1
В те дни, когда управляли судьи, случился голод на земле. И пошел один человек из Вифлеема Иудейского со своею женою и двумя сыновьями своими жить на полях Моавитских.
Некогда, во времена Судей, в стране случился голод, и один человек из Вифлее́ма, что в Иуде́е, переселился в страну Моа́в вместе с женой и двумя сыновьями.
В дни, когда правили судьи, в стране случился голод, и один человек из Вифлеема в Иудее вместе со своей женой и двумя сыновьями отправился жить в страну Моав.
І сталось за часу, коли судді судили, то був голод у Краю. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських полях, він і жінка та двоє синів його.
In the days when the judges ruled, there was a famine in the land, and a man from Bethlehem in Judah, together with his wife and two sons, went to live for a while in the country of Moab.
וַיְהִי, בִּימֵי שְׁפֹט הַשֹּׁפְטִים, וַיְהִי רָעָב בָּאָרֶץ; וַיֵּלֶךְ אִישׁ מִבֵּית לֶחֶם יְהוּדָה, לָגוּר בִּשְׂדֵי מוֹאָב, הוּא וְאִשְׁתּוֹ וּשְׁנֵי בָנָיו׃
2
Имя человека того Елимелех, имя жены его Ноеминь, а имена двух сынов его Махлон и Хилеон; {они были} Ефрафяне из Вифлеема Иудейского. И пришли они на поля Моавитские и остались там.
Этого человека звали Элиме́лех, его жену — Нооми́, а двух его сыновей — Махло́н и Килио́н. Они были родом из Эфра́ты — из Вифлеема, что в Иудее. Придя в страну Моав, они поселились там.
Этого человека звали Элимелех, его жену — Ноеминь, а двоих его сыновей — Махлон и Хилеон. Они были ефрафяне из Вифлеема, что находится в Иудее. Они пришли в Моав и жили там.
А ім"я тому чоловікові Елімелех, а ім"я жінці його Ноомі; і ім"я двох синів його Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля, та й залишилися.
The man"s name was Elimelech, his wife"s name Naomi, and the names of his two sons were Mahlon and Kilion. They were Ephrathites from Bethlehem, Judah. And they went to Moab and lived there.
וְשֵׁם הָאִישׁ אֱלִימֶלֶךְ וְשֵׁם אִשְׁתּוֹ נָעֳמִי וְשֵׁם שְׁנֵי־בָנָיו מַחְלוֹן וְכִלְיוֹן אֶפְרָתִים, מִבֵּית לֶחֶם יְהוּדָה; וַיָּבֹאוּ שְׂדֵי־מוֹאָב וַיִּהְיוּ־שָׁם׃
3
И умер Елимелех, муж Ноемини, и осталась она с двумя сыновьями своими.
Элимелех, муж Нооми, умер, и она осталась одна с двумя сыновьями.
Элимелех, муж Ноемини, умер, и она осталась с двумя сыновьями.
І помер Елімелех, муж Ноомі, і зосталася вона та два їхні сини.
Now Elimelech, Naomi"s husband, died, and she was left with her two sons.
וַיָּמָת אֱלִימֶלֶךְ אִישׁ נָעֳמִי; וַתִּשָּׁאֵר הִיא וּשְׁנֵי בָנֶיהָ׃
4
Они взяли себе жен из Моавитянок, имя одной Орфа, а имя другой Руфь, и жили там около десяти лет.
Они взяли себе в жены моавитя́нок; одну звали Орпа́, а другую — Руфь. Прожив там около десяти лет,
Они женились на моавитянках — одну из них звали Орфа, а другую Руфь. После того как они прожили там около десяти лет,
І взяли вони собі за жінок моавітянок, ім"я одній Орпа, а ім"я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.
They married Moabite women, one named Orpah and the other Ruth. After they had lived there about ten years,
וַיִּשְׂאוּ לָהֶם, נָשִׁים מֹאֲבִיּוֹת, שֵׁם הָאַחַת עָרְפָּה, וְשֵׁם הַשֵּׁנִית רוּת; וַיֵּשְׁבוּ שָׁם כְּעֶשֶׂר שָׁנִים׃
5
Но потом и оба [сына ее], Махлон и Хилеон, умерли, и осталась та женщина после обоих своих сыновей и после мужа своего.
Махлон и Килион тоже умерли. Нооми пережила обоих своих сыновей и мужа.
Махлон и Хилеон тоже умерли, и Ноеминь осталась без своих сыновей и мужа.
І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох дітях своїх та по чоловікові своєму.
both Mahlon and Kilion also died, and Naomi was left without her two sons and her husband.
וַיָּמוּתוּ גַם־שְׁנֵיהֶם מַחְלוֹן וְכִלְיוֹן; וַתִּשָּׁאֵר הָאִשָּׁה, מִשְּׁנֵי יְלָדֶיהָ וּמֵאִישָׁהּ׃
6
И встала она со снохами своими и пошла обратно с полей Моавитских, ибо услышала на полях Моавитских, что Бог посетил народ Свой и дал им хлеб.
Узнав, что Господь вспомнил о своем народе и дал ему пропитание, Нооми решила вернуться на родину, а с нею пошли и обе ее снохи.
Услышав в Моаве, что Господь пришел на помощь Своему народу, дав им пищу, Ноеминь со своими снохами приготовилась вернуться домой.
І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Господь згадав про народ Свій, даючи їм хліба.
When she heard in Moab that the LORD had come to the aid of his people by providing food for them, Naomi and her daughters-in-law prepared to return home from there.
וַתָּקָם הִיא וְכַלֹּתֶיהָ, וַתָּשָׁב מִשְּׂדֵי מוֹאָב; כִּי שָׁמְעָה בִּשְׂדֵה מוֹאָב, כִּי־פָקַד יְהוָה אֶת־עַמּוֹ, לָתֵת לָהֶם לָחֶם׃
7
И вышла она из того места, в котором жила, и обе снохи ее с нею. Когда они шли по дороге, возвращаясь в землю Иудейскую,
Нооми пустилась в путь, и ее снохи отправились с ней. По дороге в Иудею
Вместе со своими снохами она покинула место, где жила, и отправилась в дорогу, которая должна была привести их обратно в землю Иуды.
І вийшла вона з того місця, де була там, та обидві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного краю.
With her two daughters-in-law she left the place where she had been living and set out on the road that would take them back to the land of Judah.
וַתֵּצֵא, מִן־הַמָּקוֹם אֲשֶׁר הָיְתָה־שָׁמָּה, וּשְׁתֵּי כַלֹּתֶיהָ עִמָּהּ; וַתֵּלַכְנָה בַדֶּרֶךְ, לָשׁוּב אֶל־אֶרֶץ יְהוּדָה׃
8
Ноеминь сказала двум снохам своим: пойдите, возвратитесь каждая в дом матери своей; да сотворит Господь с вами милость, как вы поступали с умершими и со мною!
Нооми сказала своим снохам: «Возвращайтесь домой, в ваши родные семьи! Пусть Господь будет добр к вам, как и вы были добры к вашим покойным мужьям и ко мне.
Ноеминь сказала своим снохам: — Возвратитесь каждая в дом своей матери. Пусть Господь будет милостив к вам, как вы были милостивы к вашим мертвым и ко мне.
І сказала Ноомі до двох своїх невісток: Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.
Then Naomi said to her two daughters-in-law, "Go back, each of you, to your mother"s home. May the LORD show kindness to you, as you have shown to your dead and to me.
וַתֹּאמֶר נָעֳמִי לִשְׁתֵּי כַלֹּתֶיהָ, לֵכְנָה שֹּׁבְנָה, אִשָּׁה לְבֵית אִמָּהּ; יַעֲשֶׂה (יַעַשׂ) יְהוָה עִמָּכֶם חֶסֶד, כַּאֲשֶׁר עֲשִׂיתֶם עִם־הַמֵּתִים וְעִמָּדִי׃
9
да даст вам Господь, чтобы вы нашли пристанище каждая в доме своего мужа! И поцеловала их. Но они подняли вопль и плакали
Пусть Господь поможет каждой из вас найти счастье в доме нового мужа». Она поцеловала их на прощанье, но они заголосили, заплакали
Пусть Господь даст каждой из вас найти пристанище в доме у нового мужа. Она поцеловала их, и они громко заплакали
Нехай Господь дасть вам, і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа! І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос та плакали.
May the LORD grant that each of you will find rest in the home of another husband." Then she kissed them and they wept aloud
יִתֵּן יְהוָה לָכֶם, וּמְצֶאןָ מְנוּחָה, אִשָּׁה בֵּית אִישָׁהּ; וַתִּשַּׁק לָהֶן, וַתִּשֶּׂאנָה קוֹלָן וַתִּבְכֶּינָה׃
10
и сказали: нет, мы с тобою возвратимся к народу твоему.
и сказали: «Мы пойдем с тобой, к твоему народу».
и сказали ей: — Мы вернемся с тобой к твоему народу.
І вони сказали до неї: Ні, з тобою ми вернемось до народу твого!
and said to her, "We will go back with you to your people."
וַתֹּאמַרְנָה־לָּהּ; כִּי־אִתָּךְ נָשׁוּב לְעַמֵּךְ׃
11
Ноеминь же сказала: возвратитесь, дочери мои; зачем вам идти со мною? Разве еще есть у меня сыновья в моем чреве, которые были бы вам мужьями?
Нооми сказала: «Дочки, возвращайтесь. Зачем вам идти со мной? Смогу ли я родить еще сыновей, которые станут вам мужьями?
Но Ноеминь сказала: — Возвратитесь домой, мои дочери. Зачем вам идти со мной? Разве у меня будут другие сыновья, которые смогут стать вам мужьями?
А Ноомі сказала: Вертайтеся, дочки мої, чого ви підете зо мною? Чи я маю ще в утробі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?
But Naomi said, "Return home, my daughters. Why would you come with me? Am I going to have any more sons, who could become your husbands?
וַתֹּאמֶר נָעֳמִי שֹׁבְנָה בְנֹתַי, לָמָּה תֵלַכְנָה עִמִּי; הַעוֹד־לִי בָנִים בְּמֵעַי, וְהָיוּ לָכֶם לַאֲנָשִׁים׃
12
Возвратитесь, дочери мои, пойдите, ибо я уже стара, чтоб быть замужем. Да если б я и сказала: "есть мне еще надежда", и даже если бы я сию же ночь была с мужем и потом родила сыновей, —
Возвращайтесь, дочки мои, я уже слишком стара, чтобы выйти замуж. А даже если бы я и думала: "Еще есть надежда", — даже если бы сегодняшнюю ночь я провела с мужем и родила бы сыновей,
Возвратитесь домой, мои дочери; я уже слишком стара, чтобы у меня был другой муж. Даже если бы я думала, что у меня еще есть надежда — даже если бы этой ночью я была с мужем, а потом родила сыновей, —
Верніться, дочки мої, ідіть, бо я занадто стара, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів,
Return home, my daughters; I am too old to have another husband. Even if I thought there was still hope for me--even if I had a husband tonight and then gave birth to sons--
שֹׁבְנָה בְנֹתַי לֵכְןָ, כִּי זָקַנְתִּי מִהְיוֹת לְאִישׁ; כִּי אָמַרְתִּי יֶשׁ־לִי תִקְוָה, גַּם הָיִיתִי הַלַּיְלָה לְאִישׁ, וְגַם יָלַדְתִּי בָנִים׃
13
то можно ли вам ждать, пока они выросли бы? можно ли вам медлить и не выходить замуж? Нет, дочери мои, я весьма сокрушаюсь о вас, ибо рука Господня постигла меня.
какой смысл вам ждать, пока они вырастут? Какой смысл оставаться во вдовах?! Не надо, дочки. Моя участь слишком горька, незачем вам делить ее со мной: Господь обрушил на меня Свою ярость».
разве вам можно ждать, пока они вырастут? Можно ли вам оставаться все это время незамужними? Нет, мои дочери. Моя горечь слишком тяжела для вас, потому что рука Господня обратилась против меня!
чи ж ви чекали б їх, аж поки повиростають? Чи ж ви зв"язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, дочки мої, бо мені значно гірше, як вам, бо Господня рука знайшла мене.
would you wait until they grew up? Would you remain unmarried for them? No, my daughters. It is more bitter for me than for you, because the LORD"S hand has gone out against me!"
הֲלָהֵן תְּשַׂבֵּרְנָה, עַד אֲשֶׁר יִגְדָּלוּ, הֲלָהֵן תֵּעָגֵנָה, לְבִלְתִּי הֱיוֹת לְאִישׁ; אַל בְּנֹתַי, כִּי־מַר־לִי מְאֹד מִכֶּם, כִּי־יָצְאָה בִי יַד־יְהוָה׃
14
Они подняли вопль и опять стали плакать. И Орфа простилась со свекровью своею [и возвратилась к народу своему], а Руфь осталась с нею.
Они снова заголосили и заплакали. Орпа поцеловала на прощанье свекровь, а Руфь отказалась уходить.
И тут они снова громко заплакали. И Орфа поцеловала свою свекровь на прощание, но Руфь осталась с ней.
І підняли вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекруху, а Рут пригорнулася до неї.
At this they wept again. Then Orpah kissed her mother-in-law good-by, but Ruth clung to her.
וַתִּשֶּׂנָה קוֹלָן, וַתִּבְכֶּינָה עוֹד; וַתִּשַּׁק עָרְפָּה לַחֲמוֹתָהּ, וְרוּת דָּבְקָה בָּהּ׃
15
[Ноеминь] сказала [Руфи]: вот, невестка твоя возвратилась к народу своему и к своим богам; возвратись и ты вслед за невесткою твоею.
Нооми сказала: «Посмотри, невестка твоя возвращается к своему народу и своим богам, иди и ты с ней…»
— Смотри, — сказала Ноеминь, — твоя невестка возвращается к своему народу и своим богам. Возвращайся и ты с ней.
І сказала Ноомі: Ось зовиця твоя вернулася до народу свого та до богів своїх, вернися й ти за зовицею своєю!
"Look," said Naomi, "your sister-in-law is going back to her people and her gods. Go back with her."
וַתֹּאמֶר, הִנֵּה שָׁבָה יְבִמְתֵּךְ, אֶל־עַמָּהּ וְאֶל־אֱלֹהֶיהָ; שׁוּבִי אַחֲרֵי יְבִמְתֵּךְ׃
16
Но Руфь сказала: не принуждай меня оставить тебя и возвратиться от тебя; но куда ты пойдешь, туда и я пойду, и где ты жить будешь, там и я буду жить; народ твой будет моим народом, и твой Бог — моим Богом;
Но Руфь сказала: «Не упрашивай меня оставить тебя и вернуться. Я пойду туда, куда ты пойдешь, и останусь там, где ты останешься; твой народ будет моим народом, твой Бог — моим Богом.
Но Руфь ответила: — Не уговаривай меня покинуть тебя или отвернуться от тебя. Куда пойдешь ты, туда и я, и где ты остановишься, там остановлюсь и я. Твой народ будет моим народом, и твой Бог — моим Богом.
А Рут відказала: Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог.
But Ruth replied, "Don"t urge me to leave you or to turn back from you. Where you go I will go, and where you stay I will stay. Your people will be my people and your God my God.
וַתֹּאמֶר רוּת אַל־תִּפְגְּעִי־בִי, לְעָזְבֵךְ לָשׁוּב מֵאַחֲרָיִךְ; כִּי אֶל־אֲשֶׁר תֵּלְכִי אֵלֵךְ, וּבַאֲשֶׁר תָּלִינִי אָלִין, עַמֵּךְ עַמִּי, וֵאלֹהַיִךְ אֱלֹהָי׃
17
и где ты умрешь, там и я умру и погребена буду; пусть то и то сделает мне Господь, и еще больше сделает; смерть одна разлучит меня с тобою.
Где ты умрешь, там и я умру, и там пусть меня похоронят. Пусть так‑то и так‑то покарает меня Господь — только смерть разлучит нас!»
Где умрешь ты, умру и я, и там буду похоронена. Пусть Господь сурово накажет меня, если что-нибудь кроме смерти разлучит меня с тобой.
Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою.
Where you die I will die, and there I will be buried. May the LORD deal with me, be it ever so severely, if anything but death separates you and me."
בַּאֲשֶׁר תָּמוּתִי אָמוּת, וְשָׁם אֶקָּבֵר; כֹּה יַעֲשֶׂה יְהוָה לִי וְכֹה יֹסִיף, כִּי הַמָּוֶת, יַפְרִיד בֵּינִי וּבֵינֵךְ׃
18
[Ноеминь,] видя, что она твердо решилась идти с нею, перестала уговаривать ее.
Нооми поняла, что Руфь твердо решила идти с ней, и перестала отговаривать ее.
Когда Ноеминь поняла, что Руфь твердо решилась идти с ней, она перестала ее уговаривать.
І побачила Ноомі, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.
When Naomi realized that Ruth was determined to go with her, she stopped urging her.
וַתֵּרֶא כִּי־מִתְאַמֶּצֶת הִיא לָלֶכֶת אִתָּהּ; וַתֶּחְדַּל לְדַבֵּר אֵלֶיהָ׃
19
И шли обе они, доколе не пришли в Вифлеем. Когда пришли они в Вифлеем, весь город пришел в движение от них, и говорили: это Ноеминь?
Они шли вдвоем до самого Вифлеема. Их приход произвел большой шум в городе. «Неужели это Нооми?!» — восклицали женщины.
И обе женщины пошли дальше, пока не пришли в Вифлеем. Когда они пришли в Вифлеем, весь город пришел в движение из-за них, и женщины восклицали: — Неужели это Ноеминь?
І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони входили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: Чи це Ноомі?
So the two women went on until they came to Bethlehem. When they arrived in Bethlehem, the whole town was stirred because of them, and the women exclaimed, "Can this be Naomi?"
וַתֵּלַכְנָה שְׁתֵּיהֶם, עַד־בֹּאָנָה בֵּית לָחֶם; וַיְהִי, כְּבֹאָנָה בֵּית לֶחֶם, וַתֵּהֹם כָּל־הָעִיר עֲלֵיהֶן, וַתֹּאמַרְנָה הֲזֹאת נָעֳמִי׃
20
Она сказала им: не называйте меня Ноеминью, а называйте меня Марою, потому что Вседержитель послал мне великую горесть;
Нооми отвечала им: «Не зовите меня больше Нооми, а называйте Мара́, потому что горе послал мне Всесильный!
— Не зовите меня Ноеминь, — сказала она им. — Зовите меня Мара, потому что Всемогущий сделал мою жизнь очень горькой.
А вона сказала їм: Не кличте мене: Ноомі, кличте мене: Мара, бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній.
"Don"t call me Naomi," she told them. "Call me Mara, because the Almighty has made my life very bitter.
וַתֹּאמֶר אֲלֵיהֶן, אַל־תִּקְרֶאנָה לִי נָעֳמִי; קְרֶאןָ לִי מָרָא, כִּי־הֵמַר שַׁדַּי לִי מְאֹד׃
21
я вышла отсюда с достатком, а возвратил меня Господь с пустыми руками; зачем называть меня Ноеминью, когда Господь заставил меня страдать, и Вседержитель послал мне несчастье?
Когда я уходила, у меня было все, но Господь привел меня обратно ни с чем. Зачем же вы называете меня Нооми? Господь осудил меня, Всесильный послал мне несчастье».
Я вышла отсюда в достатке, но Господь вернул меня обратно ни с чем. Зачем звать меня Ноеминь? Господь заставил меня страдать; Всемогущий навел на меня беду.
Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?
I went away full, but the LORD has brought me back empty. Why call me Naomi? The LORD has afflicted me; the Almighty has brought misfortune upon me."
אֲנִי מְלֵאָה הָלַכְתִּי, וְרֵיקָם הֱשִׁיבַנִי יְהוָה; לָמָּה תִקְרֶאנָה לִי נָעֳמִי, וַיהוָה עָנָה בִי, וְשַׁדַּי הֵרַע לִי׃
22
И возвратилась Ноеминь, и с нею сноха ее Руфь Моавитянка, пришедшая с полей Моавитских, и пришли они в Вифлеем в начале жатвы ячменя.
Так вернулась Нооми, и с нею из страны Моав пришла ее сноха, моавитянка Руфь. Когда они прибыли в Вифлеем, как раз начиналась жатва ячменя.
Так Ноеминь вернулась из Моава с моавитянкой Руфью, своей снохой. Они пришли в Вифлеем в начале жатвы ячменя.
І вернулася Ноомі та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячменю.
So Naomi returned from Moab accompanied by Ruth the Moabitess, her daughter-in-law, arriving in Bethlehem as the barley harvest was beginning.
וַתָּשָׁב נָעֳמִי, וְרוּת הַמּוֹאֲבִיָּה כַלָּתָהּ עִמָּהּ, הַשָּׁבָה מִשְּׂדֵי מוֹאָב; וְהֵמָּה, בָּאוּ בֵּית לֶחֶם, בִּתְחִלַּת קְצִיר שְׂעֹרִים׃