Книга притчей Соломоновых | Proverbs | משלי, Глава 17

1
Лучше кусок сухого хлеба, и с ним мир, нежели дом, полный заколотого скота, с раздором.
Лучше черствая корка, да с миром, чем дом, где пиры да раздоры.
Лучше сухая корка с покоем и миром, чем дом, полный заколотого скота, а в нем — вражда.
Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м"ясної зо сваркою.
Better is a dry morsel, and quietness therewith, than an house full of sacrifices with strife.
טוֹב פַּת חֲרֵבָה וְשַׁלְוָה־בָהּ; מִבַּיִת, מָלֵא זִבְחֵי־רִיב׃
2
Разумный раб господствует над беспутным сыном и между братьями разделит наследство.
Умный раб получит власть над недостойным сыном господина и наследство с его братьями разделит.
Мудрый слуга будет править беспутным сыном и получит долю наследства среди братьев.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
A wise servant shall have rule over a son that causeth shame, and shall have part of the inheritance among the brethren.
עֶבֶד־מַשְׂכִּיל, יִמְשֹׁל בְּבֵן מֵבִישׁ; וּבְתוֹךְ אַחִים, יַחֲלֹק נַחֲלָה׃
3
Плавильня — для серебра, и горнило — для золота, а сердца испытывает Господь.
Для плавки серебра — тигель, для золота — горнило, а для сердец — испытания от Господа.
Тигель для серебра, и для золота — горн плавильный, а Господь испытывает сердца.
Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
The fining pot is for silver, and the furnace for gold: but the LORD trieth the hearts.
מַצְרֵף לַכֶּסֶף וְכוּר לַזָּהָב; וּבֹחֵן לִבּוֹת יְהוָה׃
4
Злодей внимает устам беззаконным, лжец слушается языка пагубного.
Злодей прислушивается к лукавым речам, и лжец внимает словам злокозненным.
Нечестивый слушает уста злодея; лгун внимает пагубному языку.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
A wicked doer giveth heed to false lips; and a liar giveth ear to a naughty tongue.
מֵרַע מַקְשִׁיב עַל־שְׂפַת־אָוֶן; שֶׁקֶר מֵזִין עַל־לְשׁוֹן הַוֹּת׃
5
Кто ругается над нищим, тот хулит Творца его; кто радуется несчастью, тот не останется ненаказанным [а милосердый помилован будет].
Кто глумится над бедняком, оскорбляет его Творца, и кто злорадствует, не уйдет от возмездия.
Издевающийся над нищим оскорбляет его Создателя, радующийся несчастью не останется безнаказанным.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
Whoso mocketh the poor reproacheth his Maker: and he that is glad at calamities shall not be unpunished.
לֹעֵג לָרָשׁ חֵרֵף עֹשֵׂהוּ; שָׂמֵחַ לְאֵיד, לֹא יִנָּקֶה׃
6
Венец стариков — сыновья сыновей, и слава детей — родители их. [У верного целый мир богатства, а у неверного — ни обола.]
Венец старцам — дети детей, а слава сынов — их отцы.
Внуки — венец старикам, а отцы — гордость своих сыновей.
Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
Children's children are the crown of old men; and the glory of children are their fathers.
עֲטֶרֶת זְקֵנִים בְּנֵי בָנִים; וְתִפְאֶרֶת בָּנִים אֲבוֹתָם׃
7
Неприлична глупому важная речь, тем паче знатному — уста лживые.
Не пристала глупому важная речь, а благородному — речи лживые.
Не пристала невеже высокая речь, а тем паче благородному — лживое слово!
Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
Excellent speech becometh not a fool: much less do lying lips a prince.
לֹא־נָאוָה לְנָבָל שְׂפַת־יֶתֶר; אַף, כִּי־לְנָדִיב שְׂפַת־שָׁקֶר׃
8
Подарок — драгоценный камень в глазах владеющего им: куда ни обратится он, успеет.
Дающему взятка кажется волшебным камнем: куда ни поверни, всюду выгода.
Взятка — как волшебный камень в глазах дающего ее: куда он ни повернется, преуспеет.
Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
A gift is as a precious stone in the eyes of him that hath it: whithersoever it turneth, it prospereth.
אֶבֶן־חֵן הַשֹּׁחַד בְּעֵינֵי בְעָלָיו; אֶל־כָּל־אֲשֶׁר יִפְנֶה יַשְׂכִּיל׃
9
Прикрывающий проступок ищет любви; а кто снова напоминает о нем, тот удаляет друга.
Кто стремится к любви, забывает обиду, а злопамятный теряет друга.
Прощающий оскорбление ищет любви, а напоминающий о нем отталкивает близкого друга.
Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
He that covereth a transgression seeketh love; but he that repeateth a matter separateth very friends.
מְכַסֶּה־פֶּשַׁע מְבַקֵּשׁ אַהֲבָה; וְשֹׁנֶה בְדָבָר, מַפְרִיד אַלּוּף׃
10
На разумного сильнее действует выговор, нежели на глупого сто ударов.
Понятливого укор уязвит сильней, чем глупца — сотня тумаков.
Упрек сильнее воздействует на разумного, чем сто ударов на глупца.
На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
A reproof entereth more into a wise man than an hundred stripes into a fool.
תֵּחַת גְּעָרָה בְמֵבִין; מֵהַכּוֹת כְּסִיל מֵאָה׃
11
Возмутитель ищет только зла; поэтому жестокий ангел будет послан против него.
Злодей только к смуте стремится, и ангел неумолимый будет послан к нему.
Только смуты ищет злодей, и вестник безжалостный будет послан против него.
Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
An evil man seeketh only rebellion: therefore a cruel messenger shall be sent against him.
אַךְ־מְרִי יְבַקֶּשׁ־רָע; וּמַלְאָךְ אַכְזָרִי, יְשֻׁלַּח־בּוֹ׃
12
Лучше встретить человеку медведицу, лишенную детей, нежели глупца с его глупостью.
Лучше встретить медведицу, потерявшую детенышей, чем глупца, когда дурь в нем бушует!
Лучше встретить медведицу, лишенную медвежат, чем глупца с его глупостью.
Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
Let a bear robbed of her whelps meet a man, rather than a fool in his folly.
פָּגוֹשׁ דֹּב שַׁכּוּל בְּאִישׁ; וְאַל־כְּסִיל, בְּאִוַּלְתּוֹ׃
13
Кто за добро воздает злом, от дома того не отойдет зло.
Кто злом воздает за добро — от его дома зло не отступится!
Если человек воздает за добро злом, зло не покинет его дома.
Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
Whoso rewardeth evil for good, evil shall not depart from his house.
מֵשִׁיב רָעָה תַּחַת טוֹבָה; לֹא־תָמִישׁ (תָמוּשׁ) רָעָה, מִבֵּיתוֹ׃
14
Начало ссоры — как прорыв воды; оставь ссору прежде, нежели разгорелась она.
Начало ссоры — как прорыв плотины, уймись, пока вражда не разбушевалась.
Ссору начать — что плотину пробить; остановись, прежде чем она вспыхнет.
Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
The beginning of strife is as when one letteth out water: therefore leave off contention, before it be meddled with.
פּוֹטֵר מַיִם רֵאשִׁית מָדוֹן; וְלִפְנֵי הִתְגַּלַּע, הָרִיב נְטוֹשׁ׃
15
Оправдывающий нечестивого и обвиняющий праведного — оба мерзость пред Господом.
Оправдать злодея, осудить невинного — и то, и другое Господу мерзко.
Оправдывающий виноватого и обвиняющий невиновного – Господь гнушается их обоих.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
He that justifieth the wicked, and he that condemneth the just, even they both are abomination to the LORD.
מַצְדִּיק רָשָׁע וּמַרְשִׁיעַ צַדִּיק; תּוֹעֲבַת יְהוָה, גַּם־שְׁנֵיהֶם׃
16
К чему сокровище в руках глупца? Для приобретения мудрости {у него} нет разума. [Кто высоким делает свой дом, тот ищет разбиться; а уклоняющийся от учения впадет в беды.]
К чему глупцу трясти мошной? Как купишь мудрость, если нет ума?
Зачем глупцу на премудрость деньги, если учиться он не желает?
Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
Wherefore is there a price in the hand of a fool to get wisdom, seeing he hath no heart to it?
לָמָּה־זֶּה מְחִיר בְּיַד־כְּסִיל; לִקְנוֹת חָכְמָה וְלֶב־אָיִן׃
17
Друг любит во всякое время и, как брат, явится во время несчастья.
Любовь друга — на все времена, и брат рожден, чтобы с братом беду разделить.
Друг любит во всякое время, и брат рожден разделить беду.
Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
A friend loveth at all times, and a brother is born for adversity.
בְּכָל־עֵת אֹהֵב הָרֵעַ; וְאָח לְצָרָה, יִוָּלֵד׃
18
Человек малоумный дает руку и ручается за ближнего своего.
Безрассудный тянет руку, спешит поручиться за другого.
Лишь неразумный человек дает залог, чтобы ручаться за другого.
Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
A man void of understanding striketh hands, and becometh surety in the presence of his friend.
אָדָם חֲסַר־לֵב תּוֹקֵעַ כָּף; עֹרֵב עֲרֻבָּה, לִפְנֵי רֵעֵהוּ׃
19
Кто любит ссоры, любит грех, и кто высоко поднимает ворота свои, тот ищет падения.
Кто любит свары — любит злодейство, кто превозносится — накличет падение.
Кто любит ссоры, тот любит грех; тот, кто бахвалится, ищет падения.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
He loveth transgression that loveth strife: and he that exalteth his gate seeketh destruction.
אֹהֵב פֶּשַׁע אֹהֵב מַצָּה; מַגְבִּיהַּ פִּתְחוֹ, מְבַקֶּשׁ־שָׁבֶר׃
20
Коварное сердце не найдет добра, и лукавый язык попадет в беду.
Лживому сердцу добра не видать, коварный язык доведет до беды.
Лукавый сердцем не преуспеет; лживый язык попадет в беду.
Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
He that hath a froward heart findeth no good: and he that hath a perverse tongue falleth into mischief.
עִקֶּשׁ־לֵב לֹא יִמְצָא־טוֹב; וְנֶהְפָּךְ בִּלְשׁוֹנוֹ, יִפּוֹל בְּרָעָה׃
21
Родил кто глупого, — себе на горе, и отец глупого не порадуется.
Кто породил глупца, родил себе горе: не порадуешься дури собственного сына.
Горе тому, кто родил глупца; нет радости отцу дурня.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
He that begetteth a fool doeth it to his sorrow: and the father of a fool hath no joy.
יֹלֵד כְּסִיל לְתוּגָה לוֹ; וְלֹא־יִשְׂמַח, אֲבִי נָבָל׃
22
Веселое сердце благотворно, как врачевство, а унылый дух сушит кости.
Радость на сердце — лучшее лекарство, а угнетенный дух иссушает тело.
Веселое сердце исцеляет, как лекарство, а подавленный дух иссушает кости.
Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
A merry heart doeth good like a medicine: but a broken spirit drieth the bones.
לֵב שָׂמֵחַ יֵיטִב גֵּהָה; וְרוּחַ נְכֵאָה, תְּיַבֶּשׁ־גָּרֶם׃
23
Нечестивый берет подарок из пазухи, чтобы извратить пути правосудия.
Нечестивец из‑под полы берет взятку за то, что искажает правосудие.
Нечестивый тайно берет взятку, чтобы извратить пути правосудия.
Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
A wicked man taketh a gift out of the bosom to pervert the ways of judgment.
שֹׁחַד מֵחֵיק רָשָׁע יִקָּח; לְהַטּוֹת, אָרְחוֹת מִשְׁפָּט׃
24
Мудрость — пред лицем у разумного, а глаза глупца — на конце земли.
Проницательный взор обращен к Премудрости, а взгляд глупца — во все концы земли.
Разумный держит на мудрости взгляд, а глаза глупца блуждают на краях земли.
З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
Wisdom is before him that hath understanding; but the eyes of a fool are in the ends of the earth.
אֶת־פְּנֵי מֵבִין חָכְמָה; וְעֵינֵי כְסִיל, בִּקְצֵה־אָרֶץ׃
25
Глупый сын — досада отцу своему и огорчение для матери своей.
Глупый сын — досада отцу и огорчение для матери.
Глупый сын — горе для отца и горечь для матери.
Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
A foolish son is a grief to his father, and bitterness to her that bare him.
כַּעַס לְאָבִיו בֵּן כְּסִיל; וּמֶמֶר, לְיוֹלַדְתּוֹ׃
26
Нехорошо и обвинять правого, {и} бить вельмож за правду.
Дурное дело — взыскивать с невиновного или бить благородного за прямоту.
Нехорошо и наказывать невиновного, и знатных бичевать за правду.
Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
Also to punish the just is not good, nor to strike princes for equity.
גַּם עֲנוֹשׁ לַצַּדִּיק לֹא־טוֹב; לְהַכּוֹת נְדִיבִים עַל־יֹשֶׁר׃
27
Разумный воздержан в словах своих, и благоразумный хладнокровен.
Сведущий осторожен в словах, и кто разумен, тот хладнокровен.
Человек знания осторожен в словах, и рассудительный — хладнокровен.
Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
He that hath knowledge spareth his words: and a man of understanding is of an excellent spirit.
חוֹשֵׂךְ אֲמָרָיו יוֹדֵעַ דָּעַת; וְקַר־ (יְקַר־) רוּחַ, אִישׁ תְּבוּנָה׃
28
И глупец, когда молчит, может показаться мудрым, и затворяющий уста свои — благоразумным.
Глупец промолчит — и сойдет за мудреца, сомкнет уста — и кажется умным.
Даже глупца, когда он молчит, мудрым сочтут, и когда он удерживает язык, рассудительным.
І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.
Even a fool, when he holdeth his peace, is counted wise: and he that shutteth his lips is esteemed a man of understanding.
גַּם אֱוִיל מַחֲרִישׁ חָכָם יֵחָשֵׁב; אֹטֵם שְׂפָתָיו נָבוֹן׃