От Луки святое благовествование | Luke | Εὐαγγέλιον κατὰ Λουκάν, Глава 9

1
Созвав же двенадцать, дал силу и власть над всеми бесами и врачевать от болезней,
Созвав к себе двенадцать Своих учеников, Иисус дал им силу и власть изгонять всех бесов и излечивать болезни.
Созвав вместе двенадцать, Иисус дал им силу и власть одолевать всех демонов и излечивать болезни.
І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.
Then he called his twelve disciples together, and gave them power and authority over all devils, and to cure diseases.
συγκαλεσάμενος δὲ τοὺς δώδεκα ἔδωκεν αὐτοι̃ς δύναμιν καὶ ἐξουσίαν ἐπὶ πάντα τὰ δαιμόνια καὶ νόσους θεραπεύειν
2
и послал их проповедывать Царствие Божие и исцелять больных.
Он послал их возвещать Царство Бога и исцелять больных.
Затем Он послал их возвещать Божье Царство и исцелять больных,
І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
And he sent them to preach the kingdom of God, and to heal the sick.
καὶ ἀπέστειλεν αὐτοὺς κηρύσσειν τὴν βασιλείαν του̃ θεου̃ καὶ ἰα̃σθαι τοὺς ἀσθενει̃ς
3
И сказал им: ничего не берите на дорогу: ни посоха, ни сумы, ни хлеба, ни серебра, и не имейте по две одежды ;
«Ничего не берите в дорогу: ни посоха, ни котомки, ни хлеба, ни денег, ни смены одежды, — сказал Он им. —
сказав им: — Ничего не берите с собой в дорогу: ни посоха, ни сумки, ни хлеба, ни денег, ни запасной одежды.
І промовив до них: Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.
And he said unto them, Take nothing for your journey, neither staves, nor scrip, neither bread, neither money; neither have two coats apiece.
καὶ εἰ̃πεν πρòς αὐτούς μηδὲν αἴρετε εἰς τὴν ὁδόν μήτε ῥάβδον μήτε πήραν μήτε ἄρτον μήτε ἀργύριον μήτε ἀνὰ δύο χιτω̃νας ἔχειν
4
и в какой дом войдете, там оставайтесь и оттуда отправляйтесь {в путь.}
В какой дом ни войдете, там и оставайтесь до тех пор, пока не уйдете оттуда.
В какой бы дом вы ни вошли, оставайтесь там и оттуда отправляйтесь дальше.
І в який дім увійдете, зоставайтеся там, і звідти відходьте.
And whatsoever house ye enter into, there abide, and thence depart.
καὶ εἰς ἣν ἂν οἰκίαν εἰσέλθητε ἐκει̃ μένετε καὶ ἐκει̃θεν ἐξέρχεσθε
5
А если где не примут вас, то, выходя из того города, отрясите и прах от ног ваших во свидетельство на них.
А где вас не примут, то, покидая их город, даже пыль, приставшую к вашим ногам, отряхните. Пусть это будет для них предупреждением».
А если где-то люди вас не примут, то, уходя из того города, отряхните пыль с ваших ног, это будет свидетельством против них.
А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них.
And whosoever will not receive you, when ye go out of that city, shake off the very dust from your feet for a testimony against them.
καὶ ὅσοι ἂν μὴ δέχωνται ὑμα̃ς ἐξερχόμενοι ἀπò τη̃ς πόλεως ἐκείνης τòν κονιορτòν ἀπò τω̃ν ποδω̃ν ὑμω̃ν ἀποτινάσσετε εἰς μαρτύριον ἐπ’ αὐτούς
6
Они пошли и проходили по селениям, благовествуя и исцеляя повсюду.
Уйдя, ученики разошлись по селениям, возвещая Радостную Весть и всюду совершая исцеления.
Ученики отправились в путь и, переходя из селения в селение, возвещали Радостную Весть и повсюду исцеляли больных.
І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.
And they departed, and went through the towns, preaching the gospel, and healing every where.
ἐξερχόμενοι δὲ διήρχοντο κατὰ τὰς κώμας εὐαγγελιζόμενοι καὶ θεραπεύοντες πανταχου̃
7
Услышал Ирод четвертовластник о всём, что делал {Иисус,} и недоумевал: ибо одни говорили, что это Иоанн восстал из мертвых;
Услышал обо всех этих событиях тетрарх Ирод и не знал, что и думать, потому что одни говорили, что это Иоанн воскрес из мертвых,
Слухи обо всем этом дошли и до правителя Ирода. Он был в недоумении, потому что одни говорили, что это Иоанн воскрес из мертвых,
А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
Now Herod the tetrarch heard of all that was done by him: and he was perplexed, because that it was said of some, that John was risen from the dead;
ἤκουσεν δὲ ’Ηρώ̨δης ὁ τετραάρχης τὰ γινόμενα πάντα καὶ διηπόρει διὰ τò λέγεσθαι ὑπό τινων ὅτι ’Ιωάννης ἠγέρθη ἐκ νεκρω̃ν
8
другие, что Илия явился, а иные, что один из древних пророков воскрес.
другие — что явился Илия, а некоторые — что воскрес какой‑то из древних пророков.
другие — что явился Илия, третьи — что ожил один из древних пророков.
а інші, що Ілля то з"явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
And of some, that Elias had appeared; and of others, that one of the old prophets was risen again.
ὑπό τινων δὲ ὅτι ’Ηλίας ἐφάνη ἄλλων δὲ ὅτι προφήτης τις τω̃ν ἀρχαίων ἀνέστη
9
И сказал Ирод: Иоанна я обезглавил; кто же Этот, о Котором я слышу такое? И искал увидеть Его.
Но Ирод сказал: «Иоанна я обезглавил. Кто же тогда этот человек, о котором я слышу такие вещи?» И ему хотелось увидеть Иисуса.
Ирод говорил: — Иоанна я обезглавил, а Кто же тогда Этот Человек, о Котором мне такое рассказывают? И он искал возможность увидеть Иисуса.
Тоді Ірод сказав: Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі? І він намагався побачити Його.
And Herod said, John have I beheaded: but who is this, of whom I hear such things? And he desired to see him.
εἰ̃πεν δὲ ’Ηρώ̨δης ’Ιωάννην ἐγὼ ἀπεκεφάλισα τίς δέ ἐστιν οὑ̃τος περὶ οὑ̃ ἀκούω τοιαυ̃τα καὶ ἐζήτει ἰδει̃ν αὐτόν
10
Апостолы, возвратившись, рассказали Ему, что они сделали; и Он, взяв их с Собою, удалился особо в пустое место, близ города, называемого Вифсаидою.
Вернувшись, апостолы рассказали Иисусу обо всем, что сделали. Взяв их с собой, Иисус отправился в город под названием Вифсаи́да, где мог бы побыть наедине с учениками.
Апостолы, возвратившись, рассказали Иисусу обо всем, что они сделали. Потом Он взял их с Собой, и они пошли одни к городу, называемому Вифсаида.
А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.
And the apostles, when they were returned, told him all that they had done. And he took them, and went aside privately into a desert place belonging to the city called Bethsaida.
καὶ ὑποστρέψαντες οἱ ἀπόστολοι διηγήσαντο αὐτω̨̃ ὅσα ἐποίησαν καὶ παραλαβὼν αὐτοὺς ὑπεχώρησεν κατ’ ἰδίαν εἰς πόλιν καλουμένην Βηθσαϊδά
11
Но народ, узнав, пошел за Ним; и Он, приняв их, беседовал с ними о Царствии Божием и требовавших исцеления исцелял.
Но народ узнал об этом и пошел за Ним следом. Иисус принял их приветливо, говорил им о Царстве Бога и исцелял тех, кто нуждался в лечении.
Однако толпы народа, узнав об этом, пошли за Иисусом. Он радушно их принял и говорил им о Божьем Царстве, а также исцелял тех, кто в этом нуждался.
А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.
And the people, when they knew it, followed him: and he received them, and spake unto them of the kingdom of God, and healed them that had need of healing.
οἱ δὲ ὄχλοι γνόντες ἠκολούθησαν αὐτω̨̃ καὶ ἀποδεξάμενος αὐτοὺς ἐλάλει αὐτοι̃ς περὶ τη̃ς βασιλείας του̃ θεου̃ καὶ τοὺς χρείαν ἔχοντας θεραπείας ἰα̃το
12
День же начал склоняться к вечеру. И, приступив к Нему, двенадцать говорили Ему: отпусти народ, чтобы они пошли в окрестные селения и деревни ночевать и достали пищи; потому что мы здесь в пустом месте.
День клонился к вечеру. Двенадцать учеников, подойдя, сказали Иисусу: «Отпусти народ, пусть сходят в окрестные селения и деревни, поищут себе пристанища и какой‑нибудь еды. Тут у нас безлюдное место».
День уже клонился к вечеру, и двенадцать подошли к Иисусу и сказали: — Отпусти людей, чтобы они пошли в окрестные поселки и селения и нашли себе ночлег и пищу, ведь мы здесь в пустынном месте.
А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: Відпусти вже людей, нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!
And when the day began to wear away, then came the twelve, and said unto him, Send the multitude away, that they may go into the towns and country round about, and lodge, and get victuals: for we are here in a desert place.
ἡ δὲ ἡμέρα ἤρξατο κλίνειν προσελθόντες δὲ οἱ δώδεκα εἰ̃παν αὐτω̨̃ ἀπόλυσον τòν ὄχλον ἵνα πορευθέντες εἰς τὰς κύκλω̨ κώμας καὶ ἀγροὺς καταλύσωσιν καὶ εὕρωσιν ἐπισιτισμόν ὅτι ὡ̃δε ἐν ἐρήμω̨ τόπω̨ ἐσμέν
13
Но Он сказал им: вы дайте им есть. Они сказали: у нас нет более пяти хлебов и двух рыб; разве нам пойти купить пищи для всех сих людей?
«Накормите их вы», — сказал им Иисус. «У нас ничего нет, только пять хлебов и две рыбы, — ответили они. — Уж не пойти ли нам самим купить пищи для всех этих людей?»
Иисус ответил: — Вы сами дайте им есть. Ученики удивились: — Да ведь у нас только пять хлебов и две рыбы. Разве что нам пойти и купить еды на всех этих людей?
А Він їм сказав: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали: Немає в нас більше, як п"ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього.
But he said unto them, Give ye them to eat. And they said, We have no more but five loaves and two fishes; except we should go and buy meat for all this people.
εἰ̃πεν δὲ πρòς αὐτούς δότε αὐτοι̃ς ὑμει̃ς φαγει̃ν οἱ δὲ εἰ̃παν οὐκ εἰσὶν ἡμι̃ν πλει̃ον ἢ ἄρτοι πέντε καὶ ἰχθύες δύο εἰ μήτι πορευθέντες ἡμει̃ς ἀγοράσωμεν εἰς πάντα τòν λαòν του̃τον βρώματα
14
Ибо их было около пяти тысяч человек. Но Он сказал ученикам Своим: рассадите их рядами по пятидесяти.
(Их было около пяти тысяч человек.) «Рассадите их группами, человек по пятьдесят», — сказал им Иисус.
А там одних только мужчин было около пяти тысяч. Но Иисус сказал ученикам: — Рассадите людей группами, человек по пятьдесят.
Бо було чоловіків десь тисяч із п"ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п"ятидесяти.
For they were about five thousand men. And he said to his disciples, Make them sit down by fifties in a company.
ἠ̃σαν γὰρ ὡσεὶ ἄνδρες πεντακισχίλιοι εἰ̃πεν δὲ πρòς τοὺς μαθητὰς αὐτου̃ κατακλίνατε αὐτοὺς κλισίας ὡσεὶ ἀνὰ πεντήκοντα
15
И сделали так, и рассадили всех.
Они сделали так, всех рассадили.
Ученики так и сделали. Когда все сели,
І зробили отак, і всіх їх розсадили.
And they did so, and made them all sit down.
καὶ ἐποίησαν οὕτως καὶ κατέκλιναν ἅπαντας
16
Он же, взяв пять хлебов и две рыбы и воззрев на небо, благословил их, преломил и дал ученикам, чтобы раздать народу.
Взяв пять хлебов и две рыбы и подняв глаза к небу, Иисус произнес над ними молитву благодарения, разломил и дал ученикам, чтобы те раздали людям.
Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, благословил пищу. Затем Он стал разламывать хлеб и рыбу и давать их Своим ученикам, чтобы те раздавали народу.
І Він узяв п"ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.
Then he took the five loaves and the two fishes, and looking up to heaven, he blessed them, and brake, and gave to the disciples to set before the multitude.
λαβὼν δὲ τοὺς πέντε ἄρτους καὶ τοὺς δύο ἰχθύας ἀναβλέψας εἰς τòν οὐρανòν εὐλόγησεν αὐτοὺς καὶ κατέκλασεν καὶ ἐδίδου τοι̃ς μαθηται̃ς παραθει̃ναι τω̨̃ ὄχλω̨
17
И ели, и насытились все; и оставшихся у них кусков набрано двенадцать коробов.
Все ели и насытились, и еще у них осталось двенадцать корзин остатков.
Все ели и насытились, и собрали еще двенадцать корзин остатков.
І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...
And they did eat, and were all filled: and there was taken up of fragments that remained to them twelve baskets.
καὶ ἔφαγον καὶ ἐχορτάσθησαν πάντες καὶ ἤρθη τò περισσευ̃σαν αὐτοι̃ς κλασμάτων κόφινοι δώδεκα
18
В одно время, когда Он молился в уединенном месте, и ученики были с Ним, Он спросил их: за кого почитает Меня народ?
Однажды, когда Иисус молился в одиночестве, к Нему пришли ученики. Иисус спросил их: «Кем считают Меня в народе?»
Однажды, когда Иисус молился в одиночестве и недалеко от Него были Его ученики, Он спросил их: — За кого принимает Меня народ?
І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?
And it came to pass, as he was alone praying, his disciples were with him: and he asked them, saying, Whom say the people that I am?
καὶ ἐγένετο ἐν τω̨̃ εἰ̃ναι αὐτòν προσευχόμενον κατὰ μόνας συνη̃σαν αὐτω̨̃ οἱ μαθηταί καὶ ἐπηρώτησεν αὐτοὺς λέγων τίνα με λέγουσιν οἱ ὄχλοι εἰ̃ναι
19
Они сказали в ответ: за Иоанна Крестителя, а иные за Илию; другие же {говорят,} что один из древних пророков воскрес.
«Одни говорят, что Ты — Иоанн Креститель, другие — что Илия, а некоторые говорят, что это воскрес один из древних пророков», — ответили они.
Они ответили: — За Иоанна Крестителя; другие же говорят, что Ты Илия, а третьи — что один из других древних пророков ожил.
Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.
They answering said, John the Baptist; but some say, Elias; and others say, that one of the old prophets is risen again.
οἱ δὲ ἀποκριθέντες εἰ̃παν ’Ιωάννην τòν βαπτιστήν ἄλλοι δὲ ’Ηλίαν ἄλλοι δὲ ὅτι προφήτης τις τω̃ν ἀρχαίων ἀνέστη
20
Он же спросил их: а вы за кого почитаете Меня? Отвечал Петр: за Христа Божия.
«А вы кем считаете Меня?» — спросил Он. «Ты — Помазанник Божий», — ответил Петр.
— А вы кем считаете Меня? — спросил их Иисус. — Божьим Христом, — ответил Петр.
А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!
He said unto them, But whom say ye that I am? Peter answering said, The Christ of God.
εἰ̃πεν δὲ αὐτοι̃ς ὑμει̃ς δὲ τίνα με λέγετε εἰ̃ναι Πέτρος δὲ ἀποκριθεὶς εἰ̃πεν τòν Χριστòν του̃ θεου̃
21
Но Он строго приказал им никому не говорить о сем,
Но Иисус, строго наказав им никому об этом не говорить,
Но Иисус строго велел им никому не говорить об этом,
Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.
And he straitly charged them, and commanded them to tell no man that thing;
ὁ δὲ ἐπιτιμήσας αὐτοι̃ς παρήγγειλεν μηδενὶ λέγειν του̃το
22
сказав, что Сыну Человеческому должно много пострадать, и быть отвержену старейшинами, первосвященниками и книжниками, и быть убиту, и в третий день воскреснуть.
сказал: «Сын человеческий должен претерпеть много страданий, Его отвергнут старейшины, старшие священники и учителя Закона, Его убьют, но на третий день Он воскреснет».
сказав: — Сыну Человеческому должно много пострадать и быть отвергнутым старейшинами, первосвященниками и учителями Закона. Он должен быть убит, но на третий день воскреснет.
І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!
Saying, The Son of man must suffer many things, and be rejected of the elders and chief priests and scribes, and be slain, and be raised the third day.
εἰπὼν ὅτι δει̃ τòν υἱòν του̃ ἀνθρώπου πολλὰ παθει̃ν καὶ ἀποδοκιμασθη̃ναι ἀπò τω̃ν πρεσβυτέρων καὶ ἀρχιερέων καὶ γραμματέων καὶ ἀποκτανθη̃ναι καὶ τη̨̃ τρίτη̨ ἡμέρα̨ ἐγερθη̃ναι
23
Ко всем же сказал: если кто хочет идти за Мною, отвергнись себя, и возьми крест свой, и следуй за Мною.
А потом Иисус сказал всем: «Кто хочет следовать за Мной, пусть забудет о себе и каждый день несет свой крест — тогда он будет следовать за Мной.
Потом Иисус сказал им: — Если кто желает быть Моим последователем, пусть отречется от самого себя и, изо дня в день беря свой крест, следует за Мной.
А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.
And he said to them all, If any man will come after me, let him deny himself, and take up his cross daily, and follow me.
ἔλεγεν δὲ πρòς πάντας εἴ τις θέλει ὀπίσω μου ἔρχεσθαι ἀρνησάσθω ἑαυτòν καὶ ἀράτω τòν σταυρòν αὐτου̃ καθ’ ἡμέραν καὶ ἀκολουθείτω μοι
24
Ибо кто хочет душу свою сберечь, тот потеряет ее; а кто потеряет душу свою ради Меня, тот сбережет ее.
Потому что тот, кто хочет спасти свою жизнь, ее потеряет, а кто свою жизнь потеряет ради Меня, тот ее спасет.
Потому что тот, кто хочет сберечь свою жизнь, потеряет ее, а кто потеряет свою жизнь ради Меня, тот спасет ее.
Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.
For whosoever will save his life shall lose it: but whosoever will lose his life for my sake, the same shall save it.
ὃς γὰρ ἂν θέλη̨ τὴν ψυχὴν αὐτου̃ σω̃σαι ἀπολέσει αὐτήν ὃς δ’ ἂν ἀπολέση̨ τὴν ψυχὴν αὐτου̃ ἕνεκεν ἐμου̃ οὑ̃τος σώσει αὐτήν
25
Ибо что пользы человеку приобрести весь мир, а себя самого погубить или повредить себе?
Что пользы человеку, если он, приобретя весь мир, сам погибнет или покалечится?
Ведь что пользы человеку, если он приобретет весь мир, но при этом погубит самого себя или повредит себе?
Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?
For what is a man advantaged, if he gain the whole world, and lose himself, or be cast away?
τί γὰρ ὠφελει̃ται ἄνθρωπος κερδήσας τòν κόσμον ὅλον ἑαυτòν δὲ ἀπολέσας ἢ ζημιωθείς
26
Ибо кто постыдится Меня и Моих слов, того Сын Человеческий постыдится, когда приидет во славе Своей и Отца и святых Ангелов.
А кто постыдится Меня и Моих слов, того и Сын человеческий постыдится признать, когда придет в сиянии Своей Славы, Славы Отца и Божьих ангелов.
Кто постыдится Меня и Моих слов, того постыдится и Сын Человеческий, когда придет в Своей славе и в славе Отца и святых ангелов.
Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.
For whosoever shall be ashamed of me and of my words, of him shall the Son of man be ashamed, when he shall come in his own glory, and in his Father's, and of the holy angels.
ὃς γὰρ ἂν ἐπαισχυνθη̨̃ με καὶ τοὺς ἐμοὺς λόγους του̃τον ὁ υἱòς του̃ ἀνθρώπου ἐπαισχυνθήσεται ὅταν ἔλθη̨ ἐν τη̨̃ δόξη̨ αὐτου̃ καὶ του̃ πατρòς καὶ τω̃ν ἁγίων ἀγγέλων
27
Говорю же вам истинно: есть некоторые из стоящих здесь, которые не вкусят смерти, как уже увидят Царствие Божие.
Верно вам говорю, есть среди стоящих здесь люди, которые не успеют узнать смерти, как увидят Царство Бога».
Говорю вам истину, некоторые из вас, стоящих здесь, не умрут, пока не увидят Божьего Царства.
Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.
But I tell you of a truth, there be some standing here, which shall not taste of death, till they see the kingdom of God.
λέγω δὲ ὑμι̃ν ἀληθω̃ς εἰσίν τινες τω̃ν αὐτου̃ ἑστηκότων οἳ οὐ μὴ γεύσωνται θανάτου ἕως ἂν ἴδωσιν τὴν βασιλείαν του̃ θεου̃
28
После сих слов, дней через восемь, взяв Петра, Иоанна и Иакова, взошел Он на гору помолиться.
Прошло после этих слов дней восемь. Иисус, взяв Петра, Иоанна и Иакова, поднялся на гору помолиться.
Примерно восемь дней спустя после этих слов, Иисус, взяв с Собой Петра, Иоанна и Иакова, поднялся на гору помолиться.
І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.
And it came to pass about an eight days after these sayings, he took Peter and John and James, and went up into a mountain to pray.
ἐγένετο δὲ μετὰ τοὺς λόγους τούτους ὡσεὶ ἡμέραι ὀκτὼ καὶ παραλαβὼν Πέτρον καὶ ’Ιωάννην καὶ ’Ιάκωβον ἀνέβη εἰς τò ὄρος προσεύξασθαι
29
И когда молился, вид лица Его изменился, и одежда Его сделалась белою, блистающею.
И во время молитвы лицо Его вдруг изменилось, а одежда стала ослепительно белой.
Во время молитвы Его облик вдруг изменился, а одежда стала ослепительно белой.
І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.
And as he prayed, the fashion of his countenance was altered, and his raiment was white and glistering.
καὶ ἐγένετο ἐν τω̨̃ προσεύχεσθαι αὐτòν τò εἰ̃δος του̃ προσώπου αὐτου̃ ἕτερον καὶ ὁ ἱματισμòς αὐτου̃ λευκòς ἐξαστράπτων
30
И вот, два мужа беседовали с Ним, которые были Моисей и Илия;
И два человека беседовали с Ним, это были Моисей и Илия,
И вот появились два человека, которые стали разговаривать с Иисусом, — это были Моисей и Илия.
І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,
And, behold, there talked with him two men, which were Moses and Elias:
καὶ ἰδοὺ ἄνδρες δύο συνελάλουν αὐτω̨̃ οἵτινες ἠ̃σαν Μωϋση̃ς καὶ ’Ηλίας
31
явившись во славе, они говорили об исходе Его, который Ему надлежало совершить в Иерусалиме.
явившиеся в сиянии Небесной Славы, и говорили они об исходе, который предстоит Ему совершить в Иерусалиме.
Явившись в славе, они говорили о Его исходе, который Он должен будет совершить в Иерусалиме.
що з"явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.
Who appeared in glory, and spake of his decease which he should accomplish at Jerusalem.
οἳ ὀφθέντες ἐν δόξη̨ ἔλεγον τὴν ἔξοδον αὐτου̃ ἣν ἤμελλεν πληρου̃ν ἐν ’Ιερουσαλήμ
32
Петр же и бывшие с ним отягчены были сном; но, пробудившись, увидели славу Его и двух мужей, стоявших с Ним.
Петр и его спутники спали крепким сном, а проснувшись, увидели сияние Его Славы и двух человек, стоявших рядом с Ним.
А Петра и тех, кто был вместе с ним, одолел сон, но когда они очнулись, то увидели славу Иисуса и двух мужчин, стоявших рядом с Ним.
А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.
But Peter and they that were with him were heavy with sleep: and when they were awake, they saw his glory, and the two men that stood with him.
ὁ δὲ Πέτρος καὶ οἱ σὺν αὐτω̨̃ ἠ̃σαν βεβαρημένοι ὕπνω̨ διαγρηγορήσαντες δὲ εἰ̃δον τὴν δόξαν αὐτου̃ καὶ τοὺς δύο ἄνδρας τοὺς συνεστω̃τας αὐτω̨̃
33
И когда они отходили от Него, сказал Петр Иисусу: Наставник! хорошо нам здесь быть; сделаем три кущи: одну Тебе, одну Моисею и одну Илии, - не зная, что говорил.
И когда те уже уходили от Него, Петр сказал Иисусу: «Наставник, как хорошо нам здесь! Давай мы сделаем три шалаша: один Тебе, один Моисею и один Илие». Он и сам не знал, что говорил.
Когда мужчины уже уходили, Петр сказал Иисусу: — Наставник, нам здесь так хорошо! Давай мы сделаем три шалаша, один Тебе, один Моисею и один Илии. Он и сам не знал, что он говорит.
І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...
And it came to pass, as they departed from him, Peter said unto Jesus, Master, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elias: not knowing what he said.
καὶ ἐγένετο ἐν τω̨̃ διαχωρίζεσθαι αὐτοὺς ἀπ’ αὐτου̃ εἰ̃πεν ὁ Πέτρος πρòς τòν ’Ιησου̃ν ἐπιστάτα καλόν ἐστιν ἡμα̃ς ὡ̃δε εἰ̃ναι καὶ ποιήσωμεν σκηνὰς τρει̃ς μίαν σοὶ καὶ μίαν Μωϋσει̃ καὶ μίαν ’Ηλία̨ μὴ εἰδὼς ὃ λέγει
34
Когда же он говорил это, явилось облако и осенило их; и устрашились, когда вошли в облако.
И он еще не успел договорить, как появилось облако и покрыло их своей тенью. Ученики, оказавшись в облаке, испугались.
Когда он еще говорил, показалось облако и накрыло их. Оказавшись в облаке, они очень испугались.
А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.
While he thus spake, there came a cloud, and overshadowed them: and they feared as they entered into the cloud.
ταυ̃τα δὲ αὐτου̃ λέγοντος ἐγένετο νεφέλη καὶ ἐπεσκίαζεν αὐτούς ἐφοβήθησαν δὲ ἐν τω̨̃ εἰσελθει̃ν αὐτοὺς εἰς τὴν νεφέλην
35
И был из облака глас, глаголющий: Сей есть Сын Мой Возлюбленный, Его слушайте.
Но из облака раздался голос, сказавший: «Это Мой Сын, Мой избранник. Его слушайте!»
А из облака прозвучал голос: — Это Мой Сын, Мой избранный. Его слушайте!
І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!
And there came a voice out of the cloud, saying, This is my beloved Son: hear him.
καὶ φωνὴ ἐγένετο ἐκ τη̃ς νεφέλης λέγουσα οὑ̃τός ἐστιν ὁ υἱός μου ὁ ἐκλελεγμένος αὐτου̃ ἀκούετε
36
Когда был глас сей, остался Иисус один. И они умолчали, и никому не говорили в те дни о том, что видели.
Когда голос умолк, Иисус снова был один. Ученики сохранили это в тайне и никому в то время ничего не рассказали из того, что видели.
Когда голос умолк, они увидели Иисуса уже одного. Они молчали об этом и в то время никому не рассказывали о том, что видели.
А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.
And when the voice was past, Jesus was found alone. And they kept it close, and told no man in those days any of those things which they had seen.
καὶ ἐν τω̨̃ γενέσθαι τὴν φωνὴν εὑρέθη ’Ιησου̃ς μόνος καὶ αὐτοὶ ἐσίγησαν καὶ οὐδενὶ ἀπήγγειλαν ἐν ἐκείναις ται̃ς ἡμέραις οὐδὲν ὡ̃ν ἑώρακαν
37
В следующий же день, когда они сошли с горы, встретило Его много народа.
На следующий день, когда они спускались с горы, Иисуса встречала большая толпа.
На следующий день, когда они спустились с горы, Иисуса встретила большая толпа.
А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.
And it came to pass, that on the next day, when they were come down from the hill, much people met him.
ἐγένετο δὲ τη̨̃ ἑξη̃ς ἡμέρα̨ κατελθόντων αὐτω̃ν ἀπò του̃ ὄρους συνήντησεν αὐτω̨̃ ὄχλος πολύς
38
Вдруг некто из народа воскликнул: Учитель! умоляю Тебя взглянуть на сына моего, он один у меня:
Вдруг из толпы один человек закричал: «Учитель, умоляю, взгляни на моего сына! Он у меня единственный!
И один человек из толпы закричал: — Учитель, умоляю Тебя, посмотри моего сына! Он у меня один.
І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!
And, behold, a man of the company cried out, saying, Master, I beseech thee, look upon my son: for he is mine only child.
καὶ ἰδοὺ ἀνὴρ ἀπò του̃ ὄχλου ἐβόησεν λέγων διδάσκαλε δέομαί σου ἐπιβλέψαι ἐπὶ τòν υἱόν μου ὅτι μονογενής μοί ἐστιν
39
его схватывает дух, и он внезапно вскрикивает, и терзает его, так что он испускает пену; и насилу отступает от него, измучив его.
На него нападает дух: он вдруг начинает кричать, весь бьется в судорогах от беса, на губах пена, а бес все мучит его и никак не уходит.
Иногда его схватывает дух, и тогда мальчик внезапно начинает кричать, его сводит судорогой, так что у него изо рта идет пена. Дух терзает его до полного изнеможения и лишь тогда нехотя отступает.
А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.
And, lo, a spirit taketh him, and he suddenly crieth out; and it teareth him that he foameth again, and bruising him hardly departeth from him.
καὶ ἰδοὺ πνευ̃μα λαμβάνει αὐτόν καὶ ἐξαίφνης κράζει καὶ σπαράσσει αὐτòν μετὰ ἀφρου̃ καὶ μόγις ἀποχωρει̃ ἀπ’ αὐτου̃ συντρι̃βον αὐτόν
40
Я просил учеников Твоих изгнать его, и они не могли.
Я просил Твоих учеников изгнать беса, но они не смогли».
Я просил Твоих учеников изгнать его, но они не смогли.
І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.
And I besought thy disciples to cast him out; and they could not.
καὶ ἐδεήθην τω̃ν μαθητω̃ν σου ἵνα ἐκβάλωσιν αὐτό καὶ οὐκ ἠδυνήθησαν
41
Иисус же, отвечая, сказал: о, род неверный и развращенный! доколе буду с вами и буду терпеть вас? приведи сюда сына твоего.
«О люди, неверующие и испорченные! Сколько еще Мне с вами быть? Сколько еще вас терпеть? Веди сюда своего сына!» — сказал в ответ Иисус.
— О неверующее и испорченное поколение, — сказал Иисус, — сколько Мне еще быть с вами и терпеть вас? Приведи сына сюда.
А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!
And Jesus answering said, O faithless and perverse generation, how long shall I be with you, and suffer you? Bring thy son hither.
ἀποκριθεὶς δὲ ὁ ’Ιησου̃ς εἰ̃πεν ὠ̃ γενεὰ ἄπιστος καὶ διεστραμμένη ἕως πότε ἔσομαι πρòς ὑμα̃ς καὶ ἀνέξομαι ὑμω̃ν προσάγαγε ὡ̃δε τòν υἱόν σου
42
Когда же тот еще шел, бес поверг его и стал бить; но Иисус запретил нечистому духу, и исцелил отрока, и отдал его отцу его.
Когда мальчик подходил, бес повалил его в припадке на землю. Но Иисус усмирил нечистого духа, исцелил мальчика и отдал его отцу.
Когда мальчик еще шел, дух бросил его на землю в припадке. Но Иисус приказал нечистому духу, исцелил мальчика, а затем отдал его отцу.
А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.
And as he was yet a coming, the devil threw him down, and tare him. And Jesus rebuked the unclean spirit, and healed the child, and delivered him again to his father.
ἔτι δὲ προσερχομένου αὐτου̃ ἔρρηξεν αὐτòν τò δαιμόνιον καὶ συνεσπάραξεν ἐπετίμησεν δὲ ὁ ’Ιησου̃ς τω̨̃ πνεύματι τω̨̃ ἀκαθάρτω̨ καὶ ἰάσατο τòν παι̃δα καὶ ἀπέδωκεν αὐτòν τω̨̃ πατρὶ αὐτου̃
43
И все удивлялись величию Божию. Когда же все дивились всему, что творил Иисус, Он сказал ученикам Своим:
И все поражались величию Бога. В то время как все дивились делам, которые делал Иисус, Он сказал ученикам:
Все были поражены величием Бога. В то время, как все удивлялись тому, что совершил Иисус, Он сказал Своим ученикам:
І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:
And they were all amazed at the mighty power of God. But while they wondered every one at all things which Jesus did, he said unto his disciples,
ἐξεπλήσσοντο δὲ πάντες ἐπὶ τη̨̃ μεγαλειότητι του̃ θεου̃ πάντων δὲ θαυμαζόντων ἐπὶ πα̃σιν οἱ̃ς ἐποίει εἰ̃πεν πρòς τοὺς μαθητὰς αὐτου̃
44
вложите вы себе в уши слова сии: Сын Человеческий будет предан в руки человеческие.
«Выслушайте и запомните то, что Я вам скажу: Сына человеческого отдадут в руки людей».
— Слушайте внимательно, что Я вам сейчас скажу: Сын Человеческий будет предан в руки людей.
Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...
Let these sayings sink down into your ears: for the Son of man shall be delivered into the hands of men.
θέσθε ὑμει̃ς εἰς τὰ ὠ̃τα ὑμω̃ν τοὺς λόγους τούτους ὁ γὰρ υἱòς του̃ ἀνθρώπου μέλλει παραδίδοσθαι εἰς χει̃ρας ἀνθρώπων
45
Но они не поняли слова сего, и оно было закрыто от них, так что они не постигли его, а спросить Его о сем слове боялись.
Но они не знали, что значат эти слова: смысл их был от них скрыт, и они не могли понять, а спросить Его о том, что Он сказал, боялись.
Но они не поняли, что Он имел в виду, от них это было сокрыто, так что они не поняли смысла сказанного, а спросить, что означают Его слова, боялись.
Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.
But they understood not this saying, and it was hid from them, that they perceived it not: and they feared to ask him of that saying.
οἱ δὲ ἠγνόουν τò ῥη̃μα του̃το καὶ ἠ̃ν παρακεκαλυμμένον ἀπ’ αὐτω̃ν ἵνα μὴ αἴσθωνται αὐτό καὶ ἐφοβου̃ντο ἐρωτη̃σαι αὐτòν περὶ του̃ ῥήματος τούτου
46
Пришла же им мысль: кто бы из них был больше?
Среди учеников произошел спор, кто из них больше.
Среди учеников как-то начался спор о том, кто из них важнее.
І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
Then there arose a reasoning among them, which of them should be greatest.
εἰση̃λθεν δὲ διαλογισμòς ἐν αὐτοι̃ς τò τίς ἂν εἴη μείζων αὐτω̃ν
47
Иисус же, видя помышление сердца их, взяв дитя, поставил его пред Собою
Иисус, зная, о чем они про себя думают, взял ребенка, поставил рядом с собой
Иисус, зная их мысли, взял маленького ребенка и поставил его рядом с Собой.
А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
And Jesus, perceiving the thought of their heart, took a child, and set him by him,
ὁ δὲ ’Ιησου̃ς εἰδὼς τòν διαλογισμòν τη̃ς καρδίας αὐτω̃ν ἐπιλαβόμενος παιδίον ἔστησεν αὐτò παρ’ ἑαυτω̨̃
48
и сказал им: кто примет сие дитя во имя Мое, тот Меня принимает; а кто примет Меня, тот принимает Пославшего Меня; ибо кто из вас меньше всех, тот будет велик.
и сказал им: «Кто примет этого ребенка ради Меня, тот принимает Меня, а кто примет Меня, принимает и Того, кто послал Меня. Ведь тот из вас, кто меньше всех, больше всех».
— Кто ради Меня принимает такого ребенка, — сказал Иисус, — тот принимает и Меня, а кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня. Кто среди вас меньше всех, тот и велик.
І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім"я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!
And said unto them, Whosoever shall receive this child in my name receiveth me: and whosoever shall receive me receiveth him that sent me: for he that is least among you all, the same shall be great.
καὶ εἰ̃πεν αὐτοι̃ς ὃς ἐὰν δέξηται του̃το τò παιδίον ἐπὶ τω̨̃ ὀνόματί μου ἐμὲ δέχεται καὶ ὃς ἂν ἐμὲ δέξηται δέχεται τòν ἀποστείλαντά με ὁ γὰρ μικρότερος ἐν πα̃σιν ὑμι̃ν ὑπάρχων οὑ̃τός ἐστιν μέγας
49
При сем Иоанн сказал: Наставник! мы видели человека, именем Твоим изгоняющего бесов, и запретили ему, потому что он не ходит с нами.
Тогда Иоанн сказал Иисусу: «Наставник, мы видели одного человека, который Твоим именем изгоняет бесов, но мы ему запретили, раз он с нами не ходит».
— Наставник, — сказал Иоанн, — мы видели человека, который Твоим Именем изгонял демонов, и мы запрещали ему, потому что он не следует за Тобой вместе с нами.
А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім"ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.
And John answered and said, Master, we saw one casting out devils in thy name; and we forbad him, because he followeth not with us.
ἀποκριθεὶς δὲ ’Ιωάννης εἰ̃πεν ἐπιστάτα εἴδομέν τινα ἐν τω̨̃ ὀνόματί σου ἐκβάλλοντα δαιμόνια καὶ ἐκωλύομεν αὐτòν ὅτι οὐκ ἀκολουθει̃ μεθ’ ἡμω̃ν
50
Иисус сказал ему: не запрещайте, ибо кто не против вас, тот за вас.
«Не запрещайте. Кто не против вас, тот за вас», — ответил ему Иисус.
— Не запрещайте, — сказал Иисус. — Кто не против вас, тот за вас.
Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!
And Jesus said unto him, Forbid him not: for he that is not against us is for us.
εἰ̃πεν δὲ πρòς αὐτòν ὁ ’Ιησου̃ς μὴ κωλύετε ὃς γὰρ οὐκ ἔστιν καθ’ ὑμω̃ν ὑπὲρ ὑμω̃ν ἐστιν
51
Когда же приближались дни взятия Его {от мира,} Он восхотел идти в Иерусалим;
Поскольку уже приближалось для Иисуса время, когда Бог возьмет Его на небо, Он решил идти в Иерусалим.
Когда Иисусу подошло время быть взятым на небо, Он направился в Иерусалим.
І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
And it came to pass, when the time was come that he should be received up, he stedfastly set his face to go to Jerusalem,
ἐγένετο δὲ ἐν τω̨̃ συμπληρου̃σθαι τὰς ἡμέρας τη̃ς ἀναλήμψεως αὐτου̃ καὶ αὐτòς τò πρόσωπον ἐστήρισεν του̃ πορεύεσθαι εἰς ’Ιερουσαλήμ
52
и послал вестников пред лицем Своим; и они пошли и вошли в селение Самарянское; чтобы приготовить для Него;
Он выслал вперед Своих посланцев. Те пришли в самаритянскую деревню, чтобы приготовить для Него все необходимое.
Вперед Себя Он послал вестников, и те пошли в одно из самарянских селений, чтобы приготовить все к Его приходу.
І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.
And sent messengers before his face: and they went, and entered into a village of the Samaritans, to make ready for him.
καὶ ἀπέστειλεν ἀγγέλους πρò προσώπου αὐτου̃ καὶ πορευθέντες εἰση̃λθον εἰς κώμην Σαμαριτω̃ν ὡς ἑτοιμάσαι αὐτω̨̃
53
но {там} не приняли Его, потому что Он имел вид путешествующего в Иерусалим.
Но Иисуса там не приняли: по Нему было видно, что Он направляется в Иерусалим.
Но жители селения не приняли Его, потому что Он шел в Иерусалим.
А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.
And they did not receive him, because his face was as though he would go to Jerusalem.
καὶ οὐκ ἐδέξαντο αὐτόν ὅτι τò πρόσωπον αὐτου̃ ἠ̃ν πορευόμενον εἰς ’Ιερουσαλήμ
54
Видя то, ученики Его, Иаков и Иоанн, сказали: Господи! хочешь ли, мы скажем, чтобы огонь сошел с неба и истребил их, как и Илия сделал?
Его ученики Иаков и Иоанн, увидев это, сказали: «Господь, хочешь, мы скажем, чтобы огонь сошел с неба и уничтожил их?»
Увидев это, Его ученики Иаков и Иоанн сказали: — Господи, хочешь, мы прикажем огню сойти с неба и всех их истребить, как и Илия сделал?
Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив.
And when his disciples James and John saw this, they said, Lord, wilt thou that we command fire to come down from heaven, and consume them, even as Elias did?
ἰδόντες δὲ οἱ μαθηταὶ ’Ιάκωβος καὶ ’Ιωάννης εἰ̃παν κύριε θέλεις εἴπωμεν πυ̃ρ καταβη̃ναι ἀπò του̃ οὐρανου̃ καὶ ἀναλω̃σαι αὐτούς
55
Но Он, обратившись к ним, запретил им и сказал: не знаете, какого вы духа ;
Но Иисус, обернувшись, запретил им {и сказал: «Вы не знаете, какому духу вы принадлежите. Ведь Сын человеческий пришел не погубить жизни людей, а спасти»}
Но Иисус, обернувшись, запретил им и сказал: — Вы не знаете, какого вы духа,
А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.
But he turned, and rebuked them, and said, Ye know not what manner of spirit ye are of.
στραφεὶς δὲ ἐπετίμησεν αὐτοι̃ς
56
ибо Сын Человеческий пришел не губить души человеческие, а спасать. И пошли в другое селение.
И тогда они пошли в другую деревню.
ведь Сын Человеческий пришел не губить человеческие души, а спасать. И они пошли в другое селение.
Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати! І пішли вони в інше село.
For the Son of man is not come to destroy men's lives, but to save them. And they went to another village.
καὶ ἐπορεύθησαν εἰς ἑτέραν κώμην
57
Случилось, что когда они были в пути, некто сказал Ему: Господи! я пойду за Тобою, куда бы Ты ни пошел.
Они продолжали путь, и в дороге какой‑то человек сказал Иисусу: «Я готов следовать за Тобой повсюду, куда бы Ты ни шел».
Когда они шли по дороге, один человек сказал Иисусу: — Я пойду за Тобой, куда бы Ты ни пошел.
І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов.
And it came to pass, that, as they went in the way, a certain man said unto him, Lord, I will follow thee whithersoever thou goest.
καὶ πορευομένων αὐτω̃ν ἐν τη̨̃ ὁδω̨̃ εἰ̃πέν τις πρòς αὐτόν ἀκολουθήσω σοι ὅπου ἐὰν ἀπέρχη̨
58
Иисус сказал ему: лисицы имеют норы, и птицы небесные - гнезда; а Сын Человеческий не имеет, где приклонить голову.
«У лис есть норы, у птиц — гнезда, а Сыну человеческому негде голову приклонить», — ответил ему Иисус.
Иисус ответил: — У лисиц есть норы, и у птиц небесных — гнезда, а Сыну Человеческому негде и голову приклонить.
Ісус же йому відказав: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!
And Jesus said unto him, Foxes have holes, and birds of the air have nests; but the Son of man hath not where to lay his head.
καὶ εἰ̃πεν αὐτω̨̃ ὁ ’Ιησου̃ς αἱ ἀλώπεκες φωλεοὺς ἔχουσιν καὶ τὰ πετεινὰ του̃ οὐρανου̃ κατασκηνώσεις ὁ δὲ υἱòς του̃ ἀνθρώπου οὐκ ἔχει που̃ τὴν κεφαλὴν κλίνη̨
59
А другому сказал: следуй за Мною. Тот сказал: Господи! позволь мне прежде пойти и похоронить отца моего.
Другому же Иисус сказал: «Следуй за Мной». — «Господин мой, позволь, я сначала вернусь домой и похороню отца, — ответил тот».
Другому человеку Иисус сказал: — Следуй за Мной. Но тот ответил: — Господи, разреши мне прежде пойти и похоронить отца моего.
І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати.
And he said unto another, Follow me. But he said, Lord, suffer me first to go and bury my father.
εἰ̃πεν δὲ πρòς ἕτερον ἀκολούθει μοι ὁ δὲ εἰ̃πεν κύριε ἐπίτρεψόν μοι ἀπελθόντι πρω̃τον θάψαι τòν πατέρα μου
60
Но Иисус сказал ему: предоставь мертвым погребать своих мертвецов, а ты иди, благовествуй Царствие Божие.
«Пускай мертвецы хоронят своих мертвецов, а ты иди и возвещай Царство Бога», — сказал Иисус.
— Пусть мертвые хоронят своих мертвецов, а ты иди и провозглашай Божье Царство, — сказал ему Иисус.
Він же йому відказав: Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже.
Jesus said unto him, Let the dead bury their dead: but go thou and preach the kingdom of God.
εἰ̃πεν δὲ αὐτω̨̃ ἄφες τοὺς νεκροὺς θάψαι τοὺς ἑαυτω̃ν νεκρούς σὺ δὲ ἀπελθὼν διάγγελλε τὴν βασιλείαν του̃ θεου̃
61
Еще другой сказал: я пойду за Тобою, Господи! но прежде позволь мне проститься с домашними моими.
Другой человек сказал Ему: «Господин мой, я пойду за Тобой. Но позволь, я сначала попрощаюсь с домочадцами».
Еще один человек сказал Ему: — Я пойду за Тобой, Господи, но позволь мне прежде пойти и попрощаться с моей семьей.
А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми.
And another also said, Lord, I will follow thee; but let me first go bid them farewell, which are at home at my house.
εἰ̃πεν δὲ καὶ ἕτερος ἀκολουθήσω σοι κύριε πρω̃τον δὲ ἐπίτρεψόν μοι ἀποτάξασθαι τοι̃ς εἰς τòν οἰ̃κόν μου
62
Но Иисус сказал ему: никто, возложивший руку свою на плуг и озирающийся назад, не благонадежен для Царствия Божия.
«Тот, кто взялся за плуг, а потом оглядывается назад, непригоден для Царства Бога», — ответил Иисус.
Иисус ответил: — Ни один человек, положивший руку на плуг и оглядывающийся назад, не пригоден для Божьего Царства.
Ісус же промовив до нього: Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!
And Jesus said unto him, No man, having put his hand to the plough, and looking back, is fit for the kingdom of God.
εἰ̃πεν δὲ πρòς αὐτòν ὁ ’Ιησου̃ς οὐδεὶς ἐπιβαλὼν τὴν χει̃ρα ἐπ’ ἄροτρον καὶ βλέπων εἰς τὰ ὀπίσω εὔθετός ἐστιν τη̨̃ βασιλεία̨ του̃ θεου̃