1
И вспомнил Бог о Ное, и о всех зверях, и о всех скотах, (и о всех птицах, и о всех гадах пресмыкающихся,) бывших с ним в ковчеге; и навел Бог ветер на землю, и воды остановились.
И вспомнил Бог про Ноя и про тех животных, диких и домашних, что были с Ноем в ковчеге. Бог послал на землю ветер, и воды отступили.
Но Бог помнил о Ное и о всех диких животных и скоте, которые были с ним в ковчеге, и Он послал ветер на землю, и воды стали убывать.
І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, і вода заспокоїлась.
But God remembered Noah and all the wild animals and the livestock that were with him in the ark, and he sent a wind over the earth, and the waters receded.
וַיִּזְכֹּר אֱלֹהִים אֶת־נֹחַ, וְאֵת כָּל־הַחַיָּה וְאֶת־כָּל־הַבְּהֵמָה, אֲשֶׁר אִתּוֹ בַּתֵּבָה; וַיַּעֲבֵר אֱלֹהִים רוּחַ עַל־הָאָרֶץ, וַיָּשֹׁכּוּ הַמָּיִם׃
2
И закрылись источники бездны и окна небесные, и перестал дождь с неба.
Затворились жерла пучины, закрылись небесные створы, и прекратился дождь.
Источники бездны и окна неба закрылись, и дождь перестал литься с неба.
І закрились джерела безодні та небесні розтвори, і дощ з неба спинився.
Now the springs of the deep and the floodgates of the heavens had been closed, and the rain had stopped falling from the sky.
וַיִּסָּכְרוּ מַעְיְנֹת תְּהוֹם, וַאֲרֻבֹּת הַשָּׁמָיִם; וַיִּכָּלֵא הַגֶּשֶׁם מִן־הַשָּׁמָיִם׃
3
Вода же постепенно возвращалась с земли, и стала убывать вода по окончании ста пятидесяти дней.
И вода стала медленно уходить с земли. На сто пятидесятый день вода начала спадать:
Вода медленно уходила с земли, и к сто пятидесятому дню она сильно убыла.
І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спадати по ста й п"ятидесяти днях.
The water receded steadily from the earth. At the end of the hundred and fifty days the water had gone down,
וַיָּשֻׁבוּ הַמַּיִם מֵעַל הָאָרֶץ הָלוֹךְ וָשׁוֹב; וַיַּחְסְרוּ הַמַּיִם, מִקְצֵה חֲמִשִּׁים וּמְאַת יוֹם׃
4
И остановился ковчег в седьмом месяце, в семнадцатый день месяца, на горах Араратских.
в семнадцатый день седьмого месяца ковчег остановился на Арара́тских горах.
На семнадцатый день седьмого месяца ковчег остановился на Араратских горах.
А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
and on the seventeenth day of the seventh month the ark came to rest on the mountains of Ararat.
וַתָּנַח הַתֵּבָה בַּחֹדֶשׁ הַשְּׁבִיעִי, בְּשִׁבְעָה־עָשָׂר יוֹם לַחֹדֶשׁ; עַל הָרֵי אֲרָרָט׃
5
Вода постоянно убывала до десятого месяца; в первый день десятого месяца показались верхи гор.
Вода медленно отступала; настал десятый месяц года. В первый день десятого месяца показались вершины гор.
Воды продолжали убывать до десятого месяца, и в первый день десятого месяца стали видны вершины гор.
І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
The waters continued to recede until the tenth month, and on the first day of the tenth month the tops of the mountains became visible.
וְהַמַּיִם, הָיוּ הָלוֹךְ וְחָסוֹר, עַד הַחֹדֶשׁ הָעֲשִׂירִי; בָּעֲשִׂירִי בְּאֶחָד לַחֹדֶשׁ, נִרְאוּ רָאשֵׁי הֶהָרִים׃
6
По прошествии сорока дней Ной открыл сделанное им окно ковчега
Прошло сорок дней. Отворив сделанное им окошко,
Через сорок дней Ной открыл окно, которое он сделал в ковчеге,
І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
After forty days Noah opened the window he had made in the ark
וַיְהִי מִקֵּץ אַרְבָּעִים יוֹם; וַיִּפְתַּח נֹחַ, אֶת־חַלּוֹן הַתֵּבָה אֲשֶׁר עָשָׂה׃
7
и выпустил ворона, [чтобы видеть, убыла ли вода с земли,] который, вылетев, отлетал и прилетал, пока осушилась земля от воды.
Ной выпустил наружу ворона, и, пока земля не просохла, тот кружил, то улетая, то возвращаясь.
и выпустил ворона, и тот улетал и прилетал обратно до тех пор, пока вода на земле не высохла.
І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
and sent out a raven, and it kept flying back and forth until the water had dried up from the earth.
וַיְשַׁלַּח אֶת־הָעֹרֵב; וַיֵּצֵא יָצוֹא וָשׁוֹב, עַד־יְבֹשֶׁת הַמַּיִם מֵעַל הָאָרֶץ׃
8
Потом выпустил от себя голубя, чтобы видеть, сошла ли вода с лица земли,
Следом Ной выпустил голубя, чтобы узнать, кончилось ли наводнение,
Потом Ной выпустил голубя, чтобы увидеть, сошла ли вода с поверхности земли,
І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спала вода з-над землі.
Then he sent out a dove to see if the water had receded from the surface of the ground.
וַיְשַׁלַּח אֶת־הַיּוֹנָה מֵאִתּוֹ; לִרְאוֹת הֲקַלּוּ הַמַּיִם, מֵעַל פְּנֵי הָאֲדָמָה׃
9
но голубь не нашел места покоя для ног своих и возвратился к нему в ковчег, ибо вода была еще на поверхности всей земли; и он простер руку свою, и взял его, и принял к себе в ковчег.
но голубь не нашел, на что сесть, и вернулся, так как вся земля была еще под водой. Ной протянул руку и взял голубя в ковчег.
но голубь не нашел сухого места, чтобы опуститься, и вернулся к Ною в ковчег, потому что вода покрывала всю землю. Ной протянул руку и взял голубя обратно к себе в ковчег.
Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
But the dove could find no place to set its feet because there was water over all the surface of the earth; so it returned to Noah in the ark. He reached out his hand and took the dove and brought it back to himself in the ark.
וְלֹא־מָצְאָה הַיּוֹנָה מָנוֹחַ לְכַף־רַגְלָהּ, וַתָּשָׁב אֵלָיו אֶל־הַתֵּבָה, כִּי־מַיִם עַל־פְּנֵי כָל־הָאָרֶץ; וַיִּשְׁלַח יָדוֹ וַיִּקָּחֶהָ, וַיָּבֵא אֹתָהּ אֵלָיו אֶל־הַתֵּבָה׃
10
И помедлил еще семь дней других и опять выпустил голубя из ковчега.
Спустя семь дней он выпустил голубя снова.
Спустя семь дней он опять выпустил голубя из ковчега.
І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
He waited seven more days and again sent out the dove from the ark.
וַיָּחֶל עוֹד, שִׁבְעַת יָמִים אֲחֵרִים; וַיֹּסֶף שַׁלַּח אֶת־הַיּוֹנָה מִן־הַתֵּבָה׃
11
Голубь возвратился к нему в вечернее время, и вот, свежий масличный лист во рту у него, и Ной узнал, что вода сошла с земли.
Тот вернулся вечером — с листом маслины в клюве, и Ной понял, что наводнение кончилось.
Когда вечером голубь вернулся, в клюве у него был свежесорванный масличный лист. Тогда Ной понял, что вода сошла с земли.
І голубка вернулась до нього вечірнього часу, і ось у неї в дзюбку лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
When the dove returned to him in the evening, there in its beak was a freshly plucked olive leaf! Then Noah knew that the water had receded from the earth.
וַתָּבֹא אֵלָיו הַיּוֹנָה לְעֵת עֶרֶב, וְהִנֵּה עֲלֵה־זַיִת טָרָף בְּפִיהָ; וַיֵּדַע נֹחַ, כִּי־קַלּוּ הַמַּיִם מֵעַל הָאָרֶץ׃
12
Он помедлил еще семь дней других и [опять] выпустил голубя; и он уже не возвратился к нему.
Он подождал еще семь дней, снова выпустил голубя, и тот больше не возвращался.
Он подождал еще семь дней и снова выпустил голубя, и на этот раз голубь не вернулся.
І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
He waited seven more days and sent the dove out again, but this time it did not return to him.
וַיִּיָּחֶל עוֹד, שִׁבְעַת יָמִים אֲחֵרִים; וַיְשַׁלַּח אֶת־הַיּוֹנָה, וְלֹא־יָסְפָה שׁוּב־אֵלָיו עוֹד׃
13
Шестьсот первого года [жизни Ноевой] к первому [дню] первого месяца иссякла вода на земле; и открыл Ной кровлю ковчега и посмотрел, и вот, обсохла поверхность земли.
На шестьсот первый год жизни Ноя, в первый день первого месяца, вода спа́ла. Ной отворил ковчег и увидел, что вода сошла с земли.
К первому дню первого месяца шестьсот первого года жизни Ноя земля высохла от воды. Ной поднял крышу ковчега, выглянул и увидел, что земля сухая.
І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
By the first day of the first month of Noah"s six hundred and first year, the water had dried up from the earth. Noah then removed the covering from the ark and saw that the surface of the ground was dry.
וַיְהִי בְּאַחַת וְשֵׁשׁ־מֵאוֹת שָׁנָה, בָּרִאשׁוֹן בְּאֶחָד לַחֹדֶשׁ, חָרְבוּ הַמַּיִם מֵעַל הָאָרֶץ; וַיָּסַר נֹחַ אֶת־מִכְסֵה הַתֵּבָה, וַיַּרְא וְהִנֵּה חָרְבוּ פְּנֵי הָאֲדָמָה׃
14
И во втором месяце, к двадцать седьмому дню месяца, земля высохла.
В двадцать седьмой день второго месяца, когда земля просохла,
К двадцать седьмому дню второго месяца земля стала совершенно сухой.
А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця висохла земля.
By the twenty-seventh day of the second month the earth was completely dry.
וּבַחֹדֶשׁ הַשֵּׁנִי, בְּשִׁבְעָה וְעֶשְׂרִים יוֹם לַחֹדֶשׁ; יָבְשָׁה הָאָרֶץ׃
15
И сказал [Господь] Бог Ною:
Бог сказал Ною:
Тогда Бог сказал Ною:
І промовив Ноєві Господь, кажучи:
Then God said to Noah,
וַיְדַבֵּר אֱלֹהִים אֶל־נֹחַ לֵאמֹר׃
16
выйди из ковчега ты и жена твоя, и сыновья твои, и жены сынов твоих с тобою;
«Выйди из ковчега, вместе с женой, сыновьями и женами сыновей.
— Выйди из ковчега, и ты, и твоя жена, и твои сыновья, и их жены.
Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
"Come out of the ark, you and your wife and your sons and their wives.
צֵא מִן־הַתֵּבָה; אַתָּה וְאִשְׁתְּךָ וּבָנֶיךָ וּנְשֵׁי־בָנֶיךָ אִתָּךְ׃
17
выведи с собою всех животных, которые с тобою, от всякой плоти, из птиц, и скотов, и всех гадов, пресмыкающихся по земле: пусть разойдутся они по земле, и пусть плодятся и размножаются на земле.
И всех животных выведи — и птиц, и скот, и живность, снующую по земле: пусть земля будет ими полна, пусть они будут плодовиты и многочисленны».
Выведи наружу все живые существа, которые с тобой — птиц, зверей и всех пресмыкающихся, чтобы они могли расти числом, и плодиться, и размножаться на земле.
Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай рояться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються.
Bring out every kind of living creature that is with you--the birds, the animals, and all the creatures that move along the ground--so they can multiply on the earth and be fruitful and increase in number upon it."
כָּל־הַחַיָּה אֲשֶׁר־אִתְּךָ מִכָּל־בָּשָׂר, בָּעוֹף וּבַבְּהֵמָה וּבְכָל־הָרֶמֶשׂ הָרֹמֵשׂ עַל־הָאָרֶץ הוֹצֵא (הַיְצֵא) אִתָּךְ; וְשָׁרְצוּ בָאָרֶץ, וּפָרוּ וְרָבוּ עַל־הָאָרֶץ׃
18
И вышел Ной и сыновья его, и жена его, и жены сынов его с ним;
И Ной вышел из ковчега, вместе с сыновьями, женой и женами сыновей,
И Ной вышел из ковчега вместе со своими сыновьями, женой и женами своих сыновей.
І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
So Noah came out, together with his sons and his wife and his sons" wives.
וַיֵּצֵא־נֹחַ; וּבָנָיו וְאִשְׁתּוֹ וּנְשֵׁי־בָנָיו אִתּוֹ׃
19
все звери, и [весь скот, и] все гады, и все птицы, все движущееся по земле, по родам своим, вышли из ковчега.
а следом вышли звери, мелкая живность, птицы — все обитатели земли, вид за видом.
Все звери и все пресмыкающиеся, и все птицы — все, что движется по земле — вышли из ковчега, один вид за другим.
Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми вийшли з ковчегу вони.
All the animals and all the creatures that move along the ground and all the birds--everything that moves on the earth--came out of the ark, one kind after another.
כָּל־הַחַיָּה, כָּל־הָרֶמֶשׂ וְכָל־הָעוֹף, כֹּל רוֹמֵשׂ עַל־הָאָרֶץ; לְמִשְׁפְּחֹתֵיהֶם, יָצְאוּ מִן־הַתֵּבָה׃
20
И устроил Ной жертвенник Господу; и взял из всякого скота чистого и из всех птиц чистых и принес во всесожжение на жертвеннике.
Ной воздвиг жертвенник Господу и принес жертвы всесожжения из всех видов чистых животных и птиц.
Ной построил Господу жертвенник и принес на нем жертву всесожжения из всех видов чистых животных и птиц.
І збудував Ной жертівника Господеві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопалення.
Then Noah built an altar to the LORD and, taking some of all the clean animals and clean birds, he sacrificed burnt offerings on it.
וַיִּבֶן נֹחַ מִזְבֵּחַ לַיהוָה; וַיִּקַּח מִכֹּל הַבְּהֵמָה הַטְּהוֹרָה, וּמִכֹּל הָעוֹף הַטָּהֹר, וַיַּעַל עֹלֹת בַּמִּזְבֵּחַ׃
21
И обонял Господь приятное благоухание, и сказал Господь [Бог] в сердце Своем: не буду больше проклинать землю за человека, потому что помышление сердца человеческого — зло от юности его; и не буду больше поражать всего живущего, как Я сделал:
Вдыхая запах жертв, Господь сказал Себе: «Впредь не буду Я насылать на землю проклятие из–за людей. Хотя их мысли с самой юности устремлены к злу, Я не стану больше истреблять все живое.
Господь почувствовал приятный запах и сказал в сердце Своем: «Никогда впредь не стану Я проклинать землю из-за человека, хотя всякое помышление его сердца порочно с детства. И никогда впредь не уничтожу всех живых существ, как в этот раз.
І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
The LORD smelled the pleasing aroma and said in his heart: "Never again will I curse the ground because of man, even though every inclination of his heart is evil from childhood. And never again will I destroy all living creatures, as I have done.
וַיָּרַח יְהוָה אֶת־רֵיחַ הַנִּיחֹחַ, וַיֹּאמֶר יְהוָה אֶל־לִבּוֹ, לֹא־אֹסִף לְקַלֵּל עוֹד אֶת־הָאֲדָמָה בַּעֲבוּר הָאָדָם, כִּי יֵצֶר לֵב הָאָדָם רַע מִנְּעֻרָיו; וְלֹא־אֹסִף עוֹד לְהַכּוֹת אֶת־כָּל־חַי כַּאֲשֶׁר עָשִׂיתִי׃
22
впредь во все дни земли сеяние и жатва, холод и зной, лето и зима, день и ночь не прекратятся.
Не прекратятся, доколе стоит земля: сев и жатва, холод и зной, лето и зима, день и ночь».
Пока существует земля, не прекратятся сев и жатва, холод и зной, лето и зима, день и ночь».
Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч не припиняться!
"As long as the earth endures, seedtime and harvest, cold and heat, summer and winter, day and night will never cease."
עֹד כָּל־יְמֵי הָאָרֶץ; זֶרַע וְקָצִיר וְקֹר וָחֹם וְקַיִץ וָחֹרֶף וְיוֹם וָלַיְלָה לֹא יִשְׁבֹּתוּ׃