1
Иона сильно огорчился этим и был раздражен.
В глазах Ионы это было большой бедой: его охватили гнев и досада.
Но Иона был этим очень недоволен и злился.
І було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився.
But Jonah was greatly displeased and became angry.
וַיֵּרַע אֶל־יוֹנָה רָעָה גְדוֹלָה; וַיִּחַר לוֹ׃
2
И молился он Господу и сказал: о, Господи! не это ли говорил я, когда еще был в стране моей? Потому я и побежал в Фарсис, ибо знал, что Ты Бог благий и милосердый, долготерпеливый и многомилостивый и сожалеешь о бедствии.
Он стал молиться Господу так: «Господи! Ведь я же говорил — еще когда был на родине. Оттого‑то я и решил, пока не поздно, бежать в Таршиш. Я знал, что Ты — Бог великодушный и милостивый, терпеливый и добросердечный, который рад отменить бедствие.
Он стал молиться Господу: — О Господи, разве не это я говорил, когда еще был дома? Поэтому-то я и бежал в Таршиш. Я же знал, что Ты Бог милостивый и милосердный, долготерпеливый и богатый любовью и не желаешь насылать беду.
І молився він до Господа та й казав: О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло.
He prayed to the LORD, "O LORD, is this not what I said when I was still at home? That is why I was so quick to flee to Tarshish. I knew that you are a gracious and compassionate God, slow to anger and abounding in love, a God who relents from sending calamity.
וַיִּתְפַּלֵּל אֶל־יְהוָה וַיֹּאמַר, אָנָּה יְהוָה הֲלוֹא־זֶה דְבָרִי, עַד־הֱיוֹתִי עַל־אַדְמָתִי, עַל־כֵּן קִדַּמְתִּי לִבְרֹחַ תַּרְשִׁישָׁה; כִּי יָדַעְתִּי, כִּי אַתָּה אֵל־חַנּוּן וְרַחוּם, אֶרֶךְ אַפַּיִם וְרַב־חֶסֶד, וְנִחָם עַל־הָרָעָה׃
3
И ныне, Господи, возьми душу мою от меня, ибо лучше мне умереть, нежели жить.
А потому, Господи, забери у меня мою жизнь: лучше мне умереть, чем жить».
А теперь, Господи, забери мою жизнь, потому что мне лучше умереть, чем жить.
А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого життя!
Now, O LORD, take away my life, for it is better for me to die than to live."
וְעַתָּה יְהוָה, קַח־נָא אֶת־נַפְשִׁי מִמֶּנִּי; כִּי טוֹב מוֹתִי מֵחַיָּי׃
4
И сказал Господь: неужели это огорчило тебя так сильно?
«Очень тебе досадно?» — спросил Господь.
Но Господь ответил: — Стоит ли тебе гневаться?
А Господь відказав: Чи слушно ти запалився?
But the LORD replied, "Have you any right to be angry?"
וַיֹּאמֶר יְהוָה, הַהֵיטֵב חָרָה לָךְ׃
5
И вышел Иона из города, и сел с восточной стороны у города, и сделал себе там кущу, и сел под нею в тени, чтобы увидеть, что будет с городом.
Иона вышел из города и расположился к востоку от него. Там он сделал себе шалаш и, укрывшись в его тени, наблюдал, что будет дальше с городом.
Иона вышел и сел к востоку от города. Там он сделал себе шалаш, сел под ним в тени и стал ждать, что произойдет с городом.
І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що буде в місті.
Jonah went out and sat down at a place east of the city. There he made himself a shelter, sat in its shade and waited to see what would happen to the city.
וַיֵּצֵא יוֹנָה מִן־הָעִיר, וַיֵּשֶׁב מִקֶּדֶם לָעִיר; וַיַּעַשׂ לוֹ שָׁם סֻכָּה, וַיֵּשֶׁב תַּחְתֶּיהָ בַּצֵּל, עַד אֲשֶׁר יִרְאֶה, מַה־יִּהְיֶה בָּעִיר׃
6
И произрастил Господь Бог растение, и оно поднялось над Ионою, чтобы над головою его была тень и чтобы избавить его от огорчения его; Иона весьма обрадовался этому растению.
Господь Бог послал клещевину, и она выросла над Ионой — сенью над головой, спасеньем от беды. Иона обрадовался этой клещевине.
А Господь Бог устроил так, что выросло растение, которое поднялось над Ионой, чтобы тень над его головой избавила его от раздражения, и Иона очень обрадовался этому растению.
І виростив Бог рицинового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його досади. І втішився Йона від цього рицинового куща великою радістю.
Then the LORD God provided a vine and made it grow up over Jonah to give shade for his head to ease his discomfort, and Jonah was very happy about the vine.
וַיְמַן יְהוָה־אֱלֹהִים קִיקָיוֹן וַיַּעַל מֵעַל לְיוֹנָה, לִהְיוֹת צֵל עַל־רֹאשׁוֹ, לְהַצִּיל לוֹ מֵרָעָתוֹ; וַיִּשְׂמַח יוֹנָה עַל־הַקִּיקָיוֹן שִׂמְחָה גְדוֹלָה׃
7
И устроил Бог так, что на другой день при появлении зари червь подточил растение, и оно засохло.
Бог послал червя на рассвете следующего дня. Червь подточил клещевину, и она завяла.
Но на рассвете следующего дня Бог устроил так, что червь подточил растение, и оно засохло.
А при сході зірниці другого дня призначив Бог червяка, і він підточив рицинового куща, і той усох.
But at dawn the next day God provided a worm, which chewed the vine so that it withered.
וַיְמַן הָאֱלֹהִים תּוֹלַעַת, בַּעֲלוֹת הַשַּׁחַר לַמָּחֳרָת; וַתַּךְ אֶת־הַקִּיקָיוֹן וַיִּיבָשׁ׃
8
Когда же взошло солнце, навел Бог знойный восточный ветер, и солнце стало палить голову Ионы, так что он изнемог и просил себе смерти, и сказал: лучше мне умереть, нежели жить.
Когда же солнце взошло, Бог послал знойный восточный ветер. Солнце напекло Ионе голову. В изнеможении он мечтал о смерти, думая: «Лучше мне умереть, чем жить».
Когда солнце взошло, Бог наслал знойный восточный ветер, и солнце стало жечь голову Ионы так, что он изнемог. Он захотел умереть и сказал: — Лучше мне умереть, чем жить.
І сталося, як сонце зійшло, то призначив Бог східнього гарячого вітра, і вдарило сонце на Йонину голову, і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: Краще мені смерть від мого життя!
When the sun rose, God provided a scorching east wind, and the sun blazed on Jonah"s head so that he grew faint. He wanted to die, and said, "It would be better for me to die than to live."
וַיְהִי כִּזְרֹחַ הַשֶּׁמֶשׁ, וַיְמַן אֱלֹהִים רוּחַ קָדִים חֲרִישִׁית, וַתַּךְ הַשֶּׁמֶשׁ עַל־רֹאשׁ יוֹנָה וַיִּתְעַלָּף; וַיִּשְׁאַל אֶת־נַפְשׁוֹ לָמוּת, וַיֹּאמֶר טוֹב מוֹתִי מֵחַיָּי׃
9
И сказал Бог Ионе: неужели так сильно огорчился ты за растение? Он сказал: очень огорчился, даже до смерти.
«Очень тебе досадно из‑за клещевины?» — спросил Бог Иону. «Да, очень, — сказал тот. — Досадно до смерти!»
А Бог сказал Ионе: — Стоит ли тебе гневаться из-за растения? — Стоит, — ответил он, — я до смерти разгневан.
І промовив Бог до Йони: Чи слушно запалився ти за рициновий кущ? А той відказав: Дуже розлютився я, аж на смерть!
But God said to Jonah, "Do you have a right to be angry about the vine?" "I do," he said. "I am angry enough to die."
וַיֹּאמֶר אֱלֹהִים אֶל־יוֹנָה, הַהֵיטֵב חָרָה־לְךָ עַל־הַקִּיקָיוֹן; וַיֹּאמֶר הֵיטֵב חָרָה־לִי עַד־מָוֶת׃
10
Тогда сказал Господь: ты сожалеешь о растении, над которым ты не трудился и которого не растил, которое в одну ночь выросло и в одну же ночь и пропало:
«Тебе жаль клещевины, — сказал Господь, — над которой ты не трудился и которой не растил: в одну ночь она появилась и в одну ночь погибла.
Но Господь сказал: — Ты сожалеешь о растении, за которым ты не ухаживал, которое не растил. Оно за ночь выросло и за ночь погибло.
І сказав Господь: Ти змилувався над рициновим кущем, над яким не трудився, і не плекав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув.
But the LORD said, "You have been concerned about this vine, though you did not tend it or make it grow. It sprang up overnight and died overnight.
וַיֹּאמֶר יְהוָה, אַתָּה חַסְתָּ עַל־הַקִּיקָיוֹן, אֲשֶׁר לֹא־עָמַלְתָּ בּוֹ וְלֹא גִדַּלְתּוֹ; שֶׁבִּן־לַיְלָה הָיָה וּבִן־לַיְלָה אָבָד׃
11
Мне ли не пожалеть Ниневии, города великого, в котором более ста двадцати тысяч человек, не умеющих отличить правой руки от левой, и множество скота?
А Мне‑то как не пожалеть большой город Ниневию? В ней — свыше ста двадцати тысяч человек, не понимающих, где у них право, где лево, и много скота».
Так Мне ли не пожалеть великого города Ниневии, где больше ста двадцати тысяч жителей не знают, где право, где лево, а также много скота?
А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?
But Nineveh has more than a hundred and twenty thousand people who cannot tell their right hand from their left, and many cattle as well. Should I not be concerned about that great city?"
וַאֲנִי לֹא אָחוּס, עַל־נִינְוֵה הָעִיר הַגְּדוֹלָה; אֲשֶׁר יֶשׁ־בָּהּ הַרְבֵּה מִשְׁתֵּים־עֶשְׂרֵה רִבּוֹ אָדָם, אֲשֶׁר לֹא־יָדַע בֵּין־יְמִינוֹ לִשְׂמֹאלוֹ, וּבְהֵמָה רַבָּה׃