1
Приблизилось время умереть Давиду, и завещал он сыну своему Соломону, говоря:
Пришло Давиду время умирать, и вот что завещал он своему сыну Соломону:
Когда приблизился смертный час Давида, он дал своему сыну Соломону наставление.
І наблизилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:
Now the days of David drew nigh that he should die; and he charged Solomon his son, saying,
וַיִּקְרְבוּ יְמֵי־דָוִד לָמוּת; וַיְצַו אֶת־שְׁלֹמֹה בְנוֹ לֵאמֹר׃
2
вот, я отхожу в путь всей земли, ты же будь тверд и будь мужествен
«Я ухожу в путь, который всем предстоит, а ты будь тверд, будь мужчиной.
— Я ухожу путем всей земли, — сказал он. — Будь тверд, будь мужествен
Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцний та станеш мужем.
I go the way of all the earth: be thou strong therefore, and shew thyself a man;
אָנֹכִי הֹלֵךְ, בְּדֶרֶךְ כָּל־הָאָרֶץ; וְחָזַקְתָּ וְהָיִיתָ לְאִישׁ׃
3
и храни завет Господа Бога твоего, ходя путями Его и соблюдая уставы Его и заповеди Его, и определения Его и постановления Его, как написано в законе Моисеевом, чтобы быть тебе благоразумным во всем, что ни будешь делать, и везде, куда ни обратишься;
Соблюдай все, что велел соблюдать Господь, твой Бог; иди путем, который Он заповедал. Исполняй Его законы, повеления, постановления и предписания, как написано в Законе Моисея — и тогда тебе будет удаваться все, что ты задумаешь, все, за что бы ты ни взялся.
и исполняй то, чего требует Господь, твой Бог. Следуй Его путями и исполняй Его установления и повеления, Его законы и правила, как написано в Законе Моисея, чтобы тебе преуспеть во всем, что бы ты ни делал и куда бы ни шел,
І будеш ти стерегти накази Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, заповіді Його, та устави Його й свідчення Його, як писано в Мойсеєвім Законі, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся,
And keep the charge of the LORD thy God, to walk in his ways, to keep his statutes, and his commandments, and his judgments, and his testimonies, as it is written in the law of Moses, that thou mayest prosper in all that thou doest, and whithersoever thou turnest thyself:
וְשָׁמַרְתָּ אֶת־מִשְׁמֶרֶת יְהוָה אֱלֹהֶיךָ, לָלֶכֶת בִּדְרָכָיו לִשְׁמֹר חֻקֹּתָיו מִצְוֹתָיו וּמִשְׁפָּטָיו וְעֵדְוֹתָיו, כַּכָּתוּב בְּתוֹרַת מֹשֶׁה; לְמַעַן תַּשְׂכִּיל, אֵת כָּל־אֲשֶׁר תַּעֲשֶׂה, וְאֵת כָּל־אֲשֶׁר תִּפְנֶה שָׁם׃
4
чтобы Господь исполнил слово Свое, которое Он сказал обо мне, говоря: "если сыны твои будут наблюдать за путями своими, чтобы ходить предо Мною в истине от всего сердца своего и от всей души своей, то не прекратится муж от тебя на престоле Израилевом".
Тогда Господь исполнит обещание, которое Он мне дал. А Он сказал мне так: "Если потомки твои будут верно следовать по пути, что Я заповедал им, если будут служить Мне верой и правдой, всем сердцем и всей душой, то они всегда будут на престоле Израиля".
и чтобы Господь исполнил Свое слово, которое Он сказал обо мне: «Если твои потомки будут следовать путям Господа и будут ходить передо Мной в истине от всего сердца и от всей души, ты никогда не лишишься преемника на престоле Израиля».
щоб виповнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевім!
That the LORD may continue his word which he spake concerning me, saying, If thy children take heed to their way, to walk before me in truth with all their heart and with all their soul, there shall not fail thee (said he) a man on the throne of Israel.
לְמַעַן יָקִים יְהוָה אֶת־דְּבָרוֹ, אֲשֶׁר דִּבֶּר עָלַי לֵאמֹר, אִם־יִשְׁמְרוּ בָנֶיךָ אֶת־דַּרְכָּם, לָלֶכֶת לְפָנַי בֶּאֱמֶת, בְּכָל־לְבָבָם וּבְכָל־נַפְשָׁם; לֵאמֹר לֹא־יִכָּרֵת לְךָ אִישׁ, מֵעַל כִּסֵּא יִשְׂרָאֵל׃
5
Еще: ты знаешь, что сделал мне Иоав, сын Саруин, как поступил он с двумя вождями войска Израильского, с Авениром, сыном Нировым, и Амессаем, сыном Иеферовым, как он умертвил их и пролил кровь бранную во время мира, обагрив кровью бранною пояс на чреслах своих и обувь на ногах своих:
…Ты сам знаешь, как повел себя со мной Иоав, сын Церуи, как поступил он с двумя военачальниками изра́ильскими: Авне́ром, сыном Не́ра, и Амасо́й, сыном Иете́ра, — как он убил их. Во время мира он пролил кровь, словно на войне. Кровью запятнан пояс у него на бедрах, кровью запятнана обувь у него на ногах!
Далее, ты сам знаешь о том, что сделал мне Иоав, сын Саруи, что сделал он с двумя военачальниками Израиля − Авнером, сыном Нира, и Амасой, сыном Иефера. Он убил их, мстя во время мира за кровь, что была пролита на войне, и запятнал кровью войны пояс на бедрах и сандалии на ногах.
А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церуїн, що зробив він двом провідникам Ізраїлевих військ, Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і поплямив воєнною кров"ю свого пояса, що на стегнах його, та сандалі свої, що на ногах його.
Moreover thou knowest also what Joab the son of Zeruiah did to me, and what he did to the two captains of the hosts of Israel, unto Abner the son of Ner, and unto Amasa the son of Jether, whom he slew, and shed the blood of war in peace, and put the blood of war upon his girdle that was about his loins, and in his shoes that were on his feet.
וְגַם אַתָּה יָדַעְתָּ אֵת אֲשֶׁר־עָשָׂה לִי יוֹאָב בֶּן־צְרוּיָה, אֲשֶׁר עָשָׂה לִשְׁנֵי־שָׂרֵי צִבְאוֹת יִשְׂרָאֵל לְאַבְנֵר בֶּן־נֵר וְלַעֲמָשָׂא בֶן־יֶתֶר וַיַּהַרְגֵם, וַיָּשֶׂם דְּמֵי־מִלְחָמָה בְּשָׁלֹם; וַיִּתֵּן דְּמֵי מִלְחָמָה, בַּחֲגֹרָתוֹ אֲשֶׁר בְּמָתְנָיו, וּבְנַעֲלוֹ אֲשֶׁר בְּרַגְלָיו׃
6
поступи по мудрости твоей, чтобы не отпустить седины его мирно в преисподнюю.
Но ты мудр, и ты не дашь его сединам мирно сойти в Шеол.
Действуй по своей мудрости, но не дай его седой голове сойти в мир мертвых с миром.
І ти зробиш за своєю мудрістю, і не даси знизитися сивині його мирно до шеолу.
Do therefore according to thy wisdom, and let not his hoar head go down to the grave in peace.
וְעָשִׂיתָ כְּחָכְמָתֶךָ; וְלֹא־תוֹרֵד שֵׂיבָתוֹ בְּשָׁלֹם שְׁאֹל׃
7
А сынам Верзеллия Галаадитянина окажи милость, чтоб они были между питающимися твоим столом, ибо они пришли ко мне, когда я бежал от Авессалома, брата твоего.
…Потомкам Барзилла́я из Галаа́да воздай добром за добро, пусть они будут допущены к твоему столу, ведь их род пришел мне на помощь, когда я бежал от твоего брата Авессалома.
Сыновьям Верзеллия из Галаада яви милость, и пусть они будут в числе тех, кто ест за твоим столом. Они пришли ко мне, когда я бежал от твоего брата Авессалома.
А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до мене, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.
But shew kindness unto the sons of Barzillai the Gileadite, and let them be of those that eat at thy table: for so they came to me when I fled because of Absalom thy brother.
וְלִבְנֵי בַרְזִלַּי הַגִּלְעָדִי תַּעֲשֶׂה־חֶסֶד, וְהָיוּ בְּאֹכְלֵי שֻׁלְחָנֶךָ; כִּי־כֵן קָרְבוּ אֵלַי, בְּבָרְחִי מִפְּנֵי אַבְשָׁלוֹם אָחִיךָ׃
8
Вот еще у тебя Семей, сын Геры Вениамитянина из Бахурима; он злословил меня тяжким злословием, когда я шел в Маханаим; но он вышел навстречу мне у Иордана, и я поклялся ему Господом, говоря: "я не умерщвлю тебя мечом".
…А еще среди людей, что тебя окружают, есть Шими́, сын Геры́, вениамитя́нин из Бахури́ма. Он проклял меня страшным проклятьем, когда я уходил в Махана́им. После, когда он вышел мне навстречу у Иорда́на, я поклялся Господом, что не стану казнить его.
Еще у тебя есть Шимей, сын Геры, вениамитянин из Бахурима. Он осыпал меня страшными проклятиями в день, когда я шел в Маханаим. Когда он вышел встречать меня к Иордану, я поклялся ему Господом: «Я не предам тебя мечу».
А ось з тобою Шім"ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокляв був мене гострим прокляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йордану стрінути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб"ю тебе мечем!
And, behold, thou hast with thee Shimei the son of Gera, a Benjamite of Bahurim, which cursed me with a grievous curse in the day when I went to Mahanaim: but he came down to meet me at Jordan, and I sware to him by the LORD, saying, I will not put thee to death with the sword.
וְהִנֵּה עִמְּךָ שִׁמְעִי בֶן־גֵּרָא בֶן־הַיְמִינִי מִבַּחֻרִים, וְהוּא קִלְלַנִי קְלָלָה נִמְרֶצֶת, בְּיוֹם לֶכְתִּי מַחֲנָיִם; וְהוּא־יָרַד לִקְרָאתִי הַיַּרְדֵּן, וָאֶשָּׁבַע לוֹ בַיהוָה לֵאמֹר, אִם־אֲמִיתְךָ בֶּחָרֶב׃
9
Ты же не оставь его безнаказанным; ибо ты человек мудрый и знаешь, что тебе сделать с ним, чтобы низвести седину его в крови в преисподнюю.
Но ты не должен оставить его безнаказанным. Ты мудр. Ты придумаешь, как надо поступить, чтобы он сошел в Шеол не своей смертью, чтобы кровь залила его седины…»
Но теперь не считай его невиновным. Ты мудрый человек, ты поймешь, что с ним сделать. Сведи его седую голову в мир мертвых в крови.
А тепер не прощай йому, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що зробити йому, і ти сивину його зведеш у крові до шеолу.
Now therefore hold him not guiltless: for thou art a wise man, and knowest what thou oughtest to do unto him; but his hoar head bring thou down to the grave with blood.
וְעַתָּה אַל־תְּנַקֵּהוּ, כִּי אִישׁ חָכָם אָתָּה; וְיָדַעְתָּ אֵת אֲשֶׁר תַּעֲשֶׂה־לּוֹ, וְהוֹרַדְתָּ אֶת־שֵׂיבָתוֹ בְּדָם שְׁאוֹל׃
10
И почил Давид с отцами своими и погребен был в городе Давидовом.
И почил Давид с предками — был похоронен в Городе Давидовом.
Давид упокоился со своими предками и был похоронен в Городе Давида.
І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовім Місті.
So David slept with his fathers, and was buried in the city of David.
וַיִּשְׁכַּב דָּוִד עִם־אֲבֹתָיו; וַיִּקָּבֵר בְּעִיר דָּוִד׃
11
Времени царствования Давида над Израилем было сорок лет: в Хевроне царствовал он семь лет и тридцать три года царствовал в Иерусалиме.
Сорок лет царствовал Давид над Израилем: в Хевро́не — семь лет, в Иерусалиме — тридцать три года.
Он правил Израилем сорок лет — семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.
А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.
And the days that David reigned over Israel were forty years: seven years reigned he in Hebron, and thirty and three years reigned he in Jerusalem.
וְהַיָּמִים, אֲשֶׁר מָלַךְ דָּוִד עַל־יִשְׂרָאֵל, אַרְבָּעִים שָׁנָה; בְּחֶבְרוֹן מָלַךְ שֶׁבַע שָׁנִים, וּבִירוּשָׁלִַם מָלַךְ, שְׁלֹשִׁים וְשָׁלֹשׁ שָׁנִים׃
12
И сел Соломон на престоле Давида, отца своего, и царствование его было очень твердо.
Соломон воссел на престоле Давида, отца своего; и крепка была его власть.
На престоле своего отца Давида сел Соломон, и царство его упрочилось.
І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царювання було дуже міцне.
Then sat Solomon upon the throne of David his father; and his kingdom was established greatly.
וּשְׁלֹמֹה יָשַׁב עַל־כִּסֵּא דָּוִד אָבִיו; וַתִּכֹּן מַלְכֻתוֹ מְאֹד׃
13
И пришел Адония, сын Аггифы, к Вирсавии, матери Соломона, [и поклонился ей]. Она сказала: с миром ли приход твой? И сказал он: с миром.
Адония, сын Хаггит, пришел к Вирсавии, матери Соломона. «С добром пришел?» — спросила она. «С добром», — отвечал Адония.
Адония, сын Аггифы, пришел к матери Соломона Вирсавии. Вирсавия спросила его: — С миром ли ты пришел? — С миром, — ответил он.
І прийшов Адонія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: Чи прихід твій з миром? І він відказав: З миром.
And Adonijah the son of Haggith came to Bathsheba the mother of Solomon. And she said, Comest thou peaceably? And he said, Peaceably.
וַיָּבֹא אֲדֹנִיָּהוּ בֶן־חַגֵּית, אֶל־בַּת־שֶׁבַע אֵם־שְׁלֹמֹה, וַתֹּאמֶר הֲשָׁלוֹם בֹּאֶךָ; וַיֹּאמֶר שָׁלוֹם׃
14
И сказал он: у меня есть слово к тебе. Она сказала: говори.
И добавил: «У меня есть просьба к тебе». — «Говори», — ответила Вир–савия.
Затем он спросил: — Могу ли я с тобой поговорить? — Говори, — ответила она.
І сказав: Справа в мене до тебе. А вона відказала: Говори!
He said moreover, I have somewhat to say unto thee. And she said, Say on.
וַיֹּאמֶר דָּבָר לִי אֵלָיִךְ; וַתֹּאמֶר דַּבֵּר׃
15
И сказал он: ты знаешь, что царство принадлежало мне, и весь Израиль обращал на меня взоры свои, как на будущего царя; но царство отошло от меня и досталось брату моему, ибо от Господа это было ему;
Он сказал: «Ты знаешь, царство должно было стать моим; все израильтя́не прочили меня в цари. Но царство досталось брату; так уж решил Господь.
— Ты знаешь, — сказал он, — что царство было моим, и на меня смотрел весь Израиль как на будущего царя. Но все изменилось, и царство перешло к моему брату — ведь оно было суждено ему от Господа.
І він сказав: Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і досталось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.
And he said, Thou knowest that the kingdom was mine, and that all Israel set their faces on me, that I should reign: howbeit the kingdom is turned about, and is become my brother's: for it was his from the LORD.
וַיֹּאמֶר, אַתְּ יָדַעַתְּ כִּי־לִי הָיְתָה הַמְּלוּכָה, וְעָלַי שָׂמוּ כָל־יִשְׂרָאֵל פְּנֵיהֶם לִמְלֹךְ; וַתִּסֹּב הַמְּלוּכָה וַתְּהִי לְאָחִי, כִּי מֵיְהוָה הָיְתָה לּוֹ׃
16
теперь я прошу тебя об одном, не откажи мне. Она сказала ему: говори.
А я прошу тебя об одном. Не откажи мне». — «Говори», — сказала она.
И вот, я прошу тебя об одном. Не откажи мне. — Говори, — сказала она.
А тепер одне бажання жадаю я від тебе: Не відмовляй мені! А вона сказала йому: Говори!
And now I ask one petition of thee, deny me not. And she said unto him, Say on.
וְעַתָּה, שְׁאֵלָה אַחַת אָנֹכִי שֹׁאֵל מֵאִתָּךְ, אַל־תָּשִׁבִי אֶת־פָּנָי; וַתֹּאמֶר אֵלָיו דַּבֵּר׃
17
И сказал он: прошу тебя, поговори царю Соломону, ибо он не откажет тебе, чтоб он дал мне Ависагу Сунамитянку в жену.
Он сказал: «Попроси царя Соломона (он тебе не откажет!), пусть отдаст мне в жены Авишаг шунамитянку». —
Он сказал: — Прошу тебя, поговори с царем Соломоном — тебе он не откажет, — чтобы он отдал мне в жены шунамитянку Авишаг.
І він сказав: Скажи цареві Соломонові, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку.
And he said, Speak, I pray thee, unto Solomon the king, (for he will not say thee nay,) that he give me Abishag the Shunammite to wife.
וַיֹּאמֶר, אִמְרִי־נָא לִשְׁלֹמֹה הַמֶּלֶךְ, כִּי לֹא־יָשִׁיב אֶת־פָּנָיִךְ; וְיִתֶּן־לִי אֶת־אֲבִישַׁג הַשּׁוּנַמִּית לְאִשָּׁה׃
18
И сказала Вирсавия: хорошо, я поговорю о тебе царю.
«Хорошо, — ответила Вирсавия, — я поговорю о тебе с царем».
— Хорошо, — ответила Вирсавия. — Я поговорю о тебе с царем.
І сказала Вірсавія: Добре, я скажу про тебе цареві.
And Bathsheba said, Well; I will speak for thee unto the king.
וַתֹּאמֶר בַּת־שֶׁבַע טוֹב; אָנֹכִי אֲדַבֵּר עָלֶיךָ אֶל־הַמֶּלֶךְ׃
19
И вошла Вирсавия к царю Соломону говорить ему об Адонии. Царь встал перед нею, и поклонился ей, и сел на престоле своем. Поставили престол и для матери царя, и она села по правую руку его
И Вирсавия пошла к царю Соломону поговорить с ним об Адонии. Царь поднялся ей навстречу, поклонился ей, а потом, снова сев на трон, велел поставить рядом кресло для царицы–матери. Та села по правую руку от него и сказала:
Когда Вирсавия пришла к царю Соломону поговорить с ним об Адонии, царь встал, чтобы встретить ее, поклонился ей и сел на свой престол. Он велел принести престол для царской матери, и она села по правую руку от него.
І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по правиці його.
Bathsheba therefore went unto king Solomon, to speak unto him for Adonijah. And the king rose up to meet her, and bowed himself unto her, and sat down on his throne, and caused a seat to be set for the king's mother; and she sat on his right hand.
וַתָּבֹא בַת־שֶׁבַע אֶל־הַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה, לְדַבֶּר־לוֹ עַל־אֲדֹנִיָּהוּ; וַיָּקָם הַמֶּלֶךְ לִקְרָאתָהּ וַיִּשְׁתַּחוּ לָהּ, וַיֵּשֶׁב עַל־כִּסְאוֹ, וַיָּשֶׂם כִּסֵּא לְאֵם הַמֶּלֶךְ, וַתֵּשֶׁב לִימִינוֹ׃
20
и сказала: я имею к тебе одну небольшую просьбу, не откажи мне. И сказал ей царь: проси, мать моя; я не откажу тебе.
«У меня к тебе небольшая просьба. Не откажи мне!» — «Проси, мать моя, — ответил царь. — Я тебе не откажу».
— У меня к тебе маленькая просьба, — сказала она. — Не откажи мне. Царь ответил: — Проси, моя мать; я не откажу тебе.
І сказала вона: Одне мале жадання бажаю я від тебе, не відмов мені. І сказав їй цар: Жадай, мати моя, бо я не відмовлю тобі.
Then she said, I desire one small petition of thee; I pray thee, say me not nay. And the king said unto her, Ask on, my mother: for I will not say thee nay.
וַתֹּאמֶר, שְׁאֵלָה אַחַת קְטַנָּה אָנֹכִי שֹׁאֶלֶת מֵאִתָּךְ, אַל־תָּשֶׁב אֶת־פָּנָי; וַיֹּאמֶר־לָהּ הַמֶּלֶךְ שַׁאֲלִי אִמִּי, כִּי לֹא־אָשִׁיב אֶת־פָּנָיִךְ׃
21
И сказала она: дай Ависагу Сунамитянку Адонии, брату твоему, в жену.
Она сказала: «Пусть Авишаг шунамитянку отдадут в жены твоему брату Адонии». —
И она сказала: — Пусть шунамитянку Авишаг отдадут в жены твоему брату Адонии.
І сказала вона: Нехай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку.
And she said, Let Abishag the Shunammite be given to Adonijah thy brother to wife.
וַתֹּאמֶר יֻתַּן אֶת־אֲבִישַׁג הַשֻּׁנַמִּית; לַאֲדֹנִיָּהוּ אָחִיךָ לְאִשָּׁה׃
22
И отвечал царь Соломон и сказал матери своей: а зачем ты просишь Ависагу Сунамитянку для Адонии? проси ему {также} и царства; ибо он мой старший брат, и ему священник Авиафар и Иоав, сын Саруин, [военачальник, друг].
«Как? — сказал царь Соломон. — Ты просишь для Адонии всего лишь Авишаг шунамитянку? Проси уж для него сразу и царской власти! Он мой старший брат, за него и священник Авиафар, и Иоав, сын Церуи!»
Царь Соломон ответил матери: — Зачем ты просишь для Адонии шунамитянку Авишаг? Проси уж для него и царство — он ведь мой старший брат — да, для него, для священника Авиатара и для Иоава, сына Саруи!
І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: І нащо ти просиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина!...
And king Solomon answered and said unto his mother, And why dost thou ask Abishag the Shunammite for Adonijah? ask for him the kingdom also; for he is mine elder brother; even for him, and for Abiathar the priest, and for Joab the son of Zeruiah.
וַיַּעַן הַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה וַיֹּאמֶר לְאִמּוֹ, וְלָמָה אַתְּ שֹׁאֶלֶת אֶת־אֲבִישַׁג הַשֻּׁנַמִּית לַאֲדֹנִיָּהוּ, וְשַׁאֲלִי־לוֹ אֶת־הַמְּלוּכָה, כִּי הוּא אָחִי הַגָּדוֹל מִמֶּנִּי; וְלוֹ וּלְאֶבְיָתָר הַכֹּהֵן, וּלְיוֹאָב בֶּן־צְרוּיָה׃
23
И поклялся царь Соломон Господом, говоря: то и то пусть сделает со мною Бог и еще больше сделает, если не на свою душу сказал Адония такое слово;
И царь Соломон поклялся Господом: «Пусть так‑то и так‑то покарает меня Бог, если Адония не заплатит жизнью за эту просьбу!
И царь Соломон поклялся Господом: — Пусть Бог сурово накажет меня, если Адония не заплатит за эту просьбу жизнью!
І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...
Then king Solomon sware by the LORD, saying, God do so to me, and more also, if Adonijah have not spoken this word against his own life.
וַיִּשָּׁבַע הַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה, בַּיהוָה לֵאמֹר; כֹּה יַעֲשֶׂה־לִּי אֱלֹהִים וְכֹה יוֹסִיף, כִּי בְנַפְשׁוֹ, דִּבֶּר אֲדֹנִיָּהוּ, אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה׃
24
ныне же, — жив Господь, укрепивший меня и посадивший меня на престоле Давида, отца моего, и устроивший мне дом, как говорил Он, — ныне же Адония должен умереть.
Клянусь Господом, который возвел меня на престол отца моего Давида и, исполняя Свое обещание, возвеличил мой род: сегодня же Адония будет казнен!»
Верно, как и то, что жив Господь, Который утвердил меня и посадил меня на престоле моего отца Давида и укрепил мой дом, как и обещал, Адония сегодня же будет предан смерти!
А тепер, як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, сьогодні буде вбитий Адонія!
Now therefore, as the LORD liveth, which hath established me, and set me on the throne of David my father, and who hath made me an house, as he promised, Adonijah shall be put to death this day.
וְעַתָּה, חַי־יְהוָה אֲשֶׁר הֱכִינַנִי, וַיּוֹשִׁיבִינִי (וַיּוֹשִׁיבַנִי) עַל־כִּסֵּא דָּוִד אָבִי, וַאֲשֶׁר עָשָׂה־לִי בַּיִת כַּאֲשֶׁר דִּבֵּר; כִּי הַיּוֹם, יוּמַת אֲדֹנִיָּהוּ׃
25
И послал царь Соломон Ванею, сына Иодаева, который поразил его, и он умер.
Царь Соломон отдал приказ Бенае, сыну Иехояды, и тот убил Адонию.
Царь Соломон отдал приказ Ванею, сыну Иодая, и тот сразил Адонию, и он умер.
І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, і він уразив його, і той помер...
And king Solomon sent by the hand of Benaiah the son of Jehoiada; and he fell upon him that he died.
וַיִּשְׁלַח הַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה, בְּיַד בְּנָיָהוּ בֶן־יְהוֹיָדָע; וַיִּפְגַּע־בּוֹ וַיָּמֹת׃
26
А священнику Авиафару царь сказал: ступай в Анафоф на твое поле; ты достоин смерти, но в настоящее время я не умерщвлю тебя, ибо ты носил ковчег Владыки Господа пред Давидом, отцом моим, и терпел все, что терпел отец мой.
А священнику Авиафару Соломон приказал: «Ступай в Анато́т, в свой земельный надел, — и там живи! Ты заслуживаешь смерти, но я сейчас не стану тебя казнить: ведь ты носил ковчег Господа Бога перед моим отцом Давидом и делил с моим отцом все невзгоды».
А священнику Авиатару царь сказал: — Ступай в Анатот, к своим полям. Ты заслуживаешь казни, но сегодня я не предам тебя смерти, потому что ты носил ковчег Владыки Господа перед моим отцом Давидом и делил все тяготы жизни с моим отцом.
А священикові Евіятарові цар сказав: Іди до Анатоту на поля свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб"ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько.
And unto Abiathar the priest said the king, Get thee to Anathoth, unto thine own fields; for thou art worthy of death: but I will not at this time put thee to death, because thou barest the ark of the Lord GOD before David my father, and because thou hast been afflicted in all wherein my father was afflicted.
וּלְאֶבְיָתָר הַכֹּהֵן אָמַר הַמֶּלֶךְ, עֲנָתֹת לֵךְ עַל־שָׂדֶיךָ, כִּי אִישׁ מָוֶת אָתָּה; וּבַיּוֹם הַזֶּה לֹא אֲמִיתֶךָ, כִּי־נָשָׂאתָ אֶת־אֲרוֹן אֲדֹנָי יְהוִֹה לִפְנֵי דָּוִד אָבִי, וְכִי הִתְעַנִּיתָ, בְּכֹל אֲשֶׁר־הִתְעַנָּה אָבִי׃
27
И удалил Соломон Авиафара от священства Господня, и исполнилось слово Господа, которое сказал Он о доме Илия в Силоме.
Соломон отстранил Авиафара от должности священника Господа — и тем исполнил приговор, который Господь изрек роду И́лия из Сило́ма.
И Соломон отстранил Авиатара от Господнего священства, исполняя этим слово, которое Господь сказал в Шило о доме Илии.
І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб виповнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло на дім Іліїв.
So Solomon thrust out Abiathar from being priest unto the LORD; that he might fulfil the word of the LORD, which he spake concerning the house of Eli in Shiloh.
וַיְגָרֶשׁ שְׁלֹמֹה אֶת־אֶבְיָתָר, מִהְיוֹת כֹּהֵן לַיהוָה; לְמַלֵּא אֶת־דְּבַר יְהוָה, אֲשֶׁר דִּבֶּר עַל־בֵּית עֵלִי בְּשִׁלֹה׃
28
Слух {об этом} дошел до Иоава, — так как Иоав склонялся на сторону Адонии, а на сторону Соломона не склонялся, — и убежал Иоав в скинию Господню и ухватился за роги жертвенника.
О происходящем услышал Иоав, который был сторонником Адонии (сторонником Авессалома Иоав никогда не был). Он вбежал в Шатер Господа и схватился за рога жертвенника.
Когда новости дошли до Иоава, а Иоав поддержал Адонию, хотя и не поддержал Авессалома, — он вбежал в Господень шатер и схватился за рога жертвенника.
А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопився за роги жертівника...
Then tidings came to Joab: for Joab had turned after Adonijah, though he turned not after Absalom. And Joab fled unto the tabernacle of the LORD, and caught hold on the horns of the altar.
וְהַשְּׁמֻעָה בָּאָה עַד־יוֹאָב, כִּי יוֹאָב, נָטָה אַחֲרֵי אֲדֹנִיָּה, וְאַחֲרֵי אַבְשָׁלוֹם לֹא נָטָה; וַיָּנָס יוֹאָב אֶל־אֹהֶל יְהוָה, וַיַּחֲזֵק בְּקַרְנוֹת הַמִּזְבֵּחַ׃
29
И донесли царю Соломону, что Иоав убежал в скинию Господню и что он у жертвенника. И послал Соломон Ванею, сына Иодаева, говоря: пойди, умертви его [и похорони его].
Соломону доложили, что Иоав прибежал в Шатер Господа и что он у жертвенника. «Пойди и убей его!» — приказал Соломон Бенае, сыну Иехояды.
Царю Соломону доложили, что Иоав убежал в Господень шатер и находится у жертвенника. Тогда Соломон приказал Ванею, сыну Иодая: — Иди, срази его!
І донесено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: Іди, урази його!
And it was told king Solomon that Joab was fled unto the tabernacle of the LORD; and, behold, he is by the altar. Then Solomon sent Benaiah the son of Jehoiada, saying, Go, fall upon him.
וַיֻּגַּד לַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה, כִּי נָס יוֹאָב אֶל־אֹהֶל יְהוָה, וְהִנֵּה אֵצֶל הַמִּזְבֵּחַ; וַיִּשְׁלַח שְׁלֹמֹה אֶת־בְּנָיָהוּ בֶן־יְהוֹיָדָע לֵאמֹר לֵךְ פְּגַע־בּוֹ׃
30
И пришел Ванея в скинию Господню и сказал ему: так сказал царь: выходи. И сказал тот: нет, я хочу умереть здесь. Ванея передал это царю, говоря: так сказал Иоав, и так отвечал мне.
Беная пришел в Шатер Господа и сказал Иоаву: «Царь приказал тебе выйти». — «Нет, — отозвался тот, — уж лучше я здесь умру». Беная передал царю ответ Иоава,
Ванея вошел в Господень шатер и сказал Иоаву: — Так говорит царь: «Выходи!» Но тот ответил: — Нет, я умру здесь. Ванея доложил царю: — Вот так ответил мне Иоав.
І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: Так сказав цар: Вийди! А той відказав: Ні, я тут помру! І передав Беная цареві це слово, говорячи: Так сказав Йоав, і так відповів мені.
And Benaiah came to the tabernacle of the LORD, and said unto him, Thus saith the king, Come forth. And he said, Nay; but I will die here. And Benaiah brought the king word again, saying, Thus said Joab, and thus he answered me.
וַיָּבֹא בְנָיָהוּ אֶל־אֹהֶל יְהוָה, וַיֹּאמֶר אֵלָיו כֹּה־אָמַר הַמֶּלֶךְ צֵא, וַיֹּאמֶר לֹא כִּי פֹה אָמוּת; וַיָּשֶׁב בְּנָיָהוּ אֶת־הַמֶּלֶךְ דָּבָר לֵאמֹר, כֹּה־דִבֶּר יוֹאָב וְכֹה עָנָנִי׃
31
Царь сказал ему: сделай, как он сказал, и умертви его и похорони его, и сними невинную кровь, пролитую Иоавом, с меня и с дома отца моего;
и царь велел: «Вот так и сделай, как он сказал: убей его и похорони, чтобы очистить и меня, и весь наш род от пролитой Иоавом крови невинных.
Тогда царь приказал Ванею: — Сделай, как он говорит. Срази его и похорони, и тем очисть меня и дом моего отца от вины за невинную кровь, что пролил Иоав.
І сказав йому цар: Зроби, як я говорив, і врази його. І поховаєш його, і здіймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.
And the king said unto him, Do as he hath said, and fall upon him, and bury him; that thou mayest take away the innocent blood, which Joab shed, from me, and from the house of my father.
וַיֹּאמֶר לוֹ הַמֶּלֶךְ, עֲשֵׂה כַּאֲשֶׁר דִּבֶּר, וּפְגַע־בּוֹ וּקְבַרְתּוֹ; וַהֲסִירֹתָ דְּמֵי חִנָּם, אֲשֶׁר שָׁפַךְ יוֹאָב, מֵעָלַי וּמֵעַל בֵּית אָבִי׃
32
да обратит Господь кровь его на голову его за то, что он убил двух мужей невинных и лучших его: поразил мечом, без ведома отца моего Давида, Авенира, сына Нирова, военачальника Израильского, и Амессая, сына Иеферова, военачальника Иудейского;
А вину за смерть Иоава пусть возложит Господь на него самого! Иоав убил двух людей, которые были доблестнее и лучше него: без ведома отца моего Давида он убил израильского военачальника Авнера, сына Нера, и иудейского военачальника Амасу, сына Иетера.
Господь воздаст ему за кровь, которую он пролил, потому что он без ведома моего отца Давида напал на двух человек и убил их мечом. Оба они — Авнер, сын Нира, военачальник Израиля, и Амаса, сын Иефера, военачальник Иуды — были праведнее и лучше его.
І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він уразив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мечем, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника Юдиного війська.
And the LORD shall return his blood upon his own head, who fell upon two men more righteous and better than he, and slew them with the sword, my father David not knowing thereof, to wit, Abner the son of Ner, captain of the host of Israel, and Amasa the son of Jether, captain of the host of Judah.
וְהֵשִׁיב יְהוָה אֶת־דָּמוֹ עַל־רֹאשׁוֹ, אֲשֶׁר פָּגַע בִּשְׁנֵי־אֲנָשִׁים צַדִּקִים וְטֹבִים מִמֶּנּוּ וַיַּהַרְגֵם בַּחֶרֶב, וְאָבִי דָוִד לֹא יָדָע; אֶת־אַבְנֵר בֶּן־נֵר שַׂר־צְבָא יִשְׂרָאֵל, וְאֶת־עֲמָשָׂא בֶן־יֶתֶר שַׂר־צְבָא יְהוּדָה׃
33
да обратится кровь их на голову Иоава и на голову потомства его на веки, а Давиду и потомству его, и дому его и престолу его да будет мир на веки от Господа!
Пусть вина за их смерть падет на голову Иоава и на головы его потомков — навеки! А Давиду и его потомкам, и роду его, и престолу его да дарует Господь благополучие — навеки!»
Пусть вина за их кровь падет на голову Иоава и его потомков навеки. Но на Давиде и его семя, его доме и престоле пусть вечно будет Господень мир.
І нехай звернеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки.
Their blood shall therefore return upon the head of Joab, and upon the head of his seed for ever: but upon David, and upon his seed, and upon his house, and upon his throne, shall there be peace for ever from the LORD.
וְשָׁבוּ דְמֵיהֶם בְּרֹאשׁ יוֹאָב, וּבְרֹאשׁ זַרְעוֹ לְעֹלָם; וּלְדָוִד וּלְזַרְעוֹ וּלְבֵיתוֹ וּלְכִסְאוֹ יִהְיֶה שָׁלוֹם עַד־עוֹלָם מֵעִם יְהוָה׃
34
И пошел Ванея, сын Иодаев, и поразил Иоава, и умертвил его, и он был похоронен в доме своем в пустыне.
Беная, сын Иехояды, пошел и убил Иоава. Иоав был похоронен в своем родовом наделе, в Пустыне.
Ванея, сын Иодая, пошел, сразил Иоава и убил его, и его похоронили на его участке в пустыне.
І пішов Беная, Єгоядин син, і вразив його, та й убив його. І був він похований у своїм домі в пустині.
So Benaiah the son of Jehoiada went up, and fell upon him, and slew him: and he was buried in his own house in the wilderness.
וַיַּעַל, בְּנָיָהוּ בֶּן־יְהוֹיָדָע, וַיִּפְגַּע־בּוֹ וַיְמִתֵהוּ; וַיִּקָּבֵר בְּבֵיתוֹ בַּמִּדְבָּר׃
35
И поставил царь Соломон Ванею, сына Иодаева, вместо его над войском; [управление же царством было в Иерусалиме,] а Садока священника поставил царь [первосвященником] вместо Авиафара. [И дал Господь Соломону разум и мудрость весьма великую и обширный ум, как песок при море. И Соломон имел разум выше разума всех сынов востока и всех мудрых Египтян. И взял за себя дочь фараона и ввел ее в город Давидов, доколе не построил дома своего и, во-первых, дома Господня и стены вокруг Иерусалима; в семь лет окончил он строение. И было у Соломона семьдесят тысяч человек, носящих тяжести, и восемьдесят тысяч каменосеков в горах. И сделал Соломон море и подпоры, и большие бани и столбы, и источник на дворе и медное море, и построил замок и укрепления его, и разделил город Давидов. Тогда дочь фараона перешла из города Давидова в дом свой, который он построил ей; тогда построил Соломон стену вокруг города. И приносил Соломон три раза в год всесожжения и мирные жертвы на жертвеннике, который он устроил Господу, и курение совершал на нем пред Господом, и окончил строение дома. Главных приставников над работами Соломоновыми было три тысячи шестьсот, которые управляли народом, производившим работы. И построил он Ассур, и Магдон, и Газер, и Вефорон вышний и Валалаф; но эти города он построил после построения дома Господня и стены вокруг Иерусалима. И еще при жизни Давид завещал Соломону, говоря: вот у тебя Семей, сын Геры, сына Иеминиина из Бахурима; он злословил меня тяжким злословием, как я шел в Маханаим; но он вышел навстречу мне у Иордана, и я поклялся ему Господом, говоря: "я не умерщвлю тебя мечом". Ты же не оставь его безнаказанным, ибо ты человек мудрый и знаешь, что тебе сделать с ним, чтобы низвести седину его в крови в преисподнюю.]
Вместо него Соломон поставил во главе войска Бенаю, сына Иехояды. А священника Цадока царь назначил на место Авиафара.
Царь поставил Ванею, сына Иодая, над войском вместо Иоава и заменил Авиатара священником Цадоком.
А цар, замість нього, настановив над військом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.
And the king put Benaiah the son of Jehoiada in his room over the host: and Zadok the priest did the king put in the room of Abiathar.
וַיִּתֵּן הַמֶּלֶךְ אֶת־בְּנָיָהוּ בֶן־יְהוֹיָדָע תַּחְתָּיו עַל־הַצָּבָא; וְאֶת־צָדוֹק הַכֹּהֵן נָתַן הַמֶּלֶךְ, תַּחַת אֶבְיָתָר׃
36
И послав царь призвал Семея и сказал ему: построй себе дом в Иерусалиме и живи здесь, и никуда не выходи отсюда;
Царь велел позвать Шими и сказал ему: «Построй себе дом в Иерусалиме, живи в нем и никуда не отлучайся.
После этого царь послал за Шимеем и сказал ему: — Построй себе дом в Иерусалиме и живи там, а больше никуда не ходи.
І послав цар, і покликав Шім"ї та й сказав йому: Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не вийдеш звідти ані сюди, ані туди.
And the king sent and called for Shimei, and said unto him, Build thee an house in Jerusalem, and dwell there, and go not forth thence any whither.
וַיִּשְׁלַח הַמֶּלֶךְ וַיִּקְרָא לְשִׁמְעִי, וַיֹּאמֶר לוֹ, בְּנֵה־לְךָ בַיִת בִּירוּשָׁלִַם, וְיָשַׁבְתָּ שָׁם; וְלֹא־תֵצֵא מִשָּׁם אָנֶה וָאָנָה׃
37
и знай, что в тот день, в который ты выйдешь и перейдешь поток Кедрон, непременно умрешь; кровь твоя будет на голове твоей.
И знай: если ты отлучишься из дому и перейдешь Кедро́н, ты будешь казнен и будешь сам виноват в своей смерти». —
Знай, в тот день, когда ты уйдешь и пересечешь долину Кедрон, ты умрешь, и сам будешь виновен в своей гибели.
І буде того дня, як ти вийдеш і перейдеш поток Кедрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!
For it shall be, that on the day thou goest out, and passest over the brook Kidron, thou shalt know for certain that thou shalt surely die: thy blood shall be upon thine own head.
וְהָיָה בְּיוֹם צֵאתְךָ, וְעָבַרְתָּ אֶת־נַחַל קִדְרוֹן, יָדֹעַ תֵּדַע כִּי מוֹת תָּמוּת; דָּמְךָ יִהְיֶה בְרֹאשֶׁךָ׃
38
И сказал Семей царю: хорошо; как приказал господин мой царь, так сделает раб твой. И жил Семей в Иерусалиме долгое время.
«Хорошо, — отвечал царю Шими, — как скажет господин мой, царь, так я, раб твой, и сделаю». И долгое время Шими жил в Иерусалиме.
Шимей ответил царю: — Хорошо ты говоришь. Твой слуга сделает так, как сказал господин мой царь. И Шимей оставался в Иерусалиме долгое время.
І сказав Шім"ї до царя: Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій. І сидів Шім"ї в Єрусалимі багато днів.
And Shimei said unto the king, The saying is good: as my lord the king hath said, so will thy servant do. And Shimei dwelt in Jerusalem many days.
וַיֹּאמֶר שִׁמְעִי לַמֶּלֶךְ טוֹב הַדָּבָר, כַּאֲשֶׁר דִּבֶּר אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ, כֵּן יַעֲשֶׂה עַבְדֶּךָ; וַיֵּשֶׁב שִׁמְעִי בִּירוּשָׁלִַם יָמִים רַבִּים׃
39
Но через три года случилось, что у Семея двое рабов убежали к Анхусу, сыну Маахи, царю Гефскому. И сказали Семею, говоря: вот, рабы твои в Гефе.
Но через три года случилось, что два раба, принадлежавших Шими, убежали к Ахи́шу, сыну Маахи́, царю Га́та. Шими сообщили: «Твои рабы находятся в Гате».
Но три года спустя двое из рабов Шимея убежали к царю Гата Ахишу, сыну Маахи, и Шимею донесли: — Твои рабы в Гате.
І сталося в кінці трьох років, і втекли двоє рабів Шім"ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І донесли Шім"ї, говорячи: Ось раби твої в Ґаті!
And it came to pass at the end of three years, that two of the servants of Shimei ran away unto Achish son of Maachah king of Gath. And they told Shimei, saying, Behold, thy servants be in Gath.
וַיְהִי, מִקֵּץ שָׁלֹשׁ שָׁנִים, וַיִּבְרְחוּ שְׁנֵי־עֲבָדִים לְשִׁמְעִי, אֶל־אָכִישׁ בֶּן־מַעֲכָה מֶלֶךְ גַּת; וַיַּגִּידוּ לְשִׁמְעִי לֵאמֹר, הִנֵּה עֲבָדֶיךָ בְּגַת׃
40
И встал Семей, и оседлал осла своего, и отправился в Геф к Анхусу искать рабов своих. И возвратился Семей и привел рабов своих из Гефа.
Он оседлал осла и отправился в Гат к Ахишу требовать своих рабов назад. Сходил он туда и вернул своих рабов назад из Гата.
Тогда он оседлал осла и отправился к Ахишу в Гат искать рабов. Так Шимей ушел и привел рабов из Гата.
І встав Шім"ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім"ї, і привів своїх рабів з Ґату.
And Shimei arose, and saddled his ass, and went to Gath to Achish to seek his servants: and Shimei went, and brought his servants from Gath.
וַיָּקָם שִׁמְעִי, וַיַּחֲבֹשׁ אֶת־חֲמֹרוֹ, וַיֵּלֶךְ גַּתָה אֶל־אָכִישׁ, לְבַקֵּשׁ אֶת־עֲבָדָיו; וַיֵּלֶךְ שִׁמְעִי, וַיָּבֵא אֶת־עֲבָדָיו מִגַּת׃
41
И донесли Соломону, что Семей ходил из Иерусалима в Геф и возвратился.
Соломону доложили, что Шими ходил из Иерусалима в Гат и обратно.
Когда Соломону доложили, что Шимей уходил из Иерусалима в Гат и вернулся,
А Соломонові донесено, що Шім"ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.
And it was told Solomon that Shimei had gone from Jerusalem to Gath, and was come again.
וַיֻּגַּד לִשְׁלֹמֹה; כִּי־הָלַךְ שִׁמְעִי מִירוּשָׁלִַם גַּת וַיָּשֹׁב׃
42
И послав призвал царь Семея и сказал ему: не клялся ли я тебе Господом и не объявлял ли тебе, говоря: "знай, что в тот день, в который ты выйдешь и пойдешь куда-нибудь, непременно умрешь"? и ты сказал мне: "хорошо";
Царь велел позвать Шими и сказал: «Я ведь тебя предупреждал: "Если ты отлучишься и куда‑нибудь отправишься, знай, что ты будешь казнен". Я тебя заставил Господом поклясться. Ты мне сказал: "Хорошо, я все понял".
царь призвал Шимея и сказал ему: — Разве я не взял с тебя клятву Господом и не предупредил тебя: «Знай, в тот день, когда ты пойдешь, куда бы то ни было, ты умрешь?». Ты тогда сказал мне: «Хорошо ты говоришь. Я буду послушен».
І послав цар, і покликав Шім"ї та й сказав до нього: Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти вийдеш і підеш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.
And the king sent and called for Shimei, and said unto him, Did I not make thee to swear by the LORD, and protested unto thee, saying, Know for a certain, on the day thou goest out, and walkest abroad any whither, that thou shalt surely die? and thou saidst unto me, The word that I have heard is good.
וַיִּשְׁלַח הַמֶּלֶךְ וַיִּקְרָא לְשִׁמְעִי, וַיֹּאמֶר אֵלָיו הֲלוֹא הִשְׁבַּעְתִּיךָ בַיהוָה, וָאָעִד בְּךָ לֵאמֹר, בְּיוֹם צֵאתְךָ, וְהָלַכְתָּ אָנֶה וָאָנָה, יָדֹעַ תֵּדַע כִּי מוֹת תָּמוּת; וַתֹּאמֶר אֵלַי טוֹב הַדָּבָר שָׁמָעְתִּי׃
43
зачем же ты не соблюл приказания, которое я дал тебе пред Господом с клятвою?
Как же мог ты не выполнить клятвы, данной пред Господом, и не исполнить моего приказа?»
Почему же ты не сдержал клятву Господу и не послушался моего повеления?
І чому ти не додержувався Господньої присяги та наказа, що я наказав був тобі?
Why then hast thou not kept the oath of the LORD, and the commandment that I have charged thee with?
וּמַדּוּעַ לֹא שָׁמַרְתָּ, אֵת שְׁבֻעַת יְהוָה; וְאֶת־הַמִּצְוָה אֲשֶׁר־צִוִּיתִי עָלֶיךָ׃
44
И сказал царь Семею: ты знаешь и знает сердце твое все зло, какое ты сделал отцу моему Давиду; да обратит же Господь злобу твою на голову твою!
И царь сказал Шими: «Ты сам знаешь, отлично помнишь, какое зло ты причинил моему отцу Давиду. Пусть Господь обратит это зло на твою голову!
Еще царь сказал Шимею: — В сердце своем ты хранишь память обо всем том зле, которое ты сделал моему отцу Давиду. Теперь Господь воздаст тебе за твое злодеяние.
І сказав цар до Шім"ї: Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.
The king said moreover to Shimei, Thou knowest all the wickedness which thine heart is privy to, that thou didst to David my father: therefore the LORD shall return thy wickedness upon thine own head;
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ אֶל־שִׁמְעִי, אַתָּה יָדַעְתָּ אֵת כָּל־הָרָעָה, אֲשֶׁר יָדַע לְבָבְךָ, אֲשֶׁר עָשִׂיתָ לְדָוִד אָבִי; וְהֵשִׁיב יְהוָה אֶת־רָעָתְךָ בְּרֹאשֶׁךָ׃
45
а царь Соломон да будет благословен, и престол Давида да будет непоколебим пред Господом во веки!
А царь Соломон да будет благословен! И да будет престол Давидов вовеки неколебим пред лицом Господа!»
А царь Соломон будет благословен, и престол Давида останется непоколебимым перед Господом вовеки.
А цар Соломон благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки.
And king Solomon shall be blessed, and the throne of David shall be established before the LORD for ever.
וְהַמֶּלֶךְ שְׁלֹמֹה בָּרוּךְ; וְכִסֵּא דָוִד, יִהְיֶה נָכוֹן לִפְנֵי יְהוָה עַד־עוֹלָם׃
46
и повелел царь Ванее, сыну Иодаеву, и он пошел и поразил Семея, и тот умер.
Царь отдал приказ Бенае, сыну Иехояды, тот пошел и убил Шими. Соломон крепко держал власть в своих руках.
Царь отдал приказ Ванею, сыну Иодая, и тот вышел и сразил Шимея, и убил его. Так царство надежно упрочилось во власти Соломона.
І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вразив його, і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.
So the king commanded Benaiah the son of Jehoiada; which went out, and fell upon him, that he died. And the kingdom was established in the hand of Solomon.
וַיְצַו הַמֶּלֶךְ, אֶת־בְּנָיָהוּ בֶּן־יְהוֹיָדָע, וַיֵּצֵא וַיִּפְגַּע־בּוֹ וַיָּמֹת; וְהַמַּמְלָכָה נָכוֹנָה בְּיַד־שְׁלֹמֹה׃