1
Когда услышал Санаваллат, что мы строим стену, он рассердился и много досадовал и издевался над Иудеями;
Когда Санвалла́т узнал, что мы строим стену, он разгневался, пришел в ярость и стал насмехаться над иудеями,
Когда Санбаллат услышал о том, что мы строим стену, он разозлился и сильно разгневался. Он издевался над иудеями
І сталося, як почув Санваллат, що ми будуємо того мура, то він запалився гнівом, і дуже розгнівався, і сміявся з юдеїв.
When Sanballat heard that we were rebuilding the wall, he became angry and was greatly incensed. He ridiculed the Jews,
וַיְהִי כַּאֲשֶׁר שָׁמַע סַנְבַלַּט, כִּי־אֲנַחְנוּ בוֹנִים אֶת־הַחוֹמָה, וַיִּחַר לוֹ, וַיִּכְעַס הַרְבֵּה; וַיַּלְעֵג עַל־הַיְּהוּדִים׃
2
и говорил при братьях своих и при Самарийских военных людях, и сказал: что делают эти жалкие Иудеи? неужели им это дозволят? неужели будут они приносить жертвы? неужели они когда-либо кончат? неужели они оживят камни из груд праха, и притом пожженные?
говоря своим родичам и воинам Самари́и: «Что затеяли эти жалкие иудеи? Думают все восстановить? Приносить жертвы? За один день все закончить? Думают дать новую жизнь камням с этого пепелища?»
и перед своими союзниками и самарийским войском говорил: — Что делают эти жалкие иудеи? Неужели они восстановят свою стену? Неужели они станут приносить жертвы? Неужели они когда-нибудь закончат строительство? Неужто они оживят камни, притом обожженные, из этих груд праха?
І говорив він перед своїми братами та самарійським військом і сказав: Що це роблять ці мізерні юдеї? Чи їм це позоставлять? Чи будуть вони приносити жертву? Чи закінчать цього дня? Чи оживлять вони ці каміння з куп пороху, а вони ж попалені?
and in the presence of his associates and the army of Samaria, he said, "What are those feeble Jews doing? Will they restore their wall? Will they offer sacrifices? Will they finish in a day? Can they bring the stones back to life from those heaps of rubble--burned as they are?"
וַיֹּאמֶר לִפְנֵי אֶחָיו, וְחֵיל שֹׁמְרוֹן, וַיֹּאמֶר מָה הַיְּהוּדִים הָאֲמֵלָלִים עֹשִׂים; הֲיַעַזְבוּ לָהֶם הֲיִזְבָּחוּ הַיְכַלּוּ בַיּוֹם, הַיְחַיּוּ אֶת־הָאֲבָנִים מֵעֲרֵמוֹת הֶעָפָר וְהֵמָּה שְׂרוּפוֹת׃
3
А Товия Аммонитянин, {бывший} подле него, сказал: пусть их строят; пойдет лисица, и разрушит их каменную стену.
Заодно с ним был и Тови́я–аммонитянин. Он говорил: «А хоть бы и построили! Прыгнет на эту стену лисица — и вся стена развалится по камешкам!»
Аммонитянин Товия, стоящий рядом с ним, сказал: — Да что они там строят, если даже лисица, взобравшись на эту каменную стену, обрушит ее!
А аммонітянин Товійя був при ньому й сказав: Та й що вони будують? Якщо вийде лисиця, то вона зробить дірку в їхній камінній стіні!...
Tobiah the Ammonite, who was at his side, said, "What they are building--if even a fox climbed up on it, he would break down their wall of stones!"
וְטוֹבִיָּה הָעַמֹּנִי אֶצְלוֹ; וַיֹּאמֶר, גַּם אֲשֶׁר־הֵם בּוֹנִים, אִם־יַעֲלֶה שׁוּעָל, וּפָרַץ חוֹמַת אַבְנֵיהֶם׃
4
Услыши, Боже наш, в каком мы презрении, и обрати ругательство их на их голову, и предай их презрению в земле пленения;
Услышь, Бог наш! Вот как они нас презирают! Обрати это поругание на их голову: предай их на разорение, пусть уведут их в плен, в чужую страну.
Услышь нас, Боже наш, потому что мы в презрении. Обрати их оскорбления на их же головы. Отдай их как добычу в землю плена.
Почуй, Боже наш, що ми стали погордою, і поверни їхню ганьбу на голову їхню, і дай їх на здобич у край полону!
Hear us, O our God, for we are despised. Turn their insults back on their own heads. Give them over as plunder in a land of captivity.
שְׁמַע אֱלֹהֵינוּ כִּי־הָיִינוּ בוּזָה, וְהָשֵׁב חֶרְפָּתָם אֶל־רֹאשָׁם; וּתְנֵם לְבִזָּה בְּאֶרֶץ שִׁבְיָה׃
5
и не покрой беззаконий их, и грех их да не изгладится пред лицем Твоим, потому что они огорчили строящих!
Не прощай вину их, пусть не будет Тобою забыт этот грех — то, как они оскорбляли нас, строивших!
Не покрывай их вины и грехов их не удаляй от Своих глаз, потому что они оскорбляли строителей.
І не закрий їхньої провини, а їхній гріх нехай не буде стертий з-перед лиця Твого, бо вони образили будівничих!
Do not cover up their guilt or blot out their sins from your sight, for they have thrown insults in the face of the builders.
וְאַל־תְּכַס עַל־עֲוֹנָם, וְחַטָּאתָם מִלְּפָנֶיךָ אַל־תִּמָּחֶה; כִּי הִכְעִיסוּ לְנֶגֶד הַבּוֹנִים׃
6
Мы однако же строили стену, и сложена была вся стена до половины ее. И у народа доставало усердия работать.
Мы возводили стену, и она уже была наполовину построена. Народ полностью посвятил себя работе.
И мы строили стену, и она достигла половины своей высоты, потому что народ работал от всего сердца.
І збудували ми того мура, і був пов"язаний увесь той мур аж до половини його. А серце народу було, щоб далі робити!
So we rebuilt the wall till all of it reached half its height, for the people worked with all their heart.
וַנִּבְנֶה אֶת־הַחוֹמָה, וַתִּקָּשֵׁר כָּל־הַחוֹמָה עַד־חֶצְיָהּ; וַיְהִי לֵב לָעָם לַעֲשׂוֹת׃
7
Когда услышал Санаваллат и Товия, и Аравитяне, и Аммонитяне, и Азотяне, что стены Иерусалимские восстановляются, что повреждения начали заделываться, то им было весьма досадно.
Когда Санваллат, Товия, арабы, аммонитяне и жители Ашдо́да узнали, что стену Иерусалима успешно восстанавливают и что уже начали заделывать проломы, то они пришли в ярость.
Но когда Санбаллат, Товия, арабы с аммонитянами и жители Ашдода услышали о том, что восстановление иерусалимских стен продвигается и проломы заделываются, они очень разозлились.
І сталося, як почув Санваллат, і Товійя, і араби, і аммонітяни, і ашдодяни, що направляється єрусалимський мур, що виломи в стіні стали затарасовуватися, то дуже запалилися гнівом.
But when Sanballat, Tobiah, the Arabs, the Ammonites and the men of Ashdod heard that the repairs to Jerusalem"s walls had gone ahead and that the gaps were being closed, they were very angry.
וַיְהִי כַאֲשֶׁר שָׁמַע סַנְבַלַּט וְטוֹבִיָּה וְהָעַרְבִים וְהָעַמֹּנִים וְהָאַשְׁדּוֹדִים, כִּי־עָלְתָה אֲרוּכָה לְחֹמוֹת יְרוּשָׁלִַם, כִּי־הֵחֵלּוּ הַפְּרֻצִים לְהִסָּתֵם; וַיִּחַר לָהֶם מְאֹד׃
8
И сговорились все вместе пойти войною на Иерусалим и разрушить его.
Все они сговорились пойти на Иерусалим войной, чтобы помешать нам.
Все вместе они сговорились пойти на Иерусалим войной и устроить в нем беспорядки.
І змовилися вони всі разом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замішання.
They all plotted together to come and fight against Jerusalem and stir up trouble against it.
וַיִּקְשְׁרוּ כֻלָּם יַחְדָּו, לָבוֹא לְהִלָּחֵם בִּירוּשָׁלִָם; וְלַעֲשׂוֹת לוֹ תּוֹעָה׃
9
И мы молились Богу нашему, и ставили против них стражу днем и ночью, для спасения от них.
Мы молились Богу нашему и выставляли стражу днем и ночью для защиты от них.
Но мы молились нашему Богу и выставляли против них стражу днем и ночью, чтобы отвратить эту угрозу.
І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторожу вдень та вночі, перед ними.
But we prayed to our God and posted a guard day and night to meet this threat.
וַנִּתְפַּלֵּל אֶל־אֱלֹהֵינוּ; וַנַּעֲמִיד מִשְׁמָר עֲלֵיהֶם יוֹמָם וָלַיְלָה מִפְּנֵיהֶם׃
10
Но Иудеи сказали: ослабела сила у носильщиков, а мусору много; мы не в состоянии строить стену.
Народ Иудеи роптал: «Изнемогают носильщики, тут сплошные завалы и мусор! Мы больше не в силах строить стену».
А тем временем народ иудейский говорил: — Силы носильщиков на исходе, а здесь так много мусора, что мы не можем отстраивать стену.
І сказав Юда: Ослабла сила носія, а звалищ багато, і ми не зможемо далі будувати мура!...
Meanwhile, the people in Judah said, "The strength of the laborers is giving out, and there is so much rubble that we cannot rebuild the wall."
וַיֹּאמֶר יְהוּדָה, כָּשַׁל כֹּחַ הַסַּבָּל, וְהֶעָפָר הַרְבֵּה; וַאֲנַחְנוּ לֹא נוּכַל, לִבְנוֹת בַּחוֹמָה׃
11
А неприятели наши говорили: не узнают и не увидят, как {вдруг} мы войдем в средину их и перебьем их, и остановим дело.
А наши враги говорили про нас: «Они и знать не будут, и заметить ничего не успеют, как мы нападем и перебьем их — и работа остановится!»
А наши враги говорили: — Прежде чем они узнают о том, что происходит, или увидят нас, мы окажемся прямо среди них, перебьем их и остановим работу.
А наші ненависники говорили: Вони не знатимуть і не побачать, як ми прийдемо до середини їх, і позабиваємо їх, та й спинимо працю!
Also our enemies said, "Before they know it or see us, we will be right there among them and will kill them and put an end to the work."
וַיֹּאמְרוּ צָרֵינוּ, לֹא יֵדְעוּ וְלֹא יִרְאוּ, עַד אֲשֶׁר־נָבוֹא אֶל־תּוֹכָם וַהֲרַגְנוּם; וְהִשְׁבַּתְנוּ אֶת־הַמְּלָאכָה׃
12
Когда приходили Иудеи, жившие подле них, и говорили нам раз десять, со всех мест, что они нападут на нас:
Но иудеи, которые жили рядом с нашими врагами, неоднократно приходили к нам из разных мест и предупреждали, что на нас хотят напасть.
Иудеи, которые жили рядом с ними, приходили и раз десять говорили нам: — Со всех сторон они пойдут на нас.
І сталося, як приходили ті юдеяни, що сиділи при них, то говорили нам про це разів десять, зо всіх місць, де вони пробували.
Then the Jews who lived near them came and told us ten times over, "Wherever you turn, they will attack us."
וַיְהִי כַּאֲשֶׁר־בָּאוּ הַיְּהוּדִים, הַיֹּשְׁבִים אֶצְלָם; וַיֹּאמְרוּ לָנוּ עֶשֶׂר פְּעָמִים, מִכָּל־הַמְּקֹמוֹת אֲשֶׁר־תָּשׁוּבוּ עָלֵינוּ׃
13
тогда в низменных местах у города, за стеною, на местах сухих поставил я народ по-племенно с мечами их, с копьями их и луками их.
Я велел людям выстроиться под стенами, на открытом месте. Я велел им выстроиться по семьям, с мечами, копьями и луками в руках.
Тогда я разместил народ за самыми низкими участками стены на открытых местах, поставив их по семьям, с мечами, копьями и луками.
Тоді поставив я сторожу здолу того місця за муром у печерах. І поставив я народ за їхніми родами, з їхніми мечами, їхніми ратищами та їхніми луками.
Therefore I stationed some of the people behind the lowest points of the wall at the exposed places, posting them by families, with their swords, spears and bows.
וָאַעֲמִיד מִתַּחְתִּיּוֹת לַמָּקוֹם מֵאַחֲרֵי לַחוֹמָה בַּצְּחִחִיִּים (בַּצְּחִיחִים); וָאַעֲמִיד אֶת־הָעָם לְמִשְׁפָּחוֹת, עִם־חַרְבֹתֵיהֶם רָמְחֵיהֶם וְקַשְּׁתֹתֵיהֶם׃
14
И осмотрел я, и стал, и сказал знатнейшим и начальствующим и прочему народу: не бойтесь их; помните Господа великого и страшного и сражайтесь за братьев своих, за сыновей своих и за дочерей своих, за жен своих и за домы свои.
Оглядев их, я сказал знати, начальникам и всем остальным: «Не бойтесь! Помните о Владыке, великом и страшном, и сражайтесь за ваших братьев, сыновей и дочерей, за ваших жен и за ваши дома!»
Осмотрев все, я встал и сказал знати, приближенным и остальному народу: — Не бойтесь их. Помните Владыку, Который велик и грозен, и сражайтесь за своих братьев, сыновей, дочерей, жен и дома.
І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхетних, і до заступників, і до решти народу: Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші!
After I looked things over, I stood up and said to the nobles, the officials and the rest of the people, "Don"t be afraid of them. Remember the Lord, who is great and awesome, and fight for your brothers, your sons and your daughters, your wives and your homes."
וָאֵרֶא וָאָקוּם, וָאֹמַר אֶל־הַחֹרִים וְאֶל־הַסְּגָנִים וְאֶל־יֶתֶר הָעָם, אַל־תִּירְאוּ מִפְּנֵיהֶם; אֶת־אֲדֹנָי הַגָּדוֹל וְהַנּוֹרָא זְכֹרוּ, וְהִלָּחֲמוּ, עַל־אֲחֵיכֶם בְּנֵיכֶם וּבְנֹתֵיכֶם, נְשֵׁיכֶם וּבָתֵּיכֶם׃
15
Когда услышали неприятели наши, что нам известно {намерение их,} тогда разорил Бог замысел их, и все мы возвратились к стене, каждый на свою работу.
Когда враги поняли, что нам все известно и что Бог расстроил их замыслы, мы все вернулись к стене, к своей работе.
Когда наши враги услышали, что мы знаем об их сговоре и о том, что Бог расстроил их планы, мы все вернулись к стене, каждый — к своей работе.
І сталося, як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми вернулися до муру, кожен до праці своєї.
When our enemies heard that we were aware of their plot and that God had frustrated it, we all returned to the wall, each to his own work.
וַיְהִי כַּאֲשֶׁר־שָׁמְעוּ אוֹיְבֵינוּ כִּי־נוֹדַע לָנוּ, וַיָּפֶר הָאֱלֹהִים אֶת־עֲצָתָם; וַנָּשׁוּב (וַנָּשָׁב) כֻּלָּנוּ אֶל־הַחוֹמָה, אִישׁ אֶל־מְלַאכְתּוֹ׃
16
С того дня половина молодых людей у меня занималась работою, а {другая} половина их держала копья, щиты и луки и латы; и начальствующие {находились} позади всего дома Иудина.
С этого дня половина моих людей работала, а другая половина не расставалась с копьями, щитами, луками и доспехами — они охраняли всех иудеев,
С того дня и впредь половина моих слуг трудилась на постройке, а другая половина держала копья, щиты, луки и латы. Вожди находились позади всего дома иудейского,
І було від того дня, що половина моїх юнаків робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити, і луки та панцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому.
From that day on, half of my men did the work, while the other half were equipped with spears, shields, bows and armor. The officers posted themselves behind all the people of Judah
וַיְהִי מִן־הַיּוֹם הַהוּא, חֲצִי נְעָרַי עֹשִׂים בַּמְּלָאכָה, וְחֶצְיָם, מַחֲזִיקִים וְהָרְמָחִים הַמָּגִנִּים, וְהַקְּשָׁתוֹת וְהַשִּׁרְיֹנִים; וְהַשָּׂרִים, אַחֲרֵי כָּל־בֵּית יְהוּדָה׃
17
Строившие стену и носившие тяжести, которые налагали {на них,} одною рукою производили работу, а другою держали копье.
строивших стену. Носильщики одной рукой несли груз, а в другой руке держали копье.
который строил стену. Носильщики тяжестей делали свою работу одной рукой, а в другой держали оружие,
Будівничі працювали на мурі, а носії наладовували тягар, вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа...
who were building the wall. Those who carried materials did their work with one hand and held a weapon in the other,
הַבּוֹנִים בַּחוֹמָה וְהַנֹּשְׂאִים בַּסֶּבֶל עֹמְשִׂים; בְּאַחַת יָדוֹ עֹשֶׂה בַמְּלָאכָה, וְאַחַת מַחֲזֶקֶת הַשָּׁלַח׃
18
Каждый из строивших препоясан был мечом по чреслам своим, и {так} они строили. Возле меня находился трубач.
Строители работали с мечом на поясе. При мне был трубач, и
и каждый из строителей во время работы был препоясан мечом. А трубач находился рядом со мной.
А в кожного будівничого його меч був прив"язаний на стегнах його, і так вони будували, а біля мене був сурмач.
and each of the builders wore his sword at his side as he worked. But the man who sounded the trumpet stayed with me.
וְהַבּוֹנִים, אִישׁ חַרְבּוֹ אֲסוּרִים עַל־מָתְנָיו וּבוֹנִים; וְהַתּוֹקֵעַ בַּשּׁוֹפָר אֶצְלִי׃
19
И сказал я знатнейшим и начальствующим и прочему народу: работа велика и обширна, и мы рассеяны по стене и отдалены друг от друга;
я сказал знати, начальникам и всем остальным: «Строительство большое и обширное. Мы далеко друг от друга на этой стене.
И я сказал знати, приближенным и остальному народу: — Работа велика и обширна, и мы разбросаны по стене далеко друг от друга.
І сказав я до шляхетних, до заступників та до решти народу: Праця велика й простора, а ми повідділювані на мурі, далеко один від одного.
Then I said to the nobles, the officials and the rest of the people, "The work is extensive and spread out, and we are widely separated from each other along the wall.
וָאֹמַר אֶל־הַחֹרִים וְאֶל־הַסְּגָנִים וְאֶל־יֶתֶר הָעָם, הַמְּלָאכָה הַרְבֵּה וּרְחָבָה; וַאֲנַחְנוּ, נִפְרָדִים עַל־הַחוֹמָה, רְחוֹקִים אִישׁ מֵאָחִיו׃
20
поэтому, откуда услышите вы звук трубы, в то место собирайтесь к нам: Бог наш будет сражаться за нас.
Если услышите откуда–нибудь звук рога, бегите туда и собирайтесь вокруг нас. Бог наш будет сражаться за нас!»
Где бы вы ни услышали звук рога, бегите к нам туда, откуда доносится звук. Наш Бог будет сражаться за нас!
Тому то в місце, де почуєте голос сурми, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!
Wherever you hear the sound of the trumpet, join us there. Our God will fight for us!"
בִּמְקוֹם, אֲשֶׁר תִּשְׁמְעוּ אֶת־קוֹל הַשּׁוֹפָר, שָׁמָּה תִּקָּבְצוּ אֵלֵינוּ; אֱלֹהֵינוּ יִלָּחֶם לָנוּ׃
21
Так производили мы работу; и половина держала копья от восхода зари до появления звезд.
Мы работали, а половина людей, вооружившись копьями, несла стражу, от утренней зари до появления звезд.
И мы продолжали работу, и половина людей держали копья от восхода первых лучей до появления звезд.
І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до появлення зір.
So we continued the work with half the men holding spears, from the first light of dawn till the stars came out.
וַאֲנַחְנוּ עֹשִׂים בַּמְּלָאכָה; וְחֶצְיָם, מַחֲזִיקִים בָּרְמָחִים, מֵעֲלוֹת הַשַּׁחַר, עַד צֵאת הַכּוֹכָבִים׃
22
Сверх сего, в то же время я сказал народу, чтобы в Иерусалиме ночевали все с рабами своими, — и будут они у нас ночью на страже, а днем на работе.
И сказал я народу в те дни: «Пусть каждый со своими людьми остается на ночь в Иерусалиме. Ночью будем на страже, а днем будем работать».
В то время я еще сказал народу: — Пусть каждый человек и его помощник ночуют в Иерусалиме, чтобы они могли сторожить ночью и работать днем.
Також того часу сказав я до народу: Кожен з юнаком своїм нехай ночують у середині Єрусалиму, і будуть вони для нас уночі сторожею, а вдень на працю.
At that time I also said to the people, "Have every man and his helper stay inside Jerusalem at night, so they can serve us as guards by night and workmen by day."
גַּם בָּעֵת הַהִיא אָמַרְתִּי לָעָם, אִישׁ וְנַעֲרוֹ, יָלִינוּ בְּתוֹךְ יְרוּשָׁלִָם; וְהָיוּ־לָנוּ הַלַּיְלָה מִשְׁמָר וְהַיּוֹם מְלָאכָה׃
23
И ни я, ни братья мои, ни слуги мои, ни стражи, сопровождавшие меня, не снимали с себя одеяния своего, у каждого были под рукою меч и вода.
И я сам, и мои родичи, и слуги, и стража, что была при мне, — все мы спали не раздеваясь, и каждый держал в правой руке оружие.
Ни я, ни мои братья, ни мои слуги, ни стражники, которые меня сопровождали, не снимали одежд; каждый держал свое оружие, когда ходил за водой.
І ні я, ані брати мої, ані юнаки мої, ані сторожі, що були за мною, ми не здіймали своєї одежі, кожен мав свою зброю при своєму стегні.
Neither I nor my brothers nor my men nor the guards with me took off our clothes; each had his weapon, even when he went for water.
וְאֵין אֲנִי וְאַחַי וּנְעָרַי, וְאַנְשֵׁי הַמִּשְׁמָר אֲשֶׁר אַחֲרַי, אֵין־אֲנַחְנוּ פֹשְׁטִים בְּגָדֵינוּ; אִישׁ שִׁלְחוֹ הַמָּיִם׃