1
В те дни не было царя у Израиля; и в те дни колено Даново искало себе удела, где бы поселиться, потому что дотоле не выпало ему {полного} удела между коленами Израилевыми.
В ту пору у Израиля не было царя. В ту пору племя Дана искало, где бы ему поселиться (ведь ему, в отличие от других племен Израиля, так и не досталось надела).
В те дни у Израиля не было царя. Род данитян искал себе землю, чтобы поселиться там, потому что до этого времени земля между родами Израиля еще не была ему отведена.
Того часу не було царя в Ізраїлі, і того часу Данове плем"я шукало собі наділу на оселю, бо до того дня не випало йому жеребка на наділ серед Ізраїлевих племен.
In those days there was no king in Israel: and in those days the tribe of the Danites sought them an inheritance to dwell in; for unto that day all their inheritance had not fallen unto them among the tribes of Israel.
בַּיָּמִים הָהֵם, אֵין מֶלֶךְ בְּיִשְׂרָאֵל; וּבַיָּמִים הָהֵם, שֵׁבֶט הַדָּנִי מְבַקֶּשׁ־לוֹ נַחֲלָה לָשֶׁבֶת, כִּי לֹא־נָפְלָה לּוֹ עַד־הַיּוֹם הַהוּא בְּתוֹךְ־שִׁבְטֵי יִשְׂרָאֵל בְּנַחֲלָה׃
2
И послали сыны Дановы от племени своего пять человек, мужей сильных, из Цоры и Естаола, чтоб осмотреть землю и узнать ее, и сказали им: пойдите, узнайте землю. Они пришли на гору Ефремову к дому Михи и ночевали там.
Сыны Дана отобрали из своего племени пять человек, пять могучих воинов из Цоры́ и Эштао́ла, и отправили их на разведку — разузнать все про эту страну. «Идите и все про эту страну разузнайте!» — велели этим пятерым. Они пришли в горы Ефрема, к дому Михи, и там заночевали.
И данитяне послали пятерых храбрецов из Цоры и Эштаола, чтобы разведать землю и исследовать ее. Эти люди представляли все их кланы. Им сказали: — Идите, исследуйте землю. Когда они пришли в нагорья Ефрема, к дому Михи, они заночевали там
І Данові сини послали зо свого роду п"ятеро люда з загалу людей військових, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: Ідіть, дослідіть цей Край. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там.
And the children of Dan sent of their family five men from their coasts, men of valour, from Zorah, and from Eshtaol, to spy out the land, and to search it; and they said unto them, Go, search the land: who when they came to mount Ephraim, to the house of Micah, they lodged there.
וַיִּשְׁלְחוּ בְנֵי־דָן מִמִּשְׁפַּחְתָּם חֲמִשָּׁה אֲנָשִׁים מִקְצוֹתָם אֲנָשִׁים בְּנֵי־חַיִל מִצָּרְעָה וּמֵאֶשְׁתָּאֹל, לְרַגֵּל אֶת־הָאָרֶץ וּלְחָקְרָהּ, וַיֹּאמְרוּ אֲלֵהֶם, לְכוּ חִקְרוּ אֶת־הָאָרֶץ; וַיָּבֹאוּ הַר־אֶפְרַיִם עַד־בֵּית מִיכָה, וַיָּלִינוּ שָׁם׃
3
Находясь у дома Михи, узнали они голос молодого левита и зашли туда и спрашивали его: кто тебя привел сюда? что ты здесь делаешь и зачем ты здесь?
Когда они были около дома Михи, то услышали голос молодого левита. Они подошли и спросили: «Кто привел тебя сюда? Что ты делаешь здесь, чем занимаешься?» —
и, будучи поблизости, узнали голос молодого левита. Тогда они свернули туда и спросили его: — Кто привел тебя сюда? Что ты здесь делаешь? Почему ты здесь?
Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й знайшли туди й сказали йому: Хто тебе привів сюди, і що ти тут робиш? І що ти тут маєш?
When they were by the house of Micah, they knew the voice of the young man the Levite: and they turned in thither, and said unto him, Who brought thee hither? and what makest thou in this place? and what hast thou here?
הֵמָּה עִם־בֵּית מִיכָה, וְהֵמָּה הִכִּירוּ, אֶת־קוֹל הַנַּעַר הַלֵּוִי; וַיָּסוּרוּ שָׁם, וַיֹּאמְרוּ לוֹ מִי־הֱבִיאֲךָ הֲלֹם, וּמָה־אַתָּה עֹשֶׂה בָּזֶה וּמַה־לְּךָ פֹה׃
4
Он сказал им: то и то сделал для меня Миха, нанял меня, и я у него священником.
«Меня нанял Миха. Я у него священник», — ответил тот. И рассказал им, как живется ему у Михи.
Он рассказал им о том, что сделал для него Миха, и сказал: — Он нанял меня, и я его священник.
І сказав він до них: Так і так зробив мені Миха, і він найняв мене, і я став йому за священика.
And he said unto them, Thus and thus dealeth Micah with me, and hath hired me, and I am his priest.
וַיֹּאמֶר אֲלֵהֶם, כָּזֹה וְכָזֶה, עָשָׂה לִי מִיכָה; וַיִּשְׂכְּרֵנִי וָאֱהִי־לוֹ לְכֹהֵן׃
5
Они сказали ему: вопроси Бога, чтобы знать нам, успешен ли будет путь наш, в который мы идем.
Они сказали: «Мы хотим знать, будет ли нам удача в деле, ради которого мы отправились в путь. Вопроси Бога об этом!»
Тогда они сказали ему: — Пожалуйста, спроси у Бога, чтобы нам знать, будет ли наше путешествие успешным.
А вони сказали йому: Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо.
And they said unto him, Ask counsel, we pray thee, of God, that we may know whether our way which we go shall be prosperous.
וַיֹּאמְרוּ לוֹ שְׁאַל־נָא בֵאלֹהִים; וְנֵדְעָה, הֲתַצְלִיחַ דַּרְכֵּנוּ, אֲשֶׁר אֲנַחְנוּ הֹלְכִים עָלֶיהָ׃
6
Священник сказал им: идите с миром; пред Господом путь ваш, в который вы идете.
И священник сказал им: «Идите с миром. Ваш путь — пред очами Господа!»
Священник ответил им: — Идите с миром. Господь позаботится о вас во время вашего путешествия.
І сказав їм священик: Ідіть із миром, перед Господом ваша дорога, якою ви підете.
And the priest said unto them, Go in peace: before the LORD is your way wherein ye go.
וַיֹּאמֶר לָהֶם הַכֹּהֵן לְכוּ לְשָׁלוֹם; נֹכַח יְהוָה, דַּרְכְּכֶם אֲשֶׁר תֵּלְכוּ־בָהּ׃
7
И пошли те пять мужей, и пришли в Лаис, и увидели народ, который в нем, что он живет покойно, по обычаю Сидонян, тих и беспечен, и что не было в земле той, кто обижал бы в чем, или имел бы власть: от Сидонян они жили далеко, и ни с кем не было у них никакого дела.
Пятеро двинулись дальше, пришли в Ла́иш и увидели, что люди в этом городе живут беспечно (как это в обычае у сидо́нян) — спокойно, ничего не опасаясь. В том краю не было никого, кто чинил бы им насилие, сгонял их с земли, властвовал над ними. От сидонян они были далеко, а из соседей ни с кем не общались.
Эти пятеро ушли и пришли в Лаиш. Там они увидели, что народ живет спокойно, по обычаю сидонян, тихо и беспечно, не нуждаясь ни в чем на земле и обладая богатством. Они жили далеко от сидонян и ни с кем не были в союзе.
І пішли ті п"ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, він сидить безпечно, за звичаєм сидонян, спокійний та безпечний. І не було нікого, хто робив би їм щось зле в Краю, посів би владу над ними, і вони далеко від сидонян, і нема їм діла ні до кого.
Then the five men departed, and came to Laish, and saw the people that were therein, how they dwelt careless, after the manner of the Zidonians, quiet and secure; and there was no magistrate in the land, that might put them to shame in any thing; and they were far from the Zidonians, and had no business with any man.
וַיֵּלְכוּ חֲמֵשֶׁת הָאֲנָשִׁים, וַיָּבֹאוּ לָיְשָׁה; וַיִּרְאוּ אֶת־הָעָם אֲשֶׁר־בְּקִרְבָּהּ יוֹשֶׁבֶת־לָבֶטַח כְּמִשְׁפַּט צִדֹנִים שֹׁקֵט וּבֹטֵחַ, וְאֵין־מַכְלִים דָּבָר בָּאָרֶץ יוֹרֵשׁ עֶצֶר, וּרְחֹקִים הֵמָּה מִצִּדֹנִים, וְדָבָר אֵין־לָהֶם עִם־אָדָם׃
8
И возвратились [оные пять человек] к братьям своим в Цору и Естаол, и сказали им братья их: с чем вы?
Когда пятеро воинов вернулись к своему племени, в Цору и Эштаол, у них спросили: «Ну что?»
Когда они вернулись в Цору и Эштаол, их сородичи стали спрашивать: — Ну, что?
І прийшли вони до братів своїх у Цор"у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: Що ви принесли?
And they came unto their brethren to Zorah and Eshtaol: and their brethren said unto them, What say ye?
וַיָּבֹאוּ אֶל־אֲחֵיהֶם, צָרְעָה וְאֶשְׁתָּאֹל; וַיֹּאמְרוּ לָהֶם אֲחֵיהֶם מָה אַתֶּם׃
9
Они сказали: встанем и пойдем на них; мы видели землю, она весьма хороша; а вы задумались: не медлите пойти и взять в наследие ту землю;
И они ответили: «Пойдем войной на этих людей! Мы видели, как хороша их земля. Чего вы ждете? Не медлите, выступим в поход и завладеем этой землей!
Они ответили: — Пойдемте, нападем на них! Мы увидели, что эта земля очень хороша. Вы что же, не собираетесь ничего делать? Не медлите взять себе эту землю.
А вони відказали: Устаньте, і підемо на них, бо ми бачили той Край, і ось дуже він добрий. А ви мовчите? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край.
And they said, Arise, that we may go up against them: for we have seen the land, and, behold, it is very good: and are ye still? be not slothful to go, and to enter to possess the land.
וַיֹּאמְרוּ, קוּמָה וְנַעֲלֶה עֲלֵיהֶם, כִּי רָאִינוּ אֶת־הָאָרֶץ, וְהִנֵּה טוֹבָה מְאֹד; וְאַתֶּם מַחְשִׁים, אַל־תֵּעָצְלוּ, לָלֶכֶת לָבֹא לָרֶשֶׁת אֶת־הָאָרֶץ׃
10
когда пойдете вы, придете к народу беспечному, и земля та обширна; Бог предает ее в руки ваши; это такое место, где нет ни в чем недостатка, что {получается} от земли.
Люди, на которых вы пойдете, живут, ничего не опасаясь. Бог отдает в ваши руки обширную страну — землю, где ни в чем нет недостатка!»
Придя туда, вы найдете беспечный народ и обширную землю, которую Бог дает вам в руки, землю, где нет недостатка ни в чем.
Як ви підете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, бо Бог дав його в вашу руку, це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі.
When ye go, ye shall come unto a people secure, and to a large land: for God hath given it into your hands; a place where there is no want of any thing that is in the earth.
כְּבֹאֲכֶם תָּבֹאוּ אֶל־עַם בֹּטֵחַ, וְהָאָרֶץ רַחֲבַת יָדַיִם, כִּי־נְתָנָהּ אֱלֹהִים בְּיֶדְכֶם; מָקוֹם אֲשֶׁר אֵין־שָׁם מַחְסוֹר, כָּל־דָּבָר אֲשֶׁר בָּאָרֶץ׃
11
И отправились оттуда из колена Данова, из Цоры и Естаола, шестьсот мужей, препоясавшись воинским оружием.
Шестьсот воинов племени Дана выступили с оружием в руках из Цоры и Эштаола.
И шестьсот человек из клана данитян, вооружившись для битвы, отправились в путь из Цоры и Эштаола.
І рушили звідти з Данового роду з Цор"и та з Ештаолу шістсот чоловіка, оперезаних зброєю.
And there went from thence of the family of the Danites, out of Zorah and out of Eshtaol, six hundred men appointed with weapons of war.
וַיִּסְעוּ מִשָּׁם מִמִּשְׁפַּחַת הַדָּנִי, מִצָּרְעָה וּמֵאֶשְׁתָּאֹל; שֵׁשׁ־מֵאוֹת אִישׁ, חָגוּר כְּלֵי מִלְחָמָה׃
12
Они пошли и стали станом в Кириаф-Иариме, в Иудее. Посему и называют то место станом Дановым до сего дня. Он позади Кириаф-Иарима.
Сперва они стали лагерем близ Кирья́т–Иеари́ма, в Иудее. (Это место, рядом с Кирьят–Иеаримом, и по сей день зовется Махане́-Дан.)
По дороге они поставили лагерь рядом с Кирьят-Иеаримом в Иудее. Вот почему место к западу от Кирьят-Иеарима и по сегодняшний день называется Махане- Дан.
І пішли вони й таборували в Кір"ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім"я тому місцю: Махане-Дан, і так воно зветься аж до цього дня, оце за Кір"ят-Єарімом.
And they went up, and pitched in Kirjathjearim, in Judah: wherefore they called that place Mahanehdan unto this day: behold, it is behind Kirjathjearim.
וַיַּעֲלוּ, וַיַּחֲנוּ בְּקִרְיַת יְעָרִים בִּיהוּדָה; עַל־כֵּן קָרְאוּ לַמָּקוֹם הַהוּא מַחֲנֵה־דָן, עַד הַיּוֹם הַזֶּה, הִנֵּה אַחֲרֵי קִרְיַת יְעָרִים׃
13
Оттуда отправились они на гору Ефремову и пришли к дому Михи.
Оттуда они двинулись в горы Ефре́ма. Когда они дошли до дома Михи,
Оттуда они двинулись в нагорья Ефрема и пришли к дому Михи.
І перейшли вони звідти на Єфремові гори, і прийшли аж до Михиного дому.
And they passed thence unto mount Ephraim, and came unto the house of Micah.
וַיַּעַבְרוּ מִשָּׁם הַר־אֶפְרָיִם; וַיָּבֹאוּ עַד־בֵּית מִיכָה׃
14
И сказали те пять мужей, которые ходили осматривать землю Лаис, братьям своим: знаете ли, что в одном из домов сих есть ефод, терафим, истукан и литый кумир? итак подумайте, что сделать.
те пятеро, что ходили на разведку в Лаиш, сказали остальным: «А вы знаете, что в этих домах есть изваяние, литая статуя, эфод и терафим? Решайтесь!»
Те пятеро, которые разведывали землю Лаиша, сказали своим сородичам: — Знаете ли вы, что в одном из этих домов есть эфод, домашние боги и литой идол? Подумайте, что вам сделать.
І відповіли п"ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край до Лаїшу, і сказали своїм браттям: Чи ви знаєте, що в цих домах є ефод та терафи, і бовван різьблений та бовван литий? А тепер знайте, що зробите.
Then answered the five men that went to spy out the country of Laish, and said unto their brethren, Do ye know that there is in these houses an ephod, and teraphim, and a graven image, and a molten image? now therefore consider what ye have to do.
וַיַּעֲנוּ חֲמֵשֶׁת הָאֲנָשִׁים, הַהֹלְכִים לְרַגֵּל אֶת־הָאָרֶץ לַיִשׁ, וַיֹּאמְרוּ אֶל־אֲחֵיהֶם, הַיְדַעְתֶּם, כִּי יֵשׁ בַּבָּתִּים הָאֵלֶּה אֵפוֹד וּתְרָפִים, וּפֶסֶל וּמַסֵּכָה; וְעַתָּה דְּעוּ מַה־תַּעֲשׂוּ׃
15
И зашли туда, и вошли в дом молодого левита, в дом Михи, и приветствовали его.
Они свернули к дому молодого левита (то есть к дому Михи), вошли и поздоровались с левитом.
Они свернули туда, вошли в дом молодого левита, в дом Михи, и приветствовали его.
І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир.
And they turned thitherward, and came to the house of the young man the Levite, even unto the house of Micah, and saluted him.
וַיָּסוּרוּ שָׁמָּה, וַיָּבֹאוּ אֶל־בֵּית־הַנַּעַר הַלֵּוִי בֵּית מִיכָה; וַיִּשְׁאֲלוּ־לוֹ לְשָׁלוֹם׃
16
А шестьсот человек из сынов Дановых, перепоясанные воинским оружием, стояли у ворот.
Шестьсот воинов из племени Дана с оружием в руках стояли у ворот,
А шестьсот данитян, вооруженных для битвы, стояли у входа в ворота.
А шість сотень мужа, що з Данових синів, оперезаних своєю зброєю, стояли при вході до брами.
And the six hundred men appointed with their weapons of war, which were of the children of Dan, stood by the entering of the gate.
וְשֵׁשׁ־מֵאוֹת אִישׁ, חֲגוּרִים כְּלֵי מִלְחַמְתָּם, נִצָּבִים פֶּתַח הַשָּׁעַר; אֲשֶׁר מִבְּנֵי־דָן׃
17
Пять же человек, ходивших осматривать землю, пошли, вошли туда, взяли истукан и ефод и терафим и литый кумир. Священник стоял у ворот с теми шестьюстами человек, препоясанных воинским оружием.
а те пятеро, что ходили на разведку, вошли в дом и забрали изваяние, литую статую, эфод и терафима. Священник стоял у ворот, рядом стояло шестьсот воинов с оружием в руках,
Пять человек, которые разведывали землю, прошли внутрь, взяли истукан и эфод, и домашних богов, и литого идола, пока священник и шестьсот вооруженных воинов стояли у входа в ворота.
І пішли п"ятеро тих мужів, що ходили вивідати той Край, увійшли туди, узяли різьбленого боввана, і ефода та терафи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, оперезаних зброєю.
And the five men that went to spy out the land went up, and came in thither, and took the graven image, and the ephod, and the teraphim, and the molten image: and the priest stood in the entering of the gate with the six hundred men that were appointed with weapons of war.
וַיַּעֲלוּ חֲמֵשֶׁת הָאֲנָשִׁים, הַהֹלְכִים לְרַגֵּל אֶת־הָאָרֶץ, בָּאוּ שָׁמָּה, לָקְחוּ, אֶת־הַפֶּסֶל וְאֶת־הָאֵפוֹד, וְאֶת־הַתְּרָפִים וְאֶת־הַמַּסֵּכָה; וְהַכֹּהֵן, נִצָּב פֶּתַח הַשַּׁעַר, וְשֵׁשׁ־מֵאוֹת הָאִישׁ, הֶחָגוּר כְּלֵי הַמִּלְחָמָה׃
18
Когда они вошли в дом Михи и взяли истукан, ефод, терафим и литый кумир, священник сказал им: что вы делаете?
а те пятеро вошли в дом Михи и взяли изваяние, литую статую, эфод и терафима. Священник сказал им: «Что вы делаете?»
Когда эти люди вошли в дом Михи и взяли истукан, эфод, домашних богов и литого идола, священник сказал им: — Что вы делаете?
І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли різьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: Що ви робите?
And these went into Micah's house, and fetched the carved image, the ephod, and the teraphim, and the molten image. Then said the priest unto them, What do ye?
וְאֵלֶּה, בָּאוּ בֵּית מִיכָה, וַיִּקְחוּ אֶת־פֶּסֶל הָאֵפוֹד, וְאֶת־הַתְּרָפִים וְאֶת־הַמַּסֵּכָה; וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם הַכֹּהֵן, מָה אַתֶּם עֹשִׂים׃
19
Они сказали ему: молчи, положи руку твою на уста твои и иди с нами и будь у нас отцом и священником; лучше ли тебе быть священником в доме одного человека, нежели быть священником в колене или в племени Израилевом?
Они отвечали: «Молчи, не говори ничего. Иди с нами. Будешь у нас священником, станешь нам как отец. У кого лучше служить священником: у какого‑то человека, в его дому, или у целого племени, у одного из родов Израиля?»
Они ответили ему: — Молчи! Ни слова больше. Иди с нами и будь у нас отцом и священником. Разве не лучше тебе быть священником у рода и клана в Израиле, чем у семьи одного лишь человека?
А вони відказали йому: Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одного чоловіка, чи бути тобі священиком для племени та для роду Ізраїлевого?
And they said unto him, Hold thy peace, lay thine hand upon thy mouth, and go with us, and be to us a father and a priest: is it better for thee to be a priest unto the house of one man, or that thou be a priest unto a tribe and a family in Israel?
וַיֹּאמְרוּ לוֹ הַחֲרֵשׁ שִׂים־יָדְךָ עַל־פִּיךָ וְלֵךְ עִמָּנוּ, וֶהְיֵה־לָנוּ לְאָב וּלְכֹהֵן; הֲטוֹב הֱיוֹתְךָ כֹהֵן, לְבֵית אִישׁ אֶחָד, אוֹ הֱיוֹתְךָ כֹהֵן, לְשֵׁבֶט וּלְמִשְׁפָּחָה בְּיִשְׂרָאֵל׃
20
Священник обрадовался, и взял ефод, терафим и истукан [и литый кумир], и пошел с народом.
Священник обрадовался. Взяв эфод, терафима и изваяние, он присоединился к отряду.
Священник обрадовался. Он взял эфод, домашних богов и истукан и пошел с народом.
І стало добре на серці того священика, і він узяв ефода та терафи й різьбленого боввана, і ввійшов поміж народ.
And the priest's heart was glad, and he took the ephod, and the teraphim, and the graven image, and went in the midst of the people.
וַיִּיטַב לֵב הַכֹּהֵן, וַיִּקַּח אֶת־הָאֵפוֹד, וְאֶת־הַתְּרָפִים וְאֶת־הַפָּסֶל; וַיָּבֹא בְּקֶרֶב הָעָם׃
21
Они обратились и пошли, и отпустили детей, скот и тяжести вперед.
И воины двинулись дальше. Свои семьи со всем имуществом и свои стада они пропустили вперед.
Отправив своих маленьких детей, скот и пожитки впереди себя, они снова тронулись в путь.
І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тягар пустили перед себе.
So they turned and departed, and put the little ones and the cattle and the carriage before them.
וַיִּפְנוּ וַיֵּלֵכוּ; וַיָּשִׂימוּ אֶת־הַטַּף וְאֶת־הַמִּקְנֶה וְאֶת־הַכְּבוּדָּה לִפְנֵיהֶם׃
22
Когда они удалились от дома Михи, [Миха и] жители домов соседних с домом Михи собрались и погнались за сынами Дана,
Когда воины племени Дана были уже далеко от дома Михи, их догнали люди, которых Миха созвал из соседних домов.
Когда они отошли от дома Михи, тот собрал соседей и погнался за данитянами.
Коли вони віддалилися від Михиного дому, то люди, що в домах, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів.
And when they were a good way from the house of Micah, the men that were in the houses near to Micah's house were gathered together, and overtook the children of Dan.
הֵמָּה הִרְחִיקוּ מִבֵּית מִיכָה; וְהָאֲנָשִׁים, אֲשֶׁר בַּבָּתִּים אֲשֶׁר עִם־בֵּית מִיכָה, נִזְעֲקוּ, וַיַּדְבִּיקוּ אֶת־בְּנֵי־דָן׃
23
и кричали сынам Дана. [Сыны Дановы] оборотились и сказали Михе: что тебе, что ты так кричишь?
Услыхав позади крики, воины племени Дана обернулись и сказали Михе: «Ты что? Ты зачем созвал людей?»
Они кричали вслед данитянам, и те, повернувшись, сказали Михе: — Чего ты хочешь? Зачем ты собрал такую толпу?
І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: Що тобі, що ти кричиш?
And they cried unto the children of Dan. And they turned their faces, and said unto Micah, What aileth thee, that thou comest with such a company?
וַיִּקְרְאוּ אֶל־בְּנֵי־דָן, וַיַּסֵּבּוּ פְּנֵיהֶם; וַיֹּאמְרוּ לְמִיכָה, מַה־לְּךָ כִּי נִזְעָקְתָּ׃
24
(Миха) сказал: вы взяли богов моих, которых я сделал, и священника, и ушли; чего еще более? как же вы говорите: что тебе?
Миха сказал: «Вы забрали бога, которого я сделал, забрали священника и ушли! Ничего у меня не осталось! И еще говорите: "Ты что?"»
Он ответил: — Вы взяли моих богов, которых я сделал, и моего священника и ушли. А что осталось у меня? Как же вы спрашиваете: «Что тебе?».
І він сказав: Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?
And he said, Ye have taken away my gods which I made, and the priest, and ye are gone away: and what have I more? and what is this that ye say unto me, What aileth thee?
וַיֹּאמֶר אֶת־אֱלֹהַי אֲשֶׁר־עָשִׂיתִי לְקַחְתֶּם וְאֶת־הַכֹּהֵן וַתֵּלְכוּ וּמַה־לִּי עוֹד; וּמַה־זֶּה תֹּאמְרוּ אֵלַי מַה־לָּךְ׃
25
Сыны Дановы сказали ему: {молчи,} чтобы мы не слышали голоса твоего; иначе некоторые из нас, рассердившись, нападут на вас, и ты погубишь себя и семейство твое.
Ему ответили: «Чтоб голоса твоего мы больше не слышали! Наши люди и так злы. Набросятся на вас — и тебе и твоей родне конец придет!»
Данитяне ответили: — Лучше не спорь с нами, а не то наши разъяренные воины нападут на вас, и ты погубишь и себя, и свою семью.
І сказали до нього Данові сини: Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із злости нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні.
And the children of Dan said unto him, Let not thy voice be heard among us, lest angry fellows run upon thee, and thou lose thy life, with the lives of thy household.
וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו בְּנֵי־דָן, אַל־תַּשְׁמַע קוֹלְךָ עִמָּנוּ; פֶּן־יִפְגְּעוּ בָכֶם, אֲנָשִׁים מָרֵי נֶפֶשׁ, וְאָסַפְתָּה נַפְשְׁךָ וְנֶפֶשׁ בֵּיתֶךָ׃
26
И пошли сыны Дановы путем своим; Миха же, видя, что они сильнее его, пошел назад и возвратился в дом свой.
И воины племени Дана пошли дальше. Миха увидел, что сила на их стороне, повернулся и пошел домой.
И данитяне пошли своим путем, а Миха, видя, что они сильнее его, повернул домой.
І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому.
And the children of Dan went their way: and when Micah saw that they were too strong for him, he turned and went back unto his house.
וַיֵּלְכוּ בְנֵי־דָן לְדַרְכָּם; וַיַּרְא מִיכָה, כִּי־חֲזָקִים הֵמָּה מִמֶּנּוּ, וַיִּפֶן וַיָּשָׁב אֶל־בֵּיתוֹ׃
27
А [сыны Дановы] взяли то, что сделал Миха, и священника, который был у него, и пошли в Лаис, против народа спокойного и беспечного, и побили его мечом, а город сожгли огнем.
Забрав то, что сделал Миха, забрав священника, который служил у Михи, они двинулись на Лаиш. Там люди жили спокойно, ничего не опасаясь, — и воины племени Дана перебили их, а город сожгли.
А они, взяв то, что сделал Миха, а также его священника, пришли к Лаишу, к мирному и беспечному народу. Они предали их мечу и сожгли их город.
А вони взяли, що зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх вістрям меча, а місто спалили огнем.
And they took the things which Micah had made, and the priest which he had, and came unto Laish, unto a people that were at quiet and secure: and they smote them with the edge of the sword, and burnt the city with fire.
וְהֵמָּה לָקְחוּ אֵת אֲשֶׁר־עָשָׂה מִיכָה, וְאֶת־הַכֹּהֵן אֲשֶׁר הָיָה־לוֹ, וַיָּבֹאוּ עַל־לַיִשׁ, עַל־עַם שֹׁקֵט וּבֹטֵחַ, וַיַּכּוּ אוֹתָם לְפִי־חָרֶב; וְאֶת־הָעִיר שָׂרְפוּ בָאֵשׁ׃
28
Некому было помочь, потому что он был отдален от Сидона и ни с кем не имел дела. [Город сей] находился в долине, что близ Беф-Рехова. И построили {снова} город и поселились в нем,
Никто не пришел на помощь жителям Лаиша: от сидонян они были далеко, а из соседей ни с кем не общались. Лаиш находится в Бет–Рехо́вской долине. Сыны Дана заново отстроили этот город и стали там жить.
Некому было избавить их, потому что они жили далеко от Сидона и ни с кем не были в союзе. Этот город находился в долине рядом с Бет-Реховом. Данитяне отстроили город и поселились в нем.
А рятівника не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них діла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому.
And there was no deliverer, because it was far from Zidon, and they had no business with any man; and it was in the valley that lieth by Bethrehob. And they built a city, and dwelt therein.
וְאֵין מַצִּיל כִּי רְחוֹקָה־הִיא מִצִּידוֹן, וְדָבָר אֵין־לָהֶם עִם־אָדָם, וְהִיא בָּעֵמֶק אֲשֶׁר לְבֵית־רְחוֹב; וַיִּבְנוּ אֶת־הָעִיר וַיֵּשְׁבוּ בָהּ׃
29
и нарекли имя городу: Дан, по имени отца своего Дана, сына Израилева; а прежде имя города тому было: Лаис.
Они дали ему имя Дан, в честь своего прародителя Дана, одного из сыновей Израиля. А прежнее имя города — Лаиш.
Они назвали его Дан — в честь своего предка Дана, который родился у Израиля, хотя прежде город назывался Лаиш.
І вони назвали ім"я тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім"я того міста було Лаїш.
And they called the name of the city Dan, after the name of Dan their father, who was born unto Israel: howbeit the name of the city was Laish at the first.
וַיִּקְרְאוּ שֵׁם־הָעִיר דָּן, בְּשֵׁם דָּן אֲבִיהֶם, אֲשֶׁר יוּלַּד לְיִשְׂרָאֵל; וְאוּלָם לַיִשׁ שֵׁם־הָעִיר לָרִאשֹׁנָה׃
30
И поставили у себя сыны Дановы истукан; Ионафан же, сын Гирсона, сына Манассии, сам и сыновья его были священниками в колене Дановом до дня переселения {жителей той} земли;
Сыны Дана поставили изваяние у себя. Сперва их священником был Ионафа́н, сын Гершо́ма, сына Моисея, а затем, вплоть до времен изгнанья, — потомки Ионафана.
Там данитяне поставили себе истукан, а Ионафан, сын Гершома, внук Моисея, и его сыновья были священниками рода Дана до самого плена.
І поставили Данові сини того різьбленого боввана в себе, а Йонатан, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня виходу на вигнання того краю.
And the children of Dan set up the graven image: and Jonathan, the son of Gershom, the son of Manasseh, he and his sons were priests to the tribe of Dan until the day of the captivity of the land.
וַיָּקִימוּ לָהֶם בְּנֵי־דָן אֶת־הַפָּסֶל; וִיהוֹנָתָן בֶּן־גֵּרְשֹׁם בֶּן־מְנַשֶּׁה הוּא וּבָנָיו, הָיוּ כֹהֲנִים לְשֵׁבֶט הַדָּנִי, עַד־יוֹם גְּלוֹת הָאָרֶץ׃
31
и имели у себя истукан, сделанный Михою, во все то время, когда дом Божий находился в Силоме.
Поставили они у себя изваяние, сделанное Михой, — и оно стояло у них все то время, что храм Бога был в Сило́ме.
Они хранили у себя истукан, сделанный Михой, пока дом Божий находился в Шило.
І поклали вони в себе Михиного різьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло.
And they set them up Micah's graven image, which he made, all the time that the house of God was in Shiloh.
וַיָּשִׂימוּ לָהֶם, אֶת־פֶּסֶל מִיכָה אֲשֶׁר עָשָׂה; כָּל־יְמֵי הֱיוֹת בֵּית־הָאֱלֹהִים בְּשִׁלֹה׃