1
А ты подними плач о князьях Израиля
А ты оплачь вождей Израиля!
— А ты подними плач о вождях Израиля
А ти пісню жалобну здійми про князів Ізраїлевих,
Moreover take thou up a lamentation for the princes of Israel,
וְאַתָּה שָׂא קִינָה, אֶל־נְשִׂיאֵי יִשְׂרָאֵל׃
2
и скажи: что за львица мать твоя? расположилась среди львов, между молодыми львами растила львенков своих.
Воистину, твоя мать — львица! Среди львов она жила, среди львов молодых львят своих растила!
и скажи: «Ах, какой львицей была твоя мать средь львов! Она среди львов молодых расположилась и растила детенышей.
та й скажи: Яка твоя мати левиця: Лягла поміж левів, серед левчуків вона викохала левенят!
And say, What is thy mother? A lioness: she lay down among lions, she nourished her whelps among young lions.
וְאָמַרְתָּ, מָה אִמְּךָ לְבִיָּא, בֵּין אֲרָיוֹת רָבָצָה; בְּתוֹךְ כְּפִרִים רִבְּתָה גוּרֶיהָ׃
3
И вскормила одного из львенков своих; он сделался молодым львом и научился ловить добычу, ел людей.
Одного из львят своих вскормила, молодым львом он стал, научился ловить добычу, людей пожирал.
Вскормила она одного из своих львят; львом молодым он стал. Он научился ловить добычу, пожирал людей.
І одне із своїх левенят вона вигодувала, левчуком воно стало, і здобич ловити навчився, людину він жер!
And she brought up one of her whelps: it became a young lion, and it learned to catch the prey; it devoured men.
וַתַּעַל אֶחָד מִגֻּרֶיהָ כְּפִיר הָיָה; וַיִּלְמַד לִטְרָף־טֶרֶף אָדָם אָכָל׃
4
И услышали о нем народы; он пойман был в яму их, и в цепях отвели его в землю Египетскую.
Услыхали о нем народы, в яму его поймали, крюками уволокли в Египет.
Народы о нем услышали; он попался к ним в яму и крюками уведен был в землю Египта.
І похід розголосили народи на нього, в їхню яму він схоплений був, і його в ланцюгах до краю єгипетського відвели...
The nations also heard of him; he was taken in their pit, and they brought him with chains unto the land of Egypt.
וַיִּשְׁמְעוּ אֵלָיו גּוֹיִם בְּשַׁחְתָּם נִתְפָּשׂ; וַיְבִאֻהוּ בַחַחִים אֶל־אֶרֶץ מִצְרָיִם׃
5
И когда, пождав, увидела она, что надежда ее пропала, тогда взяла другого из львенков своих и сделала его молодым львом.
Видит львица, что ждет его напрасно, что надежда ее погибла! И взяла она львенка другого, молодого льва вырастила.
Увидев, что рухнули ее ожидания, что погибла ее надежда, взяла она другого из львят и вырастила львом молодым.
Як левиця побачила, що надаремно чекає, що пропала надія її, то взяла вона знову одне із своїх левенят, і вчинила його левчуком.
Now when she saw that she had waited, and her hope was lost, then she took another of her whelps, and made him a young lion.
וַתֵּרֶא כִּי נוֹחֲלָה, אָבְדָה תִּקְוָתָהּ; וַתִּקַּח אֶחָד מִגֻּרֶיהָ כְּפִיר שָׂמָתְהוּ׃
6
И, сделавшись молодым львом, он стал ходить между львами и научился ловить добычу, ел людей
Среди львов он жил, молодым львом стал. Научился ловить добычу, людей пожирал.
Он рыскал с другими львами, львом молодым он стал. Он научился ловить добычу, пожирал людей.
І ходив він між левами й став левчуком, і здобич ловити навчився, людину він жер!
And he went up and down among the lions, he became a young lion, and learned to catch the prey, and devoured men.
וַיִּתְהַלֵּךְ בְּתוֹךְ־אֲרָיוֹת כְּפִיר הָיָה; וַיִּלְמַד לִטְרָף־טֶרֶף אָדָם אָכָל׃
7
и осквернял вдов их и города их опустошал; и опустела земля и все селения ее от рыкания его.
Крепости разрушал, опустошал города. Цепенела земля и все живое на ней от громкого его рыка!
Он разорял их крепости и опустошал города; земля со всеми, кто жил в ней, рева его боялась.
І він розбивав їхні палати, і руйнував їхні міста, і від голосу рику його остовпіла земля й що на ній!
And he knew their desolate palaces, and he laid waste their cities; and the land was desolate, and the fulness thereof, by the noise of his roaring.
וַיֵּדַע אַלְמְנוֹתָיו, וְעָרֵיהֶם הֶחֱרִיב; וַתֵּשַׁם אֶרֶץ וּמְלֹאָהּ, מִקּוֹל שַׁאֲגָתוֹ׃
8
Тогда восстали на него народы из окрестных областей и раскинули на него сеть свою; он пойман был в яму их.
И напали на него народы, жители всех стран окрестных, сети против него раскинули, в яму поймали.
Но пошли на него народы из областей окрестных; сеть на него раскинули, в яму к ним он попался.
Та пастку на нього поставили люди знавкола з округ, і свою сітку на нього розкинули, і він схоплений був в їхню яму!
Then the nations set against him on every side from the provinces, and spread their net over him: he was taken in their pit.
וַיִּתְּנוּ עָלָיו גּוֹיִם סָבִיב מִמְּדִינוֹת; וַיִּפְרְשׂוּ עָלָיו רִשְׁתָּם בְּשַׁחְתָּם נִתְפָּשׂ׃
9
И посадили его в клетку на цепи и отвели его к царю Вавилонскому; отвели его в крепость, чтобы не слышен уже был голос его на горах Израилевых.
Надели на него ошейник, крюками уволокли к царю Вавилона. Отвели его в крепость, чтобы рык его больше не раздавался с гор Израилевых!
Крюками в клетку его втащили и отвезли к царю Вавилона; посадили его под стражу, чтобы рев его больше не раздавался над горами Израиля.
І кинули в клітку його в ланцюгах, і його відвели до царя вавилонського, і в твердиню його запроторили, щоб голос його вже не чувся на горах Ізраїлевих...
And they put him in ward in chains, and brought him to the king of Babylon: they brought him into holds, that his voice should no more be heard upon the mountains of Israel.
וַיִּתְּנֻהוּ בַסּוּגַר בַּחַחִים, וַיְבִאֻהוּ אֶל־מֶלֶךְ בָּבֶל; יְבִאֻהוּ בַּמְּצֹדוֹת, לְמַעַן, לֹא־יִשָּׁמַע קוֹלוֹ עוֹד אֶל־הָרֵי יִשְׂרָאֵל׃
10
Твоя мать была, как виноградная лоза, посаженная у воды; плодовита и ветвиста была она от обилия воды.
Твоя мать была — что лоза виноградная, посаженная у потоков полноводных. Плодовитой была и ветвистой — так вода ее орошала.
Твоя мать была, точно лоза в винограднике, посаженная у воды; плодоносной была она и ветвистой от изобилия воды.
Твоя мати, як той виноград у винограднику, посадженому над водою, плодюча й гілляста була через води великі.
Thy mother is like a vine in thy blood, planted by the waters: she was fruitful and full of branches by reason of many waters.
אִמְּךָ כַגֶּפֶן בְּדָמְךָ עַל־מַיִם שְׁתוּלָה; פֹּרִיָּה וַעֲנֵפָה, הָיְתָה מִמַּיִם רַבִּים׃
11
И были у нее ветви крепкие для скипетров властителей, и высоко поднялся ствол ее между густыми ветвями; и выдавалась она высотою своею со множеством ветвей своих.
Были ветви ее крепки, для жезла владык годились. Над чащей она возвышалась, была видна отовсюду, высокая и ветвистая.
Ветви ее были крепкими, годились на жезл правителя. Высоко поднимался ствол ее над густою листвой. Она красовалась своей высотой и порослью богатой.
І виросли пруття міцні, й надавались на берла володарів, і височів між гущавинами його зріст, і він показався в своїй висоті, у численних галузках своїх!
And she had strong rods for the sceptres of them that bare rule, and her stature was exalted among the thick branches, and she appeared in her height with the multitude of her branches.
וַיִּהְיוּ־לָהּ מַטּוֹת עֹז, אֶל־שִׁבְטֵי מֹשְׁלִים, וַתִּגְבַּהּ קוֹמָתוֹ עַל־בֵּין עֲבֹתִים; וַיֵּרָא בְגָבְהוֹ, בְּרֹב דָּלִיֹּתָיו׃
12
Но во гневе вырвана, брошена на землю, и восточный ветер иссушил плод ее; отторжены и иссохли крепкие ветви ее, огонь пожрал их.
Но вырвана она во гневе, на землю брошена. Восточный ветер плоды ее высушил. Обломлены и погублены крепкие ее ветви, огонь пожрал их.
Но была она с яростью вырвана и на землю повергнута; восточный ветер ее иссушил, и плоды с нее обобрали; ее крепкие ветви засохли, и поглотил их огонь.
Та була вона вирвана в лютості, об землю кинена, і вітер зо сходу зсушив її плід, поламалися й повисихали вони, а її міцний прут огонь його зжер...
But she was plucked up in fury, she was cast down to the ground, and the east wind dried up her fruit: her strong rods were broken and withered; the fire consumed them.
וַתֻּתַּשׁ בְּחֵמָה לָאָרֶץ הֻשְׁלָכָה, וְרוּחַ הַקָּדִים הוֹבִישׁ פִּרְיָהּ; הִתְפָּרְקוּ וְיָבֵשׁוּ מַטֵּה עֻזָּהּ אֵשׁ אֲכָלָתְהוּ׃
13
А теперь она пересажена в пустыню, в землю сухую и жаждущую.
И вот пересажена она в пустыню, на землю зноя и жажды.
Теперь в пустыню она пересажена, в землю бездождья и жажды.
А тепер посадили її на пустині, у краї сухому й безвідному,
And now she is planted in the wilderness, in a dry and thirsty ground.
וְעַתָּה שְׁתוּלָה בַמִּדְבָּר; בְּאֶרֶץ צִיָּה וְצָמָא׃
14
И вышел огонь из ствола ветвей ее, пожрал плоды ее и не осталось на ней ветвей крепких для скипетра властителя. Это плачевная песнь, и останется для плача.
Огонь на ветвях ее вспыхнул и пожрал плоды ее. Больше не осталось у нее крепкой ветви, годной для жезла владык. Таков этот плач. И эти слова стали траурной песнью.
Из ствола ее вышел огонь и поглотил ее плод. Нет на ней больше крепких ветвей, годных на жезл правителя». Это плач, и пусть им оплакивают.
і вийшов огонь із прута її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцного прута, берла на панування... Це пісня жалобна, і буде за пісню жалоби вона.
And fire is gone out of a rod of her branches, which hath devoured her fruit, so that she hath no strong rod to be a sceptre to rule. This is a lamentation, and shall be for a lamentation.
וַתֵּצֵא אֵשׁ מִמַּטֵּה בַדֶּיהָ פִּרְיָהּ אָכָלָה, וְלֹא־הָיָה בָהּ מַטֵּה־עֹז שֵׁבֶט לִמְשׁוֹל; קִינָה הִיא וַתְּהִי לְקִינָה׃