1
Голод усилился на земле.
Но голод становился все сильнее.
В той земле по-прежнему свирепствовал голод.
А голод став тяжкий у тім Краї.
Now the famine was still severe in the land.
וְהָרָעָב כָּבֵד בָּאָרֶץ׃
2
И когда они съели хлеб, который привезли из Египта, тогда отец их сказал им: пойдите опять, купите нам немного пищи.
Когда зерно, привезенное из Египта, кончилось, отец сказал им: «Привезите еще хоть немного зерна!»
Когда они съели все зерно, привезенное из Египта, отец сказал им: — Вернитесь и купите нам еще немного еды.
І сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їх: Верніться, купіть нам трохи їжі!
So when they had eaten all the grain they had brought from Egypt, their father said to them, "Go back and buy us a little more food."
וַיְהִי, כַּאֲשֶׁר כִּלּוּ לֶאֱכֹל אֶת־הַשֶּׁבֶר, אֲשֶׁר הֵבִיאוּ מִמִּצְרָיִם; וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם אֲבִיהֶם, שֻׁבוּ שִׁבְרוּ־לָנוּ מְעַט־אֹכֶל׃
3
И сказал ему Иуда, говоря: тот человек решительно объявил нам, сказав: не являйтесь ко мне на лице, если брата вашего не будет с вами.
Иуда ответил: «Тот человек предупреждал нас строго–настрого, чтобы мы без младшего брата ему и на глаза не показывались.
Но Иуда сказал ему: — Тот человек нас строго предупредил: «Не показывайтесь мне на глаза, если с вами не будет вашего брата».
І сказав йому Юда, говорячи: Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!
But Judah said to him, "The man warned us solemnly, "You will not see my face again unless your brother is with you."
וַיֹּאמֶר אֵלָיו יְהוּדָה לֵאמֹר; הָעֵד הֵעִד בָּנוּ הָאִישׁ לֵאמֹר לֹא־תִרְאוּ פָנַי, בִּלְתִּי אֲחִיכֶם אִתְּכֶם׃
4
Если пошлешь с нами брата нашего, то пойдем и купим тебе пищи,
Если ты его с нами отпустишь, то мы пойдем за зерном для тебя.
Если ты отпустишь с нами брата, то мы пойдем и купим для тебя еды.
Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і купимо тобі їжі.
If you will send our brother along with us, we will go down and buy food for you.
אִם־יֶשְׁךָ מְשַׁלֵּחַ אֶת־אָחִינוּ אִתָּנוּ; נֵרְדָה וְנִשְׁבְּרָה לְךָ אֹכֶל׃
5
а если не пошлешь, то не пойдем, ибо тот человек сказал нам: не являйтесь ко мне на лице, если брата вашего не будет с вами.
А если не отпустишь, незачем нам и идти, раз тот человек велел нам без брата и на глаза ему не показываться». —
Но если ты не отпустишь его, мы не пойдем, потому что тот человек сказал нам: «Не показывайтесь мне на глаза, если с вами не будет вашего брата».
А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами.
But if you will not send him, we will not go down, because the man said to us, "You will not see my face again unless your brother is with you.""
וְאִם־אֵינְךָ מְשַׁלֵּחַ לֹא נֵרֵד; כִּי־הָאִישׁ אָמַר אֵלֵינוּ לֹא־תִרְאוּ פָנַי, בִּלְתִּי אֲחִיכֶם אִתְּכֶם׃
6
Израиль сказал: для чего вы сделали мне такое зло, сказав тому человеку, что у вас есть еще брат?
«Ну зачем навлекли вы на меня это несчастье, — сказал Израиль, — зачем проговорились, что у вас есть еще один брат?»
— Зачем вы навели на меня эту беду, зачем сказали тому человеку, что у вас есть еще один брат? — спросил Израиль.
І промовив Ізраїль: Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?
Israel asked, "Why did you bring this trouble on me by telling the man you had another brother?"
וַיֹּאמֶר יִשְׂרָאֵל, לָמָה הֲרֵעֹתֶם לִי; לְהַגִּיד לָאִישׁ, הַעוֹד לָכֶם אָח׃
7
Они сказали: расспрашивал тот человек о нас и о родстве нашем, говоря: жив ли еще отец ваш? есть ли у вас брат? Мы и рассказали ему по этим расспросам. Могли ли мы знать, что он скажет: приведите брата вашего?
Они ответили: «Тот человек обо всем расспрашивал: о нас самих, о наших родных, жив ли наш отец, есть ли у нас еще братья. Он спрашивал, мы отвечали. Кто же мог знать, что он прикажет, чтобы мы привели к нему младшего брата?»
Они ответили: — Тот человек подробно расспрашивал нас о нас самих и о нашей семье: «Жив ли еще ваш отец? Нет ли у вас еще одного брата?» Мы просто отвечали на его вопросы. Откуда нам было знать, что он скажет: «Приведите сюда вашего брата»?
А вони відказали: Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?
They replied, "The man questioned us closely about ourselves and our family. "Is your father still living?" he asked us. "Do you have another brother?" We simply answered his questions. How were we to know he would say, "Bring your brother down here"?"
וַיֹּאמְרוּ שָׁאוֹל שָׁאַל־הָאִישׁ לָנוּ וּלְמוֹלַדְתֵּנוּ לֵאמֹר, הַעוֹד אֲבִיכֶם חַי הֲיֵשׁ לָכֶם אָח, וַנַגֶּד־לוֹ, עַל־פִּי הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה; הֲיָדוֹעַ נֵדַע, כִּי יֹאמַר, הוֹרִידוּ אֶת־אֲחִיכֶם׃
8
Иуда же сказал Израилю, отцу своему: отпусти отрока со мною, и мы встанем и пойдем, и живы будем и не умрем и мы, и ты, и дети наши;
И сказал Иуда своему отцу Израилю: «Отпусти его со мною, и мы пойдем. И тогда все выживут, спасутся от голодной смерти — и мы, и ты сам, и наши дети.
Иуда сказал Израилю, своему отцу: — Отпусти мальчика со мной, и мы тотчас же отправимся, чтобы все мы выжили и не погибли: и мы, и ты, и наши дети.
І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.
Then Judah said to Israel his father, "Send the boy along with me and we will go at once, so that we and you and our children may live and not die.
וַיֹּאמֶר יְהוּדָה אֶל־יִשְׂרָאֵל אָבִיו, שִׁלְחָה הַנַּעַר אִתִּי וְנָקוּמָה וְנֵלֵכָה; וְנִחְיֶה וְלֹא נָמוּת, גַּם־אֲנַחְנוּ גַם־אַתָּה גַּם־טַפֵּנוּ׃
9
я отвечаю за него, из моих рук потребуешь его; если я не приведу его к тебе и не поставлю его пред лицем твоим, то останусь я виновным пред тобою во все дни жизни;
Я головой тебе ручаюсь, что он вернется. С меня и спросишь: если не приведу его к тебе обратно, то до конца дней буду перед тобой виновен.
Я лично буду за него порукой; с меня лично ты спросишь за него. Если я не приведу его к тебе и не поставлю здесь перед тобой, я буду виноват перед тобой до самой смерти.
Я поручуся за нього, з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!
I myself will guarantee his safety; you can hold me personally responsible for him. If I do not bring him back to you and set him here before you, I will bear the blame before you all my life.
אָנֹכִי אֶעֶרְבֶנּוּ, מִיָּדִי תְּבַקְשֶׁנּוּ; אִם־לֹא הֲבִיאֹתִיו אֵלֶיךָ וְהִצַּגְתִּיו לְפָנֶיךָ, וְחָטָאתִי לְךָ כָּל־הַיָּמִים׃
10
если бы мы не медлили, то уже сходили бы два раза.
А ведь если б мы не медлили, мы б уже два раза сходили туда и обратно!» —
Если бы мы не медлили, то могли бы пойти и вернуться уже дважды.
А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були два рази.
As it is, if we had not delayed, we could have gone and returned twice."
כִּי לוּלֵא הִתְמַהְמָהְנוּ; כִּי־עַתָּה שַׁבְנוּ זֶה פַעֲמָיִם׃
11
Израиль, отец их, сказал им: если так, то вот что сделайте: возьмите с собою плодов земли сей и отнесите в дар тому человеку несколько бальзама и несколько меду, стираксы и ладану, фисташков и миндальных орехов;
«Ну что ж, — сказал Израиль, — тогда сделайте вот что: наполните свои мешки всем, чем богата наша земля — бальзамом, медом, ладаном, благовонными смолами, фисташками, миндалем — и отвезите этому человеку в дар.
Тогда их отец Израиль сказал им: — Если этого не избежать, то сделайте вот что: положите в сумки лучшие плоды этой земли и отнесите в дар тому человеку — бальзам и мед, специи и мирру, фисташки и миндаль.
І сказав їм Ізраїль, їх батько: Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.
Then their father Israel said to them, "If it must be, then do this: Put some of the best products of the land in your bags and take them down to the man as a gift--a little balm and a little honey, some spices and myrrh, some pistachio nuts and almonds.
וַיֹּאמֶר אֲלֵהֶם יִשְׂרָאֵל אֲבִיהֶם, אִם־כֵּן אֵפוֹא זֹאת עֲשׂוּ, קְחוּ מִזִּמְרַת הָאָרֶץ בִּכְלֵיכֶם, וְהוֹרִידוּ לָאִישׁ מִנְחָה; מְעַט צֳרִי וּמְעַט דְּבַשׁ, נְכֹאת וָלֹט, בָּטְנִים וּשְׁקֵדִים׃
12
возьмите и другое серебро в руки ваши; а серебро, обратно положенное в отверстие мешков ваших, возвратите руками вашими: может быть, это недосмотр;
Серебра с собой возьмите вдвое больше — чтобы вернуть то, что вам положили в мешки; они там, похоже, ошиблись.
Возьмите вдвое больше серебра, чтобы вам принести с собой и то, что было положено обратно в ваши мешки: возможно, это была ошибка.
А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, може то помилка.
Take double the amount of silver with you, for you must return the silver that was put back into the mouths of your sacks. Perhaps it was a mistake.
וְכֶסֶף מִשְׁנֶה קְחוּ בְיֶדְכֶם; וְאֶת־הַכֶּסֶף הַמּוּשָׁב בְּפִי אַמְתְּחֹתֵיכֶם תָּשִׁיבוּ בְיֶדְכֶם, אוּלַי מִשְׁגֶּה הוּא׃
13
и брата вашего возьмите и, встав, пойдите опять к человеку тому;
Берите Вениамина с собой и ступайте опять к этому человеку.
Возьмите и вашего брата и, не медля, идите снова к тому человеку.
А брата вашого заберіть, і встаньте, ідіть до того мужа.
Take your brother also and go back to the man at once.
וְאֶת־אֲחִיכֶם קָחוּ; וְקוּמוּ שׁוּבוּ אֶל־הָאִישׁ׃
14
Бог же Всемогущий да даст вам найти милость у человека того, чтобы он отпустил вам и другого брата вашего и Вениамина, а мне если уже быть бездетным, то пусть буду бездетным.
Пусть Бог Всесильный сделает его милостивым к вам, чтобы он отпустил и того брата, и Вениамина! А что до меня — коль суждено мне терять детей, так значит суждено».
Пусть Бог Всемогущий дарует вам милость перед ним, чтобы он позволил и другому вашему брату, и Вениамину вернуться с вами. Что же до меня, то если мне суждено лишиться детей, пусть я лишусь.
А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, певно стратив сина свого!...
And may God Almighty grant you mercy before the man so that he will let your other brother and Benjamin come back with you. As for me, if I am bereaved, I am bereaved."
וְאֵל שַׁדַּי, יִתֵּן לָכֶם רַחֲמִים לִפְנֵי הָאִישׁ, וְשִׁלַּח לָכֶם אֶת־אֲחִיכֶם אַחֵר וְאֶת־בִּנְיָמִין; וַאֲנִי כַּאֲשֶׁר שָׁכֹלְתִּי שָׁכָלְתִּי׃
15
И взяли те люди дары эти, и серебра вдвое взяли в руки свои, и Вениамина, и встали, пошли в Египет и предстали пред лице Иосифа.
Братья приготовили дары, серебра взяли вдвое больше, чем в прошлый раз, и, придя в Египет, предстали перед Иосифом — на этот раз вместе с Вениамином.
Они взяли подарки и вдвое больше серебра, затем взяли Вениамина, немедля отправились в Египет и предстали перед Иосифом.
І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.
So the men took the gifts and double the amount of silver, and Benjamin also. They hurried down to Egypt and presented themselves to Joseph.
וַיִּקְחוּ הָאֲנָשִׁים אֶת־הַמִּנְחָה הַזֹּאת, וּמִשְׁנֶה־כֶּסֶף לָקְחוּ בְיָדָם וְאֶת־בִּנְיָמִן; וַיָּקֻמוּ וַיֵּרְדוּ מִצְרַיִם, וַיַּעַמְדוּ לִפְנֵי יוֹסֵף׃
16
Иосиф, увидев между ними Вениамина [брата своего, сына матери своей], сказал начальнику дома своего: введи сих людей в дом и заколи что-нибудь из скота, и приготовь, потому что со мною будут есть эти люди в полдень.
Когда Иосиф увидел, что с ними Вениамин, то сказал своему управляющему: «Отведи этих людей ко мне в дом. Забей, сколько нужно, скота и приготовь еды — сегодня в полдень они будут обедать со мною».
Когда Иосиф увидел, что Вениамин с ними, он сказал своему управляющему: — Отведи этих людей ко мне в дом, заколи что-нибудь из скота и приготовь обед; они будут есть со мной в полдень.
І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні.
When Joseph saw Benjamin with them, he said to the steward of his house, "Take these men to my house, slaughter an animal and prepare dinner; they are to eat with me at noon."
וַיַּרְא יוֹסֵף אִתָּם אֶת־בִּנְיָמִין, וַיֹּאמֶר לַאֲשֶׁר עַל־בֵּיתוֹ, הָבֵא אֶת־הָאֲנָשִׁים הַבָּיְתָה; וּטְבֹחַ טֶבַח וְהָכֵן, כִּי אִתִּי יֹאכְלוּ הָאֲנָשִׁים בַּצָּהֳרָיִם׃
17
И сделал человек тот, как сказал Иосиф, и ввел человек тот людей сих в дом Иосифов.
Выполняя распоряжение Иосифа, управляющий повел братьев к нему в дом.
Человек сделал, как ему было велено, и привел их в дом Иосифа.
І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому.
The man did as Joseph told him and took the men to Joseph"s house.
וַיַּעַשׂ הָאִישׁ, כַּאֲשֶׁר אָמַר יוֹסֵף; וַיָּבֵא הָאִישׁ אֶת־הָאֲנָשִׁים בֵּיתָה יוֹסֵף׃
18
И испугались люди эти, что ввели их в дом Иосифов, и сказали: это за серебро, возвращенное прежде в мешки наши, ввели нас, чтобы придраться к нам и напасть на нас, и взять нас в рабство, и ослов наших.
Но по дороге, испугавшись, братья стали говорить друг другу: «Нас туда ведут из–за серебра, которое тогда оказалось у нас в мешках! Они на нас нападут, набросятся на нас, захватят нас в рабство и заберут наших ослов!»
Они испугались, когда их привели к нему в дом, потому что подумали: «Нас привели сюда из-за серебра, которое вернулось в наши мешки в первый раз. Он хочет напасть на нас, и одолеть, и взять в рабство, и забрать наших ослов».
І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони: Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли...
Now the men were frightened when they were taken to his house. They thought, "We were brought here because of the silver that was put back into our sacks the first time. He wants to attack us and overpower us and seize us as slaves and take our donkeys."
וַיִּירְאוּ הָאֲנָשִׁים, כִּי הוּבְאוּ בֵּית יוֹסֵף, וַיֹּאמְרוּ, עַל־דְּבַר הַכֶּסֶף הַשָּׁב בְּאַמְתְּחֹתֵינוּ בַּתְּחִלָּה, אֲנַחְנוּ מוּבָאִים; לְהִתְגֹּלֵל עָלֵינוּ וּלְהִתְנַפֵּל עָלֵינוּ, וְלָקַחַת אֹתָנוּ לַעֲבָדִים וְאֶת־חֲמֹרֵינוּ׃
19
И подошли они к начальнику дома Иосифова, и стали говорить ему у дверей дома,
И на пороге дома они обратились к управляющему:
Они подошли к управляющему Иосифа и заговорили с ним у входа в дом:
І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім.
So they went up to Joseph"s steward and spoke to him at the entrance to the house.
וַיִּגְּשׁוּ אֶל־הָאִישׁ, אֲשֶׁר עַל־בֵּית יוֹסֵף; וַיְדַבְּרוּ אֵלָיו פֶּתַח הַבָּיִת׃
20
и сказали: послушай, господин наш, мы приходили уже прежде покупать пищи,
«Позволь сказать, господин наш! Мы уже приходили сюда один раз за зерном.
— Послушай, господин, — сказали они, — мы уже приходили сюда один раз купить еды,
І сказали вони: Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.
"Please, sir," they said, "we came down here the first time to buy food.
וַיֹּאמְרוּ בִּי אֲדֹנִי; יָרֹד יָרַדְנוּ בַּתְּחִלָּה לִשְׁבָּר־אֹכֶל׃
21
и случилось, что, когда пришли мы на ночлег и открыли мешки наши, — вот серебро каждого в отверстии мешка его, серебро наше по весу его, и мы возвращаем его своими руками;
А ночью, на привале, по дороге обратно, мы открыли наши мешки, и у каждого в мешке, сверху, оказалось его серебро — ровно столько, сколько он заплатил. Мы это серебро принесли обратно.
но когда мы остановились на ночь и развязали мешки, каждый из нас нашел там свое серебро полным весом; поэтому мы принесли его обратно.
І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!
But at the place where we stopped for the night we opened our sacks and each of us found his silver--the exact weight--in the mouth of his sack. So we have brought it back with us.
וַיְהִי כִּי־בָאנוּ אֶל־הַמָּלוֹן, וַנִּפְתְּחָה אֶת־אַמְתְּחֹתֵינוּ, וְהִנֵּה כֶסֶף־אִישׁ בְּפִי אַמְתַּחְתּוֹ, כַּסְפֵּנוּ בְּמִשְׁקָלוֹ; וַנָּשֶׁב אֹתוֹ בְּיָדֵנוּ׃
22
а для покупки пищи мы принесли другое серебро в руках наших, мы не знаем, кто положил серебро наше в мешки наши.
И еще принесли серебра, чтобы купить зерно. А кто тогда подложил нам серебро в мешки, мы не знаем». —
Мы принесли с собой и еще серебра, чтобы купить еды, и мы не знаем, кто в прошлый раз положил наше серебро к нам в мешки.
А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків...
We have also brought additional silver with us to buy food. We don"t know who put our silver in our sacks."
וְכֶסֶף אַחֵר הוֹרַדְנוּ בְיָדֵנוּ לִשְׁבָּר־אֹכֶל; לֹא יָדַעְנוּ, מִי־שָׂם כַּסְפֵּנוּ בְּאַמְתְּחֹתֵינוּ׃
23
Он сказал: будьте спокойны, не бойтесь; Бог ваш и Бог отца вашего дал вам клад в мешках ваших; серебро ваше дошло до меня. И привел к ним Симеона.
«Успокойтесь, — сказал им управляющий, — не бойтесь. Наверно, ваш Бог — Бог вашего отца — тайно положил это вам в мешки. Ваше серебро я тогда получил сполна!» Он вывел к ним Симеона,
Он ответил: — Все в порядке, не бойтесь. Ваш Бог, Бог вашего отца, положил это сокровище в ваши мешки; а я получил ваше серебро. Затем он вывел к ним Симеона.
А той відказав: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них Симеона.
"It"s all right," he said. "Don"t be afraid. Your God, the God of your father, has given you treasure in your sacks; I received your silver." Then he brought Simeon out to them.
וַיֹּאמֶר שָׁלוֹם לָכֶם אַל־תִּירָאוּ, אֱלֹהֵיכֶם וֵאלֹהֵי אֲבִיכֶם נָתַן לָכֶם מַטְמוֹן בְּאַמְתְּחֹתֵיכֶם, כַּסְפְּכֶם בָּא אֵלָי; וַיּוֹצֵא אֲלֵהֶם אֶת־שִׁמְעוֹן׃
24
И ввел тот человек людей сих в дом Иосифов и дал воды, и они омыли ноги свои; и дал корму ослам их.
пригласил их всех в дом Иосифа, принес им воды вымыть ноги и задал ослам корма.
Управляющий привел братьев в дом Иосифа, дал им воды вымыть ноги и дал корма их ослам.
І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.
The steward took the men into Joseph"s house, gave them water to wash their feet and provided fodder for their donkeys.
וַיָּבֵא הָאִישׁ אֶת־הָאֲנָשִׁים בֵּיתָה יוֹסֵף; וַיִּתֶּן־מַיִם וַיִּרְחֲצוּ רַגְלֵיהֶם, וַיִּתֵּן מִסְפּוֹא לַחֲמֹרֵיהֶם׃
25
И они приготовили дары к приходу Иосифа в полдень, ибо слышали, что там будут есть хлеб.
Братья разложили свои дары, чтобы в полдень встретить Иосифа: им уже сказали, что они будут там обедать.
Они приготовили подарки к прибытию Иосифа в полдень, потому что им сказали, что они будут там обедать.
І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.
They prepared their gifts for Joseph"s arrival at noon, because they had heard that they were to eat there.
וַיָּכִינוּ אֶת־הַמִּנְחָה, עַד־בּוֹא יוֹסֵף בַּצָּהֳרָיִם; כִּי שָׁמְעוּ, כִּי־שָׁם יֹאכְלוּ לָחֶם׃
26
И пришел Иосиф домой; и они принесли ему в дом дары, которые были на руках их, и поклонились ему до земли.
Когда Иосиф вернулся домой, они поднесли ему дары и пали перед ним ниц,
Когда Иосиф пришел домой, они преподнесли ему подарки и склонились перед ним до земли.
І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.
When Joseph came home, they presented to him the gifts they had brought into the house, and they bowed down before him to the ground.
וַיָּבֹא יוֹסֵף הַבַּיְתָה, וַיָּבִיאּוּ לוֹ אֶת־הַמִּנְחָה אֲשֶׁר־בְּיָדָם הַבָּיְתָה; וַיִּשְׁתַּחֲווּ־לוֹ אָרְצָה׃
27
Он спросил их о здоровье и сказал: здоров ли отец ваш старец, о котором вы говорили? жив ли еще он?
а он приветствовал их и спросил: «Как поживает ваш старец–отец, о котором вы мне рассказывали? Жив ли он?» —
Он спросил их о здоровье, потом сказал: — А как ваш престарелый отец, о котором вы говорили мне? Жив ли он еще?
А він запитав їх про мир і сказав: Чи гаразд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?
He asked them how they were, and then he said, "How is your aged father you told me about? Is he still living?"
וַיִּשְׁאַל לָהֶם לְשָׁלוֹם, וַיֹּאמֶר, הֲשָׁלוֹם אֲבִיכֶם הַזָּקֵן אֲשֶׁר אֲמַרְתֶּם; הַעוֹדֶנּוּ חָי׃
28
Они сказали: здоров раб твой, отец наш; еще жив. [Он сказал: благословен человек сей от Бога.] И преклонились они и поклонились.
«Отец наш, раб твой, жив и здравствует», — ответили братья и, поклонившись, простерлись перед ним на земле.
Они ответили: — Твой раб, наш отец, еще жив и здоров. И низко поклонились из почтения к нему.
А вони відказали: Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий. І вони схилилися, і вклонилися до землі.
They replied, "Your servant our father is still alive and well." And they bowed low to pay him honor.
וַיֹּאמְרוּ, שָׁלוֹם לְעַבְדְּךָ לְאָבִינוּ עוֹדֶנּוּ חָי; וַיִּקְּדוּ וַיִּשְׁתַּחֲוֻּ (וַיִּשְׁתַּחֲוּוּ)׃
29
И поднял глаза свои [Иосиф], и увидел Вениамина, брата своего, сына матери своей, и сказал: это брат ваш меньший, о котором вы сказывали мне? И сказал: да будет милость Божия с тобою, сын мой!
Иосиф посмотрел на Вениамина, своего родного брата. «Так это, — сказал он, — и есть ваш младший брат, о котором вы говорили мне?» И промолвил: «Да будет Бог милостив к тебе, сынок!»
Он оглянулся и увидел своего брата Вениамина, сына своей матери. Он спросил: — Это — ваш младший брат, тот, о котором вы говорили мне? Бог да будет милостив к тебе, мой сын!
І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали? І сказав: Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину!
As he looked about and saw his brother Benjamin, his own mother"s son, he asked, "Is this your youngest brother, the one you told me about?" And he said, "God be gracious to you, my son."
וַיִּשָּׂא עֵינָיו, וַיַּרְא אֶת־בִּנְיָמִין אָחִיו בֶּן־אִמּוֹ, וַיֹּאמֶר, הֲזֶה אֲחִיכֶם הַקָּטֹן, אֲשֶׁר אֲמַרְתֶּם אֵלָי; וַיֹּאמַר אֱלֹהִים יָחְנְךָ בְּנִי׃
30
И поспешно удалился Иосиф, потому что воскипела любовь к брату его, и он готов был заплакать, и вошел он во внутреннюю комнату и плакал там.
Сердце его сжалось от любви к брату, он едва не разрыдался, поспешно ушел в другую комнату и там заплакал.
Глубоко тронутый видом брата, он поспешно ушел и искал укромного места. Он вошел к себе в комнату и там разрыдался.
І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...
Deeply moved at the sight of his brother, Joseph hurried out and looked for a place to weep. He went into his private room and wept there.
וַיְמַהֵר יוֹסֵף, כִּי־נִכְמְרוּ רַחֲמָיו אֶל־אָחִיו, וַיְבַקֵּשׁ לִבְכּוֹת; וַיָּבֹא הַחַדְרָה וַיֵּבְךְּ שָׁמָּה׃
31
И умыв лице свое, вышел, и скрепился и сказал: подавайте кушанье.
Потом умылся, вновь вышел к гостям и, взяв себя в руки, приказал подать еду.
Затем, умыв лицо, он вновь вышел, и овладев собой, сказал: — Подавайте еду.
І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: Покладіть хліба!
After he had washed his face, he came out and, controlling himself, said, "Serve the food."
וַיִּרְחַץ פָּנָיו וַיֵּצֵא; וַיִּתְאַפַּק, וַיֹּאמֶר שִׂימוּ לָחֶם׃
32
И подали ему особо, и им особо, и Египтянам, обедавшим с ним, особо, ибо Египтяне не могут есть с Евреями, потому что это мерзость для Египтян.
Иосифу подавали отдельно, гостям отдельно, египтянам отдельно (египтяне не едят вместе с евреями, чтобы не оскверниться).
Ему подали отдельно, братьям отдельно и египтянам, которые ели с ним, отдельно, потому что египтяне не могли есть с евреями, это было мерзко для египтян.
І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.
They served him by himself, the brothers by themselves, and the Egyptians who ate with him by themselves, because Egyptians could not eat with Hebrews, for that is detestable to Egyptians.
וַיָּשִׂימוּ לוֹ לְבַדּוֹ וְלָהֶם לְבַדָּם; וְלַמִּצְרִים הָאֹכְלִים אִתּוֹ לְבַדָּם, כִּי לֹא יוּכְלוּן הַמִּצְרִים, לֶאֱכֹל אֶת־הָעִבְרִים לֶחֶם, כִּי־תוֹעֵבָה הִוא לְמִצְרָיִם׃
33
И сели они пред ним, первородный по первородству его, и младший по молодости его, и дивились эти люди друг пред другом.
Братья расселись перед Иосифом по порядку, от старшего к младшему, и в изумлении переглядывались.
Братьев усадили перед ним по возрасту, от первенца до младшего, и они глядели друг на друга в изумлении.
І вони посідали перед ним, перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним.
The men had been seated before him in the order of their ages, from the firstborn to the youngest; and they looked at each other in astonishment.
וַיֵּשְׁבוּ לְפָנָיו, הַבְּכֹר כִּבְכֹרָתוֹ, וְהַצָּעִיר כִּצְעִרָתוֹ; וַיִּתְמְהוּ הָאֲנָשִׁים אִישׁ אֶל־רֵעֵהוּ׃
34
И посылались им кушанья от него, и доля Вениамина была впятеро больше долей каждого из них. И пили, и довольно пили они с ним.
А Иосиф посылал им кушанья со своего стола — причем Вениамину впятеро больше, чем остальным. И пили они, и пировали вместе с Иосифом.
Им подавали кушанья со стола Иосифа, и доля Вениамина была впятеро больше, чем у других. Они пировали и пили с ним вволю.
І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп"ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.
When portions were served to them from Joseph"s table, Benjamin"s portion was five times as much as anyone else"s. So they feasted and drank freely with him.
וַיִּשָּׂא מַשְׂאֹת מֵאֵת פָּנָיו אֲלֵהֶם, וַתֵּרֶב מַשְׂאַת בִּנְיָמִן מִמַּשְׂאֹת כֻּלָּם חָמֵשׁ יָדוֹת; וַיִּשְׁתּוּ וַיִּשְׁכְּרוּ עִמּוֹ׃