Первая книга Царств | 1 Samuel | שמואל א, Глава 18

1
Когда кончил {Давид} разговор с Саулом, душа Ионафана прилепилась к душе его, и полюбил его Ионафан, как свою душу.
Пока Давид говорил с Саулом, Ионафан всей душою привязался к Давиду и полюбил его, как самого себя.
После того как Давид поговорил с Саулом, Ионафан глубоко привязался к Давиду и полюбил его, как самого себя.
І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа зв"язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою.
And it came to pass, when he had made an end of speaking to Saul, that the soul of Jonathan was knit with the soul of David, and Jonathan loved him as his own soul.
וַיְהִי, כְּכַלֹּתוֹ לְדַבֵּר אֶל־שָׁאוּל, וְנֶפֶשׁ יְהוֹנָתָן, נִקְשְׁרָה בְּנֶפֶשׁ דָּוִד; וַיֶּאֱהָבוֹ (וַיֶּאֱהָבֵהוּ) יְהוֹנָתָן כְּנַפְשׁוֹ׃
2
И взял его Саул в тот день и не позволил ему возвратиться в дом отца его.
В тот день Саул оставил Давида при себе, не позволив ему возвратиться домой к отцу.
С того дня Саул держал Давида при себе и не позволял ему вернуться в отцовский дом.
І того дня взяв його Саул, і не пустив його вернутися до дому його батька.
And Saul took him that day, and would let him go no more home to his father's house.
וַיִּקָּחֵהוּ שָׁאוּל בַּיּוֹם הַהוּא; וְלֹא נְתָנוֹ, לָשׁוּב בֵּית אָבִיו׃
3
Ионафан же заключил с Давидом союз, ибо полюбил его, как свою душу.
Ионафан же заключил с Давидом союз, потому что полюбил его, как самого себя.
А Ионафан заключил с Давидом дружеский союз, потому что любил его, как самого себя.
І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою.
Then Jonathan and David made a covenant, because he loved him as his own soul.
וַיִּכְרֹת יְהוֹנָתָן וְדָוִד בְּרִית; בְּאַהֲבָתוֹ אֹתוֹ כְּנַפְשׁוֹ׃
4
И снял Ионафан верхнюю одежду свою, которая была на нем, и отдал ее Давиду, также и прочие одежды свои, и меч свой, и лук свой, и пояс свой.
Сняв с себя плащ, Ионафан отдал его Давиду, вместе со всеми своими доспехами, мечом, луком и перевязью.
Ионафан снял верхнюю одежду, которую носил, и отдал ее Давиду вместе со своими доспехами, мечом, луком и поясом.
І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого.
And Jonathan stripped himself of the robe that was on him, and gave it to David, and his garments, even to his sword, and to his bow, and to his girdle.
וַיִּתְפַּשֵּׁט יְהוֹנָתָן, אֶת־הַמְּעִיל אֲשֶׁר עָלָיו, וַיִּתְּנֵהוּ לְדָוִד; וּמַדָּיו וְעַד־חַרְבּוֹ וְעַד־קַשְׁתּוֹ וְעַד־חֲגֹרוֹ׃
5
И Давид действовал благоразумно везде, куда ни посылал его Саул, и сделал его Саул начальником над военными людьми; и это понравилось всему народу и слугам Сауловым.
Куда бы ни посылал Давида Саул, Давиду сопутствовала удача, и Саул поставил его во главе войска. Весь народ и приближенные Саула одобрили это.
С каким бы заданием ни посылал его Саул, Давид исполнял все так успешно, что Саул дал ему высокое звание в войске. Это понравилось всему народу и слугам Саула.
І ходив Давид скрізь, куди посилав його Саул, і робив мудро. І настановив його Саул над вояками, і він подобався усьому народові, а також Сауловим рабам.
And David went out wherever Saul sent him, and behaved himself wisely: and Saul set him over the men of war, and he was accepted in the sight of all the people, and also in the sight of Saul's servants.
וַיֵּצֵא דָוִד בְּכֹל אֲשֶׁר יִשְׁלָחֶנּוּ שָׁאוּל יַשְׂכִּיל, וַיְשִׂמֵהוּ שָׁאוּל, עַל אַנְשֵׁי הַמִּלְחָמָה; וַיִּיטַב בְּעֵינֵי כָל־הָעָם, וְגַם בְּעֵינֵי עַבְדֵי שָׁאוּל׃
6
Когда они шли, при возвращении Давида с победы над Филистимлянином, то женщины из всех городов Израильских выходили навстречу Саулу царю с пением и плясками, с торжественными тимпанами и с кимвалами.
Когда Давид победил филистимлянина и войска возвращались домой, женщины из всех израильских городов, ликуя, вышли навстречу царю Саулу с пением и плясками под звуки бубнов и трещоток.
Когда они возвращались домой после того, как Давид убил филистимлянина, женщины выходили из всех израильских городов, чтобы встретить царя Саула пением и танцами, с радостными песнями, с бубнами и лютнями.
І сталося, як вони йшли, коли Давид вертався, побивши филистимлянина, то повиходили жінки зо всіх Ізраїлевих міст, щоб співати та танцювати назустріч царя Саула, із бубнами, із радістю, та з цимбалами.
And it came to pass as they came, when David was returned from the slaughter of the Philistine, that the women came out of all cities of Israel, singing and dancing, to meet king Saul, with tabrets, with joy, and with instruments of music.
וַיְהִי בְּבוֹאָם, בְּשׁוּב דָּוִד מֵהַכּוֹת אֶת־הַפְּלִשְׁתִּי, וַתֵּצֶאנָה הַנָּשִׁים מִכָּל־עָרֵי יִשְׂרָאֵל לָשׁוֹר (לָשִׁיר) וְהַמְּחֹלוֹת, לִקְרַאת שָׁאוּל הַמֶּלֶךְ; בְּתֻפִּים בְּשִׂמְחָה וּבְשָׁלִשִׁים׃
7
И восклицали игравшие женщины, говоря: Саул победил тысячи, а Давид — десятки тысяч!
И, танцуя, женщины восклицали: «Тысячи сразил Саул, Давид — десятки тысяч!»
Танцуя, они пели: − Саул сразил тысячи, а Давид − десятки тысяч.
І викрикували ті жінки, що грали, та й казали: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!
And the women answered one another as they played, and said, Saul has slain his thousands, and David his ten thousands.
וַתַּעֲנֶינָה הַנָּשִׁים הַמְשַׂחֲקוֹת וַתֹּאמַרְןָ; הִכָּה שָׁאוּל בַּאֱלְפוֹ (בַּאֲלָפָיו), וְדָוִד בְּרִבְבֹתָיו׃
8
И Саул сильно огорчился, и неприятно было ему это слово, и он сказал: Давиду дали десятки тысяч, а мне тысячи; ему недостает только царства.
Саул был весьма раздражен: эти слова ему не понравились. Он сказал: «Давиду приписывают десятки тысяч, а мне лишь тысячи. Осталось только сделать его царем».
Саул сильно разгневался; эти слова были неприятны ему. − Они приписали Давиду десятки тысяч, − думал он, − а мне только тысячи. Чего ему еще не хватает, кроме царства?
І дуже запалився Саулів гнів, і та річ була неприємна йому, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені дали тисячі, йому бракує ще тільки царювання!
And Saul was very wroth, and the saying displeased him; and he said, They have ascribed to David ten thousands, and to me they have ascribed but thousands: and what can he have more but the kingdom?
וַיִּחַר לְשָׁאוּל מְאֹד, וַיֵּרַע בְּעֵינָיו הַדָּבָר הַזֶּה, וַיֹּאמֶר, נָתְנוּ לְדָוִד רְבָבוֹת, וְלִי נָתְנוּ הָאֲלָפִים; וְעוֹד לוֹ אַךְ הַמְּלוּכָה׃
9
И с того дня и потом подозрительно смотрел Саул на Давида.
И с того дня Саул косо смотрел на Давида.
С тех пор Саул стал с подозрением смотреть на Давида и завидовать ему.
І від того дня й далі Саул дивився заздрісним оком на Давида.
And Saul eyed David from that day and forward.
וַיְהִי שָׁאוּל עָוֶן (עוֹיֵן) אֶת־דָּוִד; מֵהַיּוֹם הַהוּא וָהָלְאָה׃
10
И было на другой день: напал злой дух от Бога на Саула, и он бесновался в доме своем, а Давид играл рукою своею на струнах, как и в другие дни; в руке у Саула было копье.
На другой день Саулом завладел злой дух от Бога, и он, находясь у себя дома, пришел в исступление. Давид, как обычно, своей игрой успокаивал его. В руке Саула было копье,
На следующий день злой дух от Бога овладел Саулом. Он неистовствовал в своем доме, а Давид играл на арфе, как он делал изо дня в день. В руке у Саула было копье,
І сталося другого дня, і напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий в себе вдома, а Давид грав своєю рукою, як щоденно, а в Сауловій руці був спис.
And it came to pass on the morrow, that the evil spirit from God came on Saul, and he prophesied in the middle of the house: and David played with his hand, as at other times: and there was a javelin in Saul's hand.
וַיְהִי מִמָּחֳרָת, וַתִּצְלַח רוּחַ אֱלֹהִים רָעָה אֶל־שָׁאוּל וַיִּתְנַבֵּא בְתוֹךְ־הַבַּיִת, וְדָוִד מְנַגֵּן בְּיָדוֹ כְּיוֹם בְּיוֹם; וְהַחֲנִית בְּיַד־שָׁאוּל׃
11
И бросил Саул копье, подумав: пригвожду Давида к стене; но Давид два раза уклонился от него.
и Саул метнул его, желая пригвоздить Давида к стене, но Давид сумел увернуться. Так было дважды.
и он метнул его, думая: «Пригвозжу Давида к стене». Но Давид оба раза уворачивался от него.
І кинув Саул списа, кажучи про себе: Ударю в Давида, і приб"ю його до стіни! Та Давид два рази ухилився від нього.
And Saul cast the javelin; for he said, I will smite David even to the wall with it. And David avoided out of his presence twice.
וַיָּטֶל שָׁאוּל אֶת־הַחֲנִית, וַיֹּאמֶר אַכֶּה בְדָוִד וּבַקִּיר; וַיִּסֹּב דָּוִד מִפָּנָיו פַּעֲמָיִם׃
12
И стал бояться Саул Давида, потому что Господь был с ним, а от Саула отступил.
Саул стал бояться Давида, потому что Господь был с Давидом, а Саула покинул.
Саул боялся Давида, потому что Господь был с Давидом, а Саула оставил.
І боявся Саул Давида, бо з ним був Господь, а від Саула Він відступив.
And Saul was afraid of David, because the LORD was with him, and was departed from Saul.
וַיִּרָא שָׁאוּל מִלִּפְנֵי דָוִד; כִּי־הָיָה יְהוָה עִמּוֹ, וּמֵעִם שָׁאוּל סָר׃
13
И удалил его Саул от себя и поставил его у себя тысяченачальником, и он выходил и входил пред народом.
Саул удалил Давида от себя, поручив ему командовать тысячей. Давид водил своих воинов на битву,
Саул удалил его от себя, поставив его во главе тысячи воинов, и Давид водил их в походы.
І віддалив його Саул від себе, і настановив його собі тисячником, і він виходив на війни, і вертався перед народом.
Therefore Saul removed him from him, and made him his captain over a thousand; and he went out and came in before the people.
וַיְסִרֵהוּ שָׁאוּל מֵעִמּוֹ, וַיְשִׂמֵהוּ לוֹ שַׂר־אָלֶף; וַיֵּצֵא וַיָּבֹא לִפְנֵי הָעָם׃
14
И Давид во всех делах своих поступал благоразумно, и Господь {был} с ним.
и во всем, что он делал, ему сопутствовала удача, потому что Господь был с ним.
Что бы он ни делал, ему сопутствовал большой успех, потому что Господь был с ним.
І мав Давид поводження в усіх дорогах своїх, і з ним був Господь.
And David behaved himself wisely in all his ways; and the LORD was with him.
וַיְהִי דָוִד לְכָל־דָּרְכָו מַשְׂכִּיל; וַיהוָה עִמּוֹ׃
15
И Саул видел, что он очень благоразумен, и боялся его.
Видя его успехи, Саул был в страхе перед ним,
Саул видел, что он очень успешен, и боялся его.
І побачив Саул, що той має велике поводження, і налякався його.
Why when Saul saw that he behaved himself very wisely, he was afraid of him.
וַיַּרְא שָׁאוּל, אֲשֶׁר־הוּא מַשְׂכִּיל מְאֹד; וַיָּגָר מִפָּנָיו׃
16
А весь Израиль и Иуда любили Давида, ибо он выходил и входил пред ними.
но израильтяне и иудеи любили Давида, потому что он был их военачальником.
Но весь Израиль и Иуда любили Давида, потому что он водил их в военные походы.
А ввесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив на війни, і вертався перед ними.
But all Israel and Judah loved David, because he went out and came in before them.
וְכָל־יִשְׂרָאֵל וִיהוּדָה, אֹהֵב אֶת־דָּוִד; כִּי־הוּא יוֹצֵא וָבָא לִפְנֵיהֶם׃
17
И сказал Саул Давиду: вот старшая дочь моя, Мерова; я дам ее тебе в жену, только будь у меня храбрым и веди войны Господни. Ибо Саул думал: пусть не моя рука будет на нем, но рука Филистимлян будет на нем.
Тогда Саул сказал Давиду: «Вот моя старшая дочь Мера́в; я дам тебе ее в жены; только храбро служи мне и веди войны Господни». А сам думал так: «Пусть лучше он падет не от моей руки, а от рук филистимлян».
Однажды Саул сказал Давиду: − Вот моя старшая дочь Мерава. Я дам ее тебе в жены; только храбро служи мне и веди войны Господа. А про себя Саул подумал: «Я не подниму на него руки. Пусть это сделают филистимляне!»
І сказав Саул до Давида: Ось моя найстарша дочка Мерав, її я дам тобі за жінку. Тільки будь мені хоробрим та воюй Господні війни! А про себе Саул сказав: Нехай не буде на ньому моя рука, а нехай буде на ньому рука филистимлян!
And Saul said to David, Behold my elder daughter Merab, her will I give you to wife: only be you valiant for me, and fight the LORD's battles. For Saul said, Let not my hand be on him, but let the hand of the Philistines be on him.
וַיֹּאמֶר שָׁאוּל אֶל־דָּוִד, הִנֵּה בִתִּי הַגְּדוֹלָה מֵרַב אֹתָהּ אֶתֶּן־לְךָ לְאִשָּׁה, אַךְ הֱיֵה־לִּי לְבֶן־חַיִל, וְהִלָּחֵם מִלְחֲמוֹת יְהוָה; וְשָׁאוּל אָמַר, אַל־תְּהִי יָדִי בּוֹ, וּתְהִי־בוֹ יַד־פְּלִשְׁתִּים׃
18
Но Давид сказал Саулу: кто я, и что жизнь моя и род отца моего в Израиле, чтобы мне быть зятем царя?
Давид ответил Саулу: «Кто я, и настолько ли знатен род моего отца в Израиле, чтобы мне стать зятем царю?»
Но Давид ответил Саулу: − Кто я такой и что значит моя семья или клан моего отца в Израиле, чтобы мне стать зятем царя?
А Давид сказав до Саула: Хто я, і яке життя моє та рід мого батька в Ізраїлі, що я стану зятем цареві?
And David said to Saul, Who am I? and what is my life, or my father's family in Israel, that I should be son in law to the king?
וַיֹּאמֶר דָּוִד אֶל־שָׁאוּל, מִי אָנֹכִי וּמִי חַיַּי, מִשְׁפַּחַת אָבִי בְּיִשְׂרָאֵל; כִּי־אֶהְיֶה חָתָן לַמֶּלֶךְ׃
19
А когда наступило время отдать Мерову, дочь Саула, Давиду, то она выдана была в замужество за Адриэла из Мехолы.
А когда пришло время Давиду жениться на Мерав, дочери Саула, ее отдали в жены Адриэ́лу из Мехолы́.
Однако когда пришло время отдать Давиду дочь Саула Мераву, ее отдали в жены Адриэлу из Мехолы.
І сталося, коли настав час дати Давидові Мерав, Саулову дочку, то вона була видана за жінку мехолатитянинові Адріїлові,
But it came to pass at the time when Merab Saul's daughter should have been given to David, that she was given to Adriel the Meholathite to wife.
וַיְהִי, בְּעֵת תֵּת אֶת־מֵרַב בַּת־שָׁאוּל לְדָוִד; וְהִיא נִתְּנָה לְעַדְרִיאֵל הַמְּחֹלָתִי לְאִשָּׁה׃
20
Но Давида полюбила {другая} дочь Саула, Мелхола; и когда возвестили {об этом} Саулу, то это было приятно ему.
Но Давида полюбила Мелхо́ла, другая дочь Саула. Об этом сообщили Саулу, и он был доволен.
Давида же полюбила дочь Саула Михаль, и когда об этом рассказали Саулу, он был доволен.
а Давида покохала Мелхола, друга Саулова дочка. І розповіли про це Саулові, і ця річ була слушна в очах його.
And Michal Saul's daughter loved David: and they told Saul, and the thing pleased him.
וַתֶּאֱהַב מִיכַל בַּת־שָׁאוּל אֶת־דָּוִד; וַיַּגִּדוּ לְשָׁאוּל, וַיִּשַׁר הַדָּבָר בְּעֵינָיו׃
21
Саул думал: отдам ее за него, и она будет ему сетью, и рука Филистимлян будет на нем. И сказал Саул Давиду: чрез другую ты породнишься ныне со мною.
Саул думал так: «Выдам ее за него, и это будет для него ловушка. Теперь он падет от руки филистимлян». И Саул опять сказал Давиду: «Сегодня же ты породнишься со мною».
«Я отдам ее ему, − думал он, − чтобы она стала для него западней и чтобы в его гибели были повинны филистимляне». Саул сказал Давиду: − Теперь у тебя есть еще одна возможность стать моим зятем.
І сказав Саул про себе: Дам я її йому, і нехай вона стане йому за пастку, і нехай буде на ньому рука филистимлян! А до Давида Саул сказав удруге: Посвоячишся сьогодні зо мною.
And Saul said, I will give him her, that she may be a snare to him, and that the hand of the Philistines may be against him. Why Saul said to David, You shall this day be my son in law in the one of the two.
וַיֹּאמֶר שָׁאוּל אֶתְּנֶנָּה לּוֹ וּתְהִי־לוֹ לְמוֹקֵשׁ, וּתְהִי־בוֹ יַד־פְּלִשְׁתִּים; וַיֹּאמֶר שָׁאוּל אֶל־דָּוִד, בִּשְׁתַּיִם תִּתְחַתֵּן בִּי הַיּוֹם׃
22
И приказал Саул слугам своим: скажите Давиду тайно: вот, царь благоволит к тебе, и все слуги его любят тебя; итак будь зятем царя.
А своим приближенным приказал: «Поговорите с Давидом тайком. Скажите: "Царь доволен тобой, и все, кто служит ему, тебя любят. Породнись же с царем"».
Затем Саул приказал своим слугам: − Поговорите с Давидом наедине и скажите ему: «Смотри, царь доволен тобой, и все его слуги любят тебя; стань же его зятем».
І наказав Саул своїм рабам: Промовляйте до Давида потиху, говорячи: Ось цар уподобав тебе собі, а всі його раби полюбили тебе, а тепер ти посвоячишся з царем.
And Saul commanded his servants, saying, Commune with David secretly, and say, Behold, the king has delight in you, and all his servants love you: now therefore be the king's son in law.
וַיְצַו שָׁאוּל אֶת־עֲבָדָו, דַּבְּרוּ אֶל־דָּוִד בַּלָּט לֵאמֹר, הִנֵּה חָפֵץ בְּךָ הַמֶּלֶךְ, וְכָל־עֲבָדָיו אֲהֵבוּךָ; וְעַתָּה הִתְחַתֵּן בַּמֶּלֶךְ׃
23
И передали слуги Сауловы в уши Давиду все слова эти. И сказал Давид: разве легко кажется вам быть зятем царя? я — человек бедный и незначительный.
И слуги Саула повторили это Давиду. Тот возразил им: «Вы думаете, легко жениться на царской дочери тому, кто беден, как я, и неродовит?»
Они повторили эти слова Давиду. Но Давид сказал: − Вы думаете, это пустяки − стать зятем царя? Я всего лишь бедный и простой человек.
І Саулові раби говорили ці слова до Давидових ушей. А Давид сказав: Чи то легко в ваших очах посвоячитися з царем? Таж я людина вбога та маловажна!
And Saul's servants spoke those words in the ears of David. And David said, Seems it to you a light thing to be a king's son in law, seeing that I am a poor man, and lightly esteemed?
וַיְדַבְּרוּ עַבְדֵי שָׁאוּל בְּאָזְנֵי דָוִד, אֶת־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה; וַיֹּאמֶר דָּוִד, הַנְקַלָּה בְעֵינֵיכֶם הִתְחַתֵּן בַּמֶּלֶךְ, וְאָנֹכִי אִישׁ־רָשׁ וְנִקְלֶה׃
24
И донесли Саулу слуги его и сказали: вот что говорит Давид.
Слуги передали эти слова Саулу: вот, мол, каков был ответ Давида.
Когда слуги Саула передали ему то, что сказал Давид,
І розповіли це раби Саула йому, говорячи: Отак говорив Давид.
And the servants of Saul told him, saying, On this manner spoke David.
וַיַּגִּדוּ עַבְדֵי שָׁאוּל לוֹ לֵאמֹר; כַּדְּבָרִים הָאֵלֶּה דִּבֶּר דָּוִד׃
25
И сказал Саул: так скажите Давиду: царь не хочет вена, кроме ста краеобрезаний Филистимских, в отмщение врагам царя. Ибо Саул имел в мыслях погубить Давида руками Филистимлян.
Тогда Саул сказал: «Передайте Давиду, что единственный выкуп за невесту, которого хочет царь, — крайняя плоть ста филистимлян, месть врагам царя». Саул рассчитывал, что так Давид скорее погибнет от рук филистимлян.
Саул ответил: − Скажите Давиду: «Царь не хочет за невесту иной цены, кроме ста филистимских краеобрезаний, чтобы отомстить своим врагам». Саул замышлял погубить Давида руками филистимлян.
І сказав Саул: Так скажете Давидові: Не бажає цар заплати за молоду, а бажає тільки сто крайніх плотів филистимських, щоб пімститися на неприятелях царя. А Саул думав тим зробити, щоб Давид попав до руки филистимлян.
And Saul said, Thus shall you say to David, The king desires not any dowry, but an hundred foreskins of the Philistines, to be avenged of the king's enemies. But Saul thought to make David fall by the hand of the Philistines.
וַיֹּאמֶר שָׁאוּל כֹּה־תֹאמְרוּ לְדָוִד, אֵין־חֵפֶץ לַמֶּלֶךְ בְּמֹהַר, כִּי, בְּמֵאָה עָרְלוֹת פְּלִשְׁתִּים, לְהִנָּקֵם בְּאֹיְבֵי הַמֶּלֶךְ; וְשָׁאוּל חָשַׁב, לְהַפִּיל אֶת־דָּוִד בְּיַד־פְּלִשְׁתִּים׃
26
И пересказали слуги его Давиду эти слова, и понравилось Давиду сделаться зятем царя.
Его приближенные пересказали Давиду эти слова, и Давиду понравилась мысль стать зятем царя. Еще до истечения назначенного срока
Когда слуги рассказали об этом Давиду, ему понравилась идея стать зятем царя. Еще до того как истекло назначенное время,
І його раби переказали ці слова Давидові, і ця річ була мила в Давидових очах, щоб посвоячитися з царем. І в недовгому часі
And when his servants told David these words, it pleased David well to be the king's son in law: and the days were not expired.
וַיַּגִּדוּ עֲבָדָיו לְדָוִד אֶת־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה, וַיִּשַׁר הַדָּבָר בְּעֵינֵי דָוִד, לְהִתְחַתֵּן בַּמֶּלֶךְ; וְלֹא מָלְאוּ הַיָּמִים׃
27
Еще не прошли назначенные дни, как Давид встал и пошел сам и люди его с ним, и убил двести человек Филистимлян, и принес Давид краеобрезания их, и представил их в полном количестве царю, чтобы сделаться зятем царя. И выдал Саул за него Мелхолу, дочь свою, в замужество.
Давид отправился со своими людьми и убил двести человек филистимлян. Он принес их крайние плоти, и в полном количестве они были представлены царю, чтобы Давид мог стать его зятем. И Саул выдал за него свою дочь Мелхо́лу.
Давид со своими воинами вышел и убил двести филистимлян. Он принес их краеобрезания и представил все их царю, чтобы стать его зятем. Тогда Саул отдал свою дочь Михаль ему в жены.
встав Давид, та й пішов він та його люди, і забив серед филистимлян двісті чоловіка. І Давид приніс їхні крайні плоті, і дав їх у повному числі цареві, щоб посвоячитися з царем. І Саул дав йому за жінку дочку свою Мелхолу.
Why David arose and went, he and his men, and slew of the Philistines two hundred men; and David brought their foreskins, and they gave them in full tale to the king, that he might be the king's son in law. And Saul gave him Michal his daughter to wife.
וַיָּקָם דָּוִד וַיֵּלֶךְ הוּא וַאֲנָשָׁיו, וַיַּךְ בַּפְּלִשְׁתִּים מָאתַיִם אִישׁ, וַיָּבֵא דָוִד אֶת־עָרְלֹתֵיהֶם, וַיְמַלְאוּם לַמֶּלֶךְ, לְהִתְחַתֵּן בַּמֶּלֶךְ; וַיִּתֶּן־לוֹ שָׁאוּל אֶת־מִיכַל בִּתּוֹ לְאִשָּׁה׃
28
И увидел Саул и узнал, что Господь с Давидом [и весь Израиль любит его,] и что Мелхола, дочь Саула, любила {Давида.}
Саул увидел, что Господь с Давидом и что его дочь Мелхола любит Давида,
Когда Саул понял, что Господь с Давидом и что его дочь Михаль любит Давида,
І побачив Саул, і пізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова дочка, полюбила його.
And Saul saw and knew that the LORD was with David, and that Michal Saul's daughter loved him.
וַיַּרְא שָׁאוּל וַיֵּדַע, כִּי יְהוָה עִם־דָּוִד; וּמִיכַל בַּת־שָׁאוּל אֲהֵבַתְהוּ׃
29
И стал Саул еще больше бояться Давида и сделался врагом его на всю жизнь.
и стал еще больше бояться Давида, сделался ему врагом на всю жизнь.
он стал бояться его еще больше и оставался его врагом до конца своих дней.
А Саул ще й далі боявся Давида. І Саул ненавидів Давида по всі дні.
And Saul was yet the more afraid of David; and Saul became David's enemy continually.
וַיֹּאסֶף שָׁאוּל, לֵרֹא מִפְּנֵי דָוִד עוֹד; וַיְהִי שָׁאוּל אֹיֵב אֶת־דָּוִד כָּל־הַיָּמִים׃
30
И когда вожди Филистимские вышли {на войну,} Давид, с самого выхода их, действовал благоразумнее всех слуг Сауловых, и весьма прославилось имя его.
Когда нападали филистимские отряды, Давид всякий раз действовал успешнее, чем остальные военачальники царя, и очень прославился.
Филистимские военачальники продолжали вести войны, и каждый раз, когда они это делали, Давиду доставалось больше успеха, чем всем остальным слугам Саула, и его имя очень прославилось.
І виходили воювати филистимські провідники, і бувало скільки вони виходили, то Давид мав найбільше поводження від усіх Саулових рабів. І стало ім"я його дуже шановане.
Then the princes of the Philistines went forth: and it came to pass, after they went forth, that David behaved himself more wisely than all the servants of Saul; so that his name was much set by.
וַיֵּצְאוּ שָׂרֵי פְלִשְׁתִּים; וַיְהִי מִדֵּי צֵאתָם, שָׂכַל דָּוִד מִכֹּל עַבְדֵי שָׁאוּל, וַיִּיקַר שְׁמוֹ מְאֹד׃