Вторая книга Царств | 2 Samuel | שמואל ב, Глава 16

1
Когда Давид немного сошел с вершины горы, вот встречается ему Сива, слуга Мемфивосфея, с парою навьюченных ослов, и на них двести хлебов, сто связок изюму, сто связок смокв и мех с вином.
Только Давид начал спускаться с вершины, как увидел, что навстречу ему идет Цива, слуга Мефиво́шета, с парой навьюченных ослов. Они везли две сотни хлебов, сотню изюмных лепешок, сотню корзин с инжиром и мех с вином.
Когда Давид немного спустился с вершины горы, ему неожиданно встретился Цива, слуга Мефи-Бошета. У него была пара оседланных ослов, навьюченных двумястами хлебами, сотней связок изюма, сотней связок инжира и бурдюком вина.
А коли Давид пройшов трохи з верхів"я, аж ось Ціва, Мефівошетів слуга назустріч йому, та пара в"ючених ослів, а на них двісті хлібів, і сто в"язок родзинок, і сто літніх плодів, та бурдюк вина.
When David had gone a short distance beyond the summit, there was Ziba, the steward of Mephibosheth, waiting to meet him. He had a string of donkeys saddled and loaded with two hundred loaves of bread, a hundred cakes of raisins, a hundred cakes of figs and a skin of wine.
וְדָוִד, עָבַר מְעַט מֵהָרֹאשׁ, וְהִנֵּה צִיבָא נַעַר מְפִי־בֹשֶׁת לִקְרָאתוֹ; וְצֶמֶד חֲמֹרִים חֲבֻשִׁים, וַעֲלֵיהֶם מָאתַיִם לֶחֶם וּמֵאָה צִמּוּקִים וּמֵאָה קַיִץ וְנֵבֶל יָיִן׃
2
И сказал царь Сиве: для чего это у тебя? И отвечал Сива: ослы для дома царского, для езды, а хлеб и плоды для пищи отрокам, а вино для питья ослабевшим в пустыне.
«Зачем это все?» — спросил царь Циву. «Ослы — чтобы на них ехали царские родичи, — ответил Цива. — Хлеб и плоды — на пропитание воинам, а вино — для утоления жажды в пустыне».
Царь спросил Циву: — Для чего это у тебя? Цива ответил: — Ослы для того, чтобы на них ездил дом царя, хлеб и плоды — в пищу юношам, а вино — чтобы подкрепить тех, кто ослабеет в пустыне.
І сказав цар до Ціви: Що це тобі? А Ціва відказав: Ці осли для царського дому на їзду, а хліб та літні плоди на їду юнакам, а вино на пиття змученому в пустині.
The king asked Ziba, "Why have you brought these?" Ziba answered, "The donkeys are for the king"s household to ride on, the bread and fruit are for the men to eat, and the wine is to refresh those who become exhausted in the desert."
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ אֶל־צִיבָא מָה־אֵלֶּה לָּךְ; וַיֹּאמֶר צִיבָא הַחֲמוֹרִים לְבֵית־הַמֶּלֶךְ לִרְכֹּב, וְלְהַלֶּחֶם (וְהַלֶּחֶם) וְהַקַּיִץ לֶאֱכוֹל הַנְּעָרִים, וְהַיַּיִן לִשְׁתּוֹת הַיָּעֵף בַּמִּדְבָּר׃
3
И сказал царь: где сын господина твоего? И отвечал Сива царю: вот, он остался в Иерусалиме и говорит: теперь-то дом Израилев возвратит мне царство отца моего.
Царь спросил: «Где сын твоего господина?» — «Он остался в Иерусалиме, — сказал Цива царю. — Он думает, что настал день, когда израильтяне вернут ему царство его отца».
Тогда царь спросил: — А где же внук твоего господина? Цива ответил ему: — Он сейчас в Иерусалиме, потому что думает: «Сегодня дом Израиля вернет мне царство моего деда».
І сказав цар: А де син твого пана? А Ціва відказав цареві: Он він сидить в Єрусалимі, бо сказав: Сьогодні Ізраїлів дім поверне мені царство мого батька.
The king then asked, "Where is your master"s grandson?" Ziba said to him, "He is staying in Jerusalem, because he thinks, "Today the house of Israel will give me back my grandfather"s kingdom.""
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ, וְאַיֵּה בֶּן־אֲדֹנֶיךָ; וַיֹּאמֶר צִיבָא אֶל־הַמֶּלֶךְ, הִנֵּה יוֹשֵׁב בִּירוּשָׁלִַם, כִּי אָמַר, הַיּוֹם, יָשִׁיבוּ לִי בֵּית יִשְׂרָאֵל, אֵת מַמְלְכוּת אָבִי׃
4
И сказал царь Сиве: вот тебе все, что у Мемфивосфея. И отвечал Сива, поклонившись: да обрету милость в глазах господина моего царя!
Тогда царь сказал Циве: «Отныне все, что принадлежало Мефивошету, — твое!» Цива сказал: «Падаю ниц! И да буду я угоден господину моему, царю!»
Тогда царь сказал Циве: — Все, что ранее принадлежало Мефи-Бошету, теперь твое. — Низко кланяюсь тебе, господин мой царь, — сказал Цива. — Да найду я расположение в твоих глазах.
І сказав цар до Ціви: Ось тобі все, що в Мефівошета. А Ціва відказав, уклонившись: Нехай я знайду ласку в очах твоїх, пане мій царю.
Then the king said to Ziba, "All that belonged to Mephibosheth is now yours." "I humbly bow," Ziba said. "May I find favor in your eyes, my lord the king."
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ לְצִבָא, הִנֵּה לְךָ, כֹּל אֲשֶׁר לִמְפִי־בֹשֶׁת; וַיֹּאמֶר צִיבָא הִשְׁתַּחֲוֵיתִי, אֶמְצָא־חֵן בְּעֵינֶיךָ אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ׃
5
Когда дошел царь Давид до Бахурима, вот вышел оттуда человек из рода дома Саулова, по имени Семей, сын Геры; он шел и злословил,
Когда царь Давид дошел до Бахури́ма, оттуда вышел один из родичей Саула по имени Шими́, сын Геры́. На ходу он поносил и
Когда Давид приблизился к Бахуриму, оттуда вышел человек, который был из того же клана, что и семья Саула. Его звали Шимей, сын Геры; он шел и проклинал.
І прийшов цар Давид до Бахуріму, аж ось виходить ізвідти чоловік з роду Саулового дому, а ім"я йому Шім"ї, син Ґерин. Він ішов і все проклинав.
As King David approached Bahurim, a man from the same clan as Saul"s family came out from there. His name was Shimei son of Gera, and he cursed as he came out.
וּבָא הַמֶּלֶךְ דָּוִד עַד־בַּחוּרִים; וְהִנֵּה מִשָּׁם אִישׁ יוֹצֵא מִמִּשְׁפַּחַת בֵּית־שָׁאוּל, וּשְׁמוֹ שִׁמְעִי בֶן־גֵּרָא, יֹצֵא יָצוֹא וּמְקַלֵּל׃
6
и бросал камнями на Давида и на всех рабов царя Давида; все же люди и все храбрые были по правую и по левую сторону [царя].
забрасывал камнями Давида и приближенных царя, хотя все войско и дружина окружали Давида справа и слева.
Он бросал в Давида и его приближенных камнями, несмотря на то, что и справа, и слева от Давида были его воины и стража.
І він кидав камінням на Давида та на всіх рабів царя Давида, хоч увесь народ та всі лицарі були на правиці його та на лівиці його.
He pelted David and all the king"s officials with stones, though all the troops and the special guard were on David"s right and left.
וַיְסַקֵּל בָּאֲבָנִים אֶת־דָּוִד, וְאֶת־כָּל־עַבְדֵי הַמֶּלֶךְ דָּוִד; וְכָל־הָעָם וְכָל־הַגִּבֹּרִים, מִימִינוֹ וּמִשְּׂמֹאלוֹ׃
7
Так говорил Семей, злословя его: уходи, уходи, убийца и беззаконник!
Вот как Шими́ поносил царя: «Убирайся! Убирайся, убийца и подлец!
Проклиная, Шимей говорил: — Вон! Вон! Убийца! Негодяй!
І отак говорив Шім"ї в прокльоні своїм: Іди, іди геть, кривавий переступнику та чоловіче негідний!
As he cursed, Shimei said, "Get out, get out, you man of blood, you scoundrel!
וְכֹה־אָמַר שִׁמְעִי בְּקַלְלוֹ; צֵא צֵא אִישׁ הַדָּמִים וְאִישׁ הַבְּלִיָּעַל׃
8
Господь обратил на тебя всю кровь дома Саулова, вместо которого ты воцарился, и предал Господь царство в руки Авессалома, сына твоего; и вот, ты в беде, ибо ты — кровопийца.
Господь отомстил тебе за кровь родичей Саула, чей престол ты занял. Господь отдал царство Авессалому, твоему сыну. Руки твои в крови, вот и постигла тебя кара».
Господь воздал тебе за всю кровь, пролитую тобой в доме Саула, вместо которого ты воцарился. Господь отдал царство твоему сыну Авессалому. А ты попал в беду, потому что ты — убийца!
Господь обернув на тебе всю кров Саулового дому, що зацарював ти замість нього. І віддав Господь царство в руку сина твого Авесалома, а ти ось у своєму злі, бо ти кривавий переступник!...
The LORD has repaid you for all the blood you shed in the household of Saul, in whose place you have reigned. The LORD has handed the kingdom over to your son Absalom. You have come to ruin because you are a man of blood!"
הֵשִׁיב עָלֶיךָ יְהוָה כֹּל דְּמֵי בֵית־שָׁאוּל, אֲשֶׁר מָלַכְתָּ תַּחְתּוֹ (תַּחְתָּיו), וַיִּתֵּן יְהוָה אֶת־הַמְּלוּכָה, בְּיַד אַבְשָׁלוֹם בְּנֶךָ; וְהִנְּךָ בְּרָעָתֶךָ, כִּי אִישׁ דָּמִים אָתָּה׃
9
И сказал Авесса, сын Саруин, царю: зачем злословит этот мертвый пес господина моего царя? пойду я и сниму с него голову.
Авиша́й, сын Церуи́, сказал царю: «Как может этот дохлый пес оскорблять господина моего, царя?! Да я сейчас голову ему снесу!»
Авишай, сын Саруи, сказал царю: — Почему этот мертвый пес проклинает моего господина, царя? Позволь мне пойти и снести ему голову.
І сказав до царя Авішай, син Церуї: Нащо проклинає цей мертвий пес мого пана царя? Піду я, і зітну йому голову!
Then Abishai son of Zeruiah said to the king, "Why should this dead dog curse my lord the king? Let me go over and cut off his head."
וַיֹּאמֶר אֲבִישַׁי בֶּן־צְרוּיָה אֶל־הַמֶּלֶךְ, לָמָּה יְקַלֵּל הַכֶּלֶב הַמֵּת הַזֶּה, אֶת־אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ; אֶעְבְּרָה־נָּא וְאָסִירָה אֶת־רֹאשׁוֹ׃
10
И сказал царь: что мне и вам, сыны Саруины? [оставьте его,] пусть он злословит, ибо Господь повелел ему злословить Давида. Кто же может сказать: зачем ты так делаешь?
Но царь сказал: «Чего вы хотите от меня, сыновья Церуи́? Он поносит меня потому, что Господь велел ему: "Поноси Давида!"И кто же может упрекнуть его: "Зачем ты так поступаешь?"»
Но царь сказал: — Что у вас со мной общего, сыновья Саруи? Если он проклинает потому, что Господь сказал ему: «Прокляни Давида», то кто может сказать: «Зачем ты это делаешь?»
А цар відказав: Що обходить це мене та вас, сини Церуїні? Що він проклинає, то це Господь йому сказав: Прокляни Давида! А хто скаже: Нащо ти так зробив?
But the king said, "What do you and I have in common, you sons of Zeruiah? If he is cursing because the LORD said to him, "Curse David," who can ask, "Why do you do this?""
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ, מַה־לִּי וְלָכֶם בְּנֵי צְרֻיָה; כִּי (כֹּה) יְקַלֵּל, וְכִי (כִּי) יְהוָה אָמַר לוֹ קַלֵּל אֶת־דָּוִד, וּמִי יֹאמַר, מַדּוּעַ עָשִׂיתָה כֵּן׃
11
И сказал Давид Авессе и всем слугам своим: вот, если мой сын, который вышел из чресл моих, ищет души моей, тем больше сын Вениамитянина; оставьте его, пусть злословит, ибо Господь повелел ему;
Давид сказал Авишаю и всем своим приближенным: «Мой сын, который был зачат мною, хочет убить меня! Чего ж тут ждать от какого‑то вениамитя́нина?! Оставьте его, пусть поносит, ведь так Господь повелел ему.
Давид сказал Авишаю и всем своим приближенным: — Мой сын, который рожден от моей плоти, пытается отнять у меня жизнь. Что же тогда говорить об этом вениамитянине! Оставьте его; пусть проклинает, потому что так сказал ему Господь.
І сказав Давид до Авішая та до всіх своїх слуг: Ось син мій, що вийшов з утроби моєї, шукає моєї душі, а що вже говорити про цього веніяминівця! Дайте йому спокій, і нехай проклинає, бо так наказав йому зробити Господь!
David then said to Abishai and all his officials, "My son, who is of my own flesh, is trying to take my life. How much more, then, this Benjamite! Leave him alone; let him curse, for the LORD has told him to.
וַיֹּאמֶר דָּוִד אֶל־אֲבִישַׁי וְאֶל־כָּל־עֲבָדָיו, הִנֵּה בְנִי אֲשֶׁר־יָצָא מִמֵּעַי מְבַקֵּשׁ אֶת־נַפְשִׁי; וְאַף כִּי־עַתָּה בֶּן־הַיְמִינִי, הַנִּחוּ לוֹ וִיקַלֵּל, כִּי אָמַר־לוֹ יְהוָה׃
12
может быть, Господь призрит на уничижение мое, и воздаст мне Господь благостью за теперешнее его злословие.
Может быть, Господь увидит, как унижают меня, и вознаградит меня за нынешнее оскорбление».
Может быть, Господь увидит мое горе и воздаст мне добром за проклятия, которые я слышу сегодня.
Може зглянеться Господь над моєю бідою, і поверне мені цього дня добром замість його прокляття...
It may be that the LORD will see my distress and repay me with good for the cursing I am receiving today."
אוּלַי יִרְאֶה יְהוָה בְּעוֹנִי (בְּעֵינִי); וְהֵשִׁיב יְהוָה לִי טוֹבָה, תַּחַת קִלְלָתוֹ הַיּוֹם הַזֶּה׃
13
И шел Давид и люди его {своим} путем, а Семей шел по окраине горы, со стороны его, шел и злословил, и бросал камнями на сторону его и пылью.
Давид со своими людьми шел по дороге, а Шими́ шел по склону горы вдоль дороги, понося Давида, кидая в него камни и грязь.
И Давид со своими людьми снова тронулся в путь, а Шимей шел по склону горы напротив него, проклиная на ходу и бросая в него камни и пыль.
І йшов Давид та люди його дорогою, а Шім"ї йшов узбіччям гори навпроти нього. І він ішов та все проклинав, і кидав камінням на нього, та порошив порохом.
So David and his men continued along the road while Shimei was going along the hillside opposite him, cursing as he went and throwing stones at him and showering him with dirt.
וַיֵּלֶךְ דָּוִד וַאֲנָשָׁיו בַּדָּרֶךְ; וְשִׁמְעִי הֹלֵךְ בְּצֵלַע הָהָר לְעֻמָּתוֹ, הָלוֹךְ וַיְקַלֵּל, וַיְסַקֵּל בָּאֲבָנִים לְעֻמָּתוֹ, וְעִפַּר בֶּעָפָר׃
14
И пришел царь и весь народ, бывший с ним, утомленный, и отдыхал там.
Царь и его люди пришли к Иордану и остановились там, совсем измученные.
Царь и все люди, которые были с ним, добрались до Иордана утомленными и остановились там на отдых.
І прийшов цар та ввесь народ, що був із ним, змучені, і відідхнули там.
The king and all the people with him arrived at their destination exhausted. And there he refreshed himself.
וַיָּבֹא הַמֶּלֶךְ וְכָל־הָעָם אֲשֶׁר־אִתּוֹ עֲיֵפִים; וַיִּנָּפֵשׁ שָׁם׃
15
Авессалом же и весь народ Израильский пришли в Иерусалим, и Ахитофел с ним.
Авессалом и все израильское войско вошли в Иерусалим; Ахито́фел был с Авессаломом.
А тем временем Авессалом и все израильтяне вошли в Иерусалим, и Ахитофел был с ними.
А Авесалом та ввесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними Ахітофел.
Meanwhile, Absalom and all the men of Israel came to Jerusalem, and Ahithophel was with him.
וְאַבְשָׁלוֹם, וְכָל־הָעָם אִישׁ יִשְׂרָאֵל, בָּאוּ יְרוּשָׁלִָם; וַאֲחִיתֹפֶל אִתּוֹ׃
16
Когда Хусий Архитянин, друг Давидов, пришел к Авессалому, то сказал Хусий Авессалому: да живет царь, да живет царь!
Хуша́й–аркей, друг Давида, придя к Авессалому, сказал ему: «Да здравствует царь! Да здравствует царь!»
И когда аркитянин Хусий, друг Давида, пришел к Авессалому, он сказал ему: — Да здравствует царь! Да здравствует царь!
І сталося, як прийшов аркеянин Хушай, Давидів товариш, до Авесалома, то сказав Хушай до Авесалома: Нехай живе цар, нехай живе цар!
Then Hushai the Arkite, David"s friend, went to Absalom and said to him, "Long live the king! Long live the king!"
וַיְהִי, כַּאֲשֶׁר־בָּא חוּשַׁי הָאַרְכִּי רֵעֶה דָוִד אֶל־אַבְשָׁלוֹם; וַיֹּאמֶר חוּשַׁי אֶל־אַבְשָׁלֹם, יְחִי הַמֶּלֶךְ יְחִי הַמֶּלֶךְ׃
17
И сказал Авессалом Хусию: таково-то усердие твое к твоему другу! отчего ты не пошел с другом твоим?
Авессалом сказал Хуша́ю: «Вот она, твоя верность своему другу! Почему же ты не пошел со своим другом?» —
Авессалом спросил Хусия: — Такова-то твоя верность своему другу? Почему ты не пошел с ним?
І сказав Авесалом до Хушая: Це така ласка твоя з приятелем твоїм? Чому не пішов ти з своїм приятелем?
Absalom asked Hushai, "Is this the love you show your friend? Why didn"t you go with your friend?"
וַיֹּאמֶר אַבְשָׁלוֹם אֶל־חוּשַׁי, זֶה חַסְדְּךָ אֶת־רֵעֶךָ; לָמָּה לֹא־הָלַכְתָּ אֶת־רֵעֶךָ׃
18
И сказал Хусий Авессалому: нет, [я пойду вслед того,] кого избрал Господь и этот народ и весь Израиль, с тем и я, и с ним останусь.
«Не пошел, — отвечал Хуша́й Авессалому, — я на стороне того, кого избрал Господь, войско и все израильтяне, и останусь именно с ним.
Хусий сказал Авессалому: — Нет, я на стороне того, кого избрал Господь, этот народ и все израильтяне, и с ним останусь.
І сказав Хушай до Авесалома: Ні, бо кого вибрав Господь та цей народ, та кожен Ізраїлів муж, то я буду його, і з ним позостануся.
Hushai said to Absalom, "No, the one chosen by the LORD, by these people, and by all the men of Israel--his I will be, and I will remain with him.
וַיֹּאמֶר חוּשַׁי אֶל־אַבְשָׁלֹם, לֹא כִּי אֲשֶׁר בָּחַר יְהוָה וְהָעָם הַזֶּה וְכָל־אִישׁ יִשְׂרָאֵל; לֹא (לוֹ) אֶהְיֶה וְאִתּוֹ אֵשֵׁב׃
19
И притом кому я буду служить? Не сыну ли его? Как служил я отцу твоему, так буду служить и тебе.
Да и кому мне теперь служить, как не сыну Давида?! Как я служил твоему отцу прежде, так теперь я в твоем распоряжении».
Да и кому я буду служить? Разве не его сыну? Точно так же, как я служил твоему отцу, я буду служить тебе.
А подруге, кому я буду служити? Чи ж не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду й тобі.
Furthermore, whom should I serve? Should I not serve the son? Just as I served your father, so I will serve you."
וְהַשֵּׁנִית, לְמִי אֲנִי אֶעֱבֹד, הֲלוֹא לִפְנֵי בְנוֹ; כַּאֲשֶׁר עָבַדְתִּי לִפְנֵי אָבִיךָ, כֵּן אֶהְיֶה לִפָנֶיךָ׃
20
И сказал Авессалом Ахитофелу: дайте совет, что нам делать.
Авессалом обратился к Ахито́фелу: «Давайте посоветуемся, как нам дальше действовать».
Авессалом сказал Ахитофелу: — Дай нам совет. Что нам делать?
І сказав Авесалом до Ахітофела: Дайте пораду, що маємо робити.
Absalom said to Ahithophel, "Give us your advice. What should we do?"
וַיֹּאמֶר אַבְשָׁלוֹם אֶל־אֲחִיתֹפֶל; הָבוּ לָכֶם עֵצָה מַה־נַּעֲשֶׂה׃
21
И сказал Ахитофел Авессалому: войди к наложницам отца твоего, которых он оставил охранять дом свой; и услышат все Израильтяне, что ты сделался ненавистным для отца твоего, и укрепятся руки всех, которые с тобою.
Ахито́фел сказал Авессалому: «Переспи с наложницами своего отца, которых он оставил присматривать за дворцом. Узнав о том, весь Израиль поймет, что отец никогда не примирится с тобой. Это укрепит решимость твоих сторонников».
Ахитофел ответил: — Спи с наложницами своего отца, которых он оставил присматривать за дворцом. Тогда весь Израиль услышит, что ты сделался ненавистным отцу, и руки всех, кто на твоей стороне, укрепятся.
І сказав Ахітофел до Авесалома: Прийди до наложниць свого батька, яких він позоставив стерегти дім. І коли почує ввесь Ізраїль, що став ти зненавиджений у свого батька, то зміцняться руки всім, хто з тобою.
Ahithophel answered, "Lie with your father"s concubines whom he left to take care of the palace. Then all Israel will hear that you have made yourself a stench in your father"s nostrils, and the hands of everyone with you will be strengthened."
וַיֹּאמֶר אֲחִיתֹפֶל אֶל־אַבְשָׁלֹם, בּוֹא אֶל־פִּלַגְשֵׁי אָבִיךָ, אֲשֶׁר הִנִּיחַ לִשְׁמוֹר הַבָּיִת; וְשָׁמַע כָּל־יִשְׂרָאֵל כִּי־נִבְאַשְׁתָּ אֶת־אָבִיךָ, וְחָזְקוּ, יְדֵי כָּל־אֲשֶׁר אִתָּךְ׃
22
И поставили для Авессалома палатку на кровле, и вошел Авессалом к наложницам отца своего пред глазами всего Израиля.
Для Авессалома поставили палатку на крыше, и там, на глазах у всех израильтян, он спал с наложницами своего отца.
Авессалому разбили шатер на крыше дворца, и он спал с наложницами своего отца на глазах у всего Израиля.
І розтягли Авесаломові намета на даху, і Авесалом прийшов до наложниць батька свого на очах усього Ізраїля.
So they pitched a tent for Absalom on the roof, and he lay with his father"s concubines in the sight of all Israel.
וַיַּטּוּ לְאַבְשָׁלוֹם הָאֹהֶל עַל־הַגָּג; וַיָּבֹא אַבְשָׁלוֹם אֶל־פִּלַגְשֵׁי אָבִיו, לְעֵינֵי כָּל־יִשְׂרָאֵל׃
23
Советы же Ахитофела, которые он давал, в то время {считались,} как если бы кто спрашивал наставления у Бога. Таков был всякий совет Ахитофела как для Давида, так и для Авессалома.
В ту пору к Ахито́фелу шли за советом так, словно вопрошали Бога. Так ценили любой совет Ахитофела и Давид, и Авессалом.
В те дни совет, данный Ахитофелом, считался, как если бы кто вопрошал Божье слово. Таков был всякий совет Ахитофела и для Давида, и для Авессалома.
А Ахітофелова порада, яку він радив тими днями, була така певна, як питати про Боже слово, така була Ахітофелова порада і для Давида, і для Авесалома!
Now in those days the advice Ahithophel gave was like that of one who inquires of God. That was how both David and Absalom regarded all of Ahithophel"s advice.
וַעֲצַת אֲחִיתֹפֶל, אֲשֶׁר יָעַץ בַּיָּמִים הָהֵם, כַּאֲשֶׁר יִשְׁאַל־זז (אִישׁ) בִּדְבַר הָאֱלֹהִים; כֵּן כָּל־עֲצַת אֲחִיתֹפֶל, גַּם־לְדָוִד גַּם לְאַבְשָׁלֹם׃