Бытие | Genesis | בראשית, Глава 50

1
Иосиф пал на лице отца своего, и плакал над ним, и целовал его.
Иосиф припал к телу отца и, рыдая, целовал лицо усопшего.
Иосиф припал к отцу, заплакал над ним и поцеловал его.
І впав Йосип на лице батька свого, та й плакав над ним, і цілував його.
And Joseph fell upon his father's face, and wept upon him, and kissed him.
וַיִּפֹּל יוֹסֵף עַל־פְּנֵי אָבִיו; וַיֵּבְךְּ עָלָיו וַיִּשַּׁק־לוֹ׃
2
И повелел Иосиф слугам своим — врачам, бальзамировать отца его; и врачи набальзамировали Израиля.
Своим рабам–врачам он велел набальзамировать тело Израиля.
Он приказал своим рабам-врачам набальзамировать тело отца, и врачи набальзамировали Израиля.
І звелів Йосип рабам своїм лікарям забальзамувати батька його. І забальзамували ці лікарі Ізраїля.
And Joseph commanded his servants the physicians to embalm his father: and the physicians embalmed Israel.
וַיְצַו יוֹסֵף אֶת־עֲבָדָיו אֶת־הָרֹפְאִים, לַחֲנֹט אֶת־אָבִיו; וַיַּחַנְטוּ הָרֹפְאִים אֶת־יִשְׂרָאֵל׃
3
И исполнилось ему сорок дней, ибо столько дней употребляется на бальзамирование, и оплакивали его Египтяне семьдесят дней.
Сорок дней, как положено, врачи бальзамировали тело, и семьдесят дней египтяне оплакивали усопшего.
У них ушло на это сорок дней, потому что таков полный срок бальзамирования. И египтяне оплакивали его семьдесят дней.
І сповнилося йому сорок день, бо так сповняються дні бальзамування. І оплакував його Єгипет сімдесят день.
And forty days were fulfilled for him; for so are fulfilled the days of those which are embalmed: and the Egyptians mourned for him threescore and ten days.
וַיִּמְלְאוּ־לוֹ אַרְבָּעִים יוֹם, כִּי כֵּן יִמְלְאוּ יְמֵי הַחֲנֻטִים; וַיִּבְכּוּ אֹתוֹ מִצְרַיִם שִׁבְעִים יוֹם׃
4
Когда же прошли дни плача по нем, Иосиф сказал придворным фараона, говоря: если я обрел благоволение в очах ваших, то скажите фараону так:
Когда время траура кончилось, Иосиф попросил приближенных фараона: «Сделайте милость, скажите фараону,
Когда прошли дни плача, Иосиф сказал придворным фараона: — Если я нашел расположение в ваших глазах, попросите за меня фараона, скажите ему:
А як минули дні оплакування його, то сказав Йосип до дому фараонового, говорячи: Коли знайшов я ласку в очах ваших, то говоріть до ушей фараонових так:
And when the days of his mourning were past, Joseph spake unto the house of Pharaoh, saying, If now I have found grace in your eyes, speak, I pray you, in the ears of Pharaoh, saying,
וַיַּעַבְרוּ יְמֵי בְכִיתוֹ, וַיְדַבֵּר יוֹסֵף, אֶל־בֵּית פַּרְעֹה לֵאמֹר; אִם־נָא מָצָאתִי חֵן בְּעֵינֵיכֶם, דַּבְּרוּ־נָא בְּאָזְנֵי פַרְעֹה לֵאמֹר׃
5
отец мой заклял меня, сказав: вот, я умираю; во гробе моем, который я выкопал себе в земле Ханаанской, там похорони меня. И теперь хотел бы я пойти и похоронить отца моего и возвратиться. [Слова Иосифа пересказали фараону.]
что мой отец взял с меня клятву: когда он умрет, я должен похоронить его в Ханаане, в усыпальнице, которую он заранее приготовил для себя. Я прошу позволения пойти и похоронить отца — а потом вернусь».
«Мой отец велел мне дать клятву и сказал: “Я умираю; похорони меня в могиле, которую я выкопал себе в земле Ханаана“. Позволь же мне пойти и похоронить моего отца. После этого я вернусь».
Батько мій заприсяг був мене, говорячи: Ось я вмираю. У гробі моїм, що я собі викопав у Країні ханаанській, там поховаєш мене. А тепер нехай я піду, і поховаю батька свого, та й вернуся.
My father made me swear, saying, Lo, I die: in my grave which I have digged for me in the land of Canaan, there shalt thou bury me. Now therefore let me go up, I pray thee, and bury my father, and I will come again.
אָבִי הִשְׁבִּיעַנִי לֵאמֹר, הִנֵּה אָנֹכִי מֵת, בְּקִבְרִי, אֲשֶׁר כָּרִיתִי לִי בְּאֶרֶץ כְּנַעַן, שָׁמָּה תִּקְבְּרֵנִי; וְעַתָּה, אֶעֱלֶה־נָּא וְאֶקְבְּרָה אֶת־אָבִי וְאָשׁוּבָה׃
6
И сказал фараон: пойди и похорони отца твоего, как он заклял тебя.
И фараон разрешил: «Иди и похорони отца. Выполни клятву».
Фараон сказал: — Иди и похорони отца так, как ты поклялся по его велению.
І сказав фараон: Піди, і поховай свого батька, як заприсяг він тебе.
And Pharaoh said, Go up, and bury thy father, according as he made thee swear.
וַיֹּאמֶר פַּרְעֹה; עֲלֵה וּקְבֹר אֶת־אָבִיךָ כַּאֲשֶׁר הִשְׁבִּיעֶךָ׃
7
И пошел Иосиф хоронить отца своего. И пошли с ним все слуги фараона, старейшины дома его и все старейшины земли Египетской,
Иосиф отправился хоронить отца, и с ним пошли все вельможи фараона, и все старшие сановники, и все старейшины земли египетской,
Иосиф пошел хоронить отца и с ним пошли все придворные фараона, старейшины двора и все старейшины Египта,
І пішов Йосип поховати батька свого, а з ним пішли всі раби фараонові, старші дому його, і всі старші єгипетського краю,
And Joseph went up to bury his father: and with him went up all the servants of Pharaoh, the elders of his house, and all the elders of the land of Egypt,
וַיַּעַל יוֹסֵף לִקְבֹּר אֶת־אָבִיו; וַיַּעֲלוּ אִתּוֹ כָּל־עַבְדֵי פַרְעֹה זִקְנֵי בֵיתוֹ, וְכֹל זִקְנֵי אֶרֶץ־מִצְרָיִם׃
8
и весь дом Иосифа, и братья его, и дом отца его. Только детей своих и мелкий и крупный скот свой оставили в земле Гесем.
и вся семья Иосифа, и все его братья, и весь его род — в земле Гошен остались только их дети и скот.
и весь дом Иосифа, и его братья, и весь дом его отца. Только их дети и стада крупного и мелкого скота остались в Гошене.
і ввесь дім Йосипів, і браття його, і дім батька його. Тільки дітей своїх та дрібну й велику худобу свою вони позоставили в країні ?ошен.
And all the house of Joseph, and his brethren, and his father's house: only their little ones, and their flocks, and their herds, they left in the land of Goshen.
וְכֹל בֵּית יוֹסֵף, וְאֶחָיו וּבֵית אָבִיו; רַק, טַפָּם וְצֹאנָם וּבְקָרָם, עָזְבוּ בְּאֶרֶץ גֹּשֶׁן׃
9
С ним отправились также колесницы и всадники, так что сонм был весьма велик.
И колесницы сопровождали его, и конница, и великое множество народа.
Их сопровождали колесницы и всадники; это была великая процессия.
І вирушили з ним також колесниці та комонники. І був табір їх дуже великий.
And there went up with him both chariots and horsemen: and it was a very great company.
וַיַּעַל עִמּוֹ, גַּם־רֶכֶב גַּם־פָּרָשִׁים; וַיְהִי הַמַּחֲנֶה כָּבֵד מְאֹד׃
10
И дошли они до Горен-гаатада при Иордане и плакали там плачем великим и весьма сильным; и сделал {Иосиф} плач по отце своем семь дней.
Дойдя до Го́рен–Ата́да, что за Иорданом, они подняли там великий и горький плач — семь дней оплакивали они Иосифова отца.
Они пришли к молотильной площадке Атада, что за Иорданом, и там стали громко и горько плакать. Там Иосиф семь дней оплакивал отца.
І прийшли вони до ?орен-Атаду, що по другім боці Йордану, і плакали там великим та дуже ревним плачем... І він учинив батькові своєму семиденну жалобу.
And they came to the threshingfloor of Atad, which is beyond Jordan, and there they mourned with a great and very sore lamentation: and he made a mourning for his father seven days.
וַיָּבֹאוּ עַד־גֹּרֶן הָאָטָד, אֲשֶׁר בְּעֵבֶר הַיַּרְדֵּן, וַיִּסְפְּדוּ־שָׁם, מִסְפֵּד גָּדוֹל וְכָבֵד מְאֹד; וַיַּעַשׂ לְאָבִיו אֵבֶל שִׁבְעַת יָמִים׃
11
И видели жители земли той, Хананеи, плач в Горен-гаатаде, и сказали: велик плач этот у Египтян! Посему наречено имя [месту] тому: плач Египтян, что при Иордане.
Ханаанеи, жившие в той земле, увидели траур в Горен–Атаде и воскликнули: «Как горько плачут египтяне!» (Потому–то и называется это место за Иорданом Аве́́л–Мицра́им.)
Когда хананеи, обитатели той земли, увидели плач у молотильной площадки Атада, они сказали: «У египтян великий плач и горе». Вот почему то место рядом с Иорданом называется Авель-Мицраим.
І побачили мешканці того Краю, ханаанеяни, жалобу в ?орен-Атаді, та й сказали: То сильна жалоба для Єгипту! Тому то кликнули ім"я його Авел-Міцраїм, що на тім боці Йордану.
And when the inhabitants of the land, the Canaanites, saw the mourning in the floor of Atad, they said, This is a grievous mourning to the Egyptians: wherefore the name of it was called Abelmizraim, which is beyond Jordan.
וַיַּרְא יוֹשֵׁב הָאָרֶץ הַכְּנַעֲנִי אֶת־הָאֵבֶל, בְּגֹרֶן הָאָטָד, וַיֹּאמְרוּ, אֵבֶל־כָּבֵד זֶה לְמִצְרָיִם; עַל־כֵּן קָרָא שְׁמָהּ אָבֵל מִצְרַיִם, אֲשֶׁר בְּעֵבֶר הַיַּרְדֵּן׃
12
И сделали сыновья {Иакова} с ним, как он заповедал им;
Сыновья выполнили волю отца:
Так сыновья Иакова исполнили его наказ:
І вчинили йому сини його так, як він їм заповів був.
And his sons did unto him according as he commanded them:
וַיַּעֲשׂוּ בָנָיו לוֹ; כֵּן כַּאֲשֶׁר צִוָּם׃
13
и отнесли его сыновья его в землю Ханаанскую и похоронили его в пещере на поле Махпела, которую купил Авраам с полем в собственность для погребения у Ефрона Хеттеянина, пред Мамре.
принесли его тело в Ханаан и похоронили в пещере на поле Махпела, что некогда было куплено Авраамом у Эфрона–хетта как место для погребения — неподалеку от Мамре.
они отнесли его в землю Ханаана и похоронили в пещере на поле Махпела, рядом с Мамре; эту пещеру Авраам купил у хетта Эфрона вместе с полем, чтобы было у него место для погребения.
І понесли його сини його до ханаанського Краю, та й поховали його в печері поля Махпели, яке поле купив був Авраам на володіння для гробу від хіттеянина Ефрона, навпроти Мамре.
For his sons carried him into the land of Canaan, and buried him in the cave of the field of Machpelah, which Abraham bought with the field for a possession of a buryingplace of Ephron the Hittite, before Mamre.
וַיִּשְׂאוּ אֹתוֹ בָנָיו אַרְצָה כְּנַעַן, וַיִּקְבְּרוּ אֹתוֹ, בִּמְעָרַת שְׂדֵה הַמַּכְפֵּלָה; אֲשֶׁר קָנָה אַבְרָהָם אֶת־הַשָּׂדֶה לַאֲחֻזַּת־קֶבֶר, מֵאֵת עֶפְרֹן הַחִתִּי עַל־פְּנֵי מַמְרֵא׃
14
И возвратился Иосиф в Египет, сам и братья его и все ходившие с ним хоронить отца его, после погребения им отца своего.
После похорон Иосиф, его братья и все сопровождавшие вернулись в Египет.
Похоронив отца, Иосиф возвратился в Египет, вместе с братьями и всеми, кто ходил с ним хоронить отца.
А Йосип, як поховав він батька свого, вернувся до Єгипту, він і брати його, та всі, хто ходив з ним ховати батька його.
And Joseph returned into Egypt, he, and his brethren, and all that went up with him to bury his father, after he had buried his father.
וַיָּשָׁב יוֹסֵף מִצְרַיְמָה הוּא וְאֶחָיו, וְכָל־הָעֹלִים אִתּוֹ לִקְבֹּר אֶת־אָבִיו; אַחֲרֵי קָבְרוֹ אֶת־אָבִיו׃
15
И увидели братья Иосифовы, что умер отец их, и сказали: что, если Иосиф возненавидит нас и захочет отмстить нам за всё зло, которое мы ему сделали?
Теперь, после смерти отца, братья Иосифа задумались: «А что если Иосиф по–прежнему зол на нас и захочет отплатить за горе, которое мы ему причинили?»
Когда отец умер, братья Иосифа подумали: «Что, если Иосиф таит на нас злобу и теперь отплатит нам за все зло, которое мы ему причинили?»
І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли?
And when Joseph's brethren saw that their father was dead, they said, Joseph will peradventure hate us, and will certainly requite us all the evil which we did unto him.
וַיִּרְאוּ אֲחֵי־יוֹסֵף כִּי־מֵת אֲבִיהֶם, וַיֹּאמְרוּ, לוּ יִשְׂטְמֵנוּ יוֹסֵף; וְהָשֵׁב יָשִׁיב לָנוּ, אֵת כָּל־הָרָעָה, אֲשֶׁר גָּמַלְנוּ אֹתוֹ׃
16
И послали они сказать Иосифу: отец твой пред смертью своею завещал, говоря:
И они велели передать Иосифу: «Перед смертью отец завещал
И они послали к Иосифу сказать: — Перед смертью отец оставил такие наставления:
І переказали вони Йосипові, говорячи: Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи:
And they sent a messenger unto Joseph, saying, Thy father did command before he died, saying,
וַיְצַוּוּ אֶל־יוֹסֵף לֵאמֹר; אָבִיךָ צִוָּה, לִפְנֵי מוֹתוֹ לֵאמֹר׃
17
так скажите Иосифу: прости братьям твоим вину и грех их, так как они сделали тебе зло. И ныне прости вины рабов Бога отца твоего. Иосиф плакал, когда ему говорили это.
сказать тебе: "Прошу тебя, прости братьям их грех, их вину — то зло, которое они тебе причинили". Так прости же нас, ведь мы рабы твоего о́тчего Бога!» Иосиф плакал, слушая эти слова.
«Вот что вы должны сказать вашему брату Иосифу: “Я прошу тебя простить твоим братьям их вину и грехи, которые они совершили, поступив с тобой так скверно. И теперь, пожалуйста, прости грехи рабов Бога твоего отца”». Получив это послание, Иосиф заплакал.
Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого! І заплакав Йосип, як вони говорили до нього...
So shall ye say unto Joseph, Forgive, I pray thee now, the trespass of thy brethren, and their sin; for they did unto thee evil: and now, we pray thee, forgive the trespass of the servants of the God of thy father. And Joseph wept when they spake unto him.
כֹּה־תֹאמְרוּ לְיוֹסֵף, אָנָּא שָׂא נָא פֶּשַׁע אַחֶיךָ וְחַטָּאתָם כִּי־רָעָה גְמָלוּךָ, וְעַתָּה שָׂא נָא, לְפֶשַׁע עַבְדֵי אֱלֹהֵי אָבִיךָ; וַיֵּבְךְּ יוֹסֵף בְּדַבְּרָם אֵלָיו׃
18
Пришли и сами братья его, и пали пред лицем его, и сказали: вот, мы рабы тебе.
Братья пришли, простерлись перед ним на земле и сказали: «Отныне мы твои рабы!» —
Его братья пришли, пали перед ним на землю и сказали: — Мы — твои рабы.
І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: Ось ми тобі за рабів!
And his brethren also went and fell down before his face; and they said, Behold, we be thy servants.
וַיֵּלְכוּ גַּם־אֶחָיו, וַיִּפְּלוּ לְפָנָיו; וַיֹּאמְרוּ, הִנֶּנּוּ לְךָ לַעֲבָדִים׃
19
И сказал Иосиф: не бойтесь, ибо я боюсь Бога;
«Не бойтесь, — ответил Иосиф. — Разве я Бог?
Иосиф ответил: — Не бойтесь. Разве я Бог?
А Йосип промовив до них: Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?
And Joseph said unto them, Fear not: for am I in the place of God?
וַיֹּאמֶר אֲלֵהֶם יוֹסֵף אַל־תִּירָאוּ; כִּי הֲתַחַת אֱלֹהִים אָנִי׃
20
вот, вы умышляли против меня зло; но Бог обратил это в добро, чтобы сделать то, что теперь есть: сохранить жизнь великому числу людей;
Вы замышляли против меня зло, а по Божьему промыслу оно обернулось добром: скольким людям это спасло жизнь!
Вы замыслили против меня зло, но Бог обратил его ко благу, чтобы совершить то, что происходит теперь: спасение многих жизней.
Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ!
But as for you, ye thought evil against me; but God meant it unto good, to bring to pass, as it is this day, to save much people alive.
וְאַתֶּם חֲשַׁבְתֶּם עָלַי רָעָה; אֱלֹהִים חֲשָׁבָהּ לְטֹבָה, לְמַעַן, עֲשֹׂה כַּיּוֹם הַזֶּה לְהַחֲיֹת עַם־רָב׃
21
итак не бойтесь: я буду питать вас и детей ваших. И успокоил их и говорил по сердцу их.
Не бойтесь. Я буду заботиться и о вас и о ваших детях». Этими словами он успокоил и утешил их.
Поэтому не бойтесь: я прокормлю и вас, и ваших детей. Он успокоил их и говорил с ними ласково.
А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших! І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.
Now therefore fear ye not: I will nourish you, and your little ones. And he comforted them, and spake kindly unto them.
וְעַתָּה אַל־תִּירָאוּ, אָנֹכִי אֲכַלְכֵּל אֶתְכֶם וְאֶת־טַפְּכֶם; וַיְנַחֵם אוֹתָם, וַיְדַבֵּר עַל־לִבָּם׃
22
И жил Иосиф в Египте сам и дом отца его; жил же Иосиф всего сто десять лет.
Так Иосиф поселился в Египте вместе со всем своим родом. Он прожил сто десять лет;
Иосиф жил в Египте вместе с семьей отца, и прожил сто десять лет.
І осівся Йосип в Єгипті, він та дім батька його. І жив Йосип сто і десять літ.
And Joseph dwelt in Egypt, he, and his father's house: and Joseph lived an hundred and ten years.
וַיֵּשֶׁב יוֹסֵף בְּמִצְרַיִם, הוּא וּבֵית אָבִיו; וַיְחִי יוֹסֵף, מֵאָה וָעֶשֶׂר שָׁנִים׃
23
И видел Иосиф детей у Ефрема до третьего рода, также и сыновья Махира, сына Манассиина, родились на колени Иосифа.
ему довелось увидеть своих правнуков — внуков Ефрема — и взять на колени новорожденных детей Махи́ра, сына Манассии.
Он застал еще третье поколение детей Ефрема; и детей Махира, сына Манассии, тоже положили при рождении на колени Иосифа.
І побачив Йосип в Єфрема дітей третього покоління. Також сини Махіра, сина Манасіїного, були народилися на Йосипові коліна.
And Joseph saw Ephraim's children of the third generation: the children also of Machir the son of Manasseh were brought up upon Joseph's knees.
וַיַּרְא יוֹסֵף לְאֶפְרַיִם, בְּנֵי שִׁלֵּשִׁים; גַּם, בְּנֵי מָכִיר בֶּן־מְנַשֶּׁה, יֻלְּדוּ עַל־בִּרְכֵּי יוֹסֵף׃
24
И сказал Иосиф братьям своим: я умираю, но Бог посетит вас и выведет вас из земли сей в землю, о которой клялся Аврааму, Исааку и Иакову.
«Я скоро умру, — сказал Иосиф братьям. — Но настанет день, когда Бог вспомнит о вас и уведет вас отсюда в ту землю, которую Он поклялся отдать Аврааму, Исааку и Иакову».
Иосиф сказал братьям: — Я умираю, но Бог непременно придет к вам на помощь и выведет вас из этой земли в землю, которую Он с клятвой обещал Аврааму, Исааку и Иакову.
І сказав Йосип до братів своїх: Я вмираю, а Бог конче згадає вас, і виведе вас із цієї землі до Краю, якого присягнув був Авраамові, Ісакові та Якову.
And Joseph said unto his brethren, I die: and God will surely visit you, and bring you out of this land unto the land which he sware to Abraham, to Isaac, and to Jacob.
וַיֹּאמֶר יוֹסֵף אֶל־אֶחָיו, אָנֹכִי מֵת; וֵאלֹהִים פָּקֹד יִפְקֹד אֶתְכֶם, וְהֶעֱלָה אֶתְכֶם מִן־הָאָרֶץ הַזֹּאת, אֶל־הָאָרֶץ אֲשֶׁר נִשְׁבַּע לְאַבְרָהָם לְיִצְחָק וּלְיַעֲקֹב׃
25
И заклял Иосиф сынов Израилевых, говоря: Бог посетит вас, и вынесите кости мои отсюда.
И Иосиф взял с сынов Израилевых клятву, что когда Бог вспомнит о них, они унесут с собой из Египта его останки.
Иосиф велел сыновьям Израиля дать клятву и сказал: — Бог непременно придет к вам на помощь, и тогда вы должны вынести мои кости отсюда.
І Йосип заприсяг Ізраїлевих синів, говорячи: Конче згадає Бог вас, а ви винесете звідси кості мої!
And Joseph took an oath of the children of Israel, saying, God will surely visit you, and ye shall carry up my bones from hence.
וַיַּשְׁבַּע יוֹסֵף, אֶת־בְּנֵי יִשְׂרָאֵל לֵאמֹר; פָּקֹד יִפְקֹד אֱלֹהִים אֶתְכֶם, וְהַעֲלִתֶם אֶת־עַצְמֹתַי מִזֶּה׃
26
И умер Иосиф ста десяти лет. И набальзамировали его и положили в ковчег в Египте.
Иосиф умер в возрасте ста десяти лет. Его останки набальзамировали и положили в гроб, в Египте.
Иосиф умер в возрасте ста десяти лет, и его набальзамировали и положили в гроб в Египте.
І впокоївся Йосип у віці ста й десяти літ. І забальзамували його, і він був покладений у труну в Єгипті.
So Joseph died, being an hundred and ten years old: and they embalmed him, and he was put in a coffin in Egypt.
וַיָּמָת יוֹסֵף, בֶּן־מֵאָה וָעֶשֶׂר שָׁנִים; וַיַּחַנְטוּ אֹתוֹ, וַיִּישֶׂם בָּאָרוֹן בְּמִצְרָיִם׃