Третья книга Царств | 1 Kings | מלכים א, Глава 20

1
Венадад, царь Сирийский, собрал все свое войско, и с ним были тридцать два царя, и кони и колесницы, и пошел, осадил Самарию и воевал против нее.
Бен–Хадад, царь арамеев, собрал все свое войско — и еще тридцать два царя присоединились к нему — собрал конницу, колесницы и двинулся на Самарию. Он окружил и осадил ее,
Венадад, царь Арама, собрал войско. С ним было тридцать два царя с конями и колесницами. Он выступил, осадил Самарию и повел войну против нее.
А Бен-Гадад, цар сирійский, зібрав усе своє військо та тридцять і два царі з ним, і коні, і колесниці. І пішов він, і обліг Самарію та й воював проти неї.
Now Ben-Hadad king of Aram mustered his entire army. Accompanied by thirty-two kings with their horses and chariots, he went up and besieged Samaria and attacked it.
וּבֶן־הֲדַד מֶלֶךְ־אֲרָם, קָבַץ אֶת־כָּל־חֵילוֹ, וּשְׁלֹשִׁים וּשְׁנַיִם מֶלֶךְ אִתּוֹ וְסוּס וָרָכֶב; וַיַּעַל, וַיָּצַר עַל־שֹׁמְרוֹן, וַיִּלָּחֶם בָּהּ׃
2
И послал послов к Ахаву, царю Израильскому, в город,
а к Ахаву, царю Израиля, отправил послов
Он отправил в город к царю Ахаву послов, чтобы сказать:
І послав він послів до Ахава, царя Ізраїлевого, до міста,
He sent messengers into the city to Ahab king of Israel, saying, "This is what Ben-Hadad says:
וַיִּשְׁלַח מַלְאָכִים אֶל־אַחְאָב מֶלֶךְ־יִשְׂרָאֵל הָעִירָה׃
3
и сказал ему: так говорит Венадад: серебро твое и золото твое — мои, и жены твои и лучшие сыновья твои — мои.
с такими словами: «Так говорит Бен–Хадад: твое серебро и золото принадлежат мне, лучшие из твоих женщин и детей — все мои».
Так говорит Венадад: «Твои серебро и золото — мои, и лучшие из твоих жен и детей мои».
та й сказав йому: Так сказав Бен-Гадад: Срібло твоє та золото твоє моє воно, а жінки твої та сини твої, ці найліпші, мої вони!
"Your silver and gold are mine, and the best of your wives and children are mine.""
וַיֹּאמֶר לוֹ, כֹּה אָמַר בֶּן־הֲדַד, כַּסְפְּךָ וּזְהָבְךָ לִי־הוּא; וְנָשֶׁיךָ וּבָנֶיךָ הַטּוֹבִים לִי־הֵם׃
4
И отвечал царь Израильский и сказал: да будет по слову твоему, господин мой царь: я и все мое — твое.
Отвечал царь Израиля: «Все, как ты сказал, мой царь и господин. И сам я твой, и все, что есть у меня, твое».
Царь Израиля ответил: — Как ты говоришь, господин мой царь, я и все, что у меня есть, твое.
І відповів Ізраїлів цар та й сказав: Буде за словом твоїм, пане мій царю! Твій я та все, що моє!
The king of Israel answered, "Just as you say, my lord the king. I and all I have are yours."
וַיַּעַן מֶלֶךְ־יִשְׂרָאֵל וַיֹּאמֶר, כִּדְבָרְךָ אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ; לְךָ אֲנִי וְכָל־אֲשֶׁר־לִי׃
5
И опять пришли послы и сказали: так говорит Венадад: я послал к тебе сказать: "серебро твое, и золото твое, и жён твоих, и сыновей твоих отдай мне";
Снова явились послы и сказали: «Так говорит Бен–Хадад: я приказал тебе, чтобы ты отдал мне свое серебро и золото, женщин и детей.
Послы пришли вновь и сказали: — Так говорит Венадад: «Я посылал к тебе требовать твоего серебра и золота, твоих жен и детей.
І знову вернулися ті посли та й сказали: Так сказав Бен-Гадад, говорячи: Я посилав до тебе, говорячи: Ти даси мені срібло своє, і золото своє, і жінок своїх, і синів своїх.
The messengers came again and said, "This is what Ben-Hadad says: "I sent to demand your silver and gold, your wives and your children.
וַיָּשֻׁבוּ הַמַּלְאָכִים, וַיֹּאמְרוּ, כֹּה־אָמַר בֶּן־הֲדַד לֵאמֹר; כִּי־שָׁלַחְתִּי אֵלֶיךָ לֵאמֹר, כַּסְפְּךָ וּזְהָבְךָ וְנָשֶׁיךָ וּבָנֶיךָ לִי תִתֵּן׃
6
поэтому я завтра, к этому времени, пришлю к тебе рабов моих, чтобы они осмотрели твой дом и домы служащих при тебе, и все дорогое для глаз твоих взяли в свои руки и унесли.
Поэтому завтра, в это же время, я пришлю к тебе своих людей, чтоб они сами обыскали твой дворец и дворцы твоих вельмож и сами забрали у тебя все, чем ты дорожишь».
Но завтра к этому времени я пошлю слуг обыскать твой дворец и дома твоих приближенных. Они возьмут все, что им понравится, и унесут с собой».
А взавтра цього часу пошлю я своїх рабів до тебе, і вони перешукають дім твій та доми твоїх рабів. І станеться, на все, що сподобається їм, вони накладуть свої руки, та й заберуть...
But about this time tomorrow I am going to send my officials to search your palace and the houses of your officials. They will seize everything you value and carry it away.""
כִּי אִם־כָּעֵת מָחָר, אֶשְׁלַח אֶת־עֲבָדַי אֵלֶיךָ, וְחִפְּשׂוּ אֶת־בֵּיתְךָ, וְאֵת בָּתֵּי עֲבָדֶיךָ; וְהָיָה כָּל־מַחְמַד עֵינֶיךָ, יָשִׂימוּ בְיָדָם וְלָקָחוּ׃
7
И созвал царь Израильский всех старейшин земли и сказал: замечайте и смотрите, он замышляет зло; когда он присылал ко мне за жёнами моими, и сыновьями моими, и серебром моим, и золотом моим, я ему не отказал.
Царь Израиля созвал всех старейшин своей страны и сказал: «Смотрите, какую беду он нам готовит… Когда он просто требовал дать ему женщин и детей, серебро и золото, я же ведь не отказался!»
Царь Израиля призвал всех старейшин страны и сказал им: — Смотрите, как этот человек ищет зла! Когда он посылал за моими женами и детьми, моим серебром и золотом, я не отказал ему.
І скликав Ізраїлів цар усіх старших Краю та й сказав: Довідайтеся й побачите, що він шукає зла, бо послав до мене по жінок моїх, і по синів моїх, і по срібло моє, і по золото моє, і я йому не відмовив.
The king of Israel summoned all the elders of the land and said to them, "See how this man is looking for trouble! When he sent for my wives and my children, my silver and my gold, I did not refuse him."
וַיִּקְרָא מֶלֶךְ־יִשְׂרָאֵל לְכָל־זִקְנֵי הָאָרֶץ, וַיֹּאמֶר דְּעוּ־נָא וּרְאוּ, כִּי רָעָה זֶה מְבַקֵּשׁ; כִּי־שָׁלַח אֵלַי לְנָשַׁי וּלְבָנַי וּלְכַסְפִּי וְלִזְהָבִי, וְלֹא מָנַעְתִּי מִמֶּנּוּ׃
8
И сказали ему все старейшины и весь народ: не слушай и не соглашайся.
И сказали ему все старейшины и весь народ: «Не слушайся и не соглашайся».
Все старейшины и весь народ ответили ему: — Не слушай его и не уступай ему.
І сказали до нього всі старші та ввесь народ: Не слухай, і не погоджуйся!
The elders and the people all answered, "Don"t listen to him or agree to his demands."
וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו כָּל־הַזְּקֵנִים וְכָל־הָעָם; אַל־תִּשְׁמַע וְלוֹא תֹאבֶה׃
9
И сказал он послам Венадада: скажите господину моему царю: все, о чем ты присылал в первый раз к рабу твоему, я готов сделать, а этого не могу сделать. И пошли послы и отнесли ему ответ.
Царь ответил послам Бен–Хадада: «Передайте моему царю и господину: прежнее твое требование я, раб твой, готов исполнить. Но того, что ты требуешь теперь, — не могу». Послы передали это Бен–Хададу.
Тогда он ответил послам Венадада: — Скажите господину моему царю: «То, чего ты требовал от твоего слуги в первый раз, я сделаю, а этого сделать не могу». Они ушли и передали этот ответ Венададу.
І сказав він до послів Бен-Гадада: Скажіть моєму панові цареві: Усе, про що посилав ти до свого раба напочатку, я зроблю, а цієї речі зробити не можу. І пішли посли, і віднесли йому відповідь.
So he replied to Ben-Hadad"s messengers, "Tell my lord the king, "Your servant will do all you demanded the first time, but this demand I cannot meet."" They left and took the answer back to Ben-Hadad.
וַיֹּאמֶר לְמַלְאֲכֵי בֶן־הֲדַד, אִמְרוּ לַאדֹנִי הַמֶּלֶךְ כֹּל אֲשֶׁר־שָׁלַחְתָּ אֶל־עַבְדְּךָ בָרִאשֹׁנָה אֶעֱשֶׂה, וְהַדָּבָר הַזֶּה, לֹא אוּכַל לַעֲשׂוֹת; וַיֵּלְכוּ הַמַּלְאָכִים, וַיְשִׁבֻהוּ דָּבָר׃
10
И прислал к нему Венадад сказать: пусть то и то сделают мне боги, и еще больше сделают, если праха Самарийского достанет по горсти для всех людей, идущих за мною.
Бен–Хадад ответил: «Пусть так‑то и так‑то покарают меня боги, если пыли, которую я здесь оставлю от Самарии, хватит, чтобы наполнить пригоршни моих воинов!»
Тогда Венадад послал сказать Ахаву: — Пусть боги сурово накажут меня, если от Самарии останется достаточно праха, чтобы дать каждому из моих людей по пригоршне!
І послав до нього Бен-Гадад та й сказав: Нехай так зроблять мені боги, і нехай так додадуть, якщо самарійського пороху вистачить по жмені всьому народові, що стоїть при мені!...
Then Ben-Hadad sent another message to Ahab: "May the gods deal with me, be it ever so severely, if enough dust remains in Samaria to give each of my men a handful."
וַיִּשְׁלַח אֵלָיו בֶּן־הֲדַד, וַיֹּאמֶר כֹּה־יַעֲשׂוּן לִי אֱלֹהִים וְכֹה יוֹסִפוּ; אִם־יִשְׂפֹּק עֲפַר שֹׁמְרוֹן, לִשְׁעָלִים לְכָל־הָעָם אֲשֶׁר בְּרַגְלָי׃
11
И отвечал царь Израильский и сказал: скажите: пусть не хвалится подпоясывающийся, как распоясывающийся.
Царь Израиля сказал: «Передайте ему: хвались не когда надеваешь доспехи, а когда снимаешь!»
Царь Израиля ответил: — Скажите ему: «Воин, надевающий доспехи, не должен хвастать, как тот, кто их снимает после победы».
І відповів Ізраїлів цар та й сказав: Кажіть: Хай не хвалиться той, хто меча припинає, а той, хто розв"язує!
The king of Israel answered, "Tell him: "One who puts on his armor should not boast like one who takes it off.""
וַיַּעַן מֶלֶךְ־יִשְׂרָאֵל וַיֹּאמֶר דַּבְּרוּ, אַל־יִתְהַלֵּל חֹגֵר כִּמְפַתֵּחַ׃
12
Услышав это слово, Венадад, который пил вместе с царями в палатках, сказал рабам своим: осаждайте город. И они осадили город.
Когда эти слова передали Бен–Хададу (он пировал с другими царями у себя в стане), он велел своему войску приготовиться к бою. Войско выстроилось напротив города.
Венадад выслушал это, когда он и цари пили в своих палатках, и приказал своим людям: — Готовьтесь к бою! И они приготовились напасть на город.
І сталося, як почув він цю відповідь, а він пив, він та царі в шатрах, то сказав до своїх рабів: Пустіть тарани! І вони пустили тарани на місто.
Ben-Hadad heard this message while he and the kings were drinking in their tents, and he ordered his men: "Prepare to attack." So they prepared to attack the city.
וַיְהִי, כִּשְׁמֹעַ אֶת־הַדָּבָר הַזֶּה, וְהוּא שֹׁתֶה הוּא וְהַמְּלָכִים בַּסֻּכּוֹת; וַיֹּאמֶר אֶל־עֲבָדָיו שִׂימוּ, וַיָּשִׂימוּ עַל־הָעִיר׃
13
И вот, один пророк подошел к Ахаву, царю Израильскому, и сказал: так говорит Господь: видишь ли все это большое полчище? вот, Я сегодня предам его в руку твою, чтобы ты знал, что Я Господь.
Тогда подошел к Ахаву, царю Израиля, один пророк и сказал: «Так говорит Господь: видишь эти несметные полчища? Сегодня Я предам их в твои руки, и ты поймешь, что Я — Господь». —
Тем временем к Ахаву, царю Израиля, пришел пророк и возвестил ему: — Так говорит Господь: «Видишь это огромное войско? Сегодня Я отдам его в твои руки, и ты узнаешь, что Я — Господь».
Аж ось один пророк підійшов до Ахава, Ізраїлевого царя, та й сказав: Так сказав Господь: Чи бачив ти ввесь оцей великий натовп? Ось Я даю його сьогодні в руку твою, і ти пізнаєш, що Я Господь!
Meanwhile a prophet came to Ahab king of Israel and announced, "This is what the LORD says: "Do you see this vast army? I will give it into your hand today, and then you will know that I am the LORD.""
וְהִנֵּה נָבִיא אֶחָד, נִגַּשׁ אֶל־אַחְאָב מֶלֶךְ־יִשְׂרָאֵל, וַיֹּאמֶר, כֹּה אָמַר יְהוָה, הְרָאִיתָ, אֵת כָּל־הֶהָמוֹן הַגָּדוֹל הַזֶּה; הִנְנִי נֹתְנוֹ בְיָדְךָ הַיּוֹם, וְיָדַעְתָּ כִּי־אֲנִי יְהוָה׃
14
И сказал Ахав: чрез кого? Он сказал: так говорит Господь: чрез слуг областных начальников. И сказал [Ахав]: кто начнет сражение? Он сказал: ты.
«Через кого Господь это сделает?» — спросил Ахав. Пророк ответил: «Так говорит Господь: это будут бойцы областных наместников». — «Кто должен начать битву?» — спросил царь. Пророк ответил: «Ты».
— Но кто же сделает это? — спросил Ахав. Пророк ответил: — Так говорит Господь: «Молодые слуги наместников провинций». — А кто начнет сражение? — спросил он. — Ты, — ответил пророк.
І сказав Ахав: Ким? А той відказав: Так сказав Господь: Слугами начальників округ. І сказав: Хто розпічне війну? А той відказав: Ти.
"But who will do this?" asked Ahab. The prophet replied, "This is what the LORD says: "The young officers of the provincial commanders will do it."" "And who will start the battle?" he asked. The prophet answered, "You will."
וַיֹּאמֶר אַחְאָב בְּמִי, וַיֹּאמֶר כֹּה־אָמַר יְהוָה, בְּנַעֲרֵי שָׂרֵי הַמְּדִינוֹת; וַיֹּאמֶר מִי־יֶאְסֹר הַמִּלְחָמָה וַיֹּאמֶר אָתָּה׃
15
[Ахав] счел слуг областных начальников, и нашлось их двести тридцать два; после них счел весь народ, всех сынов Израилевых, семь тысяч.
Царь приказал, чтобы собрались бойцы областных наместников; их оказалось двести тридцать два человека. Потом приказал собрать все израильское войско; в нем оказалось семь тысяч человек.
Тогда Ахав призвал молодых слуг наместников провинций, двести тридцать два человека. Затем он собрал всех остальных израильтян — семь тысяч человек общим счетом.
І перелічив він слуг начальників судових округ, і було дві сотні й тридцять два. А по них перелічив увесь народ, усіх Ізраїлевих синів, сім тисяч.
So Ahab summoned the young officers of the provincial commanders, 232 men. Then he assembled the rest of the Israelites, 7,000 in all.
וַיִּפְקֹד, אֶת־נַעֲרֵי שָׂרֵי הַמְּדִינוֹת, וַיִּהְיוּ מָאתַיִם שְׁנַיִם וּשְׁלֹשִׁים; וְאַחֲרֵיהֶם, פָּקַד אֶת־כָּל־הָעָם כָּל־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל שִׁבְעַת אֲלָפִים׃
16
И они выступили в полдень. Венадад же напился допьяна в палатках вместе с царями, с тридцатью двумя царями, помогавшими ему.
В полдень все они выступили из города. А Бен–Хадад продолжал пировать у себя в стане с тридцатью двумя царями, своими союзниками, и напился допьяна.
Они вышли в полдень, когда Венадад и тридцать два союзных с ним царя напились в своих шатрах.
І вийшли вони опівдні, а Бен-Гадад пив п"яний у шатрах, він та царі, тридцять і два царі, що допомагали йому.
They set out at noon while Ben-Hadad and the 32 kings allied with him were in their tents getting drunk.
וַיֵּצְאוּ בַּצָּהֳרָיִם; וּבֶן־הֲדַד שֹׁתֶה שִׁכּוֹר בַּסֻּכּוֹת, הוּא וְהַמְּלָכִים שְׁלֹשִׁים־וּשְׁנַיִם מֶלֶךְ עֹזֵר אֹתוֹ׃
17
И выступили прежде слуги областных начальников. И послал Венадад, и донесли ему, что люди вышли из Самарии.
Первыми из города вышли бойцы областных наместников. Бен–Хадад выслал дозорных, и те сообщили ему: «Какие‑то люди вышли из Самарии».
Молодые слуги наместников провинций вышли первыми. Венадад выслал лазутчиков, и те доложили ему: — Из Самарии выходят люди.
І вийшли напочатку слуги начальників округ. І послав Бен-Гадад, і донесли йому, кажучи: Ось повиходили люди з Самарії.
The young officers of the provincial commanders went out first. Now Ben-Hadad had dispatched scouts, who reported, "Men are advancing from Samaria."
וַיֵּצְאוּ, נַעֲרֵי שָׂרֵי הַמְּדִינוֹת בָּרִאשֹׁנָה; וַיִּשְׁלַח בֶּן־הֲדַד, וַיַּגִּידוּ לוֹ לֵאמֹר, אֲנָשִׁים יָצְאוּ מִשֹּׁמְרוֹן׃
18
Он сказал: если за миром вышли они, то схватите их живыми, и если на войну вышли, также схватите их живыми.
Он ответил: «Если идут просить о мире — тогда хватайте их живьем. Если сражаться идут — тогда живьем хватайте!»
Он сказал: — Пришли ли они с миром или с войной, возьмите их живыми.
А він відказав: Якщо на мир вийшли вони, схопіть їх живих, а якщо на війну повиходили, теж живими схопіть їх у неволю!
He said, "If they have come out for peace, take them alive; if they have come out for war, take them alive."
וַיֹּאמֶר אִם־לְשָׁלוֹם יָצָאוּ תִּפְשׂוּם חַיִּים; וְאִם לְמִלְחָמָה יָצָאוּ חַיִּים תִּפְשׂוּם׃
19
Вышли из города слуги областных начальников, и войско за ними.
Израильтяне выступили из города в таком порядке: впереди — бойцы областных наместников, следом за ними — остальное войско.
Молодые слуги наместников провинций и израильское войско, которое шло за ними, вышли из города.
А то вийшли з міста слуги начальників округ та військо, що йшло за ними.
The young officers of the provincial commanders marched out of the city with the army behind them
וְאֵלֶּה יָצְאוּ מִן־הָעִיר, נַעֲרֵי שָׂרֵי הַמְּדִינוֹת; וְהַחַיִל אֲשֶׁר אַחֲרֵיהֶם׃
20
И поражал каждый противника своего; и побежали Сирияне, а Израильтяне погнались за ними. Венадад же, царь Сирийский, спасся на коне с всадниками.
Завязалась битва, арамеи побежали, израильтяне бросились их преследовать. Царь арамеев пустился в бегство верхом, с конными отрядами, —
Каждый сразил своего противника, арамеи бежали, и Израиль преследовал их, но царь Арама Венадад спасся на коне вместе с другими всадниками.
І побивали вони один одного, і побігли сиріяни, а Ізраїль їх гнав. Та втік Бен-Гадад, сирійський цар, на коні та з верхівцями.
and each one struck down his opponent. At that, the Arameans fled, with the Israelites in pursuit. But Ben-Hadad king of Aram escaped on horseback with some of his horsemen.
וַיַּכּוּ אִישׁ אִישׁוֹ, וַיָּנֻסוּ אֲרָם, וַיִּרְדְּפֵם יִשְׂרָאֵל; וַיִּמָּלֵט, בֶּן־הֲדַד מֶלֶךְ אֲרָם, עַל־סוּס וּפָרָשִׁים׃
21
И вышел царь Израильский, и взял коней и колесниц, и произвел большое поражение у Сириян.
и тут вступил в бой царь Израиля, разгромил и конницу, и колесницы арамеев. Страшное поражение нанес он арамеям.
Царь Израиля продвинулся вперед, уничтожил коней и колесницы и нанес арамеям тяжелые потери.
І вийшов Ізраїлів цар, та й побив коні та колесниці, і завдав в Сирії великої поразки.
The king of Israel advanced and overpowered the horses and chariots and inflicted heavy losses on the Arameans.
וַיֵּצֵא מֶלֶךְ יִשְׂרָאֵל, וַיַּךְ אֶת־הַסּוּס וְאֶת־הָרָכֶב; וְהִכָּה בַאֲרָם מַכָּה גְדוֹלָה׃
22
И подошел пророк к царю Израильскому и сказал ему: пойди, укрепись, и знай и смотри, что тебе делать, ибо по прошествии года царь Сирийский опять пойдет против тебя.
А пророк подошел к царю Израиля и сказал: «Иди, собирайся с силами и думай, как тебе быть дальше, потому что на следующий год царь арамеев снова пойдет на тебя войною».
К царю Израиля пришел пророк и сказал ему: — Укрепись и посмотри, что тебе нужно сделать, потому что следующей весной царь Арама нападет на тебя вновь.
І підійшов пророк до Ізраїлевого царя та й сказав йому: Іди, тримайся мужньо, і пізнай та побач, що ти зробиш, бо, як мине рік, сирійський цар знову піде на тебе.
Afterward, the prophet came to the king of Israel and said, "Strengthen your position and see what must be done, because next spring the king of Aram will attack you again."
וַיִּגַּשׁ הַנָּבִיא אֶל־מֶלֶךְ יִשְׂרָאֵל, וַיֹּאמֶר לוֹ לֵךְ הִתְחַזַּק, וְדַע וּרְאֵה אֵת אֲשֶׁר־תַּעֲשֶׂה; כִּי לִתְשׁוּבַת הַשָּׁנָה, מֶלֶךְ אֲרָם עֹלֶה עָלֶיךָ׃
23
Слуги царя Сирийского сказали ему: Бог их есть Бог гор, [а не Бог долин,] поэтому они одолели нас; если же мы сразимся с ними на равнине, то верно одолеем их.
Приближенные арамейского царя сказали ему: «Их бог — горный бог, потому‑то они и одолели нас. Но если бы мы сражались с ними на равнине — точно победили бы!
Тем временем приближенные царя Арама советовали ему: — Их Бог — это Бог гор. Вот почему они слишком сильны для нас. Но если мы сразимся с ними на равнине, мы непременно окажемся сильнее их.
А слуги сирійського царя сказали йому: Бог гір їхній Бог, тому вони були сильніші від нас. Але воюймо з ними на рівнині, присягаємо, що будемо сильніші від них!
Meanwhile, the officials of the king of Aram advised him, "Their gods are gods of the hills. That is why they were too strong for us. But if we fight them on the plains, surely we will be stronger than they.
וְעַבְדֵי מֶלֶךְ־אֲרָם אָמְרוּ אֵלָיו, אֱלֹהֵי הָרִים אֱלֹהֵיהֶם, עַל־כֵּן חָזְקוּ מִמֶּנּוּ; וְאוּלָם, נִלָּחֵם אִתָּם בַּמִּישׁוֹר, אִם־לֹא נֶחֱזַק מֵהֶם׃
24
Итак вот что сделай: удали царей, каждого с места его, и вместо них поставь областеначальников;
И еще совет: смести царей с их престолов, а вместо них поставь своих наместников.
Сделай вот что: убери всех царей с их мест в войске и замени другими военачальниками.
І зроби цю річ: Поскидай тих царів, кожного з його місця, і понаставляй намісників замість них.
Do this: Remove all the kings from their commands and replace them with other officers.
וְאֶת־הַדָּבָר הַזֶּה עֲשֵׂה; הָסֵר הַמְּלָכִים אִישׁ מִמְּקֹמוֹ, וְשִׂים פַּחוֹת תַּחְתֵּיהֶם׃
25
и набери себе войска столько, сколько пало у тебя, и коней, сколько было коней, и колесниц, сколько было колесниц; и сразимся с ними на равнине, и тогда верно одолеем их. И послушался он голоса их и сделал так.
Набери себе новых воинов — столько же, сколько у тебя пало в битве, и конницы столько же, и колесниц столько же, и сразимся с ними на равнине — тогда точно одолеем их!» Царь послушался совета: как они сказали ему, так он и сделал.
Еще набери такое войско, как то, что ты потерял — коня вместо коня и колесницу вместо колесницы, — чтобы нам сразиться с Израилем на равнине. Тогда мы непременно окажемся сильнее их. Он согласился с ними и так и сделал.
А ти збереш собі військо, як те, що відпало від тебе, і коней, скільки було коней, і колесниць, скільки було колесниць, і будемо воювати з ними на рівнині. Присягаємо, що ми будемо сильніші від них! І він послухався їхнього голосу, і зробив так.
You must also raise an army like the one you lost--horse for horse and chariot for chariot--so we can fight Israel on the plains. Then surely we will be stronger than they." He agreed with them and acted accordingly.
וְאַתָּה תִמְנֶה־לְךָ חַיִל כַּחַיִל הַנֹּפֵל מֵאוֹתָךְ וְסוּס כַּסּוּס וְרֶכֶב כָּרֶכֶב, וְנִלָּחֲמָה אוֹתָם בַּמִּישׁוֹר, אִם־לֹא נֶחֱזַק מֵהֶם; וַיִּשְׁמַע לְקֹלָם וַיַּעַשׂ כֵּן׃
26
По прошествии года Венадад собрал Сириян и выступил к Афеку, чтобы сразиться с Израилем.
И вот на следующий год Бен–Хадад, собрав арамейское войско, подступил к Афе́ку, чтобы сразиться с израильтянами.
Следующей весной Венадад собрал арамеев и пошел к Афеку, чтобы сразиться с Израилем.
І сталося по році, і Бен-Гадад переглянув Сирію, і пішов до Афеку на війну з Ізраїлем.
The next spring Ben-Hadad mustered the Arameans and went up to Aphek to fight against Israel.
וַיְהִי לִתְשׁוּבַת הַשָּׁנָה, וַיִּפְקֹד בֶּן־הֲדַד אֶת־אֲרָם; וַיַּעַל אֲפֵקָה, לַמִּלְחָמָה עִם־יִשְׂרָאֵל׃
27
Собраны были и сыны Израилевы и, взяв продовольствие, пошли навстречу им. И расположились сыны Израилевы станом пред ними, как бы два небольшие стада коз, а Сирияне наполнили землю.
Израильтяне тоже собрали войско, взяли с собой припасы и вышли навстречу арамеям. Они стали лагерем напротив арамеев — и по сравнению с арамеями, заполнившими собой всю землю, казались двумя маленькими гуртами коз.
Когда израильтяне также были собраны и получили продовольствие и военные запасы, они выступили им навстречу. Израильтяне встали лагерем перед ними, как два маленьких козьих стада, а арамеи заполонили всю округу.
А Ізраїлеві сини були переглянені й забезпечені живністю, та й вийшли навпроти них. І таборували Ізраїлеві сини навпроти них, як дві отарі кіз, а сиріяни наповнили Край.
When the Israelites were also mustered and given provisions, they marched out to meet them. The Israelites camped opposite them like two small flocks of goats, while the Arameans covered the countryside.
וּבְנֵי יִשְׂרָאֵל, הָתְפָּקְדוּ וְכָלְכְּלוּ, וַיֵּלְכוּ לִקְרָאתָם; וַיַּחֲנוּ בְנֵי־יִשְׂרָאֵל נֶגְדָּם, כִּשְׁנֵי חֲשִׂפֵי עִזִּים, וַאֲרָם מִלְאוּ אֶת־הָאָרֶץ׃
28
И подошел человек Божий, и сказал царю Израильскому: так говорит Господь: за то, что Сирияне говорят: "Господь есть Бог гор, а не Бог долин", Я все это большое полчище предам в руку твою, чтобы вы знали, что Я — Господь.
Но подошел к царю Израиля человек Божий и сказал: «Так говорит Господь. За то, что арамеи решили: "Господь — бог гор, а не бог долин", Я предам эти полчища в твои руки. И вы узнаете, что Я — Господь».
Человек Божий пришел к царю Израиля и сказал ему: — Так говорит Господь: «Раз арамеи говорят, что Господь — это Бог гор, а не Бог долин, Я отдам это огромное войско в твои руки, и вы узнаете, что Я — Господь».
І підійшов Божий чоловік, і говорив до Ізраїлевого царя та й сказав: Так сказав Господь: Тому, що сказали сиріяни: Господь Бог гір, а не Бог долин Він, то дам увесь цей великий натовп у твою руку, і ви пізнаєте, що Я Господь!
The man of God came up and told the king of Israel, "This is what the LORD says: "Because the Arameans think the LORD is a god of the hills and not a god of the valleys, I will deliver this vast army into your hands, and you will know that I am the LORD.""
וַיִּגַּשׁ אִישׁ הָאֱלֹהִים, וַיֹּאמֶר אֶל־מֶלֶךְ יִשְׂרָאֵל, וַיֹּאמֶר כֹּה־אָמַר יְהוָה, יַעַן אֲשֶׁר אָמְרוּ אֲרָם אֱלֹהֵי הָרִים יְהוָה, וְלֹא־אֱלֹהֵי עֲמָקִים הוּא; וְנָתַתִּי אֶת־כָּל־הֶהָמוֹן הַגָּדוֹל הַזֶּה בְּיָדֶךָ, וִידַעְתֶּם כִּי־אֲנִי יְהוָה׃
29
И стояли станом одни против других семь дней. В седьмой день началась битва, и сыны Израилевы поразили сто тысяч пеших Сириян в один день.
Семь дней войска стояли друг против друга. На седьмой день завязалось сражение, и израильтяне разгромили арамеев — перебили в один день сто тысяч пехотинцев.
Семь дней стояли они друг напротив друга, и на седьмой день разгорелась битва. Израильтяне нанесли арамеям потери в сто тысяч пеших воинов за один день.
І таборували ті навпроти тих сім день. І сталося сьомого дня, і розпалився бій, і побили Ізраїлеві сини Сирію, сто тисяч піхоти, одного дня.
For seven days they camped opposite each other, and on the seventh day the battle was joined. The Israelites inflicted a hundred thousand casualties on the Aramean foot soldiers in one day.
וַיַּחֲנוּ אֵלֶּה נֹכַח אֵלֶּה שִׁבְעַת יָמִים; וַיְהִי בַּיּוֹם הַשְּׁבִיעִי, וַתִּקְרַב הַמִּלְחָמָה, וַיַּכּוּ בְנֵי־יִשְׂרָאֵל אֶת־אֲרָם מֵאָה־אֶלֶף רַגְלִי בְּיוֹם אֶחָד׃
30
Остальные убежали в город Афек; {там} упала стена на остальных двадцать семь тысяч человек. А Венадад ушел в город и бегал из одной внутренней комнаты в другую.
Уцелевшие побежали в Афек, в крепость, но крепостная стена обрушилась и задавила двадцать семь тысяч уцелевших воинов. А сам Бен–Хадад, бежав, укрылся в крепости и забился в самый дальний угол.
Остальные бежали в город Афек, где на двадцать семь тысяч из них рухнула стена. Венадад тоже бежал в город и спрятался во внутренней комнате.
А позосталі повтікали до Афеку, до міста, та впав мур на двадцять і сім тисяч позосталих чоловіка. А Бен-Гадад утік і ввійшов до міста, до внутрішньої кімнати.
The rest of them escaped to the city of Aphek, where the wall collapsed on twenty-seven thousand of them. And Ben-Hadad fled to the city and hid in an inner room.
וַיָּנֻסוּ הַנּוֹתָרִים אֲפֵקָה אֶל־הָעִיר, וַתִּפֹּל הַחוֹמָה, עַל־עֶשְׂרִים וְשִׁבְעָה אֶלֶף אִישׁ הַנּוֹתָרִים; וּבֶן־הֲדַד נָס, וַיָּבֹא אֶל־הָעִיר חֶדֶר בְּחָדֶר׃
31
И сказали ему слуги его: мы слышали, что цари дома Израилева цари милостивые; позволь нам возложить вретища на чресла свои и веревки на головы свои и пойти к царю Израильскому; может быть, он пощадит жизнь твою.
Приближенные сказали ему: «Мы слышали о царях Израиля, что они — цари, верные своему слову. Обвяжем бедра дерюгой, наденем на шею веревку и выйдем к царю Израиля — может быть, он пощадит тебя?»
Его приближенные сказали ему: — Послушай, мы слышали, что цари из дома Израиля милостивы. Позволь нам пойти к царю Израиля одетыми в рубище и с веревками на головах. Может быть, он пощадит твою жизнь.
І сказали до нього його слуги: Ось ми чули, що царі Ізраїлевого дому вони царі милостиві. Покладім веретища на стегна свої, а шнури на свої голови, і вийдім до Ізраїлевого царя, може він пощадить твою душу.
His officials said to him, "Look, we have heard that the kings of the house of Israel are merciful. Let us go to the king of Israel with sackcloth around our waists and ropes around our heads. Perhaps he will spare your life."
וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו עֲבָדָיו, הִנֵּה־נָא שָׁמַעְנוּ, כִּי, מַלְכֵי בֵּית יִשְׂרָאֵל, כִּי־מַלְכֵי חֶסֶד הֵם; נָשִׂימָה נָּא שַׂקִּים בְּמָתְנֵינוּ וַחֲבָלִים בְּרֹאשֵׁנוּ, וְנֵצֵא אֶל־מֶלֶךְ יִשְׂרָאֵל, אוּלַי יְחַיֶּה אֶת־נַפְשֶׁךָ׃
32
И опоясали они вретищами чресла свои и возложили веревки на головы свои, и пришли к царю Израильскому и сказали: раб твой Венадад говорит: "пощади жизнь мою". Тот сказал: разве он жив? он брат мой.
Они обвязали бедра дерюгой, надели веревку на шею, вышли к царю Израиля и сказали: «Раб твой Бен–Хадад говорит: пощади меня!» — «Так он жив? — воскликнул царь. — Брат мой жив?»
И одетые в рубище, с веревками на головах они пришли к царю Израиля и сказали: — Твой слуга Венадад говорит: «Прошу тебя, оставь мне жизнь». Царь ответил: — Разве он еще жив? Он брат мой.
І підперезали вони веретищами стегна свої, а шнури на свої голови, і прийшли до Ізраїлевого царя та й сказали: Твій раб Бен-Гадад сказав: Нехай живе душа моя! А той відказав: Чи він іще живий? Він мій брат!
Wearing sackcloth around their waists and ropes around their heads, they went to the king of Israel and said, "Your servant Ben-Hadad says: "Please let me live."" The king answered, "Is he still alive? He is my brother."
וַיַּחְגְּרוּ שַׂקִּים בְּמָתְנֵיהֶם וַחֲבָלִים בְּרָאשֵׁיהֶם, וַיָּבֹאוּ אֶל־מֶלֶךְ יִשְׂרָאֵל, וַיֹּאמְרוּ, עַבְדְּךָ בֶן־הֲדַד אָמַר תְּחִי־נָא נַפְשִׁי; וַיֹּאמֶר הַעוֹדֶנּוּ חַי אָחִי הוּא׃
33
Люди сии приняли это за {хороший} знак и поспешно подхватили слово из уст его и сказали: брат твой Венадад. И сказал он: пойдите, приведите его. И вышел к нему Венадад, и он посадил его {с собою} на колесницу.
Те сочли это добрым предзнаменованием и сразу подхватили: «Бен–Хадад — брат твой!» — «Ступайте, приведите его!» — велел царь. Бен–Хадад вышел к нему. Царь Израиля посадил его в свою колесницу.
Послы увидели в этом добрый знак и поспешно подхватили его слово: — Да, Венадад твой брат! — сказали они. — Идите и приведите его, — сказал царь. Когда Венадад вышел к нему, Ахав усадил его в свою колесницу.
А ті люди взяли це за натяка, і поспішили скористатися з того й сказали: Брат твій Бен-Гадад! І той відказав: Підіть, приведіть його! І вийшов до нього Бен-Гадад, а той посадив його на колесницю.
The men took this as a good sign and were quick to pick up his word. "Yes, your brother Ben-Hadad!" they said. "Go and get him," the king said. When Ben-Hadad came out, Ahab had him come up into his chariot.
וְהָאֲנָשִׁים יְנַחֲשׁוּ וַיְמַהֲרוּ וַיַּחְלְטוּ הֲמִמֶּנּוּ, וַיֹּאמְרוּ אָחִיךָ בֶן־הֲדַד, וַיֹּאמֶר בֹּאוּ קָחֻהוּ; וַיֵּצֵא אֵלָיו בֶּן־הֲדַד, וַיַּעֲלֵהוּ עַל־הַמֶּרְכָּבָה׃
34
И сказал ему {Венадад:} города, которые взял мой отец у твоего отца, я возвращу, и площади ты можешь иметь для себя в Дамаске, как отец мой имел в Самарии. {Ахав сказал:} после договора я отпущу тебя. И, заключив с ним договор, отпустил его.
Бен–Хадад сказал: «Я возвращаю города, которые отобрал мой отец у твоего отца. И пусть будет у тебя в Дамаске свой торговый квартал, как мой отец сделал в Самарии. Мы заключим договор и простимся». Они заключили договор и простились.
— Я верну города, которые мой отец взял у твоего отца, — сказал Венадад. — Ты можешь открыть в Дамаске рынки, как мой отец в Самарии. Ахав ответил: — На таких условиях я отпущу тебя. Он заключил с ним договор и отпустил его.
І сказав до нього Бен-Гадад: Ті міста, що батько мій був забрав від твого батька, я поверну. І ти урядиш собі в Дамаску вулиці, як мій батько урядив був у Самарії. А Я сказав Ахав по умові відпущу тебе. І він склав з ним умову, та й відпустив його.
"I will return the cities my father took from your father," Ben-Hadad offered. "You may set up your own market areas in Damascus, as my father did in Samaria." Ahab said,"On the basis of a treaty I will set you free." So he made a treaty with him, and let him go.
וַיֹּאמֶר אֵלָיו הֶעָרִים אֲשֶׁר־לָקַח־אָבִי מֵאֵת אָבִיךָ אָשִׁיב, וְחוּצוֹת תָּשִׂים לְךָ בְדַמֶּשֶׂק כַּאֲשֶׁר־שָׂם אָבִי בְּשֹׁמְרוֹן, וַאֲנִי בַּבְּרִית אֲשַׁלְּחֶךָּ; וַיִּכְרָת־לוֹ בְרִית וַיְשַׁלְּחֵהוּ׃
35
Тогда один человек из сынов пророческих сказал другому, по слову Господа: бей меня. Но этот человек не согласился бить его.
Тогда, по велению Господа, один пророк из пророческого братства сказал другому: «Бей меня!» Но тот его бить не стал,
По слову Господа один ученик пророков сказал другому: — Прошу, побей меня. Но тот отказался.
Тоді один чоловік із пророчих синів сказав до свого ближнього за Господнім словом: Удар мене! Та відмовився той чоловік ударити його.
By the word of the LORD one of the sons of the prophets said to his companion, "Strike me with your weapon," but the man refused.
וְאִישׁ אֶחָד מִבְּנֵי הַנְּבִיאִים, אָמַר אֶל־רֵעֵהוּ בִּדְבַר יְהוָה הַכֵּינִי נָא; וַיְמָאֵן הָאִישׁ לְהַכֹּתוֹ׃
36
И сказал ему: за то, что ты не слушаешь гласа Господня, убьет тебя лев, когда пойдешь от меня. Он пошел от него, и лев, встретив его, убил его.
и тогда он сказал: «Ты ослушался Господа. За это, как только мы расстанемся, тебя растерзает лев». Когда они расстались, того пророка встретил лев и растерзал его.
Тогда пророк сказал: — Раз ты не послушался Господа, как только ты уйдешь от меня, тебя убьет лев. И после того, как тот человек ушел, лев выскочил ему навстречу и убил его.
І сказав він йому: За те, що ти не послухався Господнього голосу, то ось ти підеш від мене і вб"є тебе лев! І пішов той від нього, і спіткав його лев та й забив.
So the prophet said, "Because you have not obeyed the LORD, as soon as you leave me a lion will kill you." And after the man went away, a lion found him and killed him.
וַיֹּאמֶר לוֹ, יַעַן אֲשֶׁר לֹא־שָׁמַעְתָּ בְּקוֹל יְהוָה, הִנְּךָ הוֹלֵךְ מֵאִתִּי, וְהִכְּךָ הָאַרְיֵה; וַיֵּלֶךְ מֵאֶצְלוֹ, וַיִּמְצָאֵהוּ הָאַרְיֵה וַיַּכֵּהוּ׃
37
И нашел он другого человека, и сказал: бей меня. Этот человек бил его до того, что изранил побоями.
А первый пророк обратился к другому человеку: «Ударь меня!» И тот избил его до полусмерти.
Пророк нашел другого человека и сказал: — Прошу, побей меня. Тот человек изранил его побоями.
І знайшов він іншого чоловіка та й сказав: Удар мене! І той чоловік ударив його, ударив та й зранив.
The prophet found another man and said, "Strike me, please." So the man struck him and wounded him.
וַיִּמְצָא אִישׁ אַחֵר, וַיֹּאמֶר הַכֵּינִי נָא; וַיַּכֵּהוּ הָאִישׁ הַכֵּה וּפָצֹעַ׃
38
И пошел пророк и предстал пред царя на дороге, прикрыв покрывалом глаза свои.
Пошел пророк и стал в ожидании царя у дороги, обвязав голову повязкой.
Тогда пророк пошел и встал у дороги, ожидая царя. Он закрылся, опустив головную накидку на глаза.
І пішов той пророк, і став цареві на дорозі, і перебрався, і закрив хусткою очі свої.
Then the prophet went and stood by the road waiting for the king. He disguised himself with his headband down over his eyes.
וַיֵּלֶךְ הַנָּבִיא, וַיַּעֲמֹד לַמֶּלֶךְ עַל־הַדָּרֶךְ; וַיִּתְחַפֵּשׂ בָּאֲפֵר עַל־עֵינָיו׃
39
Когда царь проезжал мимо, он закричал царю и сказал: раб твой ходил на сражение, и вот, один человек, отошедший в сторону, подвел ко мне человека и сказал: "стереги этого человека; если его не станет, то твоя душа будет за его душу, или ты должен будешь отвесить талант серебра".
А когда царь проходил мимо, обратился к нему с мольбой: «Я, раб твой, был на поле битвы. Там ко мне подошел один человек, подвел пленника и сказал: "Постереги. Если я приду и его не найду, ты сам окажешься на его месте — или заплатишь мне талант серебра".
Когда царь проезжал мимо, он закричал ему: — Твой слуга был в самой гуще боя, и воин пришел ко мне с пленником и сказал: «Стереги этого человека. Если он пропадет, твоя жизнь будет за его жизнь, или же ты заплатишь талант серебра».
І сталося, цар проходив, а він кричав до царя й говорив: Раб твій ввійшов у середину бою. Аж ось один чоловік відійшов, і підвів до мене мужа й сказав: Пильнуй цього мужа! Якщо його не стане, то буде твоє життя замість його життя, або відважиш таланта срібла.
As the king passed by, the prophet called out to him, "Your servant went into the thick of the battle, and someone came to me with a captive and said, "Guard this man. If he is missing, it will be your life for his life, or you must pay a talent of silver."
וַיְהִי הַמֶּלֶךְ עֹבֵר, וְהוּא צָעַק אֶל־הַמֶּלֶךְ; וַיֹּאמֶר עַבְדְּךָ יָצָא בְקֶרֶב־הַמִּלְחָמָה, וְהִנֵּה־אִישׁ סָר וַיָּבֵא אֵלַי אִישׁ, וַיֹּאמֶר שְׁמֹר אֶת־הָאִישׁ הַזֶּה, אִם־הִפָּקֵד יִפָּקֵד, וְהָיְתָה נַפְשְׁךָ תַּחַת נַפְשׁוֹ, אוֹ כִכַּר־כֶּסֶף תִּשְׁקוֹל׃
40
Когда раб твой занялся теми и другими делами, его не стало. — И сказал ему царь Израильский: таков тебе и приговор, ты сам решил.
А мне нужно было сделать одно, другое — и тут пленный пропал…» Царь Израиля ответил ему: «Придется тебе поплатиться за это. А как — сам только что сказал».
Но пока твой слуга был занят то там, то здесь, пленник скрылся. — Таков и будет тебе приговор, — сказал царь Израиля. — Ты сам его произнес.
І сталося, раб твій робив тут та тут, а він зник. І сказав до нього Ізраїлів цар: Такий твій присуд, ти сам проказав.
While your servant was busy here and there, the man disappeared." "That is your sentence," the king of Israel said. "You have pronounced it yourself."
וַיְהִי עַבְדְּךָ, עֹשֵׂה הֵנָּה וָהֵנָּה וְהוּא אֵינֶנּוּ; וַיֹּאמֶר אֵלָיו מֶלֶךְ־יִשְׂרָאֵל כֵּן מִשְׁפָּטֶךָ אַתָּה חָרָצְתָּ׃
41
Он тотчас снял покрывало с глаз своих, и узнал его царь, что он из пророков.
Тот немедленно сорвал с головы повязку, и царь Израиля понял, что перед ним один из пророков.
Тогда пророк быстро сорвал с глаз головную накидку, и царь Израиля узнал в нем одного из пророков.
А той спішно зняв хустку з-над очей своїх, і пізнав його Ізраїлів цар, що він із пророків.
Then the prophet quickly removed the headband from his eyes, and the king of Israel recognized him as one of the prophets.
וַיְמַהֵר וַיָּסַר אֶת־הָאֲפֵר, מֵעַל (מֵעֲלֵי) עֵינָיו; וַיַּכֵּר אֹתוֹ מֶלֶךְ יִשְׂרָאֵל, כִּי מֵהַנְּבִאִים הוּא׃
42
И сказал ему: так говорит Господь: за то, что ты выпустил из рук твоих человека, заклятого Мною, душа твоя будет вместо его души, народ твой вместо его народа.
И сказал пророк: «Так говорит Господь: ты упустил человека, которого Я предал заклятью! Теперь на его месте окажешься ты сам, а на месте его народа — твой народ».
Он сказал царю: — Так говорит Господь: «Ты отпустил человека, заклятого Мною. Поэтому твоя жизнь будет за его жизнь, а твой народ — за его народ».
А той йому сказав: Так сказав Господь: Тому, що ти випустив із руки чоловіка, Мені призначеного, то буде життя твоє за його життя, а народ твій за його народ!...
He said to the king, "This is what the LORD says: "You have set free a man I had determined should die. Therefore it is your life for his life, your people for his people.""
וַיֹּאמֶר אֵלָיו, כֹּה אָמַר יְהוָה, יַעַן שִׁלַּחְתָּ אֶת־אִישׁ־חֶרְמִי מִיָּד; וְהָיְתָה נַפְשְׁךָ תַּחַת נַפְשׁוֹ, וְעַמְּךָ תַּחַת עַמּוֹ׃
43
И отправился царь Израильский домой встревоженный и огорченный, и прибыл в Самарию.
Царь Израиля вернулся домой, в Самарию, мрачный и злой.
Мрачным и разгневанным вернулся царь Израиля в самарийский дворец.
І пішов Ізраїлів цар до свого дому незадоволений та гнівний, і прибув у Самарію.
Sullen and angry, the king of Israel went to his palace in Samaria.
וַיֵּלֶךְ מֶלֶךְ־יִשְׂרָאֵל עַל־בֵּיתוֹ סַר וְזָעֵף; וַיָּבֹא שֹׁמְרוֹנָה׃