От Луки святое благовествование | Luke | Εὐαγγέλιον κατὰ Λουκάν, Глава 8

1
После сего Он проходил по городам и селениям, проповедуя и благовествуя Царствие Божие, и с Ним двенадцать,
Вскоре после этого Иисус отправился по городам и селениям, возвещая Радостную Весть о Царстве Бога. С Ним были двенадцать учеников,
После этого Иисус ходил из города в город и из селения в селение, провозглашая Радостную Весть о Божьем Царстве. Его сопровождали двенадцать,
І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,
And it came to pass afterward, that he went throughout every city and village, preaching and shewing the glad tidings of the kingdom of God: and the twelve were with him,
καὶ ἐγένετο ἐν τω̨̃ καθεξη̃ς καὶ αὐτòς διώδευεν κατὰ πόλιν καὶ κώμην κηρύσσων καὶ εὐαγγελιζόμενος τὴν βασιλείαν του̃ θεου̃ καὶ οἱ δώδεκα σὺν αὐτω̨̃
2
и некоторые женщины, которых Он исцелил от злых духов и болезней: Мария, называемая Магдалиною, из которой вышли семь бесов,
а также несколько женщин, исцеленных от злых духов и болезней: Мария, по прозванию Магдали́на, из которой Он изгнал семь бесов,
а также несколько женщин, которые были исцелены от злых духов и болезней: Мария, прозванная Магдалиной, из которой вышли семь демонов,
та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,
And certain women, which had been healed of evil spirits and infirmities, Mary called Magdalene, out of whom went seven devils,
καὶ γυναι̃κές τινες αἳ ἠ̃σαν τεθεραπευμέναι ἀπò πνευμάτων πονηρω̃ν καὶ ἀσθενειω̃ν Μαρία ἡ καλουμένη Μαγδαληνή ἀφ’ ἡ̃ς δαιμόνια ἑπτὰ ἐξεληλύθει
3
и Иоанна, жена Хузы, домоправителя Иродова, и Сусанна, и многие другие, которые служили Ему имением своим.
Иоанна, жена Хузы́, управляющего Ирода, Сусанна и много других. Они заботились о нуждах Иисуса и учеников, тратя собственные средства.
Иоанна, жена Хузы, управляющего домом Ирода, Сусанна и многие другие. Эти женщины помогали Иисусу и Его ученикам из своих средств.
і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.
And Joanna the wife of Chuza Herod's steward, and Susanna, and many others, which ministered unto him of their substance.
καὶ ’Ιωάννα γυνὴ Χουζα̃ ἐπιτρόπου ’Ηρώ̨δου καὶ Σουσάννα καὶ ἕτεραι πολλαί αἵτινες διηκόνουν αὐτοι̃ς ἐκ τω̃ν ὑπαρχόντων αὐται̃ς
4
Когда же собралось множество народа, и из всех городов жители сходились к Нему, Он начал говорить притчею:
Однажды, когда собралась большая толпа — а люди шли к Нему из разных городов, — Иисус рассказал им притчу:
К Иисусу продолжали приходить люди из разных городов, и когда собралась большая толпа, Он рассказал им притчу:
І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.
And when much people were gathered together, and were come to him out of every city, he spake by a parable:
συνιόντος δὲ ὄχλου πολλου̃ καὶ τω̃ν κατὰ πόλιν ἐπιπορευομένων πρòς αὐτòν εἰ̃πεν διὰ παραβολη̃ς
5
вышел сеятель сеять семя свое, и когда он сеял, иное упало при дороге и было потоптано, и птицы небесные поклевали его ;
«Вышел сеятель сеять зерно. И когда сеял, часть зерен упала у дороги, где их затоптали и птицы склевали.
— Сеятель вышел сеять семена. И когда он разбрасывал их, то некоторые из семян упали у самой дороги и были затоптаны и склеваны птицами небесными.
Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.
A sower went out to sow his seed: and as he sowed, some fell by the way side; and it was trodden down, and the fowls of the air devoured it.
ἐξη̃λθεν ὁ σπείρων του̃ σπει̃ραι τòν σπόρον αὐτου̃ καὶ ἐν τω̨̃ σπείρειν αὐτòν ὃ μὲν ἔπεσεν παρὰ τὴν ὁδόν καὶ κατεπατήθη καὶ τὰ πετεινὰ του̃ οὐρανου̃ κατέφαγεν αὐτό
6
а иное упало на камень и, взойдя, засохло, потому что не имело влаги ;
Другие упали на каменистую почву, проросли, но не было влаги — и всходы засохли.
Другие упали на каменистую почву, и, едва взойдя, ростки засохли от недостатка влаги.
Друге ж упало на ?рунт кам"янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.
And some fell upon a rock; and as soon as it was sprung up, it withered away, because it lacked moisture.
καὶ ἕτερον κατέπεσεν ἐπὶ τὴν πέτραν καὶ φυὲν ἐξηράνθη διὰ τò μὴ ἔχειν ἰκμάδα
7
а иное упало между тернием, и выросло терние и заглушило его ;
Другие упали среди колючек — разрослись колючки и их заглушили.
Третьи упали в терновник, и когда тот разросся, то заглушил их.
А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.
And some fell among thorns; and the thorns sprang up with it, and choked it.
καὶ ἕτερον ἔπεσεν ἐν μέσω̨ τω̃ν ἀκανθω̃ν καὶ συμφυει̃σαι αἱ ἄκανθαι ἀπέπνιξαν αὐτό
8
а иное упало на добрую землю и, взойдя, принесло плод сторичный. Сказав сие, возгласил: кто имеет уши слышать, да слышит!
А другие зерна упали в землю добрую, выросли и дали стократный урожай». И, сказав это, Иисус воскликнул: «У кого есть уши, пусть услышит!»
Прочие же упали на хорошую почву. Они взошли и принесли урожай во сто раз больше того, что было посеяно. Рассказав эту притчу, Иисус громко сказал: — У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит!
Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
And other fell on good ground, and sprang up, and bare fruit an hundredfold. And when he had said these things, he cried, He that hath ears to hear, let him hear.
καὶ ἕτερον ἔπεσεν εἰς τὴν γη̃ν τὴν ἀγαθήν καὶ φυὲν ἐποίησεν καρπòν ἑκατονταπλασίονα ταυ̃τα λέγων ἐφώνει ὁ ἔχων ὠ̃τα ἀκούειν ἀκουέτω
9
Ученики же Его спросили у Него: что бы значила притча сия?
Ученики стали спрашивать Иисуса, что значит эта притча.
И когда ученики спросили, что означает эта притча.
Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?
And his disciples asked him, saying, What might this parable be?
ἐπηρώτων δὲ αὐτòν οἱ μαθηταὶ αὐτου̃ τίς αὕτη εἴη ἡ παραβολή
10
Он сказал: вам дано знать тайны Царствия Божия, а прочим в притчах, так что они видя не видят и слыша не разумеют.
«Вам дано знать тайны Царства Бога, — ответил Он, — а для остальных все остается загадочным, так что они смотрят — и не видят, слушают — и не понимают.
Иисус ответил: — Вам дано знать тайны Божьего Царства, другим же все остается в притчах, чтобы «они, смотря, не видели и, слушая, не понимали».
А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.
And he said, Unto you it is given to know the mysteries of the kingdom of God: but to others in parables; that seeing they might not see, and hearing they might not understand.
ὁ δὲ εἰ̃πεν ὑμι̃ν δέδοται γνω̃ναι τὰ μυστήρια τη̃ς βασιλείας του̃ θεου̃ τοι̃ς δὲ λοιποι̃ς ἐν παραβολαι̃ς ἵνα βλέποντες μὴ βλέπωσιν καὶ ἀκούοντες μὴ συνιω̃σιν
11
Вот что значит притча сия: семя есть слово Божие ;
А притча эта значит вот что: зерно — слово Бога.
Вот значение этой притчи: семя — это Божье слово.
Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.
Now the parable is this: The seed is the word of God.
ἔστιν δὲ αὕτη ἡ παραβολή ὁ σπόρος ἐστὶν ὁ λόγος του̃ θεου̃
12
а упавшее при пути, это суть слушающие, к которым потом приходит диавол и уносит слово из сердца их, чтобы они не уверовали и не спаслись ;
Зерна, упавшие у дороги, это те, кто слышит слово; но потом приходит дьявол и уносит его из сердец, для того чтобы они не поверили и не спаслись.
Семена, упавшие у дороги, — это те, кто слышит слово, но потом приходит дьявол и похищает слово из их сердец, чтобы они не поверили и не были бы спасены.
А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.
Those by the way side are they that hear; then cometh the devil, and taketh away the word out of their hearts, lest they should believe and be saved.
οἱ δὲ παρὰ τὴν ὁδόν εἰσιν οἱ ἀκούσαντες εἰ̃τα ἔρχεται ὁ διάβολος καὶ αἴρει τòν λόγον ἀπò τη̃ς καρδίας αὐτω̃ν ἵνα μὴ πιστεύσαντες σωθω̃σιν
13
а упавшее на камень, это те, которые, когда услышат слово, с радостью принимают, но которые не имеют корня, и временем веруют, а во время искушения отпадают ;
Зерна, упавшие на каменистую почву, это те, которые, услышав слово, принимают его с радостью, но корня у них нет, и поэтому какое‑то время они верят, а в дни испытаний отступаются.
Семена, упавшие на камень, — это те, кто с радостью принимает слово, когда слышит его. Но у них нет корня, сначала они верят, но когда приходят времена испытаний, они отступаются.
А що на кам"янистому ?рунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.
They on the rock are they, which, when they hear, receive the word with joy; and these have no root, which for a while believe, and in time of temptation fall away.
οἱ δὲ ἐπὶ τη̃ς πέτρας οἳ ὅταν ἀκούσωσιν μετὰ χαρα̃ς δέχονται τòν λόγον καὶ οὑ̃τοι ῥίζαν οὐκ ἔχουσιν οἳ πρòς καιρòν πιστεύουσιν καὶ ἐν καιρω̨̃ πειρασμου̃ ἀφίστανται
14
а упавшее в терние, это те, которые слушают слово, но, отходя, заботами, богатством и наслаждениями житейскими подавляются и не приносят плода ;
Упавшие среди колючек — это те, кто услышал слово, но жизнь идет, их душат заботы о деньгах и житейских удовольствиях — и колос их не вызревает.
Семена, упавшие в терновник, — это те люди, которые слышат слово, но со временем повседневные заботы, богатство и удовольствия заглушают их, и плод их не дозревает.
А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.
And that which fell among thorns are they, which, when they have heard, go forth, and are choked with cares and riches and pleasures of this life, and bring no fruit to perfection.
τò δὲ εἰς τὰς ἀκάνθας πεσόν οὑ̃τοί εἰσιν οἱ ἀκούσαντες καὶ ὑπò μεριμνω̃ν καὶ πλούτου καὶ ἡδονω̃ν του̃ βίου πορευόμενοι συμπνίγονται καὶ οὐ τελεσφορου̃σιν
15
а упавшее на добрую землю, это те, которые, услышав слово, хранят его в добром и чистом сердце и приносят плод в терпении. Сказав это, Он возгласил: кто имеет уши слышать, да слышит!
А зерна, упавшие в добрую землю, это те, кто, услышав слово, сохраняют его в своем добром и отзывчивом сердце и благодаря стойкости приносят урожай.
Семена же, упавшие на хорошую почву, — это люди, которые, слыша слово, хранят его в добром и честном сердце и приносят плод благодаря своей стойкости.
А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.
But that on the good ground are they, which in an honest and good heart, having heard the word, keep it, and bring forth fruit with patience.
τò δὲ ἐν τη̨̃ καλη̨̃ γη̨̃ οὑ̃τοί εἰσιν οἵτινες ἐν καρδία̨ καλη̨̃ καὶ ἀγαθη̨̃ ἀκούσαντες τòν λόγον κατέχουσιν καὶ καρποφορου̃σιν ἐν ὑπομονη̨̃
16
Никто, зажегши свечу, не покрывает ее сосудом, или не ставит под кровать, а ставит на подсвечник, чтобы входящие видели свет.
Никто, зажегши светильник, не станет накрывать его горшком или ставить под кровать. Нет, его ставят на подставку, чтобы входящие видели свет!
Никто, зажегши светильник, не ставит его под сосуд или под кровать, наоборот, его ставят на подставку, чтобы входящие видели свет.
А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.
No man, when he hath lighted a candle, covereth it with a vessel, or putteth it under a bed; but setteth it on a candlestick, that they which enter in may see the light.
οὐδεὶς δὲ λύχνον ἅψας καλύπτει αὐτòν σκεύει ἢ ὑποκάτω κλίνης τίθησιν ἀλλ’ ἐπὶ λυχνίας τίθησιν ἵνα οἱ εἰσπορευόμενοι βλέπωσιν τò φω̃ς
17
Ибо нет ничего тайного, что не сделалось бы явным, ни сокровенного, что не сделалось бы известным и не обнаружилось бы.
Ведь нет ничего тайного, что не станет явным, и нет ничего скрытого, что не станет известным и не выйдет наружу.
Нет ничего тайного, что не стало бы явным, и нет ничего сокрытого, что не стало бы известным и не вышло на свет.
Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.
For nothing is secret, that shall not be made manifest; neither any thing hid, that shall not be known and come abroad.
οὐ γάρ ἐστιν κρυπτòν ὃ οὐ φανερòν γενήσεται οὐδὲ ἀπόκρυφον ὃ οὐ μὴ γνωσθη̨̃ καὶ εἰς φανερòν ἔλθη̨
18
Итак, наблюдайте, как вы слушаете: ибо, кто имеет, тому дано будет, а кто не имеет, у того отнимется и то, что он думает иметь.
Так присмотритесь к себе, как вы слушаете. Ведь тому, у кого есть, Бог прибавит, а у кого нет, у того и то, что, как ему кажется, есть у него, Он отнимет».
Итак, будьте внимательны к тому, как вы слушаете, потому что у кого есть, тому будет дано еще, и у кого нет, будет отнято и то, что, как ему кажется, он имеет.
Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.
Take heed therefore how ye hear: for whosoever hath, to him shall be given; and whosoever hath not, from him shall be taken even that which he seemeth to have.
βλέπετε οὐ̃ν πω̃ς ἀκούετε ὃς ἂν γὰρ ἔχη̨ δοθήσεται αὐτω̨̃ καὶ ὃς ἂν μὴ ἔχη̨ καὶ ὃ δοκει̃ ἔχειν ἀρθήσεται ἀπ’ αὐτου̃
19
И пришли к Нему Матерь и братья Его, и не могли подойти к Нему по причине народа.
Однажды пришли к Нему мать и братья, но не смогли из‑за толпы пройти к Нему.
К Иисусу пришли Его мать и братья, но из-за толпы не могли подойти к Нему.
До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього.
Then came to him his mother and his brethren, and could not come at him for the press.
παρεγένετο δὲ πρòς αὐτòν ἡ μήτηρ καὶ οἱ ἀδελφοὶ αὐτου̃ καὶ οὐκ ἠδύναντο συντυχει̃ν αὐτω̨̃ διὰ τòν ὄχλον
20
И дали знать Ему: Матерь и братья Твои стоят вне, желая видеть Тебя.
Иисусу сообщили: «Твои мать и братья стоят на улице, хотят Тебя повидать».
Кто-то Ему передал: — Твои мать и братья стоят снаружи и хотят Тебя видеть.
І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе.
And it was told him by certain which said, Thy mother and thy brethren stand without, desiring to see thee.
ἀπηγγέλη δὲ αὐτω̨̃ ἡ μήτηρ σου καὶ οἱ ἀδελφοί σου ἑστήκασιν ἔξω ἰδει̃ν θέλοντές σε
21
Он сказал им в ответ: матерь Моя и братья Мои суть слушающие слово Божие и исполняющие его.
Но Он сказал им в ответ: «Мои мать и братья — это те, кто слушает слово Бога и следует ему».
Иисус ответил им: — Мои мать и братья — это те, кто слушает слово Божье и исполняет его.
А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!
And he answered and said unto them, My mother and my brethren are these which hear the word of God, and do it.
ὁ δὲ ἀποκριθεὶς εἰ̃πεν πρòς αὐτούς μήτηρ μου καὶ ἀδελφοί μου οὑ̃τοί εἰσιν οἱ τòν λόγον του̃ θεου̃ ἀκούοντες καὶ ποιου̃ντες
22
В один день Он вошел с учениками Своими в лодку и сказал им: переправимся на ту сторону озера. И отправились.
В один из тех дней Иисус сел со Своими учениками в лодку и сказал им: «Давайте переправимся на другой берег». Они отплыли.
Однажды Иисус сказал Своим ученикам: — Переправимся на другую сторону озера. Они сели в лодку и отправились.
І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили.
Now it came to pass on a certain day, that he went into a ship with his disciples: and he said unto them, Let us go over unto the other side of the lake. And they launched forth.
ἐγένετο δὲ ἐν μια̨̃ τω̃ν ἡμερω̃ν καὶ αὐτòς ἐνέβη εἰς πλοι̃ον καὶ οἱ μαθηταὶ αὐτου̃ καὶ εἰ̃πεν πρòς αὐτούς διέλθωμεν εἰς τò πέραν τη̃ς λίμνης καὶ ἀνήχθησαν
23
Во время плавания их Он заснул. На озере поднялся бурный ветер, и заливало их {волнами,} и они были в опасности.
И когда они плыли, Иисус уснул. Вдруг на озеро налетела буря, лодку стало заливать, и они были в опасности.
Пока они плыли, Иисус заснул. Внезапно на озере начался шторм, и лодку стало заливать, так что они оказались в опасности.
А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.
But as they sailed he fell asleep: and there came down a storm of wind on the lake; and they were filled with water, and were in jeopardy.
πλεόντων δὲ αὐτω̃ν ἀφύπνωσεν καὶ κατέβη λαι̃λαψ ἀνέμου εἰς τὴν λίμνην καὶ συνεπληρου̃ντο καὶ ἐκινδύνευον
24
И, подойдя, разбудили Его и сказали: Наставник! Наставник! погибаем. Но Он, встав, запретил ветру и волнению воды; и перестали, и сделалась тишина.
Ученики подошли к Иисусу и разбудили Его: «Наставник, Наставник, погибаем!» Он, проснувшись, усмирил ветер и бушующие волны. Они утихли, и наступило полное безветрие.
Ученики, подойдя, разбудили Иисуса, говоря: — Наставник, Наставник, мы гибнем! Проснувшись, Он запретил ветру и бушующим волнам. Они утихли, и наступил штиль.
І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!
And they came to him, and awoke him, saying, Master, master, we perish. Then he arose, and rebuked the wind and the raging of the water: and they ceased, and there was a calm.
προσελθόντες δὲ διήγειραν αὐτòν λέγοντες ἐπιστάτα ἐπιστάτα ἀπολλύμεθα ὁ δὲ διεγερθεὶς ἐπετίμησεν τω̨̃ ἀνέμω̨ καὶ τω̨̃ κλύδωνι του̃ ὕδατος καὶ ἐπαύσαντο καὶ ἐγένετο γαλήνη
25
Тогда Он сказал им: где вера ваша? Они же в страхе и удивлении говорили друг другу: кто же это, что и ветрам повелевает и воде, и повинуются Ему?
«Где ваша вера?» — сказал ученикам Иисус. Ученики, испуганные и изумленные, говорили друг другу: «Кто же Он, если даже ветру и воде приказывает и они Ему подчиняются?»
— Где же ваша вера? — сказал Иисус ученикам. Они же, испуганные и удивленные, лишь спрашивали друг друга: — Кто Он, что даже ветрам и воде приказывает, и они повинуются Ему.
А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?
And he said unto them, Where is your faith? And they being afraid wondered, saying one to another, What manner of man is this! for he commandeth even the winds and water, and they obey him.
εἰ̃πεν δὲ αὐτοι̃ς που̃ ἡ πίστις ὑμω̃ν φοβηθέντες δὲ ἐθαύμασαν λέγοντες πρòς ἀλλήλους τίς ἄρα οὑ̃τός ἐστιν ὅτι καὶ τοι̃ς ἀνέμοις ἐπιτάσσει καὶ τω̨̃ ὕδατι καὶ ὑπακούουσιν αὐτω̨̃
26
И приплыли в страну Гадаринскую, лежащую против Галилеи.
Они пристали к земле гераси́нцев, что напротив Галилеи.
Они приплыли в область герасинцев, что напротив Галилеи.
І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.
And they arrived at the country of the Gadarenes, which is over against Galilee.
καὶ κατέπλευσαν εἰς τὴν χώραν τω̃ν γερασηνω̃ν ἥτις ἐστὶν ἀντιπέρα τη̃ς Γαλιλαίας
27
Когда же вышел Он на берег, встретил Его один человек из города, одержимый бесами с давнего времени, и в одежду не одевавшийся, и живший не в доме, а в гробах.
Когда Иисус вышел на берег, Ему повстречался человек из города, одержимый бесами. Он давно уже ходил без одежды, жил не в доме, а в могильных склепах.
Когда Иисус сошел на берег, Ему навстречу вышел человек из города, одержимый демонами. На нем уже давно не было одежды, и жил он не в доме, а в могильных пещерах.
І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.
And when he went forth to land, there met him out of the city a certain man, which had devils long time, and ware no clothes, neither abode in any house, but in the tombs.
ἐξελθόντι δὲ αὐτω̨̃ ἐπὶ τὴν γη̃ν ὑπήντησεν ἀνήρ τις ἐκ τη̃ς πόλεως ἔχων δαιμόνια καὶ χρόνω̨ ἱκανω̨̃ οὐκ ἐνεδύσατο ἱμάτιον καὶ ἐν οἰκία̨ οὐκ ἔμενεν ἀλλ’ ἐν τοι̃ς μνήμασιν
28
Он, увидев Иисуса, вскричал, пал пред Ним и громким голосом сказал: что Тебе до меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? умоляю Тебя, не мучь меня.
Увидев Иисуса, он с воплем бросился к Его ногам и громким голосом закричал: «Что Тебе надо от меня, Иисус, Сын Всевышнего Бога? Прошу Тебя, не мучь меня!»
Когда он увидел Иисуса, он бросился к Его ногам и закричал изо всех сил: — Что Ты от меня хочешь, Иисус, Сын Всевышнего Бога? Умоляю Тебя, не мучь меня! –
А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
When he saw Jesus, he cried out, and fell down before him, and with a loud voice said, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of God most high? I beseech thee, torment me not.
ἰδὼν δὲ τòν ’Ιησου̃ν ἀνακράξας προσέπεσεν αὐτω̨̃ καὶ φωνη̨̃ μεγάλη̨ εἰ̃πεν τί ἐμοὶ καὶ σοί ’Ιησου̃ υἱὲ του̃ θεου̃ του̃ ὑψίστου δέομαί σου μή με βασανίση̨ς
29
Ибо {Иисус} повелел нечистому духу выйти из сего человека, потому что он долгое время мучил его, так что его связывали цепями и узами, сберегая его; но он разрывал узы и был гоним бесом в пустыни.
Он сказал так потому, что Иисус приказал нечистому духу выйти из этого человека. Уже много лет бес владел им, и, хотя вязали его цепями по рукам и ногам и стерегли, он разрывал цепи и убегал, гонимый бесом, в безлюдные места.
потому что Иисус приказал нечистому духу выйти из этого человека. (Демон часто овладевал этим человеком, и тогда, даже если его сковывали цепями по рукам и ногам и стерегли, он разрывал цепи, и демон гнал его в безлюдные места).
Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в"язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.
For he had commanded the unclean spirit to come out of the man. For oftentimes it had caught him: and he was kept bound with chains and in fetters; and he brake the bands, and was driven of the devil into the wilderness.)
παρήγγειλεν γὰρ τω̨̃ πνεύματι τω̨̃ ἀκαθάρτω̨ ἐξελθει̃ν ἀπò του̃ ἀνθρώπου πολλοι̃ς γὰρ χρόνοις συνηρπάκει αὐτόν καὶ ἐδεσμεύετο ἁλύσεσιν καὶ πέδαις φυλασσόμενος καὶ διαρρήσσων τὰ δεσμὰ ἠλαύνετο ὑπò του̃ δαιμονίου εἰς τὰς ἐρήμους
30
Иисус спросил его: как тебе имя? Он сказал: легион, - потому что много бесов вошло в него.
«Как тебя зовут?» — спросил его Иисус. «Легион», — ответил тот, потому что в него вошло множество бесов.
Иисус спросил его: — Как тебя зовут? — Легион, — ответил тот, потому что в него вошло много демонов.
А Ісус запитався його: Як тобі на ім"я? І той відказав: Ле?іон, бо багато ввійшло в нього демонів.
And Jesus asked him, saying, What is thy name? And he said, Legion: because many devils were entered into him.
ἐπηρώτησεν δὲ αὐτòν ὁ ’Ιησου̃ς τί σοι ὄνομά ἐστιν ὁ δὲ εἰ̃πεν λεγιών ὅτι εἰση̃λθεν δαιμόνια πολλὰ εἰς αὐτόν
31
И они просили Иисуса, чтобы не повелел им идти в бездну.
Они стали умолять Иисуса не отсылать их в бездну.
И они стали умолять Иисуса не отсылать их в бездну.
І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.
And they besought him that he would not command them to go out into the deep.
καὶ παρεκάλουν αὐτòν ἵνα μὴ ἐπιτάξη̨ αὐτοι̃ς εἰς τὴν ἄβυσσον ἀπελθει̃ν
32
Тут же на горе паслось большое стадо свиней; и {бесы} просили Его, чтобы позволил им войти в них. Он позволил им.
Там было большое стадо свиней, оно паслось на горе. Бесы просили Иисуса, чтобы Он позволил им войти в свиней. Он позволил.
Неподалеку на склоне горы в это время паслось большое стадо свиней, и демоны попросили Иисуса позволить им войти в них. Он позволил.
Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.
And there was there an herd of many swine feeding on the mountain: and they besought him that he would suffer them to enter into them. And he suffered them.
ἠ̃ν δὲ ἐκει̃ ἀγέλη χοίρων ἱκανω̃ν βοσκομένη ἐν τω̨̃ ὄρει καὶ παρεκάλεσαν αὐτòν ἵνα ἐπιτρέψη̨ αὐτοι̃ς εἰς ἐκείνους εἰσελθει̃ν καὶ ἐπέτρεψεν αὐτοι̃ς
33
Бесы, выйдя из человека, вошли в свиней, и бросилось стадо с крутизны в озеро и потонуло.
Бесы, выйдя из человека, вошли в свиней, и стадо ринулось с кручи в озеро и утонуло.
Когда демоны вышли из этого человека и вошли в свиней, все стадо бросилось с обрыва в озеро и утонуло.
А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.
Then went the devils out of the man, and entered into the swine: and the herd ran violently down a steep place into the lake, and were choked.
ἐξελθόντα δὲ τὰ δαιμόνια ἀπò του̃ ἀνθρώπου εἰση̃λθον εἰς τοὺς χοίρους καὶ ὥρμησεν ἡ ἀγέλη κατὰ του̃ κρημνου̃ εἰς τὴν λίμνην καὶ ἀπεπνίγη
34
Пастухи, видя происшедшее, побежали и рассказали в городе и в селениях.
Пастухи, увидев, что произошло, побежали и сообщили об этом в городе и окрестностях.
Свинопасы, увидев, что произошло, побежали и рассказали обо всем в городе и в окрестностях.
Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.
When they that fed them saw what was done, they fled, and went and told it in the city and in the country.
ἰδόντες δὲ οἱ βόσκοντες τò γεγονòς ἔφυγον καὶ ἀπήγγειλαν εἰς τὴν πόλιν καὶ εἰς τοὺς ἀγρούς
35
И вышли видеть происшедшее; и, придя к Иисусу, нашли человека, из которого вышли бесы, сидящего у ног Иисуса, одетого и в здравом уме; и ужаснулись.
Люди пошли посмотреть, что произошло, пришли к Иисусу и обнаружили, что человек, из которого вышли бесы, сидит одетый и в здравом уме у ног Иисуса. Им стало страшно.
Сошлись люди, чтобы посмотреть, что же случилось. Подойдя к Иисусу, они обнаружили, что человек, из которого были изгнаны демоны, сидит у ног Иисуса одетый и в здравом уме, и их охватил страх.
І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...
Then they went out to see what was done; and came to Jesus, and found the man, out of whom the devils were departed, sitting at the feet of Jesus, clothed, and in his right mind: and they were afraid.
ἐξη̃λθον δὲ ἰδει̃ν τò γεγονòς καὶ ἠ̃λθον πρòς τòν ’Ιησου̃ν καὶ εὑ̃ρον καθήμενον τòν ἄνθρωπον ἀφ’ οὑ̃ τὰ δαιμόνια ἐξη̃λθεν ἱματισμένον καὶ σωφρονου̃ντα παρὰ τοὺς πόδας του̃ ’Ιησου̃ καὶ ἐφοβήθησαν
36
Видевшие же рассказали им, как исцелился бесновавшийся.
А очевидцы рассказали им, как был исцелен одержимый.
Очевидцы рассказали им о том, как был исцелен одержимый.
Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.
They also which saw it told them by what means he that was possessed of the devils was healed.
ἀπήγγειλαν δὲ αὐτοι̃ς οἱ ἰδόντες πω̃ς ἐσώθη ὁ δαιμονισθείς
37
И просил Его весь народ Гадаринской окрестности удалиться от них, потому что они объяты были великим страхом. Он вошел в лодку и возвратился.
И всех жителей Гера́сы охватил такой великий страх, что они стали просить Иисуса уйти из их мест. Он, сев в лодку, поплыл обратно.
Тогда все жители страны Герасинской стали упрашивать Иисуса покинуть их края, потому что сильно испугались. Иисус сел в лодку и возвратился туда, откуда приплыл.
І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.
Then the whole multitude of the country of the Gadarenes round about besought him to depart from them; for they were taken with great fear: and he went up into the ship, and returned back again.
καὶ ἠρώτησεν αὐτòν ἅπαν τò πλη̃θος τη̃ς περιχώρου τω̃ν γερασηνω̃ν ἀπελθει̃ν ἀπ’ αὐτω̃ν ὅτι φόβω̨ μεγάλω̨ συνείχοντο αὐτòς δὲ ἐμβὰς εἰς πλοι̃ον ὑπέστρεψεν
38
Человек же, из которого вышли бесы, просил Его, чтобы быть с Ним. Но Иисус отпустил его, сказав:
Человек, из которого Иисус изгнал бесов, просил взять его с собой. Но Иисус отправил его, сказав:
Человек, из которого вышли демоны, просил взять его с Собой, но Иисус отослал его, сказав:
А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:
Now the man out of whom the devils were departed besought him that he might be with him: but Jesus sent him away, saying,
ἐδει̃το δὲ αὐτου̃ ὁ ἀνὴρ ἀφ’ οὑ̃ ἐξεληλύθει τὰ δαιμόνια εἰ̃ναι σὺν αὐτω̨̃ ἀπέλυσεν δὲ αὐτòν λέγων
39
возвратись в дом твой и расскажи, что сотворил тебе Бог. Он пошел и проповедывал по всему городу, что сотворил ему Иисус.
«Возвращайся к себе домой и расскажи, что сделал для тебя Бог». И тот пошел и всему городу рассказывал, что сделал для него Иисус.
— Возвращайся домой и расскажи, что сделал для тебя Бог. Тот пошел, рассказывая по всему городу о том, что сделал для него Иисус.
Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!
Return to thine own house, and shew how great things God hath done unto thee. And he went his way, and published throughout the whole city how great things Jesus had done unto him.
ὑπόστρεφε εἰς τòν οἰ̃κόν σου καὶ διηγου̃ ὅσα σοι ἐποίησεν ὁ θεός καὶ ἀπη̃λθεν καθ’ ὅλην τὴν πόλιν κηρύσσων ὅσα ἐποίησεν αὐτω̨̃ ὁ ’Ιησου̃ς
40
Когда же возвратился Иисус, народ принял Его, потому что все ожидали Его.
Когда Иисус возвратился назад, Его встречала большая толпа — Его все ждали.
Когда Иисус возвратился, Его приветствовала большая толпа, потому что все ждали Его.
А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.
And it came to pass, that, when Jesus was returned, the people gladly received him: for they were all waiting for him.
ἐν δὲ τω̨̃ ὑποστρέφειν τòν ’Ιησου̃ν ἀπεδέξατο αὐτòν ὁ ὄχλος ἠ̃σαν γὰρ πάντες προσδοκω̃ντες αὐτόν
41
И вот, пришел человек, именем Иаир, который был начальником синагоги; и, пав к ногам Иисуса, просил Его войти к нему в дом,
И в это время пришел человек по имени Яи́р — он был старейшиной синагоги — и, упав к ногам Иисуса, стал умолять Его прийти к нему домой:
К Нему подошел человек по имени Иаир, который был начальником синагоги и, павши к Его ногам, стал просить Иисуса прийти к нему домой:
Аж ось прийшов муж, Яір на ім"я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.
And, behold, there came a man named Jairus, and he was a ruler of the synagogue: and he fell down at Jesus' feet, and besought him that he would come into his house:
καὶ ἰδοὺ ἠ̃λθεν ἀνὴρ ὡ̨̃ ὄνομα ’Ιά ϊρος καὶ οὑ̃τος ἄρχων τη̃ς συναγωγη̃ς ὑπη̃ρχεν καὶ πεσὼν παρὰ τοὺς πόδας του̃ ’Ιησου̃ παρεκάλει αὐτòν εἰσελθει̃ν εἰς τòν οἰ̃κον αὐτου̃
42
потому что у него была одна дочь, лет двенадцати, и та была при смерти. Когда же Он шел, народ теснил Его.
умирала его единственная дочь, которой было около двенадцати лет. Иисус пошел с ним. Со всех сторон Его теснили толпы людей.
его единственная дочь, которой было около двенадцати лет, умирала. Иисус отправился туда в окружении плотной толпы.
Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.
For he had one only daughter, about twelve years of age, and she lay a dying. But as he went the people thronged him.
ὅτι θυγάτηρ μονογενὴς ἠ̃ν αὐτω̨̃ ὡς ἐτω̃ν δώδεκα καὶ αὐτὴ ἀπέθνη̨σκεν ἐν δὲ τω̨̃ ὑπάγειν αὐτòν οἱ ὄχλοι συνέπνιγον αὐτόν
43
И женщина, страдавшая кровотечением двенадцать лет, которая, издержав на врачей всё имение, ни одним не могла быть вылечена,
У одной женщины уже двенадцать лет как было кровотечение. Она истратила на врачей все свои средства, но никто не мог ее вылечить.
В толпе была женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением; она истратила на врачей все свои средства, но никто не мог ее вылечить.
А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,
And a woman having an issue of blood twelve years, which had spent all her living upon physicians, neither could be healed of any,
καὶ γυνὴ οὐ̃σα ἐν ῥύσει αἵματος ἀπò ἐτω̃ν δώδεκα ἥτις ἰατροι̃ς προσαναλώσασα ὅλον τòν βίον οὐκ ἴσχυσεν ἀπ’ οὐδενòς θεραπευθη̃ναι
44
подойдя сзади, коснулась края одежды Его; и тотчас течение крови у ней остановилось.
Подойдя сзади, она прикоснулась к краю Его плаща — и кровотечение сразу прекратилось.
Она подошла сзади к Иисусу и прикоснулась к кисточке на краю Его одежды. Кровотечение сразу же остановилось.
підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!
Came behind him, and touched the border of his garment: and immediately her issue of blood stanched.
προσελθου̃σα ὄπισθεν ἥψατο του̃ κρασπέδου του̃ ἱματίου αὐτου̃ καὶ παραχρη̃μα ἔστη ἡ ῥύσις του̃ αἵματος αὐτη̃ς
45
И сказал Иисус: кто прикоснулся ко Мне? Когда же все отрицались, Петр сказал и бывшие с Ним: Наставник! народ окружает Тебя и теснит, - и Ты говоришь: кто прикоснулся ко Мне?
«Кто ко Мне прикоснулся?» — спросил Иисус. Но все уверяли, что не прикасались. И тогда Петр сказал: «Наставник, вокруг Тебя люди и со всех сторон напирают{, а Ты спрашиваешь: "Кто ко Мне прикоснулся?"}».
— Кто ко Мне прикоснулся? — спросил Иисус. Никто не признавался, и Петр сказал: — Наставник, вокруг Тебя толпятся люди и напирают со всех сторон!
А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.
And Jesus said, Who touched me? When all denied, Peter and they that were with him said, Master, the multitude throng thee and press thee, and sayest thou, Who touched me?
καὶ εἰ̃πεν ὁ ’Ιησου̃ς τίς ὁ ἁψάμενός μου ἀρνουμένων δὲ πάντων εἰ̃πεν ὁ Πέτρος ἐπιστάτα οἱ ὄχλοι συνέχουσίν σε καὶ ἀποθλίβουσιν
46
Но Иисус сказал: прикоснулся ко Мне некто, ибо Я чувствовал силу, исшедшую из Меня.
«Нет, ко Мне кто‑то прикоснулся, — возразил Иисус. — Ведь Я почувствовал, как из Меня вышла сила».
Но Иисус сказал: — Кто-то ко Мне прикоснулся. Я почувствовал, как из Меня вышла сила.
Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...
And Jesus said, Somebody hath touched me: for I perceive that virtue is gone out of me.
ὁ δὲ ’Ιησου̃ς εἰ̃πεν ἥψατό μού τις ἐγὼ γὰρ ἔγνων δύναμιν ἐξεληλυθυι̃αν ἀπ’ ἐμου̃
47
Женщина, видя, что она не утаилась, с трепетом подошла и, пав пред Ним, объявила Ему перед всем народом, по какой причине прикоснулась к Нему и как тотчас исцелилась.
Тогда женщина, поняв, что утаиться невозможно, вышла, вся дрожа, и, упав к Его ногам, перед всем народом рассказала, по какой причине прикоснулась к Нему и как тотчас же выздоровела.
Тогда женщина, видя, что она не осталась незамеченной, подошла, дрожа, и пала перед Иисусом. Перед всем народом она рассказала, почему она к Нему прикоснулась и как сразу же была исцелена.
А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.
And when the woman saw that she was not hid, she came trembling, and falling down before him, she declared unto him before all the people for what cause she had touched him, and how she was healed immediately.
ἰδου̃σα δὲ ἡ γυνὴ ὅτι οὐκ ἔλαθεν τρέμουσα ἠ̃λθεν καὶ προσπεσου̃σα αὐτω̨̃ δι’ ἣν αἰτίαν ἥψατο αὐτου̃ ἀπήγγειλεν ἐνώπιον παντòς του̃ λαου̃ καὶ ὡς ἰάθη παραχρη̃μα
48
Он сказал ей: дерзай, дщерь! вера твоя спасла тебя; иди с миром.
«Дочь, тебя спасла твоя вера. Ступай с миром», — сказал ей Иисус.
Тогда Иисус сказал ей: — Дочь, твоя вера исцелила тебя. Иди с миром.
Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!
And he said unto her, Daughter, be of good comfort: thy faith hath made thee whole; go in peace.
ὁ δὲ εἰ̃πεν αὐτη̨̃ θυγάτηρ ἡ πίστις σου σέσωκέν σε πορεύου εἰς εἰρήνην
49
Когда Он еще говорил это, приходит некто из дома начальника синагоги и говорит ему: дочь твоя умерла; не утруждай Учителя.
Иисус не успел договорить, как пришел человек из дома старейшины и сказал: «Умерла твоя дочь. Не утруждай больше Учителя».
Иисус еще не договорил, как пришел человек из дома начальника синагоги. — Твоя дочь умерла, — сказал он, — не беспокой больше Учителя.
Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!
While he yet spake, there cometh one from the ruler of the synagogue's house, saying to him, Thy daughter is dead; trouble not the Master.
ἔτι αὐτου̃ λαλου̃ντος ἔρχεταί τις παρὰ του̃ ἀρχισυναγώγου λέγων ὅτι τέθνηκεν ἡ θυγάτηρ σου μηκέτι σκύλλε τòν διδάσκαλον
50
Но Иисус, услышав это, сказал ему: не бойся, только веруй, и спасена будет.
Но Иисус, услышав эти слова, сказал Яиру: «Не бойся. Только верь — и она будет спасена».
Услышав это, Иисус сказал Иаиру: — Не бойся, только верь, и девочка будет спасена.
Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.
But when Jesus heard it, he answered him, saying, Fear not: believe only, and she shall be made whole.
ὁ δὲ ’Ιησου̃ς ἀκούσας ἀπεκρίθη αὐτω̨̃ μὴ φοβου̃ μόνον πίστευσον καὶ σωθήσεται
51
Придя же в дом, не позволил войти никому, кроме Петра, Иоанна и Иакова, и отца девицы, и матери.
Войдя в дом, Он никому не позволил идти с собой, кроме Петра, Иоанна, Иакова, а также отца девочки и ее матери.
Когда Он вошел в дом, то не позволил никому войти с Ним, кроме Петра, Иоанна, Иакова и родителей девочки.
Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.
And when he came into the house, he suffered no man to go in, save Peter, and James, and John, and the father and the mother of the maiden.
ἐλθὼν δὲ εἰς τὴν οἰκίαν οὐκ ἀφη̃κεν εἰσελθει̃ν τινα σὺν αὐτω̨̃ εἰ μὴ Πέτρον καὶ ’Ιωάννην καὶ ’Ιάκωβον καὶ τòν πατέρα τη̃ς παιδòς καὶ τὴν μητέρα
52
Все плакали и рыдали о ней. Но Он сказал: не плачьте; она не умерла, но спит.
В доме все плакали по умершей и били себя в грудь. Но Иисус сказал: «Не плачьте. Она не умерла, но спит!»
Люди во дворе уже плакали и рыдали по ней. — Перестаньте плакать, — сказал Иисус, — ведь она не умерла, а спит.
А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!
And all wept, and bewailed her: but he said, Weep not; she is not dead, but sleepeth.
ἔκλαιον δὲ πάντες καὶ ἐκόπτοντο αὐτήν ὁ δὲ εἰ̃πεν μὴ κλαίετε οὐ γὰρ ἀπέθανεν ἀλλὰ καθεύδει
53
И смеялись над Ним, зная, что она умерла.
Они стали над Ним смеяться, потому что знали, что она умерла.
Они стали смеяться над Ним, потому что знали, что девочка умерла.
І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.
And they laughed him to scorn, knowing that she was dead.
καὶ κατεγέλων αὐτου̃ εἰδότες ὅτι ἀπέθανεν
54
Он же, выслав всех вон и взяв ее за руку, возгласил: девица! встань.
Но Он, взяв ее за руку, воскликнул: «Девочка, встань!»
Иисус же взял ее за руку и сказал: — Дитя, встань!
А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!
And he put them all out, and took her by the hand, and called, saying, Maid, arise.
αὐτòς δὲ κρατήσας τη̃ς χειρòς αὐτη̃ς ἐφώνησεν λέγων ἡ παι̃ς ἔγειρε
55
И возвратился дух ее; она тотчас встала, и Он велел дать ей есть.
И жизнь к ней вернулась, девочка тут же встала. Иисус велел ее накормить.
Дух девочки возвратился к ней, и она сразу же встала. Иисус сказал, чтобы ей дали есть.
І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.
And her spirit came again, and she arose straightway: and he commanded to give her meat.
καὶ ἐπέστρεψεν τò πνευ̃μα αὐτη̃ς καὶ ἀνέστη παραχρη̃μα καὶ διέταξεν αὐτη̨̃ δοθη̃ναι φαγει̃ν
56
И удивились родители ее. Он же повелел им не сказывать никому о происшедшем.
Родители были потрясены. А Иисус велел, чтобы они никому не говорили о том, что произошло.
Родители были поражены, но Иисус наказал им никому не рассказывать о том, что произошло.
І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.
And her parents were astonished: but he charged them that they should tell no man what was done.
καὶ ἐξέστησαν οἱ γονει̃ς αὐτη̃ς ὁ δὲ παρήγγειλεν αὐτοι̃ς μηδενὶ εἰπει̃ν τò γεγονός