Деяния святых апостолов | Acts | Πράξεις Ἀποστόλων, Глава 14

1
В Иконии они вошли вместе в Иудейскую синагогу и говорили так, что уверовало великое множество Иудеев и Еллинов.
B Иконии апостолы тоже пришли в иудейскую синагогу и говорили так убедительно, что уверовало великое множество людей, иудеев и язычников.
В Иконии Павел и Варнава вошли, как обычно, в иудейскую синагогу и говорили так убедительно, что поверило очень много иудеев и греков.
І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.
And it came to pass in Iconium, that they went both together into the synagogue of the Jews, and so spake, that a great multitude both of the Jews and also of the Greeks believed.
ἐγένετο δὲ ἐν ’Ικονίω̨ κατὰ τò αὐτò εἰσελθει̃ν αὐτοὺς εἰς τὴν συναγωγὴν τω̃ν ’Ιουδαίων καὶ λαλη̃σαι οὕτως ὥστε πιστευ̃σαι ’Ιουδαίων τε καὶ ’Ελλήνων πολὺ πλη̃θος
2
А неверующие Иудеи возбудили и раздражили против братьев сердца язычников.
Но иудеи, которые не покорились вере, восстановили язычников и возбудили в них вражду против братьев.
Однако иудеи, которые отказались им верить, возбудили язычников и настроили их против братьев.
Невірні ж юдеї підбурили та роз"ятрили душі поган на братів.
But the unbelieving Jews stirred up the Gentiles, and made their minds evil affected against the brethren.
οἱ δὲ ἀπειθήσαντες ’Ιουδαι̃οι ἐπήγειραν καὶ ἐκάκωσαν τὰς ψυχὰς τω̃ν ἐθνω̃ν κατὰ τω̃ν ἀδελφω̃ν
3
Впрочем они пробыли {здесь} довольно времени, смело действуя о Господе, Который, во свидетельство слову благодати Своей, творил руками их знамения и чудеса.
И все же апостолы оставались там еще долгое время. Они бесстрашно проповедовали о Господе, и Он подтверждал их проповедь о Божьей милости чудесами и дивными знаками, которые совершались их руками.
Павел и Варнава провели там довольно много времени. Они смело говорили о Господе, Который подтверждал весть о Своей благодати, давая им силу совершать знамения и чудеса.
Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.
Long time therefore abode they speaking boldly in the Lord, which gave testimony unto the word of his grace, and granted signs and wonders to be done by their hands.
ἱκανòν μὲν οὐ̃ν χρόνον διέτριψαν παρρησιαζόμενοι ἐπὶ τω̨̃ κυρίω̨ τω̨̃ μαρτυρου̃ντι ἐπὶ τω̨̃ λόγω̨ τη̃ς χάριτος αὐτου̃ διδόντι σημει̃α καὶ τέρατα γίνεσθαι διὰ τω̃ν χειρω̃ν αὐτω̃ν
4
Между тем народ в городе разделился: и одни были на стороне Иудеев, а другие на стороне Апостолов.
Мнение горожан разделилось: одни были за иудеев, другие за апостолов.
Жители города разделились. Одни поддерживали иудеев, а другие — апостолов.
А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.
But the multitude of the city was divided: and part held with the Jews, and part with the apostles.
ἐσχίσθη δὲ τò πλη̃θος τη̃ς πόλεως καὶ οἱ μὲν ἠ̃σαν σὺν τοι̃ς ’Ιουδαίοις οἱ δὲ σὺν τοι̃ς ἀποστόλοις
5
Когда же язычники и Иудеи со своими начальниками устремились на них, чтобы посрамить и побить их камнями,
Но когда апостолы узнали, что иудеи и язычники вступили в сговор с городскими властями и готовятся напасть на них и побить камнями,
Но когда язычники и иудеи вместе со своими начальниками захотели применить силу и побить их камнями,
Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,
And when there was an assault made both of the Gentiles, and also of the Jews with their rulers, to use them despitefully, and to stone them,
ὡς δὲ ἐγένετο ὁρμὴ τω̃ν ἐθνω̃ν τε καὶ ’Ιουδαίων σὺν τοι̃ς ἄρχουσιν αὐτω̃ν ὑβρίσαι καὶ λιθοβολη̃σαι αὐτούς
6
они, узнав {о сем,} удалились в Ликаонские города Листру и Дервию и в окрестности их,
они бежали в Ликаони́ю,
те, узнав об этом, бежали в города Ликаонии Листру и Дервию и в их окрестности,
то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,
They were ware of it, and fled unto Lystra and Derbe, cities of Lycaonia, and unto the region that lieth round about:
συνιδόντες κατέφυγον εἰς τὰς πόλεις τη̃ς Λυκαονίας Λύστραν καὶ Δέρβην καὶ τὴν περίχωρον
7
и там благовествовали.
где возвещали Радостную Весть в городах Ли́стра и Де́рба и их окрестностях.
где продолжали возвещать Радостную Весть.
і Євангелію там звіщали.
And there they preached the gospel.
κἀκει̃ εὐαγγελιζόμενοι ἠ̃σαν
8
В Листре некоторый муж, не владевший ногами, сидел, будучи хром от чрева матери своей, и никогда не ходил.
В Листре был человек, у которого ноги были бессильны от рождения, он никогда в жизни не ходил.
В Листре жил человек, не владевший ногами; он был хромым от рождения и никогда не ходил.
А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.
And there sat a certain man at Lystra, impotent in his feet, being a cripple from his mother's womb, who never had walked:
καί τις ἀνὴρ ἀδύνατος ἐν Λύστροις τοι̃ς ποσὶν ἐκάθητο χωλòς ἐκ κοιλίας μητρòς αὐτου̃ ὃς οὐδέποτε περιεπάτησεν
9
Он слушал говорившего Павла, который, взглянув на него и увидев, что он имеет веру для получения исцеления,
Однажды он сидел и слушал проповедь Павла, и тот, внимательно посмотрев на него, увидел: у этого человека такая вера, что она может его исцелить.
Он слушал то, что говорил Павел. Павел же посмотрел на него и увидел, что у того есть вера для исцеления.
Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
The same heard Paul speak: who stedfastly beholding him, and perceiving that he had faith to be healed,
οὑ̃τος ἤκουσεν του̃ Παύλου λαλου̃ντος ὃς ἀτενίσας αὐτω̨̃ καὶ ἰδὼν ὅτι ἔχει πίστιν του̃ σωθη̃ναι
10
сказал громким голосом: тебе говорю во имя Господа Иисуса Христа: стань на ноги твои прямо. И он тотчас вскочил и стал ходить.
«Вставай, поднимайся на ноги!» — громким голосом воскликнул Павел. И тот вскочил и начал ходить.
— Встань на ноги твои прямо! — громко сказал он калеке. Тот вскочил и начал ходить.
то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...
Said with a loud voice, Stand upright on thy feet. And he leaped and walked.
εἰ̃πεν μεγάλη̨ φωνη̨̃ ἀνάστηθι ἐπὶ τοὺς πόδας σου ὀρθός καὶ ἥλατο καὶ περιεπάτει
11
Народ же, увидев, что сделал Павел, возвысил свой голос, говоря по-ликаонски: боги в образе человеческом сошли к нам.
Толпа, увидев, что сделал Павел, стала кричать на своем ликао́нском наречии: «К нам сошли боги в человеческом облике!»
Люди увидели, что сделал Павел, и стали кричать на ликаонском языке: — К нам сошли боги в образе людей!
А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...
And when the people saw what Paul had done, they lifted up their voices, saying in the speech of Lycaonia, The gods are come down to us in the likeness of men.
οἵ τε ὄχλοι ἰδόντες ὃ ἐποίησεν Παυ̃λος ἐπη̃ραν τὴν φωνὴν αὐτω̃ν Λυκαονιστὶ λέγοντες οἱ θεοὶ ὁμοιωθέντες ἀνθρώποις κατέβησαν πρòς ἡμα̃ς
12
И называли Варнаву Зевсом, а Павла Ермием, потому что он начальствовал в слове.
Варнаву они называли Зевсом, а Павла — Гермесом, потому что говорил главным образом он.
Они назвали Варнаву Зевсом и Павла Гермесом, потому что говорил в основном он.
І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.
And they called Barnabas, Jupiter; and Paul, Mercurius, because he was the chief speaker.
ἐκάλουν τε τòν Βαρναβα̃ν δία τòν δὲ Παυ̃λον ’Ερμη̃ν ἐπειδὴ αὐτòς ἠ̃ν ὁ ἡγούμενος του̃ λόγου
13
Жрец же {идола} Зевса, находившегося перед их городом, приведя к воротам волов и {принеся} венки, хотел вместе с народом совершить жертвоприношение.
Жрец Зевса, храм которого стоял за чертой города, привел к воротам быков и принес венки, собираясь вместе с народом совершить им жертвоприношение.
За городом был храм Зевса, и его жрец привел к городским воротам быков и принес венки; желая вместе с народом принести им жертву.
А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.
Then the priest of Jupiter, which was before their city, brought oxen and garlands unto the gates, and would have done sacrifice with the people.
ὅ τε ἱερεὺς του̃ Διòς του̃ ὄντος πρò τη̃ς πόλεως ταύρους καὶ στέμματα ἐπὶ τοὺς πυλω̃νας ἐνέγκας σὺν τοι̃ς ὄχλοις ἤθελεν θύειν
14
Но Апостолы Варнава и Павел, услышав {о сем,} разодрали свои одежды и, бросившись в народ, громогласно говорили:
Апостолы Варнава и Павел, узнав об этом, разодрали на себе одежды и с громкими криками бросились к толпе:
Когда же апостолы Варнава и Павел услышали об этом, они разорвали свои одежды, кинулись в толпу и стали кричать:
Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи
Which when the apostles, Barnabas and Paul, heard of, they rent their clothes, and ran in among the people, crying out,
ἀκούσαντες δὲ οἱ ἀπόστολοι Βαρναβα̃ς καὶ Παυ̃λος διαρρήξαντες τὰ ἱμάτια αὐτω̃ν ἐξεπήδησαν εἰς τòν ὄχλον κράζοντες
15
мужи! что вы это делаете? И мы - подобные вам человеки, и благовествуем вам, чтобы вы обратились от сих ложных к Богу Живому, Который сотворил небо и землю, и море, и все, что в них,
«Эй, что вы делаете? Мы люди, такие же, как вы! Мы пришли к вам с Радостной Вестью, чтобы вы отвернулись от этого вздора и обратились к Живому Богу, создавшему небо, землю, море и все, что в них.
— Опомнитесь, что вы делаете? Мы такие же люди, как и вы! Мы принесли вам Радостную Весть, и мы хотим, чтобы вы оставили этих бесполезных идолов и обратились к живому Богу, Который создал небо и землю, море и все, что в них.
та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.
And saying, Sirs, why do ye these things? We also are men of like passions with you, and preach unto you that ye should turn from these vanities unto the living God, which made heaven, and earth, and the sea, and all things that are therein:
καὶ λέγοντες ἄνδρες τί ταυ̃τα ποιει̃τε καὶ ἡμει̃ς ὁμοιοπαθει̃ς ἐσμεν ὑμι̃ν ἄνθρωποι εὐαγγελιζόμενοι ὑμα̃ς ἀπò τούτων τω̃ν ματαίων ἐπιστρέφειν ἐπὶ θεòν ζω̃ντα ὃς ἐποίησεν τòν οὐρανòν καὶ τὴν γη̃ν καὶ τὴν θάλασσαν καὶ πάντα τὰ ἐν αὐτοι̃ς
16
Который в прошедших родах попустил всем народам ходить своими путями,
В прошедшие времена Он допускал, чтобы все народы шли своими путями.
В прошлом Он позволял народам ходить каждому своими путями,
За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,
Who in times past suffered all nations to walk in their own ways.
ὃς ἐν ται̃ς παρω̨χημέναις γενεαι̃ς εἴασεν πάντα τὰ ἔθνη πορεύεσθαι ται̃ς ὁδοι̃ς αὐτω̃ν
17
хотя и не переставал свидетельствовать о Себе благодеяниями, подавая нам с неба дожди и времена плодоносные и исполняя пищею и веселием сердца наши.
Но и тогда Он свидетельствовал о Себе благими деяниями, посылая вам с неба дожди и времена плодоношения, подавая пищу и наполняя сердца ваши весельем».
но продолжал свидетельствовать о Себе, делая добро, посылая вам дождь с небес и урожай в свое время, давая пищу и наполняя ваши сердца радостью.
але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.
Nevertheless he left not himself without witness, in that he did good, and gave us rain from heaven, and fruitful seasons, filling our hearts with food and gladness.
καίτοι οὐκ ἀμάρτυρον αὐτòν ἀφη̃κεν ἀγαθουργω̃ν οὐρανόθεν ὑμι̃ν ὑετοὺς διδοὺς καὶ καιροὺς καρποφόρους ἐμπιπλω̃ν τροφη̃ς καὶ εὐφροσύνης τὰς καρδίας ὑμω̃ν
18
И, говоря сие, они едва убедили народ не приносить им жертвы и идти каждому домой. Между тем, как они, оставаясь там, учили,
Этими речами они с трудом удержали народ от жертвоприношения.
Но даже этими словами им едва удалось убедить народ не приносить им жертву.
І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.
And with these sayings scarce restrained they the people, that they had not done sacrifice unto them.
καὶ ταυ̃τα λέγοντες μόλις κατέπαυσαν τοὺς ὄχλους του̃ μὴ θύειν αὐτοι̃ς
19
из Антиохии и Иконии пришли некоторые Иудеи и, когда {Апостолы} смело проповедывали, убедили народ отстать от них, говоря: они не говорят ничего истинного, а все лгут. И, возбудив народ, побили Павла камнями и вытащили за город, почитая его умершим.
Но потом пришли из Антиохии и Икония иудеи и настроили против них народ. Они побили Павла камнями и, сочтя его мертвым, выволокли за город.
Однако иудеи, которые пришли из Антиохии и Иконии, склонили толпу на свою сторону. Павла побили камнями и выволокли за город, думая, что он уже мертв.
А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...
And there came thither certain Jews from Antioch and Iconium, who persuaded the people, and, having stoned Paul, drew him out of the city, supposing he had been dead.
ἐπη̃λθαν δὲ ἀπò ’Αντιοχείας καὶ ’Ικονίου ’Ιουδαι̃οι καὶ πείσαντες τοὺς ὄχλους καὶ λιθάσαντες τòν Παυ̃λον ἔσυρον ἔξω τη̃ς πόλεως νομίζοντες αὐτòν τεθνηκέναι
20
Когда же ученики собрались около него, он встал и пошел в город, а на другой день удалился с Варнавою в Дервию.
Но когда Павла окружили ученики, он встал и пошел в город. На следующий день он вместе с Варнавой ушел в Дербу.
Но когда ученики собрались вокруг него, он поднялся и пошел обратно в город. На следующий день они с Варнавой ушли в Дервию.
Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.
Howbeit, as the disciples stood round about him, he rose up, and came into the city: and the next day he departed with Barnabas to Derbe.
κυκλωσάντων δὲ τω̃ν μαθητω̃ν αὐτòν ἀναστὰς εἰση̃λθεν εἰς τὴν πόλιν καὶ τη̨̃ ἐπαύριον ἐξη̃λθεν σὺν τω̨̃ Βαρναβα̨̃ εἰς Δέρβην
21
Проповедав Евангелие сему городу и приобретя довольно учеников, они обратно проходили Листру, Иконию и Антиохию,
Возвестив и в этом городе Радостную Весть и многих обратив в учеников Господних, они вернулись в Листру, а оттуда в Иконий и в Антиохию,
Они возвещали Радостную Весть в этом городе и приобрели много учеников. Затем они возвратились в Листру, Иконию и Антиохию.
І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,
And when they had preached the gospel to that city, and had taught many, they returned again to Lystra, and to Iconium, and Antioch,
εὐαγγελισάμενοί τε τὴν πόλιν ἐκείνην καὶ μαθητεύσαντες ἱκανοὺς ὑπέστρεψαν εἰς τὴν Λύστραν καὶ εἰς ’Ικόνιον καὶ εἰς ’Αντιόχειαν
22
утверждая души учеников, увещевая пребывать в вере и {поучая,} что многими скорбями надлежит нам войти в Царствие Божие.
повсюду укрепляя дух учеников и убеждая их крепко хранить веру, «потому что, — говорили они, — чтобы войти в Царство Бога, нам надо пройти через много страданий».
Там они ободряли учеников и воодушевляли их оставаться твердыми в вере. — Нам предстоит испытать много скорбей перед тем, как мы войдем в Божье Царство, — говорили они.
душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.
Confirming the souls of the disciples, and exhorting them to continue in the faith, and that we must through much tribulation enter into the kingdom of God.
ἐπιστηρίζοντες τὰς ψυχὰς τω̃ν μαθητω̃ν παρακαλου̃ντες ἐμμένειν τη̨̃ πίστει καὶ ὅτι διὰ πολλω̃ν θλίψεων δει̃ ἡμα̃ς εἰσελθει̃ν εἰς τὴν βασιλείαν του̃ θεου̃
23
Рукоположив же им пресвитеров к каждой церкви, они помолились с постом и предали их Господу, в Которого уверовали.
В каждой общине они назначали старейшин, возлагая на них руки и, после молитвы и поста, поручали Господу, в которого те уверовали.
Павел и Варнава в каждой церкви назначили старших и, помолившись с постом, передали их Господу, в Которого они уверовали.
І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.
And when they had ordained them elders in every church, and had prayed with fasting, they commended them to the Lord, on whom they believed.
χειροτονήσαντες δὲ αὐτοι̃ς κατ’ ἐκκλησίαν πρεσβυτέρους προσευξάμενοι μετὰ νηστειω̃ν παρέθεντο αὐτοὺς τω̨̃ κυρίω̨ εἰς ὃν πεπιστεύκεισαν
24
Потом, пройдя через Писидию, пришли в Памфилию,
Они прошли через всю Писи́дию и пришли в Памфилию.
Затем они прошли Писидию и пришли в Памфилию.
Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;
And after they had passed throughout Pisidia, they came to Pamphylia.
καὶ διελθόντες τὴν Πισιδίαν ἠ̃λθον εἰς τὴν Παμφυλίαν
25
и, проповедав слово Господне в Пергии, сошли в Атталию;
Возвестив Слово в Перге, они направились в Атта́лию,
Проповедовав слово в Пергии, они пришли в Атталию.
і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,
And when they had preached the word in Perga, they went down into Attalia:
καὶ λαλήσαντες ἐν Πέργη̨ τòν λόγον κατέβησαν εἰς ’Αττάλειαν
26
а оттуда отплыли в Антиохию, откуда были преданы благодати Божией на дело, которое и исполнили.
а оттуда отплыли обратно в Антиохию, откуда некогда отправились, вверив себя Божьей милости, исполнять ныне завершенный труд.
Из Атталии они отплыли обратно в Антиохию, где были вверены Божьей благодати на труд, который они и исполнили.
а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.
And thence sailed to Antioch, from whence they had been recommended to the grace of God for the work which they fulfilled.
κἀκει̃θεν ἀπέπλευσαν εἰς ’Αντιόχειαν ὅθεν ἠ̃σαν παραδεδομένοι τη̨̃ χάριτι του̃ θεου̃ εἰς τò ἔργον ὃ ἐπλήρωσαν
27
Прибыв туда и собрав церковь, они рассказали всё, что сотворил Бог с ними и как Он отверз дверь веры язычникам.
Прибыв в Антиохию, они собрали всю церковь и рассказали им о том, что совершил вместе с ними Бог, и о том, что Он отворил язычникам дверь веры.
Вернувшись обратно, они собрали церковь и рассказали обо всем, что Бог совершил через них и как Он открыл дверь веры для язычников.
А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.
And when they were come, and had gathered the church together, they rehearsed all that God had done with them, and how he had opened the door of faith unto the Gentiles.
παραγενόμενοι δὲ καὶ συναγαγόντες τὴν ἐκκλησίαν ἀνήγγελλον ὅσα ἐποίησεν ὁ θεòς μετ’ αὐτω̃ν καὶ ὅτι ἤνοιξεν τοι̃ς ἔθνεσιν θύραν πίστεως
28
И пребывали там немалое время с учениками.
Они долго оставались там с учениками.
Там они пробыли довольно много времени вместе с учениками.
І перебували вони немалий час із учнями.
And there they abode long time with the disciples.
διέτριβον δὲ χρόνον οὐκ ὀλίγον σὺν τοι̃ς μαθηται̃ς