1
И сказал Давид: не остался ли еще кто-нибудь из дома Саулова? я оказал бы ему милость ради Ионафана.
Давид сказал: «Остался ли хоть кто‑нибудь в живых из рода Саула? Я бы хотел помочь ему ради Ионафана».
Давид спросил: — Остался ли из дома Саула кто-нибудь, кому я мог бы оказать милость ради Ионафана?
І сказав Давид: Чи є ще хто, хто позостався з Саулового дому? Я зроблю йому ласку ради Йонатана.
And David said, Is there yet any that is left of the house of Saul, that I may shew him kindness for Jonathan's sake?
וַיֹּאמֶר דָּוִד, הֲכִי יֶשׁ־עוֹד, אֲשֶׁר נוֹתַר לְבֵית שָׁאוּל; וְאֶעֱשֶׂה עִמּוֹ חֶסֶד, בַּעֲבוּר יְהוֹנָתָן׃
2
В доме Саула был раб, по имени Сива; и позвали его к Давиду, и сказал ему царь: ты ли Сива? И тот сказал: я, раб твой.
Одного из тех, кто служил Саулу, звали Цива́. Его привели к Давиду, и царь спросил: «Это ты Цива?» — «Это я, твой раб», — ответил он.
В доме Саула был слуга по имени Цива. Его позвали к Давиду, и царь спросил его: — Ты Цива? — Рад служить тебе, — ответил тот.
А при Сауловім домі був раб, а ім"я йому Ціва. І покликали його до Давида, а цар сказав йому: Чи ти Ціва? А той відказав: Раб твій!
And there was of the house of Saul a servant whose name was Ziba. And when they had called him unto David, the king said unto him, Art thou Ziba? And he said, Thy servant is he.
וּלְבֵית שָׁאוּל עֶבֶד וּשְׁמוֹ צִיבָא, וַיִּקְרְאוּ־לוֹ אֶל־דָּוִד; וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ אֵלָיו הַאַתָּה צִיבָא וַיֹּאמֶר עַבְדֶּךָ׃
3
И сказал царь: нет ли еще кого-нибудь из дома Саулова? я оказал бы ему милость Божию. И сказал Сива царю: есть сын Ионафана, хромой ногами.
«Ведь должен остаться в живых хоть кто‑то из рода Саула, — сказал царь, — я готов оказать ему любую помощь ради Бога!» Цива отвечал царю: «Есть еще сын Ионафа́на, увечный, хромой».
Царь спросил: — Есть ли кто еще живой в доме Саула, кому я мог бы оказать Божью милость? Цива ответил царю: — Остался еще сын Ионафана. Он хромой на обе ноги.
І сказав цар: Чи нема вже кого з Саулового дому, щоб я зробив йому Божу ласку? І сказав Ціва до царя: Є ще син Йонатанів, кривий на ноги.
And the king said, Is there not yet any of the house of Saul, that I may shew the kindness of God unto him? And Ziba said unto the king, Jonathan hath yet a son, which is lame on his feet.
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ, הַאֶפֶס עוֹד אִישׁ לְבֵית שָׁאוּל, וְאֶעֱשֶׂה עִמּוֹ חֶסֶד אֱלֹהִים; וַיֹּאמֶר צִיבָא אֶל־הַמֶּלֶךְ, עוֹד בֵּן לִיהוֹנָתָן נְכֵה רַגְלָיִם׃
4
И сказал ему царь: где он? И сказал Сива царю: вот, он в доме Махира, сына Аммиэлова, в Лодеваре.
Царь спросил: «Где он?» Цива отвечал царю: «Он в доме Махи́ра, сына Аммиэ́ла, в Ло–Дева́ре».
— Где же он? — спросил царь. Цива ответил: — Он в доме Махира, сына Аммиэля, в Ло-Деваре.
І сказав йому цар: Де він? А Ціва відказав цареві: Ось він у домі Махіра, Амміїлового сина, в Ло-Деварі.
And the king said unto him, Where is he? And Ziba said unto the king, Behold, he is in the house of Machir, the son of Ammiel, in Lodebar.
וַיֹּאמֶר־לוֹ הַמֶּלֶךְ אֵיפֹה הוּא; וַיֹּאמֶר צִיבָא אֶל־הַמֶּלֶךְ, הִנֵּה־הוּא, בֵּית מָכִיר בֶּן־עַמִּיאֵל בְּלוֹ דְבָר׃
5
И послал царь Давид, и взяли его из дома Махира, сына Аммиэлова, из Лодевара.
Царь Давид послал и приказал привести его из дома Махи́ра, сына Аммиэла, в Ло–Дева́ре.
Царь Давид послал забрать его из Ло-Девара, из дома Махира, сына Аммиэля.
І цар Давид послав, і взяв його з дому Махіра, Амміїлового сина, із Ло-Девару.
Then king David sent, and fetched him out of the house of Machir, the son of Ammiel, from Lodebar.
וַיִּשְׁלַח הַמֶּלֶךְ דָּוִד; וַיִּקָּחֵהוּ, מִבֵּית מָכִיר בֶּן־עַמִּיאֵל מִלּוֹ דְבָר׃
6
И пришел Мемфивосфей, сын Ионафана, сына Саулова, к Давиду, и пал на лице свое, и поклонился [царю]. И сказал Давид: Мемфивосфей! И сказал тот: вот раб твой.
Мефиво́шет, сын Ионафана, сына Саула, пришел к Давиду, пал ниц и поклонился. «Мефиво́шет», — обратился к нему Давид. «Здесь раб твой», — ответил тот.
Когда Мефи-Бошет, сын Ионафана, внук Саула, пришел к Давиду, он поклонился ему в знак почтения. Давид сказал: — Мефи-Бошет! — Я твой слуга, — ответил тот.
І прийшов Мефівошет, син Йонатана, Саулового сина, до Давида, і впав на обличчя своє й поклонився. І Давид сказав: Мефівошете! А той відказав: Ось твій раб!
Now when Mephibosheth, the son of Jonathan, the son of Saul, was come unto David, he fell on his face, and did reverence. And David said, Mephibosheth. And he answered, Behold thy servant!
וַיָּבֹא מְפִיבֹשֶׁת בֶּן־יְהוֹנָתָן בֶּן־שָׁאוּל אֶל־דָּוִד, וַיִּפֹּל עַל־פָּנָיו וַיִּשְׁתָּחוּ; וַיֹּאמֶר דָּוִד מְפִיבֹשֶׁת, וַיֹּאמֶר הִנֵּה עַבְדֶּךָ׃
7
И сказал ему Давид: не бойся; я окажу тебе милость ради отца твоего Ионафана и возвращу тебе все поля Саула, отца твоего, и ты всегда будешь есть хлеб за моим столом.
Давид продолжал: «Не бойся. Ради Ионафана, отца твоего, я докажу свою верность тебе. Я верну тебе все угодья Саула, деда твоего, а сам ты всегда будешь есть со мной за одним столом».
— Не бойся, — сказал ему Давид, — потому что я непременно окажу тебе милость ради твоего отца Ионафана. Я верну тебе всю землю, которая принадлежала твоему деду Саулу, и ты всегда будешь есть за моим столом.
І сказав йому Давид: Не бійся, бо справді зроблю тобі ласку ради батька твого Йонатана, і зверну тобі все поле твого батька Саула. А ти будеш завжди їсти хліб при моєму столі.
And David said unto him, Fear not: for I will surely shew thee kindness for Jonathan thy father's sake, and will restore thee all the land of Saul thy father; and thou shalt eat bread at my table continually.
וַיֹּאמֶר לוֹ דָוִד אַל־תִּירָא, כִּי עָשֹׂה אֶעֱשֶׂה עִמְּךָ חֶסֶד בַּעֲבוּר יְהוֹנָתָן אָבִיךָ, וַהֲשִׁבֹתִי לְךָ, אֶת־כָּל־שְׂדֵה שָׁאוּל אָבִיךָ; וְאַתָּה, תֹּאכַל לֶחֶם עַל־שֻׁלְחָנִי תָּמִיד׃
8
И поклонился [Мемфивосфей] и сказал: что такое раб твой, что ты призрел на такого мертвого пса, как я?
Мефиво́шет поклонился и сказал: «Я ничтожный раб твой, но ты обратил взор свой на меня, мертвого пса».
Мефи-Бошет поклонился и сказал: — Кто такой твой слуга, чтобы тебе обращать внимание на такого мертвого пса, как я?
А той уклонився й сказав: Що твій раб, що ти звернувся до такого мертвого пса, як я?
And he bowed himself, and said, What is thy servant, that thou shouldest look upon such a dead dog as I am?
וַיִּשְׁתַּחוּ וַיֹּאמֶר מֶה עַבְדֶּךָ; כִּי פָנִיתָ, אֶל־הַכֶּלֶב הַמֵּת אֲשֶׁר כָּמוֹנִי׃
9
И призвал царь Сиву, слугу Саула, и сказал ему: все, что принадлежало Саулу и всему дому его, я отдаю сыну господина твоего;
Царь призвал Циву, слугу Саула, и приказал ему: «Все, что принадлежало Саулу и всему роду его, я отдаю сыну твоего господина.
Царь призвал слугу Саула Циву и сказал ему: — Я отдал внуку твоего господина все, что принадлежало Саулу и его семье.
А цар кликнув до Ціви, Саулового слуги, і до нього сказав: Усе, що було Саулове та всього його дому, я дав синові твого пана.
Then the king called to Ziba, Saul's servant, and said unto him, I have given unto thy master's son all that pertained to Saul and to all his house.
וַיִּקְרָא הַמֶּלֶךְ, אֶל־צִיבָא נַעַר שָׁאוּל וַיֹּאמֶר אֵלָיו; כֹּל אֲשֶׁר הָיָה לְשָׁאוּל וּלְכָל־בֵּיתוֹ, נָתַתִּי לְבֶן־אֲדֹנֶיךָ׃
10
итак обрабатывай для него землю ты и сыновья твои и рабы твои, и доставляй {плоды ее,} чтобы у сына господина твоего был хлеб для пропитания; Мемфивосфей же, сын господина твоего, всегда будет есть за моим столом. У Сивы было пятнадцать сыновей и двадцать рабов.
Ты сам, твои сыновья и твои рабы должны обрабатывать его землю и отдавать урожай сыну господина твоего, чтобы он был всем обеспечен. Кроме того, Мефиво́шет, сын господина твоего, всегда будет есть за одним столом со мной». (У Цивы было пятнадцать сыновей и двадцать рабов).
Вместе со своими сыновьями и слугами ты должен обрабатывать для него землю и собирать урожай, чтобы у внука твоего господина была еда. А Мефи-Бошет, внук твоего господина, всегда будет есть за моим столом. (У Цивы же было пятнадцать сыновей и двадцать слуг.)
І будеш працювати йому на землі ти й сини твої та раби твої. І будеш приносити з урожаю, і буде хліб для сина твого пана, і він буде його їсти. А Мефівошет, син пана твого, буде завжди їсти хліб при моєму столі. А Ціва мав п"ятнадцять синів та двадцять рабів.
Thou therefore, and thy sons, and thy servants, shall till the land for him, and thou shalt bring in the fruits, that thy master's son may have food to eat: but Mephibosheth thy master's son shall eat bread alway at my table. Now Ziba had fifteen sons and twenty servants.
וְעָבַדְתָּ לּוֹ אֶת־הָאֲדָמָה אַתָּה וּבָנֶיךָ וַעֲבָדֶיךָ וְהֵבֵאתָ, וְהָיָה לְבֶן־אֲדֹנֶיךָ לֶּחֶם וַאֲכָלוֹ, וּמְפִיבֹשֶׁת בֶּן־אֲדֹנֶיךָ, יֹאכַל תָּמִיד לֶחֶם עַל־שֻׁלְחָנִי; וּלְצִיבָא, חֲמִשָּׁה עָשָׂר בָּנִים וְעֶשְׂרִים עֲבָדִים׃
11
И сказал Сива царю: все, что приказывает господин мой царь рабу своему, исполнит раб твой. Мемфивосфей ел за столом [Давида], как один из сыновей царя.
Цива сказал царю: «Все, что повелел господин мой, царь, рабу своему, в точности выполнит раб твой». Мефиво́шет ел за одним столом с Давидом, словно царский сын.
Сива сказал царю: — Твой слуга исполнит все, что господин мой царь приказывает сделать своему слуге. И Мефи-Бошет ел за столом Давида, как один из сыновей царя.
І сказав Ціва до царя: Усе, як накаже мій пан цар своєму рабові, так зробить твій раб. А Мефівошет сказав цар буде їсти при моєму столі, як один із царських синів.
Then said Ziba unto the king, According to all that my lord the king hath commanded his servant, so shall thy servant do. As for Mephibosheth, said the king, he shall eat at my table, as one of the king's sons.
וַיֹּאמֶר צִיבָא אֶל־הַמֶּלֶךְ, כְּכֹל אֲשֶׁר יְצַוֶּה אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ אֶת־עַבְדּוֹ, כֵּן יַעֲשֶׂה עַבְדֶּךָ; וּמְפִיבֹשֶׁת, אֹכֵל עַל־שֻׁלְחָנִי, כְּאַחַד מִבְּנֵי הַמֶּלֶךְ׃
12
У Мемфивосфея был малолетний сын, по имени Миха. Все живущие в доме Сивы были рабами Мемфивосфея.
У Мефивошета был маленький сын по имени Михе́й. Все, кто жил в доме Цивы, служили Мефивошету.
У Мефи-Бошета был маленький сын по имени Миха. Все домашние Цивы были слугами Мефи-Бошета.
А Мефівошет мав малого сина, а ім"я йому Міха. І всі, хто мешкав у домі Ціви, були раби для Мефівошета.
And Mephibosheth had a young son, whose name was Micha. And all that dwelt in the house of Ziba were servants unto Mephibosheth.
וְלִמְפִיבֹשֶׁת בֵּן־קָטָן וּשְׁמוֹ מִיכָא; וְכֹל מוֹשַׁב בֵּית־צִיבָא, עֲבָדִים לִמְפִיבֹשֶׁת׃
13
И жил Мемфивосфей в Иерусалиме, ибо он ел всегда за царским столом. Он был хром на обе ноги.
Сам Мефивошет жил в Иерусалиме, ведь он всегда ел за одним столом с царем. Он хромал, обе ноги его были покалечены.
Мефи-Бошет жил в Иерусалиме, потому что он всегда ел за царским столом. Он был хромой на обе ноги.
А Мефівошет сидів в Єрусалимі, бо він завжди їв при царському столі. І він був кривий на обидві свої ноги.
So Mephibosheth dwelt in Jerusalem: for he did eat continually at the king's table; and was lame on both his feet.
וּמְפִיבֹשֶׁת, יֹשֵׁב בִּירוּשָׁלִַם, כִּי עַל־שֻׁלְחַן הַמֶּלֶךְ תָּמִיד הוּא אֹכֵל; וְהוּא פִּסֵּחַ שְׁתֵּי רַגְלָיו׃