Бытие | Genesis | בראשית, Глава 19

1
И пришли те два Ангела в Содом вечером, когда Лот сидел у ворот Содома. Лот увидел, и встал, чтобы встретить их, и поклонился лицем до земли
Двое ангелов пришли в Содом. Уже смеркалось. Лот сидел у городских ворот. Увидев путников, он поднялся им навстречу и сказал, поклонившись до земли:
Два ангела пришли в Содом к вечеру, и Лот сидел у ворот города. Увидев их, он встал им навстречу и поклонился до земли.
І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,
The two angels arrived at Sodom in the evening, and Lot was sitting in the gateway of the city. When he saw them, he got up to meet them and bowed down with his face to the ground.
וַיָּבֹאוּ שְׁנֵי הַמַּלְאָכִים סְדֹמָה בָּעֶרֶב, וְלוֹט יֹשֵׁב בְּשַׁעַר־סְדֹם; וַיַּרְא־לוֹט וַיָּקָם לִקְרָאתָם, וַיִּשְׁתַּחוּ אַפַּיִם אָרְצָה׃
2
и сказал: государи мои! зайдите в дом раба вашего и ночуйте, и умойте ноги ваши, и встаньте поутру и пойдете в путь свой. Но они сказали: нет, мы ночуем на улице.
«Пожалуйте, господа мои, в дом ко мне, вашему рабу. Переночуете у меня, вымоете ноги, а наутро пойдете дальше». — «Нет, — отвечали они. — Мы лучше заночуем на улице».
— Господа мои, — сказал он, — пожалуйста, зайдите в дом вашего слуги. Вы сможете помыть ноги и переночевать, а ранним утром продолжите свой путь. — Нет, — ответили они, — мы переночуем на площади.
та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою. А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці.
"My lords," he said, "please turn aside to your servant"s house. You can wash your feet and spend the night and then go on your way early in the morning." "No," they answered, "we will spend the night in the square."
וַיֹּאמֶר הִנֶּה נָּא־אֲדֹנַי, סוּרוּ נָא אֶל־בֵּית עַבְדְּכֶם וְלִינוּ וְרַחֲצוּ רַגְלֵיכֶם, וְהִשְׁכַּמְתֶּם וַהֲלַכְתֶּם לְדַרְכְּכֶם; וַיֹּאמְרוּ לֹּא, כִּי בָרְחוֹב נָלִין׃
3
Он же сильно упрашивал их; и они пошли к нему и пришли в дом его. Он сделал им угощение и испек пресные хлебы, и они ели.
Но Лот так настаивал, что они согласились. Он привел их в свой дом, приготовил ужин, напек лепешек и накормил их.
Но он так настаивал, что они последовали за ним и вошли в дом. Он приготовил для них еду, испек пресный хлеб, и они поели.
А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони.
But he insisted so strongly that they did go with him and entered his house. He prepared a meal for them, baking bread without yeast, and they ate.
וַיִּפְצַר־בָּם מְאֹד, וַיָּסֻרוּ אֵלָיו, וַיָּבֹאוּ אֶל־בֵּיתוֹ; וַיַּעַשׂ לָהֶם מִשְׁתֶּה, וּמַצּוֹת אָפָה וַיֹּאכֵלוּ׃
4
Еще не легли они спать, как городские жители, Содомляне, от молодого до старого, весь народ со {всех} концов {города,} окружили дом
Не успели они лечь спать, как жители города — все мужчины Содома, от мала до велика, — со всех сторон окружили дом Лота.
Но, прежде чем они легли, все мужчины Содома, молодые и старые, окружили дом.
Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім.
Before they had gone to bed, all the men from every part of the city of Sodom--both young and old--surrounded the house.
טֶרֶם יִשְׁכָּבוּ, וְאַנְשֵׁי הָעִיר אַנְשֵׁי סְדֹם נָסַבּוּ עַל־הַבַּיִת, מִנַּעַר וְעַד־זָקֵן; כָּל־הָעָם מִקָּצֶה׃
5
и вызвали Лота и говорили ему: где люди, пришедшие к тебе на ночь? выведи их к нам; мы познаем их.
«Где те, кто пришли к тебе ночевать? — кричали они. — Давай их нам сюда, мы их будем насиловать!»
Они кричали Лоту: — Где люди, которые пришли к тебе вечером? Выведи их к нам, мы хотим развлечься с ними.
І вони закричали до Лота, і сказали йому: Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати!
They called to Lot, "Where are the men who came to you tonight? Bring them out to us so that we can have sex with them."
וַיִּקְרְאוּ אֶל־לוֹט וַיֹּאמְרוּ לוֹ, אַיֵּה הָאֲנָשִׁים אֲשֶׁר־בָּאוּ אֵלֶיךָ הַלָּיְלָה; הוֹצִיאֵם אֵלֵינוּ, וְנֵדְעָה אֹתָם׃
6
Лот вышел к ним ко входу, и запер за собою дверь,
Лот вышел на порог, закрыл дверь за собой
Лот вышел к ним и запер за собой дверь.
І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,
Lot went outside to meet them and shut the door behind him
וַיֵּצֵא אֲלֵהֶם לוֹט הַפֶּתְחָה; וְהַדֶּלֶת סָגַר אַחֲרָיו׃
7
и сказал [им]: братья мои, не делайте зла;
и сказал: «Братья, не надо, не делайте этого!
Он сказал: — Нет, друзья мои, не делайте такого зла.
і сказав: Браття мої, не чиніть лихого!
and said, "No, my friends. Don"t do this wicked thing.
וַיֹּאמַר; אַל־נָא אַחַי תָּרֵעוּ׃
8
вот у меня две дочери, которые не познали мужа; лучше я выведу их к вам, делайте с ними, что вам угодно, только людям сим не делайте ничего, так как они пришли под кров дома моего.
У меня две дочери, еще девушки, — я отдам их вам, и делайте с ними, что хотите, но не троньте тех, кто пришел под мой кров!»
Послушайте, у меня есть две дочери, которые никогда еще не были с мужчиной. Давайте я выведу их к вам, и делайте с ними, что хотите. Но не делайте ничего этим людям, которые пришли под защиту моего крова.
Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби... Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого.
Look, I have two daughters who have never slept with a man. Let me bring them out to you, and you can do what you like with them. But don"t do anything to these men, for they have come under the protection of my roof."
הִנֵּה־נָא לִי שְׁתֵּי בָנוֹת, אֲשֶׁר לֹא־יָדְעוּ אִישׁ, אוֹצִיאָה־נָּא אֶתְהֶן אֲלֵיכֶם, וַעֲשׂוּ לָהֶן, כַּטּוֹב בְּעֵינֵיכֶם; רַק לָאֲנָשִׁים הָאֵל אַל־תַּעֲשׂוּ דָבָר, כִּי־עַל־כֵּן בָּאוּ בְּצֵל קֹרָתִי׃
9
Но они сказали [ему]: пойди сюда. И сказали: вот пришлец, и хочет судить? теперь мы хуже поступим с тобою, нежели с ними. И очень приступали к человеку сему, к Лоту, и подошли, чтобы выломать дверь.
Но они ответили: «Прочь! Пришел, чужак, поселился у нас, а теперь распоряжаться будешь? Мы сейчас с тобой еще и не то сделаем!» Они стали напирать на Лота и уже собирались вышибить дверь,
Они ответили: — Прочь с дороги! И сказали: — Этот человек пришел сюда как чужеземец, а теперь хочет быть нам судьей! Мы поступим с тобой еще хуже, чем с ними. Они стали оттеснять Лота и подошли, чтобы выломать дверь.
А вони закричали: Іди собі геть! І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм! І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.
"Get out of our way," they replied. And they said, "This fellow came here as an alien, and now he wants to play the judge! We"ll treat you worse than them." They kept bringing pressure on Lot and moved forward to break down the door.
וַיֹּאמְרוּ גֶּשׁ־הָלְאָה, וַיֹּאמְרוּ הָאֶחָד בָּא־לָגוּר וַיִּשְׁפֹּט שָׁפוֹט, עַתָּה נָרַע לְךָ מֵהֶם; וַיִּפְצְרוּ בָאִישׁ בְּלוֹט מְאֹד, וַיִּגְּשׁוּ לִשְׁבֹּר הַדָּלֶת׃
10
Тогда мужи те простерли руки свои и ввели Лота к себе в дом, и дверь [дома] заперли;
но гости Лота втащили его обратно в дом, а дверь заперли.
Но мужи, которые оставались внутри, протянули руки, втащили Лота в дом и заперли дверь.
Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.
But the men inside reached out and pulled Lot back into the house and shut the door.
וַיִּשְׁלְחוּ הָאֲנָשִׁים אֶת־יָדָם, וַיָּבִיאוּ אֶת־לוֹט אֲלֵיהֶם הַבָּיְתָה; וְאֶת־הַדֶּלֶת סָגָרוּ׃
11
а людей, бывших при входе в дом, поразили слепотою, от малого до большого, так что они измучились, искав входа.
Всех столпившихся у порога, от мала до велика, они поразили слепотой — так что те, как ни искали, не могли уже найти входа в дом.
А тех, кто были у двери дома, и молодых и старых, они поразили слепотой, так что те не могли найти дверь.
А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.
Then they struck the men who were at the door of the house, young and old, with blindness so that they could not find the door.
וְאֶת־הָאֲנָשִׁים אֲשֶׁר־פֶּתַח הַבַּיִת, הִכּוּ בַּסַּנְוֵרִים, מִקָּטֹן וְעַד־גָּדוֹל; וַיִּלְאוּ לִמְצֹא הַפָּתַח׃
12
Сказали мужи те Лоту: кто у тебя есть еще здесь? зять ли, сыновья ли твои, дочери ли твои, и кто бы ни был у тебя в городе, всех выведи из сего места,
И гости сказали Лоту: «Кто еще у тебя есть в этом городе? Зять, сыновья, дочери, еще кто–нибудь? Всех уводи отсюда:
И гости сказали Лоту: — Кто еще у тебя здесь есть — зятья, сыновья, дочери, кто-нибудь еще в городе? Выведи их отсюда,
І сказали ті мужі до Лота: Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця,
The two men said to Lot, "Do you have anyone else here--sons-in-law, sons or daughters, or anyone else in the city who belongs to you? Get them out of here,
וַיֹּאמְרוּ הָאֲנָשִׁים אֶל־לוֹט, עֹד מִי־לְךָ פֹה, חָתָן וּבָנֶיךָ וּבְנֹתֶיךָ, וְכֹל אֲשֶׁר־לְךָ בָּעִיר; הוֹצֵא מִן־הַמָּקוֹם׃
13
ибо мы истребим сие место, потому что велик вопль на жителей его к Господу, и Господь послал нас истребить его.
мы уничтожим этот город! Злодеяния его жителей вопиют к Господу, и Господь нас послал уничтожить его!»
потому что мы собираемся уничтожить это место. Вопль к Господу против этого народа так велик, что Он послал нас уничтожить его.
бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його.
because we are going to destroy this place. The outcry to the LORD against its people is so great that he has sent us to destroy it."
כִּי־מַשְׁחִתִים אֲנַחְנוּ, אֶת־הַמָּקוֹם הַזֶּה; כִּי־גָדְלָה צַעֲקָתָם אֶת־פְּנֵי יְהוָה, וַיְשַׁלְּחֵנוּ יְהוָה לְשַׁחֲתָהּ׃
14
И вышел Лот, и говорил с зятьями своими, которые брали за себя дочерей его, и сказал: встаньте, выйдите из сего места, ибо Господь истребит сей город. Но зятьям его показалось, что он шутит.
Лот пошел и сказал женихам своих дочерей: «Скорее уходите из этого города! Господь его сейчас уничтожит!» Но те решили, что Лот шутит.
Лот вышел и сказал своим будущим зятьям, женихам его дочерей: — Скорее, уходите отсюда! Господь собирается уничтожить город! Но те подумали, что он шутит.
І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто. Але в очах зятів він здавався як жартун.
So Lot went out and spoke to his sons-in-law, who were pledged to marry his daughters. He said, "Hurry and get out of this place, because the LORD is about to destroy the city!" But his sons-in-law thought he was joking.
וַיֵּצֵא לוֹט וַיְדַבֵּר אֶל־חֲתָנָיו לֹקְחֵי בְנֹתָיו, וַיֹּאמֶר קוּמוּ צְּאוּ מִן־הַמָּקוֹם הַזֶּה, כִּי־מַשְׁחִית יְהוָה אֶת־הָעִיר; וַיְהִי כִמְצַחֵק בְּעֵינֵי חֲתָנָיו׃
15
Когда взошла заря, Ангелы начали торопить Лота, говоря: встань, возьми жену твою и двух дочерей твоих, которые у тебя, чтобы не погибнуть тебе за беззакония города.
Уже светало. Ангелы стали торопить Лота: «Скорее, уводи прочь жену и обеих дочерей! Не то сам погибнешь вместе с грешным городом!»
Когда взошла заря, ангелы стали торопить Лота, говоря: — Торопись! Уводи отсюда свою жену и двух дочерей, а не то ты погибнешь, когда наказание падет на город.
А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли Лота, говорячи: Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста.
With the coming of dawn, the angels urged Lot, saying, "Hurry! Take your wife and your two daughters who are here, or you will be swept away when the city is punished."
וּכְמוֹ הַשַּׁחַר עָלָה, וַיָּאִיצוּ הַמַּלְאָכִים בְּלוֹט לֵאמֹר; קוּם קַח אֶת־אִשְׁתְּךָ וְאֶת־שְׁתֵּי בְנֹתֶיךָ הַנִּמְצָאֹת, פֶּן־תִּסָּפֶה בַּעֲוֹן הָעִיר׃
16
И как он медлил, то мужи те [Ангелы], по милости к нему Господней, взяли за руку его и жену его, и двух дочерей его, и вывели его и поставили его вне города.
А Лот все медлил. Тогда, взяв за руки Лота, его жену и обеих дочерей, ангелы сами вывели их прочь из города, ибо Господу было жаль Лота.
Он медлил, но те двое взяли его за руку, и его жену, и двух дочерей, потому что Господь был к ним милостив, и вывели их за пределы города.
А що він вагався, то ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.
When he hesitated, the men grasped his hand and the hands of his wife and of his two daughters and led them safely out of the city, for the LORD was merciful to them.
וַיִּתְמַהְמָהּ וַיַּחֲזִקוּ הָאֲנָשִׁים בְּיָדוֹ וּבְיַד־אִשְׁתּוֹ, וּבְיַד שְׁתֵּי בְנֹתָיו, בְּחֶמְלַת יְהוָה עָלָיו; וַיֹּצִאֻהוּ וַיַּנִּחֻהוּ מִחוּץ לָעִיר׃
17
Когда же вывели их вон, {то один из них} сказал: спасай душу свою; не оглядывайся назад и нигде не останавливайся в окрестности сей; спасайся на гору, чтобы тебе не погибнуть.
«Спасайся! — сказал ангел Лоту. — Назад не оглядывайся! И не задерживайся в Долине — беги в горы, не то погибнешь!» —
Уже за пределами города один из них сказал: — Беги отсюда! Не оглядывайся назад и не останавливайся нигде в долине! Беги в горы, а не то ты погибнешь!
І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути.
As soon as they had brought them out, one of them said, "Flee for your lives! Don"t look back, and don"t stop anywhere in the plain! Flee to the mountains or you will be swept away!"
וַיְהִי כְהוֹצִיאָם אֹתָם הַחוּצָה, וַיֹּאמֶר הִמָּלֵט עַל־נַפְשֶׁךָ, אַל־תַּבִּיט אַחֲרֶיךָ, וְאַל־תַּעֲמֹד בְּכָל־הַכִּכָּר; הָהָרָה הִמָּלֵט פֶּן־תִּסָּפֶה׃
18
Но Лот сказал им: нет, Владыка!
«Нет, Владыка мой! — ответил Лот. —
Но Лот сказал им: — Нет, Владыка!
А Лот їм відказав: Ні ж бо, Господи!
But Lot said to them, "No, my lords, please!
וַיֹּאמֶר לוֹט אֲלֵהֶם; אַל־נָא אֲדֹנָי׃
19
вот, раб Твой обрел благоволение пред очами Твоими, и велика милость Твоя, которую Ты сделал со мною, что спас жизнь мою; но я не могу спасаться на гору, чтоб не застигла меня беда и мне не умереть;
Ты так добр ко мне, рабу твоему! Велика твоя милость ко мне: ты спас мне жизнь! Но ведь до гор мне не добежать — беда настигнет меня, и я погибну.
Слуга Твой нашел в Твоих глазах расположение, и Ты явил мне великую милость, спасая мою жизнь. Но в горы мне не добежать: бедствие настигнет меня, и я погибну.
Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на гору, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.
Your servant has found favor in your eyes, and you have shown great kindness to me in sparing my life. But I can"t flee to the mountains; this disaster will overtake me, and I"ll die.
הִנֵּה־נָא מָצָא עַבְדְּךָ חֵן בְּעֵינֶיךָ, וַתַּגְדֵּל חַסְדְּךָ, אֲשֶׁר עָשִׂיתָ עִמָּדִי, לְהַחֲיוֹת אֶת־נַפְשִׁי; וְאָנֹכִי, לֹא אוּכַל לְהִמָּלֵט הָהָרָה, פֶּן־תִּדְבָּקַנִי הָרָעָה וָמַתִּי׃
20
вот, ближе бежать в сей город, он же мал; побегу я туда, — он же мал; и сохранится жизнь моя [ради Тебя].
А вон тот городок — близко, туда можно добежать, он маленький. Туда я и побегу, он маленький, там я уцелею!» —
Вон тот городок недалеко, туда я успею добежать, и он невелик. Позволь мне бежать туда — ведь он совсем мал, не так ли? — и моя жизнь будет спасена.
Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно маленьке. Нехай сховаюсь я туди, чи ж воно не маленьке? і буде жити душа моя.
Look, here is a town near enough to run to, and it is small. Let me flee to it--it is very small, isn"t it? Then my life will be spared."
הִנֵּה־נָא הָעִיר הַזֹּאת קְרֹבָה לָנוּס שָׁמָּה וְהִיא מִצְעָר; אִמָּלְטָה נָּא שָׁמָּה, הֲלֹא מִצְעָר הִוא וּתְחִי נַפְשִׁי׃
21
И сказал ему: вот, в угодность тебе Я сделаю и это: не ниспровергну города, о котором ты говоришь;
«Хорошо, — сказал ангел, — я и это сделаю ради тебя: я сохраню городок, о котором ты говоришь.
Он ответил: — Хорошо, Я выполню и эту просьбу: Я не разрушу города, о котором ты говоришь.
І відказав Він до нього: Ось Я прихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав.
He said to him, "Very well, I will grant this request too; I will not overthrow the town you speak of.
וַיֹּאמֶר אֵלָיו, הִנֵּה נָשָׂאתִי פָנֶיךָ, גַּם לַדָּבָר הַזֶּה; לְבִלְתִּי הָפְכִּי אֶת־הָעִיר אֲשֶׁר דִּבַּרְתָּ׃
22
поспешай, спасайся туда, ибо Я не могу сделать дела, доколе ты не придешь туда. Потому и назван город сей: Сигор.
Но беги туда скорее: я не могу начать, пока ты не пришел туда». (Потому этот город и называется Цо́ар.)
Беги туда быстрее, потому что Я ничего не могу сделать, пока ты не доберешься до него. (Вот почему тот город был назван Цоар ).
Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди. Тому й назвав ім"я тому місту: Цоар.
But flee there quickly, because I cannot do anything until you reach it." (That is why the town was called Zoar.)
מַהֵר הִמָּלֵט שָׁמָּה, כִּי לֹא אוּכַל לַעֲשׂוֹת דָּבָר, עַד־בֹּאֲךָ שָׁמָּה; עַל־כֵּן קָרָא שֵׁם־הָעִיר צוֹעַר׃
23
Солнце взошло над землею, и Лот пришел в Сигор.
Солнце взошло над землей. Лот пришел в Цоар.
Солнце уже встало, когда Лот добрался до Цоара.
Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.
By the time Lot reached Zoar, the sun had risen over the land.
הַשֶּׁמֶשׁ יָצָא עַל־הָאָרֶץ; וְלוֹט בָּא צֹעֲרָה׃
24
И пролил Господь на Содом и Гоморру дождем серу и огонь от Господа с неба,
И обрушил Господь на Содом и Гоморру, словно дождь, серу горящую — с небес, от Господа —
Тогда Господь пролил дождем на Содом и Гоморру горящую серу с небес от Господа.
І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба.
Then the LORD rained down burning sulfur on Sodom and Gomorrah--from the LORD out of the heavens.
וַיהוָה, הִמְטִיר עַל־סְדֹם וְעַל־עֲמֹרָה גָּפְרִית וָאֵשׁ; מֵאֵת יְהוָה מִן־הַשָּׁמָיִם׃
25
и ниспроверг города сии, и всю окрестность сию, и всех жителей городов сих, и [все] произрастания земли.
и уничтожил оба города, и всю Долину, и всех жителей, и все, что росло на земле.
Он разрушил города и всю долину, и всех, кто жил в городах, и все, что росло на земле.
І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.
Thus he overthrew those cities and the entire plain, including all those living in the cities--and also the vegetation in the land.
וַיַּהֲפֹךְ אֶת־הֶעָרִים הָאֵל, וְאֵת כָּל־הַכִּכָּר; וְאֵת כָּל־יֹשְׁבֵי הֶעָרִים, וְצֶמַח הָאֲדָמָה׃
26
Жена же {Лотова} оглянулась позади его, и стала соляным столпом.
Оглянулась назад Лотова жена — и превратилась в соляной столб.
А жена Лота оглянулась назад и превратилась в соляной столб.
А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!...
But Lot"s wife looked back, and she became a pillar of salt.
וַתַּבֵּט אִשְׁתּוֹ מֵאַחֲרָיו; וַתְּהִי נְצִיב מֶלַח׃
27
И встал Авраам рано утром [и пошел] на место, где стоял пред лицем Господа,
Рано утром Авраам пришел туда, где накануне стоял перед Господом,
На другое утро Авраам поднялся рано и вернулся к тому месту, где он стоял перед Господом.
І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.
Early the next morning Abraham got up and returned to the place where he had stood before the LORD.
וַיַּשְׁכֵּם אַבְרָהָם בַּבֹּקֶר; אֶל־הַמָּקוֹם, אֲשֶׁר־עָמַד שָׁם אֶת־פְּנֵי יְהוָה׃
28
и посмотрел к Содому и Гоморре и на все пространство окрестности и увидел: вот, дым поднимается с земли, как дым из печи.
поглядел на Содом и Гоморру, на Долину — и увидел: земля, как гончарная печь, дымом окутана.
Он посмотрел на Содом и Гоморру и на всю долину и увидел: густой дым поднимается от земли, как дым из печи.
І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...
He looked down toward Sodom and Gomorrah, toward all the land of the plain, and he saw dense smoke rising from the land, like smoke from a furnace.
וַיַּשְׁקֵף, עַל־פְּנֵי סְדֹם וַעֲמֹרָה, וְעַל־כָּל־פְּנֵי אֶרֶץ הַכִּכָּר; וַיַּרְא, וְהִנֵּה עָלָה קִיטֹר הָאָרֶץ, כְּקִיטֹר הַכִּבְשָׁן׃
29
И было, когда Бог истреблял [все] города окрестности сей, вспомнил Бог об Аврааме и выслал Лота из среды истребления, когда ниспровергал города, в которых жил Лот.
Уничтожая города Долины, Бог вспомнил про Авраама. Бог увел Лота от гибели, разрушая города, где жил Лот.
Так, когда Бог уничтожил города долины, Он вспомнил Авраама и спас Лота от бедствия, которое разрушило города, в которых жил Лот.
І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.
So when God destroyed the cities of the plain, he remembered Abraham, and he brought Lot out of the catastrophe that overthrew the cities where Lot had lived.
וַיְהִי, בְּשַׁחֵת אֱלֹהִים אֶת־עָרֵי הַכִּכָּר, וַיִּזְכֹּר אֱלֹהִים אֶת־אַבְרָהָם; וַיְשַׁלַּח אֶת־לוֹט מִתּוֹךְ הַהֲפֵכָה, בַּהֲפֹךְ אֶת־הֶעָרִים, אֲשֶׁר־יָשַׁב בָּהֵן לוֹט׃
30
И вышел Лот из Сигора и стал жить в горе, и с ним две дочери его, ибо он боялся жить в Сигоре. И жил в пещере, и с ним две дочери его.
Из Цоара Лот ушел в горы, вместе с обеими дочерьми: ему было страшно оставаться в Цоаре. Они поселились в пещере.
Лот и две его дочери покинули Цоар и поселились в горах, так как он боялся оставаться в Цоаре. Он жил в пещере со своими двумя дочерьми.
І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.
Lot and his two daughters left Zoar and settled in the mountains, for he was afraid to stay in Zoar. He and his two daughters lived in a cave.
וַיַּעַל לוֹט מִצּוֹעַר וַיֵּשֶׁב בָּהָר, וּשְׁתֵּי בְנֹתָיו עִמּוֹ, כִּי יָרֵא לָשֶׁבֶת בְּצוֹעַר; וַיֵּשֶׁב בַּמְּעָרָה, הוּא וּשְׁתֵּי בְנֹתָיו׃
31
И сказала старшая младшей: отец наш стар, и нет человека на земле, который вошел бы к нам по обычаю всей земли;
Старшая дочь сказала младшей: «Отец стареет. На земле больше нет мужчины, который жил бы с нами, как заведено.
Старшая дочь сказала младшей: — Наш отец стар, а здесь нигде нет мужчины, чтобы лечь с нами по обычаю всей земли.
І промовила старша молодшій: Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.
One day the older daughter said to the younger, "Our father is old, and there is no man around here to lie with us, as is the custom all over the earth.
וַתֹּאמֶר הַבְּכִירָה אֶל־הַצְּעִירָה אָבִינוּ זָקֵן; וְאִישׁ אֵין בָּאָרֶץ לָבוֹא עָלֵינוּ, כְּדֶרֶךְ כָּל־הָאָרֶץ׃
32
итак напоим отца нашего вином, и переспим с ним, и восставим от отца нашего племя.
Напоим отца вином и переспим с ним. Пусть от собственного отца, но будут у нас дети!»
Давай напоим отца вином и ляжем с ним, чтобы сохранить наш род через нашего отца.
Ходи, напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька.
Let"s get our father to drink wine and then lie with him and preserve our family line through our father."
לְכָה נַשְׁקֶה אֶת־אָבִינוּ יַיִן וְנִשְׁכְּבָה עִמּוֹ; וּנְחַיֶּה מֵאָבִינוּ זָרַע׃
33
И напоили отца своего вином в ту ночь; и вошла старшая и спала с отцом своим [в ту ночь]; а он не знал, когда она легла и когда встала.
И на ночь они напоили отца вином. Старшая дочь пришла к нему, спала с ним, а он и не сознавал, что происходит, — ни как легла она с ним, ни как ушла.
В ту ночь они напоили отца вином, и старшая дочь вошла и легла с ним. Он и не знал, когда она легла и когда встала.
І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...
That night they got their father to drink wine, and the older daughter went in and lay with him. He was not aware of it when she lay down or when she got up.
וַתַּשְׁקֶיןָ אֶת־אֲבִיהֶן יַיִן בַּלַּיְלָה הוּא; וַתָּבֹא הַבְּכִירָה וַתִּשְׁכַּב אֶת־אָבִיהָ, וְלֹא־יָדַע בְּשִׁכְבָהּ וּבְקוּמָהּ׃
34
На другой день старшая сказала младшей: вот, я спала вчера с отцом моим; напоим его вином и в эту ночь; и ты войди, спи с ним, и восставим от отца нашего племя.
На другой день она сказала сестре: «Прошлой ночью я спала с отцом. Напоим его вином и в эту ночь, ты придешь и ляжешь с ним. Пусть от собственного отца, но будут у нас дети!»
На другой день старшая дочь сказала младшей: — Прошлой ночью я легла с отцом. Давай опять напоим его вином сегодня вечером, и ты войдешь и ляжешь с ним, чтобы мы могли сохранить наш род через нашего отца.
І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька.
The next day the older daughter said to the younger, "Last night I lay with my father. Let"s get him to drink wine again tonight, and you go in and lie with him so we can preserve our family line through our father."
וַיְהִי מִמָּחֳרָת, וַתֹּאמֶר הַבְּכִירָה אֶל־הַצְּעִירָה, הֵן־שָׁכַבְתִּי אֶמֶשׁ אֶת־אָבִי; נַשְׁקֶנּוּ יַיִן גַּם־הַלַּיְלָה, וּבֹאִי שִׁכְבִי עִמּוֹ, וּנְחַיֶּה מֵאָבִינוּ זָרַע׃
35
И напоили отца своего вином и в эту ночь; и вошла младшая и спала с ним; и он не знал, когда она легла и когда встала.
И вновь они на ночь напоили отца вином. Младшая дочь пришла и спала с ним, а он и не сознавал, что происходит, — ни как легла она с ним, ни как ушла.
Они напоили отца вином и в эту ночь, и младшая дочь вошла и легла с ним. Он и не знал, когда она легла и когда встала.
І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...
So they got their father to drink wine that night also, and the younger daughter went and lay with him. Again he was not aware of it when she lay down or when she got up.
וַתַּשְׁקֶיןָ גַּם בַּלַּיְלָה הַהוּא אֶת־אֲבִיהֶן יָיִן; וַתָּקָם הַצְּעִירָה וַתִּשְׁכַּב עִמּוֹ, וְלֹא־יָדַע בְּשִׁכְבָהּ וּבְקֻמָהּ׃
36
И сделались обе дочери Лотовы беременными от отца своего,
Так обе дочери Лота зачали детей от своего же отца.
Так обе дочери Лота забеременели от отца.
І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.
So both of Lot"s daughters became pregnant by their father.
וַתַּהֲרֶיןָ שְׁתֵּי בְנוֹת־לוֹט מֵאֲבִיהֶן׃
37
и родила старшая сына, и нарекла ему имя: Моав [говоря: {он} от отца моего]. Он отец Моавитян доныне.
Старшая родила сына и назвала его Моа́в. Он — прародитель теперешних моавитян.
Старшая дочь родила сына и назвала его Моав; он — отец нынешних моавитян.
І вродила старша сина, і назвала ім"я йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.
The older daughter had a son, and she named him Moab; he is the father of the Moabites of today.
וַתֵּלֶד הַבְּכִירָה בֵּן, וַתִּקְרָא שְׁמוֹ מוֹאָב; הוּא אֲבִי־מוֹאָב עַד־הַיּוֹם׃
38
И младшая также родила сына, и нарекла ему имя: Бен-Амми [говоря: {он} сын рода моего]. Он отец Аммонитян доныне.
Младшая родила сына и назвала его Бен–Амми́. Он — прародитель теперешних аммонитя́́́́н.
Младшая дочь тоже родила сына и назвала его Бен-Амми; он — отец нынешних аммонитян.
А молодша вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько синів Аммону аж до цього дня.
The younger daughter also had a son, and she named him Ben-Ammi; he is the father of the Ammonites of today.
וְהַצְּעִירָה גַם־הִוא יָלְדָה בֵּן, וַתִּקְרָא שְׁמוֹ בֶּן־עַמִּי; הוּא אֲבִי בְנֵי־עַמּוֹן עַד־הַיּוֹם׃