1
И отвечал Елифаз Феманитянин и сказал:
Так отвечал Элифаз из Темана:
Тогда ответил Элифаз из Темана:
І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
Then Eliphaz the Temanite replied:
וַיַּעַן אֱלִיפַז הַתֵּימָנִי, וַיֹּאמַר׃
2
{если} попытаемся мы {сказать} к тебе слово, — не тяжело ли будет тебе? Впрочем кто может возбранить слову!
«Может быть, мои слова тебя ранят, но как тут смолчать?
— Если кто-нибудь решится сказать тебе слово, не досадит ли тебе? Впрочем, кто в силах удержать речь?
Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?
"If someone ventures a word with you, will you be impatient? But who can keep from speaking?
הֲנִסָּה דָבָר אֵלֶיךָ תִּלְאֶה; וַעְצֹר בְּמִלִּין, מִי יוּכָל׃
3
Вот, ты наставлял многих и опустившиеся руки поддерживал,
Бывало, сам ты вразумлял многих и возвращал силу рукам ослабевшим,
Вспомни о том, как ты наставлял многих и укреплял ослабевшие руки.
Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,
Think how you have instructed many, how you have strengthened feeble hands.
הִנֵּה יִסַּרְתָּ רַבִּים; וְיָדַיִם רָפוֹת תְּחַזֵּק׃
4
падающего восставляли слова твои, и гнущиеся колени ты укреплял.
немощного твои слова подкрепляли, и споткнувшегося ты поддерживал.
Слова твои были падающим опорой, и дрожащие колени ты укреплял.
того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!
Your words have supported those who stumbled; you have strengthened faltering knees.
כּוֹשֵׁל יְקִימוּן מִלֶּיךָ; וּבִרְכַּיִם כֹּרְעוֹת תְּאַמֵּץ׃
5
А теперь дошло до тебя, и ты изнемог; коснулось тебя, и ты упал духом.
Теперь случилась с тобой беда — и ты поник, коснулась тебя — ты в смятении.
А теперь тебя постигли беды, и ты изнемог, тебя коснулось несчастье, и ты устрашен.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...
But now trouble comes to you, and you are discouraged; it strikes you, and you are dismayed.
כִּי עַתָּה תָּבוֹא אֵלֶיךָ וַתֵּלֶא; תִּגַּע עָדֶיךָ, וַתִּבָּהֵל׃
6
Богобоязненность твоя не должна ли быть твоею надеждою, и непорочность путей твоих — упованием твоим?
Не страх ли Божий дает тебе уверенность, и непорочность твоих путей — надежду?
Не в страхе ли перед Богом твоя уверенность, а надежда — в непорочности твоих путей?
Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?
Should not your piety be your confidence and your blameless ways your hope?
הֲלֹא יִרְאָתְךָ כִּסְלָתֶךָ; תִּקְוָתְךָ, וְתֹם דְּרָכֶיךָ׃
7
Вспомни же, погибал ли кто невинный, и где праведные бывали искореняемы?
Вспомни: погибал ли кто безвинно? Где честные люди пропадали?
Подумай, случалось ли гибнуть праведнику? Были ли справедливые уничтожены?
Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?
"Consider now: Who, being innocent, has ever perished? Where were the upright ever destroyed?
זְכָר־נָא, מִי הוּא נָקִי אָבָד; וְאֵיפֹה, יְשָׁרִים נִכְחָדוּ׃
8
Как я видал, то оравшие нечестие и сеявшие зло пожинают его;
Видел я: кто в борозды греха сеет горе, сам его плоды пожинает;
Я видел, что те, кто вспахивает неправду и сеет беду, их и пожинают.
Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:
As I have observed, those who plow evil and those who sow trouble reap it.
כַּאֲשֶׁר רָאִיתִי חֹרְשֵׁי אָוֶן; וְזֹרְעֵי עָמָל יִקְצְרֻהוּ׃
9
от дуновения Божия погибают и от духа гнева Его исчезают.
гибнет он от Божьего дыхания, исчезает от дуновения Его гнева.
От дуновения Божьего исчезают они и от дыхания Его гнева погибают.
вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!
At the breath of God they are destroyed; at the blast of his anger they perish.
מִנִּשְׁמַת אֱלוֹהַ יֹאבֵדוּ; וּמֵרוּחַ אַפּוֹ יִכְלוּ׃
10
Рев льва и голос рыкающего {умолкает,} и зубы скимнов сокрушаются;
Львы рычат в полный голос, но вырваны у львят зубы;
Пусть львы рычат и ревут – сломаны будут зубы у свирепых львов.
Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.
The lions may roar and growl, yet the teeth of the great lions are broken.
שַׁאֲגַת אַרְיֵה וְקוֹל שָׁחַל; וְשִׁנֵּי כְפִירִים נִתָּעוּ׃
11
могучий лев погибает без добычи, и дети львицы рассеиваются.
погибает лев без добычи, и разбегаются детеныши львицы.
Гибнет лев без добычи, и разбежались детеныши львицы.
Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.
The lion perishes for lack of prey, and the cubs of the lioness are scattered.
לַיִשׁ אֹבֵד מִבְּלִי־טָרֶף; וּבְנֵי לָבִיא, יִתְפָּרָדוּ׃
12
И вот, ко мне тайно принеслось слово, и ухо мое приняло нечто от него.
Известно мне стало тайное слово, ухо мое уловило шепот —
Ко мне прокралось слово, но я внял лишь отзвук его.
І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.
"A word was secretly brought to me, my ears caught a whisper of it.
וְאֵלַי דָּבָר יְגֻנָּב; וַתִּקַּח אָזְנִי, שֵׁמֶץ מֶנְהוּ׃
13
Среди размышлений о ночных видениях, когда сон находит на людей,
среди тревожных ночных видений, когда крепким сном спали люди.
Среди беспокойных ночных видений, когда людьми владеет глубокий сон,
у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
Amid disquieting dreams in the night, when deep sleep falls on men,
בִּשְׂעִפִּים מֵחֶזְיֹנוֹת לָיְלָה; בִּנְפֹל תַּרְדֵּמָה, עַל־אֲנָשִׁים׃
14
объял меня ужас и трепет и потряс все кости мои.
Охватили меня дрожь и ужас, до костей пробрали,
меня объяли страх и трепет, я задрожал всем телом.
спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,
fear and trembling seized me and made all my bones shake.
פַּחַד קְרָאַנִי וּרְעָדָה; וְרֹב עַצְמוֹתַי הִפְחִיד׃
15
И дух прошел надо мною; дыбом стали волосы на мне.
дух мне в лицо повеял, и волосы встали дыбом.
Дух овеял мое лицо, и волосы мои встали дыбом.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...
A spirit glided past my face, and the hair on my body stood on end.
וְרוּחַ עַל־פָּנַי יַחֲלֹף; תְּסַמֵּר, שַׂעֲרַת בְּשָׂרִי׃
16
Он стал, — но я не распознал вида его, — только облик был пред глазами моими; тихое веяние, — и я слышу голос:
Он был здесь, но не различил я облика — передо мной только смутный образ. Тишина. И услышал я голос:
Он возник, но я не мог понять, кто это. Некий облик явился моим глазам, и услышал я тихий голос:
Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:
It stopped, but I could not tell what it was. A form stood before my eyes, and I heard a hushed voice:
יַעֲמֹד וְלֹא־אַכִּיר מַרְאֵהוּ, תְּמוּנָה לְנֶגֶד עֵינָי; דְּמָמָה וָקוֹל אֶשְׁמָע׃
17
человек праведнее ли Бога? и муж чище ли Творца своего?
"Бывает ли человек прав пред Богом? Кто чист пред Создателем?
«Может ли смертный быть пред Богом праведен, а человек — пред Создателем чист?
Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?
"Can a mortal be more righteous than God? Can a man be more pure than his Maker?
הַאֱנוֹשׁ מֵאֱלוֹהַ יִצְדָּק; אִם מֵעֹשֵׂהוּ, יִטְהַר־גָּבֶר׃
18
Вот, Он и слугам Своим не доверяет и в Ангелах Своих усматривает недостатки:
Даже слугам Своим Он не доверяет, даже в ангелах находит изъяны,
Если Бог не доверяет даже Своим слугам, если даже в ангелах находит недостатки,
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
If God places no trust in his servants, if he charges his angels with error,
הֵן בַּעֲבָדָיו לֹא יַאֲמִין; וּבְמַלְאָכָיו, יָשִׂים תָּהֳלָה׃
19
тем более — в обитающих в храминах из брения, которых основание прах, которые истребляются скорее моли.
а тем более — в тех, кто обитает в домах из глины, стоящих на песке, и кого прихлопнуть — легче моли.
то что говорить о живущих в домах из глины, чье основание — прах, кого раздавить легче моли!
Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
how much more those who live in houses of clay, whose foundations are in the dust, who are crushed more readily than a moth!
אַף שֹׁכְנֵי בָתֵּי־חֹמֶר, אֲשֶׁר־בֶּעָפָר יְסוֹדָם; יְדַכְּאוּם, לִפְנֵי־עָשׁ׃
20
Между утром и вечером они распадаются; не увидишь, как они вовсе исчезнут.
Утром были, а к вечеру пропали — не заметишь, как сгинут навеки;
Гибнут они между зарей и сумерками; не заметишь, как они исчезнут.
Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...
Between dawn and dusk they are broken to pieces; unnoticed, they perish forever.
מִבֹּקֶר לָעֶרֶב יֻכַּתּוּ; מִבְּלִי מֵשִׂים, לָנֶצַח יֹאבֵדוּ׃
21
Не погибают ли с ними и достоинства их? Они умирают, не достигнув мудрости.
стоит выдернуть из них жилу — умрут, непричастные мудрости".
Веревки их шатров порваны, и умрут они, не познав мудрости».
Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...
Are not the cords of their tent pulled up, so that they die without wisdom?"
הֲלֹא־נִסַּע יִתְרָם בָּם; יָמוּתוּ, וְלֹא בְחָכְמָה׃