1
И сделался большой ропот в народе и у жен его на братьев своих Иудеев.
Некоторые люди из нашего народа и их жены горько жаловались на своих же соплеменников, иудеев.
В народе, среди мужчин и их жен, поднялся сильный ропот на своих братьев-иудеев.
І був великий крик народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв.
And there was a great cry of the people and of their wives against their brethren the Jews.
וַתְּהִי צַעֲקַת הָעָם וּנְשֵׁיהֶם גְּדוֹלָה; אֶל־אֲחֵיהֶם הַיְּהוּדִים׃
2
Были такие, которые говорили: нас, сыновей наших и дочерей наших много; и мы желали бы доставать хлеб и кормиться и жить.
Одни говорили: «Мы отдаем в залог своих сыновей и дочерей, чтобы достать хлеба для пропитания и выжить!»
Некоторые говорили: — Нас, наших сыновей и наших дочерей много, и чтобы кормиться и жить, нам нужно зерно.
І були такі, що говорили: Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх, і беремо збіжжя, і їмо й живемо!
For there were that said, We, our sons, and our daughters, are many: therefore we take up corn for them, that we may eat, and live.
וְיֵשׁ אֲשֶׁר אֹמְרִים, בָּנֵינוּ וּבְנֹתֵינוּ אֲנַחְנוּ רַבִּים; וְנִקְחָה דָגָן וְנֹאכְלָה וְנִחְיֶה׃
3
Были и такие, которые говорили: поля свои, и виноградники свои, и домы свои мы закладываем, чтобы достать хлеба от голода.
А другие говорили: «Мы отдаем в залог свои поля, виноградники и дома, чтобы достать хлеба и спастись от голода».
Другие говорили: — Нам приходится закладывать свои поля, виноградники и дома, чтобы достать зерна во время голода.
І були такі, що говорили: Ми заставляємо поля свої, і виноградники свої, і доми свої, і беремо збіжжя в цьому голоді!
Some also there were that said, We have mortgaged our lands, vineyards, and houses, that we might buy corn, because of the dearth.
וְיֵשׁ אֲשֶׁר אֹמְרִים, שְׂדֹתֵינוּ וּכְרָמֵינוּ וּבָתֵּינוּ אֲנַחְנוּ עֹרְבִים; וְנִקְחָה דָגָן בָּרָעָב׃
4
Были и такие, которые говорили: мы занимаем серебро на подать царю {под залог} полей наших и виноградников наших;
Третьи говорили: «Чтобы уплатить подать царю, мы занимаем деньги под залог своих полей и виноградников.
А были и такие, которые говорили: — Нам приходится занимать деньги, чтобы платить царю налог на наши поля и виноградники.
І були такі, що говорили: Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники.
There were also that said, We have borrowed money for the king's tribute, and that upon our lands and vineyards.
וְיֵשׁ אֲשֶׁר אֹמְרִים, לָוִינוּ כֶסֶף לְמִדַּת הַמֶּלֶךְ; שְׂדֹתֵינוּ וּכְרָמֵינוּ׃
5
у нас такие же тела, какие тела у братьев наших, и сыновья наши такие же, как их сыновья; а вот, мы должны отдавать сыновей наших и дочерей наших в рабы, и некоторые из дочерей наших уже находятся в порабощении. Нет никаких средств для выкупа в руках наших; и поля наши и виноградники наши у других.
Мы из той же плоти, что и соплеменники наши, и дети у нас такие же, как у них. Но мы вынуждены отдавать сыновей и дочерей в рабство, и некоторые из наших дочерей так и останутся рабынями. Мы ничего не можем сделать, наши поля и виноградники достались другим!»
Мы из той же плоти, что и наши соплеменники, и наши сыновья такие же, как у них, но нам приходится отдавать своих сыновей и дочерей в рабство. Некоторые из наших дочерей уже порабощены, но мы бессильны, потому что наши поля и виноградники принадлежат другим.
А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. А ось ми тиснемо наших синів та наших дочок за рабів, і є з наших дочок утискувані. Ми не в силі робити, а поля наші та виноградники наші належать іншим...
Yet now our flesh is as the flesh of our brethren, our children as their children: and, lo, we bring into bondage our sons and our daughters to be servants, and some of our daughters are brought unto bondage already: neither is it in our power to redeem them; for other men have our lands and vineyards.
וְעַתָּה, כִּבְשַׂר אַחֵינוּ בְּשָׂרֵנוּ, כִּבְנֵיהֶם בָּנֵינוּ; וְהִנֵּה אֲנַחְנוּ כֹבְשִׁים אֶת־בָּנֵינוּ וְאֶת־בְּנֹתֵינוּ לַעֲבָדִים, וְיֵשׁ מִבְּנֹתֵינוּ נִכְבָּשׁוֹת וְאֵין לְאֵל יָדֵנוּ, וּשְׂדֹתֵינוּ וּכְרָמֵינוּ לַאֲחֵרִים׃
6
Когда я услышал ропот их и такие слова, я очень рассердился.
Я был сильно разгневан, когда услышал такие жалобы и рассказы.
Услышав их ропот и эти жалобы, я очень рассердился.
І сильно запалав у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова!
And I was very angry when I heard their cry and these words.
וַיִּחַר לִי מְאֹד; כַּאֲשֶׁר שָׁמַעְתִּי אֶת־זַעֲקָתָם, וְאֵת הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה׃
7
Сердце мое возмутилось, и я строго выговорил знатнейшим и начальствующим и сказал им: вы берете лихву с братьев своих. И созвал я против них большое собрание
Обдумав их, я стал укорять знатных людей и начальников: «Вы наживаетесь на своих же братьях!» Я созвал большое собрание
Обдумав, я обвинил знать и приближенных. Я сказал им: — Вы берете проценты со своих братьев! Из-за них я созвал большое собрание
А моє серце дало мені раду, і я сперечався з шляхетними та з заступниками та й сказав їм: Ви заставою тиснете один одного! І скликав я на них великі збори.
Then I consulted with myself, and I rebuked the nobles, and the rulers, and said unto them, Ye exact usury, every one of his brother. And I set a great assembly against them.
וַיִּמָּלֵךְ לִבִּי עָלַי, וָאָרִיבָה אֶת־הַחֹרִים וְאֶת־הַסְּגָנִים, וָאֹמְרָה לָהֶם, מַשָּׁא אִישׁ־בְּאָחִיו אַתֶּם נֹשִׁאים; וָאֶתֵּן עֲלֵיהֶם קְהִלָּה גְדוֹלָה׃
8
и сказал им: мы выкупали братьев своих, Иудеев, проданных народам, сколько было сил у нас, а вы продаете братьев своих, и они продаются нам? Они молчали и не находили ответа.
и сказал знати: «Мы старались, как могли, выкупали своих братьев–иудеев, проданных язычникам. А вы продаете своих братьев! И нам снова выкупать их?!» Они молчали, им нечего было ответить.
и сказал: — Всеми силами мы выкупали наших братьев-иудеев, которые были проданы язычникам. А теперь вы продаете своих же братьев, которых нам приходится выкупать! Они молчали, потому что им нечего было сказать.
І сказав я до них: Ми викуповуємо своїх братів юдеїв, проданих поганам, за нашою спромогою, а ви будете продавати своїх братів, і вони продаються нам? І мовчали вони, і не знаходили слова...
And I said unto them, We after our ability have redeemed our brethren the Jews, which were sold unto the heathen; and will ye even sell your brethren? or shall they be sold unto us? Then held they their peace, and found nothing to answer.
וָאֹמְרָה לָהֶם, אֲנַחְנוּ קָנִינוּ אֶת־אַחֵינוּ הַיְּהוּדִים הַנִּמְכָּרִים לַגּוֹיִם כְּדֵי בָנוּ, וְגַם־אַתֶּם תִּמְכְּרוּ אֶת־אֲחֵיכֶם וְנִמְכְּרוּ־לָנוּ; וַיַּחֲרִישׁוּ, וְלֹא מָצְאוּ דָּבָר׃
9
И сказал я: нехорошо вы делаете. Не в страхе ли Бога нашего должны ходить вы, дабы избегнуть поношения от народов, врагов наших?
И я продолжил: «Плохо вы поступаете. А ведь вам следовало бы бояться Бога нашего, не давать язычникам, врагам нашим, повода поносить нас!
Тогда я сказал: — То, что вы делаете, — нехорошо. Разве вы не должны ходить в страхе нашего Бога, чтобы избежать порицания наших врагов-язычников?
І сказав я: Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в боязні нашого Бога ви маєте ходити, через ганьбу від тих поганів, наших ворогів?
Also I said, It is not good that ye do: ought ye not to walk in the fear of our God because of the reproach of the heathen our enemies?
וַיֹּאמֶר (וָאוֹמַר) לֹא־טוֹב הַדָּבָר אֲשֶׁר־אַתֶּם עֹשִׂים; הֲלוֹא בְּיִרְאַת אֱלֹהֵינוּ תֵּלֵכוּ, מֵחֶרְפַּת הַגּוֹיִם אוֹיְבֵינוּ׃
10
И я также, братья мои и {служащие} при мне давали им в заем и серебро и хлеб: оставим им долг сей.
И я сам, и родичи мои, и слуги — мы тоже ссужаем деньги и зерно. Но не надо наживаться на этом!
Я, мои братья и слуги также даем в долг народу деньги и зерно. Давайте прекратим брать проценты!
Також і я, брати мої та юнаки мої були позикодавцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг!
I likewise, and my brethren, and my servants, might exact of them money and corn: I pray you, let us leave off this usury.
וְגַם־אֲנִי אַחַי וּנְעָרַי, נֹשִׁים בָּהֶם כֶּסֶף וְדָגָן; נַעַזְבָה־נָּא אֶת־הַמַּשָּׁא הַזֶּה׃
11
Возвратите им ныне же поля их, виноградные и масличные сады их, и домы их, и рост с серебра и хлеба, и вина и масла, за который вы ссудили их.
Сегодня же верните людям поля, виноградники, оливковые рощи и дома — и проценты с денег, зерна, вина и масла, что вы им ссужали».
Немедленно верните им их поля, виноградники, масличные рощи и дома, а также проценты, которые вы им назначили, — сотую часть денег, зерна, молодого вина и масла.
Верніть їм зараз їхні поля, їхні виноградники, їхні оливки, й їхні доми та відсоток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову оливу, що ви дали їм у заставу за них!
Restore, I pray you, to them, even this day, their lands, their vineyards, their oliveyards, and their houses, also the hundredth part of the money, and of the corn, the wine, and the oil, that ye exact of them.
הָשִׁיבוּ נָא לָהֶם כְּהַיּוֹם, שְׂדֹתֵיהֶם כַּרְמֵיהֶם זֵיתֵיהֶם וּבָתֵּיהֶם; וּמְאַת הַכֶּסֶף וְהַדָּגָן הַתִּירוֹשׁ וְהַיִּצְהָר, אֲשֶׁר אַתֶּם נֹשִׁים בָּהֶם׃
12
И сказали они: возвратим и не будем с них требовать; сделаем так, как ты говоришь. И позвал я священников и велел им дать клятву, что они так сделают.
Они отвечали: «Вернем, и ничего больше у них не потребуем! Сделаем, как ты говоришь». Позвав священников, я взял с присутствующих клятву исполнить это.
— Мы вернем это, — сказали они, — и не потребуем больше от них ничего. Мы сделаем, как ты говоришь. Я призвал священников и заставил знать и приближенных дать клятву в том, что они выполнят обещанное.
І вони сказали: Повернемо, і не будемо жадати від них! Зробимо так, як ти говориш! І покликав я священиків, і заприсягнув їх зробити за цим словом.
Then said they, We will restore them, and will require nothing of them; so will we do as thou sayest. Then I called the priests, and took an oath of them, that they should do according to this promise.
וַיֹּאמְרוּ נָשִׁיב, וּמֵהֶם לֹא נְבַקֵּשׁ, כֵּן נַעֲשֶׂה, כַּאֲשֶׁר אַתָּה אוֹמֵר; וָאֶקְרָא אֶת־הַכֹּהֲנִים, וָאַשְׁבִּיעֵם, לַעֲשׂוֹת כַּדָּבָר הַזֶּה׃
13
И вытряхнул я {одежду} мою и сказал: так пусть вытряхнет Бог всякого человека, который не сдержит слова сего, из дома его и из имения его, и так да будет у него вытрясено и пусто! И сказало все собрание: аминь. И прославили Бога; и народ выполнил слово сие.
Я отряхнул край своей одежды, и сказал: «Каждого, кто не сдержит обещания, — пусть Бог вот так вытряхнет из дома и из владений его! Пусть все у него будет вытряхнуто и пусто!» — «Да будет так», — сказали все собравшиеся, и воздали хвалу Господу. И все исполнили обещанное.
Еще я вытряхнул свою одежду и сказал: — Так пусть же Бог вытряхнет всякого человека, который не сдержит этого обещания, из его дома и добра. Так пусть же этот человек будет вытряхнут и опустошен! И все общество сказало: «Аминь!», — и прославило Бога. И народ сделал так, как и обещал.
Витрусив я й свою пазуху та й сказав: Нехай отак витрусить Бог кожного чоловіка, хто не сповнить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай буде такий витрушений та порожній! І сказали всі збори: Амінь! І славили вони Господа, і народ зробив за цим словом.
Also I shook my lap, and said, So God shake out every man from his house, and from his labour, that performeth not this promise, even thus be he shaken out, and emptied. And all the congregation said, Amen, and praised the LORD. And the people did according to this promise.
גַּם־חָצְנִי נָעַרְתִּי, וָאֹמְרָה כָּכָה יְנַעֵר הָאֱלֹהִים אֶת־כָּל־הָאִישׁ אֲשֶׁר לֹא־יָקִים אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה, מִבֵּיתוֹ וּמִיגִיעוֹ, וְכָכָה יִהְיֶה נָעוּר וָרֵק; וַיֹּאמְרוּ כָל־הַקָּהָל אָמֵן, וַיְהַלְלוּ אֶת־יְהוָה, וַיַּעַשׂ הָעָם כַּדָּבָר הַזֶּה׃
14
Еще: с того дня, как определен я был областеначальником их в земле Иудейской, от двадцатого года до тридцать второго года царя Артаксеркса, в продолжение двенадцати лет я и братья мои не ели хлеба областеначальнического.
Все время, что я был наместником Иудеи, — с двадцатого по тридцать второй год правления царя Артаксеркса, двенадцать лет, — ни я, ни мои родичи не получали содержания, которое причитается наместнику.
Более того, с двадцатого года правления царя Артаксеркса, когда я был назначен наместником в земле иудейской, до его тридцать второго года правления — двенадцать лет — ни я, ни братья мои не ели пищи, предназначенной для наместника.
Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намісником в Юдиному краї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксеркса, дванадцять літ не їв намісничого хліба ані я, ані брати мої.
Moreover from the time that I was appointed to be their governor in the land of Judah, from the twentieth year even unto the two and thirtieth year of Artaxerxes the king, that is, twelve years, I and my brethren have not eaten the bread of the governor.
גַּם מִיּוֹם אֲשֶׁר־צִוָּה אֹתִי, לִהְיוֹת פֶּחָם בְּאֶרֶץ יְהוּדָה, מִשְּׁנַת עֶשְׂרִים, וְעַד שְׁנַת שְׁלֹשִׁים וּשְׁתַּיִם לְאַרְתַּחְשַׁסְתְּא הַמֶּלֶךְ, שָׁנִים שְׁתֵּים עֶשְׂרֵה; אֲנִי וְאַחַי, לֶחֶם הַפֶּחָה לֹא אָכַלְתִּי׃
15
А прежние областеначальники, которые {были} до меня, отягощали народ и брали с них хлеб и вино, кроме сорока сиклей серебра; даже и слуги их господствовали над народом. Я же не делал так по страху Божию.
Прежние наместники были тяжким бременем для народа, они требовали для себя пропитания и вина, в придачу к сорока ше́келям серебра. Слуги их тоже притесняли народ. А я так не делал, потому что боялся Бога.
Прежние наместники, которые были до меня, возложили на народ тяжкое бремя, и брали у них сорок шекелей серебра, помимо пищи и вина. Даже их слуги помыкали народом. Но я, почитая Бога, так не поступал.
А намісники попередні, що були передо мною, чинили тяжке над народом, і брали від них хлібом та вином одного дня сорок шеклів срібла; також їхні слуги панували над народом. А я не робив так через страх Божий.
But the former governors that had been before me were chargeable unto the people, and had taken of them bread and wine, beside forty shekels of silver; yea, even their servants bare rule over the people: but so did not I, because of the fear of God.
וְהַפַּחוֹת הָרִאשֹׁנִים אֲשֶׁר־לְפָנַי הִכְבִּידוּ עַל־הָעָם, וַיִּקְחוּ מֵהֶם בְּלֶחֶם וָיַיִן אַחַר כֶּסֶף־שְׁקָלִים אַרְבָּעִים, גַּם נַעֲרֵיהֶם שָׁלְטוּ עַל־הָעָם; וַאֲנִי לֹא־עָשִׂיתִי כֵן, מִפְּנֵי יִרְאַת אֱלֹהִים׃
16
При этом работы на стене сей я поддерживал; и полей мы не закупали, и все слуги мои собирались туда на работу.
Кроме того, я чинил городскую стену. Полей мы себе не покупали; все мои люди сообща трудились на восстановлении стены.
Напротив, я посвятил себя работам по восстановлению стены. Все мои слуги были собраны туда для работ; мы не покупали земель.
також у праці того муру я підтримував, і поля не купували ми, а всі мої слуги були зібрані там над працею.
Yea, also I continued in the work of this wall, neither bought we any land: and all my servants were gathered thither unto the work.
וְגַם בִּמְלֶאכֶת הַחוֹמָה הַזֹּאת הֶחֱזַקְתִּי, וְשָׂדֶה לֹא קָנִינוּ; וְכָל־נְעָרַי, קְבוּצִים שָׁם עַל־הַמְּלָאכָה׃
17
Иудеев и начальствующих по сто пятидесяти человек {бывало} за столом у меня, кроме приходивших к нам из окрестных народов.
За моим столом собиралось иудеев и их начальников — по сто пятьдесят человек, да еще приходили люди из соседних народов.
Более того, за моим столом ели сто пятьдесят иудеев и приближенных, не считая тех, кто приходил к нам из окрестных народов.
А за столом моїм були юдеї та заступники, сто й п"ятдесят чоловіка, та й ті, хто приходив до нас із народів, що навколо нас.
Moreover there were at my table an hundred and fifty of the Jews and rulers, beside those that came unto us from among the heathen that are about us.
וְהַיְּהוּדִים וְהַסְּגָנִים מֵאָה וַחֲמִשִּׁים אִישׁ, וְהַבָּאִים אֵלֵינוּ מִן־הַגּוֹיִם אֲשֶׁר־סְבִיבֹתֵינוּ עַל־שֻׁלְחָנִי׃
18
И {вот} что было приготовляемо на один день: один бык, шесть отборных овец и птицы приготовлялись у меня; и в десять дней {издерживалось} множество всякого вина. И при {всем} том, хлеба областеначальнического я не требовал, так как тяжелая служба {лежала} на народе сем.
Каждый день готовили по быку и по шесть отборных овец. Еще мне готовили птицу и каждые десять дней доставляли всякого вина в изобилии. При этом содержания, причитающегося наместнику, я не требовал, потому что народ и так был обременен работой.
Каждый день у меня готовили одного быка, шесть отборных овец и птицу, а каждые десять дней — в изобилии всякого рода вино. Несмотря на это, я никогда не требовал пищи, предназначенной для наместника, потому что и без этого народу приходилось тяжело.
А що готовилося на один день, було: віл один, худоби дрібної шестеро вибраних, і птиця готувалася в мене, а за десять день виходило багато всякого вина. А при тому я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка на тому народі.
Now that which was prepared for me daily was one ox and six choice sheep; also fowls were prepared for me, and once in ten days store of all sorts of wine: yet for all this required not I the bread of the governor, because the bondage was heavy upon this people.
וַאֲשֶׁר הָיָה נַעֲשֶׂה לְיוֹם אֶחָד, שׁוֹר אֶחָד צֹאן שֵׁשׁ־בְּרֻרוֹת וְצִפֳּרִים נַעֲשׂוּ־לִי, וּבֵין עֲשֶׂרֶת יָמִים בְּכָל־יַיִן לְהַרְבֵּה; וְעִם־זֶה, לֶחֶם הַפֶּחָה לֹא בִקַּשְׁתִּי, כִּי־כָבְדָה הָעֲבֹדָה עַל־הָעָם הַזֶּה׃
19
Помяни, Боже мой, во благо мне все, что я сделал для народа сего!
Помни, о Бог мой, все, что я сделал для этого народа, воздай мне добром!
Вспомни мне во благо, Боже мой, все, что я сделал для этого народа.
Запам"ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що я робив для цього народу!
Think upon me, my God, for good, according to all that I have done for this people.
זָכְרָה־לִּי אֱלֹהַי לְטוֹבָה; כֹּל אֲשֶׁר־עָשִׂיתִי עַל־הָעָם הַזֶּה׃