Бытие | Genesis | בראשית, Глава 48

1
После того Иосифу сказали: вот, отец твой болен. И он взял с собою двух сынов своих, Манассию и Ефрема [и пошел к Иакову].
Некоторое время спустя, узнав, что отец болен, Иосиф привел к нему своих сыновей, Манассию и Ефрема.
Некоторое время спустя Иосифу сказали: — Твой отец болен, — и он взял с собой двух сыновей, Манассию и Ефрема.
І сталося по тих випадках, і сказано було Йосипові: Ось батько твій хворіє. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасію та Єфрема.
And it came to pass after these things, that one told Joseph, Behold, thy father is sick: and he took with him his two sons, Manasseh and Ephraim.
וַיְהִי, אַחֲרֵי הַדְּבָרִים הָאֵלֶּה, וַיֹּאמֶר לְיוֹסֵף, הִנֵּה אָבִיךָ חֹלֶה; וַיִּקַּח אֶת־שְׁנֵי בָנָיו עִמּוֹ, אֶת־מְנַשֶּׁה וְאֶת־אֶפְרָיִם׃
2
Иакова известили и сказали: вот, сын твой Иосиф идет к тебе. Израиль собрал силы свои и сел на постели.
«Пришел твой сын, Иосиф», — сказали Иакову. Тот собрался с силами, сел на постели
Иакову сказали: — К тебе пришел твой сын Иосиф, и Израиль собрался с силами, приподнялся и сел на постели.
І промовив він до Якова й сказав: Ось до тебе прийшов твій син Йосип! І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі.
And one told Jacob, and said, Behold, thy son Joseph cometh unto thee: and Israel strengthened himself, and sat upon the bed.
וַיַּגֵּד לְיַעֲקֹב, וַיֹּאמֶר הִנֵּה בִּנְךָ יוֹסֵף בָּא אֵלֶיךָ; וַיִּתְחַזֵּק יִשְׂרָאֵל, וַיֵּשֶׁב עַל־הַמִּטָּה׃
3
И сказал Иаков Иосифу: Бог Всемогущий явился мне в Лузе, в земле Ханаанской, и благословил меня,
и обратился к Иосифу: «Некогда, в Лузе, в земле ханаанской, мне явился Бог Всесильный. Он благословил меня
Иаков сказал Иосифу: — Бог Всемогущий явился мне в Лузе, в земле Ханаана, благословил меня
І сказав Яків до Йосипа: Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене.
And Jacob said unto Joseph, God Almighty appeared unto me at Luz in the land of Canaan, and blessed me,
וַיֹּאמֶר יַעֲקֹב אֶל־יוֹסֵף, אֵל שַׁדַּי נִרְאָה־אֵלַי בְּלוּז בְּאֶרֶץ כְּנָעַן; וַיְבָרֶךְ אֹתִי׃
4
и сказал мне: вот, Я распложу тебя, и размножу тебя, и произведу от тебя множество народов, и дам землю сию потомству твоему после тебя, в вечное владение.
и сказал: "Я сделаю твой род плодовитым и многочисленным, произведу от тебя множество народов, а эту землю навеки отдам твоим потомкам". —
и сказал мне: «Я сделаю тебя плодовитым, размножу тебя, произведу от тебя множество народов и дам эту землю в вечное владение твоим потомкам».
І сказав Він до мене: Ось Я розплоджу тебе й розмножу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам нащадкам твоїм по тобі володінням навіки.
And said unto me, Behold, I will make thee fruitful, and multiply thee, and I will make of thee a multitude of people; and will give this land to thy seed after thee for an everlasting possession.
וַיֹּאמֶר אֵלַי, הִנְנִי מַפְרְךָ וְהִרְבִּיתִךָ, וּנְתַתִּיךָ לִקְהַל עַמִּים; וְנָתַתִּי אֶת־הָאָרֶץ הַזֹּאת לְזַרְעֲךָ אַחֲרֶיךָ אֲחֻזַּת עוֹלָם׃
5
И ныне два сына твои, родившиеся тебе в земле Египетской, до моего прибытия к тебе в Египет, мои они; Ефрем и Манассия, как Рувим и Симеон, будут мои;
И вот, теперь, — сказал Иаков Иосифу, — я усыновляю обоих твоих сыновей, которые родились в Египте до моего прихода. Теперь Ефрем и Манассия будут моими, наравне с Рувимом и Симеоном.
Отныне двое твоих сыновей, рожденных тебе в Египте до моего прихода, станут моими. Ефрем и Манассия будут моими, как Рувим и Симеон;
А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, вони мої! Єфрем і Манасія, як Рувим і Симеон, будуть мої.
And now thy two sons, Ephraim and Manasseh, which were born unto thee in the land of Egypt before I came unto thee into Egypt, are mine; as Reuben and Simeon, they shall be mine.
וְעַתָּה שְׁנֵי־בָנֶיךָ הַנּוֹלָדִים לְךָ בְּאֶרֶץ מִצְרַיִם, עַד־בֹּאִי אֵלֶיךָ מִצְרַיְמָה לִי־הֵם; אֶפְרַיִם וּמְנַשֶּׁה, כִּרְאוּבֵן וְשִׁמְעוֹן יִהְיוּ־לִי׃
6
дети же твои, которые родятся от тебя после них, будут твои; они под именем братьев своих будут именоваться в их уделе.
А сыновья, родившиеся у тебя после, — те твои, но причтены будут к рода́м своих братьев и получат наследство из их доли.
дети же, рожденные у тебя после них, будут твоими, они унаследуют часть земли из доли своих братьев.
А нащадки твої, що породиш по них, вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм.
And thy issue, which thou begettest after them, shall be thine, and shall be called after the name of their brethren in their inheritance.
וּמוֹלַדְתְּךָ אֲשֶׁר־הוֹלַדְתָּ אַחֲרֵיהֶם לְךָ יִהְיוּ; עַל שֵׁם אֲחֵיהֶם יִקָּרְאוּ בְּנַחֲלָתָם׃
7
Когда я шел из Месопотамии, умерла у меня Рахиль [мать твоя] в земле Ханаанской, по дороге, не доходя несколько до Ефрафы, и я похоронил ее там на дороге к Ефрафе, что {ныне} Вифлеем.
А моя Рахиль, — сказал Иаков, — умерла в пути, когда я возвращался из Падда́на, в Ханаане, неподалеку от Эфраты. Там я и похоронил ее — у дороги на Эфрату (что ныне называется Вифлеем)…»
Когда я возвращался из Паддана, Рахиль, к горю моему, умерла в земле Ханаана, когда мы были еще в пути, недалеко от Ефрафы. Поэтому я похоронил ее там, у дороги в Ефрафу (то есть Вифлеем).
А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, це Віфлеєм.
And as for me, when I came from Padan, Rachel died by me in the land of Canaan in the way, when yet there was but a little way to come unto Ephrath: and I buried her there in the way of Ephrath; the same is Bethlehem.
וַאֲנִי בְּבֹאִי מִפַּדָּן, מֵתָה עָלַי רָחֵל בְּאֶרֶץ כְּנַעַן בַּדֶּרֶךְ, בְּעוֹד כִּבְרַת־אֶרֶץ לָבֹא אֶפְרָתָה; וָאֶקְבְּרֶהָ שָּׁם בְּדֶרֶךְ אֶפְרָת, הִוא בֵּית לָחֶם׃
8
И увидел Израиль сыновей Иосифа и сказал: кто это?
И, посмотрев на детей Иосифа, Израиль спросил его: «Кто это?» —
Увидев сыновей Иосифа, Израиль спросил: — Кто это?
А Ізраїль побачив синів Йосипових та й сказав : Хто вони?
And Israel beheld Joseph's sons, and said, Who are these?
וַיַּרְא יִשְׂרָאֵל אֶת־בְּנֵי יוֹסֵף; וַיֹּאמֶר מִי־אֵלֶּה׃
9
И сказал Иосиф отцу своему: это сыновья мои, которых Бог дал мне здесь. [Иаков] сказал: подведи их ко мне, и я благословлю их.
«Это мои сыновья, — ответил Иосиф, — которых здесь даровал мне Бог». — «Подведи их ко мне, — сказал Израиль, — чтобы я их благословил».
Иосиф ответил отцу: — Это сыновья, которых Бог дал мне здесь. И тот сказал: — Подведи их ко мне, чтобы мне благословить их.
І сказав Йосип до батька свого: Вони мої сини, що Бог дав мені тут. А той відказав: Візьми ж їх до мене, і я їх поблагословлю.
And Joseph said unto his father, They are my sons, whom God hath given me in this place. And he said, Bring them, I pray thee, unto me, and I will bless them.
וַיֹּאמֶר יוֹסֵף אֶל־אָבִיו, בָּנַי הֵם, אֲשֶׁר־נָתַן־לִי אֱלֹהִים בָּזֶה; וַיֹּאמַר קָחֶם־נָא אֵלַי וַאֲבָרֲכֵם׃
10
Глаза же Израилевы притупились от старости; не мог он видеть {ясно. Иосиф} подвел их к нему, и он поцеловал их и обнял их.
Старость помрачила глаза Израиля — он ничего не видел. Иосиф подвел к нему детей; Израиль расцеловал их, обнял
Глаза Израиля ослабли от старости, он почти ослеп. Иосиф подвел сыновей поближе к своему отцу, и тот поцеловал и обнял их.
А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх.
Now the eyes of Israel were dim for age, so that he could not see. And he brought them near unto him; and he kissed them, and embraced them.
וְעֵינֵי יִשְׂרָאֵל כָּבְדוּ מִזֹּקֶן, לֹא יוּכַל לִרְאוֹת; וַיַּגֵּשׁ אֹתָם אֵלָיו, וַיִּשַּׁק לָהֶם וַיְחַבֵּק לָהֶם׃
11
И сказал Израиль Иосифу: не надеялся я видеть твое лице; но вот, Бог показал мне и детей твоих.
и сказал Иосифу: «Я и тебя–то уж не надеялся увидеть, а вот, Бог дал мне увидеть и твоих детей».
Израиль сказал Иосифу: — Я и не мечтал вновь увидеть тебя, а Бог дал мне увидеть даже твоих детей.
І сказав Ізраїль до Йосипа: Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє.
And Israel said unto Joseph, I had not thought to see thy face: and, lo, God hath shewed me also thy seed.
וַיֹּאמֶר יִשְׂרָאֵל אֶל־יוֹסֵף, רְאֹה פָנֶיךָ לֹא פִלָּלְתִּי; וְהִנֵּה הֶרְאָה אֹתִי אֱלֹהִים גַּם אֶת־זַרְעֶךָ׃
12
И отвел их Иосиф от колен его и поклонился ему лицем своим до земли.
Иосиф взял своих детей — они были на коленях у Израиля — и поклонился отцу до земли.
Иосиф отвел их от колен Израиля и поклонился ему низко до земли.
І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі.
And Joseph brought them out from between his knees, and he bowed himself with his face to the earth.
וַיּוֹצֵא יוֹסֵף אֹתָם מֵעִם בִּרְכָּיו; וַיִּשְׁתַּחוּ לְאַפָּיו אָרְצָה׃
13
И взял Иосиф обоих [сыновей своих], Ефрема в правую свою руку против левой Израиля, а Манассию в левую против правой Израиля, и подвел к нему.
Когда Иосиф подвел своих сыновей к Израилю, то Ефрем был справа от него (от Израиля по левую сторону), а Манассия слева (от Израиля по правую сторону).
Потом Иосиф поставил Ефрема справа от себя, по левую руку от Израиля, а Манассию слева от себя, по правую руку от Израиля, и подвел их ближе к отцу.
І Йосип узяв їх обох, Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів.
And Joseph took them both, Ephraim in his right hand toward Israel's left hand, and Manasseh in his left hand toward Israel's right hand, and brought them near unto him.
וַיִּקַּח יוֹסֵף אֶת־שְׁנֵיהֶם, אֶת־אֶפְרַיִם בִּימִינוֹ מִשְּׂמֹאל יִשְׂרָאֵל, וְאֶת־מְנַשֶּׁה בִשְׂמֹאלוֹ מִימִין יִשְׂרָאֵל; וַיַּגֵּשׁ אֵלָיו׃
14
Но Израиль простер правую руку свою и положил на голову Ефрему, хотя сей был меньший, а левую на голову Манассии. С намерением положил он так руки свои, хотя Манассия был первенец.
Но Израиль возложил правую руку на голову Ефрема, младшего, а левую — на голову Манассии, старшего, так что руки его скрестились.
Но Израиль протянул правую руку и возложил ее на голову Ефрема, хотя он и был младше, а левую, перекрестив руки, он возложил на голову Манассии, хотя Манассия был первенцем.
І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія перворідний.
And Israel stretched out his right hand, and laid it upon Ephraim's head, who was the younger, and his left hand upon Manasseh's head, guiding his hands wittingly; for Manasseh was the firstborn.
וַיִּשְׁלַח יִשְׂרָאֵל אֶת־יְמִינוֹ וַיָּשֶׁת עַל־רֹאשׁ אֶפְרַיִם וְהוּא הַצָּעִיר, וְאֶת־שְׂמֹאלוֹ עַל־רֹאשׁ מְנַשֶּׁה; שִׂכֵּל אֶת־יָדָיו, כִּי מְנַשֶּׁה הַבְּכוֹר׃
15
И благословил Иосифа и сказал: Бог, пред Которым ходили отцы мои Авраам и Исаак, Бог, пасущий меня с тех пор, как я существую, до сего дня,
И благословил Израиль Иосифа такими словами: «Бог — пред лицом Его жили отцы мои, Авраам и Исаак! — Бог, пастырь мой всегда и доныне,
Потом он благословил Иосифа и сказал: — Бог, перед Которым ходили отцы мои Авраам и Исаак, Бог, Который был пастырем моим всю мою жизнь до сего дня,
І він поблагословив Йосипа, та й промовив: Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня,
And he blessed Joseph, and said, God, before whom my fathers Abraham and Isaac did walk, the God which fed me all my life long unto this day,
וַיְבָרֶךְ אֶת־יוֹסֵף וַיֹּאמַר; הָאֱלֹהִים אֲשֶׁר הִתְהַלְּכוּ אֲבֹתַי לְפָנָיו אַבְרָהָם וְיִצְחָק, הָאֱלֹהִים הָרֹעֶה אֹתִי, מֵעוֹדִי עַד־הַיּוֹם הַזֶּה׃
16
Ангел, избавляющий меня от всякого зла, да благословит отроков сих; да будет на них наречено имя мое и имя отцов моих Авраама и Исаака, и да возрастут они во множество посреди земли.
Ангел, избавлявший меня от всякого зла, — да благословит отроков! К роду моему они принадлежат, к роду отцов моих — Авраама и Исаака. Многочисленно будет на земле их потомство».
Ангел, Который берег меня от всякого зла, – да благословит этих детей. Пусть продолжится в них мое имя и имена моих отцов Авраама и Исаака, и пусть многочисленно будет их потомство на земле.
Ангол, що рятує мене від усього лихого, нехай поблагословить цих юнаків, і нехай буде зване в них ім"я моє й ім"я батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі.
The Angel which redeemed me from all evil, bless the lads; and let my name be named on them, and the name of my fathers Abraham and Isaac; and let them grow into a multitude in the midst of the earth.
הַמַּלְאָךְ הַגֹּאֵל אֹתִי מִכָּל־רָע, יְבָרֵךְ אֶת־הַנְּעָרִים, וְיִקָּרֵא בָהֶם שְׁמִי, וְשֵׁם אֲבֹתַי אַבְרָהָם וְיִצְחָק; וְיִדְגּוּ לָרֹב בְּקֶרֶב הָאָרֶץ׃
17
И увидел Иосиф, что отец его положил правую руку свою на голову Ефрема; и прискорбно было ему это. И взял он руку отца своего, чтобы переложить ее с головы Ефрема на голову Манассии,
Увидел Иосиф, что свою правую руку отец возложил на Ефрема, и, приняв это за ошибку, взял руку отца, чтобы переложить ее с Ефрема на Манассию.
Когда Иосиф увидел, что отец возложил правую руку на голову Ефрема, он огорчился и взял отца за руку, чтобы переложить ее с головы Ефрема на голову Манассии.
А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну.
And when Joseph saw that his father laid his right hand upon the head of Ephraim, it displeased him: and he held up his father's hand, to remove it from Ephraim's head unto Manasseh's head.
וַיַּרְא יוֹסֵף, כִּי־יָשִׁית אָבִיו יַד־יְמִינוֹ עַל־רֹאשׁ אֶפְרַיִם וַיֵּרַע בְּעֵינָיו; וַיִּתְמֹךְ יַד־אָבִיו, לְהָסִיר אֹתָהּ מֵעַל רֹאשׁ־אֶפְרַיִם עַל־רֹאשׁ מְנַשֶּׁה׃
18
и сказал Иосиф отцу своему: не так, отец мой, ибо это — первенец; положи на его голову правую руку твою.
«Не так, отец, — сказал Иосиф. — Вот первенец, возложи на него правую руку». —
Иосиф сказал ему: — Нет, отец, вот этот — первенец; положи правую руку на его голову.
І сказав Йосип до батька свого: Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, поклади правицю свою на його голову!
And Joseph said unto his father, Not so, my father: for this is the firstborn; put thy right hand upon his head.
וַיֹּאמֶר יוֹסֵף אֶל־אָבִיו לֹא־כֵן אָבִי; כִּי־זֶה הַבְּכֹר, שִׂים יְמִינְךָ עַל־רֹאשׁוֹ׃
19
Но отец его не согласился и сказал: знаю, сын мой, знаю; и от него произойдет народ, и он будет велик; но меньший его брат будет больше его, и от семени его произойдет многочисленный народ.
«Я знаю, — ответил Израиль, — я знаю, сынок. От него тоже произойдет великий народ. И все же младший брат превзойдет его и даст начало множеству племен».
Но отец отказался и сказал: — Я знаю, мой сын, я знаю. От него тоже произойдет народ, и он тоже станет велик. Но его младший брат будет выше него, и его потомки станут множеством народов.
А батько його не хотів, і сказав: Знаю, мій сину, знаю! І він буде народом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею народів.
And his father refused, and said, I know it, my son, I know it: he also shall become a people, and he also shall be great: but truly his younger brother shall be greater than he, and his seed shall become a multitude of nations.
וַיְמָאֵן אָבִיו, וַיֹּאמֶר יָדַעְתִּי בְנִי יָדַעְתִּי, גַּם־הוּא יִהְיֶה־לְּעָם וְגַם־הוּא יִגְדָּל; וְאוּלָם, אָחִיו הַקָּטֹן יִגְדַּל מִמֶּנּוּ, וְזַרְעוֹ יִהְיֶה מְלֹא־הַגּוֹיִם׃
20
И благословил их в тот день, говоря: тобою будет благословлять Израиль, говоря: Бог да сотворит тебе, как Ефрему и Манассии. И поставил Ефрема выше Манассии.
Вот слова, которыми Израиль благословил их в тот день: «Благословением вы станете для израильтян. Они будут говорить, благословляя друг друга: "Да сделает тебя Бог подобным Ефрему и Манассии!"» Так поставил он Ефрема впереди Манассии.
И он благословил их в тот день и сказал: — Ваши имена будет произносить Израиль, как благословение, говоря: «Да сделает тебя Бог, как Ефрема и Манассию». Так он поставил Ефрема впереди Манассии.
І він поблагословив їх того дня, кажучи: Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію! І поставив Єфрема перед Манасією.
And he blessed them that day, saying, In thee shall Israel bless, saying, God make thee as Ephraim and as Manasseh: and he set Ephraim before Manasseh.
וַיְבָרֲכֵם בַּיּוֹם הַהוּא לֵאמוֹר, בְּךָ, יְבָרֵךְ יִשְׂרָאֵל לֵאמֹר, יְשִׂמְךָ אֱלֹהִים, כְּאֶפְרַיִם וְכִמְנַשֶּׁה; וַיָּשֶׂם אֶת־אֶפְרַיִם לִפְנֵי מְנַשֶּׁה׃
21
И сказал Израиль Иосифу: вот, я умираю; и Бог будет с вами и возвратит вас в землю отцов ваших;
Потом Израиль сказал Иосифу: «Я скоро умру. Но Бог будет с вами и вернет вас в землю ваших отцов.
Израиль сказал Иосифу: — Я умираю, но Бог будет с вами и возвратит вас в землю ваших отцов.
І сказав Ізраїль до Йосипа: Ось я вмираю... А Бог буде з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків!
And Israel said unto Joseph, Behold, I die: but God shall be with you, and bring you again unto the land of your fathers.
וַיֹּאמֶר יִשְׂרָאֵל אֶל־יוֹסֵף, הִנֵּה אָנֹכִי מֵת; וְהָיָה אֱלֹהִים עִמָּכֶם, וְהֵשִׁיב אֶתְכֶם, אֶל־אֶרֶץ אֲבֹתֵיכֶם׃
22
я даю тебе, преимущественно пред братьями твоими, один участок, который я взял из рук Аморреев мечом моим и луком моим.
А тебе я даю горный кряж — Шехем: ты будешь выше, чем братья. Я отбил его у амореев мечом и стрелами».
Я отдаю тебе, как высшему среди братьев, лишний горный кряж, который я отвоевал у аморреев мечом и луком.
А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм.
Moreover I have given to thee one portion above thy brethren, which I took out of the hand of the Amorite with my sword and with my bow.
וַאֲנִי נָתַתִּי לְךָ שְׁכֶם אַחַד עַל־אַחֶיךָ; אֲשֶׁר לָקַחְתִּי מִיַּד הָאֱמֹרִי, בְּחַרְבִּי וּבְקַשְׁתִּי׃