1
Иеффай Галаадитянин был человек храбрый. Он был сын блудницы; от Галаада родился Иеффай.
Иеффа́й из Галаада был могучий воин. Матерью его была продажная женщина, отцом — Галаад.
Галаадитянин Иеффай был могучим воином. Его отцом был Галаад, а матерью — блудница.
А ґілеадянин °фтах був хоробрий вояк. А він був син блудливої жінки, і з нею Ґілеад породив °фтаха.
Jephthah the Gileadite was a mighty warrior. His father was Gilead; his mother was a prostitute.
וְיִפְתָּח הַגִּלְעָדִי, הָיָה גִּבּוֹר חַיִל, וְהוּא בֶּן־אִשָּׁה זוֹנָה; וַיּוֹלֶד גִּלְעָד אֶת־יִפְתָּח׃
2
И жена Галаадова родила ему сыновей. Когда возмужали сыновья жены, изгнали они Иеффая, сказав ему: ты не наследник в доме отца нашего, потому что ты сын другой женщины.
Но у Галаада были и другие сыновья, от жены. Когда они выросли, то выгнали Иеффая и сказали ему: «Ты не получишь никакого наследства. Ты сын другой женщины».
Жена Галаада тоже родила ему сыновей, и когда они выросли, они выгнали Иеффая. — Ты не будешь наследовать в нашей семье ничего, — сказали они ему, — потому что ты сын другой женщины.
І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиростали сини тієї жінки, та й вигнали °фтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки!
Gilead"s wife also bore him sons, and when they were grown up, they drove Jephthah away. "You are not going to get any inheritance in our family," they said, "because you are the son of another woman."
וַתֵּלֶד אֵשֶׁת־גִּלְעָד לוֹ בָּנִים; וַיִּגְדְּלוּ בְנֵי־הָאִשָּׁה וַיְגָרְשׁוּ אֶת־יִפְתָּח, וַיֹּאמְרוּ לוֹ לֹא־תִנְחַל בְּבֵית־אָבִינוּ, כִּי בֶּן־אִשָּׁה אַחֶרֶת אָתָּה׃
3
И убежал Иеффай от братьев своих и жил в земле Тов; и собрались к Иеффаю праздные люди и выходили с ним.
Иеффай бежал прочь от братьев и поселился в стране Тов. Там вокруг него собрались всякие оборванцы; под его началом они совершали набеги.
Иеффай убежал от своих братьев и поселился в земле Тов, где вокруг него собрались изгои, которые вместе с ним совершали набеги.
І втік °фтах перед своїми братами, і осівся в краї Тов. І зібралися до °фтаха гулящі люди, та й виходили з ним.
So Jephthah fled from his brothers and settled in the land of Tob, where a group of adventurers gathered around him and followed him.
וַיִּבְרַח יִפְתָּח מִפְּנֵי אֶחָיו, וַיֵּשֶׁב בְּאֶרֶץ טוֹב; וַיִּתְלַקְּטוּ אֶל־יִפְתָּח אֲנָשִׁים רֵיקִים, וַיֵּצְאוּ עִמּוֹ׃
4
Чрез несколько времени Аммонитяне пошли войною на Израиля.
И вот на Израиль напали аммонитяне.
Некоторое время спустя, когда аммонитяне пошли войной на Израиль,
І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем.
Some time later, when the Ammonites made war on Israel,
וַיְהִי מִיָּמִים; וַיִּלָּחֲמוּ בְנֵי־עַמּוֹן עִם־יִשְׂרָאֵל׃
5
Во время войны Аммонитян с Израильтянами пришли старейшины Галаадские взять Иеффая из земли Тов
Когда аммонитяне напали на Израиль, старейшины Галаада пошли за Иеффаем в страну Тов.
старейшины Галаада пошли, чтобы привести Иеффая из земли Тов.
І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші, щоб забрати °фтаха з краю Тов.
the elders of Gilead went to get Jephthah from the land of Tob.
וַיְהִי כַּאֲשֶׁר־נִלְחֲמוּ בְנֵי־עַמּוֹן עִם־יִשְׂרָאֵל; וַיֵּלְכוּ זִקְנֵי גִלְעָד, לָקַחַת אֶת־יִפְתָּח מֵאֶרֶץ טוֹב׃
6
и сказали Иеффаю: приди, будь у нас вождем, и сразимся с Аммонитянами.
Они сказали Иеффаю: «Возвращайся, будь нашим вождем и веди нас на битву с аммонитянами!»
— Приходи, — сказали они, — и будь нашим воеводой, чтобы нам воевать с аммонитянами.
І сказали вони до °фтаха: Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими синами.
"Come," they said, "be our commander, so we can fight the Ammonites."
וַיֹּאמְרוּ לְיִפְתָּח, לְכָה וְהָיִיתָה לָּנוּ לְקָצִין; וְנִלָּחֲמָה בִּבְנֵי עַמּוֹן׃
7
Иеффай сказал старейшинам Галаадским: не вы ли возненавидели меня и выгнали из дома отца моего? зачем же пришли ко мне ныне, когда вы в беде?
Но он ответил им: «Раньше вы меня ненавидели, выгнали из отчего дома, а теперь, когда у вас беда, вы приходите ко мне!»
Иеффай сказал им: — Разве не вы возненавидели и выгнали меня из дома моего отца? Зачем же вы приходите ко мне сейчас, когда вы в беде?
І сказав °фтах до ґілеадських старших: Чи ж не ви зненавидили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді?
Jephthah said to them, "Didn"t you hate me and drive me from my father"s house? Why do you come to me now, when you"re in trouble?"
וַיֹּאמֶר יִפְתָּח לְזִקְנֵי גִלְעָד, הֲלֹא אַתֶּם שְׂנֵאתֶם אוֹתִי, וַתְּגָרְשׁוּנִי מִבֵּית אָבִי; וּמַדּוּעַ בָּאתֶם אֵלַי עַתָּה, כַּאֲשֶׁר צַר לָכֶם׃
8
Старейшины Галаадские сказали Иеффаю: для того мы теперь пришли к тебе, чтобы ты пошел с нами и сразился с Аммонитянами и был у нас начальником всех жителей Галаадских.
Старейшины Галаада сказали: «Да, теперь мы пришли к тебе, чтобы ты повел нас на войну с аммонитянами. Ты станешь нашим правителем, правителем всего Галаада!»
Старейшины Галаада сказали ему: — И все же мы обращаемся сейчас к тебе; пойдем с нами, чтобы воевать с аммонитянами, и ты будешь главой всех жителей Галаада.
І сказали ґілеадські старші до °фтаха: Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і будемо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх мешканців ґілеадських.
The elders of Gilead said to him, "Nevertheless, we are turning to you now; come with us to fight the Ammonites, and you will be our head over all who live in Gilead."
וַיֹּאמְרוּ זִקְנֵי גִלְעָד אֶל־יִפְתָּח, לָכֵן עַתָּה שַׁבְנוּ אֵלֶיךָ, וְהָלַכְתָּ עִמָּנוּ, וְנִלְחַמְתָּ בִּבְנֵי עַמּוֹן; וְהָיִיתָ לָּנוּ לְרֹאשׁ, לְכֹל יֹשְׁבֵי גִלְעָד׃
9
И сказал Иеффай старейшинам Галаадским: если вы возвратите меня, чтобы сразиться с Аммонитянами, и Господь предаст мне их, то останусь ли я у вас начальником?
Иеффай сказал: «Хорошо. Если я, как вы просите, вернусь, буду воевать с аммонитянами, и Господь дарует мне победу, то я стану вашим правителем».
Иеффай ответил: — Допустим, вы вернете меня, чтобы воевать с аммонитянами, и Господь отдаст их мне, — стану ли я и вправду вашим главой?
І сказав °фтах до ґілеадських старших: Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою?
Jephthah answered, "Suppose you take me back to fight the Ammonites and the LORD gives them to me--will I really be your head?"
וַיֹּאמֶר יִפְתָּח אֶל־זִקְנֵי גִלְעָד, אִם־מְשִׁיבִים אַתֶּם אוֹתִי לְהִלָּחֵם בִּבְנֵי עַמּוֹן, וְנָתַן יְהוָה אוֹתָם לְפָנָי; אָנֹכִי אֶהְיֶה לָכֶם לְרֹאשׁ׃
10
Старейшины Галаадские сказали Иеффаю: Господь да будет свидетелем между нами, что мы сделаем по слову твоему!
Старейшины пообещали ему: «Господь нам свидетель! Клянемся, что так и будет!»
Старейшины Галаада ответили: — Господь свидетель между нами! Мы непременно сделаем, как ты говоришь.
І сказали ґілеадські старші до °фтаха: Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зробимо.
The elders of Gilead replied, "The LORD is our witness; we will certainly do as you say."
וַיֹּאמְרוּ זִקְנֵי־גִלְעָד אֶל־יִפְתָּח; יְהוָה, יִהְיֶה שֹׁמֵעַ בֵּינוֹתֵינוּ, אִם־לֹא כִדְבָרְךָ כֵּן נַעֲשֶׂה׃
11
И пошел Иеффай со старейшинами Галаадскими, и народ поставил его над собою начальником и вождем, и Иеффай произнес все слова свои пред лицем Господа в Массифе.
Иеффай пошел со старейшинами Галаада. Войско сделало его своим начальником и вождем. В Мицпе́, пред Господом, Иеффай повторил свое условие.
Иеффай пошел со старейшинами Галаада, и народ поставил его над собой вождем и воеводой. Иеффай повторил все свои слова перед Господом в Мицпе.
І пішов °фтах з ґілеадськими старшими, і народ настановив його собі за голову та провідника, а °фтах промовляв усі свої слова перед Господнім лицем у Міцпі.
So Jephthah went with the elders of Gilead, and the people made him head and commander over them. And he repeated all his words before the LORD in Mizpah.
וַיֵּלֶךְ יִפְתָּח עִם־זִקְנֵי גִלְעָד, וַיָּשִׂימוּ הָעָם אוֹתוֹ עֲלֵיהֶם לְרֹאשׁ וּלְקָצִין; וַיְדַבֵּר יִפְתָּח אֶת־כָּל־דְּבָרָיו לִפְנֵי יְהוָה בַּמִּצְפָּה׃
12
И послал Иеффай послов к царю Аммонитскому сказать: что тебе до меня, что ты пришел ко мне воевать на земле моей?
Иеффай отправил к царю аммонитян послов, велев передать ему: «Чего ты от меня хочешь? Зачем идешь войной на мою землю?»
Затем он отправил послов к царю аммонитян с вопросом: — Что ты имеешь против меня, что напал на мою страну?
І послав °фтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм краєм?
Then Jephthah sent messengers to the Ammonite king with the question: "What do you have against us that you have attacked our country?"
וַיִּשְׁלַח יִפְתָּח מַלְאָכִים, אֶל־מֶלֶךְ בְּנֵי־עַמּוֹן לֵאמֹר; מַה־לִּי וָלָךְ, כִּי־בָאתָ אֵלַי לְהִלָּחֵם בְּאַרְצִי׃
13
Царь Аммонитский сказал послам Иеффая: Израиль, когда шел из Египта, взял землю мою от Арнона до Иавока и Иордана; итак возврати мне ее с миром [и я отступлю].
Царь аммонитян дал послам Иеффая такой ответ: «Когда израильтяне шли из Египта, то захватили мои земли, от Арно́на до Яббо́ка и Иордана. Верни их по–хорошему!»
Царь аммонитян ответил послам Иеффая: — Когда Израиль шел из Египта, он захватил мою землю от реки Арнона до реки Яббока и до Иордана. Итак, верни ее добровольно.
І сказав цар Аммонових синів до °фтахових послів: Бо Ізраїль забрав мій край, коли він виходив з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йордану. А тепер верни ж їх у мирі.
The king of the Ammonites answered Jephthah"s messengers, "When Israel came up out of Egypt, they took away my land from the Arnon to the Jabbok, all the way to the Jordan. Now give it back peaceably."
וַיֹּאמֶר מֶלֶךְ בְּנֵי־עַמּוֹן אֶל־מַלְאֲכֵי יִפְתָּח, כִּי־לָקַח יִשְׂרָאֵל אֶת־אַרְצִי בַּעֲלוֹתוֹ מִמִּצְרַיִם, מֵאַרְנוֹן וְעַד־הַיַּבֹּק וְעַד־הַיַּרְדֵּן; וְעַתָּה הָשִׁיבָה אֶתְהֶן בְּשָׁלוֹם׃
14
[И возвратились послы к Иеффаю.] Иеффай в другой раз послал послов к царю Аммонитскому,
Иеффай снова отправил послов к царю аммонитян,
Иеффай еще раз отправил послов к царю аммонитян
А °фтах ще послав послів до царя Аммонових синів,
Jephthah sent back messengers to the Ammonite king,
וַיּוֹסֶף עוֹד יִפְתָּח; וַיִּשְׁלַח מַלְאָכִים, אֶל־מֶלֶךְ בְּנֵי עַמּוֹן׃
15
сказать ему: так говорит Иеффай: Израиль не взял земли Моавитской и земли Аммонитской;
велев передать ему: «Так говорит Иеффай: Израиль не отнимал земли у моавитян и аммонитян.
сказать ему: — Вот что говорит Иеффай: Израиль не захватывал ни земель Моава, ни земель аммонитян.
і сказав йому: Так сказав °фтах: Не взяв Ізраїль краю Моавого та краю Аммонових синів,
saying: "This is what Jephthah says: Israel did not take the land of Moab or the land of the Ammonites.
וַיֹּאמֶר לוֹ, כֹּה אָמַר יִפְתָּח; לֹא־לָקַח יִשְׂרָאֵל אֶת־אֶרֶץ מוֹאָב, וְאֶת־אֶרֶץ בְּנֵי עַמּוֹן׃
16
ибо когда шли из Египта, Израиль пошел в пустыню к Чермному морю и пришел в Кадес;
Уйдя из Египта, израильтяне шли по пустыне до самого моря Суф. Затем, придя в Каде́ш,
Когда они шли из Египта, Израиль прошел через пустыню до Красного моря и пришел к городу Кадеш.
бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Кадешу.
But when they came up out of Egypt, Israel went through the desert to the Red Sea and on to Kadesh.
כִּי בַּעֲלוֹתָם מִמִּצְרָיִם; וַיֵּלֶךְ יִשְׂרָאֵל בַּמִּדְבָּר עַד־יַם־סוּף, וַיָּבֹא קָדֵשָׁה׃
17
оттуда послал Израиль послов к царю Едомскому сказать: "позволь мне пройти землею твоею"; но царь Едомский не послушал; и к царю Моавитскому он посылал, но и тот не согласился; посему Израиль оставался в Кадесе.
они отправили к царю Эдо́ма послов с просьбой: "Позволь нам пройти по твоей земле!"Но царь Эдома не позволил. Они просили царя Моа́ва — и он не разрешил. Израильтянам пришлось остаться в Кадеше.
Израиль отправил послов к царю Эдома, говоря: «Позволь мне пройти через твою страну», — но царь Эдома не стал слушать. Он посылал и к царю Моава, но и тот отказал. И Израиль оставался в Кадеше.
І послав Ізраїль послів до едомського царя, говорячи: Нехай я перейду твоїм краєм, та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моавського, та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Кадешу.
Then Israel sent messengers to the king of Edom, saying, "Give us permission to go through your country," but the king of Edom would not listen. They sent also to the king of Moab, and he refused. So Israel stayed at Kadesh.
וַיִּשְׁלַח יִשְׂרָאֵל מַלְאָכִים אֶל־מֶלֶךְ אֱדוֹם לֵאמֹר אֶעְבְּרָה־נָּא בְאַרְצֶךָ, וְלֹא שָׁמַע מֶלֶךְ אֱדוֹם, וְגַם אֶל־מֶלֶךְ מוֹאָב שָׁלַח וְלֹא אָבָה; וַיֵּשֶׁב יִשְׂרָאֵל בְּקָדֵשׁ׃
18
И пошел пустынею, и миновал землю Едомскую и землю Моавитскую, и, придя к восточному пределу земли Моавитской, расположился станом за Арноном; но не входил в пределы Моавитские, ибо Арнон есть предел Моава.
Потом они двинулись по пустыне, обходя Эдом и Моав. Они прошли к востоку от Моава и стали лагерем за Арноном, не вступая в пределы Моава (Арнон — граница Моава).
Затем он странствовал по пустыне, обошел земли Эдома и Моава, пришел к восточной стороне земель Моава и поставил лагерь на другой стороне Арнона. Он не вошел в землю Моава — Арнон и был границей моавитян.
І пішов він пустинею, і обійшов край едомський та край моавський, і прийшов зо сходу сонця до моавського краю, та й таборували по тім боці Арнону, а в моавські границі не входили, бо Арнон границя Моава.
"Next they traveled through the desert, skirted the lands of Edom and Moab, passed along the eastern side of the country of Moab, and camped on the other side of the Arnon. They did not enter the territory of Moab, for the Arnon was its border.
וַיֵּלֶךְ בַּמִּדְבָּר, וַיָּסָב אֶת־אֶרֶץ אֱדוֹם וְאֶת־אֶרֶץ מוֹאָב, וַיָּבֹא מִמִּזְרַח־שֶׁמֶשׁ לְאֶרֶץ מוֹאָב, וַיַּחֲנוּן בְּעֵבֶר אַרְנוֹן; וְלֹא־בָאוּ בִּגְבוּל מוֹאָב, כִּי אַרְנוֹן גְּבוּל מוֹאָב׃
19
И послал Израиль послов к Сигону, царю Аморрейскому, царю Есевонскому, и сказал ему Израиль: позволь нам пройти землею твоею в свое место.
Израильтяне отправили к Сихо́ну, царю амореев (царю Хешбо́на), послов с просьбой: "Позволь нам пройти через твою землю в нашу страну!"
Израиль отправил послов к Сигону, царю аморреев, который правил в Хешбоне, и сказал ему: «Позволь нам пройти через твою страну к себе».
І послав Ізраїль послів до Сихона, царя аморейського, царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Нехай ми перейдемо твоїм краєм аж до місця свого.
"Then Israel sent messengers to Sihon king of the Amorites, who ruled in Heshbon, and said to him, "Let us pass through your country to our own place."
וַיִּשְׁלַח יִשְׂרָאֵל מַלְאָכִים, אֶל־סִיחוֹן מֶלֶךְ־הָאֱמֹרִי מֶלֶךְ חֶשְׁבּוֹן; וַיֹּאמֶר לוֹ יִשְׂרָאֵל, נַעְבְּרָה־נָּא בְאַרְצְךָ עַד־מְקוֹמִי׃
20
Но Сигон не согласился пропустить Израиля чрез пределы свои, и собрал Сигон весь народ свой, и расположился станом в Иааце, и сразился с Израилем.
Но Сихон не позволил израильтянам пройти по его земле. Он собрал все свое войско и, встав у Я́хаца, вступил в сражение с израильтянами.
Но Сигон не доверял Израилю и не дал пройти через свою землю. Он собрал всех своих воинов, разбил лагерь в Иахаце и напал на Израиль.
І не вірив Сихон Ізраїлеві, щоб він мирно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборували в Йохці, і воювали з Ізраїлем.
Sihon, however, did not trust Israel to pass through his territory. He mustered all his men and encamped at Jahaz and fought with Israel.
וְלֹא־הֶאֱמִין סִיחוֹן אֶת־יִשְׂרָאֵל עֲבֹר בִּגְבֻלוֹ, וַיֶּאֱסֹף סִיחוֹן אֶת־כָּל־עַמּוֹ, וַיַּחֲנוּ בְּיָהְצָה; וַיִּלָּחֶם עִם־יִשְׂרָאֵל׃
21
И предал Господь Бог Израилев Сигона и весь народ его в руки Израилю, и он побил их; и получил Израиль в наследие всю землю Аморрея, жившего в земле той;
Господь, Бог Израиля, отдал Сихона и все его войско в руки израильтян. Они разбили Сихона и заняли все земли амореев в той стране.
Тогда Господь, Бог Израиля, отдал Сигона и всех его воинов в руки израильтян, и они разбили их. Израиль овладел землей аморреев, которые жили в той стране,
І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край амореянина, мешканця того краю.
"Then the LORD, the God of Israel, gave Sihon and all his men into Israel"s hands, and they defeated them. Israel took over all the land of the Amorites who lived in that country,
וַיִּתֵּן יְהוָה אֱלֹהֵי־יִשְׂרָאֵל אֶת־סִיחוֹן וְאֶת־כָּל־עַמּוֹ בְּיַד יִשְׂרָאֵל וַיַּכּוּם; וַיִּירַשׁ יִשְׂרָאֵל, אֵת כָּל־אֶרֶץ הָאֱמֹרִי, יוֹשֵׁב הָאָרֶץ הַהִיא׃
22
и получили они в наследие все пределы Аморрея от Арнона до Иавока и от пустыни до Иордана.
Они завладели всей землей амореев — от Арнона до Яббока и от пустыни до Иордана.
захватив ее целиком, от Арнона до Яббока и от пустыни до Иордана.
І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку, і від пустині та аж до Йордану.
capturing all of it from the Arnon to the Jabbok and from the desert to the Jordan.
וַיִּירְשׁוּ, אֵת כָּל־גְּבוּל הָאֱמֹרִי; מֵאַרְנוֹן וְעַד־הַיַּבֹּק, וּמִן־הַמִּדְבָּר וְעַד־הַיַּרְדֵּן׃
23
Итак Господь Бог Израилев изгнал Аморрея от лица народа Своего Израиля, а ты хочешь взять его наследие?
Так Господь, Бог Израиля, отобрал эту землю у амореев и отдал ее Своему народу, Израилю. И ты теперь хочешь отнять ее у нас?
Итак, раз Господь, Бог Израиля, прогнал аммореев от Своего народа, Израиля, какое у тебя право владеть ею?
А тепер Господь, Бог Ізраїлів, вигнав Амореянина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його?
"Now since the LORD, the God of Israel, has driven the Amorites out before his people Israel, what right have you to take it over?
וְעַתָּה יְהוָה אֱלֹהֵי יִשְׂרָאֵל, הוֹרִישׁ אֶת־הָאֱמֹרִי, מִפְּנֵי עַמּוֹ יִשְׂרָאֵל; וְאַתָּה תִּירָשֶׁנּוּ׃
24
Не владеешь ли ты тем, что дал тебе Хамос, бог твой? И мы владеем всем тем, что дал нам в наследие Господь Бог наш.
Ты владеешь землями, которые тебе дал твой бог, Кемо́ш. А всей той землею, которую нам отдал наш Бог, Господь, будем владеть мы!
Разве тебе не довольно владеть тем, что дал тебе твой бог Кемош? А мы будем владеть всем, что дал нам Господь, наш Бог.
Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо.
Will you not take what your god Chemosh gives you? Likewise, whatever the LORD our God has given us, we will possess.
הֲלֹא אֵת אֲשֶׁר יוֹרִישְׁךָ כְּמוֹשׁ אֱלֹהֶיךָ אוֹתוֹ תִירָשׁ; וְאֵת כָּל־אֲשֶׁר הוֹרִישׁ יְהוָה אֱלֹהֵינוּ מִפָּנֵינוּ אוֹתוֹ נִירָשׁ׃
25
Разве ты лучше Валака, сына Сепфорова, царя Моавитского? Ссорился ли он с Израилем, или воевал ли с ними?
Чем ты лучше Бала́ка, Циппо́рова сына, царя Моава? А вот он не враждовал, не воевал с Израилем!
Чем ты лучше Валака, сына Циппора, царя Моава? Разве он когда-нибудь ссорился с Израилем или воевал с ним?
А тепер чи справді ти ліпший від Балака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сваритися сварився він з Ізраїлем? Чи воювати воював із ними?
Are you better than Balak son of Zippor, king of Moab? Did he ever quarrel with Israel or fight with them?
וְעַתָּה, הֲטוֹב טוֹב אַתָּה, מִבָּלָק בֶּן־צִפּוֹר מֶלֶךְ מוֹאָב; הֲרוֹב רָב עִם־יִשְׂרָאֵל, אִם־נִלְחֹם נִלְחַם בָּם׃
26
Израиль уже живет триста лет в Есевоне и в зависящих от него {городах,} в Ароере и зависящих от него {городах,} и во всех городах, которые близ Арнона; для чего вы в то время не отнимали [их]?
Уже триста лет израильтяне живут в Хешбоне и окрестных селениях, в Ароэ́ре и окрестных селениях и во всех селениях вдоль Арнона. Что же ты раньше не пытался отнять у нас эти земли?
Израиль жил в Хешбоне, Ароере, прилегающих к ним поселениях и во всех городах по Арнону триста лет. Что же ты не захватил их за это время?
Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар"орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому не відібрали ви їх за той час?
For three hundred years Israel occupied Heshbon, Aroer, the surrounding settlements and all the towns along the Arnon. Why didn"t you retake them during that time?
בְּשֶׁבֶת יִשְׂרָאֵל בְּחֶשְׁבּוֹן וּבִבְנוֹתֶיהָ וּבְעַרְעוֹר וּבִבְנוֹתֶיהָ, וּבְכָל־הֶעָרִים אֲשֶׁר עַל־יְדֵי אַרְנוֹן, שְׁלֹשׁ מֵאוֹת שָׁנָה; וּמַדּוּעַ לֹא־הִצַּלְתֶּם בָּעֵת הַהִיא׃
27
А я не виновен пред тобою, и ты делаешь мне зло, выступив против меня войною. Господь Судия да будет ныне судьею между сынами Израиля и между Аммонитянами!
Я ничем тебя не обидел, а ты делаешь мне зло — идешь на меня войной. Пусть теперь Господь–Судия рассудит израильтян и аммонитян!»
Я не провинился перед тобой, а ты причиняешь мне зло, идя на меня войной. Господь — судья. Пусть Он решит сегодня тяжбу между израильтянами и аммонитянами.
А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими.
I have not wronged you, but you are doing me wrong by waging war against me. Let the LORD, the Judge, decide the dispute this day between the Israelites and the Ammonites."
וְאָנֹכִי לֹא־חָטָאתִי לָךְ, וְאַתָּה עֹשֶׂה אִתִּי רָעָה לְהִלָּחֶם בִּי; יִשְׁפֹּט יְהוָה הַשֹּׁפֵט הַיּוֹם, בֵּין בְּנֵי יִשְׂרָאֵל, וּבֵין בְּנֵי עַמּוֹן׃
28
Но царь Аммонитский не послушал слов Иеффая, с которыми он посылал к нему.
Но царь Аммо́на не внял этим словам Иеффая.
Но царь аммонитян не послушал слов Иеффая.
Та цар Аммонових синів не послухався слів °фтаха, що до нього посилав.
The king of Ammon, however, paid no attention to the message Jephthah sent him.
וְלֹא שָׁמַע, מֶלֶךְ בְּנֵי עַמּוֹן; אֶל־דִּבְרֵי יִפְתָּח, אֲשֶׁר שָׁלַח אֵלָיו׃
29
И был на Иеффае Дух Господень, и прошел он Галаад и Манассию, и прошел Массифу Галаадскую, и из Массифы Галаадской пошел к Аммонитянам.
И сошел на Иеффая дух Господа. Пройдя через Галаад, через землю Манассии, Иеффай пришел в Мицпе́, что в Галааде, и оттуда двинулся на аммонитян.
И Дух Господа сошел на Иеффая. Иеффай прошел через Галаад и Манассию, через Мицпу, что в Галааде, и оттуда двинулся на аммонитян.
І Дух Господній перебував на °фтахові, і він перейшов Ґілеад та Манасію, і перейшов ґілеадську Міцпе, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів.
Then the Spirit of the LORD came upon Jephthah. He crossed Gilead and Manasseh, passed through Mizpah of Gilead, and from there he advanced against the Ammonites.
וַתְּהִי עַל־יִפְתָּח רוּחַ יְהוָה, וַיַּעֲבֹר אֶת־הַגִּלְעָד וְאֶת־מְנַשֶּׁה; וַיַּעֲבֹר אֶת־מִצְפֵּה גִלְעָד, וּמִמִּצְפֵּה גִלְעָד, עָבַר בְּנֵי עַמּוֹן׃
30
И дал Иеффай обет Господу и сказал: если Ты предашь Аммонитян в руки мои,
Иеффай дал Господу такой обет: «Если Ты даруешь мне победу над аммонитянами,
Иеффай поклялся перед Господом: — Если Ты отдашь аммонитян в мои руки,
І обіцяв °фтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку,
And Jephthah made a vow to the LORD: "If you give the Ammonites into my hands,
וַיִּדַּר יִפְתָּח נֶדֶר לַיהוָה וַיֹּאמַר; אִם־נָתוֹן תִּתֵּן אֶת־בְּנֵי עַמּוֹן בְּיָדִי׃
31
то по возвращении моем с миром от Аммонитян, что выйдет из ворот дома моего навстречу мне, будет Господу, и вознесу сие на всесожжение.
то я, вернувшись домой с победой, отдам Тебе того, кто первым выйдет мне навстречу из дверей моего дома! Я принесу его в жертву всесожжения!»
то все, что выйдет из дверей моего дома мне навстречу, когда я вернусь с победой, будет принадлежать Господу, и я принесу это в жертву всесожжения.
то станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопалення.
whatever comes out of the door of my house to meet me when I return in triumph from the Ammonites will be the LORD"S, and I will sacrifice it as a burnt offering."
וְהָיָה הַיּוֹצֵא, אֲשֶׁר יֵצֵא מִדַּלְתֵי בֵיתִי לִקְרָאתִי, בְּשׁוּבִי בְשָׁלוֹם מִבְּנֵי עַמּוֹן; וְהָיָה לַיהוָה, וְהַעֲלִיתִהוּ עוֹלָה׃
32
И пришел Иеффай к Аммонитянам — сразиться с ними, и предал их Господь в руки его;
Иеффай двинулся на аммонитян и напал на них. Господь отдал их в его руки.
Иеффай переправился, чтобы сразиться с аммонитянами, и Господь отдал их в его руки.
І прийшов °фтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку.
Then Jephthah went over to fight the Ammonites, and the LORD gave them into his hands.
וַיַּעֲבֹר יִפְתָּח אֶל־בְּנֵי עַמּוֹן לְהִלָּחֶם בָּם; וַיִּתְּנֵם יְהוָה בְּיָדוֹ׃
33
и поразил их поражением весьма великим, от Ароера до Минифа двадцать городов, и до Авель-Керамима, и смирились Аммонитяне пред сынами Израилевыми.
Наголову разгромил их Иеффай — уничтожил двадцать селений, от Ароэра до подступов к Минни́ту, и до Аве́л–Керами́ма. Израиль взял верх над аммонитянами.
Он опустошил двадцать городов от Ароера до предместий Миннита и до самого Авель-Керамима. Так Израиль покорил аммонитян.
І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими.
He devastated twenty towns from Aroer to the vicinity of Minnith, as far as Abel Keramim. Thus Israel subdued Ammon.
וַיַּכֵּם מֵעֲרוֹעֵר וְעַד־בּוֹאֲךָ מִנִּית עֶשְׂרִים עִיר, וְעַד אָבֵל כְּרָמִים, מַכָּה גְּדוֹלָה מְאֹד; וַיִּכָּנְעוּ בְּנֵי עַמּוֹן, מִפְּנֵי בְּנֵי יִשְׂרָאֵל׃
34
И пришел Иеффай в Массифу в дом свой, и вот, дочь его выходит навстречу ему с тимпанами и ликами: она была у него только одна, и не было у него еще ни сына, ни дочери.
Иеффай вернулся в Мицпу́, домой, — и навстречу ему вышла его дочь, с бубнами и плясками. Она была у Иеффая единственная, кроме нее не было у него ни сыновей, ни дочерей.
Когда Иеффай вернулся к себе домой в Мицпу, то кому же и было выйти ему навстречу, как не его дочери, танцующей под звуки бубнов! Она была его единственным ребенком. Кроме нее, у него не было больше ни сына, ни дочери.
І прийшов °фтах до Міцпи до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями! А вона була в нього тільки одна, не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки.
When Jephthah returned to his home in Mizpah, who should come out to meet him but his daughter, dancing to the sound of tambourines! She was an only child. Except for her he had neither son nor daughter.
וַיָּבֹא יִפְתָּח הַמִּצְפָּה אֶל־בֵּיתוֹ, וְהִנֵּה בִתּוֹ יֹצֵאת לִקְרָאתוֹ, בְתֻפִּים וּבִמְחֹלוֹת; וְרַק הִיא יְחִידָה, אֵין־לוֹ מִמֶּנּוּ בֵּן אוֹ־בַת׃
35
Когда он увидел ее, разодрал одежду свою и сказал: ах, дочь моя! ты сразила меня; и ты в числе нарушителей покоя моего! я отверз [о тебе] уста мои пред Господом и не могу отречься.
Увидев ее, он разорвал свои одежды и воскликнул: «Ох, дочка, что же ты со мной сделала! Ты навела на меня беду! Ведь Я дал Господу обет и не могу от него отказаться».
Увидев ее, он разорвал на себе одежду и закричал: — О! Моя дочь! Ты сразила меня! Ты стала причиной моего несчастья, ведь я дал Господу клятву, которую не могу нарушить.
І сталося, як він побачив її, то роздер одежу свою та й сказав: Ах, дочко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасливлять мене. Бо я дав Господеві обіта, і не можу відмовитися від нього.
When he saw her, he tore his clothes and cried, "Oh! My daughter! You have made me miserable and wretched, because I have made a vow to the LORD that I cannot break."
וַיְהִי כִרְאוֹתוֹ אוֹתָהּ וַיִּקְרַע אֶת־בְּגָדָיו, וַיֹּאמֶר אֲהָהּ בִּתִּי הַכְרֵעַ הִכְרַעְתִּנִי, וְאַתְּ הָיִיתְ בְּעֹכְרָי; וְאָנֹכִי, פָּצִיתִי־פִי אֶל־יְהוָה, וְלֹא אוּכַל לָשׁוּב׃
36
Она сказала ему: отец мой! ты отверз уста твои пред Господом — и делай со мною то, что произнесли уста твои, когда Господь совершил чрез тебя отмщение врагам твоим Аммонитянам.
Она ответила: «Отец мой! Если ты дал обет Господу, то поступи со мной так, как обещал Ему. Ведь Господь даровал тебе победу: ты отомстил своим врагам, аммонитянам!»
— Мой отец, — ответила она, — ты дал Господу слово. Сделай со мной то, что ты обещал, ведь Господь дал тебе отомстить твоим врагам, аммонитянам.
А вона відказала йому: Батьку мій, ти дав обітницю Господеві, зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів.
"My father," she replied, "you have given your word to the LORD. Do to me just as you promised, now that the LORD has avenged you of your enemies, the Ammonites.
וַתֹּאמֶר אֵלָיו, אָבִי פָּצִיתָה אֶת־פִּיךָ אֶל־יְהוָה, עֲשֵׂה לִי, כַּאֲשֶׁר יָצָא מִפִּיךָ; אַחֲרֵי אֲשֶׁר עָשָׂה לְךָ יְהוָה נְקָמוֹת מֵאֹיְבֶיךָ מִבְּנֵי עַמּוֹן׃
37
И сказала отцу своему: сделай мне только вот что: отпусти меня на два месяца; я пойду, взойду на горы и оплачу девство мое с подругами моими.
И добавила: «Об одном прошу тебя: подожди два месяца. Я пойду в горы и там, вместе с подругами, буду плакать о девичестве своем!»
Но исполни одну мою просьбу, — сказала она. — Дай мне два месяца срока, чтобы мне пойти и погулять в горах, поплакать с моими подругами о том, что я никогда не выйду замуж.
І сказала вона до свого батька: Нехай буде мені зроблена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду й зійду на гору, і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої.
But grant me this one request," she said. "Give me two months to roam the hills and weep with my friends, because I will never marry."
וַתֹּאמֶר אֶל־אָבִיהָ, יֵעָשֶׂה לִּי הַדָּבָר הַזֶּה; הַרְפֵּה מִמֶּנִּי שְׁנַיִם חֳדָשִׁים, וְאֵלְכָה וְיָרַדְתִּי עַל־הֶהָרִים, וְאֶבְכֶּה עַל־בְּתוּלַי, אָנֹכִי וְרַעִיתִי (וְרֵעוֹתָי)׃
38
Он сказал: пойди. И отпустил ее на два месяца. Она пошла с подругами своими и оплакивала девство свое в горах.
Он сказал: «Иди». И отпустил ее на два месяца. Она пошла с подругами в горы и там плакала о девичестве своем.
— Иди, — сказал он и отпустил ее на два месяца. Она вместе с девушками пошла в горы и плакала о том, что никогда не выйдет замуж.
А він сказав: Іди! І послав її на два місяці. І пішла вона та її приятельки, і оплакувала дівування своє.
"You may go," he said. And he let her go for two months. She and the girls went into the hills and wept because she would never marry.
וַיֹּאמֶר לֵכִי, וַיִּשְׁלַח אוֹתָהּ שְׁנֵי חֳדָשִׁים; וַתֵּלֶךְ הִיא וְרֵעוֹתֶיהָ, וַתֵּבְךְּ עַל־בְּתוּלֶיהָ עַל־הֶהָרִים׃
39
По прошествии двух месяцев она возвратилась к отцу своему, и он совершил над нею обет свой, который дал, и она не познала мужа. И вошло в обычай у Израиля,
А через два месяца она вернулась к отцу, и он исполнил свой обет. Не суждено ей было познать мужчину. С тех пор у израильтян вошло в обычай,
Когда же два месяца прошли, она вернулась к своему отцу, и он сделал с ней то, о чем поклялся. А она была девственницей. Отсюда и происходит израильский обычай,
І сталося в кінці двох місяців, і вернулася вона до батька свого, а він учинив над нею свою обітницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі:
After the two months, she returned to her father and he did to her as he had vowed. And she was a virgin. From this comes the Israelite custom
וַיְהִי מִקֵּץ שְׁנַיִם חֳדָשִׁים, וַתָּשָׁב אֶל־אָבִיהָ, וַיַּעַשׂ לָהּ, אֶת־נִדְרוֹ אֲשֶׁר נָדָר; וְהִיא לֹא־יָדְעָה אִישׁ, וַתְּהִי־חֹק בְּיִשְׂרָאֵל׃
40
что ежегодно дочери Израилевы ходили оплакивать дочь Иеффая Галаадитянина, четыре дня в году.
что каждый год девушки уходят на четыре дня и поют песни о дочери Иеффая из Галаада.
что каждый год молодые женщины Израиля выходят на четыре дня оплакивать дочь галаадитянина Иеффая.
рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина °фтаха, чотири дні в році.
that each year the young women of Israel go out for four days to commemorate the daughter of Jephthah the Gileadite.
מִיָּמִים יָמִימָה, תֵּלַכְנָה בְּנוֹת יִשְׂרָאֵל, לְתַנּוֹת לְבַת־יִפְתָּח הַגִּלְעָדִי; אַרְבַּעַת יָמִים בַּשָּׁנָה׃