смотрел весь Израиль как на будущего царя. Но все изменилось, и царство перешло к моему брату — ведь оно было суждено ему от Господа.
І він сказав: Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і досталось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.
"As you know," he said, "the kingdom was mine. All Israel looked to me as their king. But things changed, and the kingdom has gone to my brother; for it has come to him from the LORD.
וַיֹּאמֶר, אַתְּ יָדַעַתְּ כִּי־לִי הָיְתָה הַמְּלוּכָה, וְעָלַי שָׂמוּ כָל־יִשְׂרָאֵל פְּנֵיהֶם לִמְלֹךְ; וַתִּסֹּב הַמְּלוּכָה וַתְּהִי לְאָחִי, כִּי מֵיְהוָה הָיְתָה לּוֹ׃
16
теперь я прошу тебя об одном, не откажи мне. Она сказала ему: говори.
А я прошу тебя об одном. Не откажи мне». — «Говори», — сказала она.
И вот, я прошу тебя об одном. Не откажи мне. — Говори, — сказала она.
А тепер одне бажання жадаю я від тебе: Не відмовляй мені! А вона сказала йому: Говори!
Now I have one request to make of you. Do not refuse me." "You may make it," she said.
וְעַתָּה, שְׁאֵלָה אַחַת אָנֹכִי שֹׁאֵל מֵאִתָּךְ, אַל־תָּשִׁבִי אֶת־פָּנָי; וַתֹּאמֶר אֵלָיו דַּבֵּר׃
17
И сказал он: прошу тебя, поговори царю Соломону, ибо он не откажет тебе, чтоб он дал мне Ависагу Сунамитянку в жену.
Он сказал: «Попроси царя Соломона (он тебе не откажет!), пусть отдаст мне в жены Авишаг шунамитянку». —
Он сказал: — Прошу тебя, поговори с царем Соломоном — тебе он не откажет, — чтобы он отдал мне в жены шунамитянку Авишаг.
І він сказав: Скажи цареві Соломонові, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку.
So he continued, "Please ask King Solomon--he will not refuse you--to give me Abishag the Shunammite as my wife."
וַיֹּאמֶר, אִמְרִי־נָא לִשְׁלֹמֹה הַמֶּלֶךְ, כִּי לֹא־יָשִׁיב אֶת־פָּנָיִךְ; וְיִתֶּן־לִי אֶת־אֲבִישַׁג הַשּׁוּנַמִּית לְאִשָּׁה׃
18
И сказала Вирсавия: хорошо, я поговорю о тебе царю.
«Хорошо, — ответила Вирсавия, — я поговорю о тебе с царем».
— Хорошо, — ответила Вирсавия. — Я поговорю о тебе с царем.
І сказала Вірсавія: Добре, я скажу про тебе цареві.
"Very well," Bathsheba replied, "I will speak to the king for you."
וַתֹּאמֶר בַּת־שֶׁבַע טוֹב; אָנֹכִי אֲדַבֵּר עָלֶיךָ אֶל־הַמֶּלֶךְ׃
19
И вошла Вирсавия к царю Соломону говорить ему об Адонии. Царь встал перед нею, и поклонился ей, и сел на престоле своем. Поставили престол и для матери царя, и она села по правую руку его
И Вирсавия пошла к царю Соломону поговорить с ним об Адонии. Царь поднялся ей навстречу, поклонился ей, а потом, снова сев на трон, велел поставить рядом кресло для царицы–матери. Та села по правую руку от него и сказала:
Когда Вирсавия пришла к царю Соломону поговорить с ним об Адонии, царь встал, чтобы встретить ее, поклонился ей и сел на свой престол. Он велел принести престол для царской матери, и она села по правую руку от него.
І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по правиці його.
When Bathsheba went to King Solomon to speak to him for Adonijah, the king stood up to meet her, bowed down to her and sat down on his throne. He had a throne brought for the king"s mother, and she sat down at his right hand.
וַתָּבֹא בַת־שֶׁבַע אֶל־הַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה, לְדַבֶּר־לוֹ עַל־אֲדֹנִיָּהוּ; וַיָּקָם הַמֶּלֶךְ לִקְרָאתָהּ וַיִּשְׁתַּחוּ לָהּ, וַיֵּשֶׁב עַל־כִּסְאוֹ, וַיָּשֶׂם כִּסֵּא לְאֵם הַמֶּלֶךְ, וַתֵּשֶׁב לִימִינוֹ׃
20
и сказала: я имею к тебе одну небольшую просьбу, не откажи мне. И сказал ей царь: проси, мать моя; я не откажу тебе.
«У меня к тебе небольшая просьба. Не откажи мне!» — «Проси, мать моя, — ответил царь. — Я тебе не откажу».
— У меня к тебе маленькая просьба, — сказала она. — Не откажи мне. Царь ответил: — Проси, моя мать; я не откажу тебе.
І сказала вона: Одне мале жадання бажаю я від тебе, не відмов мені. І сказав їй цар: Жадай, мати моя, бо я не відмовлю тобі.
"I have one small request to make of you," she said. "Do not refuse me." The king replied, "Make it, my mother; I will not refuse you."
וַתֹּאמֶר, שְׁאֵלָה אַחַת קְטַנָּה אָנֹכִי שֹׁאֶלֶת מֵאִתָּךְ, אַל־תָּשֶׁב אֶת־פָּנָי; וַיֹּאמֶר־לָהּ הַמֶּלֶךְ שַׁאֲלִי אִמִּי, כִּי לֹא־אָשִׁיב אֶת־פָּנָיִךְ׃
21
И сказала она: дай Ависагу Сунамитянку Адонии, брату твоему, в жену.
Она сказала: «Пусть Авишаг шунамитянку отдадут в жены твоему брату Адонии». —
И она сказала: — Пусть шунамитянку Авишаг отдадут в жены твоему брату Адонии.
І сказала вона: Нехай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку.
So she said, "Let Abishag the Shunammite be given in marriage to your brother Adonijah."
וַתֹּאמֶר יֻתַּן אֶת־אֲבִישַׁג הַשֻּׁנַמִּית; לַאֲדֹנִיָּהוּ אָחִיךָ לְאִשָּׁה׃
22
И отвечал царь Соломон и сказал матери своей: а зачем ты просишь Ависагу Сунамитянку для Адонии? проси ему {также} и царства; ибо он мой старший брат, и ему священник Авиафар и Иоав, сын Саруин, [военачальник, друг].
«Как? — сказал царь Соломон. — Ты просишь для Адонии всего лишь Авишаг шунамитянку? Проси уж для него сразу и царской власти! Он мой старший брат, за него и священник Авиафар, и Иоав, сын Церуи!»
Царь Соломон ответил матери: — Зачем ты просишь для Адонии шунамитянку Авишаг? Проси уж для него и царство — он ведь мой старший брат — да, для него, для священника Авиатара и для Иоава, сына Саруи!
І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: І нащо ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина!...
King Solomon answered his mother, "Why do you request Abishag the Shunammite for Adonijah? You might as well request the kingdom for him--after all, he is my older brother--yes, for him and for Abiathar the priest and Joab son of Zeruiah!"
וַיַּעַן הַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה וַיֹּאמֶר לְאִמּוֹ, וְלָמָה אַתְּ שֹׁאֶלֶת אֶת־אֲבִישַׁג הַשֻּׁנַמִּית לַאֲדֹנִיָּהוּ, וְשַׁאֲלִי־לוֹ אֶת־הַמְּלוּכָה, כִּי הוּא אָחִי הַגָּדוֹל מִמֶּנִּי; וְלוֹ וּלְאֶבְיָתָר הַכֹּהֵן, וּלְיוֹאָב בֶּן־צְרוּיָה׃
23
И поклялся царь Соломон Господом, говоря: то и то пусть сделает со мною Бог и еще больше сделает, если не на свою душу сказал Адония такое слово;
И царь Соломон поклялся Господом: «Пусть так‑то и так‑то покарает меня Бог, если Адония не заплатит жизнью за эту просьбу!
И царь Соломон поклялся Господом: — Пусть Бог сурово накажет меня, если Адония не заплатит за эту просьбу жизнью!
І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...
Then King Solomon swore by the LORD: "May God deal with me, be it ever so severely, if Adonijah does not pay with his life for this request!
וַיִּשָּׁבַע הַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה, בַּיהוָה לֵאמֹר; כֹּה יַעֲשֶׂה־לִּי אֱלֹהִים וְכֹה יוֹסִיף, כִּי בְנַפְשׁוֹ, דִּבֶּר אֲדֹנִיָּהוּ, אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה׃
24
ныне же, — жив Господь, укрепивший меня и посадивший меня на престоле Давида, отца моего, и устроивший мне дом, как говорил Он, — ныне же Адония должен умереть.
Клянусь Господом, который возвел меня на престол отца моего Давида и, исполняя Свое обещание, возвеличил мой род: сегодня же Адония будет казнен!»
Верно, как и то, что жив Господь, Который утвердил меня и посадил меня на престоле моего отца Давида и укрепил мой дом, как и обещал, Адония сегодня же будет предан смерти!
А тепер, як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, сьогодні буде вбитий Адонія!
And now, as surely as the LORD lives--he who has established me securely on the throne of my father David and has founded a dynasty for me as he promised--Adonijah shall be put to death today!"
וְעַתָּה, חַי־יְהוָה אֲשֶׁר הֱכִינַנִי, וַיּוֹשִׁיבִינִי (וַיּוֹשִׁיבַנִי) עַל־כִּסֵּא דָּוִד אָבִי, וַאֲשֶׁר עָשָׂה־לִי בַּיִת כַּאֲשֶׁר דִּבֵּר; כִּי הַיּוֹם, יוּמַת אֲדֹנִיָּהוּ׃
25
И послал царь Соломон Ванею, сына Иодаева, который поразил его, и он умер.
Царь Соломон отдал приказ Бенае, сыну Иехояды, и тот убил Адонию.
Царь Соломон отдал приказ Ванею, сыну Иодая, и тот сразил Адонию, и он умер.
І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, і він уразив його, і той помер...
So King Solomon gave orders to Benaiah son of Jehoiada, and he struck down Adonijah and he died.
וַיִּשְׁלַח הַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה, בְּיַד בְּנָיָהוּ בֶן־יְהוֹיָדָע; וַיִּפְגַּע־בּוֹ וַיָּמֹת׃
26
А священнику Авиафару царь сказал: ступай в Анафоф на твое поле; ты достоин смерти, но в настоящее время я не умерщвлю тебя, ибо ты носил ковчег Владыки Господа пред Давидом, отцом моим, и терпел все, что терпел отец мой.
А священнику Авиафару Соломон приказал: «Ступай в Анато́т, в свой земельный надел, — и там живи! Ты заслуживаешь смерти, но я сейчас не стану тебя казнить: ведь ты носил ковчег Господа Бога перед моим отцом Давидом и делил с моим отцом все невзгоды».
А священнику Авиатару царь сказал: — Ступай в Анатот, к своим полям. Ты заслуживаешь казни, но сегодня я не предам тебя смерти, потому что ты носил ковчег Владыки Господа перед моим отцом Давидом и делил все тяготы жизни с моим отцом.
А священикові Евіятарові цар сказав: Іди до Анатоту на поля свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб"ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько.
To Abiathar the priest the king said, "Go back to your fields in Anathoth. You deserve to die, but I will not put you to death now, because you carried the ark of the Sovereign LORD before my father David and shared all my father"s hardships."
וּלְאֶבְיָתָר הַכֹּהֵן אָמַר הַמֶּלֶךְ, עֲנָתֹת לֵךְ עַל־שָׂדֶיךָ, כִּי אִישׁ מָוֶת אָתָּה; וּבַיּוֹם הַזֶּה לֹא אֲמִיתֶךָ, כִּי־נָשָׂאתָ אֶת־אֲרוֹן אֲדֹנָי יְהוִֹה לִפְנֵי דָּוִד אָבִי, וְכִי הִתְעַנִּיתָ, בְּכֹל אֲשֶׁר־הִתְעַנָּה אָבִי׃
27
И удалил Соломон Авиафара от священства Господня, и исполнилось слово Господа, которое сказал Он о доме Илия в Силоме.
Соломон отстранил Авиафара от должности священника Господа — и тем исполнил приговор, который Господь изрек роду И́лия из Сило́ма.
И Соломон отстранил Авиатара от Господнего священства, исполняя этим слово, которое Господь сказал в Шило о доме Илии.
І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб виповнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло на дім Іліїв.
So Solomon removed Abiathar from the priesthood of the LORD, fulfilling the word the LORD had spoken at Shiloh about the house of Eli.
וַיְגָרֶשׁ שְׁלֹמֹה אֶת־אֶבְיָתָר, מִהְיוֹת כֹּהֵן לַיהוָה; לְמַלֵּא אֶת־דְּבַר יְהוָה, אֲשֶׁר דִּבֶּר עַל־בֵּית עֵלִי בְּשִׁלֹה׃
28
Слух {об этом} дошел до Иоава, — так как Иоав склонялся на сторону Адонии, а на сторону Соломона не склонялся, — и убежал Иоав в скинию Господню и ухватился за роги жертвенника.
О происходящем услышал Иоав, который был сторонником Адонии (сторонником Авессалома Иоав никогда не был). Он вбежал в Шатер Господа и схватился за рога жертвенника.
Когда новости дошли до Иоава, а Иоав поддержал Адонию, хотя и не поддержал Авессалома, — он вбежал в Господень шатер и схватился за рога жертвенника.
А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопився за роги жертівника...
When the news reached Joab, who had conspired with Adonijah though not with Absalom, he fled to the tent of the LORD and took hold of the horns of the altar.
וְהַשְּׁמֻעָה בָּאָה עַד־יוֹאָב, כִּי יוֹאָב, נָטָה אַחֲרֵי אֲדֹנִיָּה, וְאַחֲרֵי אַבְשָׁלוֹם לֹא נָטָה; וַיָּנָס יוֹאָב אֶל־אֹהֶל יְהוָה, וַיַּחֲזֵק בְּקַרְנוֹת הַמִּזְבֵּחַ׃
29
И донесли царю Соломону, что Иоав убежал в скинию Господню и что он у жертвенника. И послал Соломон Ванею, сына Иодаева, говоря: пойди, умертви его [и похорони его].
Соломону доложили, что Иоав прибежал в Шатер Господа и что он у жертвенника. «Пойди и убей его!» — приказал Соломон Бенае, сыну Иехояды.
Царю Соломону доложили, что Иоав убежал в Господень шатер и находится у жертвенника. Тогда Соломон приказал Ванею, сыну Иодая: — Иди, срази его!
І донесено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: Іди, урази його!
King Solomon was told that Joab had fled to the tent of the LORD and was beside the altar. Then Solomon ordered Benaiah son of Jehoiada, "Go, strike him down!"
וַיֻּגַּד לַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה, כִּי נָס יוֹאָב אֶל־אֹהֶל יְהוָה, וְהִנֵּה אֵצֶל הַמִּזְבֵּחַ; וַיִּשְׁלַח שְׁלֹמֹה אֶת־בְּנָיָהוּ בֶן־יְהוֹיָדָע לֵאמֹר לֵךְ פְּגַע־בּוֹ׃
30
И пришел Ванея в скинию Господню и сказал ему: так сказал царь: выходи. И сказал тот: нет, я хочу умереть здесь. Ванея передал это царю, говоря: так сказал Иоав, и так отвечал мне.
Беная пришел в Шатер Господа и сказал Иоаву: «Царь приказал тебе выйти». — «Нет, — отозвался тот, — уж лучше я здесь умру». Беная передал царю ответ Иоава,
Ванея вошел в Господень шатер и сказал Иоаву: — Так говорит царь: «Выходи!» Но тот ответил: — Нет, я умру здесь. Ванея доложил царю: — Вот так ответил мне Иоав.
І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: Так сказав цар: Вийди! А той відказав: Ні, я тут помру! І передав Беная цареві це слово, говорячи: Так сказав Йоав, і так відповів мені.
So Benaiah entered the tent of the LORD and said to Joab, "The king says, "Come out!"" But he answered, "No, I will die here." Benaiah reported to the king, "This is how Joab answered me."
וַיָּבֹא בְנָיָהוּ אֶל־אֹהֶל יְהוָה, וַיֹּאמֶר אֵלָיו כֹּה־אָמַר הַמֶּלֶךְ צֵא, וַיֹּאמֶר לֹא כִּי פֹה אָמוּת; וַיָּשֶׁב בְּנָיָהוּ אֶת־הַמֶּלֶךְ דָּבָר לֵאמֹר, כֹּה־דִבֶּר יוֹאָב וְכֹה עָנָנִי׃
31
Царь сказал ему: сделай, как он сказал, и умертви его и похорони его, и сними невинную кровь, пролитую Иоавом, с меня и с дома отца моего;
и царь велел: «Вот так и сделай, как он сказал: убей его и похорони, чтобы очистить и меня, и весь наш род от пролитой Иоавом крови невинных.
Тогда царь приказал Ванею: — Сделай, как он говорит. Срази его и похорони, и тем очисть меня и дом моего отца от вины за невинную кровь, что пролил Иоав.
І сказав йому цар: Зроби, як я говорив, і врази його. І поховаєш його, і здіймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.
Then the king commanded Benaiah, "Do as he says. Strike him down and bury him, and so clear me and my father"s house of the guilt of the innocent blood that Joab shed.
וַיֹּאמֶר לוֹ הַמֶּלֶךְ, עֲשֵׂה כַּאֲשֶׁר דִּבֶּר, וּפְגַע־בּוֹ וּקְבַרְתּוֹ; וַהֲסִירֹתָ דְּמֵי חִנָּם, אֲשֶׁר שָׁפַךְ יוֹאָב, מֵעָלַי וּמֵעַל בֵּית אָבִי׃
32
да обратит Господь кровь его на голову его за то, что он убил двух мужей невинных и лучших его: поразил мечом, без ведома отца моего Давида, Авенира, сына Нирова, военачальника Израильского, и Амессая, сына Иеферова, военачальника Иудейского;
А вину за смерть Иоава пусть возложит Господь на него самого! Иоав убил двух людей, которые были доблестнее и лучше него: без ведома отца моего Давида он убил израильского военачальника Авнера, сына Нера, и иудейского военачальника Амасу, сына Иетера.
Господь воздаст ему за кровь, которую он пролил, потому что он без ведома моего отца Давида напал на двух человек и убил их мечом. Оба они — Авнер, сын Нира, военачальник Израиля, и Амаса, сын Иефера, военачальник Иуды — были праведнее и лучше его.
І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він уразив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мечем, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника Юдиного війська.
The LORD will repay him for the blood he shed, because without the knowledge of my father David he attacked two men and killed them with the sword. Both of them--Abner son of Ner, commander of Israel"s army, and Amasa son of Jether, commander of Judah"s army--were better men and more upright than he.
וְהֵשִׁיב יְהוָה אֶת־דָּמוֹ עַל־רֹאשׁוֹ, אֲשֶׁר פָּגַע בִּשְׁנֵי־אֲנָשִׁים צַדִּקִים וְטֹבִים מִמֶּנּוּ וַיַּהַרְגֵם בַּחֶרֶב, וְאָבִי דָוִד לֹא יָדָע; אֶת־אַבְנֵר בֶּן־נֵר שַׂר־צְבָא יִשְׂרָאֵל, וְאֶת־עֲמָשָׂא בֶן־יֶתֶר שַׂר־צְבָא יְהוּדָה׃
33
да обратится кровь их на голову Иоава и на голову потомства его на веки, а Давиду и потомству его, и дому его и престолу его да будет мир на веки от Господа!
Пусть вина за их смерть падет на голову Иоава и на головы его потомков — навеки! А Давиду и его потомкам, и роду его, и престолу его да дарует Господь благополучие — навеки!»
Пусть вина за их кровь падет на голову Иоава и его потомков навеки. Но на Давиде и его семя, его доме и престоле пусть вечно будет Господень мир.
І нехай звернеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки.
May the guilt of their blood rest on the head of Joab and his descendants forever. But on David and his descendants, his house and his throne, may there be the LORD"S peace forever."
וְשָׁבוּ דְמֵיהֶם בְּרֹאשׁ יוֹאָב, וּבְרֹאשׁ זַרְעוֹ לְעֹלָם; וּלְדָוִד וּלְזַרְעוֹ וּלְבֵיתוֹ וּלְכִסְאוֹ יִהְיֶה שָׁלוֹם עַד־עוֹלָם מֵעִם יְהוָה׃
34
И пошел Ванея, сын Иодаев, и поразил Иоава, и умертвил его, и он был похоронен в доме своем в пустыне.
Беная, сын Иехояды, пошел и убил Иоава. Иоав был похоронен в своем родовом наделе, в Пустыне.
Ванея, сын Иодая, пошел, сразил Иоава и убил его, и его похоронили на его участке в пустыне.
І пішов Беная, Єгоядин син, і вразив його, та й убив його. І був він похований у своїм домі в пустині.
So Benaiah son of Jehoiada went up and struck down Joab and killed him, and he was buried on his own land in the desert.
וַיַּעַל, בְּנָיָהוּ בֶּן־יְהוֹיָדָע, וַיִּפְגַּע־בּוֹ וַיְמִתֵהוּ; וַיִּקָּבֵר בְּבֵיתוֹ בַּמִּדְבָּר׃
35
И поставил царь Соломон Ванею, сына Иодаева, вместо его над войском; [управление же царством было в Иерусалиме,] а Садока священника поставил царь [первосвященником] вместо Авиафара. [И дал Господь Соломону разум и мудрость весьма великую и обширный ум, как песок при море. И Соломон имел разум выше разума всех сынов востока и всех мудрых Египтян. И взял за себя дочь фараона и ввел ее в город Давидов, доколе не построил дома своего и, во-первых, дома Господня и стены вокруг Иерусалима; в семь лет окончил он строение. И было у Соломона семьдесят тысяч человек, носящих тяжести, и восемьдесят тысяч каменосеков в горах. И сделал Соломон море и подпоры, и большие бани и столбы, и источник на дворе и медное море, и построил замок и укрепления его, и разделил город Давидов. Тогда дочь фараона перешла из города Давидова в дом свой, который он построил ей; тогда построил Соломон стену вокруг города. И приносил Соломон три раза в год всесожжения и мирные жертвы на жертвеннике, который он устроил Господу, и курение совершал на нем пред Господом, и окончил строение дома. Главных приставников над работами Соломоновыми было три тысячи шестьсот, которые управляли народом, производившим работы. И построил он Ассур, и Магдон, и Газер, и Вефорон вышний и Валалаф; но эти города он построил после построения дома Господня и стены вокруг Иерусалима. И еще при жизни Давид завещал Соломону, говоря: вот у тебя Семей, сын Геры, сына Иеминиина из Бахурима; он злословил меня тяжким злословием, как я шел в Маханаим; но он вышел навстречу мне у Иордана, и я поклялся ему Господом, говоря: "я не умерщвлю тебя мечом". Ты же не оставь его безнаказанным, ибо ты человек мудрый и знаешь, что тебе сделать с ним, чтобы низвести седину его в крови в преисподнюю.]
Вместо него Соломон поставил во главе войска Бенаю, сына Иехояды. А священника Цадока царь назначил на место Авиафара.
Царь поставил Ванею, сына Иодая, над войском вместо Иоава и заменил Авиатара священником Цадоком.
А цар, замість нього, настановив над військом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.
The king put Benaiah son of Jehoiada over the army in Joab"s position and replaced Abiathar with Zadok the priest.
וַיִּתֵּן הַמֶּלֶךְ אֶת־בְּנָיָהוּ בֶן־יְהוֹיָדָע תַּחְתָּיו עַל־הַצָּבָא; וְאֶת־צָדוֹק הַכֹּהֵן נָתַן הַמֶּלֶךְ, תַּחַת אֶבְיָתָר׃
36
И послав царь призвал Семея и сказал ему: построй себе дом в Иерусалиме и живи здесь, и никуда не выходи отсюда;
Царь велел позвать Шими и сказал ему: «Построй себе дом в Иерусалиме, живи в нем и никуда не отлучайся.
После этого царь послал за Шимеем и сказал ему: — Построй себе дом в Иерусалиме и живи там, а больше никуда не ходи.
І послав цар, і покликав Шім"ї та й сказав йому: Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не вийдеш звідти ані сюди, ані туди.
Then the king sent for Shimei and said to him, "Build yourself a house in Jerusalem and live there, but do not go anywhere else.
וַיִּשְׁלַח הַמֶּלֶךְ וַיִּקְרָא לְשִׁמְעִי, וַיֹּאמֶר לוֹ, בְּנֵה־לְךָ בַיִת בִּירוּשָׁלִַם, וְיָשַׁבְתָּ שָׁם; וְלֹא־תֵצֵא מִשָּׁם אָנֶה וָאָנָה׃
37
и знай, что в тот день, в который ты выйдешь и перейдешь поток Кедрон, непременно умрешь; кровь твоя будет на голове твоей.
И знай: если ты отлучишься из дому и перейдешь Кедро́н, ты будешь казнен и будешь сам виноват в своей смерти». —
Знай, в тот день, когда ты уйдешь и пересечешь долину Кедрон, ты умрешь, и сам будешь виновен в своей гибели.
І буде того дня, як ти вийдеш і перейдеш поток Кедрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!
The day you leave and cross the Kidron Valley, you can be sure you will die; your blood will be on your own head."
וְהָיָה בְּיוֹם צֵאתְךָ, וְעָבַרְתָּ אֶת־נַחַל קִדְרוֹן, יָדֹעַ תֵּדַע כִּי מוֹת תָּמוּת; דָּמְךָ יִהְיֶה בְרֹאשֶׁךָ׃
38
И сказал Семей царю: хорошо; как приказал господин мой царь, так сделает раб твой. И жил Семей в Иерусалиме долгое время.
«Хорошо, — отвечал царю Шими, — как скажет господин мой, царь, так я, раб твой, и сделаю». И долгое время Шими жил в Иерусалиме.
Шимей ответил царю: — Хорошо ты говоришь. Твой слуга сделает так, как сказал господин мой царь. И Шимей оставался в Иерусалиме долгое время.
І сказав Шім"ї до царя: Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій. І сидів Шім"ї в Єрусалимі багато днів.
Shimei answered the king, "What you say is good. Your servant will do as my lord the king has said." And Shimei stayed in Jerusalem for a long time.
וַיֹּאמֶר שִׁמְעִי לַמֶּלֶךְ טוֹב הַדָּבָר, כַּאֲשֶׁר דִּבֶּר אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ, כֵּן יַעֲשֶׂה עַבְדֶּךָ; וַיֵּשֶׁב שִׁמְעִי בִּירוּשָׁלִַם יָמִים רַבִּים׃
39
Но через три года случилось, что у Семея двое рабов убежали к Анхусу, сыну Маахи, царю Гефскому. И сказали Семею, говоря: вот, рабы твои в Гефе.
Но через три года случилось, что два раба, принадлежавших Шими, убежали к Ахи́шу, сыну Маахи́, царю Га́та. Шими сообщили: «Твои рабы находятся в Гате».
Но три года спустя двое из рабов Шимея убежали к царю Гата Ахишу, сыну Маахи, и Шимею донесли: — Твои рабы в Гате.
І сталося в кінці трьох років, і втекли двоє рабів Шім"ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І донесли Шім"ї, говорячи: Ось раби твої в Ґаті!
But three years later, two of Shimei"s slaves ran off to Achish son of Maacah, king of Gath, and Shimei was told, "Your slaves are in Gath."
וַיְהִי, מִקֵּץ שָׁלֹשׁ שָׁנִים, וַיִּבְרְחוּ שְׁנֵי־עֲבָדִים לְשִׁמְעִי, אֶל־אָכִישׁ בֶּן־מַעֲכָה מֶלֶךְ גַּת; וַיַּגִּידוּ לְשִׁמְעִי לֵאמֹר, הִנֵּה עֲבָדֶיךָ בְּגַת׃
40
И встал Семей, и оседлал осла своего, и отправился в Геф к Анхусу искать рабов своих. И возвратился Семей и привел рабов своих из Гефа.
Он оседлал осла и отправился в Гат к Ахишу требовать своих рабов назад. Сходил он туда и вернул своих рабов назад из Гата.
Тогда он оседлал осла и отправился к Ахишу в Гат искать рабов. Так Шимей ушел и привел рабов из Гата.
І встав Шім"ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім"ї, і привів своїх рабів з Ґату.
At this, he saddled his donkey and went to Achish at Gath in search of his slaves. So Shimei went away and brought the slaves back from Gath.
וַיָּקָם שִׁמְעִי, וַיַּחֲבֹשׁ אֶת־חֲמֹרוֹ, וַיֵּלֶךְ גַּתָה אֶל־אָכִישׁ, לְבַקֵּשׁ אֶת־עֲבָדָיו; וַיֵּלֶךְ שִׁמְעִי, וַיָּבֵא אֶת־עֲבָדָיו מִגַּת׃
41
И донесли Соломону, что Семей ходил из Иерусалима в Геф и возвратился.
Соломону доложили, что Шими ходил из Иерусалима в Гат и обратно.
Когда Соломону доложили, что Шимей уходил из Иерусалима в Гат и вернулся,
А Соломонові донесено, що Шім"ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.
When Solomon was told that Shimei had gone from Jerusalem to Gath and had returned,
וַיֻּגַּד לִשְׁלֹמֹה; כִּי־הָלַךְ שִׁמְעִי מִירוּשָׁלִַם גַּת וַיָּשֹׁב׃
42
И послав призвал царь Семея и сказал ему: не клялся ли я тебе Господом и не объявлял ли тебе, говоря: "знай, что в тот день, в который ты выйдешь и пойдешь куда-нибудь, непременно умрешь"? и ты сказал мне: "хорошо";
Царь велел позвать Шими и сказал: «Я ведь тебя предупреждал: "Если ты отлучишься и куда‑нибудь отправишься, знай, что ты будешь казнен". Я тебя заставил Господом поклясться. Ты мне сказал: "Хорошо, я все понял".
царь призвал Шимея и сказал ему: — Разве я не взял с тебя клятву Господом и не предупредил тебя: «Знай, в тот день, когда ты пойдешь, куда бы то ни было, ты умрешь?». Ты тогда сказал мне: «Хорошо ты говоришь. Я буду послушен».
І послав цар, і покликав Шім"ї та й сказав до нього: Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти вийдеш і підеш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.
the king summoned Shimei and said to him, "Did I not make you swear by the LORD and warn you, "On the day you leave to go anywhere else, you can be sure you will die"? At that time you said to me, "What you say is good. I will obey."
וַיִּשְׁלַח הַמֶּלֶךְ וַיִּקְרָא לְשִׁמְעִי, וַיֹּאמֶר אֵלָיו הֲלוֹא הִשְׁבַּעְתִּיךָ בַיהוָה, וָאָעִד בְּךָ לֵאמֹר, בְּיוֹם צֵאתְךָ, וְהָלַכְתָּ אָנֶה וָאָנָה, יָדֹעַ תֵּדַע כִּי מוֹת תָּמוּת; וַתֹּאמֶר אֵלַי טוֹב הַדָּבָר שָׁמָעְתִּי׃
43
зачем же ты не соблюл приказания, которое я дал тебе пред Господом с клятвою?
Как же мог ты не выполнить клятвы, данной пред Господом, и не исполнить моего приказа?»
Почему же ты не сдержал клятву Господу и не послушался моего повеления?
І чому ти не додержувався Господньої присяги та наказа, що я наказав був тобі?
Why then did you not keep your oath to the LORD and obey the command I gave you?"
וּמַדּוּעַ לֹא שָׁמַרְתָּ, אֵת שְׁבֻעַת יְהוָה; וְאֶת־הַמִּצְוָה אֲשֶׁר־צִוִּיתִי עָלֶיךָ׃
44
И сказал царь Семею: ты знаешь и знает сердце твое все зло, какое ты сделал отцу моему Давиду; да обратит же Господь злобу твою на голову твою!
И царь сказал Шими: «Ты сам знаешь, отлично помнишь, какое зло ты причинил моему отцу Давиду. Пусть Господь обратит это зло на твою голову!
Еще царь сказал Шимею: — В сердце своем ты хранишь память обо всем том зле, которое ты сделал моему отцу Давиду. Теперь Господь воздаст тебе за твое злодеяние.
І сказав цар до Шім"ї: Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.
The king also said to Shimei, "You know in your heart all the wrong you did to my father David. Now the LORD will repay you for your wrongdoing.
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ אֶל־שִׁמְעִי, אַתָּה יָדַעְתָּ אֵת כָּל־הָרָעָה, אֲשֶׁר יָדַע לְבָבְךָ, אֲשֶׁר עָשִׂיתָ לְדָוִד אָבִי; וְהֵשִׁיב יְהוָה אֶת־רָעָתְךָ בְּרֹאשֶׁךָ׃
45
а царь Соломон да будет благословен, и престол Давида да будет непоколебим пред Господом во веки!
А царь Соломон да будет благословен! И да будет престол Давидов вовеки неколебим пред лицом Господа!»
А царь Соломон будет благословен, и престол Давида останется непоколебимым перед Господом вовеки.
А цар Соломон благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки.
But King Solomon will be blessed, and David"s throne will remain secure before the LORD forever."
וְהַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה בָּרוּךְ; וְכִסֵּא דָוִד, יִהְיֶה נָכוֹן לִפְנֵי יְהוָה עַד־עוֹלָם׃
46
и повелел царь Ванее, сыну Иодаеву, и он пошел и поразил Семея, и тот умер.
Царь отдал приказ Бенае, сыну Иехояды, тот пошел и убил Шими. Соломон крепко держал власть в своих руках.
Царь отдал приказ Ванею, сыну Иодая, и тот вышел и сразил Шимея, и убил его. Так царство надежно упрочилось во власти Соломона.
І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вразив його, і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.
Then the king gave the order to Benaiah son of Jehoiada, and he went out and struck Shimei down and killed him. The kingdom was now firmly established in Solomon"s hands.
וַיְצַו הַמֶּלֶךְ, אֶת־בְּנָיָהוּ בֶּן־יְהוֹיָדָע, וַיֵּצֵא וַיִּפְגַּע־בּוֹ וַיָּמֹת; וְהַמַּמְלָכָה נָכוֹנָה בְּיַד־שְׁלֹמֹה׃