1
Сказал я в сердце моем: "дай, испытаю я тебя весельем, и насладись добром"; но и это — суета!
Я сказал себе: «Давай же испытаю тебя весельем, чтобы ты изведал счастье!» Но вот, и это — пустое.
Я сказал себе: «Попробую-ка повеселиться и получить от этого удовольствие». Но и это оказалось суетой.
Сказав був я в серці своєму: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, та й воно ось марнота...
I said in mine heart, Go to now, I will prove thee with mirth, therefore enjoy pleasure: and, behold, this also is vanity.
אָמַרְתִּי אֲנִי בְּלִבִּי, לְכָה־נָּא אֲנַסְּכָה בְשִׂמְחָה וּרְאֵה בְטוֹב; וְהִנֵּה גַם־הוּא הָבֶל׃
2
О смехе сказал я: "глупость!", а о веселье: "что оно делает?"
О смехе сказал я: «Безумие!», а о веселье: «К чему оно?»
О смехе я сказал: «Безумие», а о веселье: «Что оно дает?»
На сміх я сказав: Нерозумний, а на радість: Що робить вона?
I said of laughter, It is mad: and of mirth, What doeth it?
לִשְׂחוֹק אָמַרְתִּי מְהוֹלָל; וּלְשִׂמְחָה מַה־זֹּה עֹשָׂה׃
3
Вздумал я в сердце моем услаждать вином тело мое и, между тем, как сердце мое руководилось мудростью, придержаться и глупости, доколе не увижу, что хорошо для сынов человеческих, что должны были бы они делать под небом в немногие дни жизни своей.
Решил я испытать свое тело вином и, храня в сердце мудрость, предаться неразумию, чтобы увидеть, в чем счастье людей — что стоит им делать под небом, пока они живы.
Я пытался утешить себя вином и, сохраняя мудрость, предаться глупости. Я хотел увидеть, что стоит людям делать под небом в немногие дни их жизни.
Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя.
I sought in mine heart to give myself unto wine, yet acquainting mine heart with wisdom; and to lay hold on folly, till I might see what was that good for the sons of men, which they should do under the heaven all the days of their life.
תַּרְתִּי בְלִבִּי, לִמְשׁוֹךְ בַּיַּיִן אֶת־בְּשָׂרִי; וְלִבִּי נֹהֵג בַּחָכְמָה וְלֶאֱחֹז בְּסִכְלוּת, עַד אֲשֶׁר־אֶרְאֶה, אֵי־זֶה טוֹב לִבְנֵי הָאָדָם אֲשֶׁר יַעֲשׂוּ תַּחַת הַשָּׁמַיִם, מִסְפַּר יְמֵי חַיֵּיהֶם׃
4
Я предпринял большие дела: построил себе домы, посадил себе виноградники,
Великие дела сотворил я: построил себе дома, насадил виноградники;
Я совершил великие дела: построил себе дома и насадил виноградники,
Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники,
I made me great works; I builded me houses; I planted me vineyards:
הִגְדַּלְתִּי מַעֲשָׂי; בָּנִיתִי לִי בָּתִּים, נָטַעְתִּי לִי כְּרָמִים׃
5
устроил себе сады и рощи и насадил в них всякие плодовитые дерева;
устроил сады и рощи, где посадил всевозможные плодовые деревья;
разбил сады и рощи, и посадил в них разные плодовые деревья.
запровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих.
I made me gardens and orchards, and I planted trees in them of all kind of fruits:
עָשִׂיתִי לִי, גַּנּוֹת וּפַרְדֵּסִים; וְנָטַעְתִּי בָהֶם עֵץ כָּל־פֶּרִי׃
6
сделал себе водоемы для орошения из них рощей, произращающих деревья;
устроил пруды, чтобы поливать деревья в роще;
Я сделал водоемы, чтобы поливать цветущие деревья в роще.
Наробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали.
I made me pools of water, to water therewith the wood that bringeth forth trees:
עָשִׂיתִי לִי בְּרֵכוֹת מָיִם; לְהַשְׁקוֹת מֵהֶם, יַעַר צוֹמֵחַ עֵצִים׃
7
приобрел себе слуг и служанок, и домочадцы были у меня; также крупного и мелкого скота было у меня больше, нежели у всех, бывших прежде меня в Иерусалиме;
купил рабов и рабынь, были у меня и слуги, рожденные в доме. Коров, овец и коз у меня было больше, чем у любого, кто правил в Иерусалиме до меня.
Купил себе рабов и рабынь, и были у меня и другие рабы, рожденные в доме моем. Также крупного и мелкого скота было у меня больше, чем у кого-либо, кто жил до меня в Иерусалиме.
Набував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники. А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до мене були!
I got me servants and maidens, and had servants born in my house; also I had great possessions of great and small cattle above all that were in Jerusalem before me:
קָנִיתִי עֲבָדִים וּשְׁפָחוֹת, וּבְנֵי־בַיִת הָיָה לִי; גַּם מִקְנֶה בָקָר וָצֹאן הַרְבֵּה הָיָה לִי, מִכֹּל שֶׁהָיוּ לְפָנַי בִּירוּשָׁלִָם׃
8
собрал себе серебра и золота и драгоценностей от царей и областей; завел у себя певцов и певиц и услаждения сынов человеческих — разные музыкальные орудия.
Серебро и золото собрал я, царские сокровища из всех краев; приобрел я себе певцов и певиц и отраду мужей — множество наложниц.
Я собрал себе серебро и золото, и богатство царей и областей. Приобрел я певцов и певиц, и много наложниц — отраду сердца мужчин.
Назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок наложниць.
I gathered me also silver and gold, and the peculiar treasure of kings and of the provinces: I gat me men singers and women singers, and the delights of the sons of men, as musical instruments, and that of all sorts.
כָּנַסְתִּי לִי גַּם־כֶּסֶף וְזָהָב, וּסְגֻלַּת מְלָכִים וְהַמְּדִינוֹת; עָשִׂיתִי לִי שָׁרִים וְשָׁרוֹת, וְתַעֲנוּגֹת בְּנֵי הָאָדָם שִׁדָּה וְשִׁדּוֹת׃
9
И сделался я великим и богатым больше всех, бывших прежде меня в Иерусалиме; и мудрость моя пребыла со мною.
Я стал велик и богат, превзойдя всех, кто правил в Иерусалиме до меня; и мудрость моя оставалась со мною.
Я превзошел величием всех, кто жил в Иерусалиме до меня. При всем этом мудрость моя оставалась со мной.
І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені.
So I was great, and increased more than all that were before me in Jerusalem: also my wisdom remained with me.
וְגָדַלְתִּי וְהוֹסַפְתִּי, מִכֹּל שֶׁהָיָה לְפָנַי בִּירוּשָׁלִָם; אַף חָכְמָתִי עָמְדָה לִּי׃
10
Чего бы глаза мои ни пожелали, я не отказывал им, не возбранял сердцу моему никакого веселья, потому что сердце мое радовалось во всех трудах моих, и это было моею долею от всех трудов моих.
Чего бы ни пожелали мои глаза, я не отказывал им, и в веселье я не ставил преград своему сердцу, так что сердце мое веселилось от всех моих трудов, и такова была мне награда за все мои труды.
Чего бы ни пожелали глаза мои, я ни в чем им не отказывал; сердцу своему я не отказывал в удовольствии. Мое сердце радовалось от всего, что я делал – это и было наградой за весь мой труд.
І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого!
And whatsoever mine eyes desired I kept not from them, I withheld not my heart from any joy; for my heart rejoiced in all my labour: and this was my portion of all my labour.
וְכֹל אֲשֶׁר שָׁאֲלוּ עֵינַי, לֹא אָצַלְתִּי מֵהֶם; לֹא־מָנַעְתִּי אֶת־לִבִּי מִכָּל־שִׂמְחָה, כִּי־לִבִּי שָׂמֵחַ מִכָּל־עֲמָלִי, וְזֶה־הָיָה חֶלְקִי מִכָּל־עֲמָלִי׃
11
И оглянулся я на все дела мои, которые сделали руки мои, и на труд, которым трудился я, делая {их:} и вот, все — суета и томление духа, и нет {от них} пользы под солнцем!
И взглянул я на дела своих рук, на труды, совершенные мною, и вот, все — пустое, все — погоня за ветром, и ни в чем нет пользы под солнцем.
Но когда я посмотрел на все, что сделали мои руки, и на тот труд, что я совершил, я увидел, что все суета, все — погоня за ветром, и ни в чем нет пользы под солнцем.
Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!...
Then I looked on all the works that my hands had wrought, and on the labour that I had laboured to do: and, behold, all was vanity and vexation of spirit, and there was no profit under the sun.
וּפָנִיתִי אֲנִי, בְּכָל־מַעֲשַׂי שֶׁעָשׂוּ יָדַי, וּבֶעָמָל שֶׁעָמַלְתִּי לַעֲשׂוֹת; וְהִנֵּה הַכֹּל הֶבֶל וּרְעוּת רוּחַ, וְאֵין יִתְרוֹן תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ׃
12
И обратился я, чтобы взглянуть на мудрость и безумие и глупость: ибо что {может сделать} человек после царя {сверх того,} что уже сделано?
Захотел я увидеть мудрость, а также безумие и глупость. Ибо что будет делать преемник царя? Лишь то, что уже делалось.
Затем я стал размышлять о мудрости, о безумии и глупости. Ведь что еще может сделать преемник царя, кроме того, что уже делалось?
І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!
And I turned myself to behold wisdom, and madness, and folly: for what can the man do that cometh after the king? even that which hath been already done.
וּפָנִיתִי אֲנִי לִרְאוֹת חָכְמָה, וְהוֹלֵלוֹת וְסִכְלוּת; כִּי מֶה הָאָדָם, שֶׁיָּבוֹא אַחֲרֵי הַמֶּלֶךְ, אֵת אֲשֶׁר־כְּבָר עָשׂוּהוּ׃
13
И увидел я, что преимущество мудрости перед глупостью такое же, как преимущество света перед тьмою:
И увидел я, что мудрость лучше глупости, как свет лучше тьмы.
И я увидел, что мудрость лучше глупости, как и свет лучше тьмы.
І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою:
Then I saw that wisdom excelleth folly, as far as light excelleth darkness.
וְרָאִיתִי אָנִי, שֶׁיֵּשׁ יִתְרוֹן לַחָכְמָה מִן־הַסִּכְלוּת; כִּיתְרוֹן הָאוֹר מִן־הַחֹשֶׁךְ׃
14
у мудрого глаза его — в голове его, а глупый ходит во тьме; но узнал я, что одна участь постигает их всех.
Глаза мудрого зрячи, а глупый во тьме блуждает. Но я понял, что всех ждет одна участь.
Мудрый ясно видит куда идет, а глупый блуждает во тьме. Но я понял, что их обоих ждет одна участь.
у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться!
The wise man's eyes are in his head; but the fool walketh in darkness: and I myself perceived also that one event happeneth to them all.
הֶחָכָם עֵינָיו בְּרֹאשׁוֹ, וְהַכְּסִיל בַּחֹשֶׁךְ הוֹלֵךְ; וְיָדַעְתִּי גַם־אָנִי, שֶׁמִּקְרֶה אֶחָד יִקְרֶה אֶת־כֻּלָּם׃
15
И сказал я в сердце моем: "и меня постигнет та же участь, как и глупого: к чему же я сделался очень мудрым?" И сказал я в сердце моем, что и это — суета;
И сказал я себе: «Что случится с глупцом, то и со мною. Ради чего тогда я сделался мудрым?» Сказал я себе, что и это — пустое.
Затем я сказал себе: «Участь глупого постигнет и меня, так к чему же мне моя мудрость?» И я сказал себе, что и это суета.
І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце...
Then said I in my heart, As it happeneth to the fool, so it happeneth even to me; and why was I then more wise? Then I said in my heart, that this also is vanity.
וְאָמַרְתִּי אֲנִי בְּלִבִּי, כְּמִקְרֵה הַכְּסִיל גַּם־אֲנִי יִקְרֵנִי, וְלָמָּה חָכַמְתִּי אֲנִי אָז יוֹתֵר; וְדִבַּרְתִּי בְלִבִּי, שֶׁגַּם־זֶה הָבֶל׃
16
потому что мудрого не будут помнить вечно, как и глупого; в грядущие дни все будет забыто, и увы! мудрый умирает наравне с глупым.
Не сохранится навек память о мудром и глупом, и уже вскоре все будут забыты. Разве мудрый не умрет вместе с глупым?
Потому что мудрого, также как и глупого, не будут помнить вечно; придет время — забудут обоих. Мудрый умирает, как и глупый!
Не лишається пам"яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний...
For there is no remembrance of the wise more than of the fool for ever; seeing that which now is in the days to come shall all be forgotten. And how dieth the wise man? as the fool.
כִּי אֵין זִכְרוֹן לֶחָכָם עִם־הַכְּסִיל לְעוֹלָם; בְּשֶׁכְּבָר הַיָּמִים הַבָּאִים הַכֹּל נִשְׁכָּח, וְאֵיךְ יָמוּת הֶחָכָם עִם־הַכְּסִיל׃
17
И возненавидел я жизнь, потому что противны стали мне дела, которые делаются под солнцем; ибо все — суета и томление духа!
Возненавидел я жизнь, злом показалось мне всякое дело под солнцем. Все — пустое, все — погоня за ветром.
И возненавидел я жизнь, потому что печальным показался мне всякий труд, который делается под солнцем. Все — суета, все — погоня за ветром.
І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!...
Therefore I hated life; because the work that is wrought under the sun is grievous unto me: for all is vanity and vexation of spirit.
וְשָׂנֵאתִי אֶת־הַחַיִּים, כִּי רַע עָלַי הַמַּעֲשֶׂה, שֶׁנַּעֲשָׂה תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ; כִּי־הַכֹּל הֶבֶל וּרְעוּת רוּחַ׃
18
И возненавидел я весь труд мой, которым трудился под солнцем, потому что должен оставить его человеку, который будет после меня.
Ненавистны мне стали мои труды под солнцем, ибо останется это тому, кто придет вслед за мною.
Я возненавидел все, ради чего трудился под солнцем, потому что все это я должен оставить тому, кто придет после меня.
І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,
Yea, I hated all my labour which I had taken under the sun: because I should leave it unto the man that shall be after me.
וְשָׂנֵאתִי אֲנִי אֶת־כָּל־עֲמָלִי, שֶׁאֲנִי עָמֵל תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ; שֶׁאַנִּיחֶנּוּ, לָאָדָם שֶׁיִּהְיֶה אַחֲרָי׃
19
И кто знает: мудрый ли будет он, или глупый? А он будет распоряжаться всем трудом моим, которым я трудился и которым показал себя мудрым под солнцем. И это — суета!
Будет он мудр или неразумен, кто знает? Но он будет владеть всем, что я приобрел трудом и мудростью под солнцем. И это — пустое.
И кто знает, будет ли он мудрым или глупым? А ведь он будет управлять всем, что я приобрел под солнцем тяжелым трудом и мудростью. И это тоже суета.
а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також...
And who knoweth whether he shall be a wise man or a fool? yet shall he have rule over all my labour wherein I have laboured, and wherein I have shewed myself wise under the sun. This is also vanity.
וּמִי יוֹדֵעַ, הֶחָכָם יִהְיֶה אוֹ סָכָל, וְיִשְׁלַט בְּכָל־עֲמָלִי, שֶׁעָמַלְתִּי וְשֶׁחָכַמְתִּי תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ; גַּם־זֶה הָבֶל׃
20
И обратился я, чтобы внушить сердцу моему отречься от всего труда, которым я трудился под солнцем,
И отчаялся я во всех трудах своих под солнцем.
И сердце мое впало в отчаяние от всего труда, который я делал под солнцем,
І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем...
Therefore I went about to cause my heart to despair of all the labour which I took under the sun.
וְסַבּוֹתִי אֲנִי לְיַאֵשׁ אֶת־לִבִּי; עַל כָּל־הֶעָמָל, שֶׁעָמַלְתִּי תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ׃
21
потому что иной человек трудится мудро, с знанием и успехом, и должен отдать все человеку, не трудившемуся в том, как бы часть его. И это — суета и зло великое!
Случается, что человек, трудившийся с мудростью, знанием и уменьем, все оставляет тому, кто не трудился над этим. И это — пустое, это — великое горе.
потому что человек может трудиться с мудростью, знанием и умением, а затем должен оставить все тому, кто палец о палец не ударил. И это — суета, это — большая несправедливость.
Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!
For there is a man whose labour is in wisdom, and in knowledge, and in equity; yet to a man that hath not laboured therein shall he leave it for his portion. This also is vanity and a great evil.
כִּי־יֵשׁ אָדָם, שֶׁעֲמָלוֹ בְּחָכְמָה וּבְדַעַת וּבְכִשְׁרוֹן; וּלְאָדָם שֶׁלֹּא עָמַל־בּוֹ יִתְּנֶנּוּ חֶלְקוֹ, גַּם־זֶה הֶבֶל וְרָעָה רַבָּה׃
22
Ибо что будет иметь человек от всего труда своего и заботы сердца своего, что трудится он под солнцем?
Что дают человеку его труды и устремления сердца, ради которых он трудится под солнцем?
Что приобретает человек от всего своего труда и переживаний под солнцем?
Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?
For what hath man of all his labour, and of the vexation of his heart, wherein he hath laboured under the sun?
כִּי מֶה־הוֶֹה לָאָדָם בְּכָל־עֲמָלוֹ, וּבְרַעְיוֹן לִבּוֹ; שֶׁהוּא עָמֵל תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ׃
23
Потому что все дни его — скорби, и его труды — беспокойство; даже и ночью сердце его не знает покоя. И это — суета!
Все дни его — скорбь, работа — горесть, и по ночам неспокойно его сердце. Также и это — пустое.
Все дни труда его — боль и скорбь, и даже ночью разум его не знает покоя. Это тоже суета.
Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!...
For all his days are sorrows, and his travail grief; yea, his heart taketh not rest in the night. This is also vanity.
כִּי כָל־יָמָיו מַכְאֹבִים, וָכַעַס עִנְיָנוֹ, גַּם־בַּלַּיְלָה לֹא־שָׁכַב לִבּוֹ; גַּם־זֶה הֶבֶל הוּא׃
24
Не во власти человека и то благо, чтобы есть и пить и услаждать душу свою от труда своего. Я увидел, что и это — от руки Божией;
Не в том ли благо для человека, чтобы ел он и пил и позволял душе своей изведать счастье в трудах? И понял я, что это дает рука Божья.
Нет ничего лучше для человека, чем есть, пить и находить наслаждение в труде. Я понял, что и это дает рука Божья,
Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!
There is nothing better for a man, than that he should eat and drink, and that he should make his soul enjoy good in his labour. This also I saw, that it was from the hand of God.
אֵין־טוֹב בָּאָדָם שֶׁיֹּאכַל וְשָׁתָה, וְהֶרְאָה אֶת־נַפְשׁוֹ טוֹב בַּעֲמָלוֹ; גַּם־זֹה רָאִיתִי אָנִי, כִּי מִיַּד הָאֱלֹהִים הִיא׃
25
потому что кто может есть и кто может наслаждаться без Него?
Кто ел и наслаждался, как не я?
ведь кто без Него может есть и наслаждаться?
Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?
For who can eat, or who else can hasten hereunto, more than I?
כִּי מִי יֹאכַל וּמִי יָחוּשׁ חוּץ מִמֶּנִּי׃
26
Ибо человеку, который добр пред лицем Его, Он дает мудрость и знание и радость; а грешнику дает заботу собирать и копить, чтобы {после} отдать доброму пред лицем Божиим. И это — суета и томление духа!
Кто угоден Богу, тому Он дает мудрость, знание и веселье, а грешнику — работу, чтобы он копил, собирал и передавал тому, кто угоден Богу. И это — пустое, это — погоня за ветром.
Человеку, который угоден Ему, Он дает мудрость, знание и счастье, а грешнику — бремя: собирать и копить богатство, чтобы передать его тому, кто угоден Богу. И это — суета, это — и погоня за ветром.
Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!...
For God giveth to a man that is good in his sight wisdom, and knowledge, and joy: but to the sinner he giveth travail, to gather and to heap up, that he may give to him that is good before God. This also is vanity and vexation of spirit.
כִּי לְאָדָם שֶׁטּוֹב לְפָנָיו, נָתַן חָכְמָה וְדַעַת וְשִׂמְחָה; וְלַחוֹטֶא נָתַן עִנְיָן לֶאֱסוֹף וְלִכְנוֹס, לָתֵת לְטוֹב לִפְנֵי הָאֱלֹהִים, גַּם־זֶה הֶבֶל וּרְעוּת רוּחַ׃