Бытие | Genesis | בראשית, Глава 19

1
И пришли те два Ангела в Содом вечером, когда Лот сидел у ворот Содома. Лот увидел, и встал, чтобы встретить их, и поклонился лицем до земли
Двое ангелов пришли в Содом. Уже смеркалось. Лот сидел у городских ворот. Увидев путников, он поднялся им навстречу и сказал, поклонившись до земли:
Два ангела пришли в Содом к вечеру, и Лот сидел у ворот города. Увидев их, он встал им навстречу и поклонился до земли.
І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сидів у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обличчям до землі,
And there came two angels to Sodom at even; and Lot sat in the gate of Sodom: and Lot seeing them rose up to meet them; and he bowed himself with his face toward the ground;
וַיָּבֹאוּ שְׁנֵי הַמַּלְאָכִים סְדֹמָה בָּעֶרֶב, וְלוֹט יֹשֵׁב בְּשַׁעַר־סְדֹם; וַיַּרְא־לוֹט וַיָּקָם לִקְרָאתָם, וַיִּשְׁתַּחוּ אַפַּיִם אָרְצָה׃
2
и сказал: государи мои! зайдите в дом раба вашего и ночуйте, и умойте ноги ваши, и встаньте поутру и пойдете в путь свой. Но они сказали: нет, мы ночуем на улице.
«Пожалуйте, господа мои, в дом ко мне, вашему рабу. Переночуете у меня, вымоете ноги, а наутро пойдете дальше». — «Нет, — отвечали они. — Мы лучше заночуем на улице».
— Господа мои, — сказал он, — пожалуйста, зайдите в дом вашего слуги. Вы сможете помыть ноги и переночевать, а ранним утром продолжите свой путь. — Нет, — ответили они, — мы переночуем на площади.
та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою. А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці.
And he said, Behold now, my lords, turn in, I pray you, into your servant's house, and tarry all night, and wash your feet, and ye shall rise up early, and go on your ways. And they said, Nay; but we will abide in the street all night.
וַיֹּאמֶר הִנֶּה נָּא־אֲדֹנַי, סוּרוּ נָא אֶל־בֵּית עַבְדְּכֶם וְלִינוּ וְרַחֲצוּ רַגְלֵיכֶם, וְהִשְׁכַּמְתֶּם וַהֲלַכְתֶּם לְדַרְכְּכֶם; וַיֹּאמְרוּ לֹּא, כִּי בָרְחוֹב נָלִין׃
3
Он же сильно упрашивал их; и они пошли к нему и пришли в дом его. Он сделал им угощение и испек пресные хлебы, и они ели.
Но Лот так настаивал, что они согласились. Он привел их в свой дом, приготовил ужин, напек лепешек и накормил их.
Но он так настаивал, что они последовали за ним и вошли в дом. Он приготовил для них еду, испек пресный хлеб, и они поели.
А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і ввійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони.
And he pressed upon them greatly; and they turned in unto him, and entered into his house; and he made them a feast, and did bake unleavened bread, and they did eat.
וַיִּפְצַר־בָּם מְאֹד, וַיָּסֻרוּ אֵלָיו, וַיָּבֹאוּ אֶל־בֵּיתוֹ; וַיַּעַשׂ לָהֶם מִשְׁתֶּה, וּמַצּוֹת אָפָה וַיֹּאכֵלוּ׃
4
Еще не легли они спать, как городские жители, Содомляне, от молодого до старого, весь народ со {всех} концов {города,} окружили дом
Не успели они лечь спать, как жители города — все мужчины Содома, от мала до велика, — со всех сторон окружили дом Лота.
Но, прежде чем они легли, все мужчины Содома, молодые и старые, окружили дом.
Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім.
But before they lay down, the men of the city, even the men of Sodom, compassed the house round, both old and young, all the people from every quarter:
טֶרֶם יִשְׁכָּבוּ, וְאַנְשֵׁי הָעִיר אַנְשֵׁי סְדֹם נָסַבּוּ עַל־הַבַּיִת, מִנַּעַר וְעַד־זָקֵן; כָּל־הָעָם מִקָּצֶה׃
5
и вызвали Лота и говорили ему: где люди, пришедшие к тебе на ночь? выведи их к нам; мы познаем их.
«Где те, кто пришли к тебе ночевать? — кричали они. — Давай их нам сюда, мы их будем насиловать!»
Они кричали Лоту: — Где люди, которые пришли к тебе вечером? Выведи их к нам, мы хотим развлечься с ними.
І вони закричали до Лота, і сказали йому: Де ті мужі, що ночі цієї до тебе прийшли? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати!
And they called unto Lot, and said unto him, Where are the men which came in to thee this night? bring them out unto us, that we may know them.
וַיִּקְרְאוּ אֶל־לוֹט וַיֹּאמְרוּ לוֹ, אַיֵּה הָאֲנָשִׁים אֲשֶׁר־בָּאוּ אֵלֶיךָ הַלָּיְלָה; הוֹצִיאֵם אֵלֵינוּ, וְנֵדְעָה אֹתָם׃
6
Лот вышел к ним ко входу, и запер за собою дверь,
Лот вышел на порог, закрыл дверь за собой
Лот вышел к ним и запер за собой дверь.
І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,
And Lot went out at the door unto them, and shut the door after him,
וַיֵּצֵא אֲלֵהֶם לוֹט הַפֶּתְחָה; וְהַדֶּלֶת סָגַר אַחֲרָיו׃
7
и сказал [им]: братья мои, не делайте зла;
и сказал: «Братья, не надо, не делайте этого!
Он сказал: — Нет, друзья мои, не делайте такого зла.
і сказав: Браття мої, не чиніть лихого!
And said, I pray you, brethren, do not so wickedly.
וַיֹּאמַר; אַל־נָא אַחַי תָּרֵעוּ׃
8
вот у меня две дочери, которые не познали мужа; лучше я выведу их к вам, делайте с ними, что вам угодно, только людям сим не делайте ничего, так как они пришли под кров дома моего.
У меня две дочери, еще девушки, — я отдам их вам, и делайте с ними, что хотите, но не троньте тех, кто пришел под мой кров!»
Послушайте, у меня есть две дочери, которые никогда еще не были с мужчиной. Давайте я выведу их к вам, и делайте с ними, что хотите. Но не делайте ничего этим людям, которые пришли под защиту моего крова.
Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Нехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби... Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого.
Behold now, I have two daughters which have not known man; let me, I pray you, bring them out unto you, and do ye to them as is good in your eyes: only unto these men do nothing; for therefore came they under the shadow of my roof.
הִנֵּה־נָא לִי שְׁתֵּי בָנוֹת, אֲשֶׁר לֹא־יָדְעוּ אִישׁ, אוֹצִיאָה־נָּא אֶתְהֶן אֲלֵיכֶם, וַעֲשׂוּ לָהֶן, כַּטּוֹב בְּעֵינֵיכֶם; רַק לָאֲנָשִׁים הָאֵל אַל־תַּעֲשׂוּ דָבָר, כִּי־עַל־כֵּן בָּאוּ בְּצֵל קֹרָתִי׃
9
Но они сказали [ему]: пойди сюда. И сказали: вот пришлец, и хочет судить? теперь мы хуже поступим с тобою, нежели с ними. И очень приступали к человеку сему, к Лоту, и подошли, чтобы выломать дверь.
Но они ответили: «Прочь! Пришел, чужак, поселился у нас, а теперь распоряжаться будешь? Мы сейчас с тобой еще и не то сделаем!» Они стали напирать на Лота и уже собирались вышибить дверь,
Они ответили: — Прочь с дороги! И сказали: — Этот человек пришел сюда как чужеземец, а теперь хочет быть нам судьей! Мы поступим с тобой еще хуже, чем с ними. Они стали оттеснять Лота и подошли, чтобы выломать дверь.
А вони закричали: Іди собі геть! І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм! І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.
And they said, Stand back. And they said again, This one fellow came in to sojourn, and he will needs be a judge: now will we deal worse with thee, than with them. And they pressed sore upon the man, even Lot, and came near to break the door.
וַיֹּאמְרוּ גֶּשׁ־הָלְאָה, וַיֹּאמְרוּ הָאֶחָד בָּא־לָגוּר וַיִּשְׁפֹּט שָׁפוֹט, עַתָּה נָרַע לְךָ מֵהֶם; וַיִּפְצְרוּ בָאִישׁ בְּלוֹט מְאֹד, וַיִּגְּשׁוּ לִשְׁבֹּר הַדָּלֶת׃
10
Тогда мужи те простерли руки свои и ввели Лота к себе в дом, и дверь [дома] заперли;
но гости Лота втащили его обратно в дом, а дверь заперли.
Но мужи, которые оставались внутри, протянули руки, втащили Лота в дом и заперли дверь.
Тоді вистромили свою руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.
But the men put forth their hand, and pulled Lot into the house to them, and shut to the door.
וַיִּשְׁלְחוּ הָאֲנָשִׁים אֶת־יָדָם, וַיָּבִיאוּ אֶת־לוֹט אֲלֵיהֶם הַבָּיְתָה; וְאֶת־הַדֶּלֶת סָגָרוּ׃
11
а людей, бывших при входе в дом, поразили слепотою, от малого до большого, так что они измучились, искав входа.
Всех столпившихся у порога, от мала до велика, они поразили слепотой — так что те, как ни искали, не могли уже найти входа в дом.
А тех, кто были у двери дома, и молодых и старых, они поразили слепотой, так что те не могли найти дверь.
А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.
And they smote the men that were at the door of the house with blindness, both small and great: so that they wearied themselves to find the door.
וְאֶת־הָאֲנָשִׁים אֲשֶׁר־פֶּתַח הַבַּיִת, הִכּוּ בַּסַּנְוֵרִים, מִקָּטֹן וְעַד־גָּדוֹל; וַיִּלְאוּ לִמְצֹא הַפָּתַח׃
12
Сказали мужи те Лоту: кто у тебя есть еще здесь? зять ли, сыновья ли твои, дочери ли твои, и кто бы ни был у тебя в городе, всех выведи из сего места,
И гости сказали Лоту: «Кто еще у тебя есть в этом городе? Зять, сыновья, дочери, еще кто–нибудь? Всех уводи отсюда:
И гости сказали Лоту: — Кто еще у тебя здесь есть — зятья, сыновья, дочери, кто-нибудь еще в городе? Выведи их отсюда,
І сказали ті мужі до Лота: Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок своїх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця,
And the men said unto Lot, Hast thou here any besides? son in law, and thy sons, and thy daughters, and whatsoever thou hast in the city, bring them out of this place:
וַיֹּאמְרוּ הָאֲנָשִׁים אֶל־לוֹט, עֹד מִי־לְךָ פֹה, חָתָן וּבָנֶיךָ וּבְנֹתֶיךָ, וְכֹל אֲשֶׁר־לְךָ בָּעִיר; הוֹצֵא מִן־הַמָּקוֹם׃
13
ибо мы истребим сие место, потому что велик вопль на жителей его к Господу, и Господь послал нас истребить его.
мы уничтожим этот город! Злодеяния его жителей вопиют к Господу, и Господь нас послал уничтожить его!»
потому что мы собираемся уничтожить это место. Вопль к Господу против этого народа так велик, что Он послал нас уничтожить его.
бо ми знищимо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його.
For we will destroy this place, because the cry of them is waxen great before the face of the LORD; and the LORD hath sent us to destroy it.
כִּי־מַשְׁחִתִים אֲנַחְנוּ, אֶת־הַמָּקוֹם הַזֶּה; כִּי־גָדְלָה צַעֲקָתָם אֶת־פְּנֵי יְהוָה, וַיְשַׁלְּחֵנוּ יְהוָה לְשַׁחֲתָהּ׃
14
И вышел Лот, и говорил с зятьями своими, которые брали за себя дочерей его, и сказал: встаньте, выйдите из сего места, ибо Господь истребит сей город. Но зятьям его показалось, что он шутит.
Лот пошел и сказал женихам своих дочерей: «Скорее уходите из этого города! Господь его сейчас уничтожит!» Но те решили, что Лот шутит.
Лот вышел и сказал своим будущим зятьям, женихам его дочерей: — Скорее, уходите отсюда! Господь собирается уничтожить город! Но те подумали, что он шутит.
І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, що мали взяти дочок його, і сказав: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Господь знищить місто. Але в очах зятів він здавався як жартун.
And Lot went out, and spake unto his sons in law, which married his daughters, and said, Up, get you out of this place; for the LORD will destroy this city. But he seemed as one that mocked unto his sons in law.
וַיֵּצֵא לוֹט וַיְדַבֵּר אֶל־חֲתָנָיו לֹקְחֵי בְנֹתָיו, וַיֹּאמֶר קוּמוּ צְּאוּ מִן־הַמָּקוֹם הַזֶּה, כִּי־מַשְׁחִית יְהוָה אֶת־הָעִיר; וַיְהִי כִמְצַחֵק בְּעֵינֵי חֲתָנָיו׃
15
Когда взошла заря, Ангелы начали торопить Лота, говоря: встань, возьми жену твою и двух дочерей твоих, которые у тебя, чтобы не погибнуть тебе за беззакония города.
Уже светало. Ангелы стали торопить Лота: «Скорее, уводи прочь жену и обеих дочерей! Не то сам погибнешь вместе с грешным городом!»
Когда взошла заря, ангелы стали торопить Лота, говоря: — Торопись! Уводи отсюда свою жену и двух дочерей, а не то ты погибнешь, когда наказание падет на город.
А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли Лота, говорячи: Уставай, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не загинути через гріх цього міста.
And when the morning arose, then the angels hastened Lot, saying, Arise, take thy wife, and thy two daughters, which are here; lest thou be consumed in the iniquity of the city.
וּכְמוֹ הַשַּׁחַר עָלָה, וַיָּאִיצוּ הַמַּלְאָכִים בְּלוֹט לֵאמֹר; קוּם קַח אֶת־אִשְׁתְּךָ וְאֶת־שְׁתֵּי בְנֹתֶיךָ הַנִּמְצָאֹת, פֶּן־תִּסָּפֶה בַּעֲוֹן הָעִיר׃
16
И как он медлил, то мужи те [Ангелы], по милости к нему Господней, взяли за руку его и жену его, и двух дочерей его, и вывели его и поставили его вне города.
А Лот все медлил. Тогда, взяв за руки Лота, его жену и обеих дочерей, ангелы сами вывели их прочь из города, ибо Господу было жаль Лота.
Он медлил, но те двое взяли его за руку, и его жену, и двух дочерей, потому что Господь был к ним милостив, и вывели их за пределы города.
А що він вагався, то ті мужі через Господню до нього любов схопили за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.
And while he lingered, the men laid hold upon his hand, and upon the hand of his wife, and upon the hand of his two daughters; the LORD being merciful unto him: and they brought him forth, and set him without the city.
וַיִּתְמַהְמָהּ וַיַּחֲזִקוּ הָאֲנָשִׁים בְּיָדוֹ וּבְיַד־אִשְׁתּוֹ, וּבְיַד שְׁתֵּי בְנֹתָיו, בְּחֶמְלַת יְהוָה עָלָיו; וַיֹּצִאֻהוּ וַיַּנִּחֻהוּ מִחוּץ לָעִיר׃
17
Когда же вывели их вон, {то один из них} сказал: спасай душу свою; не оглядывайся назад и нигде не останавливайся в окрестности сей; спасайся на гору, чтобы тебе не погибнуть.
«Спасайся! — сказал ангел Лоту. — Назад не оглядывайся! И не задерживайся в Долине — беги в горы, не то погибнешь!» —
Уже за пределами города один из них сказал: — Беги отсюда! Не оглядывайся назад и не останавливайся нигде в долине! Беги в горы, а не то ты погибнешь!
І сталося, коли один з них виводив їх поза місто, то промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути.
And it came to pass, when they had brought them forth abroad, that he said, Escape for thy life; look not behind thee, neither stay thou in all the plain; escape to the mountain, lest thou be consumed.
וַיְהִי כְהוֹצִיאָם אֹתָם הַחוּצָה, וַיֹּאמֶר הִמָּלֵט עַל־נַפְשֶׁךָ, אַל־תַּבִּיט אַחֲרֶיךָ, וְאַל־תַּעֲמֹד בְּכָל־הַכִּכָּר; הָהָרָה הִמָּלֵט פֶּן־תִּסָּפֶה׃
18
Но Лот сказал им: нет, Владыка!
«Нет, Владыка мой! — ответил Лот. —
Но Лот сказал им: — Нет, Владыка!
А Лот їм відказав: Ні ж бо, Господи!
And Lot said unto them, Oh, not so, my Lord:
וַיֹּאמֶר לוֹט אֲלֵהֶם; אַל־נָא אֲדֹנָי׃
19
вот, раб Твой обрел благоволение пред очами Твоими, и велика милость Твоя, которую Ты сделал со мною, что спас жизнь мою; но я не могу спасаться на гору, чтоб не застигла меня беда и мне не умереть;
Ты так добр ко мне, рабу твоему! Велика твоя милость ко мне: ты спас мне жизнь! Но ведь до гор мне не добежать — беда настигнет меня, и я погибну.
Слуга Твой нашел в Твоих глазах расположение, и Ты явил мне великую милость, спасая мою жизнь. Но в горы мне не добежать: бедствие настигнет меня, и я погибну.
Ось Твій раб знайшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо мною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на гору, щоб бува не спіткало мене зло, і я помру.
Behold now, thy servant hath found grace in thy sight, and thou hast magnified thy mercy, which thou hast shewed unto me in saving my life; and I cannot escape to the mountain, lest some evil take me, and I die:
הִנֵּה־נָא מָצָא עַבְדְּךָ חֵן בְּעֵינֶיךָ, וַתַּגְדֵּל חַסְדְּךָ, אֲשֶׁר עָשִׂיתָ עִמָּדִי, לְהַחֲיוֹת אֶת־נַפְשִׁי; וְאָנֹכִי, לֹא אוּכַל לְהִמָּלֵט הָהָרָה, פֶּן־תִּדְבָּקַנִי הָרָעָה וָמַתִּי׃
20
вот, ближе бежать в сей город, он же мал; побегу я туда, — он же мал; и сохранится жизнь моя [ради Тебя].
А вон тот городок — близко, туда можно добежать, он маленький. Туда я и побегу, он маленький, там я уцелею!» —
Вон тот городок недалеко, туда я успею добежать, и он невелик. Позволь мне бежать туда — ведь он совсем мал, не так ли? — и моя жизнь будет спасена.
Ось місто це близьке, щоб утекти туди, а воно маленьке. Нехай сховаюсь я туди, чи ж воно не маленьке? і буде жити душа моя.
Behold now, this city is near to flee unto, and it is a little one: Oh, let me escape thither, (is it not a little one?) and my soul shall live.
הִנֵּה־נָא הָעִיר הַזֹּאת קְרֹבָה לָנוּס שָׁמָּה וְהִיא מִצְעָר; אִמָּלְטָה נָּא שָׁמָּה, הֲלֹא מִצְעָר הִוא וּתְחִי נַפְשִׁי׃
21
И сказал ему: вот, в угодность тебе Я сделаю и это: не ниспровергну города, о котором ты говоришь;
«Хорошо, — сказал ангел, — я и это сделаю ради тебя: я сохраню городок, о котором ты говоришь.
Он ответил: — Хорошо, Я выполню и эту просьбу: Я не разрушу города, о котором ты говоришь.
І відказав Він до нього: Ось Я прихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав.
And he said unto him, See, I have accepted thee concerning this thing also, that I will not overthrow this city, for the which thou hast spoken.
וַיֹּאמֶר אֵלָיו, הִנֵּה נָשָׂאתִי פָנֶיךָ, גַּם לַדָּבָר הַזֶּה; לְבִלְתִּי הָפְכִּי אֶת־הָעִיר אֲשֶׁר דִּבַּרְתָּ׃
22
поспешай, спасайся туда, ибо Я не могу сделать дела, доколе ты не придешь туда. Потому и назван город сей: Сигор.
Но беги туда скорее: я не могу начать, пока ты не пришел туда». (Потому этот город и называется Цо́ар.)
Беги туда быстрее, потому что Я ничего не могу сделать, пока ты не доберешься до него. (Вот почему тот город был назван Цоар ).
Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не прийдеш туди. Тому й назвав ім"я тому місту: Цоар.
Haste thee, escape thither; for I cannot do any thing till thou be come thither. Therefore the name of the city was called Zoar.
מַהֵר הִמָּלֵט שָׁמָּה, כִּי לֹא אוּכַל לַעֲשׂוֹת דָּבָר, עַד־בֹּאֲךָ שָׁמָּה; עַל־כֵּן קָרָא שֵׁם־הָעִיר צוֹעַר׃
23
Солнце взошло над землею, и Лот пришел в Сигор.
Солнце взошло над землей. Лот пришел в Цоар.
Солнце уже встало, когда Лот добрался до Цоара.
Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.
The sun was risen upon the earth when Lot entered into Zoar.
הַשֶּׁמֶשׁ יָצָא עַל־הָאָרֶץ; וְלוֹט בָּא צֹעֲרָה׃
24
И пролил Господь на Содом и Гоморру дождем серу и огонь от Господа с неба,
И обрушил Господь на Содом и Гоморру, словно дождь, серу горящую — с небес, от Господа —
Тогда Господь пролил дождем на Содом и Гоморру горящую серу с небес от Господа.
І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба.
Then the LORD rained upon Sodom and upon Gomorrah brimstone and fire from the LORD out of heaven;
וַיהוָה, הִמְטִיר עַל־סְדֹם וְעַל־עֲמֹרָה גָּפְרִית וָאֵשׁ; מֵאֵת יְהוָה מִן־הַשָּׁמָיִם׃
25
и ниспроверг города сии, и всю окрестность сию, и всех жителей городов сих, и [все] произрастания земли.
и уничтожил оба города, и всю Долину, и всех жителей, и все, что росло на земле.
Он разрушил города и всю долину, и всех, кто жил в городах, и все, что росло на земле.
І поруйнував ті міста, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.
And he overthrew those cities, and all the plain, and all the inhabitants of the cities, and that which grew upon the ground.
וַיַּהֲפֹךְ אֶת־הֶעָרִים הָאֵל, וְאֵת כָּל־הַכִּכָּר; וְאֵת כָּל־יֹשְׁבֵי הֶעָרִים, וְצֶמַח הָאֲדָמָה׃
26
Жена же {Лотова} оглянулась позади его, и стала соляным столпом.
Оглянулась назад Лотова жена — и превратилась в соляной столб.
А жена Лота оглянулась назад и превратилась в соляной столб.
А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!...
But his wife looked back from behind him, and she became a pillar of salt.
וַתַּבֵּט אִשְׁתּוֹ מֵאַחֲרָיו; וַתְּהִי נְצִיב מֶלַח׃
27
И встал Авраам рано утром [и пошел] на место, где стоял пред лицем Господа,
Рано утром Авраам пришел туда, где накануне стоял перед Господом,
На другое утро Авраам поднялся рано и вернулся к тому месту, где он стоял перед Господом.
І встав Авраам рано вранці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.
And Abraham gat up early in the morning to the place where he stood before the LORD:
וַיַּשְׁכֵּם אַבְרָהָם בַּבֹּקֶר; אֶל־הַמָּקוֹם, אֲשֶׁר־עָמַד שָׁם אֶת־פְּנֵי יְהוָה׃
28
и посмотрел к Содому и Гоморре и на все пространство окрестности и увидел: вот, дым поднимается с земли, как дым из печи.
поглядел на Содом и Гоморру, на Долину — и увидел: земля, как гончарная печь, дымом окутана.
Он посмотрел на Содом и Гоморру и на всю долину и увидел: густой дым поднимается от земли, как дым из печи.
І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці. І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...
And he looked toward Sodom and Gomorrah, and toward all the land of the plain, and beheld, and, lo, the smoke of the country went up as the smoke of a furnace.
וַיַּשְׁקֵף, עַל־פְּנֵי סְדֹם וַעֲמֹרָה, וְעַל־כָּל־פְּנֵי אֶרֶץ הַכִּכָּר; וַיַּרְא, וְהִנֵּה עָלָה קִיטֹר הָאָרֶץ, כְּקִיטֹר הַכִּבְשָׁן׃
29
И было, когда Бог истреблял [все] города окрестности сей, вспомнил Бог об Аврааме и выслал Лота из среды истребления, когда ниспровергал города, в которых жил Лот.
Уничтожая города Долины, Бог вспомнил про Авраама. Бог увел Лота от гибели, разрушая города, где жил Лот.
Так, когда Бог уничтожил города долины, Он вспомнил Авраама и спас Лота от бедствия, которое разрушило города, в которых жил Лот.
І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Лота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.
And it came to pass, when God destroyed the cities of the plain, that God remembered Abraham, and sent Lot out of the midst of the overthrow, when he overthrew the cities in the which Lot dwelt.
וַיְהִי, בְּשַׁחֵת אֱלֹהִים אֶת־עָרֵי הַכִּכָּר, וַיִּזְכֹּר אֱלֹהִים אֶת־אַבְרָהָם; וַיְשַׁלַּח אֶת־לוֹט מִתּוֹךְ הַהֲפֵכָה, בַּהֲפֹךְ אֶת־הֶעָרִים, אֲשֶׁר־יָשַׁב בָּהֵן לוֹט׃
30
И вышел Лот из Сигора и стал жить в горе, и с ним две дочери его, ибо он боялся жить в Сигоре. И жил в пещере, и с ним две дочери его.
Из Цоара Лот ушел в горы, вместе с обеими дочерьми: ему было страшно оставаться в Цоаре. Они поселились в пещере.
Лот и две его дочери покинули Цоар и поселились в горах, так как он боялся оставаться в Цоаре. Он жил в пещере со своими двумя дочерьми.
І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.
And Lot went up out of Zoar, and dwelt in the mountain, and his two daughters with him; for he feared to dwell in Zoar: and he dwelt in a cave, he and his two daughters.
וַיַּעַל לוֹט מִצּוֹעַר וַיֵּשֶׁב בָּהָר, וּשְׁתֵּי בְנֹתָיו עִמּוֹ, כִּי יָרֵא לָשֶׁבֶת בְּצוֹעַר; וַיֵּשֶׁב בַּמְּעָרָה, הוּא וּשְׁתֵּי בְנֹתָיו׃
31
И сказала старшая младшей: отец наш стар, и нет человека на земле, который вошел бы к нам по обычаю всей земли;
Старшая дочь сказала младшей: «Отец стареет. На земле больше нет мужчины, который жил бы с нами, как заведено.
Старшая дочь сказала младшей: — Наш отец стар, а здесь нигде нет мужчины, чтобы лечь с нами по обычаю всей земли.
І промовила старша молодшій: Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.
And the firstborn said unto the younger, Our father is old, and there is not a man in the earth to come in unto us after the manner of all the earth:
וַתֹּאמֶר הַבְּכִירָה אֶל־הַצְּעִירָה אָבִינוּ זָקֵן; וְאִישׁ אֵין בָּאָרֶץ לָבוֹא עָלֵינוּ, כְּדֶרֶךְ כָּל־הָאָרֶץ׃
32
итак напоим отца нашего вином, и переспим с ним, и восставим от отца нашего племя.
Напоим отца вином и переспим с ним. Пусть от собственного отца, но будут у нас дети!»
Давай напоим отца вином и ляжем с ним, чтобы сохранить наш род через нашего отца.
Ходи, напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька.
Come, let us make our father drink wine, and we will lie with him, that we may preserve seed of our father.
לְכָה נַשְׁקֶה אֶת־אָבִינוּ יַיִן וְנִשְׁכְּבָה עִמּוֹ; וּנְחַיֶּה מֵאָבִינוּ זָרַע׃
33
И напоили отца своего вином в ту ночь; и вошла старшая и спала с отцом своим [в ту ночь]; а он не знал, когда она легла и когда встала.
И на ночь они напоили отца вином. Старшая дочь пришла к нему, спала с ним, а он и не сознавал, что происходит, — ни как легла она с ним, ни как ушла.
В ту ночь они напоили отца вином, и старшая дочь вошла и легла с ним. Он и не знал, когда она легла и когда встала.
І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...
And they made their father drink wine that night: and the firstborn went in, and lay with her father; and he perceived not when she lay down, nor when she arose.
וַתַּשְׁקֶיןָ אֶת־אֲבִיהֶן יַיִן בַּלַּיְלָה הוּא; וַתָּבֹא הַבְּכִירָה וַתִּשְׁכַּב אֶת־אָבִיהָ, וְלֹא־יָדַע בְּשִׁכְבָהּ וּבְקוּמָהּ׃
34
На другой день старшая сказала младшей: вот, я спала вчера с отцом моим; напоим его вином и в эту ночь; и ты войди, спи с ним, и восставим от отца нашего племя.
На другой день она сказала сестре: «Прошлой ночью я спала с отцом. Напоим его вином и в эту ночь, ты придешь и ляжешь с ним. Пусть от собственного отца, но будут у нас дети!»
На другой день старшая дочь сказала младшей: — Прошлой ночью я легла с отцом. Давай опять напоим его вином сегодня вечером, и ты войдешь и ляжешь с ним, чтобы мы могли сохранить наш род через нашего отца.
І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: Ось я минулої ночі поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і прийди ти, покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька.
And it came to pass on the morrow, that the firstborn said unto the younger, Behold, I lay yesternight with my father: let us make him drink wine this night also; and go thou in, and lie with him, that we may preserve seed of our father.
וַיְהִי מִמָּחֳרָת, וַתֹּאמֶר הַבְּכִירָה אֶל־הַצְּעִירָה, הֵן־שָׁכַבְתִּי אֶמֶשׁ אֶת־אָבִי; נַשְׁקֶנּוּ יַיִן גַּם־הַלַּיְלָה, וּבֹאִי שִׁכְבִי עִמּוֹ, וּנְחַיֶּה מֵאָבִינוּ זָרַע׃
35
И напоили отца своего вином и в эту ночь; и вошла младшая и спала с ним; и он не знал, когда она легла и когда встала.
И вновь они на ночь напоили отца вином. Младшая дочь пришла и спала с ним, а он и не сознавал, что происходит, — ни как легла она с ним, ни как ушла.
Они напоили отца вином и в эту ночь, и младшая дочь вошла и легла с ним. Он и не знал, когда она легла и когда встала.
І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...
And they made their father drink wine that night also: and the younger arose, and lay with him; and he perceived not when she lay down, nor when she arose.
וַתַּשְׁקֶיןָ גַּם בַּלַּיְלָה הַהוּא אֶת־אֲבִיהֶן יָיִן; וַתָּקָם הַצְּעִירָה וַתִּשְׁכַּב עִמּוֹ, וְלֹא־יָדַע בְּשִׁכְבָהּ וּבְקֻמָהּ׃
36
И сделались обе дочери Лотовы беременными от отца своего,
Так обе дочери Лота зачали детей от своего же отца.
Так обе дочери Лота забеременели от отца.
І завагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.
Thus were both the daughters of Lot with child by their father.
וַתַּהֲרֶיןָ שְׁתֵּי בְנוֹת־לוֹט מֵאֲבִיהֶן׃
37
и родила старшая сына, и нарекла ему имя: Моав [говоря: {он} от отца моего]. Он отец Моавитян доныне.
Старшая родила сына и назвала его Моа́в. Он — прародитель теперешних моавитян.
Старшая дочь родила сына и назвала его Моав; он — отец нынешних моавитян.
І вродила старша сина, і назвала ім"я йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.
And the firstborn bare a son, and called his name Moab: the same is the father of the Moabites unto this day.
וַתֵּלֶד הַבְּכִירָה בֵּן, וַתִּקְרָא שְׁמוֹ מוֹאָב; הוּא אֲבִי־מוֹאָב עַד־הַיּוֹם׃
38
И младшая также родила сына, и нарекла ему имя: Бен-Амми [говоря: {он} сын рода моего]. Он отец Аммонитян доныне.
Младшая родила сына и назвала его Бен–Амми́. Он — прародитель теперешних аммонитя́́́́н.
Младшая дочь тоже родила сына и назвала его Бен-Амми; он — отец нынешних аммонитян.
А молодша вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. Він батько синів Аммону аж до цього дня.
And the younger, she also bare a son, and called his name Benammi: the same is the father of the children of Ammon unto this day.
וְהַצְּעִירָה גַם־הִוא יָלְדָה בֵּן, וַתִּקְרָא שְׁמוֹ בֶּן־עַמִּי; הוּא אֲבִי בְנֵי־עַמּוֹן עַד־הַיּוֹם׃