1
В те дни, когда управляли судьи, случился голод на земле. И пошел один человек из Вифлеема Иудейского со своею женою и двумя сыновьями своими жить на полях Моавитских.
Некогда, во времена Судей, в стране случился голод, и один человек из Вифлее́ма, что в Иуде́е, переселился в страну Моа́в вместе с женой и двумя сыновьями.
В дни, когда правили судьи, в стране случился голод, и один человек из Вифлеема в Иудее вместе со своей женой и двумя сыновьями отправился жить в страну Моав.
І сталось за часу, коли судді судили, то був голод у Краю. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських полях, він і жінка та двоє синів його.
Now it came to pass in the days when the judges ruled, that there was a famine in the land. And a certain man of Bethlehemjudah went to sojourn in the country of Moab, he, and his wife, and his two sons.
וַיְהִי, בִּימֵי שְׁפֹט הַשֹּׁפְטִים, וַיְהִי רָעָב בָּאָרֶץ; וַיֵּלֶךְ אִישׁ מִבֵּית לֶחֶם יְהוּדָה, לָגוּר בִּשְׂדֵי מוֹאָב, הוּא וְאִשְׁתּוֹ וּשְׁנֵי בָנָיו׃
2
Имя человека того Елимелех, имя жены его Ноеминь, а имена двух сынов его Махлон и Хилеон; {они были} Ефрафяне из Вифлеема Иудейского. И пришли они на поля Моавитские и остались там.
Этого человека звали Элиме́лех, его жену — Нооми́, а двух его сыновей — Махло́н и Килио́н. Они были родом из Эфра́ты — из Вифлеема, что в Иудее. Придя в страну Моав, они поселились там.
Этого человека звали Элимелех, его жену — Ноеминь, а двоих его сыновей — Махлон и Хилеон. Они были ефрафяне из Вифлеема, что находится в Иудее. Они пришли в Моав и жили там.
А ім"я тому чоловікові Елімелех, а ім"я жінці його Ноомі; і ім"я двох синів його Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля, та й залишилися.
And the name of the man was Elimelech, and the name of his wife Naomi, and the name of his two sons Mahlon and Chilion, Ephrathites of Bethlehemjudah. And they came into the country of Moab, and continued there.
וְשֵׁם הָאִישׁ אֱלִימֶלֶךְ וְשֵׁם אִשְׁתּוֹ נָעֳמִי וְשֵׁם שְׁנֵי־בָנָיו מַחְלוֹן וְכִלְיוֹן אֶפְרָתִים, מִבֵּית לֶחֶם יְהוּדָה; וַיָּבֹאוּ שְׂדֵי־מוֹאָב וַיִּהְיוּ־שָׁם׃
3
И умер Елимелех, муж Ноемини, и осталась она с двумя сыновьями своими.
Элимелех, муж Нооми, умер, и она осталась одна с двумя сыновьями.
Элимелех, муж Ноемини, умер, и она осталась с двумя сыновьями.
І помер Елімелех, муж Ноомі, і зосталася вона та два їхні сини.
And Elimelech Naomi's husband died; and she was left, and her two sons.
וַיָּמָת אֱלִימֶלֶךְ אִישׁ נָעֳמִי; וַתִּשָּׁאֵר הִיא וּשְׁנֵי בָנֶיהָ׃
4
Они взяли себе жен из Моавитянок, имя одной Орфа, а имя другой Руфь, и жили там около десяти лет.
Они взяли себе в жены моавитя́нок; одну звали Орпа́, а другую — Руфь. Прожив там около десяти лет,
Они женились на моавитянках — одну из них звали Орфа, а другую Руфь. После того как они прожили там около десяти лет,
І взяли вони собі за жінок моавітянок, ім"я одній Орпа, а ім"я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.
And they took them wives of the women of Moab; the name of the one was Orpah, and the name of the other Ruth: and they dwelled there about ten years.
וַיִּשְׂאוּ לָהֶם, נָשִׁים מֹאֲבִיּוֹת, שֵׁם הָאַחַת עָרְפָּה, וְשֵׁם הַשֵּׁנִית רוּת; וַיֵּשְׁבוּ שָׁם כְּעֶשֶׂר שָׁנִים׃
5
Но потом и оба [сына ее], Махлон и Хилеон, умерли, и осталась та женщина после обоих своих сыновей и после мужа своего.
Махлон и Килион тоже умерли. Нооми пережила обоих своих сыновей и мужа.
Махлон и Хилеон тоже умерли, и Ноеминь осталась без своих сыновей и мужа.
І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох дітях своїх та по чоловікові своєму.
And Mahlon and Chilion died also both of them; and the woman was left of her two sons and her husband.
וַיָּמוּתוּ גַם־שְׁנֵיהֶם מַחְלוֹן וְכִלְיוֹן; וַתִּשָּׁאֵר הָאִשָּׁה, מִשְּׁנֵי יְלָדֶיהָ וּמֵאִישָׁהּ׃
6
И встала она со снохами своими и пошла обратно с полей Моавитских, ибо услышала на полях Моавитских, что Бог посетил народ Свой и дал им хлеб.
Узнав, что Господь вспомнил о своем народе и дал ему пропитание, Нооми решила вернуться на родину, а с нею пошли и обе ее снохи.
Услышав в Моаве, что Господь пришел на помощь Своему народу, дав им пищу, Ноеминь со своими снохами приготовилась вернуться домой.
І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Господь згадав про народ Свій, даючи їм хліба.
Then she arose with her daughters in law, that she might return from the country of Moab: for she had heard in the country of Moab how that the LORD had visited his people in giving them bread.
וַתָּקָם הִיא וְכַלֹּתֶיהָ, וַתָּשָׁב מִשְּׂדֵי מוֹאָב; כִּי שָׁמְעָה בִּשְׂדֵה מוֹאָב, כִּי־פָקַד יְהוָה אֶת־עַמּוֹ, לָתֵת לָהֶם לָחֶם׃
7
И вышла она из того места, в котором жила, и обе снохи ее с нею. Когда они шли по дороге, возвращаясь в землю Иудейскую,
Нооми пустилась в путь, и ее снохи отправились с ней. По дороге в Иудею
Вместе со своими снохами она покинула место, где жила, и отправилась в дорогу, которая должна была привести их обратно в землю Иуды.
І вийшла вона з того місця, де була там, та обидві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного краю.
Wherefore she went forth out of the place where she was, and her two daughters in law with her; and they went on the way to return unto the land of Judah.
וַתֵּצֵא, מִן־הַמָּקוֹם אֲשֶׁר הָיְתָה־שָׁמָּה, וּשְׁתֵּי כַלֹּתֶיהָ עִמָּהּ; וַתֵּלַכְנָה בַדֶּרֶךְ, לָשׁוּב אֶל־אֶרֶץ יְהוּדָה׃
8
Ноеминь сказала двум снохам своим: пойдите, возвратитесь каждая в дом матери своей; да сотворит Господь с вами милость, как вы поступали с умершими и со мною!
Нооми сказала своим снохам: «Возвращайтесь домой, в ваши родные семьи! Пусть Господь будет добр к вам, как и вы были добры к вашим покойным мужьям и ко мне.
Ноеминь сказала своим снохам: — Возвратитесь каждая в дом своей матери. Пусть Господь будет милостив к вам, как вы были милостивы к вашим мертвым и ко мне.
І сказала Ноомі до двох своїх невісток: Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.
And Naomi said unto her two daughters in law, Go, return each to her mother's house: the LORD deal kindly with you, as ye have dealt with the dead, and with me.
וַתֹּאמֶר נָעֳמִי לִשְׁתֵּי כַלֹּתֶיהָ, לֵכְנָה שֹּׁבְנָה, אִשָּׁה לְבֵית אִמָּהּ; יַעֲשֶׂה (יַעַשׂ) יְהוָה עִמָּכֶם חֶסֶד, כַּאֲשֶׁר עֲשִׂיתֶם עִם־הַמֵּתִים וְעִמָּדִי׃
9
да даст вам Господь, чтобы вы нашли пристанище каждая в доме своего мужа! И поцеловала их. Но они подняли вопль и плакали
Пусть Господь поможет каждой из вас найти счастье в доме нового мужа». Она поцеловала их на прощанье, но они заголосили, заплакали
Пусть Господь даст каждой из вас найти пристанище в доме у нового мужа. Она поцеловала их, и они громко заплакали
Нехай Господь дасть вам, і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа! І вона поцілувала їх, а вони підняли свій голос та плакали.
The LORD grant you that ye may find rest, each of you in the house of her husband. Then she kissed them; and they lifted up their voice, and wept.
יִתֵּן יְהוָה לָכֶם, וּמְצֶאןָ מְנוּחָה, אִשָּׁה בֵּית אִישָׁהּ; וַתִּשַּׁק לָהֶן, וַתִּשֶּׂאנָה קוֹלָן וַתִּבְכֶּינָה׃
10
и сказали: нет, мы с тобою возвратимся к народу твоему.
и сказали: «Мы пойдем с тобой, к твоему народу».
и сказали ей: — Мы вернемся с тобой к твоему народу.
І вони сказали до неї: Ні, з тобою ми вернемось до народу твого!
And they said unto her, Surely we will return with thee unto thy people.
וַתֹּאמַרְנָה־לָּהּ; כִּי־אִתָּךְ נָשׁוּב לְעַמֵּךְ׃
11
Ноеминь же сказала: возвратитесь, дочери мои; зачем вам идти со мною? Разве еще есть у меня сыновья в моем чреве, которые были бы вам мужьями?
Нооми сказала: «Дочки, возвращайтесь. Зачем вам идти со мной? Смогу ли я родить еще сыновей, которые станут вам мужьями?
Но Ноеминь сказала: — Возвратитесь домой, мои дочери. Зачем вам идти со мной? Разве у меня будут другие сыновья, которые смогут стать вам мужьями?
А Ноомі сказала: Вертайтеся, дочки мої, чого ви підете зо мною? Чи я маю ще в утробі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?
And Naomi said, Turn again, my daughters: why will ye go with me? are there yet any more sons in my womb, that they may be your husbands?
וַתֹּאמֶר נָעֳמִי שֹׁבְנָה בְנֹתַי, לָמָּה תֵלַכְנָה עִמִּי; הַעוֹד־לִי בָנִים בְּמֵעַי, וְהָיוּ לָכֶם לַאֲנָשִׁים׃
12
Возвратитесь, дочери мои, пойдите, ибо я уже стара, чтоб быть замужем. Да если б я и сказала: "есть мне еще надежда", и даже если бы я сию же ночь была с мужем и потом родила сыновей, —
Возвращайтесь, дочки мои, я уже слишком стара, чтобы выйти замуж. А даже если бы я и думала: "Еще есть надежда", — даже если бы сегодняшнюю ночь я провела с мужем и родила бы сыновей,
Возвратитесь домой, мои дочери; я уже слишком стара, чтобы у меня был другой муж. Даже если бы я думала, что у меня еще есть надежда — даже если бы этой ночью я была с мужем, а потом родила сыновей, —
Верніться, дочки мої, ідіть, бо я занадто стара, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів,
Turn again, my daughters, go your way; for I am too old to have an husband. If I should say, I have hope, if I should have an husband also to night, and should also bear sons;
שֹׁבְנָה בְנֹתַי לֵכְןָ, כִּי זָקַנְתִּי מִהְיוֹת לְאִישׁ; כִּי אָמַרְתִּי יֶשׁ־לִי תִקְוָה, גַּם הָיִיתִי הַלַּיְלָה לְאִישׁ, וְגַם יָלַדְתִּי בָנִים׃
13
то можно ли вам ждать, пока они выросли бы? можно ли вам медлить и не выходить замуж? Нет, дочери мои, я весьма сокрушаюсь о вас, ибо рука Господня постигла меня.
какой смысл вам ждать, пока они вырастут? Какой смысл оставаться во вдовах?! Не надо, дочки. Моя участь слишком горька, незачем вам делить ее со мной: Господь обрушил на меня Свою ярость».
разве вам можно ждать, пока они вырастут? Можно ли вам оставаться все это время незамужними? Нет, мои дочери. Моя горечь слишком тяжела для вас, потому что рука Господня обратилась против меня!
чи ж ви чекали б їх, аж поки повиростають? Чи ж ви зв"язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, дочки мої, бо мені значно гірше, як вам, бо Господня рука знайшла мене.
Would ye tarry for them till they were grown? would ye stay for them from having husbands? nay, my daughters; for it grieveth me much for your sakes that the hand of the LORD is gone out against me.
הֲלָהֵן תְּשַׂבֵּרְנָה, עַד אֲשֶׁר יִגְדָּלוּ, הֲלָהֵן תֵּעָגֵנָה, לְבִלְתִּי הֱיוֹת לְאִישׁ; אַל בְּנֹתַי, כִּי־מַר־לִי מְאֹד מִכֶּם, כִּי־יָצְאָה בִי יַד־יְהוָה׃
14
Они подняли вопль и опять стали плакать. И Орфа простилась со свекровью своею [и возвратилась к народу своему], а Руфь осталась с нею.
Они снова заголосили и заплакали. Орпа поцеловала на прощанье свекровь, а Руфь отказалась уходить.
И тут они снова громко заплакали. И Орфа поцеловала свою свекровь на прощание, но Руфь осталась с ней.
І підняли вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекруху, а Рут пригорнулася до неї.
And they lifted up their voice, and wept again: and Orpah kissed her mother in law; but Ruth clave unto her.
וַתִּשֶּׂנָה קוֹלָן, וַתִּבְכֶּינָה עוֹד; וַתִּשַּׁק עָרְפָּה לַחֲמוֹתָהּ, וְרוּת דָּבְקָה בָּהּ׃
15
[Ноеминь] сказала [Руфи]: вот, невестка твоя возвратилась к народу своему и к своим богам; возвратись и ты вслед за невесткою твоею.
Нооми сказала: «Посмотри, невестка твоя возвращается к своему народу и своим богам, иди и ты с ней…»
— Смотри, — сказала Ноеминь, — твоя невестка возвращается к своему народу и своим богам. Возвращайся и ты с ней.
І сказала Ноомі: Ось зовиця твоя вернулася до народу свого та до богів своїх, вернися й ти за зовицею своєю!
And she said, Behold, thy sister in law is gone back unto her people, and unto her gods: return thou after thy sister in law.
וַתֹּאמֶר, הִנֵּה שָׁבָה יְבִמְתֵּךְ, אֶל־עַמָּהּ וְאֶל־אֱלֹהֶיהָ; שׁוּבִי אַחֲרֵי יְבִמְתֵּךְ׃
16
Но Руфь сказала: не принуждай меня оставить тебя и возвратиться от тебя; но куда ты пойдешь, туда и я пойду, и где ты жить будешь, там и я буду жить; народ твой будет моим народом, и твой Бог — моим Богом;
Но Руфь сказала: «Не упрашивай меня оставить тебя и вернуться. Я пойду туда, куда ты пойдешь, и останусь там, где ты останешься; твой народ будет моим народом, твой Бог — моим Богом.
Но Руфь ответила: — Не уговаривай меня покинуть тебя или отвернуться от тебя. Куда пойдешь ты, туда и я, и где ты остановишься, там остановлюсь и я. Твой народ будет моим народом, и твой Бог — моим Богом.
А Рут відказала: Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог.
And Ruth said, Intreat me not to leave thee, or to return from following after thee: for whither thou goest, I will go; and where thou lodgest, I will lodge: thy people shall be my people, and thy God my God:
וַתֹּאמֶר רוּת אַל־תִּפְגְּעִי־בִי, לְעָזְבֵךְ לָשׁוּב מֵאַחֲרָיִךְ; כִּי אֶל־אֲשֶׁר תֵּלְכִי אֵלֵךְ, וּבַאֲשֶׁר תָּלִינִי אָלִין, עַמֵּךְ עַמִּי, וֵאלֹהַיִךְ אֱלֹהָי׃
17
и где ты умрешь, там и я умру и погребена буду; пусть то и то сделает мне Господь, и еще больше сделает; смерть одна разлучит меня с тобою.
Где ты умрешь, там и я умру, и там пусть меня похоронят. Пусть так‑то и так‑то покарает меня Господь — только смерть разлучит нас!»
Где умрешь ты, умру и я, и там буду похоронена. Пусть Господь сурово накажет меня, если что-нибудь кроме смерти разлучит меня с тобой.
Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою.
Where thou diest, will I die, and there will I be buried: the LORD do so to me, and more also, if ought but death part thee and me.
בַּאֲשֶׁר תָּמוּתִי אָמוּת, וְשָׁם אֶקָּבֵר; כֹּה יַעֲשֶׂה יְהוָה לִי וְכֹה יֹסִיף, כִּי הַמָּוֶת, יַפְרִיד בֵּינִי וּבֵינֵךְ׃
18
[Ноеминь,] видя, что она твердо решилась идти с нею, перестала уговаривать ее.
Нооми поняла, что Руфь твердо решила идти с ней, и перестала отговаривать ее.
Когда Ноеминь поняла, что Руфь твердо решилась идти с ней, она перестала ее уговаривать.
І побачила Ноомі, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.
When she saw that she was stedfastly minded to go with her, then she left speaking unto her.
וַתֵּרֶא כִּי־מִתְאַמֶּצֶת הִיא לָלֶכֶת אִתָּהּ; וַתֶּחְדַּל לְדַבֵּר אֵלֶיהָ׃
19
И шли обе они, доколе не пришли в Вифлеем. Когда пришли они в Вифлеем, весь город пришел в движение от них, и говорили: это Ноеминь?
Они шли вдвоем до самого Вифлеема. Их приход произвел большой шум в городе. «Неужели это Нооми?!» — восклицали женщины.
И обе женщины пошли дальше, пока не пришли в Вифлеем. Когда они пришли в Вифлеем, весь город пришел в движение из-за них, и женщины восклицали: — Неужели это Ноеминь?
І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони входили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: Чи це Ноомі?
So they two went until they came to Bethlehem. And it came to pass, when they were come to Bethlehem, that all the city was moved about them, and they said, Is this Naomi?
וַתֵּלַכְנָה שְׁתֵּיהֶם, עַד־בֹּאָנָה בֵּית לָחֶם; וַיְהִי, כְּבֹאָנָה בֵּית לֶחֶם, וַתֵּהֹם כָּל־הָעִיר עֲלֵיהֶן, וַתֹּאמַרְנָה הֲזֹאת נָעֳמִי׃
20
Она сказала им: не называйте меня Ноеминью, а называйте меня Марою, потому что Вседержитель послал мне великую горесть;
Нооми отвечала им: «Не зовите меня больше Нооми, а называйте Мара́, потому что горе послал мне Всесильный!
— Не зовите меня Ноеминь, — сказала она им. — Зовите меня Мара, потому что Всемогущий сделал мою жизнь очень горькой.
А вона сказала їм: Не кличте мене: Ноомі, кличте мене: Мара, бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній.
And she said unto them, Call me not Naomi, call me Mara: for the Almighty hath dealt very bitterly with me.
וַתֹּאמֶר אֲלֵיהֶן, אַל־תִּקְרֶאנָה לִי נָעֳמִי; קְרֶאןָ לִי מָרָא, כִּי־הֵמַר שַׁדַּי לִי מְאֹד׃
21
я вышла отсюда с достатком, а возвратил меня Господь с пустыми руками; зачем называть меня Ноеминью, когда Господь заставил меня страдать, и Вседержитель послал мне несчастье?
Когда я уходила, у меня было все, но Господь привел меня обратно ни с чем. Зачем же вы называете меня Нооми? Господь осудил меня, Всесильный послал мне несчастье».
Я вышла отсюда в достатке, но Господь вернул меня обратно ни с чем. Зачем звать меня Ноеминь? Господь заставил меня страдать; Всемогущий навел на меня беду.
Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?
I went out full, and the LORD hath brought me home again empty: why then call ye me Naomi, seeing the LORD hath testified against me, and the Almighty hath afflicted me?
אֲנִי מְלֵאָה הָלַכְתִּי, וְרֵיקָם הֱשִׁיבַנִי יְהוָה; לָמָּה תִקְרֶאנָה לִי נָעֳמִי, וַיהוָה עָנָה בִי, וְשַׁדַּי הֵרַע לִי׃
22
И возвратилась Ноеминь, и с нею сноха ее Руфь Моавитянка, пришедшая с полей Моавитских, и пришли они в Вифлеем в начале жатвы ячменя.
Так вернулась Нооми, и с нею из страны Моав пришла ее сноха, моавитянка Руфь. Когда они прибыли в Вифлеем, как раз начиналась жатва ячменя.
Так Ноеминь вернулась из Моава с моавитянкой Руфью, своей снохой. Они пришли в Вифлеем в начале жатвы ячменя.
І вернулася Ноомі та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячменю.
So Naomi returned, and Ruth the Moabitess, her daughter in law, with her, which returned out of the country of Moab: and they came to Bethlehem in the beginning of barley harvest.
וַתָּשָׁב נָעֳמִי, וְרוּת הַמּוֹאֲבִיָּה כַלָּתָהּ עִמָּהּ, הַשָּׁבָה מִשְּׂדֵי מוֹאָב; וְהֵמָּה, בָּאוּ בֵּית לֶחֶם, בִּתְחִלַּת קְצִיר שְׂעֹרִים׃