1
И узнал Иаков, что в Египте есть хлеб, и сказал Иаков сыновьям своим: что вы смотрите?
Узнав, что в Египте есть зерно, Иаков сказал сыновьям: «Что смотрите друг на друга?»
Когда Иаков узнал, что в Египте есть зерно, он сказал сыновьям: — Что вы смотрите друг на друга? —
А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного?
When Jacob learned that there was grain in Egypt, he said to his sons, "Why do you just keep looking at each other?"
וַיַּרְא יַעֲקֹב, כִּי יֶשׁ־שֶׁבֶר בְּמִצְרָיִם; וַיֹּאמֶר יַעֲקֹב לְבָנָיו, לָמָּה תִּתְרָאוּ׃
2
И сказал: вот, я слышал, что есть хлеб в Египте; пойдите туда и купите нам оттуда хлеба, чтобы нам жить и не умереть.
И продолжал: «Говорят, в Египте есть зерно. Отправляйтесь туда и купите зерна, чтобы нам не умереть с голода».
и продолжил: — Я слышал, что в Египте есть зерно. Идите и купите его там для нас, чтобы мы выжили и не погибли.
І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо.
He continued, "I have heard that there is grain in Egypt. Go down there and buy some for us, so that we may live and not die."
וַיֹּאמֶר הִנֵּה שָׁמַעְתִּי, כִּי יֶשׁ־שֶׁבֶר בְּמִצְרָיִם; רְדוּ־שָׁמָּה וְשִׁבְרוּ־לָנוּ מִשָּׁם, וְנִחְיֶה וְלֹא נָמוּת׃
3
Десять братьев Иосифовых пошли купить хлеба в Египте,
И десять братьев Иосифа отправились в Египет за зерном.
Десять братьев Иосифа отправились в Египет, чтобы купить зерна,
І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.
Then ten of Joseph"s brothers went down to buy grain from Egypt.
וַיֵּרְדוּ אֲחֵי־יוֹסֵף עֲשָׂרָה; לִשְׁבֹּר בָּר מִמִּצְרָיִם׃
4
а Вениамина, брата Иосифова, не послал Иаков с братьями его, ибо сказал: не случилось бы с ним беды.
Только Вениамина, его родного брата, Иаков от себя не отпустил: как бы с ним не стряслось беды.
но Вениамина, брата Иосифа, Иаков не отпустил с остальными, потому что он сказал: — Вдруг с ним случится беда.
А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя!
But Jacob did not send Benjamin, Joseph"s brother, with the others, because he was afraid that harm might come to him.
וְאֶת־בִּנְיָמִין אֲחִי יוֹסֵף, לֹא־שָׁלַח יַעֲקֹב אֶת־אֶחָיו; כִּי אָמַר, פֶּן־יִקְרָאֶנּוּ אָסוֹן׃
5
И пришли сыны Израилевы покупать хлеб, вместе с другими пришедшими, ибо в земле Ханаанской был голод.
Сыновья Израиля оказались в толпе просителей, пришедших в Египет за зерном — ведь от голода страдал весь Ханаан.
Так среди многих других и сыновья Израиля пришли покупать зерно, потому что в земле Ханаана был голод.
І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.
So Israel"s sons were among those who went to buy grain, for the famine was in the land of Canaan also.
וַיָּבֹאוּ בְּנֵי יִשְׂרָאֵל, לִשְׁבֹּר בְּתוֹךְ הַבָּאִים; כִּי־הָיָה הָרָעָב בְּאֶרֶץ כְּנָעַן׃
6
Иосиф же был начальником в земле той; он и продавал хлеб всему народу земли. Братья Иосифа пришли и поклонились ему лицем до земли.
А правителем страны, куда они пришли, был Иосиф — он и занимался продажей зерна. Братья подошли и простерлись перед ним ниц.
Иосиф правил всей страной; он и продавал зерно народу по всему Египту, и когда братья Иосифа пришли, они поклонились ему до земли.
А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.
Now Joseph was the governor of the land, the one who sold grain to all its people. So when Joseph"s brothers arrived, they bowed down to him with their faces to the ground.
וְיוֹסֵף, הוּא הַשַּׁלִּיט עַל־הָאָרֶץ, הוּא הַמַּשְׁבִּיר לְכָל־עַם הָאָרֶץ; וַיָּבֹאוּ אֲחֵי יוֹסֵף, וַיִּשְׁתַּחֲווּ־לוֹ אַפַּיִם אָרְצָה׃
7
И увидел Иосиф братьев своих и узнал их; но показал, будто не знает их, и говорил с ними сурово и сказал им: откуда вы пришли? Они сказали: из земли Ханаанской, купить пищи.
Он посмотрел на них и узнал, но притворился чужим и сурово спросил их: «Откуда пришли?» — «Из Ханаана, за зерном», — ответили те.
Как только Иосиф увидел братьев, он сразу узнал их, но притворился незнакомцем и заговорил с ними сурово. — Откуда вы пришли? — спросил он. — Из земли Ханаана, чтобы купить еды, — ответили они.
І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі.
As soon as Joseph saw his brothers, he recognized them, but he pretended to be a stranger and spoke harshly to them. "Where do you come from?" he asked. "From the land of Canaan," they replied, "to buy food."
וַיַּרְא יוֹסֵף אֶת־אֶחָיו וַיַּכִּרֵם; וַיִּתְנַכֵּר אֲלֵיהֶם וַיְדַבֵּר אִתָּם קָשׁוֹת, וַיֹּאמֶר אֲלֵהֶם מֵאַיִן בָּאתֶם, וַיֹּאמְרוּ, מֵאֶרֶץ כְּנַעַן לִשְׁבָּר־אֹכֶל׃
8
Иосиф узнал братьев своих, но они не узнали его.
(Иосиф узнал своих братьев, но они–то его не узнали!)
Иосиф узнал своих братьев, но они не узнали его.
І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.
Although Joseph recognized his brothers, they did not recognize him.
וַיַּכֵּר יוֹסֵף אֶת־אֶחָיו; וְהֵם לֹא הִכִּרֻהוּ׃
9
И вспомнил Иосиф сны, которые снились ему о них; и сказал им: вы соглядатаи, вы пришли высмотреть наготу земли сей.
Вспомнил Иосиф свои сны про них и сказал: «Вы лазутчики. Пришли разведать, где наша страна уязвимее всего». —
Он вспомнил свои сны про них и сказал: — Вы — шпионы! Вы пришли высмотреть уязвимые места в нашей земле.
І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі.
Then he remembered his dreams about them and said to them, "You are spies! You have come to see where our land is unprotected."
וַיִּזְכֹּר יוֹסֵף, אֵת הַחֲלֹמוֹת, אֲשֶׁר חָלַם לָהֶם; וַיֹּאמֶר אֲלֵהֶם מְרַגְּלִים אַתֶּם, לִרְאוֹת אֶת־עֶרְוַת הָאָרֶץ בָּאתֶם׃
10
Они сказали ему: нет, господин наш; рабы твои пришли купить пищи;
«Нет, господин! — отвечали они. — Мы, рабы твои, пришли за зерном.
— Что ты, господин, — ответили они, — твои рабы пришли купить еды.
А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.
"No, my lord," they answered. "Your servants have come to buy food.
וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו לֹא אֲדֹנִי; וַעֲבָדֶיךָ בָּאוּ לִשְׁבָּר־אֹכֶל׃
11
мы все дети одного человека; мы люди честные; рабы твои не бывали соглядатаями.
Мы все братья, дети одного отца, люди честные! Мы, рабы твои, никогда лазутчиками не были!» —
Мы все сыновья одного отца. Твои рабы честные люди, не шпионы.
Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами!
We are all the sons of one man. Your servants are honest men, not spies."
כֻּלָּנוּ בְּנֵי אִישׁ־אֶחָד נָחְנוּ; כֵּנִים אֲנַחְנוּ, לֹא־הָיוּ עֲבָדֶיךָ מְרַגְּלִים׃
12
Он сказал им: нет, вы пришли высмотреть наготу земли сей.
«Нет, — сказал Иосиф, — вы пришли разведать, где наша страна уязвимее всего». —
Он сказал им: — Нет, вы пришли высмотреть, где в нашей земле уязвимые места.
Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!
"No!" he said to them. "You have come to see where our land is unprotected."
וַיֹּאמֶר אֲלֵהֶם; לֹא כִּי־עֶרְוַת הָאָרֶץ בָּאתֶם לִרְאוֹת׃
13
Они сказали: нас, рабов твоих, двенадцать братьев; мы сыновья одного человека в земле Ханаанской, и вот, меньший теперь с отцом нашим, а одного не стало.
«Нас, рабов твоих, двенадцать братьев, — отвечали они. — Мы все дети одного отца, из Ханаана. Младший сейчас с отцом. А одного из нас уже нет». —
Но они ответили: — Рабов твоих было двенадцать братьев, сыновей одного отца, который живет в земле Ханаана. Младший и сейчас с отцом, а одного больше нет.
А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема.
But they replied, "Your servants were twelve brothers, the sons of one man, who lives in the land of Canaan. The youngest is now with our father, and one is no more."
וַיֹּאמְרוּ, שְׁנֵים עָשָׂר עֲבָדֶיךָ אַחִים אֲנַחְנוּ בְּנֵי אִישׁ־אֶחָד בְּאֶרֶץ כְּנָעַן; וְהִנֵּה הַקָּטֹן אֶת־אָבִינוּ הַיּוֹם, וְהָאֶחָד אֵינֶנּוּ׃
14
И сказал им Иосиф: это самое я и говорил вам, сказав: вы соглядатаи;
«Ну вот, — сказал Иосиф, — я же говорил: вы лазутчики.
Иосиф сказал им: — Я же сказал, что вы — шпионы!
І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.
Joseph said to them, "It is just as I told you: You are spies!
וַיֹּאמֶר אֲלֵהֶם יוֹסֵף; הוּא, אֲשֶׁר דִּבַּרְתִּי אֲלֵכֶם לֵאמֹר מְרַגְּלִים אַתֶּם׃
15
вот как вы будете испытаны: {клянусь} жизнью фараона, вы не выйдете отсюда, если не придет сюда меньший брат ваш;
Но мы вас проверим. Клянусь жизнью фараона: пока ваш младший брат не придет, вас отсюда не выпустят.
И вот как я вас проверю: клянусь жизнью фараона, вы не уйдете отсюда, пока не придет сюда ваш младший брат.
Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!
And this is how you will be tested: As surely as Pharaoh lives, you will not leave this place unless your youngest brother comes here.
בְּזֹאת תִּבָּחֵנוּ; חֵי פַרְעֹה אִם־תֵּצְאוּ מִזֶּה, כִּי אִם־בְּבוֹא אֲחִיכֶם הַקָּטֹן הֵנָּה׃
16
пошлите одного из вас, и пусть он приведет брата вашего, а вы будете задержаны; и откроется, правда ли у вас; и если нет, {то клянусь} жизнью фараона, что вы соглядатаи.
Пошлите за ним кого–нибудь одного, а остальные пока будут под стражей — вот и посмотрим, правдивы ли ваши рассказы. А если нет — значит, вы лазутчики. Клянусь жизнью фараона!»
Пошлите одного из вас за братом, а остальные будут сидеть в темнице. Так я проверю ваши слова — правду ли вы мне говорите. Если нет, то клянусь жизнью фараона, вы — шпионы!
Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув"язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!
Send one of your number to get your brother; the rest of you will be kept in prison, so that your words may be tested to see if you are telling the truth. If you are not, then as surely as Pharaoh lives, you are spies!"
שִׁלְחוּ מִכֶּם אֶחָד וְיִקַּח אֶת־אֲחִיכֶם, וְאַתֶּם הֵאָסְרוּ, וְיִבָּחֲנוּ דִּבְרֵיכֶם, הַאֱמֶת אִתְּכֶם; וְאִם־לֹא חֵי פַרְעֹה, כִּי מְרַגְּלִים אַתֶּם׃
17
И отдал их под стражу на три дня.
И Иосиф посадил их на три дня в тюрьму.
И он отдал их всех под стражу на три дня.
І він забрав їх під варту на три дні.
And he put them all in custody for three days.
וַיֶּאֱסֹף אֹתָם אֶל־מִשְׁמָר שְׁלֹשֶׁת יָמִים׃
18
И сказал им Иосиф в третий день: вот что сделайте, и останетесь живы, ибо я боюсь Бога:
На третий день он сказал им: «Сделаете, как я скажу, — и будете жить, ибо я боюсь Бога.
На третий день Иосиф сказал им: — Сделайте, что я скажу, и будете жить, потому что я боюсь Бога.
А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся,
On the third day, Joseph said to them, "Do this and you will live, for I fear God:
וַיֹּאמֶר אֲלֵהֶם יוֹסֵף בַּיּוֹם הַשְּׁלִישִׁי, זֹאת עֲשׂוּ וִחְיוּ; אֶת־הָאֱלֹהִים אֲנִי יָרֵא׃
19
если вы люди честные, то один брат из вас пусть содержится в доме, где вы заключены; а вы пойдите, отвезите хлеб, ради голода семейств ваших;
Если вы и вправду честные люди, пусть кто–нибудь один останется в тюрьме, а остальные отвезут зерно для своих голодающих семей
Если вы честные люди, пусть один из вас останется здесь в темнице, а остальные пойдут и отнесут зерно вашим голодающим семьям.
якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув"язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.
If you are honest men, let one of your brothers stay here in prison, while the rest of you go and take grain back for your starving households.
אִם־כֵּנִים אַתֶּם, אֲחִיכֶם אֶחָד, יֵאָסֵר בְּבֵית מִשְׁמַרְכֶם; וְאַתֶּם לְכוּ הָבִיאוּ, שֶׁבֶר רַעֲבוֹן בָּתֵּיכֶם׃
20
брата же вашего меньшого приведите ко мне, чтобы оправдались слова ваши и чтобы не умереть вам. Так они и сделали.
и вернутся ко мне с младшим братом. Если ваши слова подтвердятся, то вы не умрете». Они подчинились.
Но вы должны привести ко мне вашего младшего брата, чтобы ваши слова подтвердились и вы остались в живых. Так они и сделали.
А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.
But you must bring your youngest brother to me, so that your words may be verified and that you may not die." This they proceeded to do.
וְאֶת־אֲחִיכֶם הַקָּטֹן תָּבִיאוּ אֵלַי, וְיֵאָמְנוּ דִבְרֵיכֶם וְלֹא תָמוּתוּ; וַיַּעֲשׂוּ־כֵן׃
21
И говорили они друг другу: точно мы наказываемся за грех против брата нашего; мы видели страдание души его, когда он умолял нас, но не послушали [его]; за то и постигло нас горе сие.
«Это нам возмездие за брата! — говорили они между собой. — Ведь мы видели его горе, но не сжалились, как он нас ни умолял. Вот теперь и к нам пришло горе!»
Они сказали друг другу: — Ясно, что мы терпим наказание за нашего брата. Мы видели его отчаяние, когда он умолял нас, но мы не стали слушать, и вот нас постигла эта беда.
І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!
They said to one another, "Surely we are being punished because of our brother. We saw how distressed he was when he pleaded with us for his life, but we would not listen; that"s why this distress has come upon us."
וַיֹּאמְרוּ אִישׁ אֶל־אָחִיו, אֲבָל אֲשֵׁמִים אֲנַחְנוּ עַל־אָחִינוּ, אֲשֶׁר רָאִינוּ צָרַת נַפְשׁוֹ בְּהִתְחַנְנוֹ אֵלֵינוּ וְלֹא שָׁמָעְנוּ; עַל־כֵּן בָּאָה אֵלֵינוּ, הַצָּרָה הַזֹּאת׃
22
Рувим отвечал им и сказал: не говорил ли я вам: не грешите против отрока? но вы не послушались; вот, кровь его взыскивается.
А Рувим добавил: «Разве не говорил я вам: "Не делайте мальчику зла"? Но вы не слушали. А теперь мы расплачиваемся за его кровь».
Рувим ответил: — Я же говорил вам — не грешите против мальчика, но вы не послушали! Теперь наступает расплата за его кровь.
І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається...
Reuben replied, "Didn"t I tell you not to sin against the boy? But you wouldn"t listen! Now we must give an accounting for his blood."
וַיַּעַן רְאוּבֵן אֹתָם לֵאמֹר, הֲלוֹא אָמַרְתִּי אֲלֵיכֶם לֵאמֹר אַל־תֶּחֶטְאוּ בַיֶּלֶד וְלֹא שְׁמַעְתֶּם; וְגַם־דָּמוֹ הִנֵּה נִדְרָשׁ׃
23
А того не знали они, что Иосиф понимает; ибо между ними был переводчик.
Не знали братья, что Иосиф понимает их разговор, — ведь Иосиф говорил с ними через переводчика.
Они и не думали, что Иосиф понимает их, потому что он говорил с ними через переводчика.
А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
They did not realize that Joseph could understand them, since he was using an interpreter.
וְהֵם לֹא יָדְעוּ, כִּי שֹׁמֵעַ יוֹסֵף; כִּי הַמֵּלִיץ בֵּינֹתָם׃
24
И отошел от них [Иосиф] и заплакал. И возвратился к ним, и говорил с ними, и, взяв из них Симеона, связал его пред глазами их.
А Иосиф отошел в сторону и заплакал. Потом вернулся и снова говорил с ними, а потом выбрал Симеона и велел связать его на глазах у братьев.
Он отвернулся от них и заплакал, потом снова повернулся и заговорил с ними. Он взял от них Симеона и связал его у них на глазах.
А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв"язав його на їхніх очах.
He turned away from them and began to weep, but then turned back and spoke to them again. He had Simeon taken from them and bound before their eyes.
וַיִּסֹּב מֵעֲלֵיהֶם וַיֵּבְךְּ; וַיָּשָׁב אֲלֵהֶם וַיְדַבֵּר אֲלֵהֶם, וַיִּקַּח מֵאִתָּם אֶת־שִׁמְעוֹן, וַיֶּאֱסֹר אֹתוֹ לְעֵינֵיהֶם׃
25
И приказал Иосиф наполнить мешки их хлебом, а серебро их возвратить каждому в мешок его, и дать им запасов на дорогу. Так и сделано с ними.
Потом распорядился наполнить им вьюки зерном, каждому положить обратно в мешок его серебро и дать еды на дорогу. Так и было сделано.
Иосиф приказал наполнить их сумки зерном, положить серебро каждого из них обратно ему в мешок и дать им запасов на дорогу; так и было исполнено.
А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.
Joseph gave orders to fill their bags with grain, to put each man"s silver back in his sack, and to give them provisions for their journey. After this was done for them,
וַיְצַו יוֹסֵף, וַיְמַלְאוּ אֶת־כְּלֵיהֶם בָּר, וּלְהָשִׁיב כַּסְפֵּיהֶם אִישׁ אֶל־שַׂקּוֹ, וְלָתֵת לָהֶם צֵדָה לַדָּרֶךְ; וַיַּעַשׂ לָהֶם כֵּן׃
26
Они положили хлеб свой на ослов своих, и пошли оттуда.
Братья нагрузили зерно на ослов и отправились домой.
Они погрузили зерно на ослов и отправились в путь.
І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.
they loaded their grain on their donkeys and left.
וַיִּשְׂאוּ אֶת־שִׁבְרָם עַל־חֲמֹרֵיהֶם; וַיֵּלְכוּ מִשָּׁם׃
27
И открыл один {из них} мешок свой, чтобы дать корму ослу своему на ночлеге, и увидел серебро свое в отверстии мешка его,
Ночью, на привале, один из них развязал мешок, чтобы задать корм ослу, и увидел свое серебро — вот оно, сверху!
Когда они остановились на ночлег, один из них развязал мешок, чтобы взять корм для осла, и увидел в отверстии мешка свое серебро.
І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!
At the place where they stopped for the night one of them opened his sack to get feed for his donkey, and he saw his silver in the mouth of his sack.
וַיִּפְתַּח הָאֶחָד אֶת־שַׂקּוֹ, לָתֵת מִסְפּוֹא לַחֲמֹרוֹ בַּמָּלוֹן; וַיַּרְא אֶת־כַּסְפּוֹ, וְהִנֵּה־הוּא בְּפִי אַמְתַּחְתּוֹ׃
28
и сказал своим братьям: серебро мое возвращено; вот оно в мешке у меня. И смутилось сердце их, и они с трепетом друг другу говорили: что это Бог сделал с нами?
«Мое серебро снова у меня! — сказал он братьям. — Вот оно, сверху!» Сердце у них упало. Задрожав, они стали спрашивать друг у друга: «Что же это такое творит с нами Бог?»
— Мое серебро вернулось! — сказал он братьям. — Вот оно, в моем мешке. Сердце у них замерло; они в страхе повернулись друг к другу и сказали: — Что это сделал с нами Бог?
І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?
"My silver has been returned," he said to his brothers. "Here it is in my sack." Their hearts sank and they turned to each other trembling and said, "What is this that God has done to us?"
וַיֹּאמֶר אֶל־אֶחָיו הוּשַׁב כַּסְפִּי, וְגַם הִנֵּה בְאַמְתַּחְתִּי; וַיֵּצֵא לִבָּם, וַיֶּחֶרְדוּ אִישׁ אֶל־אָחִיו לֵאמֹר, מַה־זֹּאת עָשָׂה אֱלֹהִים לָנוּ׃
29
И пришли к Иакову, отцу своему, в землю Ханаанскую и рассказали ему всё случившееся с ними, говоря:
Вернувшись в Ханаан, к отцу, братья рассказали ему все, что с ними приключилось:
Придя к своему отцу Иакову в землю Ханаана, они рассказали ему обо всем, что с ними случилось. Они сказали:
І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:
When they came to their father Jacob in the land of Canaan, they told him all that had happened to them. They said,
וַיָּבֹאוּ אֶל־יַעֲקֹב אֲבִיהֶם אַרְצָה כְּנָעַן; וַיַּגִּידוּ לוֹ, אֵת כָּל־הַקֹּרֹת אֹתָם לֵאמֹר׃
30
начальствующий над тою землею говорил с нами сурово и принял нас за соглядатаев земли той.
«Человек, который правит в той земле, говорил с нами сурово и принял нас за лазутчиков.
— Человек, который правит той землей, говорил с нами сурово и принял нас за шпионов.
Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.
"The man who is lord over the land spoke harshly to us and treated us as though we were spying on the land.
דִּבֶּר הָאִישׁ אֲדֹנֵי הָאָרֶץ אִתָּנוּ קָשׁוֹת; וַיִּתֵּן אֹתָנוּ, כִּמְרַגְּלִים אֶת־הָאָרֶץ׃
31
И сказали мы ему: мы люди честные; мы не бывали соглядатаями;
Мы сказали, что мы люди честные, а не лазутчики,
Но мы сказали ему: «Мы честные люди, не шпионы.
А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!
But we said to him, "We are honest men; we are not spies.
וַנֹּאמֶר אֵלָיו כֵּנִים אֲנָחְנוּ; לֹא הָיִינוּ מְרַגְּלִים׃
32
нас двенадцать братьев, сыновей у отца нашего; одного не стало, а меньший теперь с отцом нашим в земле Ханаанской.
что нас двенадцать братьев, все дети одного отца, что одного брата уже нет, а младший сейчас с отцом, в Ханаане.
Нас было двенадцать братьев, сыновей одного отца. Одного больше нет, а младший сейчас с отцом в Ханаане».
Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї.
We were twelve brothers, sons of one father. One is no more, and the youngest is now with our father in Canaan."
שְׁנֵים־עָשָׂר אֲנַחְנוּ אַחִים בְּנֵי אָבִינוּ; הָאֶחָד אֵינֶנּוּ, וְהַקָּטֹן הַיּוֹם אֶת־אָבִינוּ בְּאֶרֶץ כְּנָעַן׃
33
И сказал нам начальствующий над тою землею: вот как узнаю я, честные ли вы люди: оставьте у меня одного брата из вас, а вы возьмите хлеб ради голода семейств ваших и пойдите,
Но он ответил нам: "Я проверю, правду ли вы сказали: задержу одного из вас, а остальные пусть отвезут зерно своим голодающим семьям
Тогда человек, который правит той землей, сказал нам: «Вот как я узнаю, честные вы люди или нет: оставьте одного брата здесь со мной, возьмите еды для ваших голодающих семей и идите своей дорогой;
І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.
"Then the man who is lord over the land said to us, "This is how I will know whether you are honest men: Leave one of your brothers here with me, and take food for your starving households and go.
וַיֹּאמֶר אֵלֵינוּ, הָאִישׁ אֲדֹנֵי הָאָרֶץ, בְּזֹאת אֵדַע, כִּי כֵנִים אַתֶּם; אֲחִיכֶם הָאֶחָד הַנִּיחוּ אִתִּי, וְאֶת־רַעֲבוֹן בָּתֵּיכֶם קְחוּ וָלֵכוּ׃
34
и приведите ко мне меньшого брата вашего; и узнаю я, что вы не соглядатаи, но люди честные; отдам вам брата вашего, и вы можете промышлять в этой земле.
и возвращаются ко мне с младшим братом. Вот тогда я поверю, что вы не лазутчики, а честные люди — и брата вашего отпущу, и разрешу вам свободно странствовать по всей нашей земле"».
но приведите ко мне вашего младшего брата — так я узнаю, что вы не шпионы, а честные люди. Тогда я отдам вам вашего брата и позволю торговать в этой земле».
І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.
But bring your youngest brother to me so I will know that you are not spies but honest men. Then I will give your brother back to you, and you can trade in the land.""
וְהָבִיאוּ אֶת־אֲחִיכֶם הַקָּטֹן אֵלַי, וְאֵדְעָה, כִּי לֹא מְרַגְּלִים אַתֶּם, כִּי כֵנִים אַתֶּם; אֶת־אֲחִיכֶם אֶתֵּן לָכֶם, וְאֶת־הָאָרֶץ תִּסְחָרוּ׃
35
Когда же они опорожняли мешки свои, вот, у каждого узел серебра его в мешке его. И увидели они узлы серебра своего, они и отец их, и испугались.
Они стали выкладывать вещи из мешков, и у каждого в мешке оказался кошель с серебром. Увидев это, и братья, и отец пришли в ужас.
Разбирая мешки, каждый обнаружил там свой узелок с серебром. Увидев серебро, и они, и их отец испугались.
І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались...
As they were emptying their sacks, there in each man"s sack was his pouch of silver! When they and their father saw the money pouches, they were frightened.
וַיְהִי, הֵם מְרִיקִים שַׂקֵּיהֶם, וְהִנֵּה־אִישׁ צְרוֹר־כַּסְפּוֹ בְּשַׂקּוֹ; וַיִּרְאוּ אֶת־צְרֹרוֹת כַּסְפֵּיהֶם הֵמָּה וַאֲבִיהֶם וַיִּירָאוּ׃
36
И сказал им Иаков, отец их: вы лишили меня детей: Иосифа нет, и Симеона нет, и Вениамина взять хотите, — все это на меня!
«Вы отнимаете у меня сыновей одного за другим, — сказал им Иаков. — Иосифа нет. Симеона нет. Вениамина забираете. Все беды на меня!»
Иаков сказал им: — Вы лишили меня детей. Иосифа больше нет, и Симеона больше нет, а теперь вы хотите взять Вениамина. Все обернулось против меня!
І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!
Their father Jacob said to them, "You have deprived me of my children. Joseph is no more and Simeon is no more, and now you want to take Benjamin. Everything is against me!"
וַיֹּאמֶר אֲלֵהֶם יַעֲקֹב אֲבִיהֶם, אֹתִי שִׁכַּלְתֶּם; יוֹסֵף אֵינֶנּוּ וְשִׁמְעוֹן אֵינֶנּוּ, וְאֶת־בִּנְיָמִן תִּקָּחוּ, עָלַי הָיוּ כֻלָּנָה׃
37
И сказал Рувим отцу своему, говоря: убей двух моих сыновей, если я не приведу его к тебе; отдай его на мои руки; я возвращу его тебе.
Рувим ответил отцу: «Двух сыновей моих можешь убить, если я не приведу Вениамина обратно. Доверь его мне — и я верну его». —
Рувим сказал отцу: — Предай смерти обоих моих сыновей, если я не приведу его назад к тебе. Поручи его моей заботе, и я приведу его обратно.
І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб"єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.
Then Reuben said to his father, "You may put both of my sons to death if I do not bring him back to you. Entrust him to my care, and I will bring him back."
וַיֹּאמֶר רְאוּבֵן אֶל־אָבִיו לֵאמֹר, אֶת־שְׁנֵי בָנַי תָּמִית, אִם־לֹא אֲבִיאֶנּוּ אֵלֶיךָ; תְּנָה אֹתוֹ עַל־יָדִי, וַאֲנִי אֲשִׁיבֶנּוּ אֵלֶיךָ׃
38
Он сказал: не пойдет сын мой с вами; потому что брат его умер, и он один остался; если случится с ним несчастье на пути, в который вы пойдете, то сведете вы седину мою с печалью во гроб.
«Нет, — сказал Иаков, — не пойдет с вами мой сын. Его брат мертв, Вениамин один у меня остался. Что если в пути с ним случится беда? По вашей вине я, седой старик, от скорби сойду в Шеол!»
Но Иаков ответил: — Мой сын не пойдет туда с тобой; его брат мертв, он остался один. Если в пути с ним случится беда, то этой скорбью вы сведете мою седую голову в мир мертвых.
А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...
But Jacob said, "My son will not go down there with you; his brother is dead and he is the only one left. If harm comes to him on the journey you are taking, you will bring my gray head down to the grave in sorrow."
וַיֹּאמֶר לֹא־יֵרֵד בְּנִי עִמָּכֶם; כִּי־אָחִיו מֵת וְהוּא לְבַדּוֹ נִשְׁאָר, וּקְרָאָהוּ אָסוֹן בַּדֶּרֶךְ אֲשֶׁר תֵּלְכוּ־בָהּ, וְהוֹרַדְתֶּם אֶת־שֵׂיבָתִי בְּיָגוֹן שְׁאוֹלָה׃