1
Когда те три мужа перестали отвечать Иову, потому что он был прав в глазах своих,
Тогда трое друзей перестали спорить с Иовом, видя, что он уверен в своей правоте.
Тогда трое друзей перестали спорить с Иовом, потому что он был уверен в своей правоте.
І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
So these three men ceased to answer Job, because he was righteous in his own eyes.
וַיִּשְׁבְּתוּ שְׁלֹשֶׁת הָאֲנָשִׁים הָאֵלֶּה מֵעֲנוֹת אֶת־אִיּוֹב; כִּי הוּא צַדִּיק בְּעֵינָיו׃
2
тогда воспылал гнев Елиуя, сына Варахиилова, Вузитянина из племени Рамова: воспылал гнев его на Иова за то, что он оправдывал себя больше, нежели Бога,
Но зато разгневался Элигу, сын Барахе́ла, потомок Буза из рода Рам. На Иова он разгневался за то, что тот считал правым себя, а не Бога,
Но Елиуй, сын Барахела, потомок Буза, из рода Рам, разгневался на Иова за то, что тот считал себя праведным перед Богом.
І запалився гнів Елігу, сина Барах"їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
Then was kindled the wrath of Elihu the son of Barachel the Buzite, of the kindred of Ram: against Job was his wrath kindled, because he justified himself rather than God.
וַיִּחַר אַף אֱלִיהוּא בֶן־בַּרַכְאֵל הַבּוּזִי מִמִּשְׁפַּחַת רָם בְּאִיּוֹב חָרָה אַפּוֹ; עַל־צַדְּקוֹ נַפְשׁוֹ, מֵאֱלֹהִים׃
3
а на трех друзей его воспылал гнев его за то, что они не нашли, что отвечать, а между тем обвиняли Иова.
а на трех его друзей — поскольку они не нашли, что возразить, и выходило, что Бог виновен.
Он разгневался и на трех его друзей за то, что не сумев возразить, они клеветали на Иова.
Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
Also against his three friends was his wrath kindled, because they had found no answer, and yet had condemned Job.
וּבִשְׁלֹשֶׁת רֵעָיו חָרָה אַפּוֹ עַל אֲשֶׁר לֹא־מָצְאוּ מַעֲנֶה; וַיַּרְשִׁיעוּ, אֶת־אִיּוֹב׃
4
Елиуй ждал, пока Иов говорил, потому что они летами были старше его.
Но Элигу медлил вступить в разговор с Иовом, потому что те трое были старше;
Но Елиуй ждал, прежде чем заговорить с Иовом, потому что остальные были старше его.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
Now Elihu had waited till Job had spoken, because they were elder than he.
וֶאֱלִיהוּ, חִכָּה אֶת־אִיּוֹב בִּדְבָרִים; כִּי זְקֵנִים־הֵמָּה מִמֶּנּוּ לְיָמִים׃
5
Когда же Елиуй увидел, что нет ответа в устах тех трех мужей, тогда воспылал гнев его.
но когда он увидел, что им нечего ответить, то разгневался.
Когда же он увидел, что тем троим нечего больше сказать, он разгневался.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!
When Elihu saw that there was no answer in the mouth of these three men, then his wrath was kindled.
וַיַּרְא אֱלִיהוּא, כִּי אֵין מַעֲנֶה, בְּפִי שְׁלֹשֶׁת הָאֲנָשִׁים, וַיִּחַר אַפּוֹ׃
6
И отвечал Елиуй, сын Варахиилов, Вузитянин, и сказал: я молод летами, а вы — старцы; поэтому я робел и боялся объявлять вам мое мнение.
Так сказал Элигу, сын Барахела, потомок Буза: «Я молод летами, а вы — старцы; потому я робел и боялся, не рассказывал вам то, что знаю.
И тогда Елиуй, сын Барахела, потомок Буза, сказал: — Я молод годами, вы же в преклонных летах; поэтому я и робел, и не смел вам высказать свое мнение.
І відповів бузянин Елігу, син Барах"їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
And Elihu the son of Barachel the Buzite answered and said, I am young, and ye are very old; wherefore I was afraid, and durst not shew you mine opinion.
וַיַּעַן אֱלִיהוּא בֶן־בַּרַכְאֵל הַבּוּזִי, וַיֹּאמַר צָעִיר אֲנִי לְיָמִים וְאַתֶּם יְשִׁישִׁים; עַל־כֵּן זָחַלְתִּי וָאִירָא מֵחַוֹּת דֵּעִי אֶתְכֶם׃
7
Я говорил сам себе: пусть говорят дни, и многолетие поучает мудрости.
Я решил: пусть говорит старость и почтенный возраст мудрости учит.
Я думал: «Пусть говорит возраст; пусть преклонные годы учат мудрости».
Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
I said, Days should speak, and multitude of years should teach wisdom.
אָמַרְתִּי יָמִים יְדַבֵּרוּ; וְרֹב שָׁנִים, יֹדִיעוּ חָכְמָה׃
8
Но дух в человеке и дыхание Вседержителя дает ему разумение.
Но все же есть в человеке дух, дуновение Всесильного дает ему разум!
Но нет, это дух в человеке и дыхание Всемогущего разум дают.
Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
But there is a spirit in man: and the inspiration of the Almighty giveth them understanding.
אָכֵן רוּחַ־הִיא בֶאֱנוֹשׁ; וְנִשְׁמַת שַׁדַּי תְּבִינֵם׃
9
Не многолетние {только} мудры, и не старики разумеют правду.
Неправда, что только старик и мудр, что лишь старец рассудит справедливо.
Не одни старики мудры, не одни престарелые знают правду.
Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
Great men are not always wise: neither do the aged understand judgment.
לֹא־רַבִּים יֶחְכָּמוּ; וּזְקֵנִים, יָבִינוּ מִשְׁפָּט׃
10
Поэтому я говорю: выслушайте меня, объявлю вам мое мнение и я.
Теперь я скажу, а вы послушайте, расскажу и я то, что знаю!
Поэтому говорю я: «Внимайте мне! Я тоже скажу вам, что знаю».
Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
Therefore I said, Hearken to me; I also will shew mine opinion.
לָכֵן אָמַרְתִּי שִׁמְעָה־לִּי; אֲחַוֶּה דֵּעִי אַף־אָנִי׃
11
Вот, я ожидал слов ваших, — вслушивался в суждения ваши, доколе вы придумывали, что сказать.
Я выслушивал вас терпеливо, рассуждениям вашим внимал, пока вы слова подбирали.
Я ждал, пока вы говорили, суждения ваши слушал; пока вы искали слова,
Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
Behold, I waited for your words; I gave ear to your reasons, whilst ye searched out what to say.
הֵן הוֹחַלְתִּי לְדִבְרֵיכֶם, אָזִין עַד־תְּבוּנֹתֵיכֶם; עַד־תַּחְקְרוּן מִלִּין׃
12
Я пристально смотрел на вас, и вот никто из вас не обличает Иова и не отвечает на слова его.
Я вникал в ваши речи — но никто из вас Иова не опроверг, никто на его слова не ответил.
я вглядывался в вас. Но никто из вас Иова не опроверг, на слова его не ответил.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
Yea, I attended unto you, and, behold, there was none of you that convinced Job, or that answered his words:
וְעָדֵיכֶם, אֶתְבּוֹנָן וְהִנֵּה אֵין לְאִיּוֹב מוֹכִיחַ; עוֹנֶה אֲמָרָיו מִכֶּם׃
13
Не скажите: мы нашли мудрость: Бог опровергнет его, а не человек.
Так не говорите, что обрели мудрость — мол, Бог его обличит, а не человек!
Не говорите: «Мы мудрость нашли: пусть Бог обличает его, а не человек».
Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
Lest ye should say, We have found out wisdom: God thrusteth him down, not man.
פֶּן־תֹּאמְרוּ מָצָאנוּ חָכְמָה; אֵל יִדְּפֶנּוּ לֹא־אִישׁ׃
14
Если бы он обращал слова свои ко мне, то я не вашими речами отвечал бы ему.
Не ко мне обращены его речи, и не по–вашему я отвечу ему.
Если бы против меня он обратил речь свою, то я не как вы отвечал бы ему.
Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
Now he hath not directed his words against me: neither will I answer him with your speeches.
וְלֹא־עָרַךְ אֵלַי מִלִּין; וּבְאִמְרֵיכֶם, לֹא אֲשִׁיבֶנּוּ׃
15
Испугались, не отвечают более; перестали говорить.
Боятся они, ничего не говорят — слов не осталось у них;
Они испугались и больше не отвечают, слов у них не осталось.
Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...
They were amazed, they answered no more: they left off speaking.
חַתּוּ לֹא־עָנוּ עוֹד; הֶעְתִּיקוּ מֵהֶם מִלִּים׃
16
И как я ждал, а они не говорят, остановились и не отвечают более,
так чего мне ждать, раз они молчат, стоят, ничего не говоря?
Ждать ли мне, раз они замолчали, раз они стоят здесь, не отвечая?
Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
When I had waited, (for they spake not, but stood still, and answered no more;)
וְהוֹחַלְתִּי כִּי־לֹא יְדַבֵּרוּ; כִּי עָמְדוּ, לֹא־עָנוּ עוֹד׃
17
то и я отвечу с моей стороны, объявлю мое мнение и я,
Нет, скажу и я в свой черед, расскажу и я то, что знаю.
Мне ведь тоже есть что сказать, я тоже выскажу свое мнение.
Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
I said, I will answer also my part, I also will shew mine opinion.
אַעֲנֶה אַף־אֲנִי חֶלְקִי; אֲחַוֶּה דֵעִי אַף־אָנִי׃
18
ибо я полон речами, и дух во мне теснит меня.
Переполняют меня слова, дух, что во мне, не дает мне покоя,
Я переполнен словами, дух во мне побуждает меня.
Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...
For I am full of matter, the spirit within me constraineth me.
כִּי מָלֵתִי מִלִּים; הֱצִיקַתְנִי, רוּחַ בִּטְנִי׃
19
Вот, утроба моя, как вино неоткрытое: она готова прорваться, подобно новым мехам.
словно во мне закупорено вино и лопаюсь я, как новый мех.
Сердце мое, как вино неоткрытое, как новые бурдюки, готовые разорваться.
Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
Behold, my belly is as wine which hath no vent; it is ready to burst like new bottles.
הִנֵּה־בִטְנִי, כְּיַיִן לֹא־יִפָּתֵחַ; כְּאֹבוֹת חֲדָשִׁים, יִבָּקֵעַ׃
20
Поговорю, и будет легче мне; открою уста мои и отвечу.
Выскажу — и станет мне легче; так разомкну уста и отвечу!
Заговорю и найду покой; разомкну уста свои и отвечу;
Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
I will speak, that I may be refreshed: I will open my lips and answer.
אֲדַבְּרָה וְיִרְוַח־לִי; אֶפְתַּח שְׂפָתַי וְאֶעֱנֶה׃
21
На лице человека смотреть не буду и никакому человеку льстить не стану,
Не стану смотреть, кто предо мной, не буду никому угождать,
не буду смотреть ни на чье лицо и льстить никому не стану,
На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
Let me not, I pray you, accept any man's person, neither let me give flattering titles unto man.
אַל־נָא אֶשָּׂא פְנֵי־אִישׁ; וְאֶל־אָדָם, לֹא אֲכַנֶּה׃
22
потому что я не умею льстить: сейчас убей меня, Творец мой.
я угождать и не умею, а иначе — пусть поразит меня Творец!
ведь я не умею льстить – иначе скоро убил бы меня мой Творец!
бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!
For I know not to give flattering titles; in so doing my maker would soon take me away.
כִּי לֹא יָדַעְתִּי אֲכַנֶּה; כִּמְעַט, יִשָּׂאֵנִי עֹשֵׂנִי׃