1
На все это я обратил сердце мое для исследования, что праведные и мудрые и деяния их — в руке Божией, и что человек ни любви, ни ненависти не знает во всем том, что перед ним.
Все это брал я в сердце, исследуя все. В Божьей власти — праведники, и мудрецы, и их дела. Любовь или ненависть ждет его — ничего человек не знает.
Итак, поразмышлял я над всем этим и заключил, что и праведные, и мудрецы, и их дела — в руках Божьих, но никто не знает, что ожидает его: любовь или ненависть.
Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!
So I reflected on all this and concluded that the righteous and the wise and what they do are in God"s hands, but no man knows whether love or hate awaits him.
כִּי אֶת־כָּל־זֶה נָתַתִּי אֶל־לִבִּי וְלָבוּר אֶת־כָּל־זֶה, אֲשֶׁר הַצַּדִּיקִים וְהַחֲכָמִים וַעֲבָדֵיהֶם בְּיַד הָאֱלֹהִים; גַּם־אַהֲבָה גַם־שִׂנְאָה, אֵין יוֹדֵעַ הָאָדָם, הַכֹּל לִפְנֵיהֶם׃
2
Всему и всем — одно: одна участь праведнику и нечестивому, доброму и [злому], чистому и нечистому, приносящему жертву и не приносящему жертвы; как добродетельному, так и грешнику; как клянущемуся, так и боящемуся клятвы.
Со всеми — одно: одно и то же случается с праведником и со злодеем, с добрым и чистым и с нечистым, с жертвующим и с не приносящим жертвы, с добрым и с грешным, с клянущимся и с тем, кто боится клясться.
Все разделяют одну участь: праведник и нечестивый, добрый и злой, чистый и нечистый, приносящий жертву и не приносящий жертву. Как бывает с добрым, так и с грешником, как с дающим клятвы, так и с тем, кто боится их давать.
Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!...
All share a common destiny--the righteous and the wicked, the good and the bad, the clean and the unclean, those who offer sacrifices and those who do not. As it is with the good man, so with the sinner; as it is with those who take oaths, so with those who are afraid to take them.
הַכֹּל כַּאֲשֶׁר לַכֹּל, מִקְרֶה אֶחָד לַצַּדִּיק וְלָרָשָׁע לַטּוֹב וְלַטָּהוֹר וְלַטָּמֵא, וְלַזֹּבֵחַ, וְלַאֲשֶׁר אֵינֶנּוּ זֹבֵחַ; כַּטּוֹב כַּחֹטֶא, הַנִּשְׁבָּע כַּאֲשֶׁר שְׁבוּעָה יָרֵא׃
3
Это-то и худо во всем, что делается под солнцем, что одна участь всем, и сердце сынов человеческих исполнено зла, и безумие в сердце их, в жизни их; а после того они {отходят} к умершим.
Это зло — повсюду под солнцем: со всеми случается одно. Сердце человека полно зла и безумия при жизни, а после уходит он к мертвым.
Это и есть то зло, что происходит повсюду под солнцем: одна участь ожидает всех! Сердца людей полны зла и безумия пока они живы, а после они отходят к умершим.
Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять...
This is the evil in everything that happens under the sun: The same destiny overtakes all. The hearts of men, moreover, are full of evil and there is madness in their hearts while they live, and afterward they join the dead.
זֶה רָע, בְּכֹל אֲשֶׁר־נַעֲשָׂה תַּחַת הַשֶּׁמֶשׁ, כִּי־מִקְרֶה אֶחָד לַכֹּל; וְגַם לֵב בְּנֵי־הָאָדָם מָלֵא־רָע וְהוֹלֵלוֹת בִּלְבָבָם בְּחַיֵּיהֶם, וְאַחֲרָיו אֶל־הַמֵּתִים׃
4
Кто находится между живыми, тому есть еще надежда, так как и псу живому лучше, нежели мертвому льву.
Но у всех живущих есть надежда: живой собаке лучше, чем мертвому льву!
Любой, кто жив, имеет надежду, даже живой собаке лучше, чем мертвому льву!
Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому!
Anyone who is among the living has hope--even a live dog is better off than a dead lion!
כִּי־מִי אֲשֶׁר יִבָּחֵר (יְחֻבַּר), אֶל כָּל־הַחַיִּים יֵשׁ בִּטָּחוֹן; כִּי־לְכֶלֶב חַי הוּא טוֹב, מִן־הָאַרְיֵה הַמֵּת׃
5
Живые знают, что умрут, а мертвые ничего не знают, и уже нет им воздаяния, потому что и память о них предана забвению,
Живые знают, что умрут, а мертвые не знают ничего — и нет им воздаянья, ибо памяти о них нет.
Ведь живые знают, что умрут, а мертвые ничего не знают, и уже не будет им награды, и даже память о них утрачена.
Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам"ять про них,
For the living know that they will die, but the dead know nothing; they have no further reward, and even the memory of them is forgotten.
כִּי הַחַיִּים יוֹדְעִים שֶׁיָּמֻתוּ; וְהַמֵּתִים אֵינָם יוֹדְעִים מְאוּמָה, וְאֵין־עוֹד לָהֶם שָׂכָר, כִּי נִשְׁכַּח זִכְרָם׃
6
и любовь их и ненависть их и ревность их уже исчезли, и нет им более части во веки ни в чем, что делается под солнцем.
Минула их любовь, их ненависть и страсти, и вовек пребудут они непричастными к жизни под солнцем.
Их любовь, их ненависть и их ревность уже исчезли, и никогда более они не будут участвовать во всем, что происходит под солнцем.
і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!...
Their love, their hate and their jealousy have long since vanished; never again will they have a part in anything that happens under the sun.
גַּם אַהֲבָתָם גַּם־שִׂנְאָתָם גַּם־קִנְאָתָם כְּבָר אָבָדָה; וְחֵלֶק אֵין־לָהֶם עוֹד לְעוֹלָם, בְּכֹל אֲשֶׁר־נַעֲשָׂה תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ׃
7
{Итак} иди, ешь с весельем хлеб твой, и пей в радости сердца вино твое, когда Бог благоволит к делам твоим.
Весело ешь свой хлеб и радостно пей вино: дела твои угодны Богу!
Итак, иди и ешь с удовольствием свой хлеб и пей вино свое с радостью в сердце, потому что Богу угодны твои дела.
Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!
Go, eat your food with gladness, and drink your wine with a joyful heart, for it is now that God favors what you do.
לֵךְ אֱכֹל בְּשִׂמְחָה לַחְמֶךָ, וּשֲׁתֵה בְלֶב־טוֹב יֵינֶךָ; כִּי כְבָר, רָצָה הָאֱלֹהִים אֶת־מַעֲשֶׂיךָ׃
8
Да будут во всякое время одежды твои светлы, и да не оскудевает елей на голове твоей.
Всегда носи белые одежды и умащайся елеем.
Всегда носи свою лучшую одежду и надуши волосы благовонным маслом.
Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!
Always be clothed in white, and always anoint your head with oil.
בְּכָל־עֵת יִהְיוּ בְגָדֶיךָ לְבָנִים; וְשֶׁמֶן עַל־רֹאשְׁךָ אַל־יֶחְסָר׃
9
Наслаждайся жизнью с женою, которую любишь, во все дни суетной жизни твоей, и которую дал тебе Бог под солнцем на все суетные дни твои; потому что это — доля твоя в жизни и в трудах твоих, какими ты трудишься под солнцем.
Радуйся жизни с любимой женою в дни пустые, что даны тебе под солнцем, — в дни твои пустые, ибо таков твой удел в жизни благодаря трудам под солнцем.
Наслаждайся жизнью со своей женой, которую ты любишь, во все дни твоей суетной жизни, что дал тебе Бог под солнцем. Ведь такова твоя доля в жизни и в труде твоем под солнцем.
Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти!
Enjoy life with your wife, whom you love, all the days of this meaningless life that God has given you under the sun--all your meaningless days. For this is your lot in life and in your toilsome labor under the sun.
רְאֵה חַיִּים עִם־אִשָּׁה אֲשֶׁר־אָהַבְתָּ, כָּל־יְמֵי חַיֵּי הֶבְלֶךָ, אֲשֶׁר נָתַן־לְךָ תַּחַת הַשֶּׁמֶשׁ, כֹּל יְמֵי הֶבְלֶךָ; כִּי הוּא חֶלְקְךָ בַּחַיִּים, וּבַעֲמָלְךָ, אֲשֶׁר־אַתָּה עָמֵל תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ׃
10
Все, что может рука твоя делать, по силам делай; потому что в могиле, куда ты пойдешь, нет ни работы, ни размышления, ни знания, ни мудрости.
Все, что в силах ты сделать, сделай, ибо в Шео́ле, куда ты уйдешь, нет ни действия, ни разуменья, ни мудрости, ни знания.
Все, что ты в силах делать, делай, потому что в мире мертвых, куда ты пойдешь, нет ни работы, ни размышления, ни знания, ни мудрости.
Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!
Whatever your hand finds to do, do it with all your might, for in the grave, where you are going, there is neither working nor planning nor knowledge nor wisdom.
כֹּל אֲשֶׁר תִּמְצָא יָדְךָ לַעֲשׂוֹת בְּכֹחֲךָ עֲשֵׂה; כִּי אֵין מַעֲשֶׂה וְחֶשְׁבּוֹן וְדַעַת וְחָכְמָה, בִּשְׁאוֹל אֲשֶׁר אַתָּה הֹלֵךְ שָׁמָּה׃
11
И обратился я, и видел под солнцем, что не проворным достается успешный бег, не храбрым — победа, не мудрым — хлеб, и не у разумных — богатство, и не искусным — благорасположение, но время и случай для всех их.
Еще я видел под солнцем, что бег — не для быстрых, война — не для могучих, хлеб — не для мудрецов, богатство — не для разумных и не для знающих — милости. Каждому — свой срок и судьба.
И еще кое-что я видел под солнцем: не обязательно в беге побеждают быстрые, а в битве — храбрые, не всегда у мудрых есть хлеб, а у разумных — богатство, как не всегда образованные пользуются благосклонностью, потому что все зависит от времени и случая.
Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!
I have seen something else under the sun: The race is not to the swift or the battle to the strong, nor does food come to the wise or wealth to the brilliant or favor to the learned; but time and chance happen to them all.
שַׁבְתִּי וְרָאֹה תַחַת־הַשֶּׁמֶשׁ, כִּי לֹא לַקַּלִּים הַמֵּרוֹץ וְלֹא לַגִּבּוֹרִים הַמִּלְחָמָה, וְגַם לֹא לַחֲכָמִים לֶחֶם וְגַם לֹא לַנְּבֹנִים עֹשֶׁר, וְגַם לֹא לַיֹּדְעִים חֵן; כִּי־עֵת וָפֶגַע יִקְרֶה אֶת־כֻּלָּם׃
12
Ибо человек не знает своего времени. Как рыбы попадаются в пагубную сеть, и как птицы запутываются в силках, так сыны человеческие уловляются в бедственное время, когда оно неожиданно находит на них.
Срока своего не знает человек, и как рыбы попадают в злую сеть, как птицы запутываются в силке, так люди бывают застигнуты злым часом, который приходит внезапно.
Человек не знает когда придет его час: как рыбы попадаются в губительную сеть, или птицы — в силки, так и люди бывают пойманы в день несчастья, который приходит к ним нежданно.
Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...
Moreover, no man knows when his hour will come: As fish are caught in a cruel net, or birds are taken in a snare, so men are trapped by evil times that fall unexpectedly upon them.
כִּי גַּם לֹא־יֵדַע הָאָדָם אֶת־עִתּוֹ, כַּדָּגִים שֶׁנֶּאֱחָזִים בִּמְצוֹדָה רָעָה, וְכַצִּפֳּרִים, הָאֲחֻזוֹת בַּפָּח; כָּהֵם, יוּקָשִׁים בְּנֵי הָאָדָם, לְעֵת רָעָה, כְּשֶׁתִּפּוֹל עֲלֵיהֶם פִּתְאֹם׃
13
Вот еще какую мудрость видел я под солнцем, и она показалась мне важною:
Видел я под солнцем и иную мудрость — и счел ее великой.
Я также видел под солнцем такой пример мудрости, который впечатлил меня:
Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:
I also saw under the sun this example of wisdom that greatly impressed me:
גַּם־זֹה רָאִיתִי חָכְמָה תַּחַת הַשָּׁמֶשׁ; וּגְדוֹלָה הִיא אֵלָי׃
14
город небольшой, и людей в нем немного; к нему подступил великий царь и обложил его и произвел против него большие осадные работы;
Был небольшой город, и жителей в нем немного; подступил к нему могучий царь и окружил осадным валом.
был маленький город с небольшим населением. И могучий царь пошел против него, окружил его и провел большие осадные работы против него.
Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і побудував проти нього велику облогу.
There was once a small city with only a few people in it. And a powerful king came against it, surrounded it and built huge siegeworks against it.
עִיר קְטַנָּה, וַאֲנָשִׁים בָּהּ מְעָט; וּבָא־אֵלֶיהָ מֶלֶךְ גָּדוֹל וְסָבַב אֹתָהּ, וּבָנָה עָלֶיהָ מְצוֹדִים גְּדֹלִים׃
15
но в нем нашелся мудрый бедняк, и он спас своею мудростью этот город; и однако же никто не вспоминал об этом бедном человеке.
Но нашелся там мудрый бедняк, и спас он своею мудростью этот город. А после никто из горожан о том бедняке и не вспомнил.
Но в том городе был мудрый бедняк, и он спас этот город своей мудростью. Однако после никто не вспомнил об этом бедном человеке.
Але в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину!
Now there lived in that city a man poor but wise, and he saved the city by his wisdom. But nobody remembered that poor man.
וּמָצָא בָהּ, אִישׁ מִסְכֵּן חָכָם, וּמִלַּט־הוּא אֶת־הָעִיר בְּחָכְמָתוֹ; וְאָדָם לֹא זָכַר, אֶת־הָאִישׁ הַמִּסְכֵּן הַהוּא׃
16
И сказал я: мудрость лучше силы, и однако же мудрость бедняка пренебрегается, и слов его не слушают.
И сказал я, что мудрость лучше силы, но мудрость бедняка презирают и не слушают его слов.
Тогда сказал я: «Мудрость лучше силы». Но мудростью бедняка пренебрегают, и на слова его не обращают внимания.
І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!
So I said, "Wisdom is better than strength." But the poor man"s wisdom is despised, and his words are no longer heeded.
וְאָמַרְתִּי אָנִי, טוֹבָה חָכְמָה מִגְּבוּרָה; וְחָכְמַת הַמִּסְכֵּן בְּזוּיָה, וּדְבָרָיו אֵינָם נִשְׁמָעִים׃
17
Слова мудрых, {высказанные} спокойно, выслушиваются {лучше,} нежели крик властелина между глупыми.
Тихая речь мудреца слышнее, чем крики начальника над глупцами.
Лучше внимать тихо сказанным словам мудреца, чем крикам правителя глупых.
Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.
The quiet words of the wise are more to be heeded than the shouts of a ruler of fools.
דִּבְרֵי חֲכָמִים, בְּנַחַת נִשְׁמָעִים; מִזַּעֲקַת מוֹשֵׁל בַּכְּסִילִים׃
18
Мудрость лучше воинских орудий; но один погрешивший погубит много доброго.
Мудрость лучше, чем оружие, но один глупец может многое погубить.
Мудрость лучше орудий войны, но один согрешивший может погубить много доброго.
Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра...
Wisdom is better than weapons of war, but one sinner destroys much good.
טוֹבָה חָכְמָה מִכְּלֵי קְרָב; וְחוֹטֶא אֶחָד, יְאַבֵּד טוֹבָה הַרְבֵּה׃