Книга Иова | Job | איוב, Глава 2

1
Был день, когда пришли сыны Божии предстать пред Господа; между ними пришел и сатана предстать пред Господа.
Вновь Сыны Божьи пришли предстать перед Господом, и среди них был Враг. Когда и он предстал перед Господом,
Однажды сыновья Божьи пришли, чтобы предстать перед Господом, и сатана пришел с ними, чтобы предстать перед Ним.
І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом.
On another day the angels came to present themselves before the LORD, and Satan also came with them to present himself before him.
וַיְהִי הַיּוֹם, וַיָּבֹאוּ בְּנֵי הָאֱלֹהִים, לְהִתְיַצֵּב עַל־יְהוָה; וַיָּבוֹא גַם־הַשָּׂטָן בְּתֹכָם, לְהִתְיַצֵּב עַל־יְהוָה׃
2
И сказал Господь сатане: откуда ты пришел? И отвечал сатана Господу и сказал: я ходил по земле и обошел ее.
Господь спросил его: «Откуда ты пришел?» Враг ответил Господу: «Я странствовал и обошел всю землю».
Господь сказал сатане: — Откуда ты пришел? Сатана ответил Господу: — Я скитался по земле и обошел ее всю.
І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.
And the LORD said to Satan, "Where have you come from?" Satan answered the LORD, "From roaming through the earth and going back and forth in it."
וַיֹּאמֶר יְהוָה אֶל־הַשָּׂטָן, אֵי מִזֶּה תָּבֹא; וַיַּעַן הַשָּׂטָן אֶת־יְהוָה וַיֹּאמַר, מִשֻּׁט בָּאָרֶץ, וּמֵהִתְהַלֵּךְ בָּהּ׃
3
И сказал Господь сатане: обратил ли ты внимание твое на раба Моего Иова? ибо нет такого, как он, на земле: человек непорочный, справедливый, богобоязненный и удаляющийся от зла, и доселе тверд в своей непорочности; а ты возбуждал Меня против него, чтобы погубить его безвинно.
Господь спросил Врага: «Заметил ли ты моего раба Иова? Другого такого нет на земле — он непорочен, честен, боится Бога и сторонится всякого зла. Он все еще тверд в своей непорочности, хотя ты и подстрекал Меня погубить его безвинно».
Господь сказал сатане: — Приметил ли ты Моего слугу Иова? Нет на земле такого человека, как он: непорочного и праведного, кто живет в страхе перед Богом и сторонится зла. Он по-прежнему тверд в своей непорочности, а ты настраивал Меня против него, чтобы погубить его без вины.
І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати...
Then the LORD said to Satan, "Have you considered my servant Job? There is no one on earth like him; he is blameless and upright, a man who fears God and shuns evil. And he still maintains his integrity, though you incited me against him to ruin him without any reason."
וַיֹּאמֶר יְהוָה אֶל־הַשָּׂטָן, הֲשַׂמְתָּ לִבְּךָ אֶל־עַבְדִּי אִיּוֹב, כִּי אֵין כָּמֹהוּ בָּאָרֶץ, אִישׁ תָּם וְיָשָׁר יְרֵא אֱלֹהִים וְסָר מֵרָע; וְעֹדֶנּוּ מַחֲזִיק בְּתֻמָּתוֹ, וַתְּסִיתֵנִי בוֹ לְבַלְּעוֹ חִנָּם׃
4
И отвечал сатана Господу и сказал: кожу за кожу, а за жизнь свою отдаст человек все, что есть у него;
Враг ответил Господу: «Кожа за кожу! Все, что есть у человека, отдаст он за свою жизнь.
— Кожа за кожу! — отвечал сатана. — За свою жизнь человек отдаст все, что имеет.
І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.
"Skin for skin!" Satan replied. "A man will give all he has for his own life.
וַיַּעַן הַשָּׂטָן אֶת־יְהוָה וַיֹּאמַר; עוֹר בְּעַד־עוֹר, וְכֹל אֲשֶׁר לָאִישׁ, יִתֵּן בְּעַד נַפְשׁוֹ׃
5
но простри руку Твою и коснись кости его и плоти его, — благословит ли он Тебя?
Но протяни руку, тронь его кости, его плоть — ручаюсь, он скажет в лицо Тебе хулу!»
Но протяни руку и порази его кости и плоть, и он проклянет Тебя прямо в лицо.
Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?
But stretch out your hand and strike his flesh and bones, and he will surely curse you to your face."
אוּלָם שְׁלַח־נָא יָדְךָ, וְגַע אֶל־עַצְמוֹ וְאֶל־בְּשָׂרוֹ; אִם־לֹא אֶל־פָּנֶיךָ יְבָרֲכֶךָּ׃
6
И сказал Господь сатане: вот, он в руке твоей, только душу его сбереги.
Господь сказал Врагу: «Отныне он в твоих руках, только жизнь ему сохрани».
Господь сказал сатане: — Хорошо. Он в твоих руках, только сохрани ему жизнь.
І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!
The LORD said to Satan, "Very well, then, he is in your hands; but you must spare his life."
וַיֹּאמֶר יְהוָה אֶל־הַשָּׂטָן הִנּוֹ בְיָדֶךָ; אַךְ אֶת־נַפְשׁוֹ שְׁמֹר׃
7
И отошел сатана от лица Господня и поразил Иова проказою лютою от подошвы ноги его по самое темя его.
И Враг пошел прочь от Господа. Он поразил Иова болезненными нарывами с головы до пят,
Сатана ушел от Господа и поразил Иова болезненными язвами с головы до пят.
І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа...
So Satan went out from the presence of the LORD and afflicted Job with painful sores from the soles of his feet to the top of his head.
וַיֵּצֵא הַשָּׂטָן, מֵאֵת פְּנֵי יְהוָה; וַיַּךְ אֶת־אִיּוֹב בִּשְׁחִין רָע, מִכַּף רַגְלוֹ עַד (וְעַד) קָדְקֳדוֹ׃
8
И взял он себе черепицу, чтобы скоблить себя ею, и сел в пепел [вне селения].
и тот, взяв черепок, чтобы скрести нарывы, сел на кучу пепла.
Тогда Иов взял черепок от посуды, чтобы скоблить себя им, и сел в пепел.
А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу...
Then Job took a piece of broken pottery and scraped himself with it as he sat among the ashes.
וַיִּקַּח־לוֹ חֶרֶשׂ, לְהִתְגָּרֵד בּוֹ; וְהוּא יֹשֵׁב בְּתוֹךְ־הָאֵפֶר׃
9
И сказала ему жена его: ты все еще тверд в непорочности твоей! похули Бога и умри. (1)
Жена сказала Иову: «Ты все еще тверд в своей непорочности? Похули Бога — и умрешь!»
Жена сказала ему: — Ты все еще держишься за непорочность? Прокляни Бога и умри!
І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!...
His wife said to him, "Are you still holding on to your integrity? Curse God and die!"
וַתֹּאמֶר לוֹ אִשְׁתּוֹ, עֹדְךָ מַחֲזִיק בְּתֻמָּתֶךָ; בָּרֵךְ אֱלֹהִים וָמֻת׃
10
Но он сказал ей: ты говоришь как одна из безумных: неужели доброе мы будем принимать от Бога, а злого не будем принимать? Во всем этом не согрешил Иов устами своими.
Он ответил ей: «Ты говоришь, как безумная! Неужели мы будем принимать от Бога только хорошее, а плохого не примем?» И при всем этом не согрешил Иов в своих речах.
Он ответил ей: — Ты говоришь, как безумная. Разве мы должны принимать от Бога только хорошее и не принимать плохого? Во всем этом Иов не согрешил ни словом.
А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...
He replied, "You are talking like a foolish woman. Shall we accept good from God, and not trouble?" In all this, Job did not sin in what he said.
וַיֹּאמֶר אֵלֶיהָ, כְּדַבֵּר אַחַת הַנְּבָלוֹת תְּדַבֵּרִי, גַּם אֶת־הַטּוֹב, נְקַבֵּל מֵאֵת הָאֱלֹהִים, וְאֶת־הָרָע לֹא נְקַבֵּל; בְּכָל־זֹאת לֹא־חָטָא אִיּוֹב בִּשְׂפָתָיו׃
11
И услышали трое друзей Иова о всех этих несчастьях, постигших его, и пошли каждый из своего места: Елифаз Феманитянин, Вилдад Савхеянин и Софар Наамитянин, и сошлись, чтобы идти вместе сетовать с ним и утешать его.
О несчастии Иова услышали трое его друзей и пошли к нему, каждый из своей страны: Элифа́з из Тема́на, Билда́д из Шу́аха и Цофа́р из Наамы́. Они встретились, чтобы вместе идти к Иову — соболезновать ему и жалеть его.
Когда трое друзей Иова — Элифаз из Темана, Билдад из Шуаха и Цофар из Наамы услышали о постигших его бедах, они отправились в путь, покинув свои дома, и встретились, чтобы идти плакать с ним и утешать его.
І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух"янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.
When Job"s three friends, Eliphaz the Temanite, Bildad the Shuhite and Zophar the Naamathite, heard about all the troubles that had come upon him, they set out from their homes and met together by agreement to go and sympathize with him and comfort him.
וַיִּשְׁמְעוּ שְׁלֹשֶׁת רֵעֵי אִיּוֹב, אֵת כָּל־הָרָעָה הַזֹּאת הַבָּאָה עָלָיו, וַיָּבֹאוּ אִישׁ מִמְּקֹמוֹ, אֱלִיפַז הַתֵּימָנִי וּבִלְדַּד הַשּׁוּחִי, וְצוֹפַר הַנַּעֲמָתִי; וַיִּוָּעֲדוּ יַחְדָּו, לָבוֹא לָנוּד־לוֹ וּלְנַחֲמוֹ׃
12
И подняв глаза свои издали, они не узнали его; и возвысили голос свой и зарыдали; и разодрал каждый верхнюю одежду свою, и бросали пыль над головами своими к небу.
Они увидели его издалека и не узнали. Тогда они громко зарыдали, разодрали свои одежды и стали посыпать головы пылью, кидая ее к небу.
Увидев издали, они его едва узнали. Они начали рыдать, разорвали на себе одежду и посыпали головы пеплом.
І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба...
When they saw him from a distance, they could hardly recognize him; they began to weep aloud, and they tore their robes and sprinkled dust on their heads.
וַיִּשְׂאוּ אֶת־עֵינֵיהֶם מֵרָחוֹק וְלֹא הִכִּירֻהוּ, וַיִּשְׂאוּ קוֹלָם וַיִּבְכּוּ; וַיִּקְרְעוּ אִישׁ מְעִלוֹ, וַיִּזְרְקוּ עָפָר עַל־רָאשֵׁיהֶם הַשָּׁמָיְמָה׃
13
И сидели с ним на земле семь дней и семь ночей; и никто не говорил ему ни слова, ибо видели, что страдание его весьма велико.
Семь дней и семь ночей сидели они рядом с ним на земле, не говоря ни слова, ибо видели, как велико его страдание.
Они сидели рядом с ним на земле семь дней и семь ночей. Никто из них не сказал ему ни слова, потому что они видели, как сильно он страдает.
І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий...
Then they sat on the ground with him for seven days and seven nights. No one said a word to him, because they saw how great his suffering was.
וַיֵּשְׁבוּ אִתּוֹ לָאָרֶץ, שִׁבְעַת יָמִים וְשִׁבְעַת לֵילוֹת; וְאֵין־דֹּבֵר אֵלָיו דָּבָר, כִּי רָאוּ, כִּי־גָדַל הַכְּאֵב מְאֹד׃