Вторая книга Царств | 2 Samuel | שמואל ב, Глава 18

1
И осмотрел Давид людей, бывших с ним, и поставил над ними тысяченачальников и сотников.
Давид устроил смотр своему войску и назначил начальников над каждой тысячей и над каждой сотней.
Давид осмотрел людей, которые были с ним, и назначил над ними тысячников и сотников.
А Давид переглянув народ, що з ним, і настановив над ними тисячників та сотників.
David mustered the men who were with him and appointed over them commanders of thousands and commanders of hundreds.
וַיִּפְקֹד דָּוִד, אֶת־הָעָם אֲשֶׁר אִתּוֹ; וַיָּשֶׂם עֲלֵיהֶם, שָׂרֵי אֲלָפִים וְשָׂרֵי מֵאוֹת׃
2
И отправил Давид людей — третью часть под предводительством Иоава, третью часть под предводительством Авессы, сына Саруина, брата Иоава, третью часть под предводительством Еффея Гефянина. И сказал царь людям: я сам пойду с вами.
Он разделил войско на три части; одну треть возглавил Иоав, другую — Авиша́й, сын Церуи́, брат Иоава, третью — Итта́й из Га́та. Царь сказал воинам: «Я пойду на битву вместе с вами!»
Давид отправил войска — треть под началом Иоава, треть под началом сына Саруи Авишая, брата Иоава, и треть под началом гатянина Иттая. Царь сказал воинам: — Я сам непременно выступлю вместе с вами.
І послав Давид народ, третину під рукою Йоава, і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Іттая. І сказав цар до народу: Конче піду також і я з вами!
David sent the troops out--a third under the command of Joab, a third under Joab"s brother Abishai son of Zeruiah, and a third under Ittai the Gittite. The king told the troops, "I myself will surely march out with you."
וַיְשַׁלַּח דָּוִד אֶת־הָעָם, הַשְּׁלִשִׁית בְּיַד־יוֹאָב וְהַשְּׁלִשִׁית בְּיַד אֲבִישַׁי בֶּן־צְרוּיָה אֲחִי יוֹאָב, וְהַשְּׁלִשִׁת, בְּיַד אִתַּי הַגִּתִּי; וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ אֶל־הָעָם, יָצֹא אֵצֵא גַּם־אֲנִי עִמָּכֶם׃
3
Но люди отвечали ему: не ходи; ибо, если мы и побежим, то не обратят внимания на это; если и умрет половина из нас, также не обратят внимания; а ты один то же, что нас десять тысяч; итак для нас лучше, чтобы ты помогал нам из города.
Но они отвечали: «Нельзя тебе идти! Если мы обратимся в бегство, то никому не будет никакого дела до этого; даже если половина из нас погибнет, никому не будет никакого дела до этого; но твоя жизнь — все равно что жизнь десяти тысяч из нас! Поэтому лучшей помощью для нас будет, если ты останешься в городе».
Но люди сказали: — Не ходи; если мы будем вынуждены бежать, они не обратят на это внимания. Даже если половина из нас погибнет, они не обратят внимания; но ты стоишь десяти тысяч из нас. Поэтому лучше тебе помогать нам из города.
Та народ сказав: Ти не підеш! Бо якщо ми справді втечемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як будеш допомагати нам із міста.
But the men said, "You must not go out; if we are forced to flee, they won"t care about us. Even if half of us die, they won"t care; but you are worth ten thousand of us. It would be better now for you to give us support from the city."
וַיֹּאמֶר הָעָם לֹא תֵצֵא, כִּי אִם־נֹס נָנוּס לֹא־יָשִׂימוּ אֵלֵינוּ לֵב, וְאִם־יָמֻתוּ חֶצְיֵנוּ לֹא־יָשִׂימוּ אֵלֵינוּ לֵב, כִּי־עַתָּה כָמֹנוּ עֲשָׂרָה אֲלָפִים; וְעַתָּה טוֹב, כִּי־תִהְיֶה־לָּנוּ מֵעִיר לַעְזִיר (לַעְזוֹר)׃
4
И сказал им царь: что угодно в глазах ваших, то и сделаю. И стал царь у ворот, и весь народ выходил по сотням и по тысячам.
Царь сказал им: «Хорошо, как вы хотите, так я и сделаю». Царь стоял у ворот, пока войско выступало из города, построившись по сотням и тысячам.
Царь ответил: — Я сделаю так, как вам кажется лучше. И царь стоял у ворот, пока весь народ не выступил отрядами по сотням и тысячам.
І сказав до них цар: Що буде добре в очах ваших, зроблю. І став цар при брамі, а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами.
The king answered, "I will do whatever seems best to you." So the king stood beside the gate while all the men marched out in units of hundreds and of thousands.
וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם הַמֶּלֶךְ, אֲשֶׁר־יִיטַב בְּעֵינֵיכֶם אֶעֱשֶׂה; וַיַּעֲמֹד הַמֶּלֶךְ אֶל־יַד הַשַּׁעַר, וְכָל־הָעָם יָצְאוּ, לְמֵאוֹת וְלַאֲלָפִים׃
5
И приказал царь Иоаву и Авессе и Еффею, говоря: сберегите мне отрока Авессалома. И все люди слышали, как приказывал царь всем начальникам об Авессаломе.
Царь приказал Иоа́ву, Авиша́ю и Итта́ю: «Помягче, пожалуйста, с моим мальчиком Авессаломом!» И все войско слышало, как царь отдал приказ военачальникам об Авессаломе.
Царь приказал Иоаву, Авишаю и Иттаю: — Ради меня обращайтесь с юношей Авессаломом мягко. Все воины слышали, как царь давал приказ об Авессаломе каждому из военачальников.
А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом! А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома.
The king commanded Joab, Abishai and Ittai, "Be gentle with the young man Absalom for my sake." And all the troops heard the king giving orders concerning Absalom to each of the commanders.
וַיְצַו הַמֶּלֶךְ אֶת־יוֹאָב וְאֶת־אֲבִישַׁי וְאֶת־אִתַּי לֵאמֹר, לְאַט־לִי לַנַּעַר לְאַבְשָׁלוֹם; וְכָל־הָעָם שָׁמְעוּ, בְּצַוֹּת הַמֶּלֶךְ אֶת־כָּל־הַשָּׂרִים עַל־דְּבַר אַבְשָׁלוֹם׃
6
И вышли люди в поле навстречу Израильтянам, и было сражение в лесу Ефремовом.
Войско вышло на поле и сошлось в бою с израильтянами. Сражение происходило в Ефремовом лесу.
Войско выступило в поле, чтобы сразиться с Израилем, и битва произошла в лесу Ефрема.
І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.
The army marched into the field to fight Israel, and the battle took place in the forest of Ephraim.
וַיֵּצֵא הָעָם הַשָּׂדֶה לִקְרַאת יִשְׂרָאֵל; וַתְּהִי הַמִּלְחָמָה בְּיַעַר אֶפְרָיִם׃
7
И был поражен народ Израильский рабами Давида; было там поражение великое в тот день, — поражены двадцать тысяч [человек].
Войско израильтян потерпело там поражение от соратников Давида. В тот день была ужасная резня — двадцать тысяч погибших!
Израильское войско было разбито там людьми Давида, и потери в тот день были очень велики — двадцать тысяч человек.
І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І була там того дня велика поразка, полягло двадцять тисяч!
There the army of Israel was defeated by David"s men, and the casualties that day were great--twenty thousand men.
וַיִּנָּגְפוּ שָׁם עַם יִשְׂרָאֵל, לִפְנֵי עַבְדֵי דָוִד; וַתְּהִי־שָׁם הַמַּגֵּפָה גְדוֹלָה בַּיּוֹם הַהוּא עֶשְׂרִים אָלֶף׃
8
Сражение распространилось по всей той стране, и лес погубил народа больше, чем сколько истребил меч, в тот день.
Сражающиеся рассеялись по всей округе, и лес в тот день погубил больше людей, чем погибло от меча.
Битва распространилась по всем окрестностям, и лес погубил в тот день больше жизней, чем меч.
І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.
The battle spread out over the whole countryside, and the forest claimed more lives that day than the sword.
וַתְּהִי־שָׁם הַמִּלְחָמָה נָפֹצֵית (נָפֹצֶת) עַל־פְּנֵי כָל־הָאָרֶץ; וַיֶּרֶב הַיַּעַר לֶאֱכֹל בָּעָם, מֵאֲשֶׁר אָכְלָה הַחֶרֶב בַּיּוֹם הַהוּא׃
9
И встретился Авессалом с рабами Давидовыми; он был на муле. Когда мул вбежал с ним под ветви большого дуба, то {Авессалом} запутался волосами своими в ветвях дуба и повис между небом и землею, а мул, бывший под ним, убежал.
Авессалом случайно попал в руки людей Давида. Он ехал на муле, и мул зашел под густые ветви большого дуба. Голова Авессалома застряла в ветвях. Мул убежал, а Авессалом повис между небом и землей.
Авессалому случилось встретиться с людьми Давида. Он был на своем муле, и когда мул пробегал под большим дубом, голова Авессалома запуталась в густых ветвях. Сам он остался висеть в воздухе, а мул, на котором он ехал, побежал дальше.
І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг...
Now Absalom happened to meet David"s men. He was riding his mule, and as the mule went under the thick branches of a large oak, Absalom"s head got caught in the tree. He was left hanging in midair, while the mule he was riding kept on going.
וַיִּקָּרֵא אַבְשָׁלוֹם, לִפְנֵי עַבְדֵי דָוִד; וְאַבְשָׁלוֹם רֹכֵב עַל־הַפֶּרֶד, וַיָּבֹא הַפֶּרֶד תַּחַת שׂוֹבֶךְ הָאֵלָה הַגְּדוֹלָה וַיֶּחֱזַק רֹאשׁוֹ בָאֵלָה, וַיֻּתַּן בֵּין הַשָּׁמַיִם וּבֵין הָאָרֶץ, וְהַפֶּרֶד אֲשֶׁר־תַּחְתָּיו עָבָר׃
10
И увидел это некто и донес Иоаву, говоря: вот, я видел Авессалома висящим на дубе.
Кто‑то увидел это и сообщил Иоаву: «Я видел Авессалома, висящего на дубе».
Когда один из людей увидел это, он доложил Иоаву: — Я только что видел Авессалома висящим на дубе.
І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі.
When one of the men saw this, he told Joab, "I just saw Absalom hanging in an oak tree."
וַיַּרְא אִישׁ אֶחָד, וַיַּגֵּד לְיוֹאָב; וַיֹּאמֶר, הִנֵּה רָאִיתִי אֶת־אַבְשָׁלֹם, תָּלוּי בָּאֵלָה׃
11
И сказал Иоав человеку, донесшему об этом: вот, ты видел; зачем же ты не поверг его там на землю? я дал бы тебе десять сиклей серебра и один пояс.
Иоав сказал тому человеку: «Ты видел его! Почему же ты не убил его на месте? Я бы дал тебе десять шекелей серебра и один пояс!»
Иоав сказал человеку, который доложил ему об этом: — Что! Ты видел его? Почему ты не поверг его там же на землю? Я бы с радостью наградил тебя десятью шекелями серебра и воинским поясом.
І сказав Йоав до чоловіка, що доносив йому: Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса.
Joab said to the man who had told him this, "What! You saw him? Why didn"t you strike him to the ground right there? Then I would have had to give you ten shekels of silver and a warrior"s belt."
וַיֹּאמֶר יוֹאָב, לָאִישׁ הַמַּגִּיד לוֹ, וְהִנֵּה רָאִיתָ, וּמַדּוּעַ לֹא־הִכִּיתוֹ שָׁם אָרְצָה; וְעָלַי, לָתֶת לְךָ עֲשָׂרָה כֶסֶף, וַחֲגֹרָה אֶחָת׃
12
И отвечал тот Иоаву: если бы положили на руки мои и тысячу сиклей серебра, и тогда я не поднял бы руки на царского сына; ибо вслух нас царь приказывал тебе и Авессе и Еффею, говоря: "сберегите мне отрока Авессалома";
Тот отвечал Иоаву: «И за тысячу шекелей серебра я бы не поднял руки на царского сына! Ведь при нас царь приказал тебе, Авиша́ю и Итта́ю: "Сохраните в живых моего мальчика Авессалома!"
Но человек ответил: — Даже если бы мне в руки отвесили десять тысяч шекелей, я бы не поднял руки на царского сына. Мы сами слышали, как царь приказал тебе, Авишаю и Иттаю: «Ради меня защитите юношу Авессалома».
І сказав той чоловік до Йоава: А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака Авесалома!
But the man replied, "Even if a thousand shekels were weighed out into my hands, I would not lift my hand against the king"s son. In our hearing the king commanded you and Abishai and Ittai, "Protect the young man Absalom for my sake."
וַיֹּאמֶר הָאִישׁ אֶל־יוֹאָב, וְלֹא (וְלוּא) אָנֹכִי שֹׁקֵל עַל־כַּפַּי אֶלֶף כֶּסֶף, לֹא־אֶשְׁלַח יָדִי אֶל־בֶּן־הַמֶּלֶךְ; כִּי בְאָזְנֵינוּ צִוָּה הַמֶּלֶךְ, אֹתְךָ וְאֶת־אֲבִישַׁי וְאֶת־אִתַּי לֵאמֹר, שִׁמְרוּ־מִי בַּנַּעַר בְּאַבְשָׁלוֹם׃
13
и если бы я поступил иначе с опасностью жизни моей, то это не скрылось бы от царя, и ты же восстал бы против меня.
И если бы я поступил иначе, то сам себя погубил бы: дело это не укрылось бы от царя, и даже ты не стал бы заступаться за меня».
С другой стороны, если бы я рискнул своей жизнью — ведь от царя ничего не скроешь, — ты остался бы в стороне.
Або коли б я допустився в душі своїй неправди, а всяка річ не затаїться перед царем! то й ти став би проти мене.
And if I had put my life in jeopardy--and nothing is hidden from the king--you would have kept your distance from me."
אוֹ־עָשִׂיתִי בְנַפְשׁוֹ (בְנַפְשִׁי) שֶׁקֶר, וְכָל־דָּבָר לֹא־יִכָּחֵד מִן־הַמֶּלֶךְ; וְאַתָּה תִּתְיַצֵּב מִנֶּגֶד׃
14
Иоав сказал: нечего мне медлить с тобою. И взял в руки три стрелы и вонзил их в сердце Авессалома, который был еще жив на дубе.
«Я только впустую трачу время с тобой!» — сказал Иоав, взял три дротика и вонзил их в грудь Авессалому; тот еще висел на дубе и был жив.
Иоав сказал: — Нечего мне терять с тобой время. Он взял в руку три дротика и вонзил их в сердце Авессалому, пока тот, еще живой, висел на дубе.
І сказав Йоав: Не буду отак зволікати з тобою! І він узяв три стрілі в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба...
Joab said, "I"m not going to wait like this for you." So he took three javelins in his hand and plunged them into Absalom"s heart while Absalom was still alive in the oak tree.
וַיֹּאמֶר יוֹאָב, לֹא־כֵן אֹחִילָה לְפָנֶיךָ; וַיִּקַּח שְׁלֹשָׁה שְׁבָטִים בְּכַפּוֹ, וַיִּתְקָעֵם בְּלֵב אַבְשָׁלוֹם, עוֹדֶנּוּ חַי בְּלֵב הָאֵלָה׃
15
И окружили Авессалома десять отроков, оруженосцев Иоава, и поразили и умертвили его.
Десять оруженосцев Иоава окружили Авессалома и добили его.
Десять оруженосцев Иоава окружили Авессалома, поразили и умертвили его.
І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убили його...
And ten of Joab"s armor-bearers surrounded Absalom, struck him and killed him.
וַיָּסֹבּוּ עֲשָׂרָה נְעָרִים, נֹשְׂאֵי כְּלֵי יוֹאָב; וַיַּכּוּ אֶת־אַבְשָׁלוֹם וַיְמִיתֻהוּ׃
16
И затрубил Иоав трубою, и возвратились люди из погони за Израилем, ибо Иоав щадил народ.
Иоав протрубил в рог, и войско прекратило преследовать израильтян: Иоав щадил своих людей.
Затем Иоав затрубил в рог, и воины прекратили преследовать Израиль, потому что Иоав остановил их.
І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.
Then Joab sounded the trumpet, and the troops stopped pursuing Israel, for Joab halted them.
וַיִּתְקַע יוֹאָב בַּשֹּׁפָר, וַיָּשָׁב הָעָם, מִרְדֹף אַחֲרֵי יִשְׂרָאֵל; כִּי־חָשַׂךְ יוֹאָב אֶת־הָעָם׃
17
И взяли Авессалома, и бросили его в лесу в глубокую яму, и наметали над ним огромную кучу камней. И все Израильтяне разбежались, каждый в шатер свой.
Тело Авессалома бросили в большую яму там же в лесу, навалив сверху огромную кучу камней. А израильтяне все разбежались по домам.
Они взяли Авессалома, бросили его в большую яму в лесу и воздвигли над ним огромную груду камней. Тем временем все израильтяне разбежались по своим домам.
І взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого.
They took Absalom, threw him into a big pit in the forest and piled up a large heap of rocks over him. Meanwhile, all the Israelites fled to their homes.
וַיִּקְחוּ אֶת־אַבְשָׁלוֹם, וַיַּשְׁלִיכוּ אֹתוֹ בַיַּעַר אֶל־הַפַּחַת הַגָּדוֹל, וַיַּצִּבוּ עָלָיו גַּל־אֲבָנִים גָּדוֹל מְאֹד; וְכָל־יִשְׂרָאֵל, נָסוּ אִישׁ לְאֹהֵלוֹ (לְאֹהָלָיו)׃
18
Авессалом еще при жизни своей взял и поставил себе памятник в царской долине; ибо сказал он: нет у меня сына, чтобы сохранилась память имени моего. И назвал памятник своим именем. И называется он "памятник Авессалома" до сего дня.
Авессалом же еще при жизни установил в Царской долине священный камень в свою честь, рассуждая так: «Нет у меня сына, чтобы он помянул меня». Авессалом назвал священный камень своим именем. Он и сегодня называется «Памятник Авессалома».
Еще при жизни Авессалом взял камень и поставил его в долине Царей как памятник себе, потому что думал: «У меня нет сына, чтобы сохранить в памяти мое имя». Он назвал камень своим именем, и называется он «Памятник Авессалома» по сегодняшний день.
А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам"ятника, що в царській долині, бо він казав: Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє. І він назвав пам"ятникові ім"я на своє ім"я. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.
During his lifetime Absalom had taken a pillar and erected it in the King"s Valley as a monument to himself, for he thought, "I have no son to carry on the memory of my name." He named the pillar after himself, and it is called Absalom"s Monument to this day.
וְאַבְשָׁלֹם לָקַח, וַיַּצֶּב־לוֹ בְחַיָו (בְחַיָּיו) אֶת־מַצֶּבֶת אֲשֶׁר בְּעֵמֶק־הַמֶּלֶךְ, כִּי אָמַר אֵין־לִי בֵן, בַּעֲבוּר הַזְכִּיר שְׁמִי; וַיִּקְרָא לַמַּצֶּבֶת עַל־שְׁמוֹ, וַיִּקָּרֵא לָהּ יַד אַבְשָׁלֹם, עַד הַיּוֹם הַזֶּה׃
19
Ахимаас, сын Садоков, сказал Иоаву: побегу я, извещу царя, что Господь судом Своим избавил его от рук врагов его.
Ахима́ац, сын Цадо́ка, сказал: «Позволь, я побегу с этой новостью к царю: расскажу, что Господь рассудил его с врагами!»
Ахимаац же, сын Цадока, сказал: — Позволь мне побежать и принести царю весть о том, что Господь избавил его от руки его врагов.
А Ахімаац, Садоків син, сказав: Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки його ворогів.
Now Ahimaaz son of Zadok said, "Let me run and take the news to the king that the LORD has delivered him from the hand of his enemies."
וַאֲחִימַעַץ בֶּן־צָדוֹק אָמַר, אָרוּצָה נָּא, וַאֲבַשְּׂרָה אֶת־הַמֶּלֶךְ; כִּי־שְׁפָטוֹ יְהוָה מִיַּד אֹיְבָיו׃
20
Но Иоав сказал ему: не будешь ты сегодня добрым вестником; известишь в другой день, а не сегодня, ибо умер сын царя.
Иоав ответил: «Не тебе сегодня идти к царю с новостями. В другой раз ты пойдешь, но не сегодня, потому что речь идет о смерти царского сына».
— Сегодня весть понесешь не ты, — сказал Иоав. — Ты можешь принести вести в другой раз, но сегодня не делай этого, потому что сын царя умер.
І сказав йому Йоав: Не ти вісник цього дня, а сповістиш іншого дня. А цього дня не сповістиш тому, що це ж царський син помер.
"You are not the one to take the news today," Joab told him. "You may take the news another time, but you must not do so today, because the king"s son is dead."
וַיֹּאמֶר לוֹ יוֹאָב, לֹא אִישׁ בְּשֹׂרָה אַתָּה הַיּוֹם הַזֶּה, וּבִשַּׂרְתָּ בְּיוֹם אַחֵר; וְהַיּוֹם הַזֶּה לֹא תְבַשֵּׂר, כִּי־עַל (עַל־(כֵּן)) בֶּן־הַמֶּלֶךְ מֵת׃
21
И сказал Иоав Хусию: пойди, донеси царю, что видел ты. И поклонился Хусий Иоаву и побежал.
И приказал куши́ту: «Иди и расскажи царю то, что ты видел». Кушит поклонился Иоаву и побежал.
Иоав сказал одному кушиту: — Ступай, расскажи царю о том, что ты видел. Кушит поклонился Иоаву и побежал.
І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.
Then Joab said to a Cushite, "Go, tell the king what you have seen." The Cushite bowed down before Joab and ran off.
וַיֹּאמֶר יוֹאָב לַכּוּשִׁי, לֵךְ הַגֵּד לַמֶּלֶךְ אֲשֶׁר רָאִיתָה; וַיִּשְׁתַּחוּ כוּשִׁי לְיוֹאָב וַיָּרֹץ׃
22
Но Ахимаас, сын Садоков, настаивал и говорил Иоаву: что бы ни было, но и я побегу за Хусием. Иоав же отвечал: зачем бежать тебе, сын мой? не принесешь ты доброй вести.
Но Ахимаац, сын Цадока, снова обратился к Иоаву: «Как бы то ни было, позволь и мне отправиться вслед за кушитом». Иоав сказал: «Сын мой, зачем тебе бежать? Не будет тебе награды за эту новость!» —
Сын Цадока Ахимаац снова сказал Иоаву: — Будь что будет, позволь мне побежать вслед за кушитом. Но Иоав ответил: — Мой сын, зачем ты хочешь идти? За такую весть не получишь награды.
А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу й я за кушитом! Йоав же відказав: Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї вістки?
Ahimaaz son of Zadok again said to Joab, "Come what may, please let me run behind the Cushite." But Joab replied, "My son, why do you want to go? You don"t have any news that will bring you a reward."
וַיֹּסֶף עוֹד אֲחִימַעַץ בֶּן־צָדוֹק וַיֹּאמֶר אֶל־יוֹאָב, וִיהִי מָה, אָרֻצָה־נָּא גַם־אָנִי אַחֲרֵי הַכּוּשִׁי; וַיֹּאמֶר יוֹאָב, לָמָּה־זֶּה אַתָּה רָץ בְּנִי, וּלְכָה אֵין־בְּשׂוֹרָה מֹצֵאת׃
23
[И сказал Ахимаас:] пусть так, но я побегу. И сказал ему [Иоав]: беги. И побежал Ахимаас по прямой дороге и опередил Хусия.
«Как бы то ни было, я побегу!» — «Беги», — согласился Иоав. Ахимаац побежал по дороге через долину и обогнал кушита.
Он сказал: — Будь что будет, я хочу бежать. И Иоав сказал: — Беги! Ахимаац побежал по дороге долины и обогнал кушита.
А нехай буде, що буде, побіжу! І той сказав йому: Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив кушита.
He said, "Come what may, I want to run." So Joab said, "Run!" Then Ahimaaz ran by way of the plain and outran the Cushite.
וִיהִי־מָה אָרוּץ, וַיֹּאמֶר לוֹ רוּץ; וַיָּרָץ אֲחִימַעַץ דֶּרֶךְ הַכִּכָּר, וַיַּעֲבֹר אֶת־הַכּוּשִׁי׃
24
Давид тогда сидел между двумя воротами. И сторож взошел на кровлю ворот к стене и, подняв глаза, увидел: вот, бежит один человек.
Давид сидел в воротах, между внутренней и внешней стеной. Дозорный ходил по крыше ворот и по городской стене. Вдруг он увидел одинокого бегущего человека.
В то время как Давид сидел между внутренними и внешними воротами, дозорный поднялся на крышу над воротами к стене. Подняв глаза, он увидел человека, бежавшего в одиночку.
А Давид сидів між двома брамами. А вартівник пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, аж ось біжить самітний чоловік.
While David was sitting between the inner and outer gates, the watchman went up to the roof of the gateway by the wall. As he looked out, he saw a man running alone.
וְדָוִד יוֹשֵׁב בֵּין־שְׁנֵי הַשְּׁעָרִים; וַיֵּלֶךְ הַצֹּפֶה אֶל־גַּג הַשַּׁעַר אֶל־הַחוֹמָה, וַיִּשָּׂא אֶת־עֵינָיו וַיַּרְא, וְהִנֵּה־אִישׁ רָץ לְבַדּוֹ׃
25
И закричал сторож и известил царя. И сказал царь: если один, то весть в устах его. А тот подходил все ближе и ближе.
Дозорный закричал, дав знать об этом царю. «Если он один, значит, с новостями», — сказал царь. Человек постепенно приближался, и тут
Дозорный позвал царя и доложил ему об этом. Царь сказал: — Если он один, то, должно быть, у него хорошая весть. Человек все приближался и приближался.
І кликнув вартівник, і доніс цареві. А цар сказав: Якщо він сам, вістка в устах його! А чоловік усе йшов та зближався.
The watchman called out to the king and reported it. The king said, "If he is alone, he must have good news." And the man came closer and closer.
וַיִּקְרָא הַצֹּפֶה וַיַּגֵּד לַמֶּלֶךְ, וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ, אִם־לְבַדּוֹ בְּשׂוֹרָה בְּפִיו; וַיֵּלֶךְ הָלוֹךְ וְקָרֵב׃
26
Сторож увидел и другого бегущего человека; и закричал сторож привратнику: вот, еще бежит один человек. Царь сказал: и это — вестник.
дозорный увидел еще одного бегущего и прокричал в сторону ворот: «Еще человек бежит, и тоже один!» — «Тоже с новостями», — ответил царь.
Потом дозорный увидел другого бегущего человека и закричал служащему у ворот: — Вот, еще один человек бежит! Царь сказал: — Должно быть, и он несет хорошую весть.
І побачив вартівник іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: Ось біжить самітний чоловік. А цар сказав: І цей зо звісткою!
Then the watchman saw another man running, and he called down to the gatekeeper, "Look, another man running alone!" The king said, "He must be bringing good news, too."
וַיַּרְא הַצֹּפֶה אִישׁ־אַחֵר רָץ, וַיִּקְרָא הַצֹּפֶה אֶל־הַשֹּׁעֵר, וַיֹּאמֶר הִנֵּה־אִישׁ רָץ לְבַדּוֹ; וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ גַּם־זֶה מְבַשֵּׂר׃
27
Сторож сказал: я вижу походку первого, похожую на походку Ахимааса, сына Садокова. И сказал царь: это человек хороший и идет с хорошею вестью.
Дозорный продолжал: «Мне кажется, первый бегущий похож на Ахимааца, сына Цадока». — «Хороший человек — значит, и новости хорошие!» — сказал царь.
Дозорный сказал: — Мне кажется, что первый бежит, как Ахимаац, сын Цадока. — Это хороший человек, — сказал царь. — Он идет с хорошей вестью.
І сказав вартівник: Я бачу біг першого, як біг Ахімааца, Садокового сина. А цар сказав: То чоловік добрий, і приходить з доброю звісткою.
The watchman said, "It seems to me that the first one runs like Ahimaaz son of Zadok." "He"s a good man," the king said. "He comes with good news."
וַיֹּאמֶר הַצֹּפֶה, אֲנִי רֹאֶה אֶת־מְרוּצַת הָרִאשׁוֹן, כִּמְרֻצַת אֲחִימַעַץ בֶּן־צָדוֹק; וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ אִישׁ־טוֹב זֶה, וְאֶל־בְּשׂוֹרָה טוֹבָה יָבוֹא׃
28
И воскликнул Ахимаас и сказал царю: мир. И поклонился царю лицем своим до земли и сказал: благословен Господь Бог твой, предавший людей, которые подняли руки свои на господина моего царя!
Ахимаац закричал: «Все в порядке!» Он поклонился царю до земли и продолжал: «Благословен Господь, твой Бог, который предал в твои руки тех, кто поднял руку на господина моего, царя!»
И Ахимаац, приблизившись, закричал царю: — Все хорошо! Он поклонился царю лицом до земли и сказал: — Слава Господу, твоему Богу! Он отдал тебе людей, которые подняли свои руки на моего господина, царя.
І кликнув Ахімаац, і сказав до царя: Мир! І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя!
Then Ahimaaz called out to the king, "All is well!" He bowed down before the king with his face to the ground and said, "Praise be to the LORD your God! He has delivered up the men who lifted their hands against my lord the king."
וַיִּקְרָא אֲחִימַעַץ, וַיֹּאמֶר אֶל־הַמֶּלֶךְ שָׁלוֹם, וַיִּשְׁתַּחוּ לַמֶּלֶךְ לְאַפָּיו אָרְצָה; וַיֹּאמֶר, בָּרוּךְ יְהוָה אֱלֹהֶיךָ, אֲשֶׁר סִגַּר אֶת־הָאֲנָשִׁים, אֲשֶׁר־נָשְׂאוּ אֶת־יָדָם בַּאדֹנִי הַמֶּלֶךְ׃
29
И сказал царь: благополучен ли отрок Авессалом? И сказал Ахимаас: я видел большое волнение, когда раб царев Иоав посылал раба твоего; но я не знаю, что [там] было.
Царь спросил: «Все ли в порядке с мальчиком моим Авессаломом?» — «Там была ужасная суматоха, когда Иоав, слуга царя, отправлял раба твоего. А в чем дело, не знаю».
Царь спросил: — В безопасности ли юноша Авессалом? Ахимаац ответил: — Я видел сильное волнение как раз тогда, когда Иоав собирался послать слугу царя и меня, твоего слугу, но я не знаю, что это было такое.
А цар сказав: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике замішання, коли Йоав посилав царського раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що то...
The king asked, "Is the young man Absalom safe?" Ahimaaz answered, "I saw great confusion just as Joab was about to send the king"s servant and me, your servant, but I don"t know what it was."
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ, שָׁלוֹם לַנַּעַר לְאַבְשָׁלוֹם; וַיֹּאמֶר אֲחִימַעַץ רָאִיתִי הֶהָמוֹן הַגָּדוֹל לִשְׁלֹחַ אֶת־עֶבֶד הַמֶּלֶךְ יוֹאָב וְאֶת־עַבְדֶּךָ, וְלֹא יָדַעְתִּי מָה׃
30
И сказал царь: отойди, стань здесь. Он отошел и стал.
Царь сказал: «Отойди, встань там». Ахимаац встал в стороне.
Царь сказал: — Стань в сторону и подожди здесь. Он отошел в сторону и встал там.
І сказав цар: Відійди набік, стань отут. І той відійшов набік та й став.
The king said, "Stand aside and wait here." So he stepped aside and stood there.
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ, סֹב הִתְיַצֵּב כֹּה; וַיִּסֹּב וַיַּעֲמֹד׃
31
Вот, пришел и Хусий [вслед за ним]. И сказал Хусий [царю]: добрая весть господину моему царю! Господь явил тебе ныне правду в избавлении от руки всех восставших против тебя.
Тут же подходит кушит. «Добрые вести для господина моего, царя! — сказал он. — Сегодня Господь рассудил тебя с теми, кто восстал против тебя!»
Кушит прибыл и сказал: — Господин мой царь! Слушай добрую весть! Господь избавил тебя сегодня от всех, кто восстал против тебя.
Аж ось приходить кушит. І сказав кушит: Нехай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе.
Then the Cushite arrived and said, "My lord the king, hear the good news! The LORD has delivered you today from all who rose up against you."
וְהִנֵּה הַכּוּשִׁי בָּא; וַיֹּאמֶר הַכּוּשִׁי, יִתְבַּשֵּׂר אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ, כִּי־שְׁפָטְךָ יְהוָה הַיּוֹם, מִיַּד כָּל־הַקָּמִים עָלֶיךָ׃
32
И сказал царь Хусию: благополучен ли отрок Авессалом? И сказал Хусий: да будет с врагами господина моего царя и со всеми, злоумышляющими против тебя то же, что постигло отрока!
Царь спросил: «Все ли в порядке с мальчиком моим Авессаломом?» Кушит сказал: «Пусть с врагами господина моего, царя, и со всеми, кто коварно восстанет против тебя, будет то же, что и с мальчиком».
Царь спросил кушита: — В безопасности ли юноша Авессалом? Кушит ответил: — Пусть со всеми врагами господина моего царя и со всеми, кто восстает против тебя, случится то же, что и с этим юношей.
І сказав цар до кушита: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав кушит: Нехай станетья, як тому юнакові, ворогам мого пана царя та всім, що повстали на тебе на зло!...
The king asked the Cushite, "Is the young man Absalom safe?" The Cushite replied, "May the enemies of my lord the king and all who rise up to harm you be like that young man."
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ אֶל־הַכּוּשִׁי, הֲשָׁלוֹם לַנַּעַר לְאַבְשָׁלוֹם; וַיֹּאמֶר הַכּוּשִׁי, יִהְיוּ כַנַּעַר אֹיְבֵי אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ, וְכֹל אֲשֶׁר־קָמוּ עָלֶיךָ לְרָעָה׃
33
И смутился царь, и пошел в горницу над воротами, и плакал, и когда шел, говорил так: сын мой Авессалом! сын мой, сын мой Авессалом! о, кто дал бы мне умереть вместо тебя, Авессалом, сын мой, сын мой!
Вздрогнул царь, поднялся в комнату над воротами и заплакал. Поднимаясь, он говорил: «Сын мой Авессалом! Сын мой, сын мой Авессалом! О, если бы я мог умереть вместо тебя, Авессалом, сын мой, сын мой!»
Царь был потрясен. Он пошел в комнату над воротами и заплакал. Когда он шел, он говорил: — О, мой сын Авессалом! Мой сын, мой сын Авессалом! Если бы только мне умереть вместо тебя, о Авессалом, сын мой, сын мой!
І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!...
The king was shaken. He went up to the room over the gateway and wept. As he went, he said: "O my son Absalom! My son, my son Absalom! If only I had died instead of you--O Absalom, my son, my son!"
וַיִּרְגַּז הַמֶּלֶךְ, וַיַּעַל עַל־עֲלִיַּת הַשַּׁעַר וַיֵּבְךְּ; וְכֹה אָמַר בְּלֶכְתּוֹ, בְּנִי אַבְשָׁלוֹם בְּנִי בְנִי אַבְשָׁלוֹם, מִי־יִתֵּן מוּתִי אֲנִי תַחְתֶּיךָ, אַבְשָׁלוֹם בְּנִי בְנִי׃