Вторая книга Царств | 2 Samuel | שמואל ב, Глава 1

1
По смерти Саула, когда Давид возвратился от поражения Амаликитян и пробыл в Секелаге два дня,
Сау́л погиб. Дави́д, разгромив амалекитя́н, на два дня остановился в Цикла́ге.
После смерти Саула Давид вернулся, победив амаликитян, и пробыл в Циклаге два дня.
І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні.
After the death of Saul, David returned from defeating the Amalekites and stayed in Ziklag two days.
וַיְהִי, אַחֲרֵי מוֹת שָׁאוּל, וְדָוִד שָׁב, מֵהַכּוֹת אֶת־הָעֲמָלֵק; וַיֵּשֶׁב דָּוִד בְּצִקְלָג יָמִים שְׁנָיִם׃
2
вот, на третий день приходит человек из стана Саулова; одежда на нем разодрана и прах на голове его. Придя к Давиду, он пал на землю и поклонился [ему].
На третий день туда пришел человек из стана Саула; одежда на нем была разорвана, голова посыпана землей. Подойдя к Давиду, он поклонился и пал ниц.
На третий день из лагеря Саула пришел человек в разорванной одежде, с пылью на голове. Придя к Давиду, он поклонился ему до земли.
І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився.
On the third day a man arrived from Saul"s camp, with his clothes torn and with dust on his head. When he came to David, he fell to the ground to pay him honor.
וַיְהִי בַּיּוֹם הַשְּׁלִישִׁי, וְהִנֵּה אִישׁ בָּא מִן־הַמַּחֲנֶה מֵעִם שָׁאוּל, וּבְגָדָיו קְרֻעִים, וַאֲדָמָה עַל־רֹאשׁוֹ; וַיְהִי בְּבֹאוֹ אֶל־דָּוִד, וַיִּפֹּל אַרְצָה וַיִּשְׁתָּחוּ׃
3
И сказал ему Давид: откуда ты пришел? И сказал тот: я убежал из стана Израильского.
«Откуда ты?» — спросил его Давид. «Я из войска израильтя́н, — отвечал тот. — Мне удалось спастись». —
— Откуда ты пришел? — спросил его Давид. — Я спасся из лагеря израильтян — ответил он.
І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору.
"Where have you come from?" David asked him. He answered, "I have escaped from the Israelite camp."
וַיֹּאמֶר לוֹ דָּוִד, אֵי מִזֶּה תָּבוֹא; וַיֹּאמֶר אֵלָיו, מִמַּחֲנֵה יִשְׂרָאֵל נִמְלָטְתִּי׃
4
И сказал ему Давид: что произошло? расскажи мне. И тот сказал: народ побежал со сражения, и множество из народа пало и умерло, и умерли и Саул и сын его Ионафан.
«Что произошло? Рассказывай!» — сказал Давид. Тот продолжал: «Войско побежало с поля битвы, много народа было ранено и убито. Погибли также Саул и его сын Ионафа́н».
— Что случилось? — спросил Давид. — Расскажи мне. Человек сказал: — Народ бежал с поля боя. Многие пали и умерли. Саул и его сын Ионафан мертвы.
І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли.
"What happened?" David asked. "Tell me." He said, "The men fled from the battle. Many of them fell and died. And Saul and his son Jonathan are dead."
וַיֹּאמֶר אֵלָיו דָּוִד מֶה־הָיָה הַדָּבָר הַגֶּד־נָא לִי; וַיֹּאמֶר אֲשֶׁר־נָס הָעָם מִן־הַמִּלְחָמָה, וְגַם־הַרְבֵּה נָפַל מִן־הָעָם וַיָּמֻתוּ, וְגַם, שָׁאוּל וִיהוֹנָתָן בְּנוֹ מֵתוּ׃
5
И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: как ты знаешь, что Саул и сын его Ионафан умерли?
Тогда Давид спросил человека, который принес ему эти новости: «Откуда ты знаешь, что погиб Саул и его сын Ионафан?» —
Давид сказал юноше, который принес ему это известие: — Откуда ты знаешь, что Саул и его сын Ионафан мертвы?
А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан?
Then David said to the young man who brought him the report, "How do you know that Saul and his son Jonathan are dead?"
וַיֹּאמֶר דָּוִד, אֶל־הַנַּעַר הַמַּגִּיד לוֹ; אֵיךְ יָדַעְתָּ, כִּי־מֵת שָׁאוּל וִיהוֹנָתָן בְּנוֹ׃
6
И сказал отрок, рассказывавший ему: я случайно пришел на гору Гелвуйскую, и вот, Саул пал на свое копье, колесницы же и всадники настигали его.
«Я случайно оказался на горе Гилбо́а, — отвечал вестник, — и увидел Саула; он стоял, опершись на копье, а колесницы и всадники были уже совсем близко.
— Я случайно оказался на горе Гильбоа, — сказал юноша, — и там был Саул, который опирался на свое копье, а колесницы и всадники приближались к нему.
І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його.
"I happened to be on Mount Gilboa," the young man said, "and there was Saul, leaning on his spear, with the chariots and riders almost upon him.
וַיֹּאמֶר הַנַּעַר הַמַּגִּיד לוֹ, נִקְרֹא נִקְרֵיתִי בְּהַר הַגִּלְבֹּעַ, וְהִנֵּה שָׁאוּל נִשְׁעָן עַל־חֲנִיתוֹ; וְהִנֵּה הָרֶכֶב וּבַעֲלֵי הַפָּרָשִׁים הִדְבִּקֻהוּ׃
7
Тогда он оглянулся назад и, увидев меня, позвал меня.
Обернувшись, он увидел меня и позвал — я откликнулся.
Обернувшись назад и увидев меня, он позвал меня, и я сказал: «Что мне сделать?»
І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я!
When he turned around and saw me, he called out to me, and I said, "What can I do?"
וַיִּפֶן אַחֲרָיו וַיִּרְאֵנִי; וַיִּקְרָא אֵלָי, וָאֹמַר הִנֵּנִי׃
8
И я сказал: вот я. Он сказал мне: кто ты? И я сказал ему: я — Амаликитянин.
Он спросил меня: "Ты кто?" — "Я — амалекитянин", — сказал я.
Он спросил меня: «Кто ты?» — «Амаликитянин», — ответил я.
І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин.
"He asked me, "Who are you?" ""An Amalekite," I answered.
וַיֹּאמֶר לִי מִי־אָתָּה; וַיֹּאמֶר (וָאֹמַר) אֵלָיו, עֲמָלֵקִי אָנֹכִי׃
9
Тогда он сказал мне: подойди ко мне и убей меня, ибо тоска смертная объяла меня, душа моя все еще во мне.
Он сказал мне: "Подойди ближе и добей меня. У меня уже нет сил, но я все еще жив".
Тогда он сказал мне: «Подойди и убей меня! У меня агония, но я еще жив».
І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!...
"Then he said to me, "Stand over me and kill me! I am in the throes of death, but I"m still alive."
וַיֹּאמֶר אֵלַי, עֲמָד־נָא עָלַי וּמֹתְתֵנִי, כִּי אֲחָזַנִי הַשָּׁבָץ; כִּי־כָל־עוֹד נַפְשִׁי בִּי׃
10
И я подошел к нему и убил его, ибо знал, что он не будет жив после своего падения; и взял я [царский] венец, бывший на голове его, и запястье, бывшее на руке его, и принес их к господину моему сюда.
Я подошел и добил его; было ясно, что после таких ранений он уже не выживет. Я снял венец с его головы, а с руки — браслет, и принес их сюда, моему господину».
Я подошел и убил его, потому что знал, что после своего поражения он не сможет жить. Я взял венец, который был у него на голове, и браслет с его руки и принес их сюда, к моему господину.
І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого.
"So I stood over him and killed him, because I knew that after he had fallen he could not survive. And I took the crown that was on his head and the band on his arm and have brought them here to my lord."
וָאֶעֱמֹד עָלָיו וַאֲמֹתְתֵהוּ, כִּי יָדַעְתִּי, כִּי לֹא יִחְיֶה אַחֲרֵי נִפְלוֹ; וָאֶקַּח הַנֵּזֶר אֲשֶׁר עַל־רֹאשׁוֹ, וְאֶצְעָדָה אֲשֶׁר עַל־זְרֹעוֹ, וָאֲבִיאֵם אֶל־אֲדֹנִי הֵנָּה׃
11
Тогда схватил Давид одежды свои и разодрал их, также и все люди, бывшие с ним, [разодрали одежды свои,]
Давид разорвал на себе одежду, так же поступили и все, кто был рядом.
Тогда Давид и все, кто был с ним, разорвали на себе одежду.
І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним.
Then David and all the men with him took hold of their clothes and tore them.
וַיַּחֲזֵק דָּוִד בִּבְגָדוֹ (בִּבְגָדָיו) וַיִּקְרָעֵם; וְגַם כָּל־הָאֲנָשִׁים אֲשֶׁר אִתּוֹ׃
12
и рыдали и плакали, и постились до вечера о Сауле и о сыне его Ионафане, и о народе Господнем и о доме Израилевом, что пали они от меча.
До вечера, в трауре, они постились и оплакивали Саула, Ионафана, войско Господа — всех израильтян, павших в битве.
Они рыдали, плакали и постились до вечера о Сауле и о его сыне Ионафане, и о войске Господа, и о доме Израиля, потому что все они пали от меча.
І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча.
They mourned and wept and fasted till evening for Saul and his son Jonathan, and for the army of the LORD and the house of Israel, because they had fallen by the sword.
וַיִּסְפְּדוּ וַיִּבְכּוּ, וַיָּצֻמוּ עַד־הָעָרֶב; עַל־שָׁאוּל וְעַל־יְהוֹנָתָן בְּנוֹ, וְעַל־עַם יְהוָה וְעַל־בֵּית יִשְׂרָאֵל, כִּי נָפְלוּ בֶּחָרֶב׃
13
И сказал Давид отроку, рассказывавшему ему: откуда ты? И сказал он: я — сын пришельца Амаликитянина.
Давид спросил человека, принесшего весть: «Откуда ты?» — «Я сын переселенца–амалекитянина», — ответил тот.
Давид сказал юноше, который принес ему известие: — Откуда ты? — Я сын чужеземца — амаликитянина, — ответил он.
І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина.
David said to the young man who brought him the report, "Where are you from?" "I am the son of an alien, an Amalekite," he answered.
וַיֹּאמֶר דָּוִד, אֶל־הַנַּעַר הַמַּגִּיד לוֹ, אֵי מִזֶּה אָתָּה; וַיֹּאמֶר בֶּן־אִישׁ גֵּר עֲמָלֵקִי אָנֹכִי׃
14
Тогда Давид сказал ему: как не побоялся ты поднять руку, чтобы убить помазанника Господня?
Тогда Давид сказал: «Как же ты не побоялся поднять руку на помазанника Господа?!»
Давид сказал ему: — Как же ты не побоялся поднять руку, чтобы погубить Господнего помазанника?
І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця?
David asked him, "Why were you not afraid to lift your hand to destroy the LORD"S anointed?"
וַיֹּאמֶר אֵלָיו דָּוִד; אֵיךְ לֹא יָרֵאתָ, לִשְׁלֹחַ יָדְךָ, לְשַׁחֵת אֶת־מְשִׁיחַ יְהוָה׃
15
И призвал Давид одного из отроков и сказал ему: подойди, убей его.
Давид подозвал одного из своих солдат и приказал: «Пойди и убей его!» И тот заколол его мечом.
Давид позвал одного из своих людей и сказал ему: — Подойди и убей его! Тот убил его, и он умер.
І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер.
Then David called one of his men and said, "Go, strike him down!" So he struck him down, and he died.
וַיִּקְרָא דָוִד, לְאַחַד מֵהַנְּעָרִים, וַיֹּאמֶר גַּשׁ פְּגַע־בּוֹ; וַיַּכֵּהוּ וַיָּמֹת׃
16
И {тот} убил его, и он умер. И сказал к нему Давид: кровь твоя на голове твоей, ибо твои уста свидетельствовали на тебя, когда ты говорил: я убил помазанника Господня.
А Давид произнес: «Ты сам повинен в своей смерти, ведь ты сам признался: "Я добил помазанника Господа"».
А Давид сказал амаликитянину: — Твоя кровь на твоей голове. Ты сам свидетельствовал против себя, когда сказал: «Я убил Господнего помазанника».
І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця.
For David had said to him, "Your blood be on your own head. Your own mouth testified against you when you said, "I killed the LORD"S anointed.""
וַיֹּאמֶר אֵלָיו דָּוִד, דָּמֵיךָ (דָּמְךָ) עַל־רֹאשֶׁךָ; כִּי פִיךָ, עָנָה בְךָ לֵאמֹר, אָנֹכִי מֹתַתִּי אֶת־מְשִׁיחַ יְהוָה׃
17
И оплакал Давид Саула и сына его Ионафана сею плачевною песнью,
Давид сложил плач по Саулу и его сыну Ионафану
Давид оплакивал Саула и его сына Ионафана этой горестной песней
І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею,
David took up this lament concerning Saul and his son Jonathan,
וַיְקֹנֵן דָּוִד, אֶת־הַקִּינָה הַזֹּאת; עַל־שָׁאוּל וְעַל־יְהוֹנָתָן בְּנוֹ׃
18
и повелел научить сынов Иудиных луку, как написано в книге Праведного, и сказал:
и приказал иуде́ям выучить этот плач; он записан в книге Достойного:
и приказал научить жителей Иудеи этой Песне Лука (она записана в «Книге Праведного» ):
та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного:
and ordered that the men of Judah be taught this lament of the bow (it is written in the Book of Jashar):
וַיֹּאמֶר לְלַמֵּד בְּנֵי־יְהוּדָה קָשֶׁת; הִנֵּה כְתוּבָה עַל־סֵפֶר הַיָּשָׁר׃
19
краса твоя, о Израиль, поражена на высотах твоих! как пали сильные!
Гордость Изра́иля! Ты погиб, пред врагом не склонившись! Увы, пали могучие воины!
— Слава твоя, о Израиль, сражена на твоих высотах. Как пали могучие!
О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір"ях своїх, ой попадали лицарі!
"Your glory, O Israel, lies slain on your heights. How the mighty have fallen!
הַצְּבִי יִשְׂרָאֵל, עַל־בָּמוֹתֶיךָ חָלָל; אֵיךְ נָפְלוּ גִבּוֹרִים׃
20
Не рассказывайте в Гефе, не возвещайте на улицах Аскалона, чтобы не радовались дочери Филистимлян, чтобы не торжествовали дочери необрезанных.
Не говорите в Га́те, не разносите весть по улицам Ашкело́на, чтоб не радовались филисти́мские девы, не веселились дочери необрезанных.
Не говорите об этом в Гате, не разглашайте на улицах Ашкелона, чтобы не радовались дочери филистимлян, чтобы не ликовали дочери необрезанных.
Не розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних!
"Tell it not in Gath, proclaim it not in the streets of Ashkelon, lest the daughters of the Philistines be glad, lest the daughters of the uncircumcised rejoice.
אַל־תַּגִּידוּ בְגַת, אַל־תְּבַשְּׂרוּ בְּחוּצֹת אַשְׁקְלוֹן; פֶּן־תִּשְׂמַחְנָה בְּנוֹת פְּלִשְׁתִּים, פֶּן־תַּעֲלֹזְנָה בְּנוֹת הָעֲרֵלִים׃
21
Горы Гелвуйские! да [не сойдет] ни роса, ни дождь на вас, и да не будет {на вас} полей с плодами, ибо там повержен щит сильных, щит Саула, как бы не был он помазан елеем.
Горы Гилбо́а! Да не будет на вас ни росы, ни дождя, да не будет их на склонах ваших! Там, грязью покрытый, лежит воителя щит — там щит Саула, не смазанный маслом!
О горы Гильбоа, да не будет вам ни росы, ни дождя, ни щедрых полей. Ведь там осквернен был щит могучих, щит Саула — не натираемый больше маслом.
Ґілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний!
"O mountains of Gilboa, may you have neither dew nor rain, nor fields that yield offerings of grain. For there the shield of the mighty was defiled, the shield of Saul--no longer rubbed with oil.
הָרֵי בַגִּלְבֹּעַ, אַל־טַל וְאַל־מָטָר עֲלֵיכֶם וּשְׂדֵי תְרוּמֹת; כִּי שָׁם נִגְעַל מָגֵן גִּבּוֹרִים, מָגֵן שָׁאוּל, בְּלִי מָשִׁיחַ בַּשָּׁמֶן׃
22
Без крови раненых, без тука сильных лук Ионафана не возвращался назад, и меч Саула не возвращался даром.
Лук Ионафана не обращался в бегство, и меч Саула не уходил с поля боя, крови раненых и жира воинов не вкусив.
От крови сраженных, от плоти могучих лук Ионафана не возвращался назад, меч Саула не возвращался несыт.
Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо!
From the blood of the slain, from the flesh of the mighty, the bow of Jonathan did not turn back, the sword of Saul did not return unsatisfied.
מִדַּם חֲלָלִים, מֵחֵלֶב גִּבּוֹרִים, קֶשֶׁת יְהוֹנָתָן, לֹא נָשׂוֹג אָחוֹר; וְחֶרֶב שָׁאוּל, לֹא תָשׁוּב רֵיקָם׃
23
Саул и Ионафан, любезные и согласные в жизни своей, не разлучились и в смерти своей; быстрее орлов, сильнее львов {они были.}
Саул и Ионафан! Любимые и прекрасные! Неразлучные в жизни, неразлучны и в смерти своей! Они были быстрее орлов и сильнее львов!
Саул и Ионафан – столь любимы и чтимы при жизни, и в смерти не разлучились. Были они быстрее орлов, львов сильнее.
Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів!
"Saul and Jonathan--in life they were loved and gracious, and in death they were not parted. They were swifter than eagles, they were stronger than lions.
שָׁאוּל וִיהוֹנָתָן, הַנֶּאֱהָבִים וְהַנְּעִימִם בְּחַיֵּיהֶם, וּבְמוֹתָם לֹא נִפְרָדוּ; מִנְּשָׁרִים קַלּוּ, מֵאֲרָיוֹת גָּבֵרוּ׃
24
Дочери Израильские! плачьте о Сауле, который одевал вас в багряницу с украшениями и доставлял на одежды ваши золотые уборы.
Оплакивайте Саула, девы–израильтя́нки! В роскошные ткани багряные он одевал вас, добывал для вас украшения золотые.
О, дочери Израиля, оплакивайте Саула, который одевал вас в роскошные алые наряды, который украшал ваши платья золотым убранством.
Дочки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу!
"O daughters of Israel, weep for Saul, who clothed you in scarlet and finery, who adorned your garments with ornaments of gold.
בְּנוֹת יִשְׂרָאֵל, אֶל־שָׁאוּל בְּכֶינָה; הַמַּלְבִּשְׁכֶם שָׁנִי עִם־עֲדָנִים, הַמַּעֲלֶה עֲדִי זָהָב, עַל לְבוּשְׁכֶן׃
25
Как пали сильные на брани! Сражен Ионафан на высотах твоих.
Увы, пали могучие воины! Пред врагом не склонившись, погиб Ионафан!
Как пали могучие в бою! Ионафан сражен на высотах твоих.
Ой, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!
"How the mighty have fallen in battle! Jonathan lies slain on your heights.
אֵיךְ נָפְלוּ גִבֹּרִים, בְּתוֹךְ הַמִּלְחָמָה; יְהוֹנָתָן, עַל־בָּמוֹתֶיךָ חָלָל׃
26
Скорблю о тебе, брат мой Ионафан; ты был очень дорог для меня; любовь твоя была для меня превыше любви женской.
Тяжко мне потерять тебя, брат мой Ионафан, ты был мне дороже всех; чудо, как ты любил меня — сильнее, чем женщины любят.
Я скорблю по тебе, Ионафан, мой брат, ты был мне очень дорог. Твоя любовь была для меня прекрасна, прекраснее любви женщин.
Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого!
I grieve for you, Jonathan my brother; you were very dear to me. Your love for me was wonderful, more wonderful than that of women.
צַר־לִי עָלֶיךָ, אָחִי יְהוֹנָתָן, נָעַמְתָּ לִּי מְאֹד; נִפְלְאַתָה אַהֲבָתְךָ לִי, מֵאַהֲבַת נָשִׁים׃
27
Как пали сильные, погибло оружие бранное!
Увы, пали могучие воины, погибло оружие.
Как пали могучие! Погибло оружие брани!
Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!...
"How the mighty have fallen! The weapons of war have perished!"
אֵיךְ נָפְלוּ גִבּוֹרִים, וַיֹּאבְדוּ כְּלֵי מִלְחָמָה׃