Бытие | Genesis | בראשית, Глава 44

1
И приказал [Иосиф] начальнику дома своего, говоря: наполни мешки этих людей пищею, сколько они могут нести, и серебро каждого положи в отверстие мешка его,
Иосиф сказал своему управляющему: «Наполни их мешки зерном, сколько смогут увезти. И каждому в мешок, сверху, положи обратно его серебро.
Иосиф приказал своему управляющему: — Наполни мешки этих людей едой, сколько смогут унести, и положи серебро каждому обратно в мешок.
І наказав він тому, що над домом його, говорячи: Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.
Now Joseph gave these instructions to the steward of his house: "Fill the men"s sacks with as much food as they can carry, and put each man"s silver in the mouth of his sack.
וַיְצַו אֶת־אֲשֶׁר עַל־בֵּיתוֹ לֵאמֹר, מַלֵּא אֶת־אַמְתְּחֹת הָאֲנָשִׁים אֹכֶל, כַּאֲשֶׁר יוּכְלוּן שְׂאֵת; וְשִׂים כֶּסֶף־אִישׁ בְּפִי אַמְתַּחְתּוֹ׃
2
а чашу мою, чашу серебряную, положи в отверстие мешка к младшему вместе с серебром за купленный им хлеб. И сделал тот по слову Иосифа, которое сказал он.
А в мешок младшего, вместе с серебром, положи еще и мою серебряную чашу». Управляющий сделал, как приказал Иосиф.
Положи мою чашу, мою серебряную чашу, в мешок к младшему вместе с его серебром за зерно. И тот сделал, как велел Иосиф.
А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він сказав був.
Then put my cup, the silver one, in the mouth of the youngest one"s sack, along with the silver for his grain." And he did as Joseph said.
וְאֶת־גְּבִיעִי גְּבִיעַ הַכֶּסֶף, תָּשִׂים בְּפִי אַמְתַּחַת הַקָּטֹן, וְאֵת כֶּסֶף שִׁבְרוֹ; וַיַּעַשׂ כִּדְבַר יוֹסֵף אֲשֶׁר דִּבֵּר׃
3
Утром, когда рассвело, эти люди были отпущены, они и ослы их.
Едва рассвело, гостей отпустили домой, вместе с их ослами.
Как только рассвело, братьев отправили в путь вместе с их ослами.
Розвиднилось рано вранці, і люди ці були відпущені, вони та їхні осли.
As morning dawned, the men were sent on their way with their donkeys.
הַבֹּקֶר אוֹר; וְהָאֲנָשִׁים שֻׁלְּחוּ, הֵמָּה וַחֲמֹרֵיהֶם׃
4
Еще не далеко отошли они от города, как Иосиф сказал начальнику дома своего: ступай, догоняй этих людей и, когда догонишь, скажи им: для чего вы заплатили злом за добро? [для чего украли у меня серебряную чашу?]
Братья вышли из города, но не успели еще далеко уйти, как Иосиф сказал управляющему: «Скорей, догони их! А догонишь, скажи: "Зачем вы отплатили злом за добро?
Они были еще недалеко от города, когда Иосиф сказал управляющему: — Немедленно отправляйся в погоню за этими людьми и, когда догонишь, скажи им: «Почему вы заплатили злом за добро?
Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро?
They had not gone far from the city when Joseph said to his steward, "Go after those men at once, and when you catch up with them, say to them, "Why have you repaid good with evil?
הֵם יָצְאוּ אֶת־הָעִיר לֹא הִרְחִיקוּ, וְיוֹסֵף אָמַר לַאֲשֶׁר עַל־בֵּיתוֹ, קוּם רְדֹף אַחֲרֵי הָאֲנָשִׁים; וְהִשַּׂגְתָּם וְאָמַרְתָּ אֲלֵהֶם, לָמָּה שִׁלַּמְתֶּם רָעָה תַּחַת טוֹבָה׃
5
Не та ли это, из которой пьет господин мой и он гадает на ней? Худо это вы сделали.
Зачем украли у меня серебряную чашу? Ведь господин мой пьет из этой чаши и гадает по ней. Худое дело вы сделали!"»
Ведь это чаша моего господина, из которой он пьет и на которой он гадает! Вы совершили недобрый поступок!»
Хіба це не та чаша, що з неї п"є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке.
Isn"t this the cup my master drinks from and also uses for divination? This is a wicked thing you have done.""
הֲלוֹא זֶה, אֲשֶׁר יִשְׁתֶּה אֲדֹנִי בּוֹ, וְהוּא נַחֵשׁ יְנַחֵשׁ בּוֹ; הֲרֵעֹתֶם אֲשֶׁר עֲשִׂיתֶם׃
6
Он догнал их и сказал им эти слова.
Управляющий догнал их и сказал, что было велено.
Догнав их, он повторил им эти слова.
І той їх догнав, і сказав їм ті слова.
When he caught up with them, he repeated these words to them.
וַיַּשִּׂגֵם; וַיְדַבֵּר אֲלֵהֶם, אֶת־הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה׃
7
Они сказали ему: для чего господин наш говорит такие слова? Нет, рабы твои не сделают такого дела.
Братья ответили: «Зачем ты, господин наш, говоришь такое? Не могли мы, рабы твои, такого сделать.
Они ответили: — Почему господин говорит такие слова? Разве станут твои рабы делать подобное!
А вони відказали йому: Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ...
But they said to him, "Why does my lord say such things? Far be it from your servants to do anything like that!
וַיֹּאמְרוּ אֵלָיו, לָמָּה יְדַבֵּר אֲדֹנִי, כַּדְּבָרִים הָאֵלֶּה; חָלִילָה לַעֲבָדֶיךָ, מֵעֲשׂוֹת כַּדָּבָר הַזֶּה׃
8
Вот, серебро, найденное нами в отверстии мешков наших, мы обратно принесли тебе из земли Ханаанской: как же нам украсть из дома господина твоего серебро или золото?
Ведь даже серебро, которое оказалось у нас в мешках, мы привезли тебе обратно — из Ханаана! Так неужели мы стали бы красть у твоего господина серебро или золото?
Ведь мы даже принесли тебе обратно из земли Ханаана то серебро, которое нашли у себя в мешках. Зачем же нам воровать серебро или золото из дома твоего господина?
Таж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?
We even brought back to you from the land of Canaan the silver we found inside the mouths of our sacks. So why would we steal silver or gold from your master"s house?
הֵן כֶּסֶף, אֲשֶׁר מָצָאנוּ בְּפִי אַמְתְּחֹתֵינוּ, הֱשִׁיבֹנוּ אֵלֶיךָ מֵאֶרֶץ כְּנָעַן; וְאֵיךְ, נִגְנֹב מִבֵּית אֲדֹנֶיךָ, כֶּסֶף אוֹ זָהָב׃
9
У кого из рабов твоих найдется [чаша], тому смерть, и мы будем рабами господину нашему.
Да если у кого из нас найдется украденное, пусть его казнят, а мы все останемся у господина нашего в рабах». —
Если вещь найдется у одного из твоих рабов, пусть он умрет, а остальные станут рабами нашего господина.
У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові.
If any of your servants is found to have it, he will die; and the rest of us will become my lord"s slaves."
אֲשֶׁר יִמָּצֵא אִתּוֹ מֵעֲבָדֶיךָ וָמֵת; וְגַם־אֲנַחְנוּ נִהְיֶה לַאדֹנִי לַעֲבָדִים׃
10
Он сказал: хорошо; как вы сказали, так пусть и будет: у кого найдется [чаша], тот будет мне рабом, а вы будете не виноваты.
«Пусть будет, как вы сказали, — ответил управляющий, — но рабом станет лишь тот, у кого найдется украденное, а остальные с миром пойдут домой».
Он сказал: — Хорошо, пусть будет так, как вы говорите: у кого найдется чаша, тот станет моим рабом, а остальные будут свободны от ответа.
А той відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті.
"Very well, then," he said, "let it be as you say. Whoever is found to have it will become my slave; the rest of you will be free from blame."
וַיֹּאמֶר גַּם־עַתָּה כְדִבְרֵיכֶם כֶּן־הוּא; אֲשֶׁר יִמָּצֵא אִתּוֹ יִהְיֶה־לִּי עָבֶד, וְאַתֶּם תִּהְיוּ נְקִיִּם׃
11
Они поспешно спустили каждый свой мешок на землю и открыли каждый свой мешок.
Братья поспешно опустили свои мешки на землю и развязали их.
Братья быстро опустили каждый свой мешок на землю и развязали их.
І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв"язували кожен мішка свого.
Each of them quickly lowered his sack to the ground and opened it.
וַיְמַהֲרוּ, וַיּוֹרִדוּ אִישׁ אֶת־אַמְתַּחְתּוֹ אָרְצָה; וַיִּפְתְּחוּ אִישׁ אַמְתַּחְתּוֹ׃
12
Он обыскал, начал со старшего и окончил младшим; и нашлась чаша в мешке Вениаминовом.
Управляющий обыскал всех по порядку — от старшего к младшему — и чаша нашлась у Вениамина.
Управляющий начал искать, начиная со старшего, кончая младшим; чаша нашлась в мешке у Вениамина.
І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!
Then the steward proceeded to search, beginning with the oldest and ending with the youngest. And the cup was found in Benjamin"s sack.
וַיְחַפֵּשׂ בַּגָּדוֹל הֵחֵל, וּבַקָּטֹן כִּלָּה; וַיִּמָּצֵא הַגָּבִיעַ, בְּאַמְתַּחַת בִּנְיָמִן׃
13
И разодрали они одежды свои, и, возложив каждый на осла своего ношу, возвратились в город.
Братья разорвали свои одежды в знак скорби, вновь навьючили ослов и вернулись в город.
Они разорвали на себе одежду, нагрузили каждый своего осла и вернулись в город.
І пороздирали вони свою одіж!... І кожен нав"ючив осла свого, і вернулись до міста.
At this, they tore their clothes. Then they all loaded their donkeys and returned to the city.
וַיִּקְרְעוּ שִׂמְלֹתָם; וַיַּעֲמֹס אִישׁ עַל־חֲמֹרוֹ, וַיָּשֻׁבוּ הָעִירָה׃
14
И пришли Иуда и братья его в дом Иосифа, который был еще дома, и пали пред ним на землю.
Иосиф был дома, когда пришли Иуда и братья. Они пали перед ним ниц,
Иуда и его братья вернулись в дом Иосифа, который все еще был там. Они бросились перед ним на землю.
І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед лицем його на землю.
Joseph was still in the house when Judah and his brothers came in, and they threw themselves to the ground before him.
וַיָּבֹא יְהוּדָה וְאֶחָיו בֵּיתָה יוֹסֵף, וְהוּא עוֹדֶנּוּ שָׁם; וַיִּפְּלוּ לְפָנָיו אָרְצָה׃
15
Иосиф сказал им: что это вы сделали? разве вы не знали, что такой человек, как я, конечно угадает?
а Иосиф сказал им: «Как могли вы это сделать? Неужели не знаете, что такие люди как я искусны в гадании?» —
Иосиф сказал им: — Что же вы сделали? Разве вы не знали, что такой человек, как я, может все узнать через гадание?
І сказав до них Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?
Joseph said to them, "What is this you have done? Don"t you know that a man like me can find things out by divination?"
וַיֹּאמֶר לָהֶם יוֹסֵף, מָה־הַמַּעֲשֶׂה הַזֶּה אֲשֶׁר עֲשִׂיתֶם; הֲלוֹא יְדַעְתֶּם, כִּי־נַחֵשׁ יְנַחֵשׁ אִישׁ אֲשֶׁר כָּמֹנִי׃
16
Иуда сказал: что нам сказать господину нашему? что говорить? чем оправдываться? Бог нашел неправду рабов твоих; вот, мы рабы господину нашему, и мы, и тот, в чьих руках нашлась чаша.
«Что можем мы сказать господину нашему? — промолвил Иуда. — Что возразить? Чем оправдаться? Бог обличает нашу вину. Отныне мы рабы господина нашего — и тот, у кого нашлась чаша, и все остальные». —
— Что мы можем сказать моему господину? — ответил Иуда. — Как нам возразить? Как доказать нашу невиновность? Бог открыл вину твоих рабов. Теперь мы рабы моего господина — и мы, и тот, у кого нашлась чаша.
А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша.
"What can we say to my lord?" Judah replied. "What can we say? How can we prove our innocence? God has uncovered your servants" guilt. We are now my lord"s slaves--we ourselves and the one who was found to have the cup."
וַיֹּאמֶר יְהוּדָה, מַה־נֹּאמַר לַאדֹנִי, מַה־נְּדַבֵּר וּמַה־נִּצְטַדָּק; הָאֱלֹהִים, מָצָא אֶת־עֲוֹן עֲבָדֶיךָ, הִנֶּנּוּ עֲבָדִים לַאדֹנִי, גַּם־אֲנַחְנוּ גַּם אֲשֶׁר־נִמְצָא הַגָּבִיעַ בְּיָדוֹ׃
17
Но [Иосиф] сказал: нет, я этого не сделаю; тот, в чьих руках нашлась чаша, будет мне рабом, а вы пойдите с миром к отцу вашему.
«Нет, — сказал Иосиф, — не сделаю я такого! У кого нашлась чаша, тот и станет моим рабом, а вы с миром возвращайтесь к отцу».
Иосиф сказал: — Разве я стану делать такое! Только тот, у кого нашлась чаша, будет моим рабом, а вы возвращайтесь к отцу с миром.
А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька.
But Joseph said, "Far be it from me to do such a thing! Only the man who was found to have the cup will become my slave. The rest of you, go back to your father in peace."
וַיֹּאמֶר חָלִילָה לִּי, מֵעֲשׂוֹת זֹאת; הָאִישׁ אֲשֶׁר נִמְצָא הַגָּבִיעַ בְּיָדוֹ, הוּא יִהְיֶה־לִּי עָבֶד, וְאַתֶּם עֲלוּ לְשָׁלוֹם אֶל־אֲבִיכֶם׃
18
И подошел Иуда к нему и сказал: господин мой, позволь рабу твоему сказать слово в уши господина моего, и не прогневайся на раба твоего, ибо ты то же, что фараон.
Тогда Иуда сказал, подойдя к Иосифу: «Господин мой! Разреши мне, рабу твоему, говорить с тобой. Не гневайся, господин мой, на раба своего. Ведь ты — что фараон!
Тогда Иуда подошел к нему и сказал: — Пожалуйста, мой господин, позволь твоему рабу сказать моему господину слово. Не гневайся на твоего раба, хотя ты равен самому фараону.
І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.
Then Judah went up to him and said: "Please, my lord, let your servant speak a word to my lord. Do not be angry with your servant, though you are equal to Pharaoh himself.
וַיִּגַּשׁ אֵלָיו יְהוּדָה, וַיֹּאמֶר בִּי אֲדֹנִי, יְדַבֶּר־נָא עַבְדְּךָ דָבָר בְּאָזְנֵי אֲדֹנִי, וְאַל־יִחַר אַפְּךָ בְּעַבְדֶּךָ; כִּי כָמוֹךָ כְּפַרְעֹה׃
19
Господин мой спрашивал рабов своих, говоря: есть ли у вас отец или брат?
Ты, господин мой, спрашивал нас, рабов своих, есть ли у нас отец и есть ли у нас еще братья.
Мой господин спросил своих рабов: «Есть ли у вас отец или брат?»
Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат?
My lord asked his servants, "Do you have a father or a brother?"
אֲדֹנִי שָׁאַל, אֶת־עֲבָדָיו לֵאמֹר; הֲיֵשׁ־לָכֶם אָב אוֹ־אָח׃
20
Мы сказали господину нашему, что у нас есть отец престарелый, и [у него] младший сын, сын старости, которого брат умер, а он остался один {от} матери своей, и отец любит его.
Мы отвечали тебе, господину нашему, что отец жив, но уже стар, и что есть у него еще младший сын. Это дитя его старости. Он один остался в живых из детей своей матери — его брат умер. Отец любит его.
И мы ответили: «У нас есть престарелый отец и есть его юный сын, рожденный ему в его старости. Его брат умер, и он остался один из сыновей своей матери, и отец любит его».
І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.
And we answered, "We have an aged father, and there is a young son born to him in his old age. His brother is dead, and he is the only one of his mother"s sons left, and his father loves him."
וַנֹּאמֶר אֶל־אֲדֹנִי, יֶשׁ־לָנוּ אָב זָקֵן, וְיֶלֶד זְקֻנִים קָטָן; וְאָחִיו מֵת וַיִּוָּתֵר הוּא לְבַדּוֹ לְאִמּוֹ וְאָבִיו אֲהֵבוֹ׃
21
Ты же сказал рабам твоим: приведите его ко мне, чтобы мне взглянуть на него.
И ты велел нам, рабам своим, привести к тебе нашего младшего брата.
Тогда ты сказал своим рабам: «Приведите его ко мне, чтобы мне посмотреть на него».
А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього.
"Then you said to your servants, "Bring him down to me so I can see him for myself."
וַתֹּאמֶר אֶל־עֲבָדֶיךָ, הוֹרִדֻהוּ אֵלָי; וְאָשִׂימָה עֵינִי עָלָיו׃
22
Мы сказали господину нашему: отрок не может оставить отца своего, и если он оставит отца своего, то сей умрет.
Мы сказали тебе, господину нашему, что нельзя ему покидать отца: отец не переживет разлуки.
А мы ответили моему господину: «Мальчик не может оставить отца, а если оставит, то отец умрет».
І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той.
And we said to my lord, "The boy cannot leave his father; if he leaves him, his father will die."
וַנֹּאמֶר אֶל־אֲדֹנִי, לֹא־יוּכַל הַנַּעַר לַעֲזֹב אֶת־אָבִיו; וְעָזַב אֶת־אָבִיו וָמֵת׃
23
Но ты сказал рабам твоим: если не придет с вами меньший брат ваш, то вы более не являйтесь ко мне на лице.
Но ты сказал нам, рабам своим, чтобы без младшего брата мы больше и на глаза тебе не показывались.
Но ты сказал своим рабам: «Пока ваш брат не придет сюда с вами, не показывайтесь мне на глаза».
А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого.
But you told your servants, "Unless your youngest brother comes down with you, you will not see my face again."
וַתֹּאמֶר אֶל־עֲבָדֶיךָ, אִם־לֹא יֵרֵד אֲחִיכֶם הַקָּטֹן אִתְּכֶם; לֹא תֹסִפוּן לִרְאוֹת פָּנָי׃
24
Когда мы пришли к рабу твоему, отцу нашему, то пересказали ему слова господина моего.
Когда мы вернулись домой, к нашему отцу, рабу твоему, мы передали ему твои слова, господин мой.
Вернувшись к твоему рабу, моему отцу, мы пересказали ему, что сказал мой господин.
І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.
When we went back to your servant my father, we told him what my lord had said.
וַיְהִי כִּי עָלִינוּ, אֶל־עַבְדְּךָ אָבִי; וַנַּגֶּד־לוֹ, אֵת דִּבְרֵי אֲדֹנִי׃
25
И сказал отец наш: пойдите опять, купите нам немного пищи.
А когда отец снова велел нам привезти немного зерна,
Наш отец сказал: «Вернитесь и купите еще немного еды».
А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі.
"Then our father said, "Go back and buy a little more food."
וַיֹּאמֶר אָבִינוּ; שֻׁבוּ שִׁבְרוּ־לָנוּ מְעַט־אֹכֶל׃
26
Мы сказали: нельзя нам идти; а если будет с нами меньший брат наш, то пойдем; потому что нельзя нам видеть лица того человека, если не будет с нами меньшого брата нашего.
мы отвечали, что без младшего брата не пойдем, что без него нам нельзя тебе и на глаза показываться.
Но мы ответили: «Мы не можем пойти; только если младший брат пойдет с нами, тогда мы пойдем. Мы не можем и на глаза показаться тому человеку, если не будет с нами младшего брата».
А ми відказали: Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами.
But we said, "We cannot go down. Only if our youngest brother is with us will we go. We cannot see the man"s face unless our youngest brother is with us."
וַנֹּאמֶר לֹא נוּכַל לָרֶדֶת; אִם־יֵשׁ אָחִינוּ הַקָּטֹן אִתָּנוּ וְיָרַדְנוּ, כִּי־לֹא נוּכַל, לִרְאוֹת פְּנֵי הָאִישׁ, וְאָחִינוּ הַקָּטֹן אֵינֶנּוּ אִתָּנוּ׃
27
И сказал нам раб твой, отец наш: вы знаете, что жена моя родила мне двух {сынов;}
И наш отец, раб твой, сказал нам так: "Сами знаете: двух сыновей родила мне жена.
Твой раб, мой отец, сказал нам: «Вы сами знаете, что моя жена родила мне двоих сыновей.
І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя.
"Your servant my father said to us, "You know that my wife bore me two sons.
וַיֹּאמֶר עַבְדְּךָ אָבִי אֵלֵינוּ; אַתֶּם יְדַעְתֶּם, כִּי שְׁנַיִם יָלְדָה־לִּי אִשְׁתִּי׃
28
один пошел от меня, и я сказал: верно он растерзан; и я не видал его доныне;
Один пропал. Его растерзали звери, — подумал я. С тех пор я его не видел.
Один из них ушел от меня, и я сказал: “Конечно, он был растерзан на куски”, — и с тех пор я его не видел.
Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер.
One of them went away from me, and I said, "He has surely been torn to pieces." And I have not seen him since.
וַיֵּצֵא הָאֶחָד מֵאִתִּי, וָאֹמַר אַךְ טָרֹף טֹרָף; וְלֹא רְאִיתִיו עַד־הֵנָּה׃
29
если и сего возьмете от глаз моих, и случится с ним несчастье, то сведете вы седину мою с горестью во гроб.
Теперь вы и второго забираете. А если и с ним случится беда? По вашей вине я, седой старик, от горя сойду в Шеол!"
Если вы возьмете у меня и другого, и с ним случится беда, вы сведете мою седую голову в мир мертвых от горя».
А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу.
If you take this one from me too and harm comes to him, you will bring my gray head down to the grave in misery."
וּלְקַחְתֶּם גַּם־אֶת־זֶה מֵעִם פָּנַי וְקָרָהוּ אָסוֹן; וְהוֹרַדְתֶּם אֶת־שֵׂיבָתִי בְּרָעָה שְׁאֹלָה׃
30
Теперь если я приду к рабу твоему, отцу нашему, и не будет с нами отрока, с душею которого связана душа его,
Так разве могу я, — спросил Иуда, — вернуться домой, к отцу, рабу твоему, без сына, к которому он так привязан?
Поэтому, если мальчика не будет с нами, когда я вернусь к твоему рабу, моему отцу, и если мой отец, который так привязан к этому мальчику,
А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв"язана з душею тією,
"So now, if the boy is not with us when I go back to your servant my father and if my father, whose life is closely bound up with the boy"s life,
וְעַתָּה, כְּבֹאִי אֶל־עַבְדְּךָ אָבִי, וְהַנַּעַר אֵינֶנּוּ אִתָּנוּ; וְנַפְשׁוֹ קְשׁוּרָה בְנַפְשׁוֹ׃
31
то он, увидев, что нет отрока, умрет; и сведут рабы твои седину раба твоего, отца нашего, с печалью во гроб.
Отец увидит, что его с нами нет, — и умрет. И наш отец, раб твой, седой старик, по нашей вине от скорби сойдет в Шеол!
увидит, что его с нами нет, он умрет. Твои рабы сведут седую голову нашего отца в мир мертвых от скорби.
То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу...
sees that the boy isn"t there, he will die. Your servants will bring the gray head of our father down to the grave in sorrow.
וְהָיָה, כִּרְאוֹתוֹ כִּי־אֵין הַנַּעַר וָמֵת; וְהוֹרִידוּ עֲבָדֶיךָ אֶת־שֵׂיבַת עַבְדְּךָ אָבִינוּ בְּיָגוֹן שְׁאֹלָה׃
32
Притом я, раб твой, взялся отвечать за отрока отцу моему, сказав: если не приведу его к тебе [и не поставлю его пред тобою], то останусь я виновным пред отцом моим во все дни жизни.
Я, раб твой, головой поручился отцу, что брат вернется: если не приведу его домой, то до конца дней буду виновен перед отцом.
Твой раб поручился за безопасность мальчика перед отцом. Я сказал: «Если я не приведу его к тебе, то вина перед тобой, отец, будет на мне всю жизнь».
Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні!
Your servant guaranteed the boy"s safety to my father. I said, "If I do not bring him back to you, I will bear the blame before you, my father, all my life!"
כִּי עַבְדְּךָ עָרַב אֶת־הַנַּעַר, מֵעִם אָבִי לֵאמֹר; אִם־לֹא אֲבִיאֶנּוּ אֵלֶיךָ, וְחָטָאתִי לְאָבִי כָּל־הַיָּמִים׃
33
Итак пусть я, раб твой, вместо отрока останусь рабом у господина моего, а отрок пусть идет с братьями своими:
Так пусть же я, раб твой, здесь и останусь вместо него! А он пусть возвращается с братьями.
Итак, молю тебя, позволь твоему рабу остаться здесь рабом моего господина вместо мальчика, и позволь мальчику вернуться с братьями.
А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!...
"Now then, please let your servant remain here as my lord"s slave in place of the boy, and let the boy return with his brothers.
וְעַתָּה, יֵשֶׁב־נָא עַבְדְּךָ תַּחַת הַנַּעַר, עֶבֶד לַאדֹנִי; וְהַנַּעַר יַעַל עִם־אֶחָיו׃
34
ибо как пойду я к отцу моему, когда отрока не будет со мною? я увидел бы бедствие, которое постигло бы отца моего.
Не могу я вернуться домой без него и видеть горе отца!»
Как я могу вернуться к отцу, если мальчика со мной не будет? Да не увижу я горя моего отца.
Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька.
How can I go back to my father if the boy is not with me? No! Do not let me see the misery that would come upon my father."
כִּי־אֵיךְ אֶעֱלֶה אֶל־אָבִי, וְהַנַּעַר אֵינֶנּוּ אִתִּי; פֶּן אֶרְאֶה בָרָע, אֲשֶׁר יִמְצָא אֶת־אָבִי׃