Книга Судей Израилевых | Judges | שופטים, Глава 11

1
Иеффай Галаадитянин был человек храбрый. Он был сын блудницы; от Галаада родился Иеффай.
Иеффа́й из Галаада был могучий воин. Матерью его была продажная женщина, отцом — Галаад.
Галаадитянин Иеффай был могучим воином. Его отцом был Галаад, а матерью — блудница.
А ґілеадянин °фтах був хоробрий вояк. А він був син блудливої жінки, і з нею Ґілеад породив °фтаха.
Now Jephthah the Gileadite was a mighty man of valour, and he was the son of an harlot: and Gilead begat Jephthah.
וְיִפְתָּח הַגִּלְעָדִי, הָיָה גִּבּוֹר חַיִל, וְהוּא בֶּן־אִשָּׁה זוֹנָה; וַיּוֹלֶד גִּלְעָד אֶת־יִפְתָּח׃
2
И жена Галаадова родила ему сыновей. Когда возмужали сыновья жены, изгнали они Иеффая, сказав ему: ты не наследник в доме отца нашего, потому что ты сын другой женщины.
Но у Галаада были и другие сыновья, от жены. Когда они выросли, то выгнали Иеффая и сказали ему: «Ты не получишь никакого наследства. Ты сын другой женщины».
Жена Галаада тоже родила ему сыновей, и когда они выросли, они выгнали Иеффая. — Ты не будешь наследовать в нашей семье ничего, — сказали они ему, — потому что ты сын другой женщины.
І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиростали сини тієї жінки, та й вигнали °фтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!
And Gilead's wife bare him sons; and his wife's sons grew up, and they thrust out Jephthah, and said unto him, Thou shalt not inherit in our father's house; for thou art the son of a strange woman.
וַתֵּלֶד אֵשֶׁת־גִּלְעָד לוֹ בָּנִים; וַיִּגְדְּלוּ בְנֵי־הָאִשָּׁה וַיְגָרְשׁוּ אֶת־יִפְתָּח, וַיֹּאמְרוּ לוֹ לֹא־תִנְחַל בְּבֵית־אָבִינוּ, כִּי בֶּן־אִשָּׁה אַחֶרֶת אָתָּה׃
3
И убежал Иеффай от братьев своих и жил в земле Тов; и собрались к Иеффаю праздные люди и выходили с ним.
Иеффай бежал прочь от братьев и поселился в стране Тов. Там вокруг него собрались всякие оборванцы; под его началом они совершали набеги.
Иеффай убежал от своих братьев и поселился в земле Тов, где вокруг него собрались изгои, которые вместе с ним совершали набеги.
І втік °фтах перед своїми братами, і осівся в краї Тов. І зібралися до °фтаха гулящі люди, та й виходили з ним.
Then Jephthah fled from his brethren, and dwelt in the land of Tob: and there were gathered vain men to Jephthah, and went out with him.
וַיִּבְרַח יִפְתָּח מִפְּנֵי אֶחָיו, וַיֵּשֶׁב בְּאֶרֶץ טוֹב; וַיִּתְלַקְּטוּ אֶל־יִפְתָּח אֲנָשִׁים רֵיקִים, וַיֵּצְאוּ עִמּוֹ׃
4
Чрез несколько времени Аммонитяне пошли войною на Израиля.
И вот на Израиль напали аммонитяне.
Некоторое время спустя, когда аммонитяне пошли войной на Израиль,
І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.
And it came to pass in process of time, that the children of Ammon made war against Israel.
וַיְהִי מִיָּמִים; וַיִּלָּחֲמוּ בְנֵי־עַמּוֹן עִם־יִשְׂרָאֵל׃
5
Во время войны Аммонитян с Израильтянами пришли старейшины Галаадские взять Иеффая из земли Тов
Когда аммонитяне напали на Израиль, старейшины Галаада пошли за Иеффаем в страну Тов.
старейшины Галаада пошли, чтобы привести Иеффая из земли Тов.
І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші, щоб забрати °фтаха з краю Тов.
And it was so, that when the children of Ammon made war against Israel, the elders of Gilead went to fetch Jephthah out of the land of Tob:
וַיְהִי כַּאֲשֶׁר־נִלְחֲמוּ בְנֵי־עַמּוֹן עִם־יִשְׂרָאֵל; וַיֵּלְכוּ זִקְנֵי גִלְעָד, לָקַחַת אֶת־יִפְתָּח מֵאֶרֶץ טוֹב׃
6
и сказали Иеффаю: приди, будь у нас вождем, и сразимся с Аммонитянами.
Они сказали Иеффаю: «Возвращайся, будь нашим вождем и веди нас на битву с аммонитянами!»
— Приходи, — сказали они, — и будь нашим воеводой, чтобы нам воевать с аммонитянами.
І сказали вони до °фтаха: Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими синами.
And they said unto Jephthah, Come, and be our captain, that we may fight with the children of Ammon.
וַיֹּאמְרוּ לְיִפְתָּח, לְכָה וְהָיִיתָה לָּנוּ לְקָצִין; וְנִלָּחֲמָה בִּבְנֵי עַמּוֹן׃
7
Иеффай сказал старейшинам Галаадским: не вы ли возненавидели меня и выгнали из дома отца моего? зачем же пришли ко мне ныне, когда вы в беде?
Но он ответил им: «Раньше вы меня ненавидели, выгнали из отчего дома, а теперь, когда у вас беда, вы приходите ко мне!»
Иеффай сказал им: — Разве не вы возненавидели и выгнали меня из дома моего отца? Зачем же вы приходите ко мне сейчас, когда вы в беде?
І сказав °фтах до ґілеадських старших: Чи ж не ви зненавидили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?
And Jephthah said unto the elders of Gilead, Did not ye hate me, and expel me out of my father's house? and why are ye come unto me now when ye are in distress?
וַיֹּאמֶר יִפְתָּח לְזִקְנֵי גִלְעָד, הֲלֹא אַתֶּם שְׂנֵאתֶם אוֹתִי, וַתְּגָרְשׁוּנִי מִבֵּית אָבִי; וּמַדּוּעַ בָּאתֶם אֵלַי עַתָּה, כַּאֲשֶׁר צַר לָכֶם׃
8
Старейшины Галаадские сказали Иеффаю: для того мы теперь пришли к тебе, чтобы ты пошел с нами и сразился с Аммонитянами и был у нас начальником всех жителей Галаадских.
Старейшины Галаада сказали: «Да, теперь мы пришли к тебе, чтобы ты повел нас на войну с аммонитянами. Ты станешь нашим правителем, правителем всего Галаада!»
Старейшины Галаада сказали ему: — И все же мы обращаемся сейчас к тебе; пойдем с нами, чтобы воевать с аммонитянами, и ты будешь главой всех жителей Галаада.
І сказали ґілеадські старші до °фтаха: Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і будемо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх мешканців ґілеадських.
And the elders of Gilead said unto Jephthah, Therefore we turn again to thee now, that thou mayest go with us, and fight against the children of Ammon, and be our head over all the inhabitants of Gilead.
וַיֹּאמְרוּ זִקְנֵי גִלְעָד אֶל־יִפְתָּח, לָכֵן עַתָּה שַׁבְנוּ אֵלֶיךָ, וְהָלַכְתָּ עִמָּנוּ, וְנִלְחַמְתָּ בִּבְנֵי עַמּוֹן; וְהָיִיתָ לָּנוּ לְרֹאשׁ, לְכֹל יֹשְׁבֵי גִלְעָד׃
9
И сказал Иеффай старейшинам Галаадским: если вы возвратите меня, чтобы сразиться с Аммонитянами, и Господь предаст мне их, то останусь ли я у вас начальником?
Иеффай сказал: «Хорошо. Если я, как вы просите, вернусь, буду воевать с аммонитянами, и Господь дарует мне победу, то я стану вашим правителем».
Иеффай ответил: — Допустим, вы вернете меня, чтобы воевать с аммонитянами, и Господь отдаст их мне, — стану ли я и вправду вашим главой?
І сказав °фтах до ґілеадських старших: Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?
And Jephthah said unto the elders of Gilead, If ye bring me home again to fight against the children of Ammon, and the LORD deliver them before me, shall I be your head?
וַיֹּאמֶר יִפְתָּח אֶל־זִקְנֵי גִלְעָד, אִם־מְשִׁיבִים אַתֶּם אוֹתִי לְהִלָּחֵם בִּבְנֵי עַמּוֹן, וְנָתַן יְהוָה אוֹתָם לְפָנָי; אָנֹכִי אֶהְיֶה לָכֶם לְרֹאשׁ׃
10
Старейшины Галаадские сказали Иеффаю: Господь да будет свидетелем между нами, что мы сделаем по слову твоему!
Старейшины пообещали ему: «Господь нам свидетель! Клянемся, что так и будет!»
Старейшины Галаада ответили: — Господь свидетель между нами! Мы непременно сделаем, как ты говоришь.
І сказали ґілеадські старші до °фтаха: Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зробимо.
And the elders of Gilead said unto Jephthah, The LORD be witness between us, if we do not so according to thy words.
וַיֹּאמְרוּ זִקְנֵי־גִלְעָד אֶל־יִפְתָּח; יְהוָה, יִהְיֶה שֹׁמֵעַ בֵּינוֹתֵינוּ, אִם־לֹא כִדְבָרְךָ כֵּן נַעֲשֶׂה׃
11
И пошел Иеффай со старейшинами Галаадскими, и народ поставил его над собою начальником и вождем, и Иеффай произнес все слова свои пред лицем Господа в Массифе.
Иеффай пошел со старейшинами Галаада. Войско сделало его своим начальником и вождем. В Мицпе́, пред Господом, Иеффай повторил свое условие.
Иеффай пошел со старейшинами Галаада, и народ поставил его над собой вождем и воеводой. Иеффай повторил все свои слова перед Господом в Мицпе.
І пішов °фтах з ґілеадськими старшими, і народ настановив його собі за голову та провідника, а °фтах промовляв усі свої слова перед Господнім лицем у Міцпі.
Then Jephthah went with the elders of Gilead, and the people made him head and captain over them: and Jephthah uttered all his words before the LORD in Mizpeh.
וַיֵּלֶךְ יִפְתָּח עִם־זִקְנֵי גִלְעָד, וַיָּשִׂימוּ הָעָם אוֹתוֹ עֲלֵיהֶם לְרֹאשׁ וּלְקָצִין; וַיְדַבֵּר יִפְתָּח אֶת־כָּל־דְּבָרָיו לִפְנֵי יְהוָה בַּמִּצְפָּה׃
12
И послал Иеффай послов к царю Аммонитскому сказать: что тебе до меня, что ты пришел ко мне воевать на земле моей?
Иеффай отправил к царю аммонитян послов, велев передать ему: «Чего ты от меня хочешь? Зачем идешь войной на мою землю?»
Затем он отправил послов к царю аммонитян с вопросом: — Что ты имеешь против меня, что напал на мою страну?
І послав °фтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм краєм?
And Jephthah sent messengers unto the king of the children of Ammon, saying, What hast thou to do with me, that thou art come against me to fight in my land?
וַיִּשְׁלַח יִפְתָּח מַלְאָכִים, אֶל־מֶלֶךְ בְּנֵי־עַמּוֹן לֵאמֹר; מַה־לִּי וָלָךְ, כִּי־בָאתָ אֵלַי לְהִלָּחֵם בְּאַרְצִי׃
13
Царь Аммонитский сказал послам Иеффая: Израиль, когда шел из Египта, взял землю мою от Арнона до Иавока и Иордана; итак возврати мне ее с миром [и я отступлю].
Царь аммонитян дал послам Иеффая такой ответ: «Когда израильтяне шли из Египта, то захватили мои земли, от Арно́на до Яббо́ка и Иордана. Верни их по–хорошему!»
Царь аммонитян ответил послам Иеффая: — Когда Израиль шел из Египта, он захватил мою землю от реки Арнона до реки Яббока и до Иордана. Итак, верни ее добровольно.
І сказав цар Аммонових синів до °фтахових послів: Бо Ізраїль забрав мій край, коли він виходив з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йордану. А тепер верни ж їх у мирі.
And the king of the children of Ammon answered unto the messengers of Jephthah, Because Israel took away my land, when they came up out of Egypt, from Arnon even unto Jabbok, and unto Jordan: now therefore restore those lands again peaceably.
וַיֹּאמֶר מֶלֶךְ בְּנֵי־עַמּוֹן אֶל־מַלְאֲכֵי יִפְתָּח, כִּי־לָקַח יִשְׂרָאֵל אֶת־אַרְצִי בַּעֲלוֹתוֹ מִמִּצְרַיִם, מֵאַרְנוֹן וְעַד־הַיַּבֹּק וְעַד־הַיַּרְדֵּן; וְעַתָּה הָשִׁיבָה אֶתְהֶן בְּשָׁלוֹם׃
14
[И возвратились послы к Иеффаю.] Иеффай в другой раз послал послов к царю Аммонитскому,
Иеффай снова отправил послов к царю аммонитян,
Иеффай еще раз отправил послов к царю аммонитян
А °фтах ще послав послів до царя Аммонових синів,
And Jephthah sent messengers again unto the king of the children of Ammon:
וַיּוֹסֶף עוֹד יִפְתָּח; וַיִּשְׁלַח מַלְאָכִים, אֶל־מֶלֶךְ בְּנֵי עַמּוֹן׃
15
сказать ему: так говорит Иеффай: Израиль не взял земли Моавитской и земли Аммонитской;
велев передать ему: «Так говорит Иеффай: Израиль не отнимал земли у моавитян и аммонитян.
сказать ему: — Вот что говорит Иеффай: Израиль не захватывал ни земель Моава, ни земель аммонитян.
і сказав йому: Так сказав °фтах: Не взяв Ізраїль краю Моавого та краю Аммонових синів,
And said unto him, Thus saith Jephthah, Israel took not away the land of Moab, nor the land of the children of Ammon:
וַיֹּאמֶר לוֹ, כֹּה אָמַר יִפְתָּח; לֹא־לָקַח יִשְׂרָאֵל אֶת־אֶרֶץ מוֹאָב, וְאֶת־אֶרֶץ בְּנֵי עַמּוֹן׃
16
ибо когда шли из Египта, Израиль пошел в пустыню к Чермному морю и пришел в Кадес;
Уйдя из Египта, израильтяне шли по пустыне до самого моря Суф. Затем, придя в Каде́ш,
Когда они шли из Египта, Израиль прошел через пустыню до Красного моря и пришел к городу Кадеш.
бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Кадешу.
But when Israel came up from Egypt, and walked through the wilderness unto the Red sea, and came to Kadesh;
כִּי בַּעֲלוֹתָם מִמִּצְרָיִם; וַיֵּלֶךְ יִשְׂרָאֵל בַּמִּדְבָּר עַד־יַם־סוּף, וַיָּבֹא קָדֵשָׁה׃
17
оттуда послал Израиль послов к царю Едомскому сказать: "позволь мне пройти землею твоею"; но царь Едомский не послушал; и к царю Моавитскому он посылал, но и тот не согласился; посему Израиль оставался в Кадесе.
они отправили к царю Эдо́ма послов с просьбой: "Позволь нам пройти по твоей земле!"Но царь Эдома не позволил. Они просили царя Моа́ва — и он не разрешил. Израильтянам пришлось остаться в Кадеше.
Израиль отправил послов к царю Эдома, говоря: «Позволь мне пройти через твою страну», — но царь Эдома не стал слушать. Он посылал и к царю Моава, но и тот отказал. И Израиль оставался в Кадеше.
І послав Ізраїль послів до едомського царя, говорячи: Нехай я перейду твоїм краєм, та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моавського, та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Кадешу.
Then Israel sent messengers unto the king of Edom, saying, Let me, I pray thee, pass through thy land: but the king of Edom would not hearken thereto. And in like manner they sent unto the king of Moab: but he would not consent: and Israel abode in Kadesh.
וַיִּשְׁלַח יִשְׂרָאֵל מַלְאָכִים אֶל־מֶלֶךְ אֱדוֹם לֵאמֹר אֶעְבְּרָה־נָּא בְאַרְצֶךָ, וְלֹא שָׁמַע מֶלֶךְ אֱדוֹם, וְגַם אֶל־מֶלֶךְ מוֹאָב שָׁלַח וְלֹא אָבָה; וַיֵּשֶׁב יִשְׂרָאֵל בְּקָדֵשׁ׃
18
И пошел пустынею, и миновал землю Едомскую и землю Моавитскую, и, придя к восточному пределу земли Моавитской, расположился станом за Арноном; но не входил в пределы Моавитские, ибо Арнон есть предел Моава.
Потом они двинулись по пустыне, обходя Эдом и Моав. Они прошли к востоку от Моава и стали лагерем за Арноном, не вступая в пределы Моава (Арнон — граница Моава).
Затем он странствовал по пустыне, обошел земли Эдома и Моава, пришел к восточной стороне земель Моава и поставил лагерь на другой стороне Арнона. Он не вошел в землю Моава — Арнон и был границей моавитян.
І пішов він пустинею, і обійшов край едомський та край моавський, і прийшов зо сходу сонця до моавського краю, та й таборували по тім боці Арнону, а в моавські границі не входили, бо Арнон границя Моава.
Then they went along through the wilderness, and compassed the land of Edom, and the land of Moab, and came by the east side of the land of Moab, and pitched on the other side of Arnon, but came not within the border of Moab: for Arnon was the border of Moab.
וַיֵּלֶךְ בַּמִּדְבָּר, וַיָּסָב אֶת־אֶרֶץ אֱדוֹם וְאֶת־אֶרֶץ מוֹאָב, וַיָּבֹא מִמִּזְרַח־שֶׁמֶשׁ לְאֶרֶץ מוֹאָב, וַיַּחֲנוּן בְּעֵבֶר אַרְנוֹן; וְלֹא־בָאוּ בִּגְבוּל מוֹאָב, כִּי אַרְנוֹן גְּבוּל מוֹאָב׃
19
И послал Израиль послов к Сигону, царю Аморрейскому, царю Есевонскому, и сказал ему Израиль: позволь нам пройти землею твоею в свое место.
Израильтяне отправили к Сихо́ну, царю амореев (царю Хешбо́на), послов с просьбой: "Позволь нам пройти через твою землю в нашу страну!"
Израиль отправил послов к Сигону, царю аморреев, который правил в Хешбоне, и сказал ему: «Позволь нам пройти через твою страну к себе».
І послав Ізраїль послів до Сихона, царя аморейського, царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Нехай ми перейдемо твоїм краєм аж до місця свого.
And Israel sent messengers unto Sihon king of the Amorites, the king of Heshbon; and Israel said unto him, Let us pass, we pray thee, through thy land into my place.
וַיִּשְׁלַח יִשְׂרָאֵל מַלְאָכִים, אֶל־סִיחוֹן מֶלֶךְ־הָאֱמֹרִי מֶלֶךְ חֶשְׁבּוֹן; וַיֹּאמֶר לוֹ יִשְׂרָאֵל, נַעְבְּרָה־נָּא בְאַרְצְךָ עַד־מְקוֹמִי׃
20
Но Сигон не согласился пропустить Израиля чрез пределы свои, и собрал Сигон весь народ свой, и расположился станом в Иааце, и сразился с Израилем.
Но Сихон не позволил израильтянам пройти по его земле. Он собрал все свое войско и, встав у Я́хаца, вступил в сражение с израильтянами.
Но Сигон не доверял Израилю и не дал пройти через свою землю. Он собрал всех своих воинов, разбил лагерь в Иахаце и напал на Израиль.
І не вірив Сихон Ізраїлеві, щоб він мирно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборували в Йохці, і воювали з Ізраїлем.
But Sihon trusted not Israel to pass through his coast: but Sihon gathered all his people together, and pitched in Jahaz, and fought against Israel.
וְלֹא־הֶאֱמִין סִיחוֹן אֶת־יִשְׂרָאֵל עֲבֹר בִּגְבֻלוֹ, וַיֶּאֱסֹף סִיחוֹן אֶת־כָּל־עַמּוֹ, וַיַּחֲנוּ בְּיָהְצָה; וַיִּלָּחֶם עִם־יִשְׂרָאֵל׃
21
И предал Господь Бог Израилев Сигона и весь народ его в руки Израилю, и он побил их; и получил Израиль в наследие всю землю Аморрея, жившего в земле той;
Господь, Бог Израиля, отдал Сихона и все его войско в руки израильтян. Они разбили Сихона и заняли все земли амореев в той стране.
Тогда Господь, Бог Израиля, отдал Сигона и всех его воинов в руки израильтян, и они разбили их. Израиль овладел землей аморреев, которые жили в той стране,
І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край амореянина, мешканця того краю.
And the LORD God of Israel delivered Sihon and all his people into the hand of Israel, and they smote them: so Israel possessed all the land of the Amorites, the inhabitants of that country.
וַיִּתֵּן יְהוָה אֱלֹהֵי־יִשְׂרָאֵל אֶת־סִיחוֹן וְאֶת־כָּל־עַמּוֹ בְּיַד יִשְׂרָאֵל וַיַּכּוּם; וַיִּירַשׁ יִשְׂרָאֵל, אֵת כָּל־אֶרֶץ הָאֱמֹרִי, יוֹשֵׁב הָאָרֶץ הַהִיא׃
22
и получили они в наследие все пределы Аморрея от Арнона до Иавока и от пустыни до Иордана.
Они завладели всей землей амореев — от Арнона до Яббока и от пустыни до Иордана.
захватив ее целиком, от Арнона до Яббока и от пустыни до Иордана.
І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку, і від пустині та аж до Йордану.
And they possessed all the coasts of the Amorites, from Arnon even unto Jabbok, and from the wilderness even unto Jordan.
וַיִּירְשׁוּ, אֵת כָּל־גְּבוּל הָאֱמֹרִי; מֵאַרְנוֹן וְעַד־הַיַּבֹּק, וּמִן־הַמִּדְבָּר וְעַד־הַיַּרְדֵּן׃
23
Итак Господь Бог Израилев изгнал Аморрея от лица народа Своего Израиля, а ты хочешь взять его наследие?
Так Господь, Бог Израиля, отобрал эту землю у амореев и отдал ее Своему народу, Израилю. И ты теперь хочешь отнять ее у нас?
Итак, раз Господь, Бог Израиля, прогнал аммореев от Своего народа, Израиля, какое у тебя право владеть ею?
А тепер Господь, Бог Ізраїлів, вигнав Амореянина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?
So now the LORD God of Israel hath dispossessed the Amorites from before his people Israel, and shouldest thou possess it?
וְעַתָּה יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, הוֹרִישׁ אֶת־הָאֱמֹרִי, מִפְּנֵי עַמּוֹ יִשְׂרָאֵל; וְאַתָּה תִּירָשֶׁנּוּ׃
24
Не владеешь ли ты тем, что дал тебе Хамос, бог твой? И мы владеем всем тем, что дал нам в наследие Господь Бог наш.
Ты владеешь землями, которые тебе дал твой бог, Кемо́ш. А всей той землею, которую нам отдал наш Бог, Господь, будем владеть мы!
Разве тебе не довольно владеть тем, что дал тебе твой бог Кемош? А мы будем владеть всем, что дал нам Господь, наш Бог.
Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.
Wilt not thou possess that which Chemosh thy god giveth thee to possess? So whomsoever the LORD our God shall drive out from before us, them will we possess.
הֲלֹא אֵת אֲשֶׁר יוֹרִישְׁךָ כְּמוֹשׁ אֱלֹהֶיךָ אוֹתוֹ תִירָשׁ; וְאֵת כָּל־אֲשֶׁר הוֹרִישׁ יְהוָה אֱלֹהֵינוּ מִפָּנֵינוּ אוֹתוֹ נִירָשׁ׃
25
Разве ты лучше Валака, сына Сепфорова, царя Моавитского? Ссорился ли он с Израилем, или воевал ли с ними?
Чем ты лучше Бала́ка, Циппо́рова сына, царя Моава? А вот он не враждовал, не воевал с Израилем!
Чем ты лучше Валака, сына Циппора, царя Моава? Разве он когда-нибудь ссорился с Израилем или воевал с ним?
А тепер чи справді ти ліпший від Балака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сваритися сварився він з Ізраїлем? Чи воювати воював із ними?
And now art thou any thing better than Balak the son of Zippor, king of Moab? did he ever strive against Israel, or did he ever fight against them,
וְעַתָּה, הֲטוֹב טוֹב אַתָּה, מִבָּלָק בֶּן־צִפּוֹר מֶלֶךְ מוֹאָב; הֲרוֹב רָב עִם־יִשְׂרָאֵל, אִם־נִלְחֹם נִלְחַם בָּם׃
26
Израиль уже живет триста лет в Есевоне и в зависящих от него {городах,} в Ароере и зависящих от него {городах,} и во всех городах, которые близ Арнона; для чего вы в то время не отнимали [их]?
Уже триста лет израильтяне живут в Хешбоне и окрестных селениях, в Ароэ́ре и окрестных селениях и во всех селениях вдоль Арнона. Что же ты раньше не пытался отнять у нас эти земли?
Израиль жил в Хешбоне, Ароере, прилегающих к ним поселениях и во всех городах по Арнону триста лет. Что же ты не захватил их за это время?
Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар"орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому не відібрали ви їх за той час?
While Israel dwelt in Heshbon and her towns, and in Aroer and her towns, and in all the cities that be along by the coasts of Arnon, three hundred years? why therefore did ye not recover them within that time?
בְּשֶׁבֶת יִשְׂרָאֵל בְּחֶשְׁבּוֹן וּבִבְנוֹתֶיהָ וּבְעַרְעוֹר וּבִבְנוֹתֶיהָ, וּבְכָל־הֶעָרִים אֲשֶׁר עַל־יְדֵי אַרְנוֹן, שְׁלֹשׁ מֵאוֹת שָׁנָה; וּמַדּוּעַ לֹא־הִצַּלְתֶּם בָּעֵת הַהִיא׃
27
А я не виновен пред тобою, и ты делаешь мне зло, выступив против меня войною. Господь Судия да будет ныне судьею между сынами Израиля и между Аммонитянами!
Я ничем тебя не обидел, а ты делаешь мне зло — идешь на меня войной. Пусть теперь Господь–Судия рассудит израильтян и аммонитян!»
Я не провинился перед тобой, а ты причиняешь мне зло, идя на меня войной. Господь — судья. Пусть Он решит сегодня тяжбу между израильтянами и аммонитянами.
А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими.
Wherefore I have not sinned against thee, but thou doest me wrong to war against me: the LORD the Judge be judge this day between the children of Israel and the children of Ammon.
וְאָנֹכִי לֹא־חָטָאתִי לָךְ, וְאַתָּה עֹשֶׂה אִתִּי רָעָה לְהִלָּחֶם בִּי; יִשְׁפֹּט יְהוָה הַשֹּׁפֵט הַיּוֹם, בֵּין בְּנֵי יִשְׂרָאֵל, וּבֵין בְּנֵי עַמּוֹן׃
28
Но царь Аммонитский не послушал слов Иеффая, с которыми он посылал к нему.
Но царь Аммо́на не внял этим словам Иеффая.
Но царь аммонитян не послушал слов Иеффая.
Та цар Аммонових синів не послухався слів °фтаха, що до нього посилав.
Howbeit the king of the children of Ammon hearkened not unto the words of Jephthah which he sent him.
וְלֹא שָׁמַע, מֶלֶךְ בְּנֵי עַמּוֹן; אֶל־דִּבְרֵי יִפְתָּח, אֲשֶׁר שָׁלַח אֵלָיו׃
29
И был на Иеффае Дух Господень, и прошел он Галаад и Манассию, и прошел Массифу Галаадскую, и из Массифы Галаадской пошел к Аммонитянам.
И сошел на Иеффая дух Господа. Пройдя через Галаад, через землю Манассии, Иеффай пришел в Мицпе́, что в Галааде, и оттуда двинулся на аммонитян.
И Дух Господа сошел на Иеффая. Иеффай прошел через Галаад и Манассию, через Мицпу, что в Галааде, и оттуда двинулся на аммонитян.
І Дух Господній перебував на °фтахові, і він перейшов Ґілеад та Манасію, і перейшов ґілеадську Міцпе, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.
Then the Spirit of the LORD came upon Jephthah, and he passed over Gilead, and Manasseh, and passed over Mizpeh of Gilead, and from Mizpeh of Gilead he passed over unto the children of Ammon.
וַתְּהִי עַל־יִפְתָּח רוּחַ יְהוָה, וַיַּעֲבֹר אֶת־הַגִּלְעָד וְאֶת־מְנַשֶּׁה; וַיַּעֲבֹר אֶת־מִצְפֵּה גִלְעָד, וּמִמִּצְפֵּה גִלְעָד, עָבַר בְּנֵי עַמּוֹן׃
30
И дал Иеффай обет Господу и сказал: если Ты предашь Аммонитян в руки мои,
Иеффай дал Господу такой обет: «Если Ты даруешь мне победу над аммонитянами,
Иеффай поклялся перед Господом: — Если Ты отдашь аммонитян в мои руки,
І обіцяв °фтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку,
And Jephthah vowed a vow unto the LORD, and said, If thou shalt without fail deliver the children of Ammon into mine hands,
וַיִּדַּר יִפְתָּח נֶדֶר לַיהוָה וַיֹּאמַר; אִם־נָתוֹן תִּתֵּן אֶת־בְּנֵי עַמּוֹן בְּיָדִי׃
31
то по возвращении моем с миром от Аммонитян, что выйдет из ворот дома моего навстречу мне, будет Господу, и вознесу сие на всесожжение.
то я, вернувшись домой с победой, отдам Тебе того, кто первым выйдет мне навстречу из дверей моего дома! Я принесу его в жертву всесожжения!»
то все, что выйдет из дверей моего дома мне навстречу, когда я вернусь с победой, будет принадлежать Господу, и я принесу это в жертву всесожжения.
то станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопалення.
Then it shall be, that whatsoever cometh forth of the doors of my house to meet me, when I return in peace from the children of Ammon, shall surely be the LORD'S, and I will offer it up for a burnt offering.
וְהָיָה הַיּוֹצֵא, אֲשֶׁר יֵצֵא מִדַּלְתֵי בֵיתִי לִקְרָאתִי, בְּשׁוּבִי בְשָׁלוֹם מִבְּנֵי עַמּוֹן; וְהָיָה לַיהוָה, וְהַעֲלִיתִהוּ עוֹלָה׃
32
И пришел Иеффай к Аммонитянам — сразиться с ними, и предал их Господь в руки его;
Иеффай двинулся на аммонитян и напал на них. Господь отдал их в его руки.
Иеффай переправился, чтобы сразиться с аммонитянами, и Господь отдал их в его руки.
І прийшов °фтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.
So Jephthah passed over unto the children of Ammon to fight against them; and the LORD delivered them into his hands.
וַיַּעֲבֹר יִפְתָּח אֶל־בְּנֵי עַמּוֹן לְהִלָּחֶם בָּם; וַיִּתְּנֵם יְהוָה בְּיָדוֹ׃
33
и поразил их поражением весьма великим, от Ароера до Минифа двадцать городов, и до Авель-Керамима, и смирились Аммонитяне пред сынами Израилевыми.
Наголову разгромил их Иеффай — уничтожил двадцать селений, от Ароэра до подступов к Минни́ту, и до Аве́л–Керами́ма. Израиль взял верх над аммонитянами.
Он опустошил двадцать городов от Ароера до предместий Миннита и до самого Авель-Керамима. Так Израиль покорил аммонитян.
І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.
And he smote them from Aroer, even till thou come to Minnith, even twenty cities, and unto the plain of the vineyards, with a very great slaughter. Thus the children of Ammon were subdued before the children of Israel.
וַיַּכֵּם מֵעֲרוֹעֵר וְעַד־בּוֹאֲךָ מִנִּית עֶשְׂרִים עִיר, וְעַד אָבֵל כְּרָמִים, מַכָּה גְּדוֹלָה מְאֹד; וַיִּכָּנְעוּ בְּנֵי עַמּוֹן, מִפְּנֵי בְּנֵי יִשְׂרָאֵל׃
34
И пришел Иеффай в Массифу в дом свой, и вот, дочь его выходит навстречу ему с тимпанами и ликами: она была у него только одна, и не было у него еще ни сына, ни дочери.
Иеффай вернулся в Мицпу́, домой, — и навстречу ему вышла его дочь, с бубнами и плясками. Она была у Иеффая единственная, кроме нее не было у него ни сыновей, ни дочерей.
Когда Иеффай вернулся к себе домой в Мицпу, то кому же и было выйти ему навстречу, как не его дочери, танцующей под звуки бубнов! Она была его единственным ребенком. Кроме нее, у него не было больше ни сына, ни дочери.
І прийшов °фтах до Міцпи до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями! А вона була в нього тільки одна, не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки.
And Jephthah came to Mizpeh unto his house, and, behold, his daughter came out to meet him with timbrels and with dances: and she was his only child; beside her he had neither son nor daughter.
וַיָּבֹא יִפְתָּח הַמִּצְפָּה אֶל־בֵּיתוֹ, וְהִנֵּה בִתּוֹ יֹצֵאת לִקְרָאתוֹ, בְתֻפִּים וּבִמְחֹלוֹת; וְרַק הִיא יְחִידָה, אֵין־לוֹ מִמֶּנּוּ בֵּן אוֹ־בַת׃
35
Когда он увидел ее, разодрал одежду свою и сказал: ах, дочь моя! ты сразила меня; и ты в числе нарушителей покоя моего! я отверз [о тебе] уста мои пред Господом и не могу отречься.
Увидев ее, он разорвал свои одежды и воскликнул: «Ох, дочка, что же ты со мной сделала! Ты навела на меня беду! Ведь Я дал Господу обет и не могу от него отказаться».
Увидев ее, он разорвал на себе одежду и закричал: — О! Моя дочь! Ты сразила меня! Ты стала причиной моего несчастья, ведь я дал Господу клятву, которую не могу нарушить.
І сталося, як він побачив її, то роздер одежу свою та й сказав: Ах, дочко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасливлять мене. Бо я дав Господеві обіта, і не можу відмовитися від нього.
And it came to pass, when he saw her, that he rent his clothes, and said, Alas, my daughter! thou hast brought me very low, and thou art one of them that trouble me: for I have opened my mouth unto the LORD, and I cannot go back.
וַיְהִי כִרְאוֹתוֹ אוֹתָהּ וַיִּקְרַע אֶת־בְּגָדָיו, וַיֹּאמֶר אֲהָהּ בִּתִּי הַכְרֵעַ הִכְרַעְתִּנִי, וְאַתְּ הָיִיתְ בְּעֹכְרָי; וְאָנֹכִי, פָּצִיתִי־פִי אֶל־יְהוָה, וְלֹא אוּכַל לָשׁוּב׃
36
Она сказала ему: отец мой! ты отверз уста твои пред Господом — и делай со мною то, что произнесли уста твои, когда Господь совершил чрез тебя отмщение врагам твоим Аммонитянам.
Она ответила: «Отец мой! Если ты дал обет Господу, то поступи со мной так, как обещал Ему. Ведь Господь даровал тебе победу: ты отомстил своим врагам, аммонитянам!»
— Мой отец, — ответила она, — ты дал Господу слово. Сделай со мной то, что ты обещал, ведь Господь дал тебе отомстить твоим врагам, аммонитянам.
А вона відказала йому: Батьку мій, ти дав обітницю Господеві, зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів.
And she said unto him, My father, if thou hast opened thy mouth unto the LORD, do to me according to that which hath proceeded out of thy mouth; forasmuch as the LORD hath taken vengeance for thee of thine enemies, even of the children of Ammon.
וַתֹּאמֶר אֵלָיו, אָבִי פָּצִיתָה אֶת־פִּיךָ אֶל־יְהוָה, עֲשֵׂה לִי, כַּאֲשֶׁר יָצָא מִפִּיךָ; אַחֲרֵי אֲשֶׁר עָשָׂה לְךָ יְהוָה נְקָמוֹת מֵאֹיְבֶיךָ מִבְּנֵי עַמּוֹן׃
37
И сказала отцу своему: сделай мне только вот что: отпусти меня на два месяца; я пойду, взойду на горы и оплачу девство мое с подругами моими.
И добавила: «Об одном прошу тебя: подожди два месяца. Я пойду в горы и там, вместе с подругами, буду плакать о девичестве своем!»
Но исполни одну мою просьбу, — сказала она. — Дай мне два месяца срока, чтобы мне пойти и погулять в горах, поплакать с моими подругами о том, что я никогда не выйду замуж.
І сказала вона до свого батька: Нехай буде мені зроблена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду й зійду на гору, і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої.
And she said unto her father, Let this thing be done for me: let me alone two months, that I may go up and down upon the mountains, and bewail my virginity, I and my fellows.
וַתֹּאמֶר אֶל־אָבִיהָ, יֵעָשֶׂה לִּי הַדָּבָר הַזֶּה; הַרְפֵּה מִמֶּנִּי שְׁנַיִם חֳדָשִׁים, וְאֵלְכָה וְיָרַדְתִּי עַל־הֶהָרִים, וְאֶבְכֶּה עַל־בְּתוּלַי, אָנֹכִי וְרַעִיתִי (וְרֵעוֹתָי)׃
38
Он сказал: пойди. И отпустил ее на два месяца. Она пошла с подругами своими и оплакивала девство свое в горах.
Он сказал: «Иди». И отпустил ее на два месяца. Она пошла с подругами в горы и там плакала о девичестве своем.
— Иди, — сказал он и отпустил ее на два месяца. Она вместе с девушками пошла в горы и плакала о том, что никогда не выйдет замуж.
А він сказав: Іди! І послав її на два місяці. І пішла вона та її приятельки, і оплакувала дівування своє.
And he said, Go. And he sent her away for two months: and she went with her companions, and bewailed her virginity upon the mountains.
וַיֹּאמֶר לֵכִי, וַיִּשְׁלַח אוֹתָהּ שְׁנֵי חֳדָשִׁים; וַתֵּלֶךְ הִיא וְרֵעוֹתֶיהָ, וַתֵּבְךְּ עַל־בְּתוּלֶיהָ עַל־הֶהָרִים׃
39
По прошествии двух месяцев она возвратилась к отцу своему, и он совершил над нею обет свой, который дал, и она не познала мужа. И вошло в обычай у Израиля,
А через два месяца она вернулась к отцу, и он исполнил свой обет. Не суждено ей было познать мужчину. С тех пор у израильтян вошло в обычай,
Когда же два месяца прошли, она вернулась к своему отцу, и он сделал с ней то, о чем поклялся. А она была девственницей. Отсюда и происходит израильский обычай,
І сталося в кінці двох місяців, і вернулася вона до батька свого, а він учинив над нею свою обітницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:
And it came to pass at the end of two months, that she returned unto her father, who did with her according to his vow which he had vowed: and she knew no man. And it was a custom in Israel,
וַיְהִי מִקֵּץ שְׁנַיִם חֳדָשִׁים, וַתָּשָׁב אֶל־אָבִיהָ, וַיַּעַשׂ לָהּ, אֶת־נִדְרוֹ אֲשֶׁר נָדָר; וְהִיא לֹא־יָדְעָה אִישׁ, וַתְּהִי־חֹק בְּיִשְׂרָאֵל׃
40
что ежегодно дочери Израилевы ходили оплакивать дочь Иеффая Галаадитянина, четыре дня в году.
что каждый год девушки уходят на четыре дня и поют песни о дочери Иеффая из Галаада.
что каждый год молодые женщины Израиля выходят на четыре дня оплакивать дочь галаадитянина Иеффая.
рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина °фтаха, чотири дні в році.
That the daughters of Israel went yearly to lament the daughter of Jephthah the Gileadite four days in a year.
מִיָּמִים יָמִימָה, תֵּלַכְנָה בְּנוֹת יִשְׂרָאֵל, לְתַנּוֹת לְבַת־יִפְתָּח הַגִּלְעָדִי; אַרְבַּעַת יָמִים בַּשָּׁנָה׃