1
Был день, когда пришли сыны Божии предстать пред Господа; между ними пришел и сатана предстать пред Господа.
Вновь Сыны Божьи пришли предстать перед Господом, и среди них был Враг. Когда и он предстал перед Господом,
Однажды сыновья Божьи пришли, чтобы предстать перед Господом, и сатана пришел с ними, чтобы предстать перед Ним.
І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом.
Again there was a day when the sons of God came to present themselves before the LORD, and Satan came also among them to present himself before the LORD.
וַיְהִי הַיּוֹם, וַיָּבֹאוּ בְּנֵי הָאֱלֹהִים, לְהִתְיַצֵּב עַל־יְהוָה; וַיָּבוֹא גַם־הַשָּׂטָן בְּתֹכָם, לְהִתְיַצֵּב עַל־יְהוָה׃
2
И сказал Господь сатане: откуда ты пришел? И отвечал сатана Господу и сказал: я ходил по земле и обошел ее.
Господь спросил его: «Откуда ты пришел?» Враг ответил Господу: «Я странствовал и обошел всю землю».
Господь сказал сатане: — Откуда ты пришел? Сатана ответил Господу: — Я скитался по земле и обошел ее всю.
І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.
And the LORD said unto Satan, From whence comest thou? And Satan answered the LORD, and said, From going to and fro in the earth, and from walking up and down in it.
וַיֹּאמֶר יְהוָה אֶל־הַשָּׂטָן, אֵי מִזֶּה תָּבֹא; וַיַּעַן הַשָּׂטָן אֶת־יְהוָה וַיֹּאמַר, מִשֻּׁט בָּאָרֶץ, וּמֵהִתְהַלֵּךְ בָּהּ׃
3
И сказал Господь сатане: обратил ли ты внимание твое на раба Моего Иова? ибо нет такого, как он, на земле: человек непорочный, справедливый, богобоязненный и удаляющийся от зла, и доселе тверд в своей непорочности; а ты возбуждал Меня против него, чтобы погубить его безвинно.
Господь спросил Врага: «Заметил ли ты моего раба Иова? Другого такого нет на земле — он непорочен, честен, боится Бога и сторонится всякого зла. Он все еще тверд в своей непорочности, хотя ты и подстрекал Меня погубить его безвинно».
Господь сказал сатане: — Приметил ли ты Моего слугу Иова? Нет на земле такого человека, как он: непорочного и праведного, кто живет в страхе перед Богом и сторонится зла. Он по-прежнему тверд в своей непорочности, а ты настраивал Меня против него, чтобы погубить его без вины.
І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати...
And the LORD said unto Satan, Hast thou considered my servant Job, that there is none like him in the earth, a perfect and an upright man, one that feareth God, and escheweth evil? and still he holdeth fast his integrity, although thou movedst me against him, to destroy him without cause.
וַיֹּאמֶר יְהוָה אֶל־הַשָּׂטָן, הֲשַׂמְתָּ לִבְּךָ אֶל־עַבְדִּי אִיּוֹב, כִּי אֵין כָּמֹהוּ בָּאָרֶץ, אִישׁ תָּם וְיָשָׁר יְרֵא אֱלֹהִים וְסָר מֵרָע; וְעֹדֶנּוּ מַחֲזִיק בְּתֻמָּתוֹ, וַתְּסִיתֵנִי בוֹ לְבַלְּעוֹ חִנָּם׃
4
И отвечал сатана Господу и сказал: кожу за кожу, а за жизнь свою отдаст человек все, что есть у него;
Враг ответил Господу: «Кожа за кожу! Все, что есть у человека, отдаст он за свою жизнь.
— Кожа за кожу! — отвечал сатана. — За свою жизнь человек отдаст все, что имеет.
І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.
And Satan answered the LORD, and said, Skin for skin, yea, all that a man hath will he give for his life.
וַיַּעַן הַשָּׂטָן אֶת־יְהוָה וַיֹּאמַר; עוֹר בְּעַד־עוֹר, וְכֹל אֲשֶׁר לָאִישׁ, יִתֵּן בְּעַד נַפְשׁוֹ׃
5
но простри руку Твою и коснись кости его и плоти его, — благословит ли он Тебя?
Но протяни руку, тронь его кости, его плоть — ручаюсь, он скажет в лицо Тебе хулу!»
Но протяни руку и порази его кости и плоть, и он проклянет Тебя прямо в лицо.
Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?
But put forth thine hand now, and touch his bone and his flesh, and he will curse thee to thy face.
אוּלָם שְׁלַח־נָא יָדְךָ, וְגַע אֶל־עַצְמוֹ וְאֶל־בְּשָׂרוֹ; אִם־לֹא אֶל־פָּנֶיךָ יְבָרֲכֶךָּ׃
6
И сказал Господь сатане: вот, он в руке твоей, только душу его сбереги.
Господь сказал Врагу: «Отныне он в твоих руках, только жизнь ему сохрани».
Господь сказал сатане: — Хорошо. Он в твоих руках, только сохрани ему жизнь.
І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!
And the LORD said unto Satan, Behold, he is in thine hand; but save his life.
וַיֹּאמֶר יְהוָה אֶל־הַשָּׂטָן הִנּוֹ בְיָדֶךָ; אַךְ אֶת־נַפְשׁוֹ שְׁמֹר׃
7
И отошел сатана от лица Господня и поразил Иова проказою лютою от подошвы ноги его по самое темя его.
И Враг пошел прочь от Господа. Он поразил Иова болезненными нарывами с головы до пят,
Сатана ушел от Господа и поразил Иова болезненными язвами с головы до пят.
І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа...
So went Satan forth from the presence of the LORD, and smote Job with sore boils from the sole of his foot unto his crown.
וַיֵּצֵא הַשָּׂטָן, מֵאֵת פְּנֵי יְהוָה; וַיַּךְ אֶת־אִיּוֹב בִּשְׁחִין רָע, מִכַּף רַגְלוֹ עַד (וְעַד) קָדְקֳדוֹ׃
8
И взял он себе черепицу, чтобы скоблить себя ею, и сел в пепел [вне селения].
и тот, взяв черепок, чтобы скрести нарывы, сел на кучу пепла.
Тогда Иов взял черепок от посуды, чтобы скоблить себя им, и сел в пепел.
А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу...
And he took him a potsherd to scrape himself withal; and he sat down among the ashes.
וַיִּקַּח־לוֹ חֶרֶשׂ, לְהִתְגָּרֵד בּוֹ; וְהוּא יֹשֵׁב בְּתוֹךְ־הָאֵפֶר׃
9
И сказала ему жена его: ты все еще тверд в непорочности твоей! похули Бога и умри. (1)
Жена сказала Иову: «Ты все еще тверд в своей непорочности? Похули Бога — и умрешь!»
Жена сказала ему: — Ты все еще держишься за непорочность? Прокляни Бога и умри!
І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!...
Then said his wife unto him, Dost thou still retain thine integrity? curse God, and die.
וַתֹּאמֶר לוֹ אִשְׁתּוֹ, עֹדְךָ מַחֲזִיק בְּתֻמָּתֶךָ; בָּרֵךְ אֱלֹהִים וָמֻת׃
10
Но он сказал ей: ты говоришь как одна из безумных: неужели доброе мы будем принимать от Бога, а злого не будем принимать? Во всем этом не согрешил Иов устами своими.
Он ответил ей: «Ты говоришь, как безумная! Неужели мы будем принимать от Бога только хорошее, а плохого не примем?» И при всем этом не согрешил Иов в своих речах.
Он ответил ей: — Ты говоришь, как безумная. Разве мы должны принимать от Бога только хорошее и не принимать плохого? Во всем этом Иов не согрешил ни словом.
А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...
But he said unto her, Thou speakest as one of the foolish women speaketh. What? shall we receive good at the hand of God, and shall we not receive evil? In all this did not Job sin with his lips.
וַיֹּאמֶר אֵלֶיהָ, כְּדַבֵּר אַחַת הַנְּבָלוֹת תְּדַבֵּרִי, גַּם אֶת־הַטּוֹב, נְקַבֵּל מֵאֵת הָאֱלֹהִים, וְאֶת־הָרָע לֹא נְקַבֵּל; בְּכָל־זֹאת לֹא־חָטָא אִיּוֹב בִּשְׂפָתָיו׃
11
И услышали трое друзей Иова о всех этих несчастьях, постигших его, и пошли каждый из своего места: Елифаз Феманитянин, Вилдад Савхеянин и Софар Наамитянин, и сошлись, чтобы идти вместе сетовать с ним и утешать его.
О несчастии Иова услышали трое его друзей и пошли к нему, каждый из своей страны: Элифа́з из Тема́на, Билда́д из Шу́аха и Цофа́р из Наамы́. Они встретились, чтобы вместе идти к Иову — соболезновать ему и жалеть его.
Когда трое друзей Иова — Элифаз из Темана, Билдад из Шуаха и Цофар из Наамы услышали о постигших его бедах, они отправились в путь, покинув свои дома, и встретились, чтобы идти плакать с ним и утешать его.
І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух"янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.
Now when Job's three friends heard of all this evil that was come upon him, they came every one from his own place; Eliphaz the Temanite, and Bildad the Shuhite, and Zophar the Naamathite: for they had made an appointment together to come to mourn with him and to comfort him.
וַיִּשְׁמְעוּ שְׁלֹשֶׁת רֵעֵי אִיּוֹב, אֵת כָּל־הָרָעָה הַזֹּאת הַבָּאָה עָלָיו, וַיָּבֹאוּ אִישׁ מִמְּקֹמוֹ, אֱלִיפַז הַתֵּימָנִי וּבִלְדַּד הַשּׁוּחִי, וְצוֹפַר הַנַּעֲמָתִי; וַיִּוָּעֲדוּ יַחְדָּו, לָבוֹא לָנוּד־לוֹ וּלְנַחֲמוֹ׃
12
И подняв глаза свои издали, они не узнали его; и возвысили голос свой и зарыдали; и разодрал каждый верхнюю одежду свою, и бросали пыль над головами своими к небу.
Они увидели его издалека и не узнали. Тогда они громко зарыдали, разодрали свои одежды и стали посыпать головы пылью, кидая ее к небу.
Увидев издали, они его едва узнали. Они начали рыдать, разорвали на себе одежду и посыпали головы пеплом.
І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба...
And when they lifted up their eyes afar off, and knew him not, they lifted up their voice, and wept; and they rent every one his mantle, and sprinkled dust upon their heads toward heaven.
וַיִּשְׂאוּ אֶת־עֵינֵיהֶם מֵרָחוֹק וְלֹא הִכִּירֻהוּ, וַיִּשְׂאוּ קוֹלָם וַיִּבְכּוּ; וַיִּקְרְעוּ אִישׁ מְעִלוֹ, וַיִּזְרְקוּ עָפָר עַל־רָאשֵׁיהֶם הַשָּׁמָיְמָה׃
13
И сидели с ним на земле семь дней и семь ночей; и никто не говорил ему ни слова, ибо видели, что страдание его весьма велико.
Семь дней и семь ночей сидели они рядом с ним на земле, не говоря ни слова, ибо видели, как велико его страдание.
Они сидели рядом с ним на земле семь дней и семь ночей. Никто из них не сказал ему ни слова, потому что они видели, как сильно он страдает.
І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий...
So they sat down with him upon the ground seven days and seven nights, and none spake a word unto him: for they saw that his grief was very great.
וַיֵּשְׁבוּ אִתּוֹ לָאָרֶץ, שִׁבְעַת יָמִים וְשִׁבְעַת לֵילוֹת; וְאֵין־דֹּבֵר אֵלָיו דָּבָר, כִּי רָאוּ, כִּי־גָדַל הַכְּאֵב מְאֹד׃