Бытие | Genesis | בראשית, Глава 43

1
Голод усилился на земле.
Но голод становился все сильнее.
В той земле по-прежнему свирепствовал голод.
А голод став тяжкий у тім Краї.
And the famine was sore in the land.
וְהָרָעָב כָּבֵד בָּאָרֶץ׃
2
И когда они съели хлеб, который привезли из Египта, тогда отец их сказал им: пойдите опять, купите нам немного пищи.
Когда зерно, привезенное из Египта, кончилось, отец сказал им: «Привезите еще хоть немного зерна!»
Когда они съели все зерно, привезенное из Египта, отец сказал им: — Вернитесь и купите нам еще немного еды.
І сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їх: Верніться, купіть нам трохи їжі!
And it came to pass, when they had eaten up the corn which they had brought out of Egypt, their father said unto them, Go again, buy us a little food.
וַיְהִי, כַּאֲשֶׁר כִּלּוּ לֶאֱכֹל אֶת־הַשֶּׁבֶר, אֲשֶׁר הֵבִיאוּ מִמִּצְרָיִם; וַיֹּאמֶר אֲלֵיהֶם אֲבִיהֶם, שֻׁבוּ שִׁבְרוּ־לָנוּ מְעַט־אֹכֶל׃
3
И сказал ему Иуда, говоря: тот человек решительно объявил нам, сказав: не являйтесь ко мне на лице, если брата вашего не будет с вами.
Иуда ответил: «Тот человек предупреждал нас строго–настрого, чтобы мы без младшего брата ему и на глаза не показывались.
Но Иуда сказал ему: — Тот человек нас строго предупредил: «Не показывайтесь мне на глаза, если с вами не будет вашего брата».
І сказав йому Юда, говорячи: Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!
And Judah spake unto him, saying, The man did solemnly protest unto us, saying, Ye shall not see my face, except your brother be with you.
וַיֹּאמֶר אֵלָיו יְהוּדָה לֵאמֹר; הָעֵד הֵעִד בָּנוּ הָאִישׁ לֵאמֹר לֹא־תִרְאוּ פָנַי, בִּלְתִּי אֲחִיכֶם אִתְּכֶם׃
4
Если пошлешь с нами брата нашего, то пойдем и купим тебе пищи,
Если ты его с нами отпустишь, то мы пойдем за зерном для тебя.
Если ты отпустишь с нами брата, то мы пойдем и купим для тебя еды.
Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і купимо тобі їжі.
If thou wilt send our brother with us, we will go down and buy thee food:
אִם־יֶשְׁךָ מְשַׁלֵּחַ אֶת־אָחִינוּ אִתָּנוּ; נֵרְדָה וְנִשְׁבְּרָה לְךָ אֹכֶל׃
5
а если не пошлешь, то не пойдем, ибо тот человек сказал нам: не являйтесь ко мне на лице, если брата вашего не будет с вами.
А если не отпустишь, незачем нам и идти, раз тот человек велел нам без брата и на глаза ему не показываться». —
Но если ты не отпустишь его, мы не пойдем, потому что тот человек сказал нам: «Не показывайтесь мне на глаза, если с вами не будет вашего брата».
А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами.
But if thou wilt not send him, we will not go down: for the man said unto us, Ye shall not see my face, except your brother be with you.
וְאִם־אֵינְךָ מְשַׁלֵּחַ לֹא נֵרֵד; כִּי־הָאִישׁ אָמַר אֵלֵינוּ לֹא־תִרְאוּ פָנַי, בִּלְתִּי אֲחִיכֶם אִתְּכֶם׃
6
Израиль сказал: для чего вы сделали мне такое зло, сказав тому человеку, что у вас есть еще брат?
«Ну зачем навлекли вы на меня это несчастье, — сказал Израиль, — зачем проговорились, что у вас есть еще один брат?»
— Зачем вы навели на меня эту беду, зачем сказали тому человеку, что у вас есть еще один брат? — спросил Израиль.
І промовив Ізраїль: Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?
And Israel said, Wherefore dealt ye so ill with me, as to tell the man whether ye had yet a brother?
וַיֹּאמֶר יִשְׂרָאֵל, לָמָה הֲרֵעֹתֶם לִי; לְהַגִּיד לָאִישׁ, הַעוֹד לָכֶם אָח׃
7
Они сказали: расспрашивал тот человек о нас и о родстве нашем, говоря: жив ли еще отец ваш? есть ли у вас брат? Мы и рассказали ему по этим расспросам. Могли ли мы знать, что он скажет: приведите брата вашего?
Они ответили: «Тот человек обо всем расспрашивал: о нас самих, о наших родных, жив ли наш отец, есть ли у нас еще братья. Он спрашивал, мы отвечали. Кто же мог знать, что он прикажет, чтобы мы привели к нему младшего брата?»
Они ответили: — Тот человек подробно расспрашивал нас о нас самих и о нашей семье: «Жив ли еще ваш отец? Нет ли у вас еще одного брата?» Мы просто отвечали на его вопросы. Откуда нам было знать, что он скажет: «Приведите сюда вашего брата»?
А вони відказали: Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?
And they said, The man asked us straitly of our state, and of our kindred, saying, Is your father yet alive? have ye another brother? and we told him according to the tenor of these words: could we certainly know that he would say, Bring your brother down?
וַיֹּאמְרוּ שָׁאוֹל שָׁאַל־הָאִישׁ לָנוּ וּלְמוֹלַדְתֵּנוּ לֵאמֹר, הַעוֹד אֲבִיכֶם חַי הֲיֵשׁ לָכֶם אָח, וַנַגֶּד־לוֹ, עַל־פִּי הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה; הֲיָדוֹעַ נֵדַע, כִּי יֹאמַר, הוֹרִידוּ אֶת־אֲחִיכֶם׃
8
Иуда же сказал Израилю, отцу своему: отпусти отрока со мною, и мы встанем и пойдем, и живы будем и не умрем и мы, и ты, и дети наши;
И сказал Иуда своему отцу Израилю: «Отпусти его со мною, и мы пойдем. И тогда все выживут, спасутся от голодной смерти — и мы, и ты сам, и наши дети.
Иуда сказал Израилю, своему отцу: — Отпусти мальчика со мной, и мы тотчас же отправимся, чтобы все мы выжили и не погибли: и мы, и ты, и наши дети.
І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.
And Judah said unto Israel his father, Send the lad with me, and we will arise and go; that we may live, and not die, both we, and thou, and also our little ones.
וַיֹּאמֶר יְהוּדָה אֶל־יִשְׂרָאֵל אָבִיו, שִׁלְחָה הַנַּעַר אִתִּי וְנָקוּמָה וְנֵלֵכָה; וְנִחְיֶה וְלֹא נָמוּת, גַּם־אֲנַחְנוּ גַם־אַתָּה גַּם־טַפֵּנוּ׃
9
я отвечаю за него, из моих рук потребуешь его; если я не приведу его к тебе и не поставлю его пред лицем твоим, то останусь я виновным пред тобою во все дни жизни;
Я головой тебе ручаюсь, что он вернется. С меня и спросишь: если не приведу его к тебе обратно, то до конца дней буду перед тобой виновен.
Я лично буду за него порукой; с меня лично ты спросишь за него. Если я не приведу его к тебе и не поставлю здесь перед тобой, я буду виноват перед тобой до самой смерти.
Я поручуся за нього, з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!
I will be surety for him; of my hand shalt thou require him: if I bring him not unto thee, and set him before thee, then let me bear the blame for ever:
אָנֹכִי אֶעֶרְבֶנּוּ, מִיָּדִי תְּבַקְשֶׁנּוּ; אִם־לֹא הֲבִיאֹתִיו אֵלֶיךָ וְהִצַּגְתִּיו לְפָנֶיךָ, וְחָטָאתִי לְךָ כָּל־הַיָּמִים׃
10
если бы мы не медлили, то уже сходили бы два раза.
А ведь если б мы не медлили, мы б уже два раза сходили туда и обратно!» —
Если бы мы не медлили, то могли бы пойти и вернуться уже дважды.
А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були два рази.
For except we had lingered, surely now we had returned this second time.
כִּי לוּלֵא הִתְמַהְמָהְנוּ; כִּי־עַתָּה שַׁבְנוּ זֶה פַעֲמָיִם׃
11
Израиль, отец их, сказал им: если так, то вот что сделайте: возьмите с собою плодов земли сей и отнесите в дар тому человеку несколько бальзама и несколько меду, стираксы и ладану, фисташков и миндальных орехов;
«Ну что ж, — сказал Израиль, — тогда сделайте вот что: наполните свои мешки всем, чем богата наша земля — бальзамом, медом, ладаном, благовонными смолами, фисташками, миндалем — и отвезите этому человеку в дар.
Тогда их отец Израиль сказал им: — Если этого не избежать, то сделайте вот что: положите в сумки лучшие плоды этой земли и отнесите в дар тому человеку — бальзам и мед, специи и мирру, фисташки и миндаль.
І сказав їм Ізраїль, їх батько: Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.
And their father Israel said unto them, If it must be so now, do this; take of the best fruits in the land in your vessels, and carry down the man a present, a little balm, and a little honey, spices, and myrrh, nuts, and almonds:
וַיֹּאמֶר אֲלֵהֶם יִשְׂרָאֵל אֲבִיהֶם, אִם־כֵּן אֵפוֹא זֹאת עֲשׂוּ, קְחוּ מִזִּמְרַת הָאָרֶץ בִּכְלֵיכֶם, וְהוֹרִידוּ לָאִישׁ מִנְחָה; מְעַט צֳרִי וּמְעַט דְּבַשׁ, נְכֹאת וָלֹט, בָּטְנִים וּשְׁקֵדִים׃
12
возьмите и другое серебро в руки ваши; а серебро, обратно положенное в отверстие мешков ваших, возвратите руками вашими: может быть, это недосмотр;
Серебра с собой возьмите вдвое больше — чтобы вернуть то, что вам положили в мешки; они там, похоже, ошиблись.
Возьмите вдвое больше серебра, чтобы вам принести с собой и то, что было положено обратно в ваши мешки: возможно, это была ошибка.
А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, може то помилка.
And take double money in your hand; and the money that was brought again in the mouth of your sacks, carry it again in your hand; peradventure it was an oversight:
וְכֶסֶף מִשְׁנֶה קְחוּ בְיֶדְכֶם; וְאֶת־הַכֶּסֶף הַמּוּשָׁב בְּפִי אַמְתְּחֹתֵיכֶם תָּשִׁיבוּ בְיֶדְכֶם, אוּלַי מִשְׁגֶּה הוּא׃
13
и брата вашего возьмите и, встав, пойдите опять к человеку тому;
Берите Вениамина с собой и ступайте опять к этому человеку.
Возьмите и вашего брата и, не медля, идите снова к тому человеку.
А брата вашого заберіть, і встаньте, ідіть до того мужа.
Take also your brother, and arise, go again unto the man:
וְאֶת־אֲחִיכֶם קָחוּ; וְקוּמוּ שׁוּבוּ אֶל־הָאִישׁ׃
14
Бог же Всемогущий да даст вам найти милость у человека того, чтобы он отпустил вам и другого брата вашего и Вениамина, а мне если уже быть бездетным, то пусть буду бездетным.
Пусть Бог Всесильный сделает его милостивым к вам, чтобы он отпустил и того брата, и Вениамина! А что до меня — коль суждено мне терять детей, так значит суждено».
Пусть Бог Всемогущий дарует вам милость перед ним, чтобы он позволил и другому вашему брату, и Вениамину вернуться с вами. Что же до меня, то если мне суждено лишиться детей, пусть я лишусь.
А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, певно стратив сина свого!...
And God Almighty give you mercy before the man, that he may send away your other brother, and Benjamin. If I be bereaved of my children, I am bereaved.
וְאֵל שַׁדַּי, יִתֵּן לָכֶם רַחֲמִים לִפְנֵי הָאִישׁ, וְשִׁלַּח לָכֶם אֶת־אֲחִיכֶם אַחֵר וְאֶת־בִּנְיָמִין; וַאֲנִי כַּאֲשֶׁר שָׁכֹלְתִּי שָׁכָלְתִּי׃
15
И взяли те люди дары эти, и серебра вдвое взяли в руки свои, и Вениамина, и встали, пошли в Египет и предстали пред лице Иосифа.
Братья приготовили дары, серебра взяли вдвое больше, чем в прошлый раз, и, придя в Египет, предстали перед Иосифом — на этот раз вместе с Вениамином.
Они взяли подарки и вдвое больше серебра, затем взяли Вениамина, немедля отправились в Египет и предстали перед Иосифом.
І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.
And the men took that present, and they took double money in their hand, and Benjamin; and rose up, and went down to Egypt, and stood before Joseph.
וַיִּקְחוּ הָאֲנָשִׁים אֶת־הַמִּנְחָה הַזֹּאת, וּמִשְׁנֶה־כֶּסֶף לָקְחוּ בְיָדָם וְאֶת־בִּנְיָמִן; וַיָּקֻמוּ וַיֵּרְדוּ מִצְרַיִם, וַיַּעַמְדוּ לִפְנֵי יוֹסֵף׃
16
Иосиф, увидев между ними Вениамина [брата своего, сына матери своей], сказал начальнику дома своего: введи сих людей в дом и заколи что-нибудь из скота, и приготовь, потому что со мною будут есть эти люди в полдень.
Когда Иосиф увидел, что с ними Вениамин, то сказал своему управляющему: «Отведи этих людей ко мне в дом. Забей, сколько нужно, скота и приготовь еды — сегодня в полдень они будут обедать со мною».
Когда Иосиф увидел, что Вениамин с ними, он сказал своему управляющему: — Отведи этих людей ко мне в дом, заколи что-нибудь из скота и приготовь обед; они будут есть со мной в полдень.
І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні.
And when Joseph saw Benjamin with them, he said to the ruler of his house, Bring these men home, and slay, and make ready; for these men shall dine with me at noon.
וַיַּרְא יוֹסֵף אִתָּם אֶת־בִּנְיָמִין, וַיֹּאמֶר לַאֲשֶׁר עַל־בֵּיתוֹ, הָבֵא אֶת־הָאֲנָשִׁים הַבָּיְתָה; וּטְבֹחַ טֶבַח וְהָכֵן, כִּי אִתִּי יֹאכְלוּ הָאֲנָשִׁים בַּצָּהֳרָיִם׃
17
И сделал человек тот, как сказал Иосиф, и ввел человек тот людей сих в дом Иосифов.
Выполняя распоряжение Иосифа, управляющий повел братьев к нему в дом.
Человек сделал, как ему было велено, и привел их в дом Иосифа.
І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому.
And the man did as Joseph bade; and the man brought the men into Joseph's house.
וַיַּעַשׂ הָאִישׁ, כַּאֲשֶׁר אָמַר יוֹסֵף; וַיָּבֵא הָאִישׁ אֶת־הָאֲנָשִׁים בֵּיתָה יוֹסֵף׃
18
И испугались люди эти, что ввели их в дом Иосифов, и сказали: это за серебро, возвращенное прежде в мешки наши, ввели нас, чтобы придраться к нам и напасть на нас, и взять нас в рабство, и ослов наших.
Но по дороге, испугавшись, братья стали говорить друг другу: «Нас туда ведут из–за серебра, которое тогда оказалось у нас в мешках! Они на нас нападут, набросятся на нас, захватят нас в рабство и заберут наших ослов!»
Они испугались, когда их привели к нему в дом, потому что подумали: «Нас привели сюда из-за серебра, которое вернулось в наши мешки в первый раз. Он хочет напасть на нас, и одолеть, и взять в рабство, и забрать наших ослов».
І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони: Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли...
And the men were afraid, because they were brought into Joseph's house; and they said, Because of the money that was returned in our sacks at the first time are we brought in; that he may seek occasion against us, and fall upon us, and take us for bondmen, and our asses.
וַיִּירְאוּ הָאֲנָשִׁים, כִּי הוּבְאוּ בֵּית יוֹסֵף, וַיֹּאמְרוּ, עַל־דְּבַר הַכֶּסֶף הַשָּׁב בְּאַמְתְּחֹתֵינוּ בַּתְּחִלָּה, אֲנַחְנוּ מוּבָאִים; לְהִתְגֹּלֵל עָלֵינוּ וּלְהִתְנַפֵּל עָלֵינוּ, וְלָקַחַת אֹתָנוּ לַעֲבָדִים וְאֶת־חֲמֹרֵינוּ׃
19
И подошли они к начальнику дома Иосифова, и стали говорить ему у дверей дома,
И на пороге дома они обратились к управляющему:
Они подошли к управляющему Иосифа и заговорили с ним у входа в дом:
І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім.
And they came near to the steward of Joseph's house, and they communed with him at the door of the house,
וַיִּגְּשׁוּ אֶל־הָאִישׁ, אֲשֶׁר עַל־בֵּית יוֹסֵף; וַיְדַבְּרוּ אֵלָיו פֶּתַח הַבָּיִת׃
20
и сказали: послушай, господин наш, мы приходили уже прежде покупать пищи,
«Позволь сказать, господин наш! Мы уже приходили сюда один раз за зерном.
— Послушай, господин, — сказали они, — мы уже приходили сюда один раз купить еды,
І сказали вони: Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.
And said, O sir, we came indeed down at the first time to buy food:
וַיֹּאמְרוּ בִּי אֲדֹנִי; יָרֹד יָרַדְנוּ בַּתְּחִלָּה לִשְׁבָּר־אֹכֶל׃
21
и случилось, что, когда пришли мы на ночлег и открыли мешки наши, — вот серебро каждого в отверстии мешка его, серебро наше по весу его, и мы возвращаем его своими руками;
А ночью, на привале, по дороге обратно, мы открыли наши мешки, и у каждого в мешке, сверху, оказалось его серебро — ровно столько, сколько он заплатил. Мы это серебро принесли обратно.
но когда мы остановились на ночь и развязали мешки, каждый из нас нашел там свое серебро полным весом; поэтому мы принесли его обратно.
І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!
And it came to pass, when we came to the inn, that we opened our sacks, and, behold, every man's money was in the mouth of his sack, our money in full weight: and we have brought it again in our hand.
וַיְהִי כִּי־בָאנוּ אֶל־הַמָּלוֹן, וַנִּפְתְּחָה אֶת־אַמְתְּחֹתֵינוּ, וְהִנֵּה כֶסֶף־אִישׁ בְּפִי אַמְתַּחְתּוֹ, כַּסְפֵּנוּ בְּמִשְׁקָלוֹ; וַנָּשֶׁב אֹתוֹ בְּיָדֵנוּ׃
22
а для покупки пищи мы принесли другое серебро в руках наших, мы не знаем, кто положил серебро наше в мешки наши.
И еще принесли серебра, чтобы купить зерно. А кто тогда подложил нам серебро в мешки, мы не знаем». —
Мы принесли с собой и еще серебра, чтобы купить еды, и мы не знаем, кто в прошлый раз положил наше серебро к нам в мешки.
А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків...
And other money have we brought down in our hands to buy food: we cannot tell who put our money in our sacks.
וְכֶסֶף אַחֵר הוֹרַדְנוּ בְיָדֵנוּ לִשְׁבָּר־אֹכֶל; לֹא יָדַעְנוּ, מִי־שָׂם כַּסְפֵּנוּ בְּאַמְתְּחֹתֵינוּ׃
23
Он сказал: будьте спокойны, не бойтесь; Бог ваш и Бог отца вашего дал вам клад в мешках ваших; серебро ваше дошло до меня. И привел к ним Симеона.
«Успокойтесь, — сказал им управляющий, — не бойтесь. Наверно, ваш Бог — Бог вашего отца — тайно положил это вам в мешки. Ваше серебро я тогда получил сполна!» Он вывел к ним Симеона,
Он ответил: — Все в порядке, не бойтесь. Ваш Бог, Бог вашего отца, положил это сокровище в ваши мешки; а я получил ваше серебро. Затем он вывел к ним Симеона.
А той відказав: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них Симеона.
And he said, Peace be to you, fear not: your God, and the God of your father, hath given you treasure in your sacks: I had your money. And he brought Simeon out unto them.
וַיֹּאמֶר שָׁלוֹם לָכֶם אַל־תִּירָאוּ, אֱלֹהֵיכֶם וֵאלֹהֵי אֲבִיכֶם נָתַן לָכֶם מַטְמוֹן בְּאַמְתְּחֹתֵיכֶם, כַּסְפְּכֶם בָּא אֵלָי; וַיּוֹצֵא אֲלֵהֶם אֶת־שִׁמְעוֹן׃
24
И ввел тот человек людей сих в дом Иосифов и дал воды, и они омыли ноги свои; и дал корму ослам их.
пригласил их всех в дом Иосифа, принес им воды вымыть ноги и задал ослам корма.
Управляющий привел братьев в дом Иосифа, дал им воды вымыть ноги и дал корма их ослам.
І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.
And the man brought the men into Joseph's house, and gave them water, and they washed their feet; and he gave their asses provender.
וַיָּבֵא הָאִישׁ אֶת־הָאֲנָשִׁים בֵּיתָה יוֹסֵף; וַיִּתֶּן־מַיִם וַיִּרְחֲצוּ רַגְלֵיהֶם, וַיִּתֵּן מִסְפּוֹא לַחֲמֹרֵיהֶם׃
25
И они приготовили дары к приходу Иосифа в полдень, ибо слышали, что там будут есть хлеб.
Братья разложили свои дары, чтобы в полдень встретить Иосифа: им уже сказали, что они будут там обедать.
Они приготовили подарки к прибытию Иосифа в полдень, потому что им сказали, что они будут там обедать.
І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.
And they made ready the present against Joseph came at noon: for they heard that they should eat bread there.
וַיָּכִינוּ אֶת־הַמִּנְחָה, עַד־בּוֹא יוֹסֵף בַּצָּהֳרָיִם; כִּי שָׁמְעוּ, כִּי־שָׁם יֹאכְלוּ לָחֶם׃
26
И пришел Иосиф домой; и они принесли ему в дом дары, которые были на руках их, и поклонились ему до земли.
Когда Иосиф вернулся домой, они поднесли ему дары и пали перед ним ниц,
Когда Иосиф пришел домой, они преподнесли ему подарки и склонились перед ним до земли.
І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.
And when Joseph came home, they brought him the present which was in their hand into the house, and bowed themselves to him to the earth.
וַיָּבֹא יוֹסֵף הַבַּיְתָה, וַיָּבִיאּוּ לוֹ אֶת־הַמִּנְחָה אֲשֶׁר־בְּיָדָם הַבָּיְתָה; וַיִּשְׁתַּחֲווּ־לוֹ אָרְצָה׃
27
Он спросил их о здоровье и сказал: здоров ли отец ваш старец, о котором вы говорили? жив ли еще он?
а он приветствовал их и спросил: «Как поживает ваш старец–отец, о котором вы мне рассказывали? Жив ли он?» —
Он спросил их о здоровье, потом сказал: — А как ваш престарелый отец, о котором вы говорили мне? Жив ли он еще?
А він запитав їх про мир і сказав: Чи гаразд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?
And he asked them of their welfare, and said, Is your father well, the old man of whom ye spake? Is he yet alive?
וַיִּשְׁאַל לָהֶם לְשָׁלוֹם, וַיֹּאמֶר, הֲשָׁלוֹם אֲבִיכֶם הַזָּקֵן אֲשֶׁר אֲמַרְתֶּם; הַעוֹדֶנּוּ חָי׃
28
Они сказали: здоров раб твой, отец наш; еще жив. [Он сказал: благословен человек сей от Бога.] И преклонились они и поклонились.
«Отец наш, раб твой, жив и здравствует», — ответили братья и, поклонившись, простерлись перед ним на земле.
Они ответили: — Твой раб, наш отец, еще жив и здоров. И низко поклонились из почтения к нему.
А вони відказали: Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий. І вони схилилися, і вклонилися до землі.
And they answered, Thy servant our father is in good health, he is yet alive. And they bowed down their heads, and made obeisance.
וַיֹּאמְרוּ, שָׁלוֹם לְעַבְדְּךָ לְאָבִינוּ עוֹדֶנּוּ חָי; וַיִּקְּדוּ וַיִּשְׁתַּחֲוֻּ (וַיִּשְׁתַּחֲוּוּ)׃
29
И поднял глаза свои [Иосиф], и увидел Вениамина, брата своего, сына матери своей, и сказал: это брат ваш меньший, о котором вы сказывали мне? И сказал: да будет милость Божия с тобою, сын мой!
Иосиф посмотрел на Вениамина, своего родного брата. «Так это, — сказал он, — и есть ваш младший брат, о котором вы говорили мне?» И промолвил: «Да будет Бог милостив к тебе, сынок!»
Он оглянулся и увидел своего брата Вениамина, сына своей матери. Он спросил: — Это — ваш младший брат, тот, о котором вы говорили мне? Бог да будет милостив к тебе, мой сын!
І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали? І сказав: Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину!
And he lifted up his eyes, and saw his brother Benjamin, his mother's son, and said, Is this your younger brother, of whom ye spake unto me? And he said, God be gracious unto thee, my son.
וַיִּשָּׂא עֵינָיו, וַיַּרְא אֶת־בִּנְיָמִין אָחִיו בֶּן־אִמּוֹ, וַיֹּאמֶר, הֲזֶה אֲחִיכֶם הַקָּטֹן, אֲשֶׁר אֲמַרְתֶּם אֵלָי; וַיֹּאמַר אֱלֹהִים יָחְנְךָ בְּנִי׃
30
И поспешно удалился Иосиф, потому что воскипела любовь к брату его, и он готов был заплакать, и вошел он во внутреннюю комнату и плакал там.
Сердце его сжалось от любви к брату, он едва не разрыдался, поспешно ушел в другую комнату и там заплакал.
Глубоко тронутый видом брата, он поспешно ушел и искал укромного места. Он вошел к себе в комнату и там разрыдался.
І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...
And Joseph made haste; for his bowels did yearn upon his brother: and he sought where to weep; and he entered into his chamber, and wept there.
וַיְמַהֵר יוֹסֵף, כִּי־נִכְמְרוּ רַחֲמָיו אֶל־אָחִיו, וַיְבַקֵּשׁ לִבְכּוֹת; וַיָּבֹא הַחַדְרָה וַיֵּבְךְּ שָׁמָּה׃
31
И умыв лице свое, вышел, и скрепился и сказал: подавайте кушанье.
Потом умылся, вновь вышел к гостям и, взяв себя в руки, приказал подать еду.
Затем, умыв лицо, он вновь вышел, и овладев собой, сказал: — Подавайте еду.
І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: Покладіть хліба!
And he washed his face, and went out, and refrained himself, and said, Set on bread.
וַיִּרְחַץ פָּנָיו וַיֵּצֵא; וַיִּתְאַפַּק, וַיֹּאמֶר שִׂימוּ לָחֶם׃
32
И подали ему особо, и им особо, и Египтянам, обедавшим с ним, особо, ибо Египтяне не могут есть с Евреями, потому что это мерзость для Египтян.
Иосифу подавали отдельно, гостям отдельно, египтянам отдельно (египтяне не едят вместе с евреями, чтобы не оскверниться).
Ему подали отдельно, братьям отдельно и египтянам, которые ели с ним, отдельно, потому что египтяне не могли есть с евреями, это было мерзко для египтян.
І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.
And they set on for him by himself, and for them by themselves, and for the Egyptians, which did eat with him, by themselves: because the Egyptians might not eat bread with the Hebrews; for that is an abomination unto the Egyptians.
וַיָּשִׂימוּ לוֹ לְבַדּוֹ וְלָהֶם לְבַדָּם; וְלַמִּצְרִים הָאֹכְלִים אִתּוֹ לְבַדָּם, כִּי לֹא יוּכְלוּן הַמִּצְרִים, לֶאֱכֹל אֶת־הָעִבְרִים לֶחֶם, כִּי־תוֹעֵבָה הִוא לְמִצְרָיִם׃
33
И сели они пред ним, первородный по первородству его, и младший по молодости его, и дивились эти люди друг пред другом.
Братья расселись перед Иосифом по порядку, от старшего к младшему, и в изумлении переглядывались.
Братьев усадили перед ним по возрасту, от первенца до младшего, и они глядели друг на друга в изумлении.
І вони посідали перед ним, перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним.
And they sat before him, the firstborn according to his birthright, and the youngest according to his youth: and the men marvelled one at another.
וַיֵּשְׁבוּ לְפָנָיו, הַבְּכֹר כִּבְכֹרָתוֹ, וְהַצָּעִיר כִּצְעִרָתוֹ; וַיִּתְמְהוּ הָאֲנָשִׁים אִישׁ אֶל־רֵעֵהוּ׃
34
И посылались им кушанья от него, и доля Вениамина была впятеро больше долей каждого из них. И пили, и довольно пили они с ним.
А Иосиф посылал им кушанья со своего стола — причем Вениамину впятеро больше, чем остальным. И пили они, и пировали вместе с Иосифом.
Им подавали кушанья со стола Иосифа, и доля Вениамина была впятеро больше, чем у других. Они пировали и пили с ним вволю.
І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп"ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.
And he took and sent messes unto them from before him: but Benjamin's mess was five times so much as any of theirs. And they drank, and were merry with him.
וַיִּשָּׂא מַשְׂאֹת מֵאֵת פָּנָיו אֲלֵהֶם, וַתֵּרֶב מַשְׂאַת בִּנְיָמִן מִמַּשְׂאֹת כֻּלָּם חָמֵשׁ יָדוֹת; וַיִּשְׁתּוּ וַיִּשְׁכְּרוּ עִמּוֹ׃