1
И сказали Иоаву: вот, царь плачет и рыдает об Авессаломе.
Иоаву сообщили, что царь скорбит и оплакивает Авессалома.
Иоаву сказали: — Царь оплакивает Авессалома и скорбит о нем.
А Йоаву донесено: Ось цар плаче, і зачав жалобу по Авесаломові.
Joab was told, "The king is weeping and mourning for Absalom."
וַיֻּגַּד לְיוֹאָב; הִנֵּה הַמֶּלֶךְ בֹּכֶה וַיִּתְאַבֵּל עַל־אַבְשָׁלֹם׃
2
И обратилась победа того дня в плач для всего народа; ибо народ услышал в тот день и говорил, что царь скорбит о своем сыне.
В тот день победа обратилась в траур для всего войска: всем стало известно, что царь горюет о своем сыне.
И для всего войска победа того дня превратилась в скорбь, потому что в тот день воины слышали, как говорилось: «Царь горюет о своем сыне».
І того дня ця перемога обернулася на жалобу для всього народу, бо того дня народ почув, що казали: Засмутився цар за своїм сином!
And for the whole army the victory that day was turned into mourning, because on that day the troops heard it said, "The king is grieving for his son."
וַתְּהִי הַתְּשֻׁעָה בַּיּוֹם הַהוּא לְאֵבֶל לְכָל־הָעָם; כִּי־שָׁמַע הָעָם, בַּיּוֹם הַהוּא לֵאמֹר, נֶעֱצַב הַמֶּלֶךְ עַל־בְּנוֹ׃
3
И входил тогда народ в город украдкою, как крадутся люди стыдящиеся, которые во время сражения обратились в бегство.
В тот день войско входило в город украдкой, как возвращаются те, кто опозорил себя, убежав с поля боя.
Воины прокрадывались в город, как крадутся те, кто опозорен, обратившись во время битвы в бегство.
І прокрадався народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, засоромлений своєю втечею з бою...
The men stole into the city that day as men steal in who are ashamed when they flee from battle.
וַיִּתְגַּנֵּב הָעָם בַּיּוֹם הַהוּא לָבוֹא הָעִיר; כַּאֲשֶׁר יִתְגַּנֵּב, הָעָם הַנִּכְלָמִים, בְּנוּסָם בַּמִּלְחָמָה׃
4
А царь закрыл лице свое и громко взывал: сын мой Авессалом! Авессалом, сын мой, сын мой!
А царь не показывался на людях и только рыдал во весь голос: «Сын мой Авессалом! Авессалом, сын мой! Сын мой!»
Царь закрыл лицо и громко кричал: — О мой сын Авессалом! О Авессалом, сын мой, сын мой!
А цар закрив своє обличчя. І голосив цар сильним голосом: Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій! Сину мій!...
The king covered his face and cried aloud, "O my son Absalom! O Absalom, my son, my son!"
וְהַמֶּלֶךְ לָאַט אֶת־פָּנָיו, וַיִּזְעַק הַמֶּלֶךְ קוֹל גָּדוֹל; בְּנִי אַבְשָׁלוֹם, אַבְשָׁלוֹם בְּנִי בְנִי׃
5
И пришел Иоав к царю в дом и сказал: ты в стыд привел сегодня всех слуг твоих, спасших ныне жизнь твою и жизнь сыновей и дочерей твоих, и жизнь жен и жизнь наложниц твоих;
Иоав пришел к царю в его покои и сказал: «Сейчас ты обижаешь всех своих людей! А ведь они сегодня спасли жизнь тебе, твоим сыновьям и дочерям, твоим женам и наложницам.
Иоав вошел в дом к царю и сказал: — Сегодня ты унизил всех своих людей, которые только что спасли твою жизнь, жизни твоих сыновей и дочерей, жизни твоих жен и наложниц.
І прийшов Йоав до дому царя, та й сказав: Сьогодні ти засоромив обличчя всіх своїх рабів, які сьогодні врятували життя твоє, і життя синів твоїх та дочок твоїх, і життя жінок твоїх, і життя наложниць твоїх,
Then Joab went into the house to the king and said, "Today you have humiliated all your men, who have just saved your life and the lives of your sons and daughters and the lives of your wives and concubines.
וַיָּבֹא יוֹאָב אֶל־הַמֶּלֶךְ הַבָּיִת; וַיֹּאמֶר הֹבַשְׁתָּ הַיּוֹם אֶת־פְּנֵי כָל־עֲבָדֶיךָ, הַמְמַלְּטִים אֶת־נַפְשְׁךָ הַיּוֹם, וְאֵת נֶפֶשׁ בָּנֶיךָ וּבְנֹתֶיךָ, וְנֶפֶשׁ נָשֶׁיךָ, וְנֶפֶשׁ פִּלַגְשֶׁיךָ׃
6
ты любишь ненавидящих тебя и ненавидишь любящих тебя, ибо ты показал сегодня, что ничто для тебя и вожди и слуги; сегодня я узнал, что если бы Авессалом остался жив, а мы все умерли, то тебе было бы приятнее;
Но ты любишь тех, кто ненавидит тебя, и ненавидишь тех, кто любит тебя. Ведь сегодня ты дал понять, что все эти люди ничего для тебя не значат — ни военачальники, ни прочие слуги. Я вижу, ты предпочел бы, чтобы Авессалом остался сегодня жив, а мы все погибли,
Ты любишь тех, кто тебя ненавидит, и ненавидишь тех, кто тебя любит. Сегодня ты ясно показал, что военачальники и их люди для тебя ничего не значат. Я понимаю, ты был бы доволен, если бы Авессалом сегодня был жив, а мы все умерли.
через те, що ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить, бож сьогодні ти виявив, що нема в тебе вождів ані слуг. Бо сьогодні я знаю, що коли б Авесалом був живий, а ми всі сьогодні були мертві, то тоді це було б любе в очах твоїх...
You love those who hate you and hate those who love you. You have made it clear today that the commanders and their men mean nothing to you. I see that you would be pleased if Absalom were alive today and all of us were dead.
לְאַהֲבָה אֶת־שֹׂנְאֶיךָ, וְלִשְׂנֹא אֶת־אֹהֲבֶיךָ; כִּי הִגַּדְתָּ הַיּוֹם, כִּי אֵין לְךָ שָׂרִים וַעֲבָדִים, כִּי יָדַעְתִּי הַיּוֹם, כִּי לֹא (לוּ) אַבְשָׁלוֹם חַי וְכֻלָּנוּ הַיּוֹם מֵתִים, כִּי־אָז יָשָׁר בְּעֵינֶיךָ׃
7
итак встань, выйди и поговори к сердцу рабов твоих, ибо клянусь Господом, что, если ты не выйдешь, в эту ночь не останется у тебя ни одного человека; и это будет для тебя хуже всех бедствий, какие находили на тебя от юности твоей доныне.
Вставай, выйди к людям и ободри тех, кто служит тебе! Клянусь Господом, что если ты не выйдешь, то этой же ночью ты будешь покинут всеми! И это будет худшая из всех бед, что случались с тобой со времен твоей юности и доныне».
Выйди же и ободри своих людей. Клянусь Господом, что если ты не выйдешь, к ночи у тебя не останется ни одного человека. Для тебя это будет хуже, чем все бедствия, которые обрушивались на тебя со времен твоей юности и до сих пор.
А тепер устань, і говори до серця своїх рабів. Бо присягаю Господом, якщо ти не вийдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночувати з тобою, і це буде тобі гірше за всяке зло, що приходило на тебе від молодости твоєї аж дотепер!
Now go out and encourage your men. I swear by the LORD that if you don"t go out, not a man will be left with you by nightfall. This will be worse for you than all the calamities that have come upon you from your youth till now."
וְעַתָּה קוּם צֵא, וְדַבֵּר עַל־לֵב עֲבָדֶיךָ; כִּי בַיהוָה נִשְׁבַּעְתִּי כִּי־אֵינְךָ יוֹצֵא, אִם־יָלִין אִישׁ אִתְּךָ הַלַּיְלָה, וְרָעָה לְךָ זֹאת, מִכָּל־הָרָעָה אֲשֶׁר־בָּאָה עָלֶיךָ, מִנְּעֻרֶיךָ עַד־עָתָּה׃
8
И встал царь и сел у ворот, а всему народу возвестили, что царь сидит у ворот. И пришел весь народ пред лице царя [к воротам]; Израильтяне же разбежались по своим шатрам.
Царь вышел и сел у городских ворот. Войску сообщили, что царь сидит у ворот, и все войско собралось к царю. А израильтяне разбежались по домам.
Царь поднялся и сел у ворот. Когда воинам сказали: «Царь сидит у ворот», — они все пришли к нему. Тем временем израильтяне разбежались по своим домам.
І цар устав та й засів у брамі, а всьому народові донесли, говорячи: Ось цар сидить у брамі! І посходився ввесь народ перед царське обличчя, а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів.
So the king got up and took his seat in the gateway. When the men were told, "The king is sitting in the gateway," they all came before him. Meanwhile, the Israelites had fled to their homes.
וַיָּקָם הַמֶּלֶךְ וַיֵּשֶׁב בַּשָּׁעַר; וּלְכָל־הָעָם הִגִּידוּ לֵאמֹר, הִנֵּה הַמֶּלֶךְ יוֹשֵׁב בַּשַּׁעַר, וַיָּבֹא כָל־הָעָם לִפְנֵי הַמֶּלֶךְ, וְיִשְׂרָאֵל, נָס אִישׁ לְאֹהָלָיו׃
9
И весь народ во всех коленах Израилевых спорил и говорил: царь [Давид] избавил нас от рук врагов наших и освободил нас от рук Филистимлян, а теперь сам бежал из земли сей [из царства своего] от Авессалома.
Во всех израильских племенах начались тогда споры: «Царь спас нас от наших врагов, он избавил нас от филистимлян, а теперь он в изгнании из‑за Авессалома.
Во всех родах Израиля люди спорили друг с другом, говоря: — Царь избавил нас от рук наших врагов; именно он избавил нас от рук филистимлян. Но теперь он бежал из страны из-за Авессалома;
І сперечався ввесь народ по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Цар урятував нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас із руки филистимлян, а тепер утік із краю перед Авесаломом.
Throughout the tribes of Israel, the people were all arguing with each other, saying, "The king delivered us from the hand of our enemies; he is the one who rescued us from the hand of the Philistines. But now he has fled the country because of Absalom;
וַיְהִי כָל־הָעָם נָדוֹן, בְּכָל־שִׁבְטֵי יִשְׂרָאֵל לֵאמֹר; הַמֶּלֶךְ הִצִּילָנוּ מִכַּף אֹיְבֵינוּ, וְהוּא מִלְּטָנוּ מִכַּף פְּלִשְׁתִּים, וְעַתָּה בָּרַח מִן־הָאָרֶץ מֵעַל אַבְשָׁלוֹם׃
10
Но Авессалом, которого мы помазали {в царя} над нами, умер на войне; почему же теперь вы медлите возвратить царя? [И эти слова всего Израиля дошли до царя.]
Но Авессалом, которого мы помазали царствовать над нами, погиб в бою. Так почему вы молчите, почему бы вам не позвать царя обратно?»
а Авессалом, которого мы помазали править нами, погиб в бою. Так почему же вы ничего не скажете о том, чтобы вернуть царя обратно?
А Авесалом, якого ми помазали були над собою, помер на війні. А тепер чого ви зволікаєте щоб вернути царя?
and Absalom, whom we anointed to rule over us, has died in battle. So why do you say nothing about bringing the king back?"
וְאַבְשָׁלוֹם אֲשֶׁר מָשַׁחְנוּ עָלֵינוּ, מֵת בַּמִּלְחָמָה; וְעַתָּה, לָמָה אַתֶּם מַחֲרִשִׁים לְהָשִׁיב אֶת־הַמֶּלֶךְ׃
11
И царь Давид послал сказать священникам Садоку и Авиафару: скажите старейшинам Иудиным: зачем хотите вы быть последними, чтобы возвратить царя в дом его, тогда как слова всего Израиля дошли до царя в дом его?
Слова израильтян стали известны царю, и Давид передал священникам Цадо́ку и Авиафа́ру: «Скажите старейшинам Иуды: "Зачем вам быть последними, кто позовет царя обратно, домой?
Царь Давид послал сказать священникам Цадоку и Авиатару: — Спросите старейшин Иудеи: «Зачем вам быть последними в том, чтобы вернуть царя домой? Ведь то, о чем говорят по всему Израилю, дошло до царя, в его дом.
І цар Давид послав до священиків, до Садока та до Евіятара, говорячи: Говоріть так до Юдиних старших: Чого ви будете останніми, щоб вернути царя до його дому? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя, до його дому.
King David sent this message to Zadok and Abiathar, the priests: "Ask the elders of Judah, "Why should you be the last to bring the king back to his palace, since what is being said throughout Israel has reached the king at his quarters?
וְהַמֶּלֶךְ דָּוִד, שָׁלַח אֶל־צָדוֹק וְאֶל־אֶבְיָתָר הַכֹּהֲנִים לֵאמֹר, דַּבְּרוּ אֶל־זִקְנֵי יְהוּדָה לֵאמֹר, לָמָּה תִהְיוּ אַחֲרֹנִים, לְהָשִׁיב אֶת־הַמֶּלֶךְ אֶל־בֵּיתוֹ; וּדְבַר כָּל־יִשְׂרָאֵל, בָּא אֶל־הַמֶּלֶךְ אֶל־בֵּיתוֹ׃
12
Вы братья мои, кости мои и плоть моя — вы; зачем хотите вы быть последними в возвращении царя в дом его?
Ведь вы родня мне, кость моя и плоть, зачем вам быть последними, кто позовет царя домой?"
Вы мои братья, моя кровь и плоть. Так зачем же вам быть последними в том, чтобы вернуть царя обратно?»
Ви браття мої, ви кість моя та тіло моє! І чого ви будете останніми, щоб вернути царя?
You are my brothers, my own flesh and blood. So why should you be the last to bring back the king?"
אַחַי אַתֶּם, עַצְמִי וּבְשָׂרִי אַתֶּם; וְלָמָּה תִהְיוּ אַחֲרֹנִים לְהָשִׁיב אֶת־הַמֶּלֶךְ׃
13
И Амессаю скажите: не кость ли моя и плоть моя — ты? Пусть то и то сделает со мною Бог и еще больше сделает, если ты не будешь военачальником при мне, вместо Иоава, навсегда!
И Амасе́ скажите: "А ты разве не кость моя и плоть? Пусть так‑то и так‑то покарает меня Господь, если я не назначу тебя пожизненно военачальником вместо Иоава!"»
А Амасе скажите: «Разве ты — не моя кровь и плоть? Пусть Бог сурово накажет меня, если отныне и впредь ты не будешь начальником моего войска вместо Иоава».
А Амасі скажете: Чи ж ти не кість моя та не тіло моє? Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо ти не будеш у мене вождем війська по всі дні замість Йоава.
And say to Amasa, "Are you not my own flesh and blood? May God deal with me, be it ever so severely, if from now on you are not the commander of my army in place of Joab.""
וְלַעֲמָשָׂא תֹּמְרוּ, הֲלוֹא עַצְמִי וּבְשָׂרִי אָתָּה; כֹּה יַעֲשֶׂה־לִּי אֱלֹהִים וְכֹה יוֹסִיף, אִם־לֹא שַׂר־צָבָא תִּהְיֶה לְפָנַי כָּל־הַיָּמִים תַּחַת יוֹאָב׃
14
И склонил он сердце всех Иудеев, как одного человека; и послали они к царю {сказать:} возвратись ты и все слуги твои.
Так убедил он всех в племени Иуды, и они единодушно передали царю: «Возвращайся и ты сам, и твои люди».
Он расположил к себе сердца всех иудеев как одного человека. Они послали сказать царю: — Вернись ты сам, и пусть вернутся все твои люди.
І прихилив він серце всіх Юдиних мужів, як одного чоловіка. І послали вони до царя: Вернися ти та всі твої слуги!
He won over the hearts of all the men of Judah as though they were one man. They sent word to the king, "Return, you and all your men."
וַיַּט אֶת־לְבַב כָּל־אִישׁ־יְהוּדָה כְּאִישׁ אֶחָד; וַיִּשְׁלְחוּ אֶל־הַמֶּלֶךְ, שׁוּב אַתָּה וְכָל־עֲבָדֶיךָ׃
15
И возвратился царь, и пришел к Иордану, а Иудеи пришли в Галгал, чтобы встретить царя и перевезти царя чрез Иордан.
Царь отправился в обратный путь и подошел к Иордану. Племя Иуды вышло навстречу царю в Гилга́л, чтобы перевести его через Иордан.
И царь вернулся и прошел до Иордана. А иудеи пришли в Гилгал, чтобы встретить царя и переправить его через Иордан.
І вернувся цар, і прийшов аж до Йордану, а Юда прийшов до Ґілґалу назустріч цареві, щоб перепровадити царя через Йордан.
Then the king returned and went as far as the Jordan. Now the men of Judah had come to Gilgal to go out and meet the king and bring him across the Jordan.
וַיָּשָׁב הַמֶּלֶךְ, וַיָּבֹא עַד־הַיַּרְדֵּן; וִיהוּדָה בָּא הַגִּלְגָּלָה, לָלֶכֶת לִקְרַאת הַמֶּלֶךְ, לְהַעֲבִיר אֶת־הַמֶּלֶךְ אֶת־הַיַּרְדֵּן׃
16
И поспешил Семей, сын Геры, Вениамитянин из Бахурима, и пошел с Иудеями навстречу царю Давиду,
Шими́, сын Геры́, вениаминитянин из Бахури́ма, поспешил вместе с иудеями навстречу царю Давиду.
Шимей, сын Геры, вениамитянин из Бахурима, вместе с иудеями поспешил навстречу царю Давиду.
А Шім"ї, Ґерин син, Веніяминівець, що з Бахуріму, поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зустріч царя Давида.
Shimei son of Gera, the Benjamite from Bahurim, hurried down with the men of Judah to meet King David.
וַיְמַהֵר, שִׁמְעִי בֶן־גֵּרָא בֶּן־הַיְמִינִי, אֲשֶׁר מִבַּחוּרִים; וַיֵּרֶד עִם־אִישׁ יְהוּדָה, לִקְרַאת הַמֶּלֶךְ דָּוִד׃
17
и тысяча человек из Вениамитян с ним, и Сива, слуга дома Саулова, с пятнадцатью сыновьями своими и двадцатью рабами своими; и перешли они Иордан пред лицем царя [и приготовили для царя переправу чрез Иордан].
С ним была тысяча человек из племени Вениамина, а также Цива, слуга из дома Саула, вместе с пятнадцатью сыновьями и двумя десятками слуг. Все они бросились к Иордану навстречу царю
С ним была тысяча вениамитян, а также Цива, слуга дома Саула, пятнадцать его сыновей и двадцать слуг. Они поспешили к Иордану, где находился царь.
І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина, та Ціва, слуга Саулового дому, і п"ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним. І вони перейшли Йордан перед царем.
With him were a thousand Benjamites, along with Ziba, the steward of Saul"s household, and his fifteen sons and twenty servants. They rushed to the Jordan, where the king was.
וְאֶלֶף אִישׁ עִמּוֹ מִבִּנְיָמִן, וְצִיבָא, נַעַר בֵּית שָׁאוּל, וַחֲמֵשֶׁת עָשָׂר בָּנָיו וְעֶשְׂרִים עֲבָדָיו אִתּוֹ; וְצָלְחוּ הַיַּרְדֵּן לִפְנֵי הַמֶּלֶךְ׃
18
Когда переправили судно, чтобы перевезти дом царя и послужить ему, тогда Семей, сын Геры, пал [на лице свое] пред царем, как только он перешел Иордан,
и помогли ему и его свите переправиться, всячески стараясь услужить царю. Как только царь переправился через Иордан, Шими́, сын Геры́, простерся перед ним
Они перешли реку вброд, чтобы переправить дом царя и исполнить все, что он пожелает. Когда Шимей, сын Геры, переправился через Иордан, он распростерся перед царем
І перейшов порон, щоб перепровадити царський дім та зробити, що було добре в очах його. А Шім"ї, Ґерин син, упав перед царем, як той переходив Йордан,
They crossed at the ford to take the king"s household over and to do whatever he wished. When Shimei son of Gera crossed the Jordan, he fell prostrate before the king
וְעָבְרָה הָעֲבָרָה, לַעֲבִיר אֶת־בֵּית הַמֶּלֶךְ, וְלַעֲשׂוֹת הַטּוֹב בְּעַיְנוֹ (בְּעֵינָיו); וְשִׁמְעִי בֶן־גֵּרָא, נָפַל לִפְנֵי הַמֶּלֶךְ, בְּעָבְרוֹ בַּיַּרְדֵּן׃
19
и сказал царю: не поставь мне, господин мой, в преступление, и не помяни того, чем согрешил раб твой в тот день, когда господин мой царь выходил из Иерусалима, и не держи {того,} царь, на сердце своем;
и сказал царю: «Пусть господин мой не взыщет с меня за мою вину! Не вспоминай, как согрешил раб твой в день, когда господин мой, царь, выходил из Иерусалима. Пусть царь не держит обиды на меня!
и сказал ему: — Пусть мой господин не вменяет мне моего преступления. Не вспоминай, как твой слуга совершил зло в тот день, когда господин мой царь покинул Иерусалим. Пусть царь не держит этого на сердце.
та й цареві сказав: Нехай пан не порахує мені переступу, і не пам"ятай, що раб твій провинився був того дня, коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, щоб цар не поклав це до серця свого!
and said to him, "May my lord not hold me guilty. Do not remember how your servant did wrong on the day my lord the king left Jerusalem. May the king put it out of his mind.
וַיֹּאמֶר אֶל־הַמֶּלֶךְ, אַל־יַחֲשָׁב־לִי אֲדֹנִי עָוֹן, וְאַל־תִּזְכֹּר, אֵת אֲשֶׁר הֶעֱוָה עַבְדְּךָ, בַּיּוֹם אֲשֶׁר־יָצָא אֲדֹנִי־הַמֶּלֶךְ מִירוּשָׁלִָם; לָשׂוּם הַמֶּלֶךְ אֶל־לִבּוֹ׃
20
ибо знает раб твой, что согрешил, и вот, ныне я пришел первый из всего дома Иосифова, чтобы выйти навстречу господину моему царю.
Я, раб твой, признаю свою вину, но сегодня я первым из племени Иосифа вышел навстречу господину моему, царю».
Ведь твой слуга знает, что согрешил, но сегодня я пришел сюда первым из всего дома Иосифа, чтобы встретить моего господина, царя.
Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сьогодні з усього Йосипового дому перший, щоб вийти зустріти мого пана царя.
For I your servant know that I have sinned, but today I have come here as the first of the whole house of Joseph to come down and meet my lord the king."
כִּי יָדַע עַבְדְּךָ, כִּי אֲנִי חָטָאתִי; וְהִנֵּה־בָאתִי הַיּוֹם, רִאשׁוֹן לְכָל־בֵּית יוֹסֵף, לָרֶדֶת לִקְרַאת אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ׃
21
И отвечал Авесса, сын Саруин, и сказал: неужели Семей не умрет за то, что злословил помазанника Господня?
Авиша́й, сын Церуи́, сказал: «Неужели из‑за этого Шими́ не будет казнен? Ведь он оскорблял помазанника Господня!»
Авишай, сын Саруи, сказал: — Разве не следует предать за это Шимея смерти? Он проклинал Господнего помазанника.
А Авішай, син Церуїн, відповів та й сказав: Чи ж не буде забитий Шім"ї за те, що проклинав Господнього помазанця?
Then Abishai son of Zeruiah said, "Shouldn"t Shimei be put to death for this? He cursed the LORD"S anointed."
וַיַּעַן אֲבִישַׁי בֶּן־צְרוּיָה וַיֹּאמֶר, הֲתַחַת זֹאת, לֹא יוּמַת שִׁמְעִי; כִּי קִלֵּל אֶת־מְשִׁיחַ יְהוָה׃
22
И сказал Давид: что мне и вам, сыны Саруины, что вы делаетесь ныне мне наветниками? Ныне ли умерщвлять кого-либо в Израиле? Не вижу ли я, что ныне я — царь над Израилем?
«Чего вы хотите от меня, сыновья Церуи́? — отвечал Давид. — Зачем вы теперь становитесь мне поперек дороги? Как же можно в такой день казнить кого‑то из израильтян? Ведь сейчас я вижу, что я снова — царь Израиля!»
Давид ответил: — Что у меня с вами общего, сыновья Саруи? Сегодня вы стали моими противниками! Сегодня я твердо знаю, что я — царь Израиля, и поэтому никто в Израиле не будет предан смерти!
А Давид відказав: Що вам до мене, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені за сатану? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі? Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем?
David replied, "What do you and I have in common, you sons of Zeruiah? This day you have become my adversaries! Should anyone be put to death in Israel today? Do I not know that today I am king over Israel?"
וַיֹּאמֶר דָּוִד, מַה־לִּי וְלָכֶם בְּנֵי צְרוּיָה, כִּי־תִהְיוּ־לִי הַיּוֹם לְשָׂטָן; הַיּוֹם, יוּמַת אִישׁ בְּיִשְׂרָאֵל, כִּי הֲלוֹא יָדַעְתִּי, כִּי הַיּוֹם אֲנִי־מֶלֶךְ עַל־יִשְׂרָאֵל׃
23
И сказал царь Семею: ты не умрешь. И поклялся ему царь.
И царь поклялся Шими́: «Ты не умрешь».
Царь сказал Шимею: — Ты не умрешь. И царь поклялся ему.
А до Шім"ї цар сказав: Не помреш! І заприсягнув йому цар.
So the king said to Shimei, "You shall not die." And the king promised him on oath.
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ אֶל־שִׁמְעִי לֹא תָמוּת; וַיִּשָּׁבַע לוֹ הַמֶּלֶךְ׃
24
И Мемфивосфей, сын [Ионафана, сына] Саулова, вышел навстречу царю. Он не омывал ног своих, [не обрезывал ногтей,] не заботился о бороде своей и не мыл одежд своих с того дня, как вышел царь, до дня, когда он возвратился с миром.
Мефиво́шет, сын Саула, тоже вышел навстречу царю. Он не стриг ногтей на ногах, не подстригал усов и не стирал одежду с того дня, как ушел царь, и до дня, как он вернулся живой и невредимый.
Мефи-Бошет, внук Саула, также вышел навстречу царю. Он не мыл ног, не стриг усов и не стирал своей одежды с того самого дня, когда царь ушел, до того дня, когда он благополучно вернулся.
І зійшов спіткати царя й Мефівошет, онук Саулів. А він не оправляв ніг своїх і не оправляв вуса свого, і не оправляв своєї одежі від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він вернувся з миром.
Mephibosheth, Saul"s grandson, also went down to meet the king. He had not taken care of his feet or trimmed his mustache or washed his clothes from the day the king left until the day he returned safely.
וּמְפִבֹשֶׁת בֶּן־שָׁאוּל, יָרַד לִקְרַאת הַמֶּלֶךְ; וְלֹא־עָשָׂה רַגְלָיו וְלֹא־עָשָׂה שְׂפָמוֹ, וְאֶת־בְּגָדָיו לֹא כִבֵּס, לְמִן־הַיּוֹם לֶכֶת הַמֶּלֶךְ, עַד־הַיּוֹם אֲשֶׁר־בָּא בְשָׁלוֹם׃
25
Когда он вышел из Иерусалима навстречу царю, царь сказал ему: почему ты, Мемфивосфей, не пошел со мною?
Когда Мефивошет пришел в Иерусалим встречать царя, царь спросил его: «Почему ты не ушел со мной, Мефивошет?» —
Когда он пришел из Иерусалима, чтобы встретить царя, царь спросил его: — Почему ты не пошел со мной, Мефи-Бошет?
І сталося, коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то сказав йому цар: Чому ти не пішов зо мною, Мефівошете?
When he came from Jerusalem to meet the king, the king asked him, "Why didn"t you go with me, Mephibosheth?"
וַיְהִי כִּי־בָא יְרוּשָׁלִַם לִקְרַאת הַמֶּלֶךְ; וַיֹּאמֶר לוֹ הַמֶּלֶךְ, לָמָּה לֹא־הָלַכְתָּ עִמִּי מְפִיבֹשֶׁת׃
26
Тот отвечал: господин мой царь! слуга мой обманул меня; ибо я, раб твой, говорил: "оседлаю себе осла и сяду на нем и поеду с царем", так как раб твой хром.
«Господин мой, царь, — отвечал тот, — мой слуга обманул меня! Я, раб твой, думал: "Запрягу себе осла, сяду на него верхом и поеду к царю", — ведь раб твой хромает.
Он ответил: — Господин мой царь, так как твой слуга хромой, я сказал: «Оседлаю своего осла и поеду на нем, чтобы мне отправиться вместе с царем». Но Цива, мой слуга, предал меня.
А той відказав: Пане мій царю, раб мій обманив мене! Бо я, раб твій, сказав: осідлаю собі осла, і сяду на нього, та й поїду з царем, бо раб твій кульгавий.
He said, "My lord the king, since I your servant am lame, I said, "I will have my donkey saddled and will ride on it, so I can go with the king." But Ziba my servant betrayed me.
וַיֹּאמַר אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ עַבְדִּי רִמָּנִי; כִּי־אָמַר עַבְדְּךָ אֶחְבְּשָׁה־לִּי הַחֲמוֹר וְאֶרְכַּב עָלֶיהָ וְאֵלֵךְ אֶת־הַמֶּלֶךְ, כִּי פִסֵּחַ עַבְדֶּךָ׃
27
А он оклеветал раба твоего пред господином моим царем. Но господин мой царь, как Ангел Божий; делай, что тебе угодно;
Но мой слуга оклеветал раба твоего перед лицом господина моего, царя. Господин мой, царь! Ты — словно посланник Божий. Поступай, как тебе будет угодно.
Он еще и оклеветал твоего слугу перед господином моим царем. Господин мой царь, как Ангел Божий; делай так, как тебе угодно.
Та він очернив раба твого перед паном моїм царем. А мій пан цар, немов Божий Ангол, тому зроби, що добре в очах твоїх!
And he has slandered your servant to my lord the king. My lord the king is like an angel of God; so do whatever pleases you.
וַיְרַגֵּל בְּעַבְדְּךָ, אֶל־אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ; וַאדֹנִי הַמֶּלֶךְ כְּמַלְאַךְ הָאֱלֹהִים, וַעֲשֵׂה הַטּוֹב בְּעֵינֶיךָ׃
28
хотя весь дом отца моего был повинен смерти пред господином моим царем, но ты посадил раба твоего между ядущими за столом твоим; какое же имею я право жаловаться еще пред царем?
Господин мой, царь, мог бы казнить весь род отца моего, но ты допустил раба твоего к своему столу! Какое у меня право жаловаться царю!»
Все потомки моего деда не заслужили от моего господина, царя, ничего, кроме смерти, но ты дал твоему слуге место среди тех, кто сидит за твоим столом. И какое же я имею право еще что-либо просить у царя?
Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого серед їдців свого столу. І яке ж я маю право скаржитися перед царем?
All my grandfather"s descendants deserved nothing but death from my lord the king, but you gave your servant a place among those who sat at your table. So what right do I have to make any more appeals to the king?"
כִּי לֹא הָיָה כָּל־בֵּית אָבִי, כִּי אִם־אַנְשֵׁי־מָוֶת לַאדֹנִי הַמֶּלֶךְ, וַתָּשֶׁת אֶת־עַבְדְּךָ, בְּאֹכְלֵי שֻׁלְחָנֶךָ; וּמַה־יֶּשׁ־לִי עוֹד צְדָקָה, וְלִזְעֹק עוֹד אֶל־הַמֶּלֶךְ׃
29
И сказал ему царь: к чему ты говоришь все это? я сказал, чтобы ты и Сива разделили {между собою} поля.
«Хватит, зачем ты мне все это рассказываешь?! — сказал ему царь. — Вот мое решение: ты отдашь Циве часть своих земель».
Царь сказал ему: — Зачем говорить дальше? Я приказываю тебе и Циве разделить поля.
І сказав йому цар: Пощо ти говориш іще оці свої слова? Я сказав: ти та Ціва поділите поле.
The king said to him, "Why say more? I order you and Ziba to divide the fields."
וַיֹּאמֶר לוֹ הַמֶּלֶךְ, לָמָּה תְּדַבֵּר עוֹד דְּבָרֶיךָ; אָמַרְתִּי אַתָּה וְצִיבָא, תַּחְלְקוּ אֶת־הַשָּׂדֶה׃
30
Но Мемфивосфей отвечал царю: пусть он возьмет даже все, после того как господин мой царь, с миром возвратился в дом свой.
Мефивошет ответил царю: «Да пусть он хоть все забирает! Главное, господин мой, царь, вернулся домой живой и невредимый».
Мефи-Бошет сказал царю: — Да пусть он забирает все, раз господин мой царь прибыл домой благополучно.
І сказав Мефівошет до царя: Нехай він візьме навіть усе по тому, коли мій пан, цар прийшов із миром до дому свого!.
Mephibosheth said to the king, "Let him take everything, now that my lord the king has arrived home safely."
וַיֹּאמֶר מְפִיבֹשֶׁת אֶל־הַמֶּלֶךְ, גַּם אֶת־הַכֹּל יִקָּח; אַחֲרֵי אֲשֶׁר־בָּא אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ בְּשָׁלוֹם אֶל־בֵּיתוֹ׃
31
И Верзеллий Галаадитянин пришел из Роглима и перешел с царем Иордан, чтобы проводить его за Иордан.
Барзилла́й из Галаада пришел к царю из Рогели́ма и проводил его до Иордана, чтобы там проститься с ним.
Галаадитянин Верзеллий также пришел из Роглима, чтобы переправиться с царем через Иордан и оттуда проводить его в путь.
А ґілеадянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб провести його за Йордан.
Barzillai the Gileadite also came down from Rogelim to cross the Jordan with the king and to send him on his way from there.
וּבַרְזִלַּי הַגִּלְעָדִי, יָרַד מֵרֹגְלִים; וַיַּעֲבֹר אֶת־הַמֶּלֶךְ הַיַּרְדֵּן, לְשַׁלְּחוֹ אֶת־בַיַּרְדֵּן (הַיַּרְדֵּן)׃
32
Верзеллий же был очень стар, лет восьмидесяти. Он продовольствовал царя в пребывание его в Маханаиме, потому что был человек богатый.
Барзилла́й был уже очень стар, ему было восемьдесят лет. Он был очень богат и обеспечивал царя всем необходимым, когда тот скрывался в Махана́име.
Верзеллий был глубоким стариком, ему было восемьдесят лет. Он обеспечивал царя, когда тот находился в Маханаиме, потому что был очень богат.
А Барзіллай був дуже старий, віку восьмидесяти літ. І він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, бо він був дуже заможна людина.
Now Barzillai was a very old man, eighty years of age. He had provided for the king during his stay in Mahanaim, for he was a very wealthy man.
וּבַרְזִלַּי זָקֵן מְאֹד, בֶּן־שְׁמֹנִים שָׁנָה; וְהוּא־כִלְכַּל אֶת־הַמֶּלֶךְ בְשִׁיבָתוֹ בְמַחֲנַיִם, כִּי־אִישׁ גָּדוֹל הוּא מְאֹד׃
33
И сказал царь Верзеллию: иди со мною, и я буду продовольствовать тебя в Иерусалиме.
Царь сказал Барзилла́ю: «Ты должен пойти со мной. В Иерусалиме я обеспечу тебя».
Царь сказал Верзеллию: — Переправляйся со мной и живи у меня в Иерусалиме, а я буду обеспечивать тебя.
І сказав цар до Барзіллая: Перейди зо мною, і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі.
The king said to Barzillai, "Cross over with me and stay with me in Jerusalem, and I will provide for you."
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ אֶל־בַּרְזִלָּי; אַתָּה עֲבֹר אִתִּי, וְכִלְכַּלְתִּי אֹתְךָ עִמָּדִי בִּירוּשָׁלִָם׃
34
Но Верзеллий отвечал царю: долго ли мне осталось жить, чтоб идти с царем в Иерусалим?
Барзилла́й отвечал царю: «Долго ль мне осталось жить? Зачем мне идти с царем в Иерусалим?
Но Верзеллий ответил царю: — Сколько лет мне еще осталось жить, чтобы мне идти с царем в Иерусалим?
І сказав Барзіллай до царя: Скільки ще часу життя мого, що я піду з царем до Єрусалиму?
But Barzillai answered the king, "How many more years will I live, that I should go up to Jerusalem with the king?
וַיֹּאמֶר בַּרְזִלַּי אֶל־הַמֶּלֶךְ; כַּמָּה, יְמֵי שְׁנֵי חַיַּי, כִּי־אֶעֱלֶה אֶת־הַמֶּלֶךְ יְרוּשָׁלִָם׃
35
Мне теперь восемьдесят лет; различу ли хорошее от худого? Узнает ли раб твой вкус в том, что буду есть, и в том, что буду пить? И буду ли в состоянии слышать голос певцов и певиц? Зачем же рабу твоему быть в тягость господину моему царю?
Мне уже восемьдесят лет — смогу ли я насладиться радостями жизни? Почувствует ли раб твой вкус пищи и питья? Расслышу ли голоса певцов и певиц? Зачем мне, рабу твоему, обременять господина моего, царя?
Сейчас мне восемьдесят лет. Могу ли я отличать то, что приятно, от того, что нет? Может ли твой слуга чувствовать вкус того, что он ест и пьет? Могу ли я еще слышать голоса певцов и певиц? Зачем твоему слуге быть в тягость господину моему царю?
Я сьогодні віку восьмидесяти літ. Чи можу я розпізнавати між добрим та злим? Чи розкуштує твій раб, що буду їсти та що буду пити? Чи послухаю я ще голосу співаків та співачок? І пощо буде ще раб твій тягарем для свого пана царя?
I am now eighty years old. Can I tell the difference between what is good and what is not? Can your servant taste what he eats and drinks? Can I still hear the voices of men and women singers? Why should your servant be an added burden to my lord the king?
בֶּן־שְׁמֹנִים שָׁנָה אָנֹכִי הַיּוֹם הַאֵדַע בֵּין־טוֹב לְרָע, אִם־יִטְעַם עַבְדְּךָ אֶת־אֲשֶׁר אֹכַל וְאֶת־אֲשֶׁר אֶשְׁתֶּה, אִם־אֶשְׁמַע עוֹד, בְּקוֹל שָׁרִים וְשָׁרוֹת; וְלָמָּה יִהְיֶה עַבְדְּךָ עוֹד לְמַשָּׂא, אֶל־אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ׃
36
Еще немного пройдет раб твой с царем за Иордан; за что же царю награждать меня такою милостью?
Даже через Иордан раб твой с трудом переправится вместе с царем. Напрасно царь предлагает мне эту награду.
Твой слуга немного пройдет с царем за Иордан, но зачем царю награждать меня такой милостью?
Трохи перейде твій раб із царем за Йордан. І чого цар висвідчує мені оце?
Your servant will cross over the Jordan with the king for a short distance, but why should the king reward me in this way?
כִּמְעַט יַעֲבֹר עַבְדְּךָ אֶת־הַיַּרְדֵּן אֶת־הַמֶּלֶךְ; וְלָמָּה יִגְמְלֵנִי הַמֶּלֶךְ, הַגְּמוּלָה הַזֹּאת׃
37
Позволь рабу твоему возвратиться, чтобы умереть в своем городе, около гроба отца моего и матери моей. Но вот, раб твой [сын мой] Кимгам пусть пойдет с господином моим, царем, и поступи с ним, как тебе угодно.
Позволь рабу твоему вернуться; я хочу умереть в своем родном городе, там, где похоронены мой отец и моя мать. А с господином моим, царем, пусть пойдет Кимга́м, раб твой, — поступай с ним, как тебе угодно».
Позволь твоему слуге вернуться, чтобы я мог умереть в своем городе, рядом с могилой моего отца и матери. Но вот твой слуга Кимгам. Пусть он переправится вместе с господином моим царем. Сделай для него все, что тебе угодно.
Нехай раб твій вернеться, і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері. А ось раб твій, син мій Кімган перейде з паном моїм, із царем, а ти зроби йому, що добре в очах твоїх.
Let your servant return, that I may die in my own town near the tomb of my father and mother. But here is your servant Kimham. Let him cross over with my lord the king. Do for him whatever pleases you."
יָשָׁב־נָא עַבְדְּךָ וְאָמֻת בְּעִירִי, עִם קֶבֶר אָבִי וְאִמִּי; וְהִנֵּה עַבְדְּךָ כִמְהָם, יַעֲבֹר עִם־אֲדֹנִי הַמֶּלֶךְ, וַעֲשֵׂה־לוֹ אֵת אֲשֶׁר־טוֹב בְּעֵינֶיךָ׃
38
И сказал царь: пусть идет со мною Кимгам, и я сделаю для него, что тебе угодно; и все, чего бы ни пожелал ты от меня, я сделаю для тебя.
Царь отвечал: «Кимга́м пойдет со мной, и я буду поступать с ним, как тебе угодно. Все, о чем бы ты ни попросил меня, я сделаю для тебя».
Царь сказал: — Кимгам переправится со мной, и я сделаю для него все, что угодно тебе. А для тебя я сделаю все, чего бы ты ни пожелал.
І сказав цар: Кімган перейде зо мною, а я зроблю йому, що миле в очах твоїх. І все, що вибереш у мене, я зроблю тобі!
The king said, "Kimham shall cross over with me, and I will do for him whatever pleases you. And anything you desire from me I will do for you."
וַיֹּאמֶר הַמֶּלֶךְ, אִתִּי יַעֲבֹר כִּמְהָם, וַאֲנִי אֶעֱשֶׂה־לּוֹ, אֶת־הַטּוֹב בְּעֵינֶיךָ; וְכֹל אֲשֶׁר־תִּבְחַר עָלַי אֶעֱשֶׂה־לָּךְ׃
39
И перешел весь народ Иордан, и царь {также.} И поцеловал царь Верзеллия и благословил его, и он возвратился в место свое.
Все войско перешло Иордан. Наконец, переправился и царь, поцеловав Барзилла́я и благословив его на прощание. Барзилла́й отправился домой,
И весь народ переправился через Иордан, а после этого переправился и царь. Царь поцеловал Верзеллия, благословил его, и Верзеллий вернулся домой.
І ввесь народ перейшов Йордан, перейшов і цар. І цар поцілував Барзіллая, та й поблагословив його, і той вернувся на своє місце.
So all the people crossed the Jordan, and then the king crossed over. The king kissed Barzillai and gave him his blessing, and Barzillai returned to his home.
וַיַּעֲבֹר כָּל־הָעָם אֶת־הַיַּרְדֵּן וְהַמֶּלֶךְ עָבָר; וַיִּשַּׁק הַמֶּלֶךְ לְבַרְזִלַּי וַיְבָרֲכֵהוּ, וַיָּשָׁב לִמְקֹמוֹ׃
40
И отправился царь в Галгал, отправился с ним и Кимгам; и весь народ Иудейский провожал царя, и половина народа Израильского.
а царь переправился в Гилга́л, и Кимга́м вместе с ним. Все войско иудеев и половина войска израильтян сопровождали царя.
Когда царь переправился в Гилгал, Кимгам переправился вместе с ним. Все воины Иудеи и половина воинов Израиля пошли с ним.
І перейшов цар до Ґілґалу, а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ, і вони перепровадили царя, а також перейшла половина Ізраїлевого народу.
When the king crossed over to Gilgal, Kimham crossed with him. All the troops of Judah and half the troops of Israel had taken the king over.
וַיַּעֲבֹר הַמֶּלֶךְ הַגִּלְגָּלָה, וְכִמְהָן עָבַר עִמּוֹ; וְכָל־עַם יְהוּדָה וַיְעֱבִרוּ (הֶעֱבִירוּ) אֶת־הַמֶּלֶךְ, וְגַם חֲצִי עַם יִשְׂרָאֵל׃
41
И вот, все Израильтяне пришли к царю и сказали царю: зачем братья наши, мужи Иудины, похитили тебя и проводили царя в дом его и всех людей Давида с ним через Иордан?
Израильтяне пришли к царю и сказали: «Почему это наши братья–иудеи присвоили тебя себе и сами перевели царя и всю его свиту через Иордан: всех, кто был с Давидом?»
Вскоре все израильтяне пришли к царю и сказали ему: — Почему наши братья иудеи похитили царя и переправили его и его дом через Иордан, вместе со всеми его людьми?
Аж ось усі ізраїльтяни прийшли до царя. І сказали вони цареві: Чому вкрали тебе наші браття, люди Юдині, і перепровадили царя та його дім через Йордан, та всіх Давидових людей з ним?
Soon all the men of Israel were coming to the king and saying to him, "Why did our brothers, the men of Judah, steal the king away and bring him and his household across the Jordan, together with all his men?"
וְהִנֵּה כָּל־אִישׁ יִשְׂרָאֵל בָּאִים אֶל־הַמֶּלֶךְ; וַיֹּאמְרוּ אֶל־הַמֶּלֶךְ מַדּוּעַ גְּנָבוּךָ אַחֵינוּ אִישׁ יְהוּדָה, וַיַּעֲבִרוּ אֶת־הַמֶּלֶךְ וְאֶת־בֵּיתוֹ אֶת־הַיַּרְדֵּן, וְכָל־אַנְשֵׁי דָוִד עִמּוֹ׃
42
И отвечали все мужи Иудины Израильтянам: затем, что царь ближний нам; и из-за чего сердиться вам на это? Разве мы что— нибудь съели у царя, или получили от него подарки? [Или от податей освободил он нас?]
Иудеи отвечали израильтянам: «Потому, что он родственник нам. Почему вы сердитесь? Разве было нам какое‑нибудь угощение от царя? Или мы получили подарки от него?»
Все иудеи отвечали израильтянам: — Мы сделали это потому, что царь нам кровный родственник. Почему вы злитесь из-за этого? Разве мы съели что-нибудь из царских запасов? Разве мы получили от него подарки?
І відповіли всі Юдині люди Ізраїлеві: Бо близький цар до нас! І чого то запалився тобі гнів на цю річ? Чи справді з"їли ми що в царя? Чи теж справді він роздав нам які дарунки?
All the men of Judah answered the men of Israel, "We did this because the king is closely related to us. Why are you angry about it? Have we eaten any of the king"s provisions? Have we taken anything for ourselves?"
וַיַּעַן כָּל־אִישׁ יְהוּדָה עַל־אִישׁ יִשְׂרָאֵל, כִּי־קָרוֹב הַמֶּלֶךְ אֵלַי, וְלָמָּה זֶּה חָרָה לְךָ, עַל־הַדָּבָר הַזֶּה; הֶאָכוֹל אָכַלְנוּ מִן־הַמֶּלֶךְ, אִם־נִשֵּׂאת נִשָּׂא לָנוּ׃
43
И отвечали Израильтяне мужам Иудиным и сказали: мы десять частей у царя, также и у Давида мы более, нежели вы; [мы первенец, а не вы;] зачем же вы унизили нас? Не нам ли принадлежало первое слово о том, чтобы возвратить нашего царя? Но слово мужей Иудиных было сильнее, нежели слово Израильтян.
Израильтяне отвечали иудеям: «У нас на царя в десять раз больше прав, да и по старшинству мы выше вас. Зачем же вы обидели нас? И разве не мы первыми захотели вернуть нашего царя?» Но израильтяне не могли переспорить иудеев.
Израильтяне отвечали иудеям: — У нас в царе десять долей; и кроме этого у нас больше прав на Давида, чем у вас. Так почему же вы нас презираете? Разве не мы первые заговорили о том, чтобы вернуть царя обратно? Но иудеи отвечали еще резче, чем израильтяне.
І відповіли ізраїльтяни юдеям та й сказали: Нас десять частин у царя, а також і в Давида ми ліпші від вас. Чому ж ви злегковажили нас? Хіба ж не нам було перше слово, щоб вернути царя? Але слово юдеїв було гостріше від слова ізраїльтян.
Then the men of Israel answered the men of Judah, "We have ten shares in the king; and besides, we have a greater claim on David than you have. So why do you treat us with contempt? Were we not the first to speak of bringing back our king?" But the men of Judah responded even more harshly than the men of Israel.
וַיַּעַן אִישׁ־יִשְׂרָאֵל אֶת־אִישׁ יְהוּדָה וַיֹּאמֶר, עֶשֶׂר־יָדוֹת לִי בַמֶּלֶךְ וְגַם־בְּדָוִד אֲנִי מִמְּךָ, וּמַדּוּעַ הֱקִלֹּתַנִי, וְלֹא־הָיָה דְבָרִי רִאשׁוֹן לִי לְהָשִׁיב אֶת־מַלְכִּי; וַיִּקֶשׁ דְּבַר־אִישׁ יְהוּדָה, מִדְּבַר אִישׁ יִשְׂרָאֵל׃