1
При реках Вавилона, там сидели мы и плакали, когда вспоминали о Сионе;
Там, у рек Вавилонских сидели и плакали мы, вспоминая Сион.
У рек Вавилона мы сидели и плакали, когда вспоминали Сион.
Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона!
By the rivers of Babylon, there we sat down, yea, we wept, when we remembered Zion.
עַל נַהֲרוֹת בָּבֶל, שָׁם יָשַׁבְנוּ גַּם־בָּכִינוּ; בְּזָכְרֵנוּ, אֶת־צִיּוֹן׃
2
на вербах, посреди его, повесили мы наши арфы.
Там на ветви ив мы повесили наши лиры.
Там, на вербах, мы повесили наши арфы.
На вербах у ньому повісили ми свої арфи,
We hanged our harps upon the willows in the midst thereof.
עַל־עֲרָבִים בְּתוֹכָהּ; תָּלִינוּ, כִּנֹּרוֹתֵינוּ׃
3
Там пленившие нас требовали от нас слов песней, и притеснители наши — веселья: "пропойте нам из песней Сионских".
Те, кто в плен нас увел, приказали, чтобы мы пели песни. Притеснители наши велели, чтоб мы веселились: «Ну‑ка спойте нам песни Сиона!»
Там пленившие нас требовали от нас песен, притеснители наши требовали от нас веселья, говоря: «Спойте нам одну из песен Сиона».
співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень!
For there they that carried us away captive required of us a song; and they that wasted us required of us mirth, saying, Sing us one of the songs of Zion.
כִּי שָׁם שְׁאֵלוּנוּ שׁוֹבֵינוּ דִּבְרֵי־שִׁיר וְתוֹלָלֵינוּ שִׂמְחָה; שִׁירוּ לָנוּ, מִשִּׁיר צִיּוֹן׃
4
Как нам петь песнь Господню на земле чужой?
Как петь нам песнь Господу на чужой земле?
Как нам петь песнь Господа в чужой земле?
Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця?
How shall we sing the LORD'S song in a strange land?
אֵיךְ, נָשִׁיר אֶת־שִׁיר־יְהוָה; עַל, אַדְמַת נֵכָר׃
5
Если я забуду тебя, Иерусалим, — забудь меня десница моя;
Если я позабуду тебя, Иерусалим, пусть рука моя правая тоже меня позабудет,
Если я забуду тебя, Иерусалим, пусть забудет моя правая рука свои умения.
Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя!
If I forget thee, O Jerusalem, let my right hand forget her cunning.
אִם־אֶשְׁכָּחֵךְ יְרוּשָׁלִָם, תִּשְׁכַּח יְמִינִי׃
6
прилипни язык мой к гортани моей, если не буду помнить тебя, если не поставлю Иерусалима во главе веселия моего.
и пусть к небу присохнет язык, если помнить не буду тебя я, если выше всех радостей мира не будет мне Иерусалим.
Если не буду помнить тебя, пусть прилипнет язык мой к нёбу, если не поставлю Иерусалим во главе своего веселья.
Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам"ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!...
If I do not remember thee, let my tongue cleave to the roof of my mouth; if I prefer not Jerusalem above my chief joy.
תִּדְבַּק־לְשׁוֹנִי לְחִכִּי אִם־לֹא אֶזְכְּרֵכִי אִם־לֹא אַעֲלֶה אֶת־יְרוּשָׁלִַם; עַל, רֹאשׁ שִׂמְחָתִי׃
7
Припомни, Господи, сынам Едомовым день Иерусалима, когда они говорили: "разрушайте, разрушайте до основания его".
…Припомни, Господь, как сыны Эдома, говорили в день гибели Иерусалима: «Сровняйте, сровняйте его с землей!»
Припомни, Господи, сыновей Эдома в день захвата вавилонянами Иерусалима, как они говорили: «Разрушайте, разрушайте его до основания!»
Пам"ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...
Remember, O LORD, the children of Edom in the day of Jerusalem; who said, Rase it, rase it, even to the foundation thereof.
זְכֹר יְהוָה לִבְנֵי אֱדוֹם, אֵת יוֹם יְרוּשָׁלִָם הָאֹמְרִים עָרוּ עָרוּ; עַד, הַיְסוֹד בָּהּ׃
8
Дочь Вавилона, опустошительница! блажен, кто воздаст тебе за то, что ты сделала нам!
Вавилон, ты страна грабежа! Благословен, кто поступит с тобой, как ты — с нами!
Дочь Вавилона, обреченная на разорение: блажен тот, кто воздаст тебе за то, что ты сделала с нами.
Вавилонськая дочко, що маєш і ти ограбована бути, блажен, хто заплатить тобі за твій чин, що ти нам заподіяла!
O daughter of Babylon, who art to be destroyed; happy shall he be, that rewardeth thee as thou hast served us.
בַּת־בָּבֶל, הַשְּׁדוּדָה אַשְׁרֵי שֶׁיְשַׁלֶּם־לָךְ; אֶת־גְּמוּלֵךְ, שֶׁגָּמַלְתְּ לָנוּ׃
9
Блажен, кто возьмет и разобьет младенцев твоих о камень!
Благословен, кто размозжит твоих детей о камень!
Блажен тот, кто возьмет и разобьет твоих младенцев о камень.
Блажен, хто ухопить та порозбиває об скелю і твої немовлята!...
Happy shall he be, that taketh and dasheth thy little ones against the stones.
אַשְׁרֵי שֶׁיֹּאחֵז וְנִפֵּץ אֶת־עֹלָלַיִךְ, אֶל־הַסָּלַע׃