1
И сказал Елисей: выслушайте слово Господне: так говорит Господь: завтра в это время мера муки лучшей {будет} по сиклю и две меры ячменя по сиклю у ворот Самарии.
«Слушайте слово Господа! — возвестил Елисей. — Так говорит Господь: завтра же у ворот Самарии будут продавать меру пшеничной муки за шекель и две меры ячменной муки — за шекель».
Но Елисей сказал: — Слушай слово Господне. Так говорит Господь: «Завтра к этому времени у ворот Самарии сея лучшей муки будет продаваться за шекель и две сеи ячменя за шекель».
І сказав Єлисей: Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього часу взавтра буде сея пшеничної муки за шекля, і дві сеї ячменю за шекля в брамі Самарії.
Elisha said, "Hear the word of the LORD. This is what the LORD says: About this time tomorrow, a seah of flour will sell for a shekel and two seahs of barley for a shekel at the gate of Samaria."
וַיֹּאמֶר אֱלִישָׁע, שִׁמְעוּ דְּבַר־יְהוָה; כֹּה אָמַר יְהוָה, כָּעֵת מָחָר סְאָה־סֹלֶת בְּשֶׁקֶל, וְסָאתַיִם שְׂעֹרִים בְּשֶׁקֶל בְּשַׁעַר שֹׁמְרוֹן׃
2
И отвечал сановник, на руку которого царь опирался, человеку Божию, и сказал: если бы Господь и открыл окна на небе, и тогда может ли это быть? И сказал тот: вот увидишь глазами твоими, но есть этого не будешь.
Телохранитель, который сопровождал царя и вел его под руку, сказал человеку Божьему: «Пусть даже Господь откроет створы небесные — не может это пророчество сбыться!» И ответил Елисей: «Ты увидишь это своими глазами — да не отведаешь!»
Сановник, на чью руку опирался царь Израиля, сказал Божьему человеку: — Послушай, этого не может быть, даже если Господь откроет небесные окна! — Ты увидишь это своими глазами, — ответил Елисей, — но есть не будешь!
І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.
The officer on whose arm the king was leaning said to the man of God, "Look, even if the LORD should open the floodgates of the heavens, could this happen?" "You will see it with your own eyes," answered Elisha, "but you will not eat any of it!"
וַיַּעַן הַשָּׁלִישׁ אֲשֶׁר־לַמֶּלֶךְ נִשְׁעָן עַל־יָדוֹ אֶת־אִישׁ הָאֱלֹהִים וַיֹּאמַר, הִנֵּה יְהוָה, עֹשֶׂה אֲרֻבּוֹת בַּשָּׁמַיִם, הֲיִהְיֶה הַדָּבָר הַזֶּה; וַיֹּאמֶר, הִנְּכָה רֹאֶה בְּעֵינֶיךָ, וּמִשָּׁם לֹא תֹאכֵל׃
3
Четыре человека прокаженных находились при входе в ворота и говорили они друг другу: что нам сидеть здесь, ожидая смерти?
В ту пору у самых городских ворот сидели четверо прокаженных. Они сказали друг другу: «Что мы сидим тут, ждем своей смерти?
У входа в городские ворота было четверо прокаженных. Они сказали друг другу: — Чего нам сидеть тут и ждать смерти?
І були при вході до брами чотири прокажені чоловіки. І сказали вони один до одного: Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо?
Now there were four men with leprosy at the entrance of the city gate. They said to each other, "Why stay here until we die?
וְאַרְבָּעָה אֲנָשִׁים הָיוּ מְצֹרָעִים פֶּתַח הַשָּׁעַר; וַיֹּאמְרוּ אִישׁ אֶל־רֵעֵהוּ, מָה, אֲנַחְנוּ יֹשְׁבִים פֹּה עַד־מָתְנוּ׃
4
Если решиться нам пойти в город, то в городе голод, и мы там умрем; если же сидеть здесь, то также умрем. Пойдем лучше в стан Сирийский. Если оставят нас в живых, будем жить, а если умертвят, умрем.
Если решимся пойти в город — там голод, мы умрем. Здесь останемся — умрем. Давайте перебежим к арамеям. Пощадят они нас — будем жить, убьют — значит убьют».
Если мы решим: «Пойдем в город», — то там голод, и мы умрем. И если мы останемся здесь, то все равно умрем. Давайте же пойдем в лагерь к арамеям и сдадимся. Если они пощадят нас, останемся в живых, а если нет, то умрем.
Якщо ми скажемо: Увійдімо до міста, а в місті голод, то помремо там; а якщо сидітимемо тут, то теж помремо. Отож, ходіть, і перейдімо до сирійського табору, якщо там позоставлять нас при житті, будемо жити, а якщо заб"ють нас, то помремо...
If we say, "We"ll go into the city"--the famine is there, and we will die. And if we stay here, we will die. So let"s go over to the camp of the Arameans and surrender. If they spare us, we live; if they kill us, then we die."
אִם־אָמַרְנוּ נָבוֹא הָעִיר וְהָרָעָב בָּעִיר וָמַתְנוּ שָׁם, וְאִם־יָשַׁבְנוּ פֹה וָמָתְנוּ; וְעַתָּה, לְכוּ וְנִפְּלָה אֶל־מַחֲנֵה אֲרָם, אִם־יְחַיֻּנוּ נִחְיֶה, וְאִם־יְמִיתֻנוּ וָמָתְנוּ׃
5
И встали в сумерки, чтобы пойти в стан Сирийский. И пришли к краю стана Сирийского, и вот, нет там ни одного человека.
Когда стемнело, они отправились к стану арамеев. Подошли, смотрят, а там — никого.
В вечерних сумерках они встали и пошли в лагерь арамеев. Когда они добрались до края лагеря, там никого не было,
І встали вони надвечір, щоб іти до сирійського табору. І прибули вони до краю сирійського табору, аж ось нема там нікого!
At dusk they got up and went to the camp of the Arameans. When they reached the edge of the camp, not a man was there,
וַיָּקוּמוּ בַנֶּשֶׁף, לָבוֹא אֶל־מַחֲנֵה אֲרָם; וַיָּבֹאוּ, עַד־קְצֵה מַחֲנֵה אֲרָם, וְהִנֵּה אֵין־שָׁם אִישׁ׃
6
Господь сделал то, что стану Сирийскому послышался стук колесниц и ржание коней, шум войска большого. И сказали они друг другу: верно нанял против нас царь Израильский царей Хеттейских и Египетских, чтобы пойти на нас.
Господь устроил так, что арамейскому войску послышались грохот колесниц, топот конницы — шум огромной рати. Арамеи сказали друг другу: «Это царь Израиля подкупил хеттских и египетских царей, чтобы они напали на нас!»
потому что Владыка сделал так, что арамеи услышали шум колесниц, коней и огромного войска, и они сказали друг другу: — Это царь Израиля нанял хеттейских и египетских царей, чтобы напасть на нас!
Бо Господь учинив, що сирійський табір почув стукотняву колесниць і їржання коней, та галас великого війська. І сказали вони один до одного: Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!
for the Lord had caused the Arameans to hear the sound of chariots and horses and a great army, so that they said to one another, "Look, the king of Israel has hired the Hittite and Egyptian kings to attack us!"
וַאדֹנָי הִשְׁמִיעַ אֶת־מַחֲנֵה אֲרָם, קוֹל רֶכֶב קוֹל סוּס, קוֹל חַיִל גָּדוֹל; וַיֹּאמְרוּ אִישׁ אֶל־אָחִיו, הִנֵּה שָׂכַר־עָלֵינוּ מֶלֶךְ יִשְׂרָאֵל אֶת־מַלְכֵי הַחִתִּים וְאֶת־מַלְכֵי מִצְרַיִם לָבוֹא עָלֵינוּ׃
7
И встали и побежали в сумерки, и оставили шатры свои, и коней своих, и ослов своих, весь стан, как он был, и побежали, спасая себя.
И под покровом темноты они бежали прочь, оставив все, как было: шатры, лошадей, ослов, весь стан — бежали, спасая жизнь.
Они встали и в сумерках бежали, бросив шатры, лошадей и ослов. Они бросили лагерь, как он был, и спасались бегством.
І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і табір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє!
So they got up and fled in the dusk and abandoned their tents and their horses and donkeys. They left the camp as it was and ran for their lives.
וַיָּקוּמוּ וַיָּנוּסוּ בַנֶּשֶׁף, וַיַּעַזְבוּ אֶת־אָהֳלֵיהֶם, וְאֶת־סוּסֵיהֶם וְאֶת־חֲמֹרֵיהֶם, הַמַּחֲנֶה כַּאֲשֶׁר־הִיא; וַיָּנֻסוּ אֶל־נַפְשָׁם׃
8
И пришли те прокаженные к краю стана, и вошли в один шатер, и ели и пили, и взяли оттуда серебро, и золото, и одежды, и пошли и спрятали. Пошли еще в другой шатер, и там взяли, и пошли и спрятали.
Пришли прокаженные к краю арамейского стана, заглянули в один из шатров, поели, попили, набрали там серебра, золота, одежды, пошли и спрятали. Потом вернулись, заглянули в другой шатер, набрали добра и там, пошли и спрятали.
Прокаженные добрались до края лагеря и вошли в один из шатров. Они наелись, напились и унесли оттуда серебро, золото и одежды, ушли и спрятали их. Потом они вернулись и вошли в другой шатер и, взяв кое-что и из него, ушли и спрятали это тоже.
І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, і їли й пили, і повиносили звідти срібло й золото та вбрання, і пішли й заховали. І вони знову ввійшли до іншого намету, і повиносили звідти, і пішли та й сховали.
The men who had leprosy reached the edge of the camp and entered one of the tents. They ate and drank, and carried away silver, gold and clothes, and went off and hid them. They returned and entered another tent and took some things from it and hid them also.
וַיָּבֹאוּ הַמְצֹרָעִים הָאֵלֶּה עַד־קְצֵה הַמַּחֲנֶה, וַיָּבֹאוּ אֶל־אֹהֶל אֶחָד וַיֹּאכְלוּ וַיִּשְׁתּוּ, וַיִּשְׂאוּ מִשָּׁם, כֶּסֶף וְזָהָב וּבְגָדִים, וַיֵּלְכוּ וַיַּטְמִנוּ; וַיָּשֻׁבוּ, וַיָּבֹאוּ אֶל־אֹהֶל אַחֵר, וַיִּשְׂאוּ מִשָּׁם, וַיֵּלְכוּ וַיַּטְמִנוּ׃
9
И сказали друг другу: не так мы делаем. День сей — день радостной вести, если мы замедлим и будем дожидаться утреннего света, то падет на нас вина. Пойдем же и уведомим дом царский.
Затем говорят друг другу: «Нет, не то мы делаем! Сегодня день радостной вести, а мы ее никому не возвещаем. Грех нам тянуть до рассвета! Пойдем, расскажем обо всем во дворце».
Затем они сказали друг другу: — Мы поступаем неправильно. Это день хороших вестей, а мы держим их при себе. Если мы будем ждать рассвета, нас постигнет кара. Пойдем сейчас же и доложим об этом в царском дворце.
І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла, то впаде на нас провина. А тепер ходімо, і ввійдімо й донесімо царевому дому!
Then they said to each other, "We"re not doing right. This is a day of good news and we are keeping it to ourselves. If we wait until daylight, punishment will overtake us. Let"s go at once and report this to the royal palace."
וַיֹּאמְרוּ אִישׁ אֶל־רֵעֵהוּ לֹא־כֵן אֲנַחְנוּ עֹשִׂים, הַיּוֹם הַזֶּה יוֹם־בְּשֹׂרָה הוּא, וַאֲנַחְנוּ מַחְשִׁים, וְחִכִּינוּ עַד־אוֹר הַבֹּקֶר וּמְצָאָנוּ עָווֹן; וְעַתָּה לְכוּ וְנָבֹאָה, וְנַגִּידָה בֵּית הַמֶּלֶךְ׃
10
И пришли, и позвали привратников городских, и рассказали им, говоря: мы ходили в стан Сирийский, и вот, нет там ни человека, ни голоса человеческого, а только кони привязанные, и ослы привязанные, и шатры, как быть им.
Они подошли к городским воротам, позвали стражу и стали рассказывать: «Мы были в стане арамеев. Там нет никого, тишина. Лошади и ослы на привязи, шатры стоят — все как положено».
Они пошли, позвали служащих у городских ворот и сказали им: — Мы ходили в лагерь арамеев, но там никого не видно и не слышно; только привязанные кони и ослы, и шатры, как они были.
І прийшли вони, і покликали міських воротарів, та й донесли їм, говорячи: Увійшли ми до сирійського табору, а там нема ані людини, ані людського голосу, а тільки поприв"язувані коні та поприв"язувані осли, та намети, як вони були!
So they went and called out to the city gatekeepers and told them, "We went into the Aramean camp and not a man was there--not a sound of anyone--only tethered horses and donkeys, and the tents left just as they were."
וַיָּבֹאוּ, וַיִּקְרְאוּ אֶל־שֹׁעֵר הָעִיר, וַיַּגִּידוּ לָהֶם לֵאמֹר, בָּאנוּ אֶל־מַחֲנֵה אֲרָם, וְהִנֵּה אֵין־שָׁם אִישׁ וְקוֹל אָדָם; כִּי אִם־הַסּוּס אָסוּר וְהַחֲמוֹר אָסוּר, וְאֹהָלִים כַּאֲשֶׁר־הֵמָּה׃
11
И позвали привратников, и они передали весть в самый дворец царский.
Стражники кликнули людей, велели сообщить во дворец.
Служители у ворот разгласили весть, и об этом было доложено во дворце.
І воротарі покликали, і донесли про це до самого царського дому.
The gatekeepers shouted the news, and it was reported within the palace.
וַיִּקְרָא הַשֹּׁעֲרִים; וַיַּגִּידוּ בֵּית הַמֶּלֶךְ פְּנִימָה׃
12
И встал царь ночью, и сказал слугам своим: скажу вам, что делают с нами Сирияне. Они знают, что мы терпим голод, и вышли из стана, чтобы спрятаться в поле, думая так: "когда они выйдут из города, мы захватим их живыми и вторгнемся в город".
Царь, встав среди ночи, обратился к своим приближенным: «Я скажу вам, что подстроили арамеи. Им известно, что у нас голод, поэтому они покинули стан и спрятались в поле. Думают про нас: "Вот выйдут они из города, тут‑то мы их и схватим живьем, а потом вступим в город"».
Царь встал ночью и сказал своим приближенным: — Я скажу вам, что сделали арамеи. Они знают, что мы голодаем, и покинули лагерь, чтобы спрятаться в поле, думая: «Они непременно выйдут, мы возьмем их живыми и войдем в город».
І встав цар уночі й сказав своїм слугам: Розкажу я вам, що нам зробили сирійці. Вони знають, що ми голодні, і повиходили з табору, щоб сховатися на полі, говорячи: Коли ті повиходять із міста, то ми схопимо їх живих, та й увійдемо до міста!
The king got up in the night and said to his officers, "I will tell you what the Arameans have done to us. They know we are starving; so they have left the camp to hide in the countryside, thinking, "They will surely come out, and then we will take them alive and get into the city.""
וַיָּקָם הַמֶּלֶךְ לַיְלָה, וַיֹּאמֶר אֶל־עֲבָדָיו, אַגִּידָה־נָּא לָכֶם, אֵת אֲשֶׁר־עָשׂוּ לָנוּ אֲרָם; יָדְעוּ כִּי־רְעֵבִים אֲנַחְנוּ, וַיֵּצְאוּ מִן־הַמַּחֲנֶה לְהֵחָבֵה בְהַשָּׂדֶה (בַשָּׂדֶה) לֵאמֹר, כִּי־יֵצְאוּ מִן־הָעִיר וְנִתְפְּשֵׂם חַיִּים, וְאֶל־הָעִיר נָבֹא׃
13
И отвечал один из служащих при нем, и сказал: пусть возьмут пять из остальных коней, которые остались в городе, [из всего ополчения Израильтян только и осталось в нем, из всего ополчения Израильтян, которое погибло], и пошлем, и посмотрим.
Один из приближенных ответил: «Возьмем пяток лошадей из тех, что есть еще в городе. Помирают они, как и весь народ израильский… Пошлем кого‑нибудь, пусть посмотрят, что там…»
Один из его приближенных сказал: — Пусть возьмут пять из оставшихся лошадей и узнают, что произошло. Ведь те, кто уцелел, здесь все равно разделят судьбу всего множества израильтян, которое уже погибло.
І відповів один із його слуг і сказав: Нехай візьмуть п"ятеро позосталих коней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), і пошлемо, і побачимо.
One of his officers answered, "Have some men take five of the horses that are left in the city. Their plight will be like that of all the Israelites left here--yes, they will only be like all these Israelites who are doomed. So let us send them to find out what happened."
וַיַּעַן אֶחָד מֵעֲבָדָיו וַיֹּאמֶר, וְיִקְחוּ־נָא חֲמִשָּׁה מִן־הַסּוּסִים הַנִּשְׁאָרִים אֲשֶׁר נִשְׁאֲרוּ־בָהּ, הִנָּם, כְּכָל־הֶהָמוֹן (הֲמוֹן) יִשְׂרָאֵל אֲשֶׁר נִשְׁאֲרוּ־בָהּ, הִנָּם כְּכָל־הֲמוֹן יִשְׂרָאֵל אֲשֶׁר־תָּמּוּ; וְנִשְׁלְחָה וְנִרְאֶה׃
14
И взяли две пары коней, запряженных в колесницы. И послал царь вслед Сирийского войска, сказав: пойдите, посмотрите.
Царь велел снарядить две колесницы и послал их по следам арамейского войска со словами: «Поезжайте, посмотрите, что там».
Они взяли две колесницы с конями, и царь послал их за войском Арама. Он приказал колесничим: — Пойдите и узнайте, что произошло.
І взяли вони дві колесниці з кіньми, і цар послав їх услід за сирійським табором, говорячи: Ідіть і подивіться.
So they selected two chariots with their horses, and the king sent them after the Aramean army. He commanded the drivers, "Go and find out what has happened."
וַיִּקְחוּ שְׁנֵי רֶכֶב סוּסִים; וַיִּשְׁלַח הַמֶּלֶךְ אַחֲרֵי מַחֲנֵה־אֲרָם לֵאמֹר לְכוּ וּרְאוּ׃
15
И ехали за ним до Иордана, и вот вся дорога устлана одеждами и вещами, которые побросали Сирияне при торопливом побеге своем. И возвратились посланные, и донесли царю.
Колесницы доехали до самого Иордана, и по всей дороге валялись одежда и утварь, брошенные арамеями в спешке. Посланцы вернулись и доложили об этом царю.
Они ехали по следам войска Арама до самого Иордана и видели, что вся дорога усеяна одеждами и снаряжением арамеев, которые те бросали во время стремительного бегства. Посланцы вернулись и доложили об увиденном царю.
І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога повна вбрання та речей, що покидали сирійці, як поспішали! І вернулися ці посли, і донесли цареві.
They followed them as far as the Jordan, and they found the whole road strewn with the clothing and equipment the Arameans had thrown away in their headlong flight. So the messengers returned and reported to the king.
וַיֵּלְכוּ אַחֲרֵיהֶם עַד־הַיַּרְדֵּן, וְהִנֵּה כָל־הַדֶּרֶךְ, מְלֵאָה בְגָדִים וְכֵלִים, אֲשֶׁר־הִשְׁלִיכוּ אֲרָם בְּהֵחָפְזָם (בְּחָפְזָם); וַיָּשֻׁבוּ הַמַּלְאָכִים, וַיַּגִּדוּ לַמֶּלֶךְ׃
16
И вышел народ, и разграбил стан Сирийский, и была мера муки лучшей по сиклю, и две меры ячменя по сиклю, по слову Господню.
Тогда вышел народ из города и стал грабить арамейский стан. И вот уже продают меру пшеничной муки за шекель, и две меры ячменной муки — за шекель. Исполнилось слово Господа.
Народ вышел и разграбил лагерь арамеев. Сею лучшей муки стали продавать за шекель, и две сеи ячменя за шекель, как и сказал Господь.
І вийшов народ, і розграбували сирійський табір. І коштувала сея пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім!
Then the people went out and plundered the camp of the Arameans. So a seah of flour sold for a shekel, and two seahs of barley sold for a shekel, as the LORD had said.
וַיֵּצֵא הָעָם, וַיָּבֹזּוּ אֵת מַחֲנֵה אֲרָם; וַיְהִי סְאָה־סֹלֶת בְּשֶׁקֶל, וְסָאתַיִם שְׂעֹרִים בְּשֶׁקֶל כִּדְבַר יְהוָה׃
17
И царь поставил того сановника, на руку которого опирался, у ворот; и растоптал его народ в воротах, и он умер, как сказал человек Божий, который говорил, когда приходил к нему царь.
А стоять на страже у ворот Самарии царь поручил тому самому телохранителю, который сопровождал его и вел под руку. И толпа затоптала его насмерть у ворот, как и предсказал человек Божий, когда царь приходил к нему.
А царь поставил своего ближайшего сановника следить за порядком в городских воротах, и там его растоптала толпа. Он умер, как и предсказывал Божий человек, когда царь приходил к нему домой.
І цар призначив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затоптав його народ у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли приходив до нього цар.
Now the king had put the officer on whose arm he leaned in charge of the gate, and the people trampled him in the gateway, and he died, just as the man of God had foretold when the king came down to his house.
וְהַמֶּלֶךְ הִפְקִיד אֶת־הַשָּׁלִישׁ אֲשֶׁר־נִשְׁעָן עַל־יָדוֹ עַל־הַשַּׁעַר, וַיִּרְמְסֻהוּ הָעָם בַּשַּׁעַר וַיָּמֹת; כַּאֲשֶׁר דִּבֶּר אִישׁ הָאֱלֹהִים, אֲשֶׁר דִּבֶּר, בְּרֶדֶת הַמֶּלֶךְ אֵלָיו׃
18
Когда говорил человек Божий царю так: "две меры ячменя по сиклю, и мера муки лучшей по сиклю будут завтра в это время у ворот Самарии",
Все сбылось, что говорил царю человек Божий. Он сказал: «Завтра же у ворот Самарии две меры ячменя будут продавать за шекель и меру пшеничной муки — за шекель!»
(Когда Божий человек говорил царю: «Завтра к этому времени у ворот Самарии сею лучшей муки будет продавать за шекель и две сеи ячменя за шекель», —
І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки по шеклю буде того часу взавтра в брамі Самарії,
It happened as the man of God had said to the king: "About this time tomorrow, a seah of flour will sell for a shekel and two seahs of barley for a shekel at the gate of Samaria."
וַיְהִי, כְּדַבֵּר אִישׁ הָאֱלֹהִים, אֶל־הַמֶּלֶךְ לֵאמֹר; סָאתַיִם שְׂעֹרִים בְּשֶׁקֶל, וּסְאָה־סֹלֶת בְּשֶׁקֶל, יִהְיֶה כָּעֵת מָחָר, בְּשַׁעַר שֹׁמְרוֹן׃
19
тогда отвечал этот сановник человеку Божию и сказал: "если бы Господь и открыл окна на небе, и тогда может ли это быть?" А он сказал: "увидишь твоими глазами, но есть этого не будешь".
А телохранитель ответил тогда человеку Божьему: «Пусть даже Господь откроет створы небесные — не может это пророчество сбыться!» И Елисей сказал: «Ты увидишь это своими глазами — да не отведаешь!»
тот сановник сказал Божьему человеку: «Послушай, этого не может быть, даже если Господь откроет небесные окна!» Тогда Божий человек ответил: «Ты увидишь это своими глазами, но есть не будешь!»)
то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.
The officer had said to the man of God, "Look, even if the LORD should open the floodgates of the heavens, could this happen?" The man of God had replied, "You will see it with your own eyes, but you will not eat any of it!"
וַיַּעַן הַשָּׁלִישׁ אֶת־אִישׁ הָאֱלֹהִים וַיֹּאמַר, וְהִנֵּה יְהוָה, עֹשֶׂה אֲרֻבּוֹת בַּשָּׁמַיִם, הֲיִהְיֶה כַּדָּבָר הַזֶּה; וַיֹּאמֶר, הִנְּךָ רֹאֶה בְּעֵינֶיךָ, וּמִשָּׁם לֹא תֹאכֵל׃
20
Так и сбылось с ним; и затоптал его народ в воротах, и он умер.
Так и случилось: толпа затоптала его у ворот насмерть.
Так с ним и произошло: толпа растоптала его в воротах, и он умер.
І сталося йому так, і затоптав його народ у брамі, і він помер...
And that is exactly what happened to him, for the people trampled him in the gateway, and he died.
וַיְהִי־לוֹ כֵּן; וַיִּרְמְסוּ אֹתוֹ הָעָם בַּשַּׁעַר וַיָּמֹת׃