Книга Иова | Job | איוב, Глава 10

1
Опротивела душе моей жизнь моя; предамся печали моей; буду говорить в горести души моей.
Стала жизнь мне постыла — так дам я жалобам излиться, поведаю, как душе моей горько.
Мне опротивела жизнь; дам волю моей жалобе, в горечи души буду говорить.
Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!
My soul is weary of my life; I will leave my complaint upon myself; I will speak in the bitterness of my soul.
נָקְטָה נַפְשִׁי, בְּחַיָּי אֶעֶזְבָה עָלַי שִׂיחִי; אֲדַבְּרָה, בְּמַר נַפְשִׁי׃
2
Скажу Богу: не обвиняй меня; объяви мне, за что Ты со мною борешься?
Богу скажу: не торопись с приговором, объясни, в чем меня обвиняешь.
Я Богу скажу: «Не осуждай меня. Скажи же, что Ты против меня имеешь?»
Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?
I will say unto God, Do not condemn me; shew me wherefore thou contendest with me.
אֹמַר אֶל־אֱלוֹהַּ אַל־תַּרְשִׁיעֵנִי; הוֹדִיעֵנִי, עַל מַה־תְּרִיבֵנִי׃
3
Хорошо ли для Тебя, что Ты угнетаешь, что презираешь дело рук Твоих, а на совет нечестивых посылаешь свет?
Хорошо ли Тебе быть притеснителем, отвергать творение Твоих рук и покровительствовать нечестивым?
Или Тебе нравится быть жестоким, презирать создание Твоих рук, одобряя замыслы нечестивых?
Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?
Is it good unto thee that thou shouldest oppress, that thou shouldest despise the work of thine hands, and shine upon the counsel of the wicked?
הֲטוֹב לְךָ כִּי־תַעֲשֹׁק, כִּי־תִמְאַס יְגִיעַ כַּפֶּיךָ; וְעַל־עֲצַת רְשָׁעִים הוֹפָעְתָּ׃
4
Разве у Тебя плотские очи, и Ты смотришь, как смотрит человек?
Разве глаза у Тебя — как у смертных, разве смотришь Ты, как смотрят люди;
Разве плотские у Тебя глаза? Разве смотришь Ты, словно смертный смотрит?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?
Hast thou eyes of flesh? or seest thou as man seeth?
הַעֵינֵי בָשָׂר לָךְ; אִם־כִּרְאוֹת אֱנוֹשׁ תִּרְאֶה׃
5
Разве дни Твои, как дни человека, или лета Твои, как дни мужа,
разве дни Твои — как дни человека, и годы Твои — как годы мужа?
Разве Твои дни, как дни смертных, и года, как у человека,
Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,
Are thy days as the days of man? are thy years as man's days,
הֲכִימֵי אֱנוֹשׁ יָמֶיךָ; אִם־שְׁנוֹתֶיךָ, כִּימֵי גָבֶר׃
6
что Ты ищешь порока во мне и допытываешься греха во мне,
Что же Ты выискиваешь во мне вину, стремишься грех обнаружить?
что Ты торопишься найти мою вину и выискать мой грех –
що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,
That thou enquirest after mine iniquity, and searchest after my sin?
כִּי־תְבַקֵּשׁ לַעֲוֹנִי; וּלְחַטָּאתִי תִדְרוֹשׁ׃
7
хотя знаешь, что я не беззаконник, и что некому избавить меня от руки Твоей?
Ты же знаешь, что я невиновен, а из рук Твоих никто меня не вырвет.
хоть и знаешь, что я невиновен? Никто меня от Тебя не спасет.
хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?
Thou knowest that I am not wicked; and there is none that can deliver out of thine hand.
עַל־דַּעְתְּךָ כִּי־לֹא אֶרְשָׁע; וְאֵין מִיָּדְךָ מַצִּיל׃
8
Твои руки трудились надо мною и образовали всего меня кругом, — и Ты губишь меня?
Твои руки меня создали, слепили, а теперь взялись за меня, чтоб уничтожить.
Руки Твои вылепили и создали меня, а теперьТы губишь меня?
Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...
Thine hands have made me and fashioned me together round about; yet thou dost destroy me.
יָדֶיךָ עִצְּבוּנִי וַיַּעֲשׂוּנִי; יַחַד סָבִיב, וַתְּבַלְּעֵנִי׃
9
Вспомни, что Ты, как глину, обделал меня, и в прах обращаешь меня?
Вспомни! Ты лепил меня, как глину, а теперь возвращаешь во прах?
Вспомни, что Ты вылепил меня, как из глины. Неужели ныне вернешь меня в прах?
Пам"ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.
Remember, I beseech thee, that thou hast made me as the clay; and wilt thou bring me into dust again?
זְכָר־נָא כִּי־כַחֹמֶר עֲשִׂיתָנִי; וְאֶל־עָפָר תְּשִׁיבֵנִי׃
10
Не Ты ли вылил меня, как молоко, и, как творог, сгустил меня,
Ты излил меня, как молоко, и потом сгустил, как творог;
Не Ты ли излил меня, как молоко, и сгустил меня, как творог;
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?
Hast thou not poured me out as milk, and curdled me like cheese?
הֲלֹא כֶחָלָב תַּתִּיכֵנִי; וְכַגְּבִנָּה, תַּקְפִּיאֵנִי׃
11
кожею и плотью одел меня, костями и жилами скрепил меня,
мясом и кожей меня одел, костями и жилами скрепил.
одел меня кожей и плотью, скрепил костями и жилами?
Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
Thou hast clothed me with skin and flesh, and hast fenced me with bones and sinews.
עוֹר וּבָשָׂר תַּלְבִּישֵׁנִי; וּבַעֲצָמוֹת וְגִידִים, תְּסֹכְכֵנִי׃
12
жизнь и милость даровал мне, и попечение Твое хранило дух мой?
Ты дал мне жизнь и всегда был со мной, заботливо храня мое дыхание.
Ты мне жизнь даровал и явил мне милость, и Твоей заботой хранился мой дух.
Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
Thou hast granted me life and favour, and thy visitation hath preserved my spirit.
חַיִּים וָחֶסֶד עָשִׂיתָ עִמָּדִי; וּפְקֻדָּתְךָ, שָׁמְרָה רוּחִי׃
13
Но и то скрывал Ты в сердце Своем, — знаю, что это было у Тебя, —
Но другое таилось в Твоем сердце, я знаю: Ты этого хотел.
Но вот то, что Ты в сердце Своем сокрыл, и я знаю, что Ты это задумал:
А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:
And these things hast thou hid in thine heart: I know that this is with thee.
וְאֵלֶּה צָפַנְתָּ בִלְבָבֶךָ; יָדַעְתִּי, כִּי־זֹאת עִמָּךְ׃
14
что если я согрешу, Ты заметишь и не оставишь греха моего без наказания.
Если я согрешу, Ты выследишь меня и, когда провинюсь, не дашь спуску.
если я согрешу, Ты выследишь и не отпустишь мне грех.
якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...
If I sin, then thou markest me, and thou wilt not acquit me from mine iniquity.
אִם־חָטָאתִי וּשְׁמַרְתָּנִי; וּמֵעֲוֹנִי, לֹא תְנַקֵּנִי׃
15
Если я виновен, горе мне! если и прав, то не осмелюсь поднять головы моей. Я пресыщен унижением; взгляни на бедствие мое:
Если я виноват — горе мне! А если и прав — не поднять головы: сыт я позором и пьян горем.
Если я виновен — горе мне! Но если и прав, мне головы не поднять, потому что горю от стыда и пресыщен бедствием.
Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...
If I be wicked, woe unto me; and if I be righteous, yet will I not lift up my head. I am full of confusion; therefore see thou mine affliction;
אִם־רָשַׁעְתִּי אַלְלַי לִי, וְצָדַקְתִּי לֹא־אֶשָּׂא רֹאשִׁי; שְׂבַע קָלוֹן, וּרְאֵה עָנְיִי׃
16
оно увеличивается. Ты гонишься за мною, как лев, и снова нападаешь на меня и чудным являешься во мне.
Чуть поднимусь — нападаешь, как лев; ужасаешь меня снова и снова:
Если голову подниму, Ты бросаешься на меня, как лев, вновь и вновь поражая меня чудесами.
А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:
For it increaseth. Thou huntest me as a fierce lion: and again thou shewest thyself marvellous upon me.
וְיִגְאֶה כַּשַּׁחַל תְּצוּדֵנִי; וְתָשֹׁב, תִּתְפַּלָּא־בִי׃
17
Выводишь новых свидетелей Твоих против меня; усиливаешь гнев Твой на меня; и беды, одни за другими, ополчаются против меня.
обвиняешь меня опять, разжигаешь все жарче Свой гнев, выставляешь все новые полчища.
Приводишь новых свидетелей против меня, умножаешь против меня Свой гнев, и все новые и новые войска бросаешь на меня.
поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...
Thou renewest thy witnesses against me, and increasest thine indignation upon me; changes and war are against me.
תְּחַדֵּשׁ עֵדֶיךָ נֶגְדִּי, וְתֶרֶב כַּעַשְׂךָ עִמָּדִי; חֲלִיפוֹת וְצָבָא עִמִּי׃
18
И зачем Ты вывел меня из чрева? пусть бы я умер, когда еще ничей глаз не видел меня;
Зачем же Ты вывел меня из чрева? Я бы умер, и никто б меня не видел,
Зачем Ты вывел меня из чрева? Лучше бы я умер, и никто не увидел бы меня.
І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,
Wherefore then hast thou brought me forth out of the womb? Oh that I had given up the ghost, and no eye had seen me!
וְלָמָּה מֵרֶחֶם הֹצֵאתָנִי; אֶגְוַע, וְעַיִן לֹא־תִרְאֵנִי׃
19
пусть бы я, как небывший, из чрева перенесен был во гроб!
словно никогда меня и не было — отошел бы я из чрева в могилу.
Как бы я хотел никогда не жить, сразу из утробы перенестись в могилу!
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...
I should have been as though I had not been; I should have been carried from the womb to the grave.
כַּאֲשֶׁר לֹא־הָיִיתִי אֶהְיֶה; מִבֶּטֶן, לַקֶּבֶר אוּבָל׃
20
Не малы ли дни мои? Оставь, отступи от меня, чтобы я немного ободрился,
Недолги дни мои — так оставь, отступись, дай порадоваться хоть чуть–чуть,
Разве дни моей жизни не кратки? Отступи от меня, чтобы утешиться мне на миг,
Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,
Are not my days few? cease then, and let me alone, that I may take comfort a little,
הֲלֹא־מְעַט יָמַי יֶחְדָּל (וַחֲדָל); יָשִׁית (וְשִׁית) מִמֶּנִּי, וְאַבְלִיגָה מְּעָט׃
21
прежде нежели отойду, — и уже не возвращусь, — в страну тьмы и сени смертной,
прежде чем сойду безвозвратно в страну тьмы кромешной,
прежде чем в путь безвозвратный отправлюсь, в край мрака и смертной мглы,
поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,
Before I go whence I shall not return, even to the land of darkness and the shadow of death;
בְּטֶרֶם אֵלֵךְ וְלֹא אָשׁוּב; אֶל־אֶרֶץ חֹשֶׁךְ וְצַלְמָוֶת׃
22
в страну мрака, каков есть мрак тени смертной, где нет устройства, {где} темно, как самая тьма.
в страну непроглядного мрака, где тьма, где нет устроения и где только мрак светит».
в землю кромешной ночи, в тот неустроенный край смертной мглы, где сам свет подобен тьме.
до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...
A land of darkness, as darkness itself; and of the shadow of death, without any order, and where the light is as darkness.
אֶרֶץ עֵיפָתָה כְּמוֹ אֹפֶל, צַלְמָוֶת וְלֹא סְדָרִים, וַתֹּפַע כְּמוֹ־אֹפֶל׃