1
Когда решено было плыть нам в Италию, то отдали Павла и некоторых других узников сотнику Августова полка, именем Юлию.
После того как было решено, что мы отплываем в Италию, Павла и еще нескольких заключенных передали центуриону по имени Юлий, из Августовой когорты.
Когда было решено, что мы отправимся в Италию, Павла и других заключенных передали сотнику по имени Юлий, из императорского полка.
А коли постановлено, щоб відплинули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув"язнених сотникові, Юлієві на ім"я, з полку Августа.
And when it was determined that we should sail into Italy, they delivered Paul and certain other prisoners unto one named Julius, a centurion of Augustus' band.
ὡς δὲ ἐκρίθη του̃ ἀποπλει̃ν ἡμα̃ς εἰς τὴν ’Ιταλίαν παρεδίδουν τόν τε Παυ̃λον καί τινας ἑτέρους δεσμώτας ἑκατοντάρχη̨ ὀνόματι ’Ιουλίω̨ σπείρης Σεβαστη̃ς
2
Мы взошли на Адрамитский корабль и отправились, намереваясь плыть около Асийских мест. С нами был Аристарх, Македонянин из Фессалоники.
Мы сели на корабль из Адрами́ттия, следовавший в порты азийского побережья, и отчалили. С нами был Аристарх, македонец из Фессалоники.
Мы сели на адрамитский корабль, который должен был заходить в порты провинции Азия, и отправились в путь. С нами был македонянин Аристарх из Фессалоники.
І посідали ми на корабля адрамітського, що пливсти мав біля місць азійських, та й відчалили. Із нами був Арістарх македонець із Солуня.
And entering into a ship of Adramyttium, we launched, meaning to sail by the coasts of Asia; one Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, being with us.
ἐπιβάντες δὲ πλοίω̨ ’Αδραμυττηνω̨̃ μέλλοντι πλει̃ν εἰς τοὺς κατὰ τὴν ’Ασίαν τόπους ἀνήχθημεν ὄντος σὺν ἡμι̃ν ’Αριστάρχου Μακεδόνος Θεσσαλονικέως
3
На другой {день} пристали к Сидону. Юлий, поступая с Павлом человеколюбиво, позволил ему сходить к друзьям и воспользоваться их усердием.
На следующий день мы зашли в Сидон, и Юлий был так добр к Павлу, что разрешил ему сходить к друзьям и взять у них все необходимое.
На следующий день мы причалили в Сидоне. Юлий хорошо обращался с Павлом и позволил ему навестить друзей, чтобы они позаботились о его нуждах.
А другого дня ми пристали в Сидоні. До Павла ж Юлій ставивсь по-людському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
And the next day we touched at Sidon. And Julius courteously entreated Paul, and gave him liberty to go unto his friends to refresh himself.
τη̨̃ τε ἑτέρα̨ κατήχθημεν εἰς Σιδω̃να φιλανθρώπως τε ὁ ’Ιούλιος τω̨̃ Παύλω̨ χρησάμενος ἐπέτρεψεν πρòς τοὺς φίλους πορευθέντι ἐπιμελείας τυχει̃ν
4
Отправившись оттуда, мы приплыли в Кипр, по причине противных ветров,
Выйдя из Сидона, мы плыли с подветренной стороны кипрского берега, так как ветры были встречные.
Мы опять вышли в море и прошли Кипр с подветренной стороны, чтобы избежать встречного ветра.
А вирушивши звідти, припливли ми до Кіпру, бо вітри супротивні були.
And when we had launched from thence, we sailed under Cyprus, because the winds were contrary.
κἀκει̃θεν ἀναχθέντες ὑπεπλεύσαμεν τὴν Κύπρον διὰ τò τοὺς ἀνέμους εἰ̃ναι ἐναντίους
5
и, переплыв море против Киликии и Памфилии, прибыли в Миры Ликийские.
Потом мы пересекли открытое море, проплыв мимо Киликии и Памфилии, и причалили в ликййском городе Ми́ры.
Мы пересекли открытое море, омывающее берега Киликии и Памфилии, и причалили в ликийском городе Миры.
Коли ж переплинули море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри.
And when we had sailed over the sea of Cilicia and Pamphylia, we came to Myra, a city of Lycia.
τό τε πέλαγος τò κατὰ τὴν Κιλικίαν καὶ Παμφυλίαν διαπλεύσαντες κατήλθομεν εἰς Μύρα τη̃ς Λυκίας
6
Там сотник нашел Александрийский корабль, плывущий в Италию, и посадил нас на него.
Там центурион нашел александрийский корабль, отплывавший в Италию, и посадил нас на него.
Там сотник нашел корабль из Александрии, направлявшийся в Италию, и посадил нас на него.
І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плинув в Італію, і всадив нас на нього.
And there the centurion found a ship of Alexandria sailing into Italy; and he put us therein.
κἀκει̃ εὑρὼν ὁ ἑκατοντάρχης πλοι̃ον ’Αλεξανδρι̃νον πλέον εἰς τὴν ’Ιταλίαν ἐνεβίβασεν ἡμα̃ς εἰς αὐτό
7
Медленно плавая многие дни и едва поровнявшись с Книдом, по причине неблагоприятного нам ветра, мы подплыли к Криту при Салмоне.
Мы шли медленным ходом уже несколько дней и подошли всего лишь к городу Кни́ду. Так как ветер не давал нам двигаться в нужном направлении, мы поплыли с подветренной стороны побережья Крита, обогнув мыс Салмо́нэ.
В течение многих дней мы медленно продвигались вперед и в конце концов, хотя и с трудностями, но прибыли в Книд. И так как ветер не давал нам двигаться в нужном направлении, мы подплыли к Криту со стороны Салмоны.
І днів багато помалу пливли ми, і насилу насупроти Кніду приплинули, а що вітер нас не допускав, попливли ми додолу на Кріт при Салмоні.
And when we had sailed slowly many days, and scarce were come over against Cnidus, the wind not suffering us, we sailed under Crete, over against Salmone;
ἐν ἱκαναι̃ς δὲ ἡμέραις βραδυπλοου̃ντες καὶ μόλις γενόμενοι κατὰ τὴν Κνίδον μὴ προσεω̃ντος ἡμα̃ς του̃ ἀνέμου ὑπεπλεύσαμεν τὴν Κρήτην κατὰ Σαλμώνην
8
Пробравшись же с трудом мимо него, прибыли к одному месту, называемому Хорошие Пристани, близ которого был город Ласея.
Мы не удалялись от берега, и лишь с большим трудом нам удалось добраться до места, которое называлось «Тихие Гавани»; это недалеко от города Ласе́я.
С трудом продвигаясь вдоль побережья, мы прибыли в место, называемое Хорошие Пристани, недалеко от города Ласея.
І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея.
And, hardly passing it, came unto a place which is called The fair havens; nigh whereunto was the city of Lasea.
μόλις τε παραλεγόμενοι αὐτὴν ἤλθομεν εἰς τόπον τινὰ καλούμενον Καλοὺς Λιμένας ὡ̨̃ ἐγγὺς πόλις ἠ̃ν Λασαία
9
Но как прошло довольно времени, и плавание было уже опасно, потому что и пост уже прошел, то Павел советовал,
Мы потеряли много времени, а дальнейшее плавание уже становилось опасным, так как прошел день Поста́.
Так как мы потеряли уже много времени и плавание становилось опасным, потому что даже иудейский осенний пост уже прошел, Павел предупредил их:
А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
Now when much time was spent, and when sailing was now dangerous, because the fast was now already past, Paul admonished them,
ἱκανου̃ δὲ χρόνου διαγενομένου καὶ ὄντος ἤδη ἐπισφαλου̃ς του̃ πλοòς διὰ τò καὶ τὴν νηστείαν ἤδη παρεληλυθέναι παρή̨νει ὁ Παυ̃λος
10
говоря им: мужи! я вижу, что плавание будет с затруднениями и с большим вредом не только для груза и корабля, но и для нашей жизни.
«Друзья, — уговаривал Павел, — я вижу, что плавание это будет для нас очень опасно, с риском не только для груза и корабля, но и для самой жизни».
— Я вижу, что наше путешествие будет сопряжено с большой опасностью и тяжелым ущербом не только для груза и корабля, но и для нашей жизни.
говорячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ.
And said unto them, Sirs, I perceive that this voyage will be with hurt and much damage, not only of the lading and ship, but also of our lives.
λέγων αὐτοι̃ς ἄνδρες θεωρω̃ ὅτι μετὰ ὕβρεως καὶ πολλη̃ς ζημίας οὐ μόνον του̃ φορτίου καὶ του̃ πλοίου ἀλλὰ καὶ τω̃ν ψυχω̃ν ἡμω̃ν μέλλειν ἔσεσθαι τòν πλου̃ν
11
Но сотник более доверял кормчему и начальнику корабля, нежели словам Павла.
Но центурион больше прислушивался к капитану и к судовладельцу, чем к Павлу.
Сотник же вместо того, чтобы послушать Павла, последовал совету капитана и владельца корабля.
Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив.
Nevertheless the centurion believed the master and the owner of the ship, more than those things which were spoken by Paul.
ὁ δὲ ἑκατοντάρχης τω̨̃ κυβερνήτη̨ καὶ τω̨̃ ναυκλήρω̨ μα̃λλον ἐπείθετο ἢ τοι̃ς ὑπò Παύλου λεγομένοις
12
А как пристань не была приспособлена к зимовке, то многие давали совет отправиться оттуда, чтобы, если можно, дойти до Финика, пристани Критской, лежащей против юго-западного и северо-западного ветра, и {там} перезимовать.
Гавань была мало приспособлена для зимовки, и большинство склонилось к мысли, что надо выйти в море, попытаться дойти до Феникса и перезимовать там. Феникс — это критская гавань, открытая на юго- и северо–запад.
Порт этот был непригоден для зимовки, и большинство решило отправиться дальше, чтобы попытаться доплыть до Финика и там зазимовать. Финик был пристанью на Крите, открытой для юго-западного и северо-западного ветров.
А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі.
And because the haven was not commodious to winter in, the more part advised to depart thence also, if by any means they might attain to Phenice, and there to winter; which is an haven of Crete, and lieth toward the south west and north west.
ἀνευθέτου δὲ του̃ λιμένος ὑπάρχοντος πρòς παραχειμασίαν οἱ πλείονες ἔθεντο βουλὴν ἀναχθη̃ναι ἐκει̃θεν εἴ πως δύναιντο καταντήσαντες εἰς φοίνικα παραχειμάσαι λιμένα τη̃ς Κρήτης βλέποντα κατὰ λίβα καὶ κατὰ χω̃ρον
13
Подул южный ветер, и они, подумав, что уже получили желаемое, отправились, и поплыли поблизости Крита.
А когда задул легкий южный ветер, они, решив, что план их осуществим, снялись с якоря и поплыли, держась как можно ближе к побережью Крита.
Подул легкий южный ветер, и, решив, что он-то им и нужен, моряки подняли якорь и поплыли вдоль побережья Крита.
А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
And when the south wind blew softly, supposing that they had obtained their purpose, loosing thence, they sailed close by Crete.
ὑποπνεύσαντος δὲ νότου δόξαντες τη̃ς προθέσεως κεκρατηκέναι ἄραντες ἀ̃σσον παρελέγοντο τὴν Κρήτην
14
Но скоро поднялся против него ветер бурный, называемый эвроклидон.
Но очень скоро из‑за острова налетел ураганный северовосточный ветер; его называют «Эвраквило́н».
Немного времени спустя с острова подул ураганный северо-восточный ветер, называемый эвракилоном.
Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон.
But not long after there arose against it a tempestuous wind, called Euroclydon.
μετ’ οὐ πολὺ δὲ ἔβαλεν κατ’ αὐτη̃ς ἄνεμος τυφωνικòς ὁ καλούμενος εὐρακύλων
15
Корабль схватило так, что он не мог противиться ветру, и мы носились, отдавшись волнам.
Корабль подхватило, удерживать его против ветра было невозможно. Мы бросили эти попытки, и корабль понесло по волнам.
Он подхватил корабль, который не мог двигаться против ветра. Тогда мы отдались на волю волн и носились, гонимые ветром.
А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися.
And when the ship was caught, and could not bear up into the wind, we let her drive.
συναρπασθέντος δὲ του̃ πλοίου καὶ μὴ δυναμένου ἀντοφθαλμει̃ν τω̨̃ ἀνέμω̨ ἐπιδόντες ἐφερόμεθα
16
И, набежав на один островок, называемый Клавдой, мы едва могли удержать лодку.
Когда мы проплывали с подветренной стороны островка под названием Ка́вда, нам удалось, с большим трудом, спасти корабельную лодку,
Мы оказались с подветренной стороны маленького острова Кавда. Там нам с большими трудностями удалось сохранить лодку.
І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли.
And running under a certain island which is called Clauda, we had much work to come by the boat:
νησίον δέ τι ὑποδραμόντες καλούμενον Καυ̃δα ἰσχύσαμεν μόλις περικρατει̃ς γενέσθαι τη̃ς σκάφης
17
Подняв ее, стали употреблять пособия и обвязывать корабль; боясь же, чтобы не сесть на мель, спустили парус и таким образом носились.
подняв ее на палубу; затем мы сумели укрепить борта судна, обвязав их канатами. Боясь, что нас затянет на отмели Си́рта, моряки бросили плавучий якорь и продолжали дрейфовать.
Когда ее подняли на корабль, матросы провели канаты под кораблем и обвязали его. Из страха сесть на песчаные отмели Сирта, они спустили паруса и продолжали плыть, носимые ветром.
Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв"язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так.
Which when they had taken up, they used helps, undergirding the ship; and, fearing lest they should fall into the quicksands, strake sail, and so were driven.
ἣν ἄραντες βοηθείαις ἐχρω̃ντο ὑποζωννύντες τò πλοι̃ον φοβούμενοί τε μὴ εἰς τὴν Σύρτιν ἐκπέσωσιν χαλάσαντες τò σκευ̃ος οὕτως ἐφέροντο
18
На другой день, по причине сильного обуревания, начали выбрасывать {груз,}
Буря все так же свирепствовала, и на следующий день мы облегчили корабль от части груза,
Шторм так сильно бросал корабль, что на следующий день они стали сбрасывать груз за борт.
А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись,
And we being exceedingly tossed with a tempest, the next day they lightened the ship;
σφοδρω̃ς δὲ χειμαζομένων ἡμω̃ν τη̨̃ ἑξη̃ς ἐκβολὴν ἐποιου̃ντο
19
а на третий мы своими руками побросали с корабля вещи.
а еще через день собственными руками выбросили за борт корабельную оснастку.
На третий день они своими руками выбросили за борт корабельные снасти.
а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.
And the third day we cast out with our own hands the tackling of the ship.
καὶ τη̨̃ τρίτη̨ αὐτόχειρες τὴν σκευὴν του̃ πλοίου ἔρριψαν
20
Но как многие дни не видно было ни солнца, ни звезд и продолжалась немалая буря, то наконец исчезала всякая надежда к нашему спасению.
Много дней на небе не было видно ни солнца, ни звезд. Шторм не утихал, и мы уже потеряли всякую надежду на спасение.
Несколько дней не было видно ни солнца, ни звезд, а шторм все бушевал. Мы уже потеряли всякую надежду на спасение.
А коли довгі дні не з"являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...
And when neither sun nor stars in many days appeared, and no small tempest lay on us, all hope that we should be saved was then taken away.
μήτε δὲ ἡλίου μήτε ἄστρων ἐπιφαινόντων ἐπὶ πλείονας ἡμέρας χειμω̃νός τε οὐκ ὀλίγου ἐπικειμένου λοιπòν περιη̨ρει̃το ἐλπὶς πα̃σα του̃ σώ̨ζεσθαι ἡμα̃ς
21
И как долго не ели, то Павел, став посреди них, сказал: мужи! надлежало послушаться меня и не отходить от Крита, чем и избежали бы сих затруднений и вреда.
Люди давно уже не ели, и тогда Павел встал перед ними и сказал: «Друзья, надо было послушаться меня и не покидать Крита. Тогда мы избежали бы и этой беды, и убытков.
Люди долго ничего не ели. Тогда Павел встал среди них и сказал: — Вам следовало послушаться моего совета и не отплывать от Крита, тогда у вас не было бы этих бед и потерь.
А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.
But after long abstinence Paul stood forth in the midst of them, and said, Sirs, ye should have hearkened unto me, and not have loosed from Crete, and to have gained this harm and loss.
πολλη̃ς τε ἀσιτίας ὑπαρχούσης τότε σταθεὶς ὁ Παυ̃λος ἐν μέσω̨ αὐτω̃ν εἰ̃πεν ἔδει μέν ὠ̃ ἄνδρες πειθαρχήσαντάς μοι μὴ ἀνάγεσθαι ἀπò τη̃ς Κρήτης κερδη̃σαί τε τὴν ὕβριν ταύτην καὶ τὴν ζημίαν
22
Теперь же убеждаю вас ободриться, потому что ни одна душа из вас не погибнет, а только корабль.
А теперь я прошу вас: не падайте духом! Никто из нас не лишится жизни, погибнет только корабль.
Но сейчас ободритесь, никто из вас не погибнет, только корабль разобьется.
А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.
And now I exhort you to be of good cheer: for there shall be no loss of any man's life among you, but of the ship.
καὶ τὰ νυ̃ν παραινω̃ ὑμα̃ς εὐθυμει̃ν ἀποβολὴ γὰρ ψυχη̃ς οὐδεμία ἔσται ἐξ ὑμω̃ν πλὴν του̃ πλοίου
23
Ибо Ангел Бога, Которому принадлежу я и Которому служу, явился мне в эту ночь
Этой ночью предстал передо мной ангел, посланный Богом, которому я принадлежу и поклоняюсь.
Прошлой ночью мне явился ангел Бога, Которому я принадлежу и Которому служу.
Бо ночі цієї з"явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу,
For there stood by me this night the angel of God, whose I am, and whom I serve,
παρέστη γάρ μοι ταύτη̨ τη̨̃ νυκτὶ του̃ θεου̃ οὑ̃ εἰμι ἐγώ ὡ̨̃ καὶ λατρεύω ἄγγελος
24
и сказал: "не бойся, Павел! тебе должно предстать пред кесаря, и вот, Бог даровал тебе всех плывущих с тобою".
Он сказал мне: "Не бойся, Павел! Ты должен предстать перед цезарем, и Бог ради тебя дарует жизнь всем твоим спутникам".
Он сказал мне: «Павел, не бойся. Ты должен предстать перед кесарем, и Бог по Своей милости даровал жизнь и всем, кто плывет с тобой».
та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.
Saying, Fear not, Paul; thou must be brought before Caesar: and, lo, God hath given thee all them that sail with thee.
λέγων μὴ φοβου̃ Παυ̃λε Καίσαρί σε δει̃ παραστη̃ναι καὶ ἰδοὺ κεχάρισταί σοι ὁ θεòς πάντας τοὺς πλέοντας μετὰ σου̃
25
Посему ободритесь, мужи, ибо я верю Богу, что будет так, как мне сказано.
Поэтому мужайтесь, друзья! Я верю Богу! Все будет так, как Он сказал.
Так что не бойтесь! Я доверяю Богу и верю, что все будет так, как мне сказано.
Тому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
Wherefore, sirs, be of good cheer: for I believe God, that it shall be even as it was told me.
διò εὐθυμει̃τε ἄνδρες πιστεύω γὰρ τω̨̃ θεω̨̃ ὅτι οὕτως ἔσται καθ’ ὃν τρόπον λελάληταί μοι
26
Нам должно быть выброшенными на какой-нибудь остров.
Нас обязательно прибьет к какому‑нибудь острову».
Корабль будет выброшен на какой-нибудь остров.
І ми мусимо наткнутись на острів якійсь.
Howbeit we must be cast upon a certain island.
εἰς νη̃σον δέ τινα δει̃ ἡμα̃ς ἐκπεσει̃ν
27
В четырнадцатую ночь, как мы носимы были в Адриатическом море, около полуночи корабельщики стали догадываться, что приближаются к какой-то земле,
Когда же наступила четырнадцатая ночь, как нас носило по Средиземному морю, матросы около полуночи вдруг почуяли близость суши.
На четырнадцатые сутки, когда нас все еще носило по Адриатическому морю, в полночь матросы почувствовали, что мы приближаемся к земле.
А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріятицькому морю, то десь коло півночі стали домислюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
But when the fourteenth night was come, as we were driven up and down in Adria, about midnight the shipmen deemed that they drew near to some country;
ὡς δὲ τεσσαρεσκαιδεκάτη νὺξ ἐγένετο διαφερομένων ἡμω̃ν ἐν τω̨̃ ’Αδρία̨ κατὰ μέσον τη̃ς νυκτòς ὑπενόουν οἱ ναυ̃ται προσάγειν τινὰ αὐτοι̃ς χώραν
28
и, вымерив глубину, нашли двадцать сажен; потом на небольшом расстоянии, вымерив опять, нашли пятнадцать сажен.
Бросив лот, они обнаружили, что глубина чуть больше семнадцати саженей, а немного спустя, когда они опять бросили лот, он уже показывал тринадцать саженей.
Они замерили глубину, и оказалось, что глубина была двадцать сажен, а когда замерили немного позже, глубина была уже пятнадцать сажен.
І, запустивши оливницю, двадцять сяжнів знайшли. А від"їхавши трохи, запустити оливницю знову, і знайшли сяжнів п"ятнадцять.
And sounded, and found it twenty fathoms: and when they had gone a little further, they sounded again, and found it fifteen fathoms.
καὶ βολίσαντες εὑ̃ρον ὀργυιὰς εἴκοσι βραχὺ δὲ διαστήσαντες καὶ πάλιν βολίσαντες εὑ̃ρον ὀργυιὰς δεκαπέντε
29
Опасаясь, чтобы не попасть на каменистые места, бросили с кормы четыре якоря, и ожидали дня.
Опасаясь, как бы не налететь на риф, они бросили четыре якоря с кормы, молясь, чтобы скорее наступил день.
Матросы боялись, что нас ударит о камни, и спустили с кормы четыре якоря, молясь, чтобы скорее наступил день.
І боявшись, щоб не натрапити нам на скелясті місця, ми закинули чотири кітві з корми, і благали, щоб настав день.
Then fearing lest we should have fallen upon rocks, they cast four anchors out of the stern, and wished for the day.
φοβούμενοί τε μή που κατὰ τραχει̃ς τόπους ἐκπέσωμεν ἐκ πρύμνης ῥίψαντες ἀγκύρας τέσσαρας ηὔχοντο ἡμέραν γενέσθαι
30
Когда же корабельщики хотели бежать с корабля и спускали на море лодку, делая вид, будто хотят бросить якоря с носа,
Команда, задумав сбежать с корабля, спустила в море лодку под предлогом, что они хотят закрепить якоря с носовой части.
Они попытались бежать с корабля и стали спускать спасательную лодку, делая вид, что хотят опустить якорь с носа корабля.
А коли моряки намагались утекти з корабля, і човна спускали до моря, вдаючи, ніби кітви закинути з носа хочуть,
And as the shipmen were about to flee out of the ship, when they had let down the boat into the sea, under colour as though they would have cast anchors out of the foreship,
τω̃ν δὲ ναυτω̃ν ζητούντων φυγει̃ν ἐκ του̃ πλοίου καὶ χαλασάντων τὴν σκάφην εἰς τὴν θάλασσαν προφάσει ὡς ἐκ πρώ̨ρης ἀγκύρας μελλόντων ἐκτείνειν
31
Павел сказал сотнику и воинам: если они не останутся на корабле, то вы не можете спастись.
«Если они не останутся на борту, вам не спастись», — сказал Павел центуриону и воинам.
Павел сказал сотнику и солдатам: — Если эти люди не останутся на корабле, то вам не спастись.
то сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!
Paul said to the centurion and to the soldiers, Except these abide in the ship, ye cannot be saved.
εἰ̃πεν ὁ Παυ̃λος τω̨̃ ἑκατοντάρχη̨ καὶ τοι̃ς στρατιώταις ἐὰν μὴ οὑ̃τοι μείνωσιν ἐν τω̨̃ πλοίω̨ ὑμει̃ς σωθη̃ναι οὐ δύνασθε
32
Тогда воины отсекли веревки у лодки, и она упала.
Тогда воины обрубили канаты, удерживавшие лодку, и она упала в море.
Тогда солдаты перерубили канаты, державшие лодку, и она упала в море.
Тоді вояки перерізали мотузи в човна, і дали йому впасти.
Then the soldiers cut off the ropes of the boat, and let her fall off.
τότε ἀπέκοψαν οἱ στρατιω̃ται τὰ σχοινία τη̃ς σκάφης καὶ εἴασαν αὐτὴν ἐκπεσει̃ν
33
Перед наступлением дня Павел уговаривал всех принять пищу, говоря: сегодня четырнадцатый день, как вы, в ожидании, остаетесь без пищи, не вкушая ничего.
Перед наступлением рассвета Павел стал уговаривать всех поесть. «Вот уже четырнадцатый день, как вы в ожидании и тревоге совсем не едите, в рот ничего не брали.
На рассвете Павел стал уговаривать людей поесть. — Последние четырнадцать дней вы постоянно в напряжении и ничего не ели, — сказал он. —
А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: Чотирнадцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
And while the day was coming on, Paul besought them all to take meat, saying, This day is the fourteenth day that ye have tarried and continued fasting, having taken nothing.
ἄχρι δὲ οὑ̃ ἡμέρα ἤμελλεν γίνεσθαι παρεκάλει ὁ Παυ̃λος ἅπαντας μεταλαβει̃ν τροφη̃ς λέγων τεσσαρεσκαιδεκάτην σήμερον ἡμέραν προσδοκω̃ντες ἄσιτοι διατελει̃τε μηθὲν προσλαβόμενοι
34
Потому прошу вас принять пищу: это послужит к сохранению вашей жизни; ибо ни у кого из вас не пропадет волос с головы.
Поэтому прошу вас, поешьте, ради вашего же спасения! Даже волос ни у кого из вас не упадет с головы!»
Я настоятельно советую вам поесть, и это поможет вам спастись. Ни у кого из вас даже волос с головы не упадет.
Тому то благаю вас їжу прийняти, бо це на рятунок вам буде, бо жадному з вас не спаде з голови й волосина!
Wherefore I pray you to take some meat: for this is for your health: for there shall not an hair fall from the head of any of you.
διò παρακαλω̃ ὑμα̃ς μεταλαβει̃ν τροφη̃ς του̃το γὰρ πρòς τη̃ς ὑμετέρας σωτηρίας ὑπάρχει οὐδενòς γὰρ ὑμω̃ν θρὶξ ἀπò τη̃ς κεφαλη̃ς ἀπολει̃ται
35
Сказав это и взяв хлеб, он возблагодарил Бога перед всеми и, разломив, начал есть.
И с этими словами он взял хлеб и, произнеся при всех благодарственную молитву Богу, разломил и стал есть.
Сказав это, Павел взял хлеб, поблагодарил за него Бога перед всеми, разломил и стал есть.
А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма, і, поламавши, став їсти.
And when he had thus spoken, he took bread, and gave thanks to God in presence of them all: and when he had broken it, he began to eat.
εἴπας δὲ ταυ̃τα καὶ λαβὼν ἄρτον εὐχαρίστησεν τω̨̃ θεω̨̃ ἐνώπιον πάντων καὶ κλάσας ἤρξατο ἐσθίειν
36
Тогда все ободрились и также приняли пищу.
Все приободрились и тоже принялись за еду.
Людей это ободрило, и все стали есть.
Тоді всі піднеслись на дусі, і, стали поживу приймати.
Then were they all of good cheer, and they also took some meat.
εὔθυμοι δὲ γενόμενοι πάντες καὶ αὐτοὶ προσελάβοντο τροφη̃ς
37
Было же всех нас на корабле двести семьдесят шесть душ.
А всего на судне нас было двести семьдесят шесть душ.
Всего на борту нас было двести семьдесят шесть человек.
А всіх душ нас було в кораблі двісті сімдесят шість.
And we were in all in the ship two hundred threescore and sixteen souls.
ἤμεθα δὲ αἱ πα̃σαι ψυχαὶ ἐν τω̨̃ πλοίω̨ διακόσιαι ἑβδομήκοντα ἕξ
38
Насытившись же пищею, стали облегчать корабль, выкидывая пшеницу в море.
Когда все наелись, корабль облегчили, выбросив в море пшеницу.
Когда люди досыта поели, они стали облегчать корабль, выбрасывая в море зерно.
І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
And when they had eaten enough, they lightened the ship, and cast out the wheat into the sea.
κορεσθέντες δὲ τροφη̃ς ἐκούφιζον τò πλοι̃ον ἐκβαλλόμενοι τòν σι̃τον εἰς τὴν θάλασσαν
39
Когда настал день, земли не узнавали, а усмотрели только некоторый залив, имеющий {отлогий} берег, к которому и решились, если можно, пристать с кораблем.
С наступлением дня моряки увидели незнакомую землю. Заметив бухту с песчаным берегом, они решили попытаться ввести в нее корабль и причалить.
На рассвете они не узнали показавшуюся землю, но увидели бухту с песчаным берегом, к которому они и решили пристать, если удастся.
А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе затоку якусь там угледіли, що берега плаского мала, до якого й вирішили, як можна, приплисти з кораблем.
And when it was day, they knew not the land: but they discovered a certain creek with a shore, into the which they were minded, if it were possible, to thrust in the ship.
ὅτε δὲ ἡμέρα ἐγένετο τὴν γη̃ν οὐκ ἐπεγίνωσκον κόλπον δέ τινα κατενόουν ἔχοντα αἰγιαλòν εἰς ὃν ἐβουλεύοντο εἰ δύναιντο ἐξω̃σαι τò πλοι̃ον
40
И, подняв якоря, пошли по морю и, развязав рули и подняв малый парус по ветру, держали к берегу.
Обрубив якоря и оставив их в море, они одновременно развязали канаты, крепившие рулевые весла, и, распустив по ветру парус, стали подходить к берегу.
Обрубив якоря и оставив их в море, матросы развязали рулевые весла, подняли малый парус и направили судно к берегу.
Підняли тоді кітви, і повкидали до моря, і порозв"язували поворозки в стерна, і вітрило мале за вітром поставили, та й покерували до берега.
And when they had taken up the anchors, they committed themselves unto the sea, and loosed the rudder bands, and hoised up the mainsail to the wind, and made toward shore.
καὶ τὰς ἀγκύρας περιελόντες εἴων εἰς τὴν θάλασσαν ἅμα ἀνέντες τὰς ζευκτηρίας τω̃ν πηδαλίων καὶ ἐπάραντες τòν ἀρτέμωνα τη̨̃ πνεούση̨ κατει̃χον εἰς τòν αἰγιαλόν
41
Попали на косу, и корабль сел на мель. Нос увяз и остался недвижим, а корма разбивалась силою волн.
Но они наткнулись на песчаную косу, и корабль сел на мель. Нос, зарывшись в песок, застыл неподвижно, а корма под напором волн стала разваливаться.
Корабль налетел на песчаную косу и сел на мель. Нос глубоко увяз и был неподвижен, а корму разбивали волны.
Та ось ми натрапили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілкому: ніс загруз й позоставсь нерухомий, а корма розбивалася силою хвиль...
And falling into a place where two seas met, they ran the ship aground; and the forepart stuck fast, and remained unmoveable, but the hinder part was broken with the violence of the waves.
περιπεσόντες δὲ εἰς τόπον διθάλασσον ἐπέκειλαν τὴν ναυ̃ν καὶ ἡ μὲν πρω̨̃ρα ἐρείσασα ἔμεινεν ἀσάλευτος ἡ δὲ πρύμνα ἐλύετο ὑπò τη̃ς βίας τω̃ν κυμάτων
42
Воины согласились было умертвить узников, чтобы кто- нибудь, выплыв, не убежал.
Тогда воины решили перебить заключенных, боясь, что те, доплыв до берега, разбегутся.
Солдаты решили убить всех заключенных, чтобы никто из них, выплыв, не сбежал.
Вояки ж були змовилися повбивати в"язнів, щоб котрийсь не поплив і не втік.
And the soldiers' counsel was to kill the prisoners, lest any of them should swim out, and escape.
τω̃ν δὲ στρατιωτω̃ν βουλὴ ἐγένετο ἵνα τοὺς δεσμώτας ἀποκτείνωσιν μή τις ἐκκολυμβήσας διαφύγη̨
43
Но сотник, желая спасти Павла, удержал их от сего намерения, и велел умеющим плавать первым броситься и выйти на землю,
Но центурион хотел спасти Павла и помешал им сделать то, что они задумали. Он приказал всем, кто умеет плавать, первыми прыгать за борт,
Но сотник хотел спасти Павла и остановил их. Он приказал тем, кто мог плавать, прыгать в воду первыми и плыть к берегу.
Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній намір, і звелів усім тим, хто пливати вміє, щоб скакали та перші на берег виходили,
But the centurion, willing to save Paul, kept them from their purpose; and commanded that they which could swim should cast themselves first into the sea, and get to land:
ὁ δὲ ἑκατοντάρχης βουλόμενος διασω̃σαι τòν Παυ̃λον ἐκώλυσεν αὐτοὺς του̃ βουλήματος ἐκέλευσέν τε τοὺς δυναμένους κολυμβα̃ν ἀπορίψαντας πρώτους ἐπὶ τὴν γη̃ν ἐξιέναι
44
прочим же {спасаться} кому на досках, а кому на чем-нибудь от корабля; и таким образом все спаслись на землю.
а остальным добираться до берега на досках и других обломках корабля. И так все выбрались на сушу целыми и невредимыми.
Остальные должны были добираться на досках и на обломках от корабля. Таким образом все благополучно выбрались на берег.
а інші хто на дошках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!
And the rest, some on boards, and some on broken pieces of the ship. And so it came to pass, that they escaped all safe to land.
καὶ τοὺς λοιποὺς οὓς μὲν ἐπὶ σανίσιν οὓς δὲ ἐπί τινων τω̃ν ἀπò του̃ πλοίου καὶ οὕτως ἐγένετο πάντας διασωθη̃ναι ἐπὶ τὴν γη̃ν